Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" icon

Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"




НазваПро затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"
Сторінка1/6
Дата11.07.2012
Розмір0.81 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ


Н А К А З


13.06.2005 N 271


Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"


На виконання доручення Президента України від 06.03.2003 N 1-1/252 щодо прискорення розроблення і запровадження державних стандартів у сфері охорони здоров'я, протоколів лікування, та доручення Прем'єр-міністра України від 12.03.2003 N 14494, з метою поліпшення якості надання медичної допомоги населенню


Н А К А З У Ю:


1. Затвердити клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим:


1.1. на алкогольну хворобу печінки (додається);


1.2. на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (додається);


1.3. на диспепсію (додається);


1.4. на жовчокам'яну хворобу (додається);


1.5. на неспецифічний виразковий коліт (додається);


1.6. на неускладнену виразкову хворобу та інші пептичні виразки шлунку та/або 12-палої кишки (додається);


1.7. на сидром подразненої кишки (додається);


1.8. на функціональні порушення біліарного тракту (додається);


1.9. на хворобу Крона (додається);


1.10. на хронічний гастрит (додається);


1.11. на хронічний панкреатит (додається);


1.12. на хронічний холецистит (додається);


1.13. на хронічні гепатити (додається);


1.14. на цирози печінки (додається).


2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації організувати впровадження та забезпечувати дотримання протоколів надання медичної допомоги в підпорядкованих лікувально-профілактичних закладах.


3. Українському інституту громадського здоров'я (Пономаренко В.М.) довести протоколи надан­ня медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія" до відома лікувально-профілак­тич­них закладів.


4. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Ханенка С.М.


Міністр М.Є.Поліщук


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України 13.06.2005 N 271


^ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на алкогольну хворобу печінки


Код МКХ-10:

К 70.0 Алкогольна жирова дистрофія печінки

К 70.1 Гострий та хронічний алкогольні гепатити

К 70.2 Алкогольний фіброз печінки

К 70.3 Алкогольний цироз печінки


1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні, гастроентерологічні або хірургічні (у разі ускладнень) відділення усіх рівнів.


2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.

При субкомпенсованому або декомпенсованому цирозі печінки, гострому та хронічному алкогольному гепатиті - стаціонарне обстеження та лікування у гастроентерологічних, терапевтичних або хірургічних (при ускладненнях) відділеннях. Медикаментозне лікування при компенсованому цирозі, хронічному гепатиті та стеатозі печінки проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах.


3. Ознаки та критерії діагностики алкогольної хвороби печінки (АХП)

- Систематичне вживання алкогольних напоїв

- Ознаки алкогольної хвороби: висока толерантність алкоголю, психологічна та фізична залежність від алкогольних напоїв, алкогольна енцефалопатія, наявність алкогольних психозів в анамнезі

- Соціальна деградація: часті зміни місця роботи із пониженням професії, втрата роботи, сім'ї тощо

- Порушення нервово-психологічного стану: підвищена збудливість, неадекватна поведінка, тремор рук, порушення сну

- Наявність жовтяниці, поширених підшкірних вен, пальмарної ерітеми, судинних зірочок, одутловатість обличчя, збільшення білявушних залоз, витончення волосся, сірий або ціанотичний відтінок шкіри, гінекомастія, збільшення розмірів живота

- Наявність діагностичних критеріїв окремих форм АХП (стеатоз, гепатит, цироз, фіброз)


4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту


Лабораторна діагностика при АХП:

- білірубін та його фракцій в сироватці крові, АсАт, АлАт, ГГТ, ЛФ - одноразово

- загальний білок та білкові фракції - одноразово

- сечовина та креатинін крові - одноразово

- глюкоза крові - одноразово

- клінічний аналіз крові та сечі - одноразово

- коагулогама - одноразово

- вміст холестерину крові та ліпопротеїдів крові - одноразово

- визначення HBsAg - одноразово

- визначення групи крові та резус -фактору - одноразово


Інструментальні та інші методи діагностики АХП:

- Ультразвукове дослідження печінки - одноразово


Лікування:

Алкогольна жирова дистрофія печінки

- Відмова від вживання алкоголю, дієта, повноцінна по вмісту білку, з підвищеним вмістом вітамінів, ліпотропних факторів

- Гепатопротектори (рослинні, препарти есенціальних фосфоліпідів, метіонину, ліпоєвої або урсодезоксихолевої кислоти) протягом 3-6 місяців

^ Алкогольний фіброз печінки

Хворих з алкогольним фіброзом лікують в амбулаторних умовах. Основою лікування є відмова від алкоголю та повноцінне харчування. Додатково можна призначити вітамінні середники та метаболіти.

^ Алкогольний гепатит

- Відмова від вживання алкоголю, дієта, повноцінна по вмісту білку, з підвищеним вмістом вітамінів, ліпотропних факторів

- Кортикостероїди всередину 4-6 тижнів з поступовим зниженням дози до повної відміни

- Гепатопротектори 1-2 місяці

^ При холестатичній формі алкогольного гепатиту:

- Урсодезоксихолева кислота протягом 1-6 міс.

При печінковій недостатності:

- Зменшення вживання білку до 10-30 г/добу

- Інфузійна терапія

- Гепатопротектори

- Препарати амінокіслот

- Пребіотики

^ При розвитку прекоми або коми:

- Пребіотики

- Антибіотики

При набряко-асцитичному синдромі:

- Білкові препарати

- Сечогінні

^ Алкогольний цироз печінки

Лікування аналогічне лікуванню алкогольного гепатиту.

Додатково призначають:

- Антисекреторні препарати для профілактики симптоматичної виразки

- Антибіотики при розвитку прекоми або коми


5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

- Пункційна біопсія печінки - одноразово

Лікування:

- Парацентез та осмотичні діуретики при рефрактерному асциті

- Хірургічні методи лікування (перитоневенозний шунт, трансюгулярний черезпечінковий шунт, трансплантація печінки)

- При розвитку кровотечі із варикозно-розширених вен стравоходу:

- В перші 1-2 дні голод

- Очисні клізми

- Гемостатична терапія

- Препарати соматостатину

- ІПП парентерально

- Пребіотики

- Антибіотики

- Зменшення дози сечогінних

- Балонна тампонада (зондовим баланом Блекмора) - при неефективності консервативної терапії

Після припинення кровотечі із варикозних вен стравоходу та шлунка для зниження портального тиску та профілактики повторних кровотеч - прийом бета-адреноблокаторів: пропранололу або нітратів, а також препаратів соматостатину, вазопресину. Після першої кровотечі із варикозних вен стравоходу та шлунка слід вирішити питання про хірургічне лікування: накладання лігатур на венозні вузли, склеротерапію, трансплантацію печінки.


6. Середня тривалість лікування:

Середня тривалість стаціонарного лікування - 3-4 тижні (в залежності від клінічної форми АХП).


7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Критеріями ефективності лікування є нормалізація загального стану хворого, біохімічних показників функціонального стану печінки, перевід хворого в компенсований стан, відсутність ускладнень.


8. Реабілітація

Тривала дієта N 5, відмова від алкоголю, прийому гепатотоксичних ліків. Обмеження фізичних навантажень.


9. Диспансерне спостереження

Усі хворі на алкогольні цирози печінки підлягають активному диспансерному нагляду з періодичним обстеженням 1 раз у 6-12 місяців (УЗД печінки, біохімічні проби печінки).


Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню В.М.Таран


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України 13.06.2005 N 271


^ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ)


Код МКХ-10:

К 21 Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

К 21.0 Шлунково-стравохідний рефлюкс з езофагітом

К 21.9 Шлунково-стравохідний рефлюкс без езофагіту

К 22.1 Пептична виразка стравоходу


1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні, гастроентерологічні та хірургічні (при хірургічних ускладненнях) відділення усіх рівнів.


2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.

Абсолютна більшість хворих повинна лікуватись та обстежуватись амбулаторно. Невелика частина хворих з ускладненнями ГЕРХ (пептичні виразки, стріктури, кровотеча), наявністю тяжкої соматичної супутньої патології, при необхідності ендоскопічного лікування ГЕРХ потребує лікування в умовах гастроентерологічного або хірургічного стаціонару (2-4 тижні).


3. Критерії діагностики захворювання

Клінічні ознаки:

Характерними типовими симптомами ГЕРХ є печія та відрижка кислим (регургітація).


NB! Пацієнти, в яких симптоми з'являються з частотою 2 рази на тиждень протягом 4-8 тижнів та більше, повинні розглядатися як ті, що мають ГЕРХ.



Відсутність типових симптомів не виключає діагноз ГЕРХ.


^ Критерії діагностики:

- Тест з інгібітором протонової помпи (ІПП)

Попередній діагноз ГЕРХ може бути поставлений пацієнту на основі типових симптомів, після чого повинно бути призначено емпіричне лікування одним із ІПП у повній дозі. Ефективність двотижневого курсу лікування ІПП є непрямим підтвердженням діагнозу ГЕРХ. При застосувуванні нових сучасних ІПП (езомепразол, рабепразол, пантопразол), ефективність тесту можна оцінювати на 5-7 день.

- Ендоскопічне підтверждення езофагіту

- Позитивні результати 24-годинного стравохідного pH-моніторингу (при неерозивній ГЕРХ)


4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту


Діагностика:

- ЕКГ - одноразово

- Тест з ІПП - одноразово


Лікування:

Лікування ГЕРХ поділяється на 2 фази:

- Перша фаза - початкове (ініціальне) лікування ГЕРХ у стадії загострення, що ставить за мету загоєння ерозивного езофагіту, повне купування клінічних проявів.

- Друга фаза - тривале лікування, що має за своє основне завдання підтримання ремісії.

Мінімальна тривалість ініціального лікування при неерозивній ГЕРХ - 4 тижні з подальшим переходом на дозу, яка підтримує ремісію, ще, як мінімум, протягом 4 тижнів. При ерозивній ГЕРХ тривалість ініціального лікування повинна становити від 4 до 12 тижнів, залежно від ступеня езофагіту з наступним тривалим призначенням однієї зі схем тривалої терапії. Загальноприйнятою стратегією лікування ГЕРХ є стратегія лікування антисекреторними препаратами Step-down: початкове призначення подвійних або стандартних доз ІПП протягом 4-8 тижнів (залежно від важкості ГЕРХ або НЕРХ) з подальшим переходом на тривале лікування за різними схемами. Альтернативними методами лікування є ендоскопічні та хірургічні методи лікування.


Тривале лікування ГЕРХ може проводитись у 3-х варіантах:

1. Тривалий повсякденний прийом ІПП у протирецидивних дозах;

2. Терапія "за вимогою": прийом ІПП у повній дозі коротким 3-5-денним курсом при поновленні симптоматики;

3. Терапія "вихідного дня": прийом ІПП у протирецидивній дозі два дня на тиждень (наприклад, субота та неділя).


5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

- Ендоскопія показана:

1. При неефективності емпіричного лікування

2. При наявності тривожних симптомів

3. Хворим старшим за 40 років

4. При тривалому анамнезі хвороби (5 років та більше)

5. У випадку спірного діагнозу або при наявності атипових симптомів

6. У комплексі передопераційної підготовки.

- Хромоендоскопія з метиленовим синім:

Показана пацієнтам з анамнезом захворювання 5 років та більше для виявлення ділянок кишечної метаплазії (стравоходу Баррета), з подальшою біопсією цих ділянок.

- Біопсія:

1. Показана, якщо при верхній ендоскопії виникла підозра на кишечну метаплазію, незалежно від тривалості анамнезу хвороби

2. Повинна виконуватись у пацієнтів з виразковим ураженням стравоходу та/або його стенозом, а також у випадку підозри на нерефлюксну етіологію езофагіту

3. Не показана пацієнтам з ерозивним езофагітом при відсутності показань, що перераховані у пунктах 1 та 2.

- 24-годинний внутрішньостравохідний pH-моніторинг:

Основний метод підтвердження ГЕРХ, що дає змогу довести зв'язок симптомів (як типових, так і атипових) із шлунково-стравохідним рефлюксом.

- Рентгенологічне обстеження стравоходу (при підозрі на діафрагмальну килу)

- pH-моніторинг за допомогою радіотелеметричної системи "Bravo" має ряд переваг перед традиційним зондовим методом

- ^ Тест на Helicobacter pylori (Hp) - одноразово

Виявлення та ерадикація Hp-інфекції показані у випадку необхідності тривалої терапії за допомогою ІПП.

- Загальний аналіз крові та біохімічні дослідження - одноразово

При неефективності лікування протягом 2-х тижнів необхідно проводити ЕГДС та pH-моніторинг. При підтвердженні діагнозу доза ІПП збільшується - призначається прийом їх стандартної дози два рази на добу з інтервалом в 12 годин, інколи додатково призначаються прокінетики. У випадках нічного "прориву" кислотності, підтвердженого даними pH-моніторингу, показано додаткове до подвійної дози ІПП застосування Н2-гістаміноблокаторів у стандартній дозі. При наявності жовчного рефлюксу показано застосування урсодезоксихолевої кислоти або цитопротекторів.

^ Ендоскопічне та хірургічне лікування ГЕРХ та стравоходу Баррета

Хірургічне або ендоскопічне лікування ГЕРХ може бути рекомендовано пацієнту у слідуючих випадках:

- Необхідність тривалої медикаментозної терапії

- Недостатній ефект медикаментозного лікування

- Діафрагмальна кела, великий об'єм рефлюксату

- Ускладнена ГЕРХ (кровотеча, стриктури, СБ, рак стравоходу)

- Повторні аспираційні пневмонії

- Особисте бажання пацієнта


6. Середня тривалість початкового лікування - 1-3 міс. (залежно від форми ГЕРХ та важкості езофагіту)


7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Основні критерії ефективності лікування - загоєння ерозивних уражень стравоходу, зникнення печії, поліпшення якості життя. Частота рецидивування протягом першого року після вдалого завершення лікування становить 39-65% для ерозивної ГЕРХ та 78-91% для неерозивної ГЕРХ, що обумовлює необхідність тривалої підтримуючої терапії.


8. Реабілітація

Загальні рекомендації по дієті при ГЕРХ:

- Після прийому їжі уникати нахилів уперед та не лягати

- Уникати надмірних прийомів їжі, не їсти за 2-3 години до сну

- Уникати прийому продуктів, що знижують тонус НСС та подразнюють СО стравоходу (жирна їжа, кислі соки, алкоголь, кава, шоколад та ін.)


^ Вимоги до режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації

- Спати з припіднятим головним кінцем ліжка не менше, ніж на 15 см

- Не носити тісну одежу та тугі паски

- Уникати підняття ваги понад 8-10 кг, перенапруження черевного пресу та роботи, пов'язаної з нахилами тулуба уперед

- Боротьба з надмірною вагою

- Кинути палити

- Уникати прийому провокуючих рефлюкс ліків


9. Диспансерне спостереження

Диспансерному нагляду підлягають хворі з тривалою печією (більше 10 років), ерозивними формами ГЕРХ, стравоходом Баррета. У випадках стравоходу Баррета тактика лікування визначається ступенем дисплазії епітелію. При дисплазії низького ступеня слід призначати ІПП в подвійній дозі не менше, ніж на 3 міс. з подальшим зниженням їх дози до стандартної. Ендоскопічний контроль з повторними біопсіями слід проводити кожен рік. Для пацієнтів з виявленою дисплазією високого ступеня повинно бути виконано ще одне ендоскопічне дослідження з множинною біопсією (особливо зі змінених ділянок СО, виявлених при хромоендоскопії) для пошуку інвазивного раку. Якщо в результаті цих досліджень виявлена поширена дисплазія високого ступеня, рекомендується ендоскопічне лікування (ендоскопічна резекція СО) або навіть хірургічне втручання - езофагоектомія.


Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню В.М.Таран


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України 13.06.2005 N 271


^ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на диспепсію


Код МКХ-10:

К30 Диспепсія


1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні та

гастроентерологічні відділення усіх рівнів, в рефрактерних

випадках - психосоматичні відділення.


2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.

Абсолютна більшість хворих повинна лікуватись та

обстежуватись амбулаторно. У деякої частини хворих при

неефективному первинному лікуванні можливе короткочасне

(1 тиждень) стаціонарне дообстеження у гастроентерологічних або

загальнотерапевтичних відділеннях. Невелика частина хворих з

функціональною диспепсією (ФД) при відсутності достатнього ефекту

від амбулаторного лікування може потребувати госпіталізації у

психосоматичний стаціонар протягом 2 тижнів.


3. Критерії діагностики захворювання


Критерії діагностики необстеженої диспепсії

Визначаються даними додаткових інструментальних досліджень,

характерних для того чи іншого органічного (пептична виразка,

ГЕРХ, біліарна патологія, панкреатити, пухлини шлунку або

підшлункової залози, прийом НПЗП) або функціонального

(функціональная диспепсія) захворювання.

Важливе значення має своєчасне виявлення "тривожних

симптомів" або "симптомів червоних прапорів" - дисфагії, блювоти

(особливо з домішками крові), мелени, лихоманки, немотивованої

втрати маси тіла, анемії, лейкоцитозу, підвищеного ШОЕ), що, як

правило, свідчить про серйозну органічну патологію. У таких

випадках всебічне обстеження обов'язкове. Якщо після проведення

всебічного ретельного обстеження органічних причин диспепсії

встановити не вдається, ставиться діагноз ФД. Таким чином, ФД -

діагноз виключення.


Критерії діагностики функціональної диспепсії (Римські

критерії II)

Наявність за останні 12 місяців, протягом не менш 12 тижнів

(не обов'язково послідовних), таких симптомів:

1. Персистивні або рецидивні класичні симптоми диспепсії

(біль або дискомфорт у центральній ділянці верхньої частини

живота),

а також

2. Відсутність доказів наявності органічного захворювання (в

першу чергу після проведення ендоскопії), що дає змогу пояснити

наявні симптоми;

а також

3. Відсутність симптомів, які свідчать про зв'язок

диспепсичних симптомів з порушенням функції кишківника (зменшення

або виникнення симптомів після дефекації чи їх зв'язок зі змінами

частоти та форми стулу, тобто виключення синдрому подразненої

кишки).


4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Діагностика:

- Загальний аналіз крові та біохімічні дослідження -

одноразово

- Аналіз калу на призовану кров - одноразово

- ЕГДС з біопсією (строго обов'язкова у країнах з високою

поширеністю раку шлунку, після 45 років, при наявності тривожних

симптомів) - одноразово

13

- Встановлення інфікування H. pylori - С-сечовинний

дихальний тест, швидкий уреазний тест, серологія - одноразово

- УЗД органів черевної порожнини (для виключення біліарної та
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconПро затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія" На виконання доручення Президента України від 06.
Прем'єр-міністра України від 12. 03. 2003 n 14494, з метою поліпшення якості надання медичної допомоги населенню
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconНаказ №271 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"
Президента України від 06. 03. 2003 №1-1/252 щодо прискорення розроблення І запровадження державних стандартів у сфері охорони здоров’я,...
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconПро затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія
Наказ від 03. 07. 2006 №436 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconНаказ №365 м. Київ Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча нефрологія"
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча нефрологія”
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconНаказ №364 м. Київ Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча гематологія"
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча гематологія”
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconНаказ №365 м. Київ Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча нефрологія"
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча нефрологія”
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconНаказ №350 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю " Дитяча неврологія"
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча неврологія”
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconНаказ №767 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування алергологічних хвороб у дітей
Я та Академії медичних наук України від 11 вересня 2003 року №423/59 „Про затвердження складу робочих груп з розробки протоколів...
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconНаказ №593 м. Київ Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Нефрологія"
України від 06. 03. 2003 №1-1/252 щодо прискорення розроблення І запровадження державних стандартів у сфері охорони здоров’я, протоколів...
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю \"Гастроентерологія\" iconПро затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Медицина невідкладних станів"
На виконання доручення Президента України від 06. 03. 2003 №1-1/252 щодо прискорення розроблення І запровадження протоколів лікування...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи