Скачати 69.13 Kb.
|
Зміст На тему: “Навчальний предмет – основи медичної психології Методична вказівка П. поради студенту Ш. контрольні питання Іv. л і т е р а т у р а |
|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКАКУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ![]() на методичній нараді кафедри 14.01.2010 р., протокол № 4 Завідувач кафедри професор В.М.Пашковський МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 16ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ^ ПСИХОЛОГІЯ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ. ЗМІНИ ОСОБИСТОСТІ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ. РОЗЛАДИ ПСИХІКИ ПРИ ЕПІЛЕПСІЇ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ, НАГЛЯДУ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ХВОРИХ. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ НА ЕПІЛЕПСІЮ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ” ^ Медичний факультет, ІV курс 2 академічні години МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК, ДОЦЕНТ КАРВАЦЬКА Н.С. ^ до практичного заняття з основ медичної психології ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ПСИХОЛОГІЯ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ. ЗМІНИ ОСОБИСТОСТІ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ. РОЗЛАДИ ПСИХІКИ ПРИ ЕПІЛЕПСІЇ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ, НАГЛЯДУ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ХВОРИХ. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ НА ЕПІЛЕПСІЮ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ І. НАВЧАЛЬНА МЕТА: 1.1.Знати:
1.2. Уміти:
1.3. Практичні навички:
На взаємостосунки лікаря з хворим на епілепсію можуть накладати відбиток зміни особистості, обумовлені хворобою. Особливості особистості і поведінки хворих на епілепсію описані лікарями ще з давнини. Найхарактернішими рисами особистості епілептика вважаються улесливість, догідливість, з одного боку, і злісність, злопам'ятність — з іншого. Поведінка хворих часто визначається емоційною насиченістю переживань і схильністю до експлозивних реакцій. Причому реакції хворого на епілепсію характеризуються саме вибуховістю, а не просто дратівливістю, що може призвести до вербальної загрози, а іноді прямої агресії відносно оточуючих. Треба пам'ятати, що хворим на епілепсію, крім образливості і злопам'ятності, через особливості мислення властива нездатність диференціювати серйозну образу і дрібниці, тому вони можуть давати однозначні реакції гніву на різні по значущості ситуації. Про таких хворих говорять, що вони можуть принижуватися через дрібницю і через дрібницю убити людину. Іноді в стані афекту хворі можуть скоювати аутоагресивні дії. Схильність хворих до тривалого застрявання на дрібних образах, сварках, егоцентризм домагань сприяють виникненню у них сутяжних тенденцій. Контакт лікаря з хворими нерідко утруднений у зв'язку з наявними розладами мислення у формі в'язкості, всебічності, неможливості відділити головне від другорядного, що робить малопродуктивною бесіду з пацієнтом, збір скарг і анамнестичних відомостей. Важливе значення в лікуванні хворих на епілепсію мають правила застосування протисудомних засобів: індивідуальність підбору препарату і його дози, регулярність і тривалість прийому. Треба враховувати, що хворі на епілепсію страждають розладами пам'яті. Тому всі призначення їм необхідно записувати. З самого початку хворого необхідно попередити про необхідність постійного прийому ліків і про те, що тільки лікар може змінювати дози і поєднання призначених препаратів. Хворому пояснюють, що відміна препарату без дозволу лікаря може привести до погіршення стану, почастішанню припадків і навіть до епілептичного статусу. Звичайно самі хворі рідко порушують рекомендовану лікарем терапію, оскільки можливі розлади пам'яті у них компенсуються такою якістю, як педантичність, яка розповсюджується на їх мотивації і дії, у тому числі і на відношення до лікування, яке проводиться. Властиві хворим на епілепсію акуратність і педантизм повинні враховуватися не тільки лікарем, але і всім медичним персоналом, особливо при виконанні призначень, процедур, обіцянок, оскільки в протилежному випадку можуть виникати конфлікти через невиконання тих або інших зобов'язань по відношенню до них. Порушення прийому протисудомних засобів (зокрема, барбітуратів) можливі у випадках, коли хворий після припадку потрапляє в лікарню, наприклад, у зв'язку з отриманою при цьому травмою, а лікарі не беруть до уваги ту терапію, яка проводилася йому до цього. В результаті різкої відміни протисудомної терапії можуть виникати повторні (серійні) припадки або навіть епілептичний статус. Іноді після судорожного припадку або серії припадків у хворого може спостерігатися стан порушеної свідомості різного ступеня і тривалості, що є підставою для посиленого спостереження за ним. Якщо в стані оглушення хворі звичайно не представляють небезпеки для оточуючих, то при сутінковому стані свідомості вони можуть неправильно поводитися, скоювати агресивні дії, вискакувати або тікати, скоювати підпали і вбивства. В сутінковому стані вони, як правило, не орієнтуються в оточуючому, невлад відповідають на питання, але дії їх зовні можуть носити як би цілеспрямований характер. В стані оглушення після припадку хворий на епілепсією може стати жертвою нещасного випадку, оскільки сприйнятливість до зовнішніх подразників знижена, і він може не почути сигналу транспорту, не оцінити те, що належним чином відбувається на вулиці. Родичі хворого і персонал медичних установ повинні знати, що хворий після припадку може виходити з дому тільки у супроводі або залишатися на місці під спостереженням. При проведенні психотерапевтичних бесід з хворим слід пам'ятати, що формулювання повинні бути чіткими і конкретними, зрозумілими йому. Епілептик здатний годинами говорити про свій стан, застрявати на деталях, сам слухати тривалий час не може, оскільки у нього порушена здібність до концентрації уваги. Крім того, властива хворим ригідність думок також вимагає від лікаря значних зусиль і наполегливості, щоб переконати пацієнта в чому-небудь. Багато такту треба проявити відносно хворого, вимушеного у зв'язку з хворобою змінити професію, місце роботи або перейти на інвалідність з подальшим оволодінням іншою професією. Даючи такі рекомендації, необхідно виходити з особливостей його психіки, яка з роками стає все більш і більш торпидною. Хворі поволі сприймають і запам'ятовують нове, тому освоєння ними нової професії може бути утрудненим. Торпідність виявляється і в тому, що вони погано переключаються з одного виду діяльності на іншій. Їм можна рекомендувати роботу, яка не вимагає швидкого переключення і точності виконання операцій. ^
Основна:
Додаткова:
Методичну вказівку склала доцент Карвацька Н.С. Рецензія позитивна доцент Рудницький Р.І. |