Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 86.81 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата12.07.2012
Розмір86.81 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

14.01.2010 р., протокол № 4



Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 17


ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

^ НА ТЕМУ: “ПСИХОЛОГІЯ ХВОРИХ НА АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АФЕКТИВНИХ РОЗЛАДІВ. ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ І НАГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ НА АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ


^ Навчальний предмет – основи медичної психології

Медичний факультет, ІV курс

2 академічні години


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ КАРВАЦЬКА Н.С.
^

Методична вказівка


до практичного заняття з основ медичної психології


ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ПСИХОЛОГІЯ ХВОРИХ НА АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АФЕКТИВНИХ РОЗЛАДІВ. ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ І НАГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ НА АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ


І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1.1.Знати:

  • сучасний стан розповсюдження депресивних розладів;

  • визначення депресивного стану;

  • клінічні прояви маскованих депресій;

  • відношення рідних до психічних розладів у близької людини;

  • особливості психології хворих на депресію з переважанням тужливого афекту;

  • особливості догляду і нагляду за хворими на депресивні розлади;

  • медико-психологічну допомогу родичам хворим на депресивні розлади;

  • особливості психології хворих у маніакальному стані;

  • медико-психологічну допомогу хворим у маніакальному стані;

  • медико-психологічну допомогу родичам хворих на афективні розлади.

1.2. Уміти:

  • визначити стан свідомості;

  • визначити стан афективної сфери;

  • користуватися клініко – експериментальними методами дослідження;

  • написати протокол проведеного дослідження.

1.3. Практичні навички:

  • дослідження психічних процесів у хворих на афективні розлади;

  • виявлення маскованої депресії;

  • медико-психологічної допомоги хворим на афективні розлади;

  • написання протоколу проведеного дослідження .
^

П. ПОРАДИ СТУДЕНТУ



Завданням лікарів будь-якої спеціальності є не тільки надання психічно хворим вузькоспеціалізованій медичної допомоги, але і своєчасне виявлення серйозних психічних порушень, що представляють безпосередню небезпеку для самого хворого або оточуючих, забезпечення умов, що запобігають подібним діям, і своєчасне направлення в спеціалізовані установи для надання психіатричної допомоги. Необхідно пам'ятати, що психічно хворі, так само як і психічно здорові пацієнти, потребують чуйного і уважного відношення з боку лікарів, медичного персоналу, рідних і близьких людей. Турбота лікаря про хворого, поведінка медичних сестер і обслуговуючого персоналу відповідно до принципів медичної етики і деонтології можуть адекватно сприйматися і оцінюватися пацієнтами навіть за наявності у них значно виражених психічних розладів.

На сучасному етапі депресія стає хворобою століття – за даними ВООЗ близько 30% пацієнтів, що звертаються до лікаря, страждають на депресію. За прогнозами ВООЗ захворюваність на депресію у 2020 році вийде на 1 місце, випереджаючи серцево-судинну патологію.

Депресія – це стан зниженого настрою з домінуванням емоцій астенічного полюса (апатія, тривога, страх, смуток). Депресивний стан вважають патологічним тоді, коли не виявлено його специфічної психологічної причини або коли сам стан триває надто довго і його симптоми є важкими. Розглядати депресію як хворобу правомірно лише в тому випадку, коли зміна настрою відносно фіксована, є стійкою протягом 2-х і більше тижнів, коли зміна настрою позначається на поведінці, мисленні, діяльності всього організму.

Звернути увагу на варіанти маскованої депресії, яка найчастіше зустрічається у практиці лікарів – інтерністів і перебігає під маскою різноманітної соматовегетативної симптоматики, а прояви депресії є нетиповими.

Часто психічно хворі приховують свої хворобливі переживання (дисимуляція), а їх родичі, не здатні оцінити стан хворого, і не помічають наявних розладів, починають переконувати лікаря якнайскоріше виписати своїх близьких з психіатричного стаціонару, мотивуючи це тяжкістю перебування серед інших психічно хворих. При цьому вони «психологізують» ситуацію, посилаючись на морально-етичні і інші позитивні якості свого близького: «Вона цього ніколи не зробить, вона така добра мати».

Особливо це відноситься до хворих, страждаючих депресивними розладами. Родичі, які не бачать депресії і не розуміють небезпеки виникнення суіцидальних тенденцій у хворих, не звертаються до лікаря з проханням допомогти своєму близькому, а іноді навіть відмовляють останнього від госпіталізації або перешкоджають їй. Із тієї ж причини вони нерідко вимагають виписування хворих, які ще не долікувалися, із стаціонару. В цих випадках питання про виписування повинне розв'язуватися лікарем відповідно до Закону про психіатричну допомогу, який дозволяє продовжувати перебування хворого в стаціонарі у зв'язку із станом, що представляє небезпеку для нього і оточуючих. Небезпека психічного стану депресивного хворого не тільки для себе, але і для оточуючих полягає в тому, що він здатний вчинити не тільки самогубство, але і заздалегідь убити своїх близьких (дітей, старих батьків) — так званий розширений суїцид.

Реакції «заперечення» хвороби, протесту і опозиції можуть спостерігатися у підлітків і хлопців при раптовому захворюванні одного з батьків, особливо якщо госпіталізація була недобровільною і проводилася в їх присутності. В цих випадках велике значення мають психотерапевтичні бесіди лікаря з підлітком, роз'яснення в доступній формі суті психічних порушень, можливих причин хвороби їх близького, існуючих небезпек і необхідності у зв'язку з цим лікування в умовах стаціонару. Допомогу лікарям диспансеру можуть надати вчителі, товариші, інші родичі, завдяки позитивному впливу яких на підлітка вдається впливати на його психологічний стан і добитися бажаних результатів.

Серед родичів психічно хворих зустрічаються і такі, у яких виявляються розлади мислення, паранойяльная настроєність і інші психічні відхилення. При повідомленні про хворобу близьких вони не тільки не приймають доводів лікаря, але і намагаються довести зворотне, для чого збирають факти, знаходять свідків, які, на їх думку, можуть підтвердити психічне здоров'я родича. Вони звертаються до адміністративних органів зі скаргами на лікарів, підкреслюючи при цьому, що родича умисно «роблять божевільним», хочуть «заховати» в психіатричну лікарню. Подібна неправильна поведінка і тлумачення стану здоров'я хворого його родичами може бути обумовлена як гострою психогенною реакцією, пов'язаною з механізмом психологічного захисту по типу «заперечення» або «витіснення», так і із загостренням психічного захворювання (шизофренія), яке до цього протікало латентно без грубих ознак хвороби. У зв'язку з цим іноді доводиться вдаватися до госпіталізації родичів хворих в психіатричну лікарню.

Складність ситуації, коли родичі не розуміють хворобливості психічного стану своїх близьких, полягає і в наданні власне лікувальної і реабілітаційної допомоги хворим, включаючи видачу психотропних препаратів, контроль за їх прийомом, необхідність госпіталізації, проходження хворим огляду в ЛТЕК і ін. Успіх амбулаторного лікування, попередження загострень психічного захворювання, небезпечних дій хворих багато в чому залежать від того, наскільки добрий контакт встановлюється у хворого з лікарем і медичною сестрою психоневрологічного диспансеру.

Перед лікарем загального профілю в його роботі з хворими, страждаючими на психічні розлади, виникає ряд задач і серед них, перш за все — виявлення симптомів психічних захворювань, уміння їх правильно оцінити і переконати пацієнта звернутися по допомогу до психіатра. В практиці лікаря поліклініки або соматичного стаціонару можуть зустрічатися хворі з різними психічними порушеннями — від межових невротичних і особистісних розладів до виражених психотичних станів, включаючи розлади свідомості, маячні розлади, депресивні стани і т.д.

Перший обов'язок персоналу при роботі з хворим на депресію полягає в тому, щоб уберегти його від самогубства. Від такого хворого не можна відходити ні на крок ні вдень, ні вночі, не давати йому ховатися ковдрою з головою, необхідно проводжати його в туалет, ванну кімнату і т.д. Хворий повинен приймати ліки обов'язково у присутності сестри, щоб він не міг приховати і накопичити ліки з метою самогубства. Якщо наступає помітне поліпшення в стані хворого, то, не дивлячись на це, пильність при догляді за ним повинна бути повністю збережена. Такий хворий в стані деякого поліпшення навіть може бути ще більш небезпечним для себе.

Хворі з вираженою тугою не звертають уваги на себе, тому за ними потрібен особливий догляд: допомагати їм одягатися, умиватися, прибирати ліжко і т.д. Потрібно стежити за тим, щоб вони їли, а для цього їх часом треба довго, терпляче і ласкаво умовляти. Часто доводиться умовляти їх йти на прогулянку. Тужливі хворі мовчазні і занурені в себе. Їм важко вести розмову. Тому не треба їх турбувати своїми розмовами. Від лікаря вимагається психологічно підтримувати таких хворих, навіть коли вони не реагують на слова лікаря.

Депресивним хворим потрібен спокій. Всякі розваги можуть тільки погіршити його стан. У присутності тужливих хворих недопустимі сторонні розмови, оскільки ці хворі схильні пояснювати все по своєму. Треба стежити за відправленнями кишечника у таких хворих, оскільки у них звичайно бувають закрепи. Серед хворих з пригніченим настроєм є тужливі, і туга супроводжується сильною тривогою і страхом. У них іноді бувають галюцинації, вони виказують маячні ідеї переслідування. Вони не знаходять собі місця, не сидять і не лежать, а ходять по відділенню, заламують собі руки. За такими хворими потрібне пильне спостереження, бо вони теж прагнуть самогубства.

Хворі на маніакальні стани вимагають від лікаря зважати на наявність переоцінки власної особистості, формальну (або відсутність) критику до свого стану, підвищену рухову активність. Під час бесіди звертається увага на особливості формування особистості, характеру пацієнтів даної групи. Необхідно контролювати прийом таблетованих лікарських препаратів – за відсутності критики хворі можуть приховувати таблетки і не вживати їх.


^ Ш. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Сучасний стан розповсюдження депресивних розладів.

  2. Дайте визначення депресивного стану.

  3. Перерахуйте клінічні прояви маскованих депресій.

  4. Які типи відношення рідних до психічних розладів у близької людини можна спостерігати?

  5. Які особливості психології хворих на депресію з переважанням тужливого афекту?

  6. Які особливості догляду і нагляду за хворими на депресивні розлади?

  7. Медико-психологічна допомога родичам хворих на депресивні розлади.

  8. Які особливості психології хворих у маніакальному стані?

  9. Медико-психологічна допомога хворим у маніакальному стані.

  10. Медико-психологічна допомога родичам хворих на афективні розлади.



^

ІV. Л І Т Е Р А Т У Р А


Основна:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976.

  4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.

  6. Клиническая психология: Учебник для студ.мед.вузов /Н.Д.Лакосина, И.И.Сергеев, О.Ф.Панкова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003.

Додаткова:

  1. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983. – 312 с.

  2. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  3. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.



Методичну вказівку склала

доцент Карвацька Н.С.

Рецензія позитивна

доцент Рудницький Р.І.


Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи