Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 103.04 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата11.07.2012
Розмір103.04 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ І МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

26.06.2009 року, протокол № 19


Завідувач кафедри,

проф. В.М.Пашковський




МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ № 8


ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ


^ НА ТЕМУ: “ОСОБИСТІСТЬ. ТИПИ ОСОБИСТОСТІ. ТЕМПЕРАМЕНТ І ХАРАКТЕР. ОСОБИСТІСТЬ ЛІКАРЯ. ОСОБИСТІСТЬ ХВОРОГО. АКЦЕНТАЦІЯ ХАРАКТЕРУ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ”.


^ Навчальний предмет – медична психологія

Факультет стоматологічний

Спеціальність «стоматологія»

ІІІ курс

2 академічні години


^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ СКЛАЛА

ВИКЛАДАЧ-СТАЖИСТ ЗОРІЙ А.А.


Тема заняття: Особистість. Типи особистості. Темперамент і характер. Особистість лікаря. Особистість хворого. Акцентуація характеру. Методи дослідження особистості.

Тривалість заняття : 2 академічні години.


І. Актуальність теми.

Вивчення медичної психології у медичному вузі передбачає вивчення особистості хворого, особистості медичного працівника (лікаря, медичної сестри). Особливо важливо знати і розуміти особливості людини у виникненні, розвитку, перебігу та лікуванні хвороб, а також для попередження останніх.

Кожному лікареві, незалежно від спеціальності, при обстеженні хворого, необхідно, крім виявлення симптомів, синдромів, встановлення діагнозу, знати і вміти визначити окремі властивості особистості – риси особистості (психологічний портрет особистості) та зміни особистості під впливом умов життя, виховання, захворювання тощо (акцентуації характеру, психопатизація, психопатії).

ІІ. Навчальна мета.

2.1. Знати:

- визначення особистості та її формування;

- спрямованість особистості, її потреби, мотиваційні чинники, світогляд,

ідеали;

  • психологічні особливості особистості (темперамент і характер, здібності);

  • типи особистості (за Е.Кречмером, К.Г.Юнгом, Шелденом);

  • теорію розвитку особистості за З.Фрейдом;

  • класифікацію типів акцентуацій характеру за К. Леонгардом (1981) і А.С. Личко (1983) та їх значення у розвитку хвороби.

  • Медико – психологічну характеристику вітчизняного лікаря – лікаря гуманіста.


2.2. Уміти:

  • досліджувати особистість;

  • визначити індивідуальні психологічні особливості особистості;

  • досліджувати темперамент особистості;

  • провести експериментально - психологічне обстеження відхилень у психічній діяльності людини;

  • досліджувати характер особистості;

  • досліджувати акцентуацію характеру, як крайній варіант норми;

  • виділити тип темпераменту і дати психологічну характеристику йому (сангвістичний, холеричний. Флегматичний, меланхолічний).

2.3. Практичні навички

  • визначення психологічних особливостей особистості;

  • визначення темпераменту, типів темпераменту і їх психологічна характеристика;

  • методи дослідження особистості;

  • сутність характеру людини;

  • акцентуація характеру, класифікація типів акцентуацій характеру за

К. Леонгардом (1981) і А.С. Личко (1983) та їх значення у розвитку

хвороби.

ІІІ. Міжпредметна інтеграція:

Нормальна фізіологія – фізіологія вищої нервової діяльності.

Загальна і медична психологія – психологія особистості.


ІV. Поради студенту:

На початку заняття викладач перевіряє присутність студентів на занятті, відповідає на запитання, які виникли у студентів у процесі самостійної підготовки. Викладач опитує студентів з даної теми. Звертається увага на визначення особистості, її формування. Визначаються психологічні особливості особистості: темперамент, характер, здібності, спрямованість, тощо.

Особистість - це сукупність психічних властивостей і вчинків людини, які основані на єдності тіла і психіки, що формуються і проявляються у суспільних зв’язках. Особистість в цілому визначається як генетичними так і соціальними і культурними впливами.

Особистість – це людина, як психологічне ціле. Це конкретна жива людина, яка є членом суспільства і знаходиться у певних стосунках з людьми.

На практичному занятті розкриваються типологічні особливості Е.Кречмера, К.Г. Юнга, Шелдона, з.Фрейда.

Темперамент особистості – це індивідуально –типологічна характеристика людини і вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів. Ці властивості залишаються стабільними при різному змісті, мотивах та меті діяльності.

У класичній психології виділяють такі типи темпераменту: сангвістичний, флегматичний, холеричний та меланхолічний.

Студенти розкривають зміст кожного типу темпераменту (психологічний портрет).

Характер – це комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе. Він є стержнем особистості, головним визначальником її індивідуальності.

Структура характеру людини не є чисто випадкові сукупності різних властивостей, вони пов’язані між собою і утворюють цілісну структуру. Викладач пояснює структуру характеру за В.М.Тепловим, Азам, Т. Рібо, Кампбалом.

Здібності особистості – індивідуально – психологічні особливості людини, які відповідають потребам даної діяльності і являються умовою її успішного виконання.

Людину вважають здібною, якщо вона швидко і успішно опановує будь – яку діяльність, легко, порівнюючи з іншими, опановує відповідні навички і уміння, прагне здобути успіхів (досягнень), які переважають середній рівень. Ці досягнення залежать від діяльності людини, її ставлення до діяльності, стану психічних процесів, функції аналізаторів, швидкості реакцій, властивостей особистості.

Здібності – це – індивідуально – психологічні особливості, які відповідають вимогам певної діяльності (показати на прикладі лікарської професії), особливостям психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, емоційно – вольова сфера, елементи відношення до діяльності).

Будь-яка діяльність вимагає від людини не однієї здібності, а взаємопов’язаних здібностей. Людина не народжується здібною до тієї чи іншої діяльності, її здібності формуються і розвиваються у правильно організованій відповідній діяльності впродовж всього життя під впливом навчання і виховання.

Здібності людини нерозривно пов’язані із знаннями, уміннями, навичками. З одного боку у процесі набуття знань, умінь, навичок розвиваються здібності, а з другого – знання, уміння, навички залежать від здібностей. Здібності дозволяють швидко, легко, міцно і глибоко оволодіти відповідними знаннями, уміннями і навичками (показати на прикладі лікарської діяльності).

Існують певні передумови розвитку здібностей (природні, біологічні) – це так звані задатки. Задатки – це особливості аналізаторів , типи ВНД, взаємовідношення сигнальних систем, властивості особистості тощо. Задатки – це тільки одна з умов формування здібностей.

Високий рівень здібностей називають талантом. Талант – це найбільш сприятливе поєднання здібностей, які дають можливість:

  • успішно, творчо виконувати певну діяльність;

  • людина має схильність і потребу у цій діяльності;

  • особистість має велику працездатність і наполегливість.

Талант може проявлятися у будь-якій діяльності людини, а не лише в галузі науки чи мистецтва. Талановитим може бути і лікар, і вчитель, і робітник.

Спрямованість особистості визначає мету, яку ставить перед собою людина, властиві їй прагнення, мотиви, у відповідності з якими вона діє. Загальна властивість особистості, яка проявляється у діяльності, визначає її активність. Такими мотивами (мотиваціями) до діяльності людини є потреби людини.

Потреби – це спонукання (мотивація) до діяльності, яке усвідомлюється і переживається людиною як необхідність у чомусь, нестача чогось, невдоволеність чимось.

Потреби людини різноманітні: біологічні (потреба в їжі, відпочинку, сні, житлі, одежі, сексуальна потреба, потреба жити); духовні (соціальні) потреби (потреба у спілкуванні, потреба пізнавати, потреба у праці, культурні потреби, потреба займати певне положення у суспільстві).

Мотиви або спонукальні причини – є конкретний прояв потреби. Оцінюючи дію, вчинок, поведінку хворої людини, необхідно приймати до уваги мотив цієї дії (поведінки). Його можна виявити шляхом співбесіди із хворим, його рідними, близькими, співробітниками (анамнестичні дані).

Пізнавальна потреба людини проявляється в її інтересах (зацікавленості).

Інтерес - це активна пізнавальна спрямованість людини на той чи інший предмет, явище або діяльність і пов’язана з позитивним емоційним відношенням до них. Інтереси людини спонукають її оволодівати знаннями, уміннями навичками, розширювати свій кругозір тощо. Інтереси характеризують за їх змістом, широтою, глибиною, стійкістю і активністю.

Людина виконує не тільки те, що її цікавить, в чому вона відчуває потребу. Її поведінка визначається і регулюється також моральними мотивами. Почуттям обов’язку перед іншими (для лікаря особливо важливо!). Моральні мотиви поведінки людини виражаються в ідеалах і переконаннях.

Моральний ідеал – це взірець, якого дотримується людина у своїй діяльності і поведінці, наприклад, дотримання присяги (клятви) лікаря.

Важливий мотив поведінки – переконання. Переконання – це певні положення, судження, погляди, знання про природу і суспільство, в достовірності яких людина не має сумніву, вважає їх переконливими. Прагне до того, щоб ними керуватися у житті. Якщо переконання утворюють певну систему, вони стають світоглядом людини.

На практичному занятті обговорюється особистість лікаря – лікаря – гуманіста. Лікар повинен бути освіченою людиною не тільки у вузькій галузі – медицині, але й в питаннях суспільного життя, літературі, мистецтві тощо.

Підкреслюються психологічні якості , які необхідні лікареві: широка і глибока освіта, глибокі професійні знання, уміння, досконалі навички. Високі моральні якості, спонукання, покликання, самовідданість, скромність, правдивість, оптимізм, справедливість, чесність, любов до людей і т.д.

Викладач звертає увагу студентів на попередження негативних психічних впливів на особистість хворого з метою попередження ятрогеній. Підкреслюється роль особистості у виникненні, перебігу соматичних і психічних хвороб, їх лікування і профілактика.

На практичному занятті звертається увага студентів на акцентуацію характеру особистості. Акцентуація характеру – це крайні варіанти норми, при яких окремі його риси надмірно підкреслені, у зв’язку з чим виявляється вибіркова уразливість по відношенню до певних психічних впливів при достатній, і навіть підвищеній стійкості до інших.

На практичному занятті треба розкрити типи акцентуацій характеру:

За К.Леонгардом: За А.Є.Личко:

1. Демонстративний 1. Істероїдний

2. Педантичний 2. Психастенічний

3. Застряваючий 3. Епілептоїдний

4 Збудливий 4. Гіпертимний

5. Гіпертимічний 5. Циклоїдний

6. Дистимічний 6. Лабільний

7. Афективно-лабільний 7. Сенситивний

8. Афективно-екзальтований 8. Шизоїдний

9. Емотивний 9. Нестійкий

10. Тривожний (боязливий) 10. Конформний

11. Астено-невротичний

На занятті викладач знайомить студентів з основними методами дослідження особистості: спостереження, опитувальники особистості, експериментальні методи (моделювання певних видів діяльності, ситуації), проективні методи. Викладач підкреслює, що не існує одного універсального методу дослідження особистості.

Опитувальники особистості дають можливість порівняти самооцінку особистості з об’єктивними показниками. Під проективними методами розуміють методики опосередкованого вивчення особистості, яка створюється внаслідок активності процесу сприйняття найбільш сприятливих умов для прояву тенденцій, установок емоційного стану і інших особливостей особистості.

Методи дослідження особистості:

  1. Дослідження рівня домагань.

  2. Дослідження самооцінки особистості (за методом Дембо-Рубінштейн).

  3. Тест Айзенка.

  4. Тест для дослідження акцентуйованих рис характеру особистості (1970).

  5. Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО) (Н.Я.Іванов, А.Є.Личко, 1976, 1981).

  6. Міннесотський багатопрофільний опитувальник особистості (ММРІ, 1943).

  7. Стандартизований метод дослідження особистості (СМДО) (Л.М.Собчик).

  8. Метод Роршаха.

  9. Тематичний аперцетивний тест (ТАТ)

Студенти самостійно досліджують за допомогою таких тестів:

  1. Дослідження рівня домагань (ст. 30).

  2. Дослідження самооцінки особистості за методом Дембо-Рубінштейн
    (ст. 30, табл. 88).

  3. Опитувальник особистості Айзенка.

Тести описані в „Атласе для экспериментального исследовыания отклонений в психической деятельности человека” (Под ред. И.А.Полищука). – Киев, 1980.


Л І Т Е Р А Т У Р А:

Основна:


1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих

медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спірі-

ної, проф. І.С.Вітенка. – Дніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии.

– М.: “Медицина”, 1976. – С.5-57.

4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и

факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. –

Санкт – Петербург, 2002.

5. Мендлевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.

Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.

  3. Роберт Конечный, Милан Боухал. Психология в медицине. – Прага, 1974.

  4. Психология: Словарь /Под ред. АВ.Петровского и М.Г.Ярошевского. –
    2-е изд. – М., 1990.

  5. Психологічний словник /За ред. В.І.Войтка. – К., 1982.

  6. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. – Минск, 1997.

  7. Психология. Словарь /Под ред. В.В.Петровского и М.Г.Ярошевского. –
    2-е изд. – М., 1990.

  8. Уильям Джемс. Психология. Санкт – Петербург, 1995. – С. 145 – 179.



Методичні вказівки склала

викладач-стажист Зорій А.А.


Рецензія позитивна

доцент Рудницький Р.І.

Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи