Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 104.51 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата11.07.2012
Розмір104.51 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ І МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

26.06.2009 року, протокол № 19


Завідувач кафедри,

проф. В.М.Пашковський





МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ № 7


ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ


^ НА ТЕМУ: “ПСИХОЛОГІЯ ЕМОЦІЙНО – ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ

У ЗДОРОВИХ І ХВОРИХ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ЕМОЦІЙ ТА ВОЛІ”.

Навчальний предмет – медична психологія

Факультет стоматологічний

Спеціальність «стоматологія»

ІІІ курс

2 академічні години


^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ СКЛАЛА

ВИКЛАДАЧ-СТАЖИСТ ЗОРІЙ А.А.


Тема заняття: Психологія емоційно-вольової сфери у здорових і хворих. Методи дослідження емоцій та волі.


Тривалість заняття : 2 академічні години.


І. Актуальність теми.

Оцінити особистість можна на підставі її поглядів, почуттів та поведінки, яка проявляється в діях, її спрямованості, змісту і їх реалізації.

Почуття і емоції відіграють роль каталізаторів у метаболізмі людського організму. Почуття виникають, розвиваються і проявляються у процесі пізнавальної практичної діяльності у певних соціальних умовах життя. Кожне почуття у хворої людини має свою історію. Система почуттів особистості відображає історію її захворювання.

Воля є свідомою психічною активністю людини на виконання або затримку дії. Діяльність людини спрямована до певної мети. Воля людини направлена на пізнання та перетворення світу.

Обстежуючи хворого, лікар будь-якої спеціальності зобов’язаний оцінити особистість з боку її почуттів та емоцій, її активності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, її спосіб життя, її інтереси, від яких залежить поведінка хворого. Якщо у хворого є певні відхилення з боку почуттів, волі або поведінки, лікар повинен їх корегувати.

ІІ. Навчальна мета.

2.1. Знати:

  • визначення емоцій і почуття, їх взаємозв’язок;

  • класифікацію емоцій і почуттів та їх характеристику;

  • моральні, інтелектуальні та естетичні почуття;

  • загальну характеристику волі і вольової дії;

  • методи психологічного обстеження емоційно-вольової сфери;

  • методи психологічного тренування емоційно-вольової сфери.

2.2. Уміти:

  • провести психологічне обстеження емоційно-вольової сфери у здорових та хворих;

  • описати і оцінити одержані дані психологічного обстеження.

2.3. Практичні навички

  • обстеження емоційно-вольової сфери у здорових та хворих.

ІІІ. Поради студенту:

Заняття починається з визначення мети і постановки задач практичного заняття. Визначається початковий рівень знань та вмінь студентів з теми заняття.

Звертається увага на визначення понять „емоції”, „почуття”, „воля”, і їх класифікацію. Особлива увага приділяється знанням методик і техніки проведення експериментально-психологічного обстеження емоційно-вольової сфери у здорових і психічнохворих.

Для дослідження емоційно-вольової сфери використовують спостереження і огляд хворого: вираз обличчя, поза, положення в ліжку, особливості мови; огляд шкіри; бесіда (анамнез) хворого; міміка і пантоміміка, руки, настрій; методика САН, асоціативного експерименту, дослідження шкірно-сальванічного рефлексу, реєстрація частоти пульсу і дихання під час проведення експериментально-психологічних досліджень.

^ КЛАСИФIКАЦIЯ ЕМОЦIЙ

I. За фiлогенетичним розвитком (чи по складностi)

1. Протопатичнi або нижчi емоцiї - пiдкорковi, таламiчнi, фiлогенетично бiльш стародавнi, елементарнi (задоволення почуття голоду, спраги, статевих вiдчуттiв). Пов’язанi з iнстинктами, первiсними потягами та їх задоволенням.

2. Епiкритичнi чи вищi («почуття») є корковими, притаманними лише людям, фiлогенетично бiльш молодими: виникають на протязi соцiального життя, суспiльних вiдносин, трудової дiяльностi. До них вiдносяться почуття iнтелектуальнi (цiкавостi, почуття нового, тощо), моралi (товариськiсть, патрiотизм, почуття обов’язку, совiстi), естетичнi (почуття прекрасного).

Звичайно у людини вищi емоцiї переважають над нижчими i мають вирiшальну роль у життi.

^ II. За суб’єктивним тоном (сприймаються як суб’єктивно приємнi, неприємнi чи нейтральнi):

1. Позитивнi (задоволення, радiсть, впевненiсть, захоплення, гордiсть, довiра, симпатiя, повага, кохання, вдячнiсть, нiжнiсть, зворушення, самовдоволення, зловтiха, почуття задоволеної помсти, спокiйна совiсть, почуття полегшення, задоволення собою, безпеки).

2. Негативнi (незадоволення, горе, туга, печаль, вiдчай, смуток, тривога, боязнь, страх, жалiсть, переляк, образа, спiвчуття, прикрiсть, гнiв, обурення, ненависть, неприязнь, заздрiсть, злоба, злiсть, нудьга, ревнощi, жах, невпевненiсть, недовiра, сором, розгубленiсть, ярiсть, вiдраза, зневага, розчарованiсть, сором i небажання каяття, докори сумлiння, нетерплячiсть, гiркота).

3. Нейтральнi (цiкавiсть, здивування, подив, байдужiсть, спокiйно-споглядальний настрiй).

Особова i суспiльна оцiнка як позитивних, так i негативних емоцiй не завжди спiвпадають. Такi емоцiї як докори сумлiння, вiдчуття сорому сприймаються людиною як неприємнi, iнодi навiть тяжкi стани, але з суспiльної точки зору вони кориснi, необхiднi i, отже, позитивнi, оскiльки сприяють моральному зростанню особистостi. Так само i емоцiї ненавистi, гнiву, вiдрази отримують позитивну оцiнку, якщо спрямованi на антисуспiльнi явища.

^ III. За впливом на тонус органiзму i життєдiяльнiсть:

 1. Стенiчнi (пiдвищують тонус органiзму - вiд грецького «stenos» - сила).

 2. Астенiчнi (знижують тонус органiзму «astenos» - слабкiсть).

Деякi емоцiї можуть виявитися як в стенiчнiй, так i в астенiчнiй формi, в залежностi вiд типу нервової системи i вольових якостей людини. Наприклад, горе може викликати безпорадний, пригнiчений стан, людина нiби цiпенiє, а у iншої людини горе може виявлятися в бурхливiй реакцiї. Страх може паралiзувати одну людину, послабити її духовнi сили, а у iншої - мобiлiзує фiзичнi i розумовi сили, робить її кмiтливою i винахiдливою, дiї - швидкими i точними. Бурхлива радiсть - емоцiя стенiчна, оскiльки вона викликає у людей приплив сил i потяг до дiяльностi. Радiсть тиха i спокiйна звичайно розслаблює. Вольова людина завжди намагається володiти своїми емоцiями, особливо якщо вона усвiдомлює їх негативне значення для суспiльства.

^ IV. За механiзмами виникнення:

Емоцiї можуть виникати як на основi внутрiшнiх потреб (ендогенний шлях), так i внаслiдок зовнiшнiх подразникiв чи пiзнавання суб’єктом певних подразнень зовнiшнього середовища (екзогенний шлях), тобто на основi механiзмiв пам’ятi. Зовнiшнi впливи можуть суттєво змiнювати емоцiї, якi виникли ендогенно.

1. Реактивнi - виникають в якостi реакцiї на зовнiшнiй стимул. Наприклад, почуття радостi, як реакцiя на приємну звiстку, почуття туги чи вiдчаю при звiстцi про трагiчну для людини подiю.

2. Вiтальнi - переживання, пов’язанi зi змiною бiотонусу органiзму, функцiонування систем, якi беруть участь у реалiзацiї емоцiйних реакцiй.

^ V. За силою i тривалiсттю:

1. Настрiй - це вiдносно слабкий емоцiйний стан, що захоплює на деякий час всю особистiсть i вiдображається на дiяльностi, поведiнцi людини. Настрiй може бути довготривалим, стiйким, продовжуватись днями, тижднями, мiсяцями i захоплювати цiлий перiод життя людини. Вiн може бути стенiчним або астенiчним, реактивним чи вiтальним, радiсним чи сумним, гнiвним чи добродушним i викликатися рiзними обставинами, а також фiзичним самопочуттям. Причини настрою часто не усвiдомлюються, i у людини виникає думка про його безпричиннiсть. Негативний настрiй можна i потрiбно скеровувати зусиллям волi.

2. Афект - це короткочасна, бурхливо протiкаюча емоцiйна реакцiя на зразок «емоцiйного вибуху». Звичайно супроводжується рухливим перезбудженням, але може, навпаки, викликати зацiпенiння руху i загальмованiсть мови (вiдчай, страх).

а) фiзiологiчний афект: викликається сильними подразниками (словами, поведiнкою iнших людей, деякими обставинами), частiше у представникiв неурiвноваженого типу нервової системи з переважанням процесiв збудження. Часто афективнi реакцiї є наслiдком недостатньої вихованостi людини, слабкої волi, невмiння контролювати свою поведiнку.

б) патологiчний афект: виникає на грунтi органiчної патологiї головного мозку: це бурхлива емоцiя, що поєднується з сутiнковим розладом свiдомостi i супроводжується агресивними, руйнiвними дiями. Виникає у вiдповiдь на будь-який зовнiшньо незначний чинник. В подальшому афективнi подiї амнезуються.

3. Пристрасть - сильне, стiйке i глибоке почуття, яке захоплює всю людину i пiдкоряє собi основну спрямованiсть її думок i дiй. Зумовлена певними iнтересами, дiяльнiстю i за спрямованiстю може бути позитивною чи негативною (пристрасть до театру, музики, спорту, науки, збагачення, азартних iгор на грошi, до вживання алкогольних напоїв).

Стресові стани (вiд англ. «стрес» - напруга). Виникають у важких ситуацiях, при фiзичних i розумових перевантаженнях, необхiдностi приймати швидкi i вiдповiдальнi рiшення тощо. Вони властиві для рiзної людської дiяльностi: трудової, учбової, iгрової, спортивної, у взаємо-тосунках мiж людьми, у рiзних моральних конфлiктних ситуацiях. Стреси призводять до фiзичних змiн i порушень поведiнки.

Фiзiологiчнi змiни при стресах: прискорення серцебиття i дихання, пiдвищення артерiального тиску. При сильному стресi змiнюється поведiнка у виглядi загальної реакцiї збудження рiзного ступеня вираженостi, дезорганiзацiї поведiнки (неупорядкованi, некоординованi рухи, незв’язна мова), спостерiгаються розгубленiсть, важкiсть переключення уваги. Можуть виникнути загальна загальмованiсть, пасивнiсть, змiни у поведiнцi. Можливi помилки сприйняття, пам’ятi, уваги, мислення. Це - своєрiдний адаптований захист органiзму вiд надмiрних подразникiв.

При слабкому стресi подiбних порушень не спостерiгається, а навпаки, виникає загальна фiзична зiбранiсть i органiзованiсть, активацiя дiяльностi, яснiсть i чiткiсть думок, винахiдливiсть. До повторних стресiв людина поступово звикає, пристосовується (адаптується), швидше - представники сильного типу нервової системи.

У повсякденному життi Г. Сельє розрiзняє два типи стресу - еустрес, який пов’язаний iз бажаним ефектом i здiйснює мобiлiзуючу дiю на поведiнку, i дистресс - пов’язаний iз небажаним ефектом i який справляє негативний, шкідливий вплив.

Стресори - це чинники, якi викликають стан стресу i є пусковим сигналом для нього. Iснують фiзiологiчнi (фiзичне перевантаження, висока i низька температура, больовi стимули, затруднення дихання та iн.) i психологiчнi стресори, якi несуть сигнальне значення загрози, небезпеки, образи, iнформацiйного перевантаження та iн. Велика роль в адаптацiї до стресу належить психiчним якостям особистостi: сильний i цiльний характер, воля, минулий досвiд, знання, загальна фiзична i розумова тренованiсть, моральнi якостi, почуття обов’язку, вiдповiдальностi, здатнiсть свiдомо перетворювати стресову ситуацiю, що допомагають запобiгти дезорганiзацiї.

Фрустрацiя (вiд латинського «frustracio» - обман, порушення планiв) - одна iз форм стресу: це емоцiйний стан переживання невдачi, яка виникла внаслiдок нездоланої перешкоди на шляху задоволення будь-яких потреб. Фрустрацiя призводить до змiни настрою i поведiнки людини. Розрiзняють фрустратор - причину, ситуацiю яка привела до такого стану, i фрустрацiйну реакцiю. Фрустрацiя супроводжується гамою негативних емоцiй: гнiвом, подразливiстю, вiдчуттям провини i т.iн. Найбiльш частими реакцiями людини на фрустрацiю є агресiя, депресiя.

^ Фруструюча ситуацiя - та, при якiй з одного боку є виражена мотивацiя до задоволення потреб, а з іншого боку - перешкоди, якi чинять опір цьому досягненню.

Фрустрацiйна толерантнiсть - стiйкiсть людини до фрустраторiв, в основi яких стоїть здатнiсть людини до адекватної оцiнки фрустрацiйної ситуацiї i передбачення виходу з неї.

^ ВИДИ ПОЧУТТIВ

Вищi емоцiї (почуття) виникають при задоволеннi або незадоволеннi духовних потреб i мають яскраво виражений суспiльний характер, що свiдчить про вiдношення людини як суспiльної iстоти до рiзних сторiн i явищ життя.

^ Моральні почуття. Змiст i направленiсть почуттiв визначаються свiтоглядом, правилом поведiнки i естетичними оцiнками - оцiнка людиною своїх вчинкiв (самооцiнка), пов’язана з переживаннями почуття совiстi. Коли людина, виходячи iз почуття обов’язку, усвiдомлює правоту своїх вчинкiв, то вона переживає стан спокiйної совiстi - велике моральне задоволення i радiсть, якi дають людинi силу i впевненiсть у правотi своїх дiй.

^ Iнтелектуальнi почуття пов’язанi з розумовою, пiзнавальною активнiстю людини, постiйно супроводжують її i виражають ставлення людини до своїх думок, процесу i наслiдкiв iнтелектуальної дiяльностi (сумнiв, подив, задоволення, впевненiсть).

Почуття подиву виникає тоді, коли людина зустрiчається з новим, незвичайним, невiдомим. Властивiсть дивуватись - це стимул пiзнавальної дiяльностi i він бере участь у формуваннi позитивної мотивацiї до навчання. Вiдчуття сумнiву виникає при невiдповiдностi гіпотез i пропозицiй з деякими фактами i розумiннями. Це - необхiдна умова успiшної пiзнавальної дiяльностi, оскiльки спонукає до старанної перевiрки отриманих даних. Вiдчуття впевненостi народжується вiд усвiдомлення iстинностi i переконливостi фактiв, припущень, гипотез, якi виникли внаслiдок всебiчної їх перевiрки. Результативна робота викликає вiдчуття задоволення.

Велике мiсце у життi людини займають естетичнi почуття (краси, захоплення прекрасним), джерелом яких є твори мистецтв, музика, живопис, скульптура, художня проза i поезiя, а також твори архiтектури i досягнення в областi технiчних споруд. Глибокi естетичнi переживання ми вiдчуваємо при спогляданнi природи.


ІV. Контрольні питання для визначення кінцевого рівня знань та умінь:

  1. Дати визначення емоцій і почуттів.

  2. Класифікація емоцій та почуттів.

  3. Характеристика моральних, інтелектуальних та естетичних почуттів.

  4. Що таке настрій, стрес, афект?

  5. Загальна характеристика волі, вольової дії.

  6. Структура вольового акту.

  7. Виховання та самовиховання вольових якостей особистості.

  8. Методики психологічного обстеження емоційно – вольової сфери особистості.

Л І Т Е Р А Т У Р А:

Основна:


1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих

медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спірі-

ної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии.

– М.: “Медицина”, 1976. – С.5-57.

4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и

факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. –

Санкт – Петербург, 2002.

5. Мендлевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес.,

2001.

Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.

  3. Роберт Конечный, Милан Боухал. Психология в медицине. – Прага, 1974.

  4. Психология: Словарь /Под ред. АВ.Петровского и М.Г.Ярошевского.– 2-е изд. – М., 1990.

  5. Психологічний словник /За ред. В.І.Войтка. – К., 1982.

  6. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. – Минск, 1997.

Методичні вказівки склала

викладач-стажист Зорій А.А.


Рецензія позитивна

доцент Рудницький Р.І.



Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи