Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 120.24 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата11.07.2012
Розмір120.24 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М.САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ І МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ




ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

04.06.2009 року, протокол № 4


Завідувач кафедри,

проф. В.М.Пашковський




МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ № 5


ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ


^ НА ТЕМУ: “ПСИХОЛОГІЯ ПАМЯТІ ТА УВАГИ У ЗДОРОВИХ І ХВОРИХ ЛЮДЕЙ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПАМяТІ ТА УВАГИ.


^ Навчальний предмет – медична психологія

Факультет стоматології

Спеціальність «стоматологія»

ІІІ курс

2 академічні години.


^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ СКЛАЛА

ВИКЛАДАЧ-СТАЖИСТ ЗОРІЙ А.А.


ТЕМА: Психологія памґяті та уваги у здорових і хворих людей. Методи дослідження стану памґяті та уваги.


^ 1. Актуальність теми:

Памґять, як психічний процес, має важливе значення в життєдіяльності людини. Завдяки памґяті людина володіє самосвідомістю, виділяє себе в навколишньому світі, набуває знань, пізнає світ, набуває життєвого досвіду. З допомогою памґяті людина навчається рухам, мові, орієнтації, пізнає досвід попередніх поколінь людей. Завдяки памґяті людина відображає минуле. Вона є свідомістю минулого. Памґять є результатом функціонування головного мозку, але й залежить від стану всього організму. Знання функцій памґяті необхідні лікарю на всіх етапах обстеження хворого. Збирання та порівняння субґєктивних даних анамнезу, витягів із історії хвороби, характеристики, динамічних досліджень тощо. Важливим є і те, що численні хвороби перш за все проявляються порушенням памґяті. Памґять тісно повґязана з іншими психічними процесами (сприйняття, мислення, почуття, воля).


2. Навчальна мета:

2.1. Студент повинен знати:

  • що таке памґять, увага, їх роль в життя людини;

  • основні процеси памґяті (запамґятовування, зберігання, відтворення, впізнання, забування);

  • закономірності та особливості перебігу мнастичних процесів (асоціаціі за суміжністю, за схожістю, за контрастом);

  • основні види та типи памґяті:

  • короткочасна, довгочасна, оперативна;

  • механічна, логічно-смислова, емоційна;

  • фізіологічні основи памґяті.

2.2. Студент повинен вміти:

  • встановити психологічний контакт з хворим;

  • збирати данні субґєктивного та обґєктивного анамнезу;

  • діагностувати основні типи порушення памґяті та їх причину.

2.3. На основі вище перерахованих знань та умінь, студент повинен опанувати та володіти такими практичними навичками:

  • проведення клінічного та експериментально-психологічного обстеження психічно хворих;

  • написання протоколу проведеного дослідження.



3. Міжпредметна інтеграція:

Нормальна фізіологія – фізіологічні механізми памґяті та уваги.

Патологічна фізіологія – механізми порушення памґяті та уваги.


^ 4. Поради студенту:

Памґять є психічний процес, з допомогою якого людина закріплює, зберігає та відтворює раніше сприйняті відомості, знання і пережиті події. Це є свідомість минулого.

В основі памґяті лежать наступні процеси: запамґятовування (фіксація), зберігання (ретенція), відтворення (репродукція), впізнання, забування. В основі памґяті лежать сліди нервового збудження. Під слідами попередніх впливів необхідно розуміти повні електрохімічні та біохімічні зміни в нейронах. Ці сліди можуть при певних умовах оживлятися, тобто в них виникає процес збудження при відсутності подразників. Запамґятовування – це установлення нового звґязку з тим, що є у свідомості людини. Звґязки між окремими подіями, фактами, предметами, явищами, які відображені в нашій свідомості і закріплені в памґяті, називається асоціаціями. Є прості і складні асоціації. Прості асоціації – асоціації за суміжністю, за схожістю, за контрастом. Складні (смислові) асоціації – звґязки типу “причина - наслідок”, “рід і вид”, “ціле – частина”.

У психології видиляють короткочасне, довгочасне, та оперативну памґять. Короткочасна памґять – памґять на невеликий проміжок часу (секунди, хвилини), але достатній для точного відтворення подій, які тільки що виникли. Запамґятовування при цьому є не навмисне (мимовільне) і навмисне (довільне). Довгочасна памґять характеризується значним проміжком часу і тривалим збереженням сприйнятого матеріалу. Значну роль в цьому виді мнастичної діяльності відіграє довільне запамґятовування і логічна памґять. Оперативна памґять – запамґятовування відомостей на певний час, необхідний для виконання операції, окремого акту діяльності.

Виділяють також механічну, логічно-смислову та емоційну памґять. Механічна памґять являється первинною в онтогенетичному розвитку і базується на асоціаціях за суміжністю і схожістю. Логічно-смислова памґять характеризується внутрішніми звґязками між різними уявленнями певного смислового змісту, виражається у запамґятовуванні, збереженні і відтворенні думок, понять, висловів. Цей вид памґяті специфічний лише для людини. Запамґятовування і відтворення смислового матеріалу тісно повґязане з процесами мислення, з розумовим розвитком людини, із запасом її знань. Емоціна памґять – памґять на пережиті почуття, сама давня і тривала памґять, яка у дитини проявляється першою. Емоційна памґять має велике значення у формуванні особистості людини, важлива умова духовного розвитку людини.

При певних психічних станах, а також при психічних захворюваннях памґять може порушуватись: загострення (підсилення) механічної памґяті – гіпермнезія, послаблення – гіпомнезія, втрата памґяті на певні відрізки – амнезія.

Увага - це спрямованiсть i зосередженiсть психiчної дiяльностi людини на об’єкти та явища зовнiшнього свiту (зовнiшньо спрямована увага), а також на думки, почуття i процеси, якi дiють всерединi нього (всередину спрямована увага).

Увага характеризує узгодженiсть рiзних ділянок функцiональної структури дiї i визначає успiшнiсть виконання цiєї дiї (наприклад, швидкiсть i точнiсть розв’язання завдання).

Розподiл уваги мiж двома i бiльше видами дiяльностi, швидке переключення її з однiєї дiяльностi на iншу потребують багато спецiальностей, в тому числi лiкарських: праця хiрурга, лiкаря швидкої допомоги, реанiматолога та iн.

Якостi уваги:

1) спрямованiсть;

2) зосередженiсть;

3) активнiсть;

4) стiйкiсть;

5) вiдволiкання;

6) розсiянiсть;

7) переключення;

8) обсяг.

Зосередженiсть уваги - здатнiсть концентруватися на сприйманнi певного предмета чи явища (ступiнь заглиблення у певну дiяльнiсть). Залежить вiд особливостей особистостi, фiзичного здоров’я та характеру дiяльностi, на яку спрямована увага. Чим бiльш складний, незвичайний матерiал та чим вища зацiкавленiсть, тим вища зосередженiсть, аж до зникнення реакцiї на iншi подразники, навiть на тi, якi виходять iз власного тiла.

За ступенем активностi розрiзняють мимовiльну (пасивну) i довiльну (активну) увагу. ^ Мимовiльна увага - це коли спрямованiсть i зосередженiсть уваги не зумовленi вольовим актом людини. Вона є найбiльш простою i нав’язується об’єкту зовнiшнiми подiями. Фiзiологiчним проявом такої уваги є орiєнтовна реакцiя. Довiльна (активна) увага зумовлена вольовим актом i пов’язана iз свiдомо поставленою метою.

Стiйкiсть - це здатнiсть довгий час концентрувати увагу на виконаннi однiєї будь-якої задачi, на певному матерiалi, об’єктi. Чим бiльш одноманiтнi дiї, тим бiльше напруження уваги потребується. Стiйкiсть уваги тим вища, чим менше моментiв, якi вiдволікають (больовi вiдчуття, хвилювання). Має значення також ставлення до роботи, яка виконується, значущiсть власне об’єкта уваги, емоцiйний стан людини, втомлюваність та iн.

Вiдволiкання - це неможливiсть досить стiйко зосередитись на сприйманнi чого-небудь, коли стороннi сигнали вiдводять людину вiд виконання поставленої мети. Часто це спостерiгається при втомленнi, виснаженнi нервової системи рiзного генезу, при домiнуваннi емоцiйно насичених думок ( у станi афекту). Наприклад, читаючи у станi втомлення, деякий час можна читати «механічно», не вникаючи в змiст прочитаного.

Розсiянiсть уваги - це тенденцiя до пiдвищеного вiдволiкання, нестiйкості уваги (неуважності).

Переключення - це вмiння перемiщувати увагу з одного об’єкта на iнший. Залежить, як правило, вiд загального стану людини та вiд об’єкта його дiяльностi.

Обсяг уваги - це кiлькiсть об’єктiв, якi можуть бути охопленi увагою одночасно. Обсяг у рiзних людей рiзний. Звичне оточення пiдвищення обсягу уваги в роботi, незнайоме знижує його.

Увага у дiтей вiдрiзняється високою цiкавiстю до нових, емоцiйно-насичених подразникiв, легким вiдволiканням та переважанням пасивної уваги. У зв’язку з цим маленькi дiти часто складають враження неуважних, розсiяних, таких, що часто вiдволiкаються, а зосереджуються лише при цiкавiй грi, що захоплює їх увагу. В дошкiльному вiцi з’являється бiльш стiйка увага при виконаннi роботи, особливо при усвiдомленнi її значення, для отримання похвали, при очiкуваннi результату. Це одна з ознак готовностi до шкiльного навчання. Однак i в шкiльному вiцi вчитель повинен привернути та утримати увагу органiзацiєю цiкавої роботи, емоцiйною розповiддю, оскiльки при виконаннi нецiкавого завдання школяр швидше вiдволiкається.

Можна суттєво поліпшити розподiл уваги шляхом систематичних тренувань, що призведе до пiдвищення працездатностi.

Пам’ять - психiчний процес вiдбиття, збереження та послiдовного вiдтворення i впiзнавання всього того, що ранiше було сприйняте, пережите або зроблене, тобто вiдображення минулого досвiду людини. Якостi або процеси пам’ятi:

1) запам’ятовування та закрiплення iнформацiї - фiксацiя;

2) зберiгання або утримування iнформацiї - ретенцiя;

3) вiдтворення iнформацiї - репродукцiя.

Пам’ять пов’язує минуле суб’єкта з його теперiшнiм та майбутнiм i є пiзнавальною функцiєю, яка лежить в основi розвитку та навчання. В рiзних формах вона зустрiчається на всiх рiвнях життя i включає не лише процеси збереження iндивiдуального досвiду, але й механiзми передачi спадкової iнформацiї.

В основi фiзiологiчних механiзмiв пам’ятi людини покладена система умовних рефлексiв, утворення тимчасових зв’язкiв («слiдiв») в нервовiй системi, детально вивчених школою I.П. Павлова. Загальновизнаною є хiмiчна теорiя пам’ятi, згiдно якої iмпульси, якi надiйшли з периферiї до кори головного мозку, викликають в нервових клiтинах зсуви їх хiмiчного складу, - РНК нiби шифрує, кодує iнформацiю i в подальшому є «мiсцем її зберігання». Розвиток пам’ятi залежить вiд умов життя, виховання, навчання. Головну особливiсть пам’ятi людини I.М.Сєченов бачить не в фотографiчному вiдтвореннi, не у «дзеркальності» вiдбиття, а у переробцi сприйнятого, класифiкацiї та сортуваннi сприйнятих образiв : «знання в розумовому складi у дорослого... розподiленi недарма, а в певнiй послiдовностi, як книги у бібліотеці».

 

Мiцнi зв’язки, якi дають можливiсть згадувати, утворюються у людини з 4-5 рокiв. Дитяча пам’ять має переважно чуттєвий характер, вона невимушена i короткочасна. Переважає зорова та рухова пам’ять, але за мiрою розвитку мови розвивається i слухова. В дошкiльному вiцi переважає невимушене, механiчне, образне i емоцiйне запам’ятовування. В молодшому шкiльному вiцi збiльшується питома вага змiстовної пам’ятi. В пiдлiтковому вiцi розвивається логiчне запам’ятовування, видiлення суттєвого для запам’ятовування, збільшується кiлькiсть асоцiацiй, виробляються мнемонiчнi прийоми.

Мнемонiка - це наука про спецiальнi прийоми запам’ятовування iнформацiї, тобто штучно вигаданi зв’язки - наприклад, для того, щоб запам’ятати послiдовнiсть кольорового спектру, iснує наступна фраза: «Каждый охотник желает знать, где сидит фазан», де початкова лiтера послiдовного розмiщення кольорiв спектру - червоний, помаранчевий, жовтий та iн. Мнемонiчних прийомiв iснує багато.

^ Особливостi процесiв пам’ятi

I. Процес фiксацiї (або консолiдацiї) - триває вiд декiлькох секунд до декiлькох годин. Пов’язаний iз кодуванням iнформацiї, що надходить до мозку, в молекулах РНК. В мозку людини кiлькiсть РНК постiйно збiльшується вiд народження до 40 рокiв, в перiод мiж 40 i 60 роками - не змiнюється, а потiм постiйно зменшується здебiльшого за рахунок зменшення швидкостi запам’ятовування i зниження можливостi зосереджувати увагу i концентрувати її на певному об’єктi.

Пам’ять вибiркова. Мiцнiсть запам’ятовування залежить вiд:

  •  - установки на мiцнiсть запам’ятовування (наприклад, на час

  •  - запам’ятати назавжди, надовго або на короткий строк);

  •  - спрямованостi iнтересiв;

  •  - емоцiйної значущості iнформацiї, що сприймається;

  •  - багаторазового повторення матерiалу, ритмiчностi заучування;

  •  - фiзичного i психiчного здоров’я людини: запам’ятовування менш продуктивне при виснаженнi нервової системи внаслiдок перенесених захворювань, довготривалому фiзичному або психiчному пере-напруженнi;

  •  - сили подразника та тривалостi його дiї, але до певних меж, тому що iснує порiг фiзiологiчної витривалостi аналiзаторiв: при надзвичайно сильному подразненнi розвивається захисне гальмування i за-пам’ятовування погiршується.

Найбільше запам’ятовується те, що було пов’язане з досягненням поставленої мети. Запам’ятовування предметiв i явищ, дiй i вчинкiв, думок, почуттiв, що сприймаються, може бути за ступенем активностi невимушеним i вимушеним.

Види запам’ятовування:

1) за ступенем втягнення уваги та вольового зусилля:

  •  - вимушене;

  •  - невимушене.

^ Невимушене запам’ятовування пояснюється виникненням тимчасових зв’язкiв переважно на рiвнi першої сигнальної системи, тому воно менш мiцне, а вимушене - на рiвнi другої сигнальної системи. Невимушене запам’ятовування вiдбувається нiби «само по собі», тобто за-пам’ятовується без певної мети. Цьому допомагають емоцiї, якi спрощують подiї, що нагадуються (як позитивнi, так i негативнi). Основна роль належить вимушенiй формi запам’ятовування, при якiй засвоєння iнформацiї починається i стимулюється волею, тобто здiйснюється навмисне i має цiлеспрямований характер;

2) за зв’язками, за умов яких здiйснюється запам’ятовування:

- асоціативне (механiчне);

- змiстовне (логiчне).

 Шляхи запам’ятовування за зв’язками :

 а) за змежованiстю: предмети i явища запам’ятовуються у тiй послiдовностi, в якiй вони були сприйнятi;

 б) за схожiстю (подiбнiстю): якщо те, що сприймається, має деякi спiльнi ознаки з iншими предметами або явищами;

 в) за контрастом або протилежнiстю з iншими предметами або явищами.

 Механiчним називається запам’ятовування непов’язаних мiж собою роздiлiв матерiалу («зубрьожка»). Кiлькiсть одиниць матерiалу, що запам’ятовується одноразово, доволi стiйка, не залежить вiд способiв пред’явлення матерiалу (на слух або зiр), i дорiвнює семи (Дж. Мiллер). «Зубрьожка» потребує багато сил i здiйснюється без внутрiшньої переробки iнформацiї. Вона малопродуктивна i менш мiцна; те, що затаврувалося механiчно, згадувати важко.

Змiстовне запам’ятовування в 24-26 разiв швидше механiчного i бiльш продуктивне, так як пов’язане з минулим досвiдом i будується за принципом причинно-наслiдкових вiдношень. Змiстовна пам’ять допомагає розподiлу iнформацiї, яка сприйнята, за часом;

3)           за участю аналiзаторiв:

-              слухова пам’ять;

-              смакова;

-              тактилна;

-              нюхова;

-              кiнестетична;

-              змiшаний тип пам’ятi.

 У рiзних людей найкраще запам’ятовування може здiйснюватись по-рiзному: переважно через зоровий аналiзатор або слуховий та iн. Частiше зустрiчається змiшаний тип пам’ятi. Тому найбiльш ефективним вважається запам’ятовування iнформацiї через записування пiд диктовку.


5. Контрольні питання для визначення кінцевого рівня засвоєння матеріалу:

  1. Що таке памґять?

  2. Перерахуйте основні функції памґяті.

  3. Що таке логічно-смислова памґять?

  4. Що таке механічна памґять?

  5. Що таке емоційна памґять?

  6. Що таке короткочасна та оперативна памґять?

  7. Що таке довгочасна памґять?

  8. Назвіть види запамґятовування.

  9. Назвіть види порушення памґяті.

  10. Що лежить у фізіологічній основі запамґятовування?


6.ЛІТЕРАТУРА:


Основна:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спірі-ної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976. – С.5-57.

  4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  5. Мендлевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.


Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.

  3. Роберт Конечный, Милан Боухал. Психология в медицине. – Прага, 1974.

  4. Психология: Словарь /Под ред. АВ.Петровского и М.Г.Ярошевского. – 2-е изд. – М., 1990.

  5. Психологічний словник /За ред. В.І.Войтка. – К., 1982.

  6. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. – Минск, 1997.



Методичну вказівку склала

викладач-стажист А.А.Зорій


Рецензент

доцент Р.І.Рудницький

Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи