Лабораторна робота №3 icon

Лабораторна робота №3




Скачати 294.03 Kb.
НазваЛабораторна робота №3
Дата11.07.2012
Розмір294.03 Kb.
ТипДокументи

Лабораторна робота №3


"Дослідження загазованості повітря робочої зони"

Мета роботи: ознайомитися з експрес методом вимірювання кількості шкідливих речовин у повітрі; вивчити обладнання газоаналізатора УГ-2, працюючого за принципом лінійно-колористичного метода визначення шкідливих речовин; визначити фактичні концентрації парів (газів) шкідливих речовин у повітрі робочої зони лінійно-колористичним методом, оцінити їхню відповідність вимогам ГОСТ 12.1.005-88 [2]; вивчити методи і заходи захисту від впливу парів і газів шкідливих речовин.

1. Загальні відомості

Ряд виробничих процесів супроводжується виділенням шкідливих парів і газів. Так, гальванізація, ізоляційні, лакофарбові, лицювальні та інші роботи протікають з утворенням парів розчинників або кислот, зварювальні роботи, литво, термічна обробка металів, обробка води, зокрема хлором, асфальтобетонні роботи відзначаються виділенням газів. Пари і гази шкідливих речовин у повітрі робочої зони створюють суміші, що при контакті з організмом людини можуть викликати професійні захворювання, виробничі травми або отруєння.

Ступінь і характер впливу парів і газів шкідливих речовин на організм людини залежить від їхнього хімічного складу, шляхів проникнення (через органи дихання, шкіряний покрив або шлунково-кишковий тракт), дози, часу дії, концентрації, біологічної розчинності, стану організму в цілому, а також мікроклімату робочої зони. Наявність парів (газів) шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати граничне допустимих концентрацій (ГДК).

Гранично допустимі концентрації (ГДК) – це концентрації, які при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або іншої тривалості, але не більше 40 годин за тиждень, за час всього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень стану здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь [2].

Оцінка впливу парів і газів шкідливих речовин проводиться в основному за характером впливу на організм [З] і ступенем небезпеки [4]. За характером впливу на організм людини пари і гази шкідливих речовин підрозділяються на п'ять груп: токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні і що впливають на репродуктивну функцію. За ступенем небезпеки – на чотири класи: надзвичайно небезпечні, високо небезпечні, помірно небезпечні і малонебезпечні. Наявність шкідливих речовин у повітрі робочої зони підлягає систематичному контролю для попередження можливості перевищення ГДК – максимально разових у робочій зоні (ГДКмр.рз.) і середньозмінних у робочій зоні (ГДК сз.рз.)

Розміри ГДКмр.рз. і ГДКсз.рз. наведені в [2]. Контроль за дотриманням максимально разової ГДК шкідливих речовин проводиться на найбільш характерних робочих місцях, розташованих у центрі і по периферії приміщень. Середньозмінні концентрації визначають для речовин, для яких встановлений норматив - ГДКсз.рз. [2].

Періодичність контролю встановлюється залежно від класу небезпеки шкідливої речовини: для І класу – не менше І разу в 10 днів, II класу – не менше 1 разу на місяць, III і IV класів – не менше 1 разу в квартал [2]. При можливості надходження в повітрі робочої зони речовин з гостронаправленим механізмом дії повинен бути забезпечений безперервний контроль із сигналізацією про перевищення ГДК.

Контроль за утриманням шкідливих речовин у повітрі робочої зони здійснюється лабораторними методами (спектроскопічний, хроматографічний, фотометричний), експрес-методами (лінійно-колористичний, колористичний) і автоматичним контролем з безперервним записом вимірів. Для визначення фактичних концентрацій шкідливих речовин найбільш широко використовується лінійно - колористичний експрес - метод, що заснований на швидко протікаючих реакціях шкідливих речовин із спеціальними реагентами.

^ 2. Експериментальна частина

2.1. Будова і принцип роботи газоаналізатора УГ-2

Експресні аналізи повітряного середовища виконують за допомогою газоаналізаторів різноманітних конструкцій. Одним з таких приладів є універсальний переносний газоаналізатор УГ-2. За допомогою УГ-2 можна визначити в повітрі виробничого середовища концентрації шкідливих речовин газів (парів) 14 найменувань.

У комплект УГ-2 входить повітрозаборний пристрій з трьома штоками, вимірювальні шкали, індикаторні трубки, трубки - патрони для очищення газів (парів) від домішок і набір приладів для опорядження індикаторних трубок, трубок - патронів та запас індикаторних порошків в ампулах.

Принцип дії приладу УГ-2 заснований на утворенні пофарбованого стовпчика у процесі проходження забрудненого повітря крізь індикаторну трубку, заповнену реагентом. Утворення пофарбованого стовпчика в індикаторній трубці відбувається унаслідок реакції, що виникає між аналізуємим газом (парою) та реактивом наповнювача індикаторної трубки. При цьому утворюється кольоровий продукт, відмінний від вихідного (табл. 3.1). Довжина пофарбованого стовпчика індикаторного порошку в трубці пропорційна концентрації аналізуємого газу (пари) в повітрі і визначається за шкалою, градуйованою у мг/м3.

Основною частиною повітрозаборного обладнання (рис. 3.1), за допомогою якого прокачується повітря з аналізованим газом (парою) крізь індикаторну трубку, є гумовий сильфон 2, розташований всередині металевого стакана І. Гумовий сильфон утримується в розтягнутому стані за допомогою пружини 3. Досліджуване повітря прокачується крізь індикаторну трубку за допомогою попередньо стиснутого на визначену величину спеціальним штоком 6 сильфону. На верхній платі повітрозаборного пристрою розташована нерухома втулка 7, для спрямування штоку при стискуванні сильфону. На штуцері 11 із внутрішньої сторони одягнута гумова трубка 10, з'єднана другим кінцем через нижній фланець із внутрішньою порожниною сильфону. До вільного кінця трубки приєднується індикаторна трубка і, при необхідності, фільтруючий патрон.



^

Рис. 3.1.- Універсальний газоаналізатор УГ-2



Прокачування досліджуваного повітря через індикаторну трубку провадиться після попереднього стиску сильфона штоком. На гранях (під голівкою штока) позначені обсяги прокачуваного при аналізі повітря. На циліндричній поверхні штока є чотири поздовжні канавки, кожна з двома поглибленнями 5, які служать для фіксації фіксатором 8 обсягу повітря. Відстань між поглибленнями на канавках підібрано таким чином, щоб при русі штока від одного поглиблення до другого сильфон забирав необхідну для аналізу даного газу кількість досліджуваного повітря.

Індикаторні трубки для визначення концентрацій досліджуваного газу (пари) у повітрі являють собою скляні трубки довжиною 92 мм із внутрішнім діаметром 2,5…2,6 мм, що заповнюються індикаторним порошком. Порошок у трубці утримується за допомогою двох тампонів з гігроскопічної вати. Вибір індикаторного порошку визначається видом пари (газу) шкідливої речовини, що знаходиться у повітрі. З метою захисту порошку у трубках від стороннього впливу кінці трубок герметизують сургучем, який вилучають перед проведенням досліджень.

Фільтруючі патрони (скляні трубки діаметром 10 мм з перетяжками), заповнені поглинаючим порошком, призначені для видалення домішок, які заважають визначенню досліджуваних газів (парів).

^ 2.2. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лабораторна робота складається з підготовчої і експериментальної частин [5,6].

Підготовча частина полягає у перевірці правильності заповнення трубки індикаторним порошком і передбачає виконання таких операцій:

1. В один з кінців висушеної індикаторної трубки вставляють стержень, у протилежний кінець трубки вкладають тампон з гігроскопічної вати і доторканням штирка до торця стержня стискують вату. При цьому товщина тампону з вати не повинна перевищувати 2,5 мм.

2. Виймають стержень і через воронку з тонким кінцем засипають індикаторний порошок з ампули, розкритої перед самим дослідженням. Порошок насипають до країв у вільний кінець трубки. При цьому ампулу відразу закривають заглушкою з гумовою трубкою довжиною 25 мм. Постукуванням по стінці трубки досягається ущільнення порошку, після чого вкладають другий тампон з гігроскопічної вати і стержнем піджимають до порошку. Довжина ущільненого порошку в трубці повинна складати 68-70 мм.

3. Правильність заповнення трубки і ущільнення стовпчика порошку контролюється часом ходу штока від верхнього поглиблення в канавці штоку до нижнього. Для цього вибирають шток з позначенням необхідного обсягу прокачуваного повітря відповідно досліджуваній шкідливій речовині. Обсяг прокачуваного повітря визначають за табл. 3.1. Шток вставляють у направляючу втулку, відводять фіксатор і стискують сильфон доти, поки наконечник фіксатора не зайде у верхнє поглиблення штоку, фіксуючи сильфон у стиснутому стані.

4. Вводять підготовлену індикаторну трубку у гумову трубку повітрозаборного обладнання, фіксують час за секундоміром і одночасно натискують на головку штоку, відпускаючи фіксатор.

Якщо час ходу штока між поглибленнями менше вказаного на шкалі, то стовпчик порошку в трубці ущільнений недостатньо, і навпаки. В цьому випадку процес заповнення трубки повторюють, добиваючись збіжності отриманого часу прокачування повітря з вказаним на шкалі або у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Характеристики парів (газів) основних речовин при дослідженні їх концентрацій

лінійно-колористичним методом

Досліджуваний газ(пара)

Колір фарби індикаторного порошку

Обсяг досліджуваного повітря, прокачуваного приладом, мл

Необхідна трива­лість руху штока приладу до фіксації, хвилин і секунд

Термін часу про­качування досліджуваного по­вітря, хвилин

ГДК.мг/м3 (ГОСТ12.1.005-88)

1

2

3

4

5

6

Хлор

Червоний

350/100

4' 45"-5'30’’/0'20"-0’20"

7/4

1

Оксиди азоту

Червоний

325/150

4'20"-5’30’’/1’20'’-2’10"

7/5

5

Сірководень

Коричневий

300/30

2’20’’ – 3’20’’ /миттєво

5/2

10


Сірчаний ангідрид

Білий

300/60

1’50’' –2’40" / миттєво

5/3

10

Аміак

Синій

250/30

2’20"-2’40’’ / миттєво

4/2

20

Бензол

Сіро-зелений

350/100

4’15’’-4’50’’ /0’20’’-0’23’’

7/4

5

Оксид вуглецю

Коричневий (кільце)

220/60

3’20’’-4’40’’/миттєво

8/5

20

Бензин

Ясно-коричневий

300/60

3’20’’-3’50’’/миттєво

7/4

100

Ацетон

Жовтий

300

3’0’’-4’00’’

7

200


Дані досліджень індикаторної трубки заносять у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Досліджуваний газ (пара)

Обсяг

прокачуваного повітря,

мл

Необхідний

час прокачування

повітря,

хвилин

Фактичний час

прокачування

повітря,

хвилин

Висновки

1

2

3

4

5
















Експериментальна частина досліджень полягає у визначенні газу (пари) шкідливої речовини у повітрі і порівнянні її з ГДК [2].

1. В камеру (колбу) вводять піпеткою досліджувану шкідливу речовину (бензин, ацетон і т.п.).

2. Стискують штоком сильфон повітрозаборного обладнання, з’єднують підготовлену і випробувану індикаторну трубку з гумовою трубкою УГ-2 і вставляють її вільний кінець усередину камери (колби) з парами шкідливої речовини.

3. Відпустивши фіксатор і звільнивши пружину сильфона, прокачують забруднене повітря крізь індикаторну трубку. Після защемлення фіксатора у другому поглибленні штоку, кінець індикаторної трубки продовжують тримати у середовищі шкідливої речовини до вирівнювання тиску усередині і зовні сильфона (див. табл. 3.1), потім трубку звільняють і прикладають до шкали концентрацій.

4. За довжиною пофарбованого стовпчика індикаторного порошку визначають фактичну концентрацію газу (пари) шкідливої речовини у досліджуваному повітрі. За [2] або табл. 3.1 визначають його ГДК.

Результати експерименту заносять у табл. 3.3.

^ Таблиця 3.3 - Результати визначення забруднення повітря

шкідливими домішками


Досліджуваний

газ (пара)

Обсяг

прокачуваного

повітря,

мл

Повний

час про­качування

повітря,

хвилин

Колір

індикато­рного

порошку


Концент-­

рація

шкідливої

речовини,

мг/м3

ГДК

шкідливої

речовини

мг/м3

Висновки

1

2

3

4

5

6

7























5. Якщо фактична концентрація досліджуваної речовини перевищує ГДК, підбирають відповідні заходи (див. додаток 1) для захисту від шкідливих парів (газів) [1,2,8].


^ 2.3. Вимоги безпеки при виконанні досліджень

1. Роботу треба виконувати у витяжній шафі при увімкненому вентиляторі.

2. Приступати до виконання лабораторної роботи необхідно тільки з дозволу викладача після перевірки знання правил користування газоаналізатором.

3. При роботі додержуватись обережності, не прикладати значних фізичних зусиль при опорядженні скляної індикаторної трубки.

4. Виключити присутність поблизу лабораторного стенда джерел вогню, іскор.

5. При роботі з порошками, щоб уникнути пошкодження ними одягу (пропалювання), рекомендується надягати прогумований фартух.

^ 3. Контрольні запитання

1. Методи визначення концентрації парів та газів шкідливих речовин.

2. Від чого залежать ступінь і характер дії парів і газів шкідливих речовин на організм людини.

3. Класифікація парів і газів шкідливих речовин за їх дією на організм людини.

4. Контроль за наявністю шкідливих парів і газів у повітрі робочої зони.

5. Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин.

6. Принцип роботи газоаналізатора УГ-2.

7. Будова газоаналізатора УГ-2.

8. Заходи захисту від дії парів та газів шкідливих речовин.


^ 4. Список літератури

1. Жидецький В. Ц. та ін. Основи охорони праці. - К.: Вища школа, 2001

2. ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

3. ГОСТ 12.0.003-74*. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.

4.ГОСТ 12.1.007-76. Вредные вещества. Классификация. Общие требования безопасности.

5. ГОСТ 12.1.014-79. Метод измерения концентраций вредных веществ индикаторными трубками.

6. ГОСТ 12.1.016-79. Воздух рабочей зоны. Требования к методике измерения концентраций вредных веществ.

7. ГОСТ 12.4.011-87. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация.


Додаток 1

Засоби захисту працюючих від впливу парів і газів шкідливих речовин

1. Розробка технологічних процесів, що виключають або мінімізують виділення шкідливих речовин.

2. Автоматизація, дистанційне керування обладнанням.

3. Герметизація апаратури, комунікацій, що виділяють шкідливі речовини.

4. Вентиляція (припливна, відсмоктувальна, місцеві відсмоктувачі, витяжні шафи).

5. Заміна шкідливих речовин у виробництві на менш шкідливі й нешкідливі.

6. Архітектурно-планувальні рішення щодо обмеження розповсюдження дії шкідливих речовин.

7. Обробка поверхонь приміщень зі шкідливими речовинами 1-го і 2-го класу небезпеки спеціальними матеріалами (легко очищувальні, не всмоктуючи шкідливих речовин).

8. Медико - профілактичні заходи.

9. Засоби індивідуального захисту (окуляри, засоби захисту органів дихання, захисні пасти).
^

Лабораторна робота № 4


Дослідження і розрахунок освітленості робочих місць”

Мета роботи: ознайомитися з принципами нормування освітлення, методами і приладами його виміру, оцінки, забезпечення нормованого освітлення і методиками розрахунку необхідної кількості світлових приладів.

^ 1. Загальні відомості

Освітлення робочих поверхонь у денний і темний час доби має важливе значення для забезпечення нормальних умов праці, життєдіяльності людини в умовах виробництва.

Згідно з СНиП II-4-79 [1] освітлення підрозділяється на природне, штучне і сполучене. Природне освітлення забезпечується світловим потоком від небозводу. Це освітлення за способом формування світлового потоку підрозділяється на бічне – якщо воно здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнє – при освітленні через світлові прорізи в покриттях приміщень; і комбіноване – якщо освітлення забезпечується сполученням верхнього і бічного природного освітлення.

Штучне освітлення здійснюється за допомогою електричних джерел світла – ламп розжарювання і газорозрядних ламп. Цей вид освітлення за функціональним призначенням підрозділяють на такі категорії: робоче – освітлення, необхідне для здійснення трудового процесу; аварійне – освітлення, передбачене для продовження виробничого процесу при аварійному відключенні робочого освітлення; евакуаційне – освітлення, необхідне для евакуації людей із приміщень при надзвичайних ситуаціях; охоронне – освітлення об'єктів у неробочий час.

За способом розташування світильників освітлювальної установки штучне освітлення забезпечується наступними системами: загальне рівномірне – влаштовується установкою світильників у верхній зоні приміщення на рівномірній відстані без урахування розташування обладнання; загальне локалізоване – світловий потік формується світильниками, розташованими у верхній зоні приміщення і згрупованими з урахуванням розташування обладнання; комбіноване – у випадку доповнення загального рівномірного чи загального локалізованого освітлення місцевим (на робочих місцях). Освітлення, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним називається сполученим.

Освітлення характеризується якісними і кількісними параметрами.

До основних якісних показників освітлення, що визначає умови зорової роботи, відносяться рівномірність розподілу світлового потоку, контраст об'єкта розрізнення з фоном, видимість, показник засліпленості, коефіцієнт пульсації освітленості.

Кількісними характеристиками є: сила світла, що виміряється в канделах (кд); яскравість – у канделах на квадратний метр (кд/м2); світловий потік – у люменах (лм); освітленість – у люксах (лк); видимість об'єкта - відношення сили світла, випромінюваного в розглянутому напрямку, до площі проекції цієї поверхні на площину, перпендикулярну до напрямку потоку. Цей параметр вимірюється у канделах на метр квадратний (кд/м2).

Оскільки вимір і оцінка видимості об'єкта є складним завданням, то на практиці використовують непрямі параметри.

На робочій поверхні видимість об'єкта при штучному освітленні вимірюють у люксах, а при природному освітленні видимість характеризують коефіцієнтом природної освітленості (КПО). КПО дорівнює відношенню природної освітленості, створюваної у визначеній точці заданої площини усередині приміщення (Ес) до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості, створюваної світлом цілком відкритого небозводу (Ез). КПО (е) виражається у відсотках:

е = Есз·100%. (4.1)

Нормування (установлення необхідної видимості об'єкта) як штучної, природної так сполученої освітленості здійснюється виходячи із ступеня утомленості ока при виконанні конкретної роботи [1]. При цьому характеристикою напруженості зорового аналізатора людини є ступінь точності виконання зорових робіт, що, в свою чергу, визначається так званим найменшим розміром об'єкта розрізнення. Ця величина виміряється в міліметрах. Об'єктом розрізнення виступає найменший розглянутий предмет, окрема його частина чи дефект, які необхідно розрізняти під час роботи. Якщо трудовий процес протікає у виробничому приміщенні, то зорові роботи залежно від їхньої точності підрозділяються на 8 розрядів – від I до VIII [1,табл.1].

Якщо трудовий процес протікає поза будинками, на відкритому майданчику, то зорової роботи підрозділяється на 5 розрядів – IX-XIII і також визначається за [1.табл.16].

Зорове сприйняття предмета залежить від різниці в яскравості об'єкта і фону, на якому розташовується об'єкт (контрасту об'єкта розрізнення з фоном), а також від характеристики яскравості самого фону. У зв'язку з цим кожний з розрядів зорової роботи залежно від характеристики фону і контрасту об'єкта розрізнення з фоном має декілька під розрядів.

Виходячи з усіх цих характеристик визначається нормоване значення освітленості Ен для штучного освітлення і значення КПО для природного і сполученого освітлення [1,табл.1,2]. Ці параметри використовуються у світлотехнічних розрахунках.

Природне освітлення характерне тим, що створювана в приміщеннях освітленість змінюється в широких межах і залежить від часу дня, року, метеорологічних факторів, географічного розташування будинку, орієнтації віконних прорізів щодо обрію та ін. З огляду на ці фактори, уся територія СНД умовно розділена на V світлових поясів [1,рис.1]. Нормовані значення КПО приводяться тільки для III світлового пояса [1,табл.1,2].

Нормовані значення КПО для інших світлових поясів визначають за формулою:

КПО = КПОн · mі · cі , (4.2)


де mі, cі – відповідно, коефіцієнти світлового і сонячного клімату. Значення цих коефіцієнтів приведені в [1,табл.4,5].

^ 2. Експериментальна частина

Вимірювання освітленості робочих поверхонь виконують за допомогою люксметрів, що мають кілька модифікацій (Ю-16, Ю-17, Ю-116).

При виконанні досліджень в роботі використовують люксметр Ю-116 (рис.4.1).

Люксметр складається з вимірника, селенового фотоелемента типу Ф55С і насадок, що позначаються буквами К, М, Р, Т. Насадки М, Р, Т встановлюються у фотоелемент обов'язково з насадкою К, що має форму півсфери. Разом з насадкою К, залежно від їхнього сполучення, утворюються три поглиначі з коефіцієнтами ослаблення 10, 100, 1000. Коефіцієнт ослаблення 10 – насадка М, коефіцієнт ослаблення 100 – насадка Р, коефіцієнт ослаблення 1000 – насадка Т. Таким чином, насадки застосовуються для розширення діапазону виміру освітленості.

На передній панелі приладу розміщені кнопки перемикача і таблиця зі схемами, що зв'язує дію кнопок та використовуваних насадок з діапазонами вимірів.

Прилад має дві шкали: 0–100 лк і 0–30 лк. У кожній шкалі точками відзначений початок діапазону вимірів: точка на поділці 17 на шкалі вимірів 0–100, та точка на поділці 5 на шкалі 0–30.

Селеновий фотоелемент приєднується до вимірника шнуром зі штекером, що забезпечує правильну полярність з'єднання.

Відлік значення вимірюваної освітленості здійснюється таким способом. При натисканні правої кнопки, проти якої нанесені найбільші значення діапазонів вимірів, кратні 10, необхідно користуватися для відліку шкалою 0–100. При натисканні лівої кнопки, проти якої нанесені найбільші значення діапазонів вимірів, кратні 30, необхідно користуватися шкалою 0–30.

Показання приладу в поділах на відповідній шкалі множать на коефіцієнт перерахування шкали, залежно від застосовуваних насадок (10, 100, 1000). Відлік обмірюваних значень освітленості виконують по горизонтально встановленому вимірнику за умови відсутності затінення фотоелемента. Після закінчення виміру фотоелемент від'єднують від вимірника. На фотоелемент установлюють насадку Т, фотоелемент укладають в кришку футляру.


^ 3. Порядок виконання роботи

Завдання 1

Дослідити освітленість робочих місць у лабораторії БЖД при природному і штучному освітленні.



Вказівки до виконання завдання:

1. Використовуючи СНиП [1], заповнити графи 1-6 табл. 4.1 з урахуванням характеристик виконуваної зорової роботи.

2. Визначити нормативне значення штучної освітленості Ен (1,табл.1) і внести в гр. 7 табл.4.1.

3. Виміряти фактичну освітленість робочих поверхонь при штучному освітленні за допомогою люксметра Ю-116 на кожному столі при закритих шторах. Результат вимірів записати в гр.8 табл.4.1.

4. Знайти нормативне значення КПО для цих же характеристик виконуваної роботи.

5. Розрахувати за формулою (4.2) нормативне значення КПО для четвертого світлового пояса, в якому розташоване м. Харків, з урахуванням коефіцієнтів m і c. Отримане значення КПО внести в гр.9 табл.4.1.

Таблиця 4.1.- Дослідження освітленості робочих поверхонь

Група приміщень по задачам зорової роботи

Найменший розмір об’єкта розрізнення, мм

Розряд зорової роботи

Характеристика фону

Контраст об’єкта розрізнення з фоном

Підрозряд зорової роботи

Освітлення

штучне

природне

Освітленість, лк

КПО нормативний, %

Освітленість, лк

КПО фактичний, %

нормативна

фактична

зовнішня

внутрішня

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12






































6. Виміряти фактичну освітленість робочих поверхонь при природному освітленні. Для цього використовують два люксметри. Фотоелемент першого люксметра при бічному освітленні розташовують усередині приміщення в точці на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів, а фотоелемент другого люксметра - поза приміщенням на відкритому просторі. Виміри освітленості виконують одночасно обома люксметрами (за сигналом) не менш 10 разів. Виміри здійснюють при умові відкритого небозводу. Значення КПО визначають за формулою (4.1), підставляючи середні значення Ес і Ез . Результати заносять у гр. 10,11,12 табл.4.1.

7. Проаналізувати отримані результати, зробити висновки про відповідність фактичної освітленості робочих поверхонь штучним і природним освітленням вимогам СНиП II-4-79 [1].

Завдання 2

Виконати розрахунок штучного освітлення за методом коефіцієнта використання світлового потоку в лабораторії БЖД.

Зміст завдання полягає у виборі типу ламп і визначенні їхньої кількості для забезпечення нормативної освітленості на робочих поверхнях лабораторії БЖД при загальному рівномірному штучному освітленні.

Вказівки до виконання завдання:

1. Заповнити гр. 1-7 табл. 4.2 аналогічно завданню 1.

2. Використовуючи дані табл. 4.3, вибрати тип лампи освітлювальної установки, визначити її світловий потік.

3. За формулою (4.3) знайти необхідну кількість ламп:


n = (Eн ·S · Z · Кз) / (? · Ф) , (4.3)


де Ен – нормована освітленість, лк;

S – площа приміщення, м2;

Кз – коефіцієнт запасу, що враховує старіння джерел світла і запиленість світильників [1,табл.3].

Z=Есер/Emin – коефіцієнт рівномірності освітлення. Для ламп розжарювання і

ДРЛ – Z=1,15, для люмінесцентних – Z=1,1;

Ф – світловий потік лампи, лм;

 – коефіцієнт використання світильників у частках одиниці, визначають за індексом приміщення і коефіцієнтам відбиття стелі, стін і підлоги (і).

Індекс приміщення визначають за формулою:


І = (А·В)/(hр · (А+В)), (4.4)


де А і В – розміри приміщення, м;

hр – розрахункова висота приміщення - різниця між висотою підвіски світильника і висотою робочої поверхні від підлоги.

Усереднені значення коефіцієнтів відбиття стін і стелі визначають за [3,табл.XIII.7]. При цьому коефіцієнт відбиття підлоги приймають на 20% нижче коефіцієнта відбиття стін чи рівним йому.

Значення коефіцієнта використання світлового потоку () знаходять за [3,табл.XIII.8].

4. За результатами накреслити схему розташування світильників у приміщенні.


Таблиця 4.2.-Розрахунок штучного освітлення

Група приміщень по задачам зорової роботи



Найменший розмір об’єкту розрізнення, мм

Розряд зорової роботи

Характеристика фону

Контраст об’єкту розрізнення з фоном

Підрозряд зорової роботи

Нормативна освітленість, Ен

Тип лампи

Світловий потік лампи, Фл

Площа приміщення, S

Коефіцієнт запасу, Кз

Коефіцієнт рівномірності освітлення, Z

Індекс приміщення, і

 - коефіцієнт використання світильників

Кількість ламп, n

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15














































Завдання 3

Виконати розрахунок прожекторного освітлення будівельного майданчика методом питомої потужності.

Світлотехнічним розрахунком прожекторного освітлення визначається тип прожектора [3,табл. XIII. 10], необхідне їхнє число, висота і місце установки, кут нахилу оптичної осі прожекторів до горизонтальної площини.

Розрахунок прожекторного освітлення виконують приблизно, виходячи з нормованої освітленості і потужності прожекторів.

  1. Визначити орієнтоване число прожекторів, необхідне для виконання конкретного виду робіт (задається викладачем) у темний час доби за формулою [5]:


N=m· Eн ·Kз · S/Pл , (4.5)


де m – коефіцієнт, що враховує світлову віддачу джерела світла, ККД прожек-

торів і коефіцієнт використання світлового потоку. Для ламп розжарю-

вання (ЛР) m дорівнює 0,2 - 0,25, ДРЛ і ГЛ – 0,12 - 0,16;

Ен – нормована освітленість горизонтальної поверхні для заданого виду ро-

біт, ЛК [2]

Кз – коефіцієнт запасу, для ЛР дорівнює 1,5, а для ГЛ – 1,7;

S – освітлювана площа - задається викладачем , м2;

Рл – потужність лампи [3,табл.XIII.10], Вт.

2. Обчислити мінімальну висоту установки прожекторів над освітлюваною поверхнею:

, (4.6)


де Imax – максимальна сила світла, кд, [3, табл.XIII.10].

Відстань між щоглами рекомендується приймати (6…15) ·hпр.

  1. Розрахувати оптимальний кут нахилу прожекторів до горизонтальної площини:

(4.7)

де – кути розсіювання прожектора, відповідно у вертикальній і горизонтальній площинах (3, табл.XIII.10);

Фл – світловий потік лампи, лм (13,табл.XIII.3,4).

4. Виконати ескіз будівельного майданчика і вибрати схему розміщення прожекторів.

^ 4. Контрольні запитання

1. На які групи поділяються приміщення за завданням зорової роботи?

2. Якими показниками характеризується зорова робота?

3. Назвіть види штучного освітлення робочих місць.

4. Що розуміють під сполученим освітленням?

5. Назвіть системи штучного освітлення.

6. В яких одиницях нормується штучне і природне освітлення?

7. Як визначається коефіцієнт природної освітленості приміщення?

8. Викладіть сутність розрахунку штучного освітлення виробничого приміщення методом світлового потоку.

9. Опишіть будову і порядок роботи з люксметром Ю-116.

10. Викладіть сутність розрахунку прожекторного освітлення за питомою потужністю.

Таблиця 4.3-Світлові характеристики ламп

Тип лампи розжарювання

Напруга живлення 220 В

Тип газорозрядної лампи

Напруга живлення 220 В

Світловий потік, лм

Світлова віддача, лм/вт

Світловий потік, лм

Світлова віддача, лм/вт

1

2

3

4

5

6

В-15

105

7,0

ЛДС-20

820

41

В-20

220

8,0

ЛД-20

920

46

Г-40

400

10,0

ЛБ-20

1180

58

К-40

460

11,5

ЛДС-30

1450

48,8

Г-60

715

11,9

ЛД-30

1640

54,5

БК-100

1450

14,5

ЛБ-30

2100

70,5

Г-150

2000

13,3

ЛДС-40

2100

52,5

Г-200

2800

14,0

ЛД-40

2340

58,5

Г-300

4600

15,4

ЛБ-40

3000

75

Г-500

8300

16,6

ЛДС-80

3560

44,5

Г-750

13200

17,5

ЛД-80

4070

50,8

Г-1000

18600

18,6

ЛБ-80

5220

65,3



Список літератури

1. СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования.

2. ГОСТ 12.1.046-85. ССБТ. Нормы освещения строительных площадок.

3. Инженерные решения по охране труда в строительстве: Справочник строителя /Под ред. Г.Г.Орлова . -М.,1985.

4. Пчелинцев В.А. и др. Охрана труда в строительстве. -М.,1991.

5. Айзенберг Ю.Б. Справочная книга по светотехнике. -М., 1985.




40



Схожі:

Лабораторна робота №3 iconДокументи
1. /ЛАБОРАТОРНА РОБОТА ь1.doc
2. /ЛАБОРАТОРНА...

Лабораторна робота №3 iconДокументи
1. /Лабораторн_ роботи гр. 721/Вх_дний контрол з ЛАБ. РОБ. Ф_ЗИКА.doc
2. /Лабораторн_...

Лабораторна робота №3 iconДокументи
1. /Лабораторн_ роботи гр. 721/Вх_дний контрол з ЛАБ. РОБ. Ф_ЗИКА.doc
2. /Лабораторн_...

Лабораторна робота №3 iconЛабораторна робота №15: ”ms ассеss. Робота з формами”
Мета роботи: Уміти виводити на екран дані зі створеної раніше таблиці у вигляді форми, вставляти у форми елементи керування
Лабораторна робота №3 iconЛабораторна робота з англійської мови для студентів IV курсу історичного факультету. Спецкурс «Сучасна Європа»
Лабораторна робота з англійської мови для студентів IV курсу історичного факультету
Лабораторна робота №3 iconЛабораторна робота 61

Лабораторна робота №3 iconЛабораторна робота №8

Лабораторна робота №3 iconДокументи
1. /1 Лабораторна робота.doc
2. /2 Лабораторна...

Лабораторна робота №3 iconЛабораторна робота Визначення коефіцієнта теплопровідності ізоляційного матеріалу

Лабораторна робота №3 iconВступ
Лабораторна робота 1 «Вивчення та побудова схеми холодильної установки»
Лабораторна робота №3 iconРозрахункова лабораторна робота «вивчення руху тіла в полі сили тяжіння»

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи