Міністерство охорони здоров’я україни icon

Міністерство охорони здоров’я україни




Скачати 284.83 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни
Дата12.07.2012
Розмір284.83 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ


кафедра нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології ім. С.М.Савенка




“ЗАТВЕРДЖЕНО”


на методичній нараді кафедри

21.01.2010 р., протокол № 4
Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 17


студентам 3 курсу медичного факультету №3

(спеціальність "медична психологія")

для підготовки до практичного заняття

з психофізіології


Поняття факторів у психофізіології та їх роль

у виникненні порушень психічних функцій”


Чернівці

^ 1.ТЕМА: Поняття факторів у психофізіології та їх роль у виникненні порушень психічних функцій.

1.1. Науково-методичне обгрунтування теми

За допомогою різних фізіологічних, біофізичних, психофізіологічних методів можна здійснити керуючі впливи на людину, що гальмують чи збуджують певний її ФС, з метою оптимізації чи зміни його діяльності.

^ 2. Тривалість заняття: 2 години.

3. Навчальна мета:

3.1.Знати:

  • поняття факторів у психофізіології;

  • роль факторів у виникненні порушень психічних функцій;

  • функціональні стани людини, їх класифікація;

  • динаміка функціональних станів, її фази;

- класифікація факторів, що впливають на функціональні стани та психічні процеси;

- емоційні впливи на робочі стани людини;

- вплив психоемоційного напруження на ФС людини;

- функціональні робочі стани людини в системах «середовище- людина- машина»;

- оцінювання функціонального стану (ФС);

- фізіологічні індикатори ФС;

- корекція функціональних робочих станів;

а) класифікація коригуючих впливів на ФРС;

б) зовнішні способи корекції ФС: музика, електростимуляція, стимуляція в рефлексогенній зоні, електропунктура, психогенна корекція, масаж, фармакологічна корекція (ФС), гіпноз, сон, саморегуляція ФС, гімнастика, м’язова релаксація, аутогенне тренування, біологічний зворотний зв’язок.

3.2.Уміти:

- пояснити механізм зміни функціонального стану при дії факторів середовища.

3.3. Опанувати практичні навички:

-оцінювання функціонального стану організму.

^ 4. Поради студенту:

Функціональний стан – це рівень активності нервової системи, на якому реалізуються ті чи інші поведінкові акти.

Функціональний стан мозку — фонова активність нейронів головного мозку, в умовах якої здійснюється певна діяльність. ^ Функціональний стан робочий — стан організму в конкретних умовах робочого середовища.

Динаміка ФС у процесі виконання діяльності та стану втомлення включає в себе фази мобілізації, первинної реакції, гіперкомпенсації, субкомпенсації, декомпенсації та зриву.

Більш чітким є визначення ФС людини як інтегрального комплексу існуючих характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо чи опосередковано зумовлюють здійснення діяльності. Основними моментами в цьому визначенні є інтегральний характер змін, що відбуваються, і прямий зв’язок з динамікою ефективності трудової діяльності. Як приклади ФС людини наводять утому, монотонію, напруження, різні форми психологічного стресу та стани, що спричинюються дією екстремальних факторів.

^ Фактори, що впливають на функціональні стани людини. За умови впливів зовнішнього середовища на ФС людини розрізняють чотири основні градації оцінкових параметрів для кожного фактора: оптимальний, допустимий, межовий, межово-переносний. Факторами зовнішнього середовища, що впливають на робочий процес, є емоціогенні, інформаційні, семантичні, а також біологічні ритми. При цьому пропонується своєрідна класифікація емоціогенних факторів середовища, які впливають на ФС людини.

І. ^ Фізико-хімічні фактори:

• фізичні (мікрокліматичні, радіаційні, баричні, механічні);

• хімічні (зміни звичайних компонентів повітря, зміна газового складу середовища, механічні придатки у повітрі).

Інформаційні фактори:

• брак інформації;

• надлишок інформації;

• хибність інформації;

• розшарування інформації;

• суб’єктивність інформації.

III. ^ Семантичні фактори:

•що мають індивідуальне значення;

• що мають суспільне значення.

IV. Біологічні ритми.

Адаптація як відповідь на вплив тільки якогось одного фактора спостерігається дуже рідко і звичайно лише в модельних умовах лабораторного експерименту. Основну роль в адаптації до природних факторів відіграють біохімічні реакції, а адаптація до діяльності пов’язана з фізіологічними, психофізіологічними та психоемоційними реакціями. Наприклад, адаптація до трудової діяльності пов’язане з наявністю в людини особливої системи інформаційного захисту, ще обмежує постачання інформації в її мозок.

Конкретний ФС людини залежить від цілого ряду факторів.

  1. Насамперед від мотивації.

  2. Зміст самої праці.

3. Загальний рівень сенсорного навантаження також змінює ФС.

4. Конкретний ФС залежить від вихідного рівня активації ЦНС.

5. Нарешті, специфіка й рівень ФС істотно залежать від індивідуальних особливостей суб’єкта, зокрема від таких його властивостей, як сила—слабкість нервової системи, екстраверсія—інтроверсія, тривожність. Так, у індивідів із сильною нервовою системою в умовах монотонії праці швидше падає рівень активації ЦНС, ніж у осіб зі слабкою нервовою системою.

^ Функціональний стан та особливості нервової системи. Як основу оцінювання ознак та якостей, що є типовими для окремих груп людей, беруть особливості функціонування центральної нервової системи. Вважають, що найбільшу сталість мають типологічні властивості основних нервових процесів- збудження і гальмування, які є природженими і впливають на формування індивідуальних відмінностей у здібностях і характері.

ФС ЦНС- поняття інтегральне і не може бути вираженим на сучасному рівні наших знань якимось одним показником. Застосування електрофізіологічних методів для дослідження параметрів церебрального гомеостазу дозволяє ввести кількісні характеристики ФС ЦНС. Порушення церебрального гомеостазу виражаються в: 1) змінах рівнів збудливості, лабільності та реактивності; 2) появі коливань цих показників, що виходять за межі фізіологічної норми; 3) надмірні витривалості ФС; 4) уповільненні встановлення нового ФС і уповільненому поверненні до вихідного стану; 5) виникненні дисоціації між системами, які реагують зазвичай як єдине ціле.

Значні індивідуальні коливання ФС у однієї людини в різний час доби (сон, активний стан) і в різних ситуаціях, зміна його залежності від сигналів зовнішнього і внутрішнього середовища роблять задачу якісної і кількісної характеристики ФС ЦНС складною.

^ Вплив психоемоційного напруження на ФС людини та її роботу. Емоційну стійкість (сталість) визначають як інтегративну властивість особистості, що характеризується взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних та мотиваційних компонентів психічної діяльності індивідуума, яка забезпечує успішне досягнення мети в складному емоційному оточенні, сталість психічних та рухових функцій в умовах емоційних впливів, співвідношення позитивних дій індивідуума в спокійному та емоційному станах.

^ Емоційну стійкість визначають як оптимальний варіант адаптаційних біохімічних, психологічних та фізіологічних змін, які відбуваються в екстремальних емоційних умовах і забезпечують збереження доцільності поведінки та діяльності індивідуума на високому рівні.

Емоційний стан розуміють як пристосовну поведінку, що з’являється в результаті відображення оточення. Проте, розглядаючи різні випадки впливу емоцій на стан і діяльність людини, зазначають не тільки позитивну регулюючу роль емоцій, а й випадки дезорганізації, недоцільності, що пов’язані з розвитком емоційного стресу. Звичайно це виникає в складних ситуаціях у разі великого підсилення емоційного збудження. Залежність впливу емоційного збудження на діяльність відображується кривою Йєркса —Додсона.

Емоційна стійкість залежить від багатьох причин. Одні дослідники пов’язують її з типологічними властивостями людини, інші вважають, що вона цілком залежить від особистісних якостей суб’єкта, таких як воля чи наполегливість (Н. Ф. Лук’янова, 1977). Відомі про певну кореляцію емоційної стійкості із силою, лабільністк врівноваженістю нервових процесів.

Під впливом психоемоційного напруження відбувається порушення форм реагування, спрямованих до крайніх точок осі "збудження-гальмування". У цьому плані гальмівний тип реагування виявляється в загальному м’язовому напруженні, особливо мімічних м’язів, скованістю пози й рухів, пасивності, уповільненні психічних процесів, а так своєрідній "емоційній інертності", що виявляється в негативній байдужості.

^ Збудливий тип реагування виявляється у формі бурхливих ( реакцій, метушливості, багатослів’ї, гіпертрофії рухової діяльності, швиді зміні прийнятих рішень.

Поведінка людини в стані психоемоційного напруження характеризується переважанням стереотипних відповідей, що неадекватні peaльній ситуації. У першу чергу страждають складні форми цілеспрямов ної діяльності, її планування й оцінка. Порушення, що виникають при цьому, відбуваються на різних рівнях. Перш за все спостерігається загальна тенденція до зниження стійкості психічних процесів. В умовах аварійної ситуації це може виявлятись у "блокаді" сприйняття й мислення, пам’яті та практичних дій суб’єкта .

Розрізняють оперативне та емоційне напруження, які по-різному впливають на ефективність діяльності. Так, оперативне напруження характеризується мобілізуючим впливом на діяльність та оптимальним рівнем виконання. Емоційне напруження може виявляти як позитивний, так і негативний ефект аж до дезорганізації діяльності.

Вважається, що високий рівень мотивації сприяє стабільній операторській діяльності навіть в умовах фізіологічного стресу. Численні дослідження показали, що емоційно стійкі ("адаптивні") оператори мають вищі показники працездатності та менше психоемоційне напруження. Навпаки, емоційно нестійкі оператори припускаються великої кількості помилок, у них підвищується стан особистісної та ситуаційної тривожності.

Існують свідчення про позитивну кореляцію емоційної сталості з врівноваженістю нервових процесів. Невротики (емоційно нестійкі) характеризуються переважанням процесу збудження над гальмівним. Емоційну сталість визнано незалежною від сили нервової системи, але негативно пов’язаною з динамічністю гальмівного процесу та з силою нервової системи (за одним із показників) і позитивно пов’язаною із силою та лабільністю нервової системи. Вважається, що емоційно сталі порівняно з емоційно нестійкими характеризуються вищим рвнем лабільності й відносною слабкістю нервової системи.

Співвідношення функціонального стану (ФС) й ефективності виконуємої роботи прийнято описувати у вигляді куполоподібної кривої. Тим самим вводиться поняття - оптимальний функціональний стан - це такий функціональний стан, при якому людина досягає найбільш високих результатів.

^ Фізіологічні індикатори ФС. Розрізняють три основні групи фізіологічних реакцій, які свідчать про зміни ФС людини: рухові, вегетативні та електроенцефалографічні.

Серед рухових показників найчастіше використовують час простої сенсомоторної реакції (латентний період - ЛП), оскільки він відбиває рівень функціонування системи та стан активації ЦНС. Встановлено, що характер розподілу ЛП сенсомоторних реакцій залежить від ФС людини. Важливим показником також є рівень фонового м’язевого напруження (тонуса), при якому утримується певна поза або виконуються різні рухи.

В якості вегетативних показників використовують характеристики дихання (частота і глибина дихання); шкірно-гальванічний рефлекс, його тонічна і фазична форма, або зміна провідності шкірних покровів, гістограма шлунка, що відображає її тонічний і фазичний компоненти; артеріальний тиск; розширення і звуження судин голови і кінцівок. Для вимірювання мозкового кровотоку використовують методи реографії і томографії. Серед показників серцево-судинної системи використовують середню частоту пульсу та її дисперсію, систолічний (ударний ) об’єм пульсу, а також хвилинний об’єм серця.

Для діагностики ФС широко використовуються ЕЕГ-реакції. Звертають увагу на вираженість альфа-ритму, так як при мінімальному зосередженні уваги на любому стимулі розвивається його депресія або реакція блокади альфа-ритму. Добре виражений альфа-ритм- показник спокою, релаксації. Більш сильна реакція активації виражається не тільки в блокаді альфа-ритму, але й у посиленні високочастотних складових ЕЕГ: бета- і гама-активності. Падіння рівня ФС виражається в зменшенні долі високочастотних складових і рості амплітуди більш повільних ритмів: тета- і дельта-коливань.

Л. X. Гаркаві (1979) запропонувала кількісно-якісний принцип пристосувальної діяльності організму, висловивши припущення про розвиток якісно різних реакцій організму залежно від міри й кількості подразників. Дотримуючись цього принципу, ми, класифікуючи ФРС, уявляли весь процес змін ФРС дискретним, а власне перехід від одного функціонального стану оператора до іншого — стрибкоподібним. Оскільки перехід ФРС від меншого рівня до більшого потребує дедалі зростаючих енергетичних затрат організму та підвищення СМРН, то графічно зміни ФРС оператора в часі можна подати у вигляді ступеневої функції.

Слід зазначити, що шість станів мобілізації робочих навичок та відповідні їм шість ФРС притаманні будь-якому робочому процесу, присутні при будь-якій, а не тільки при операторській, діяльності. Просто у різних форм діяльності різні причини, що спричинюють до зміни робочої ситуації, а також ФРС людини.

СМРН Психоенергетичні втрати А

Робочий час

Рис. 3.3. Вигляд ФРС людини: І — спокій; II — норма; III — звична (оптимальна) робота; IV — зосереджена робота; V — робота з максимальною мобілізацією; VI — стрес (робочий). СМРН — ступінь мобілізацій робочих навичок.

^ Рівень ФРС людини складається з кількох періодів (фаз): перебудови (фази мобілізації); пристосування (адаптації) до роботи (фази первинної реакції). Ці періоди потребують підвищених психофізичних витрат організму. Період стабільних робочих показників (фази гіперкомпенсації та компенсації) характеризується зниженням та стабілізацією психофізичних затрат. Потім, природно, розвивається період утоми (фази субкомпенсації, декомпенсації, зриву), що знов потребує для виконання робочих дій підвищених психофізичних затрат організму. Самі собою ці періоди рівня ФРС становлять великий інтерес, але далі особливу увагу буде приділено пошуку фізіологічних корелятів стрибкоподібних змін ФРС, оскільки, визначивши їх, можна також деталізувати періоди рівня ФРС.

Вважається, що показники динаміки ФРС людини відбивають динаміку її працездатності. Проте досить часто такого паралелізму немає. Отже, працездатність не залежить від неістотних змін деяких фізіологічних параметрів. Ось чому при оцінюванні працездатності вирішальне значення повинні мати прямі показники ефективності діяльності, а при оцінюванні ФРС — прямі показники функціонування фізіологічних систем людини.

Симпатоніки та парасимпатоніки різняться за рівнем емоційного збудження та реактивності (за Стреляу). Висока реактивність ЦНС часто є причиною неадекватних реакцій індивіда на різні за силою подразники й лежить в основі особистісної тривожності.

^ Вегетативний баланс організму можна визначити досить простим способом, використовуючи основні фізіологічні параметри кардіореспіраторної системи — артеріальний тиск (АТС — систолічний та АТД — діастолічний), частоту пульсу (Р) і частоту дихальних рухів (Д).

Одним з показників вегетативного балансу є Індекс Кердо (ІК), який розраховується за формулою

ІК=(1 -АТД/Р) х 100.

Якщо одержане значення буде додатним ("+"), це свідчить про симпатонію, а якщо від’ємним ("—") — про парасимпатонію.

Іншим показником, який застосовують для визначення вегетативного балансу організму, є хвилинний об’єм крові (ХОК), що розраховується за формулою

ХОК = [(АТС-АТД)/ АТ] х 100 х Р;

^ AT =(АТС+АТД)/2.

Якщо ХОК перевищує 4244,58, то це свідчить про симпатонію, а якщо ХОК менший від 2311,54 — про парасимпатонію; проміжні значення властиві для нормотонії.

І нарешті, обчислюють також коефіцієнт Хільдербрандта (КХ) за формулою КХ = P/Д. Якщо КХ перевищує 4,9 — це ознака симпатонії, а якщо менший від 2,8 — парасимпатонії; проміжні значення характерні для нормотонії.

У дослідженнях Т. Е. Міщук та Г. М. Чайченка (1994) частота альфа-ритму ЕЕГ корелювала з показником особистісної тривожності (r = 0,37), індексом Кердо (r= 0,336) та коефіцієнтом Хільдербрандта (r = 0,338). Цікаво, що в осіб з переважанням середньочастотного альфа-ритму (10 Гц) особистісна тривожність була нижчою, ніж у решти піддослідних.

До розрахункових параметрів належить визначення вегетативного балансу організму. Діяльний стан ЦНС нерозривно пов’язаний з нервово-психічним напруженням, яке являє собою певний рівень активації тих мозкових структур, що здійснюють формування, запуск і гальмування функціональних систем.

Ступінь психоемоційного напруження коливається від неістотної емоційної збудливості в одних людей до емоційної інертності в інших. Емоційне вираження виявляється перш за все в змінах регуляції діяльності внутрішніх органів, яка здійснюється симпатичною та парасимпатичною нервовими системами.

У більшості (80%) людей діяльність цих систем перебуває в динамічній рівновазі, що є ознакою нормотонії. Проте приблизно в 12% людей існує чітка симпатична спрямованість вегетативного тонусу (симпатонія), а в 7% спостерігається переважання парасимпатичної системи в регуляції вегетативного тонусу організму (парасимпатонія). Симпатоніки та парасимпатоніки різняться за рівнем емоційного збудження та реактивності (за Стреляу). Висока реактивність ЦНС часто є причиною неадекватних реакцій індивіда на різні за силою подразники й лежить в основі особистісної тривожності.

Функціональні стани непрацюючої людини зумовлені фізіологічними параметрами її організму та різноманітними факторами зовнішнього середовища (кліматичними та фізичними).

Фактори, що впливають на функціональний робочий стан працюючої людини:

впливи навколишнього середовища різної природи;

фізіологічні та психофізіологічні стани організму;

робочі ситуації, впливи робочого середовища, що викликають у людини перенапруження, втому, зниження уваги та ін.

Функціональні стани людини в різних робочих ситуаціях називаються функціональними робочими станами (ФРС). "Сталий" ФРС характеризується найвищою для даного індивіда ефективністю й надійністю трудової діяльності, коли ЛО намагається діяти оптимально, максимально використовуючи свої можливості. При цьому під "надійністю" розуміють вірогідність виконання поставленого завдання протягом певного часу та з припустимою точністю зі збереженням в заданих межах параметрів функціонування працюючої системи.

П. В. Сімонов розрізняє три ключових етапи ФРС людини, які вирішальним чином впливають на ефективність її діяльності. Це перш за все стан оптимальної працездатності з найбільшою ефективністю роботи, потім утома з характерним для цього стану збільшенням рівня активної притомності, уповільненням реакцій і збільшенням кількості помилок і, нарешті, надмірне емоційне напруження, що призводить до дезорганізації діяльності, передчасних реакцій, збільшення кількості помилок за типом "несправжніх тривог", надмірних енергетичних витрат.

^ Конкретний ФРС людини залежить від цілого ряду факторів. По-перше, від мотивації, тобто від того, задля чого здійснюється певна діяльність. Отже, чим більш значущі мотиви, тим вищий рівень ФС. По-друге, від змісту самої праці, оскільки вже в самому завданні закладено певні вимоги до специфіки й рівня ФС. По-третє, від загального рівня сенсорного навантаження. По-четверте, від вихідного рівня активації ЦНС. І нарешті, по-п’яте, від індивідуальних особливостей суб’єкта, зокрема таких його властивостей, як сила—слабкість нервової системи, екстраверсія—інтроверсія, тривожність та ін. Якісна своєрідність ФС, що розвивається, багато в чому залежить також від особистісних рис людини

Усі ці фактори безпосередньо впливають на функціональний стан ЛО та відбиваються на результатах її діяльності. А з урахуванням впливів середовища ми розглядаємо ФС у системах "середовище — людина — машина" (СЛМ).

У системах СЛМ крім самої робочої ситуації, що може мати змінний чи сталий характер, на ФРС оператора істотно впливають також інші умови робочого середовища (УРС). Крім даних про об’єкт керування до них належать:

• зовнішні фізичні, кліматичні, ергономічні параметри, що залежать від конкретної діяльності оператора та впливають на неї (тут треба враховувати, що вони можуть впливати й у неявному вигляді);

• психологічні та соціальні параметри, до яких можна зарахувати, наприклад, взаємовідносини з колективом, спілкування з екіпажем (командиром, бригадиром або підлеглим), ступінь відповідальності за рішення, що приймаються, та ін.;

• власні фізіологічні та психофізіологічні характеристики ЛО, що залежать від типологічних та особистих якостей організму (емоційного фону, хвороби, втомлюваності);

• ступінь тренованості (навчання).

УРС різні за природою, і ми пропонуємо згрупувати їх у такі:

фізичні;

психологічні;

соціальні;

ступінь навчання;

фізіологічні.

Три перші групи УРС, як правило, майже постійні на весь час роботи оператора, принаймні протягом одного дня й навіть робочого тижня вони можуть змінюватися дуже мало. Ступінь навчання також змінюється мало під час знайомої та звичної для оператора робочої ситуації. Але невідомо, як вона проявляється в інших робочих ситуаціях, особливо в екстремальних режимах. І, нарешті, п’яту групу УРС, що складають психоемоційну та психофізіологічну характеристику ЛО, перш ніж оцінити, необхідно відокремити та обробити.

Для того щоб знайти фізіологічні кореляти різних ФРС, необхідно знати, в якому ФРС знаходиться чи повинна знаходитись людина. Це ж необхідно знати й для моделювання робочих ситуацій. Але чіткої класифікації ФРС залежно від робочої ситуації досі не існує.

Деякі вчені пропонують розрізняти чотири основні градації оцінкових параметрів для кожної робочої ситуації (впливу зовнішнього середовища): оптимальний, припустимо-граничний, гранично-переносний. Основними моментами в цьому переліку є інтегративний характер спостережуваних змін та безпосередній зв’язок з динамікою ефективності трудової діяльності .

^ Шість рівнів ФРС, що задаються характеристиками робочих ситуацій та СМРН:

перший — спокій, функціональний стан здорової людини з максимальним обмеженням впливів факторів навколишнього середовища та робочих процесів у комфортних умовах і за відсутності фізіологічних потреб та активних фізіологічних процесів;

другий — норма, передвахтовий стан, чергування, ФРС людини перед виконанням нею трудових дій (стан людини, що сидить перед приладами, але не працює);

третій — звичайна робота, ФРС людини під час стабільного режиму її роботи без помилок і в оптимальному темпі відповідно до ступеня індивідуальної професійної підготовки, навичок (оптимальна робота). Оптимальною роботою ми вважаємо роботу в темпі, який дорівнює 2/3 максимального темпу роботи без помилок;

четвертий — зосереджена робота, ФРС людини в максимально можливому стійкому режимі роботи зі здійсненням мінімуму (до 5%) помилок, що не впливають на загальний показник праці п’ятий — робота з максимальною мобілізацією сил, передстресова робота з емоційним забарвленням будь-якої природи, тобто ФРС, коли на оператора впливають мотиваційні фактори, але виникають умови, що утруднюють виконання робочих дій. Кількість помилок не повинна перевищувати 30%; мають своєчасно здійснюватися дії з усунення помилок;

шостий — робочий стрес, ФРС оператора при відмові від роботи, неможливості виконання завдання незважаючи на наявність чітких мотиваційних факторів. Такий ФРС моделюється так. Піддослідний працює в темпі, де свідомо допускається понад 35% помилкових реакцій з наявністю звукових та світлових перешкод. Крім того, у разі неправильних відповідей на поставлені завдання піддослідний може бути покараний у вигляді удару струмом у зоні передпліччя (що вдвічі перевищує порогове значення). Через один із навушників може також подаватися монотонний звуковий сигнал (100 Гц), а через інший — логічні та арифметичні задачі, які треба розв’язати. Піддослідний карається за відсутність відповіді або неправильну відповідь. У деяких випадках для розвитку стресової ситуації оператору може подаватися звук частотою 8—15 Гц, що спричинює швидкий розвиток негативних емоцій. Такі умови роботи більшість піддослідних витримує щонайбільше 20 хв, а потім виникає спонтанна або свідома відмова від роботи. Така відмова й кваліфікується як "робочий стрес".

Вплив на ФС людини може здійснюватися двома шляхами. З одного боку, є цілий ряд зовнішніх щодо індивіда факторів, які впливають на ефективність його функціонування. З іншого боку, сама людина за допомогою тих чи інших прийомів може активізувати свої внутрішні можливості, регулюючи власний ФС.

Керуючі зміни ФС людини можна здійснити шляхом лікування, корекції, керування, допомоги. Ці шляхи різняться між собою. Лікування — це зміни ФС людини від патологічного чи екстремального рівня до нормального (оптимального). Корекція — це зміни ФС людини у вигляді допомоги для здійснення відповідних реакцій під час певних зовнішніх робочих, фізичних чи психофізіологічних навантажень. Найбільш дієвою є оптимальна корекція, тобто індивідуальне оптимальне узгодження психофізіологічних та професійних можливостей людини з характеристиками зовнішніх подразнень. Керування — це зміни ФС людини до певного рівня, необхідного для досліджень чи для роботи. Керування ФС не обов’язково відбувається до оптимального рівня; людину можна вводити в стан спокою, екстремальний чи будь-який інший. Для коригуючих впливів можна застосовувати багато різних прийомів. Пропонуємо таку класифікацію:

1. Коригуючі впливи, що змінюють ФРС оператора з відривом від робочого місця. Як правило, вони застосовуються людьми самостійно. Якщо надається зовнішня допомога, то людина, як правило, з нею повністю погоджується й повністю її усвідомлює.

1. Лікування в разі розвитку патології.

2. Зміна роду діяльності. Застосовується безконтрольно переважною більшістю працюючих людей.

3. Психо- та фізіотерапевтичні впливи, лікувальна фізкультура, масаж, гіпноз, заняття спортом тощо. Застосовуються людиною для суб’єктивної зміни свого ФС після робочих навантажень.

4. Додаткове тренування робочих навичок з метою зміни професійної підготовки та професійної діяльності.

II. Коригуючі впливи, що змінюють ФРС операторів без відриву від робочого місця. Можуть надаватись як іззовні, так і самостійно, у деяких випадках навіть без усвідомлення.

1. Зміна самого робочого процесу шляхом його вповільнення, прискорення чи інших змін. Такий коригуючий вплив застосовується тоді, коли можна змінити робочу ситуацію без шкоди для виробничих процесів.

2. Психологічно-соціологічні методи коригування ФРС із застосуванням слова у вигляді покарання, заохочення, закликання до обов’язку, а також приклад товаришів тощо. Такі коригуючі впливи застосовуються людиною, що приймає рішення (ЛПР) (див. рис. 4.1), експериментатором, командиром, бригадиром, а на виробництві — й іншими членами колективу. Цей спосіб змін ФС операторів зараз найчастіше застосовується на виробництві. Проте при цьому необхідно дотримуватися кількох умов. Перш за все, оператор повинен знати ЛПР та підпорядковуватися їй. Крім того, необхідна наявність установки оператора на конкретну роботу.

3. Самовпливи оператора, що коригують власний ФРС за наказом чи самостійно в міру суб’єктивної потреби. Це аутогенне тренування, самонавіювання, самогіпноз, самомасаж, зміна робочої пози та ін. На такі самовпливи останнім часом звертають багато уваги, проте це питання вивчено ще недостатньо.

4. Незалежні від бажання оператора корекції, що змінюють його ФРС із використанням зовнішніх дозованих впливів, наприклад фармакологічними засобами, хімічними впливами, впливами фізичних полів різної природи та ін. Такі коригуючі впливи найбільше піддаються дозуванню та автоматизації, однак ефекти їх використання ще погано вивчено, а в деяких випадках використання таких впливів заборонено законом.

^ Обов’язкові тести, що дають основні уявлення про:

1) фактори в психофізіології;

2) функціональні робочі стани;

3) методи оцінювання функціонального стану;

4) регулювання і корекцію функціональних станів.


^ Робота 1. Тест САН (самопочуття, активність, настрій) як суб’єктивний метод оцінювання функціональних станів.

Тест являє собою перелік 30 різних мотиваційних станів (табл. 1). Припускається, що на основі трьох апріорно виділених категорій, на кожну з яких припадає по десять пар ознак, можна дати повноцінну характеристику ФС, зокрема втоми.

Таблиця 1
^
Тестова картка САН






САН




1234567




1.

С


Самопочуття добре

3210123

Самопочуття погане


2.


С


Відчуваю себе сильним


3210123


Відчуваю себе слабким


3.*


А


Пасивний


3210123


Активний


4.*


А


Малорухливий


3210123


Рухливий


5.


Н


Веселий


3210123


Сумний


6.


Н


Гарний настрій


3210123


Поганий настрій


7.


С


Працездатний


3210123


"Розбитий"


8.


С


Повний сил


3210123


Знесилений


9.*


А


Повільний


3210123


Швидкий


10.*


А


Бездіяльний


3210123


Діяльний


11.


Н


Щасливий


3210123


Нещасний


12.


Н


Життєрадісний


3210123


Похмурий


13.*


С


Напружений


3210123


Розслаблений


14.


С


Здоровий


3210123


Хворий


15.*


А


Байдужий


3210123


Захоплений


16.


А


Незворушний


3210123


Схвильований


17.


Н


Піднесений


3210123


Сумовитий


18.


Н


Радісний


3210123


Журливий


19.


С


Відпочивший


3210123


Утомлений


20.


С


Свіжий


3210123


Виснажений


21.*


А


Сонливий


3210123


Збуджений


22.*


А


Бажано відпочити


3210123


Бажано працювати


23.


Н


Спокійний


3210123


Стурбований


24.


Н


Оптимістичний


3210123


Песимістичний


25.


С


Витривалий


3210123


Утомлений


26.


С


Бадьорий


3210123


Кволий


27.*


А


Розмірковувати важко


3210123


Розмірковувати легко


28.*


А


Розгублений


3210123


Уважний


29.


Н


Повний сподівань


3210123


Розчарований


30.


Н


Задоволений


3210123


Незадоволений


Примітка. С — самопочуття; А — активність; Н — настрій. Значком * позначені так називаємі зворотні питання.

^ Мета роботи: Визначити самопочуття, активність, настрій як суб’єктивні показники функціонального стану.

Для роботи потрібні: тест-таблиця САН.

Хід роботи: Під час виконання тесту піддослідний повинен порівнювати свій стан з кожною ознакою, яка ранжується за семибальною шкалою. ФС визначається за усередненими бальними оцінками за кожною категорією ознак і характером співвідношень між ними.

Аналіз матриць кореляційних зв’язків між окремими категоріями показує, що вірогідні зв’язки існують між ознаками за категорі "самопочуття" та "активність" (г= 0,54), з якими меншою мірою корелюють показники настрою (r = 0,32—0,39). Факторний аналіз виявив чотирифакторну структуру цього тесту. Склад першого фактора майже повністю відповідає категорії "самопочуття", й оцінкі ним найбільш чутливі до впливу втоми. Другий фактор відбива’ рівень напруженості, третій — емоційний фон і четвертий — мотивацію.

Обробка результатів:

При розшифровуванні карти оцінки ознаки перекодуються в ряд від 1 до 7, причому бал, що відповідає поганому самопочуттю, низькій активності або поганому настрою, набуває значення 7. При обробці слід бути уважними, так як у зворотних питаннях підрахунок балів буде зворотнім (від 1 до7), тоді як в прямих питаннях – від 7 до1. Результати підраховуються окремо для самопочуття (1, 4, 7 і т. ін. пари), активності (2, 5, 9 і т. ін.) і настрою (3. 6. 9 пари і т. ін.).

Норми:

для самопочуття – 5,4

для активності – 5,0

для настрою – 5,1.

Зробіть висновки щодо вашого функціонального стану.

Завдання для самостійної праці й самоконтролю.

  1. Що називають функціональним станом?

  2. Поняття “факторів”, їх класифікація.

  3. Який вплив здійснюють фактори на функціональний стан організму?

  4. Який вплив здійснюють фактори на психічний стан людини?

  5. Наведіть класифікацію фукціональних робочих станів організму.

  6. Які фізіологічні індикатори ФС?

  7. Як здійснюється корекція ФС людини?

  8. Які наслідки неврахування існуючого ФС?

9. Поясніть які судження правильні, а які — ні й чому.

А. Функціональний стан мозку — це:

а — стан неспецифічної активації мозку;

б — фонова активність ЦНС для здійснення певної діяльності;

в — зміна одного комплексу реакцій мозку на інший;

г — різні фази працездатності мозку.

^ Б. Функціональний робочий стан — це:

а — наслідок трудової діяльності людини;

б — функціональний стан організму в робочих ситуаціях;

в — функціональний стан, що виникає в разі дії стресових факторів;

г— стан утоми після роботи.

^ В. Умови робочого середовища впливають на функціональні робочі стани людини тим, що:

а — заважають працювати;

б — це зовнішні, внутрішні та робочі умови, а також рівень професійної підготовки, що повністю зумовлюють функціональний робочий стан;

в — це комплекс робочих та зовнішніх умов, які зумовлюють функціональний стан працюючої людини, погіршують та коригують його;

г — це параметри самої робочої ситуації.

^ 5. Контрольні питання:

  1. Функціональні стани людини.

  2. Фактори, що впливають на функціональні стани та психічні процеси.

  3. Емоційні впливи на робочі стани людини.

  4. Вплив психоемоційного напруження на ФС людини та її роботу.

  5. Функціональні робочі стани людини в системах «середовище- людина- машина».

  6. Оцінювання функціонального стану (ФС).

  7. Фізіологічні індикатори ФС.

  8. Роль факторів у виникненні порушень психічних функцій.

  9. Корекція функціональних робочих станів.

а) класифікація коригуючих впливів на ФРС;

б) зовнішні способи корекції ФС: музика, електростимуляція, стимуляція в рефлексогенній зоні, електропунктура, психогенна корекція, масаж, фармакологічна корекція (ФС), гіпноз, сон, саморегуляція ФС, гімнастика, м’язова релаксація, аутогенне тренування, біологічний зворотний зв’язок.

6. Література:

6.1. Основна:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології. К. «Нова книга». - 2001.- С.60-75

  2. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти).-К.: МАУП,1999.- С.4-6, 13-19, 25-29, 44-54, 76-107.

  3. Дубровинская Н.В., Фарбер Д.А., Безруких М.М. Психофизиология ребенка. Москва «Владос», 2000.- С.75-85.

6.2. Додаткова:

1. Бехтерева Н. П. Здоровый и больной мозг человека. — Л.: Наука, 1980. — 208с.

2. Волынкина Г. Ю., Суворов Н. Ф. Нейрофизиологическая структура эмоциональных состояний человека. — Л.: Наука, 1981. — 160 с.

3. Генкин А. А., Медведев В. И. Прогнозирование психофизиологических состояний. — Л.: Наука, 1973. — 143 с.

4. Макаренко Н. В. Психофизиологические функции человека и операторский труд. — К.: Наук. думка, 1991. — 216 с.

5. Методика и техника психофизиологического эксперимента / Под ред. В. Г. Волкова. — М.: Наука, 1987. — 102 с.

26. Соколов Е. Н. Психофизиология: Лекции. — М.: Изд-во МГУ, 1981. — 237 с.

Методичну вказівку склала

доцент кафедри, к. мед. н. Карвацька Н.С.


Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я україни
Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської
Міністерство охорони здоров’я україни iconЛекція: “ Правові основи організації охорони здоров'я
Міністерство охорони здоров‘я україни вднзу «українська медична стоматологічна академія» Кафедра соціальної медицини, організації,...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національн ий медичн ий університет ім ені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Ки ївської міської держа вної а дміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я україни
Пропедевтики дитячих хвороб. Програми навчальної дисципліни для студентів вищих медичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації”...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України
Дитяча неврологія”, схваленої Кординаційною науково-методичною радою з післядипломної освіти лікарів І провізорів при Головному управлінні...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я україни донецький національний медичний університет ім. М. Горького збірник алгоритмів стоматологічних маніпуляцій
Рекомендовано цмк з вищої медичної освіти Міністерства охорони здоров`я України як навчальний посібник для студентів стоматологічних...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи