Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 102.22 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата12.07.2012
Розмір102.22 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

11.01.2010 р., протокол № 1

Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський





МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 2


ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

^ НА ТЕМУ: “МОЗОК І ПСИХІКА. СВІДОМІСТЬ, САМОСВІДОМІСТЬ, НЕСВІДОМЕ. ПОНЯТТЯ ПСИХІЧНОЇ НОРМИ І ПАТОЛОГІЇ. КРИТЕРІЇ ЯСНОЇ (НЕ ПОРУШЕНОЇ) СВІДОМОСТІ. ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ СВІДОМОСТІ У ХВОРИХ


^ Навчальний предмет – основи медичної психології

Медичний факультет, ІV курс

2 академічні години


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ КАРВАЦЬКА Н.С.
^

Методична вказівка


до практичного заняття з основ медичної психології


ТЕМА ЗАНЯТТЯ: МОЗОК І ПСИХІКА. СВІДОМІСТЬ, САМОСВІДОМІСТЬ, НЕСВІДОМЕ. ПОНЯТТЯ ПСИХІЧНОЇ НОРМИ І ПАТО-ЛОГІЇ. КРИТЕРІЇ ЯСНОЇ (НЕ ПОРУШЕНОЇ) СВІДОМОСТІ. ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ СВІДОМОСТІ У ХВОРИХ


І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1.1.Знати:

  • визначення психіки та свідомості;

  • визначення самосвідомості, несвідомого;

  • психічні процеси (форми свідомості);

  • структуру свідомості;

  • основні наукові концепції співвідношення матеріального та ідеального, свідомого і підсвідомого;

  • критерії ясної свідомості;

  • поняття психічної норми і патології;

  • властивості та закономірності процесів збудження і гальмування;

  • види зовнішнього і внутрішнього гальмування;

  • закони сили і фазові стани;

  • визначення першої і другої сигнальних систем;

  • основні принципи рефлекторної теорії І.П.Павлова;

  • функціональні блоки головного мозку;

  • типи ВНД людини за І.П.Павловим;

  • методи дослідження ВНД людини.

1.2. Уміти:

  • визначити стан свідомості;

  • визначити критерії ясної і порушеної свідомості;

  • визначити типи ВНД людини;

  • користуватися клініко – експериментальними методами дослідження ВНД;

  • написати протокол проведеного дослідження.


1.3. Практичні навички:

  • визначення критеріїв ясної свідомості;

  • визначення стану свідомості;

  • дослідження стану ВНД людини;

  • написання протоколу проведеного дослідження .



^

П. ПОРАДИ СТУДЕНТУ


Психіка – це функція головного мозку, за допомогою якої відбувається суб’єктивне відображення об’єктивної реальності, на основі якого регулюється взаємодія людини з оточуючим середовищем.

Основні форми прояву психіки людини: психічні процеси, психічні стани та психічні властивості. Психічні процеси – психічні явища, які мають фізіологічну основу, забезпечують первинне відображення та усвідомлення людиною відображеної дійсності. Вони поділяються на пізнавальні, або когнітивні – відчуття, сприйняття, уявлення, увагу, пам’ять, мислення, мовлення, емоційні та вольові. Психічні стани – це тимчасова своєрідність психічної діяльності, яка визначається загальним функціональним рівнем психічної активності в залежності від умов діяльності та існування людини і його особистісних особливостей. Психічні стани поділяються на 4 види: мотиваційні (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті), емоціональні (настрій, афект, стрес, фрустрація), вольові (цілеспрямованість, наполегливість, рішучість та ін.), стани свідомості (свідомість і самосвідомість, рівень ясності свідомості). Психічні властивості – характерні для даної людини відносно стійкі особливості його психіки. Для їх позначення використовуються наступні поняття, в залежності від рівня психічного розвитку та параметрів, які оцінюються: індивід, індивідуальність, особистість.

Свідомість – це вища форма психічної діяльності, яка притаманна лише для людини, за допомогою якої вона відображає об’єктивний світ і цілеспрямовано на нього діє, перетворюючи його на свою користь чи користь суспільства.

Структура свідомості це єдність елементів цілого та їх зв’язків. Першою складовою частиною її є сукупність знань людини про оточуючий світ.

Свої знання людина зберігає та збагачує через пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, інтелект) – друга складова частина структури свідомості. Третім компонентом структури свідомості є відношення, оскільки свідомість – це не тільки відображення, але й відношення до оточуючого, яке проявляється рухами, діями, в тому числі і вольовими, діяльністю. Через відношення у свідомість людини входить неминуче і світ почуттів, де знаходять відображення складні об’єктивні, і перш за все суспільні відношення, в які включена людина.

Отже, у структурі свідомості можна виділити такі її форми (психічні процеси): сприйняття, пам’ять, мислення, інтелект, почуття, воля та увага. Перші чотири форми – пізнавальні; через них людина пізнає зовнішній та внутрішній світ. З допомогою почуттів та емоцій вона оцінює отриману інформацію, а своїми вольовими діями цілеспрямовано впливає на дійсність. І на кожному з цих етапів людина повинна зосередитись, „включити” свою увагу. Порушення однієї або декількох форм свідомості свідчить про наявність у такої людини психічного захворювання.

Знання та відношення людини своїм об’єктом відображення мають не тільки оточуючий світ, але й сам свідомий суб’єкт. ^ Четвертим компонентом структури свідомості є самосвідомість (самовідображення або рефлексія) – це знання свого фізичного обліку, стану, внутрішнього духовного світу, своїх можливостей. В структуру самосвідомості входять: самопізнання, що дозволяє удосконалюватися; самовідношення та самопереживання. Самосвідомість виявляється в самооцінці – оцінці своїх здібностей, соціального статусу, успіху і т.п., та самоповазі, яка залежить від реального успіху та рівня домагань.

Але не всі психічні явища усвідомлюються людиною. Несвідоме – сукупність психічних явищ, станів та дій, які не представлені у свідомості людини, беззвітних і таких, що не піддаються контролю. В структуру несвідомого входить широке коло явищ: субсенсорні (підпорогові) відчуття та сприйняття: інтероцептивні відчуття, які не усвідомлюються в нормі, коли людина здорова і починають усвідомлюватися тільки при порушенні стану здоров’я; автоматизми та навички, які виробляються протягом життя (наприклад, автоматизм мовлення, ходи, навички письма, праці); імпульсивні дії; інформація, яка накопичується протягом всього життя і зберігається в пам’яті (форми несвідомої обробки інформації, зокрема, інтуіція); установка, як цілісний стан людини, що виражає динамічну направленість особистості на активність в якому-небудь виді діяльності, стійку орієнтацію по відношенню до певних об’єктів; психічні явища, які виникають уві сні. Всі теорії несвідомого можна умовно поділити на 2 групи. Перша признає несвідоме як певну ступінь інтенсивності свідомості (Лейбніц, Сєчєнов, Узнадзе), друга група розглядає несвідоме, як щось відмінне від свідомості, як самостійне джерело активності психіки (Гартман, Шопенгауер, Фройд). Фройд розробив вчення про трьохрівневу організацію психіки.

З фізіологічної точки зору в момент ясної свідомості в корі головного мозку є вогнище збудження, а навколо, за законом від’ємної індукції, - осередки з пониженою збудливістю. Умови пониженої збудливості (а не просто гальмування) навколо дозволяють сконцентруватися на певному об’єкті, певному процесі, та при необхідності без особливої затрати енергії використовувати всю сукупність знань, навичок, яка притаманна індивідууму.

Складні психічні процеси реалізуються сукупною діяльністю цілої системи органів, тобто складною функціональною системою. Принципи функціональної організації роботи ЦНС були розроблені Лурія.

Більш складна модель запропонована Анохіним: у функціональній системі виконується декілька стадій інформаційних перетворень: аферентний синтез, прийняття рішення, реалізація рішення. В аферентному синтезі представлена інформація про потреби організму, зовнішньої ситуації, минулому досвіді та пускова аферентація, яка досягає центральних механізмів аферентного синтезу через аналізаторні системи та через ретикулярну формацію. Прийняття рішення здійснюється як вибір конкретного поведінкового акту. Далі формується акцептор дії, образ результату дії. На основі його будується програма дії. Информація про результат дії та параметри дії шляхом зворотньої аферентації надходить до акцептору дії, де ці результати порівнюються з очікуваними. При їх співпаданні дія закінчується, при неспівпаданні формується новий аферентний синтез і дія реалізується по-новому.

Співвідношення матеріального та ідеального, свідомого та несвідомого завжди було актуальною проблемою як філософії, так і психології. На сьогоднішній день існує багато наукових поглядів, які пояснюють поведінку людини, її думки, емоційні переживання тощо (біхевіоризм, гештальпсихологія, психоаналіз, неофрейдизм та інші).

Критерії ясності свідомості:

1. Повне орієнтування у собі та в оточуючому ( у місці, часі, оточуючих людях) – ауто-алопсихічне орієнтування.

2. Безперервність потоку свідомості.

3. Усвідомлення власного “Я”.

4. Критика до своїх висловлювань та поведінки.

Поняття психічної норми та патології.

Поняття хвороби (нозос) – хворобливий процес, динамічне, текуче утворення. Поняття патології (патос) – патологічний стан, стійкі зміни, результат патологічних процесів або вада, відхилення розвитку. При діагностиці психологічний феномен у відповідності до цих понять має трактуватися або як той, що має нозологічну специфічність, яка має хворобливий механізм утворення і розвитку, або як патологічне утворення, не схильне до якихось суттєвих трасформацій, не має етіологічних факторів і патогенетичних механізмів, з властивостями стійкості, резистентності, стабільності.

Психічною реакцією в медичній психології називають короткочасну (не більше 6 міс.) відповідь на будь-яку ситуацію або зовнішній вплив. Станом визначають стійкий психопатологічний синдром без схильності до розвитку чи регресу (травалістю більше 6 міс.). Розвиток – патологічний процес з внутрішніми закономірностями симптомоутворення.

Термін “психоз” був введеним в 1846р. Фейхтершлебеном, - психічний стан, який характеризується важкими розладами психічних функцій з порушенням психологічного контакту з реальною дійсністю і поведінкою, яка являє небезпеку для хворого та оточуючих, при відсутності критики до свого стану. Непсихотичний рівень – симптоми та синдроми, які супроводжуються критикою, адекватною оцінкою оточуючої дійсності, поведінка знаходиться в рамках соціально прийнятих норм.

^ Викладач звертає увагу студентів на знання таких питань:

  • безумовні та умовні рефлекси;

  • основні нервові процеси (збудження і гальмування);

а) їх властивості (сила, рухомість, врівноваженість);

б) закономірності взаємодії (концентрація, іррадіація, позитивна та негативна індукція, інтенсивність, екстенсивність);

  • роль гальмування, особливо внутрішнього. Види зовнішнього (позамежове і негативна індукція) та внутрішнього гальмування (диференційоване, згасаюче, запізнююче, умовне, свідоме);

  • закон сили – відповідність сили реакції нервової системи силі подразника;

  • порушення закону сили – фазові (гіпнотичні) стани (зрівняльна, парадоксальна, ультрапарадоксальна, гальмівна фази). Відкриття фазових явищ відіграло вирішальну роль у розумінні патофізіологічних механізмів ряду психопатологічних і соматичних синдромів;

  • перша та друга сигнальні системи, їх взаємодія у нормі та при патології;

  • основні принципи рефлекторної теорії І.П.Павлова (детермінізму, аналізу і синтезу, структурності);

  • функціональні блоки головного мозку (енергетичний, пізнавальний, керуючий);

  • екзогенне – ендогенне – психогенне;

  • одужання – хроніфікація – дефект;

  • адаптація – дезадаптація;

  • негативне – позитивне.

Дослідження свідомості починається з перевірки орієнтації пацієнта (ауто- та аллопсихічної), перевіряється здатність розуміти питання, відповідати на них, перевіряються інші критерії ясності свідомості.

Для дослідження стану ВНД здорових і психічнохворих використовують „Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека” (Под ред. И.А.Полищука, А.Е Видренко:

1. Дослідження типологічних та індивідуальних особливостей (табл. 76-81), додаток до атласу, стор. 26 - 29, 109 – 114.

2. Асоціативний (словесний) експеримент (табл. 20), стор. 12 – 14, 53.


^ Ш. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Дати визначення поняття „психіка” і „свідомість”.

  2. Що таке структура свідомості і які є її складові частини?

  3. Дати визначення „несвідомого”, його види?

  4. Які є наукові погляди на співвідношення матеріального та ідеального, свідомого і несвідомого?

  5. Критерії ясності свідомості.

  6. Поняття психічної норми і патології.

  7. Основні нервово – психічні процеси, їх властивості та закономірності взаємодії.

  8. Види зовнішнього і внутрішнього гальмування.

  9. Що таке закон сили і фазові явища, їх роль для розуміння природи психопатологічних симптомів.

  10. Принципи рефлекторної теорії І.П.Павлова.

  11. Принцип функціональних систем?

  12. Що таке перша і друга сигнальні системи?

  13. Як визначити стан свідомості у хворого?
^

ІV. Л І Т Е Р А Т У Р А


Основна:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976. – С.5-57.

  4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.

  6. Клиническая психология: Учебник для студ.мед.вузов /Н.Д.Лакосина, И.И.Сергеев, О.Ф.Панкова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003.


Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.

  3. Роберт Конечный, Милан Боухал. Психология в медицине. – Прага, 1974.

  4. Психология: Словарь /Под ред. АВ.Петровского и М.Г.Ярошевского. – 2-е изд. – М., 1990.

  5. Психологічний словник /За ред. В.І.Войтка. – К., 1982.

  6. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. – Минск, 1997.



Методичну вказівку склала

доцент Карвацька Н.С.

Рецензія позитивна

доцент Рудницький Р.І.


Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи