Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 88.49 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата28.07.2012
Розмір88.49 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

13.01.2010 р., протокол № 3

Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА№ 14


ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

^ НА ТЕМУ: “МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ З ПСИХІЧНОХВОРИМИ. ПСИХОЛОГІЧНІ ФЕНОМЕНИ І ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИМПТОМИ В КЛІНІЦІ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ МЕДИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ПСИХІАТРИЧНОМУ СТАЦІОНАРІ, В ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОМУ ДИСПАНСЕРІ, В УМОВАХ СІМ’Ї ПСИХІЧНОХВОРОГО. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПСИХІЧНОХВОРИМ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ


^ Навчальний предмет – основи медичної психології

Медичний факультет, ІV курс

2 академічні години


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ КАРВАЦЬКА Н.С.
^

Методична вказівка


до практичного заняття з основ медичної психології


ТЕМА ЗАНЯТТЯ: МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ З ПСИХІЧНОХВОРИМИ. ПСИХОЛОГІЧНІ ФЕНОМЕНИ І ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИМПТОМИ В КЛІНІЦІ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ МЕДИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ПСИХІАТРИЧНОМУ СТАЦІОНАРІ, В ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОМУ ДИСПАНСЕРІ, В УМОВАХ СІМ’Ї ПСИХІЧНОХВОРОГО. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПСИХІЧНОХВОРИМ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ


І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1.1.Знати:

  • визначення "психозу";

  • визначення "неврозу";

  • психологічні феномени в клініці психічних розладів;

  • продуктивні і негативні симптоми психічних розладів;

  • з чим пов’язані труднощі спілкування з психічнохворими;

  • особливості поведінки психічнохворих;

  • особливості роботи медичного психолога в психіатричному стаціонарі;

  • особливості роботи медичного психолога в психоневрологічному диспансері;

  • особливості роботи медичного психолога в умовах сім’ї психічнохворого;

  • медико-психологічну допомогу хворим на психічні розлади.

1.2. Уміти:

  • визначити стан свідомості;

  • визначити психологічні феномени в клініці психічних розладів;

  • визначити продуктивні і негативні симптоми психічних розладів;

  • користуватися клініко – експериментальними методами дослідження;

  • написати протокол проведеного дослідження.

1.3. Практичні навички:

  • визначення стану свідомості;

  • визначення психологічних феноменів в клініці психічних розладів;

  • дослідження психічного стану людини;

  • написання протоколу проведеного дослідження .
^

П. ПОРАДИ СТУДЕНТУ



Термін “психоз” був введеним в 1846р. Фейхтершлебеном, - психічний стан, який характеризується важкими розладами психічних функцій з порушенням психологічного контакту з реальною дійсністю і поведінкою, яка являє небезпеку для хворого та оточуючих, при відсутності критики до свого стану. Непсихотичний рівень – симптоми та синдроми, які супроводжуються критикою, адекватною оцінкою оточуючої дійсності, поведінка знаходиться в рамках соціально прийнятих норм.

Одне з найпоширеніших психічних захворювань - це шизофренія. Її клінічна картина надто поліморфна, тому поведінка хворого, а відповідно і тактика лікаря по відношенню до нього залежать від того, які клінічні симптоми переважають. В клініці шизофренії можуть виявлятися, з одного боку, продуктивні (психотичні і непсихотичні) симптоми, такі як марення, галюцинації, кататонія, афективні порушення, неврозоподібні і психопатоподібні синдроми, з іншого — негативними, вказуючими на більш менш виражений дефект, недостатність психічних функцій (аутизм, апатія, абулія, редукція енергетичного потенціалу).

Труднощі в спілкуванні з хворим на шизофренію, які звернулися до лікаря загального профілю з скаргами соматичного характеру, можуть виникати вже на етапі збору скарг і анамнестичних відомостей. Це пов'язано з характерними для хворих на шизофренію розладами асоціативної діяльності, внаслідок чого вони не можуть (незалежно від старання обох сторін) зібрати свої думки для послідовного викладу необхідних лікарю відомостей. Хворі при цьому справляють враження розсіяних, нетямущих, занурених у свої переживання.

У разі грубих розладів мислення мова таких хворих часто стає не цілком зрозумілою через розірваність асоціацій, тобто втрати логічного зв'язку при збереженні граматичного зв'язку між окремими елементами мови. Слідством порушення процесу мислення може з'явитися втрата єдності думки і досвіду.

Часто в спілкуванні з хворим можна спостерігати своєрідну формальність мислення. Так, хворий при повторному надходженні в лікарню стверджував, що вона ніколи в цій лікарні не лікувалася. Ніякі доводи не діяли. Потім вона пояснила лікарю: «Ви ж самі говорили мені, що я так добре видужала, що можу забути про свою хворобу, ось я і забула».

Лікарі повинні також знати, що часто поведінка хворих на шизофренію є незрозумілою для оточуючих, іноді неадекватною, навіть якщо відсутні продуктивні психопатологічні прояви (галюцинації, марення і т.д.). Це може бути пов'язано з такими порушеннями в емоційній і вольовій сферах, як амбівалентність і амбітендентність. Можливі нічим не провоковані, деколи полярні, афективні реакції: недоброзичливість, яка супроводжується захопленістю, обожнюванням, а потім глухою тривогою, незадоволеністю оточуючими. Вчинки хворих також можуть носити зовні імпульсний характер.

Характерні для хворих на шизофренію амбівалентність і пасивна підпорядкованість можна спостерігатись при переведенні їх з соматичного відділення в психіатричне або при госпіталізації з дому. Хворий, що чинив опір словесно або чинив фізичний опір під час госпіталізації, потім по вказівці лікаря йде у відділення, пасивно підкоряється і виконує всі призначення.

Разом з тим, необхідно пам'ятати, що хворий може дисимулювати наявні у нього розлади і при щонайменшій нагоді самовільно піти з відділення, ухилятися від прийому ліків, вдаючись до обману медперсоналу. Тому в таких випадках необхідне посилене спостереження і контроль за прийомом ліків. Такі хворі часто звертаються до студентів з проханням подзвонити родичам і повідомити їх, що випадково опинилися в психіатричній лікарні, відправити написані ними листи до адміністративних органів, прокуратуру з проханням або вимогою розібратися в ситуації і вирішити питання про виписку.

Під спостереження лікаря психіатра хворі частіше потрапляють тоді, коли вказані особливості психічної діяльності супроводжуються продуктивними симптомами, на які в першу чергу звертають увагу лікарі загального профілю. З терапевтичного відділення (стаціонару) в психіатричний диспансер (лікарню) можуть бути направлені хворі з неврозоподібними, іпохондричними, депресивними станами. У зв'язку з тим, що картина хвороби у таких хворих досить часто викликає діагностичні утруднення, для уточнення діагнозу і подальшого лікування необхідна консультація психіатра, а іноді і госпіталізація в психіатричний стаціонар. Саме уточненням діагнозу і необхідністю підбору адекватної терапії слід аргументувати направлення хворих до установ психіатричного профілю.

Утруднення можуть виникати у лікарів в роботі з хворими, які страждають маячними розладами. Припустивши у пацієнта на основі його висловів і поведінки наявність маячних розладів, лікар повинен перш за все пригадати стародавній вислів: «Сто мудреців не переконають божевільного», і тому не говорити з хворим в категоричній формі про неправомірність і невірогідність його тверджень. В інакшому випадку хворий прагнутиме дисимулювати наявність у нього хворобливих переживань, приховувати свої наміри, пов'язані з маячними ідеями. Для того, щоб хворий розкрив лікарю свої переживання, вимагається встановити з ним тісний контакт і добитися довіри, що вдається далеко не кожному фахівцю і вимагає професійної підготовки і досвіду роботи з психічно хворими.

Серйозну соціальну небезпеку можуть представляти хворі з маяченням ревнощів. Так само як і будь-яке інше паранойяльне маячення, спочатку маячення ревнощів грунтується як би на реальних фактах. Небезпека цих хворих в тому, що вони можуть робити замах по маячних мотивах на життя своєї дружини (чоловіка), уявного суперника, коханки, а також на своє власне життя. Іноді такі дії можуть спостерігатися в рамках розширеного суїциду, коли, розправившися з «невірною дружиною», хворий скоює самогубство. Враховуючи небезпеку хворих для оточуючих, іноді доводиться вдаватися до їх недобровільної госпіталізації. Лікар поліклініки, до якого в першу чергу можуть звертатися за допомогою, повинен уміти пояснити дружині (чоловіку) і родичам, наскільки небезпечне захворювання і чому необхідно направити хворого в психіатричну лікарню. При подальшому розвитку маячних розладів, появі галюцинацій, псевдогалюцинацій, психічних автоматизмів хвороба стає більш явною і помітною для оточуючих.

На взаємостосунки лікаря з хворим на епілепсію можуть накладати відбиток зміни особистості, обумовлені хворобою. Особливості особистості і поведінки хворих на епілепсію описані лікарями ще з давнини. Найхарактернішими рисами особистості епілептика вважаються улесливість, догідливість, з одного боку, і злісність, злопам'ятність — з іншого.

Поведінка хворих часто визначається емоційною насиченістю переживань і схильністю до експлозивних реакцій. Причому реакції хворого на епілепсію характеризуються саме вибуховістю, а не просто дратівливістю, що може призвести до вербальної загрози, а іноді прямої агресії відносно оточуючих. Треба пам'ятати, що хворим на епілепсію, крім образливості і злопам'ятності, через особливості мислення властива нездатність диференціювати серйозну образу і дрібниці, тому вони можуть давати однозначні реакції гніву на різні по значущості ситуації. Про таких хворих говорять, що вони можуть принижуватися через дрібницю і через дрібницю убити людину.

Іноді в стані афекту хворі можуть скоювати аутоагресивні дії. Схильність хворих до тривалого застрявання на дрібних образах, сварках, егоцентризм домагань сприяють виникненню у них сутяжних тенденцій.

Контакт лікаря з хворими нерідко утруднений у зв'язку з наявними розладами мислення у формі в'язкості, всебічності, неможливості відділити головне від другорядного, що робить малопродуктивною бесіду з пацієнтом, збор скарг і анамнестичних відомостей.

В своєму догляді за психічнохворими персонал повинен поводитися так, щоб хворий відчував, що дійсно про нього піклуються і оберігають його. Для підтримки необхідної тиші у відділенні не можна хлопати дверима, стукати при ходьбі, гриміти посудом. Треба берегти нічний сон. Вночі в палатах не треба вступати в сперечання і суперечки з хворими.


^ Ш. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Поняття внутрішньої картини хвороби.

  2. Які чинники впливають та формування внутрішньої картини хвороби?

  3. Вплив статі на формування внутрішньої картини хвороби.

  4. Вплив віку на формування внутрішньої картини хвороби.

  5. Вплив типу темпераменту на формування внутрішньої картини хвороби.

  6. Вплив особистості на формування внутрішньої картини хвороби.

  7. Патологічні форми реагування на хворобу – класифікація.

  8. Види реагування на хворобу за Лічко.

  9. Поняття нозогенії.

  10. Типи нозогенії за Смулевичем.

  11. Вплив хвороби на особистість.

  12. Патологічні зміни особистості під впливом хвороби.

  13. Медико – психологічні аспекти допомоги хворим в залежності від типу внутрішньої картини хвороби, типологічних властивостей особистості.
^

ІV. Л І Т Е Р А Т У Р А


Основна:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976.

  4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.

  6. Клиническая психология: Учебник для студ.мед.вузов /Н.Д.Лакосина, И.И.Сергеев, О.Ф.Панкова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003.


Додаткова:

  1. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983. – 312 с.

  2. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  3. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.



Методичну вказівку склала

доцент Карвацька Н.С.

Рецензія позитивна

доцент Рудницький Р.І.


Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи