Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 100.41 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата12.07.2012
Розмір100.41 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

13.01.2010 р., протокол № 3

Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА№11


ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

^ НА ТЕМУ: “ОСОБИСТІСТЬ. ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ. ТЕМПЕРАМЕНТ І ХАРАКТЕР. АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ ОСОБИСТОСТІ. ТИПИ АКЦЕНТУАЦІЙ. ПСИХОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ОСОБИСТОСТІ (ЗАХИСТ “Я”). МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОПОМОГИ ОСОБАМ З АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ


^ Навчальний предмет – основи медичної психології

Медичний факультет, ІV курс

2 академічні години


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ КАРВАЦЬКА Н.С.
^

Методична вказівка


до практичного заняття з основ медичної психології


ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ОСОБИСТІСТЬ. ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ. ТЕМПЕРАМЕНТ І ХАРАКТЕР. АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ ОСОБИСТОСТІ. ТИПИ АКЦЕНТУАЦІЙ. ПСИХОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ОСОБИСТОСТІ (ЗАХИСТ “Я”). МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОПОМОГИ ОСОБАМ З АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ


І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1.1.Знати:

- визначення особистості, фактори, які впливають на її формування;

- спрямованість особистості, її потреби, мотиваційні чинники, світогляд, ідеали;

  • психологічні особливості особистості (темперамент і характер, здібності);

  • типи особистості (за Е.Кречмером, К.Г.Юнгом, Шелдоном);

  • типологічні класифікації особистості (Олпорта, Кеттела, Айзенка);

  • теорію розвитку особистості за З.Фрейдом;

  • класифікацію типів акцентуацій характеру за К. Леонгардом (1981) і А.С. Личко (1983) та їх значення у розвитку хвороби;

  • психологічний захист “Я”;

  • медико – психологічні аспекти допомоги особам з акцентуаціями характеру.

1.2. Уміти:

  • досліджувати властивості особистості;

  • визначити індивідуальні психологічні особливості особистості;

  • досліджувати темперамент особистості;

  • провести експериментально - психологічне обстеження відхилень у психічній діяльності людини;

  • виявляти акцентуацію характеру;

  • виділити тип темпераменту і дати психологічну характеристику йому (сангвістичний, холеричний, флегматичний, меланхолічний).

  • написати протокол проведеного дослідження.

1.3. Практичні навички:

  • визначення психологічних особливостей особистості;

  • визначення темпераменту;

  • методів дослідження особистості;

  • визначення акцентуації характеру за К. Леонгардом та їх значення у розвитку хвороби;

  • написання протоколу проведених досліджень.
^

П. ПОРАДИ СТУДЕНТУ



Особистість - це сукупність психічних властивостей і вчинків людини, які основані на єдності тіла і психіки, що формуються і проявляються у суспільних зв’язках. Особистість в цілому визначається як генетичними так і соціальними та культуральними впливами. Особистість людини складається з комплексу стійких ознак, таких яктемперамент, чутливість, здібності, установки, мораль, мотивація, які визначають притаманний даній людині хід думок і поведінки, коли він адаптується до різноманітних життєвих ситуацій.

Особистість – це людина, як психологічне ціле. Це конкретна жива людина, яка є членом суспільства і знаходиться у певних стосунках з людьми.

На практичному занятті розкриваються типи особливості за Е.Кречмером, К.Г.Юнгом, Шелдоном. Високі і худі особистості ектоморфного типу частіше за все будуть боязкими, схильними до одинокості і розумової діяльності. Сильні, мускулісті люди мезоморфного типу повинні, як правило, відрізнятися динамічністю і бажанням домінувати. Невисокі люди з ознаками повноти відносяться до ендоморфного типу і будуть скоріше за все товариськими, веселими і спокійними.

Автори типологічних класифікацій розгладали особистость як комплекс особливостей, які властиві певним категоріям людей. Олпорт – людина може мати від двох до 10 головних рис (працьовистість або праздність, чесність, ділові якості, любов до музики та ін.), які характеризують його образ життя установки в різних ситуаціях і т.п.

Кеттел визначив 16 вимірів, за якими можна оцінювати особистість (замкнутість – відкритість, сер’йозність – легковажність, сором’язливість – зухвалість і т.д.). За Кеттелом відповіді людини на питання анкети дозволяють побудувати профіль його особистості у відповідності до властивостей, які вона проявила по кожному виміру. Айзенк намагався визначати особистісні риси людини за двома основними осями: інтраверсія-екстраверсія (замкнутість-відкритість) та стабільність – нестабільність (рівень тривожності).

Темперамент особистості – це індивідуально –типологічна характеристика людини і вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів. Ці властивості залишаються стабільними при різному змісті, мотивах та меті діяльності. Студенти розкривають зміст кожного типу темпераменту (психологічний портрет).

Характер – це комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе. Він є стрижнем особистості, визначає її індивідуальність.

Структура характеру людини не є чисто випадковою сукупністю різних властивостей, вони пов’язані між собою і утворюють цілісну структуру.

Здібності особистості – індивідуально – психологічні особливості людини, які відповідають потребам даної діяльності і являються умовою її успішного виконання. Здібності – це – індивідуально – психологічні особливості, які відповідають вимогам певної діяльності (показати на прикладі лікарської професії), особливостям психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, емоційно – вольова сфера, елементи відношення до діяльності).

Здібності людини нерозривно пов’язані із знаннями, уміннями, навичками. З одного боку у процесі набуття знань, умінь, навичок розвиваються здібності, а з другого – знання, уміння, навички залежать від здібностей. Здібності дозволяють швидко, легко, міцно і глибоко оволодіти відповідними знаннями, уміннями і навичками (показати на прикладі лікарської діяльності).

Спрямованість особистості визначає мету, яку ставить перед собою людина, властиві їй прагнення, мотиви, у відповідності з якими вона діє. Загальна властивість особистості, яка проявляється у діяльності, визначає її активність. Такими мотивами (мотиваціями) до діяльності людини є потреби людини.

Потреби – це спонукання (мотивація) до діяльності, яке усвідомлюється і переживається людиною як необхідність у чомусь, нестача чогось, невдоволеність чимось.

Потреби людини різноманітні: біологічні (потреба в їжі, відпочинку, сні, житлі, одежі, сексуальна потреба, потреба жити); духовні (соціальні) потреби (потреба у спілкуванні, потреба пізнавати, потреба у праці, культурні потреби, потреба займати певне положення у суспільстві).

Мотиви або спонукальні причини – є конкретний прояв потреби. Оцінюючи дію, вчинок, поведінку хворої людини, необхідно приймати до уваги мотив цієї дії (поведінки). Його можна виявити шляхом співбесіди із хворим, його рідними, близькими, співробітниками (анамнестичні дані).

Пізнавальна потреба людини проявляється в її інтересах (зацікавленості).

Інтерес - це активна пізнавальна спрямованість людини на той чи інший предмет, явище або діяльність і пов’язана з позитивним емоційним відношенням до них. Інтереси людини спонукають її оволодівати знаннями, уміннями навичками, розширювати свій кругозір тощо. Інтереси характеризують за їх змістом, широтою, глибиною, стійкістю і активністю.

Людина виконує не тільки те, що її цікавить, в чому вона відчуває потребу. Її поведінка визначається і регулюється також моральними мотивами. Почуттям обов’язку перед іншими (для лікаря особливо важливо!). Моральні мотиви поведінки людини виражаються в ідеалах і переконаннях.

Моральний ідеал – це взірець, якого дотримується людина у своїй діяльності і поведінці, наприклад, дотримання присяги (клятви) лікаря.

Важливий мотив поведінки – переконання. Переконання – це певні положення, судження, погляди, знання про природу і суспільство, в достовірності яких людина не має сумніву, вважає їх переконливими. Прагне до того, щоб ними керуватися у житті. Якщо переконання утворюють певну систему, вони стають світоглядом людини.

На практичному занятті обговорюється особистість лікаря – лікаря – гуманіста. Лікар повинен бути освіченою людиною не тільки у вузькій галузі – медицині, але й в питаннях суспільного життя, літературі, мистецтві тощо.

Підкреслюються психологічні якості, які необхідні лікареві: широка і глибока освіта, глибокі професійні знання, уміння, досконалі навички. Високі моральні якості, спонукання, покликання, самовідданість, скромність, правдивість, оптимізм, справедливість, чесність, любов до людей і т.д.

Становлення і реалізація потреб в процесі індивідуального розвитку нерозривно пов’язані з механізмами психологічного захисту. Під психологічним захистом розуміють неусвідомлені психічні процеси, які використовуються особистістю і направлені на позбавлення від фрустрації. Фрустрацією називають почуття психічного дискомфорту у вигляді напруження і тривоги, яке пов’язане з незадоволенням потреб або конфліктами. Розглядаються механізми психологічного захисту “Я”: витиснення, заперечення, реактивні утворення, регресія, ізоляція, ідентифікація, проекція, заміщення, раціоналізація, сублімація.

Акцентуація характеру – це крайні варіанти норми, при яких окремі його риси надмірно підкреслені, у зв’язку з чим виявляється вибіркова уразливість по відношенню до певних психічних впливів при достатній, і навіть підвищеній стійкості до інших. Порушення виникають тільки якщо психотравма адресується до “місця найеншого опору”, до “слабкого місця” даного типу характеру, “ахілесової п’яти”. Якщо труднощі і потрясіння не зачіпають цю точку, це не призводить до порушень і переноситься стійко. В залежності від ступеня вираженості акцентуації розрізняють явну та приховану акцентуацію. Явна відноситься до крайнього варіанту норми. Вона відрізняється наявністю стійких рис певного типу характеру. До прихованої акцентуації відносять звичайні варіанти норми, при цих типах характерів риси виражені слабо або не проявляються зовсім, однак вони можуть проявитися достатньо яскраво в певній ситуації зовсім неочікувано, може виникнути тимчасова дезадаптація, відхилення в поведінці.

На практичному занятті треба розкрити типи акцентуацій характеру:

За К.Леонгардом: За А.Є.Личко:

1. Демонстративний 1. Істероїдний

2. Педантичний 2. Психастенічний

3. Застряваючий 3. Епілептоїдний

4 Збудливий 4. Гіпертимний

5. Гіпертимічний 5. Циклоїдний

6. Дистимічний 6. Лабільний

7. Афективно-лабільний 7. Сенситивний

8. Афективно-екзальтований 8. Шизоїдний

9. Емотивний 9. Нестійкий

10. Тривожний (боязливий) 10. Конформний

11. Астено-невротичний

Основні методи дослідження особистості: спостереження, опитувальники особистості, експериментальні методи (моделювання певних видів діяльності, ситуації), проективні методи. Викладач підкреслює, що не існує одного універсального методу дослідження особистості.

Опитувальники особистості дають можливість порівняти самооцінку особистості з об’єктивними показниками. Під проективними методами розуміють методики опосередкованого вивчення особистості, яка створюється внаслідок активності процесу сприйняття найбільш сприятливих умов для прояву тенденцій, установок емоційного стану і інших особливостей особистості.

Методи дослідження особистості:

  1. Дослідження рівня домагань.

  2. Шкала LOC (Locus of Personal Control Scale) – оцінка контролю власних вчинків.

  3. Дослідження самооцінки особистості (за методом Дембо-Рубінштейн).

  4. Тест Айзенка.

  5. Тест для дослідження акцентуйованих рис характеру особистості Леонгарда-Шмішека.

  6. Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО) (Н.Я.Іванов, А.Є.Личко, 1976, 1981).

  7. Міннесотський багатопрофільний опитувальник особистості (ММРІ, 1943).

  8. Стандартизований метод дослідження особистості (СМДО) (Л.М.Собчик).

  9. Метод Роршаха.

  10. Тематичний аперцетивний тест (ТАТ)


^ Ш. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Визначення особистості

  2. Фактори, які впливають на формування особистості.

  3. Спрямованість особистості, її потреби, мотиваційні чинники, світогляд, ідеали.

  4. Психологічні особливості особистості (темперамент і характер, здібності).

  5. Типи особистості за Е.Кречмером.

  6. Типи особистості за К.Г.Юнгом.

  7. Типи особистості за Шелдоном.

  8. Теорія розвитку особистості З.Фройда.

  9. Типологічні теорії особистості.

  10. Психологічний захист “Я”.




  1. Що таке акцентуація характеру?

  2. Класифікація типів акцентуацій характеру за К. Леонгардом (1981).

  3. Класифікація типів акцентуацій характеру за А.С. Личко (1983) її значення у розвитку хвороби.

  4. Медико – психологічні аспекти допомоги особам з акцентуаціями характеру.
^

ІV. Л І Т Е Р А Т У Р А


Основна:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976.

  4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.

  6. Клиническая психология: Учебник для студ.мед.вузов /Н.Д.Лакосина, И.И.Сергеев, О.Ф.Панкова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003.


Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.



Методичну вказівку склала

кандидат медичних наук, доцент Н.С.Карвацька


Рецензія позитивна

доцент Р.І. Рудницький



Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи