Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 176.76 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата12.07.2012
Розмір176.76 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

15.01.2010 р., протокол № 5


Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 21-22


ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

НА ТЕМУ: „ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ХВОРОГО ”.


Навчальний предмет – основи медичної психології

Медичний факультет, ІV курс


4 академічні години


^ МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ КАРВАЦЬКА Н.С.


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

практичного заняття для викладачів.


ТЕМА: ^ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ХВОРОГО


є ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ: 4 академічні години.


І. Навчальна мета:

1.1. Знати:

  • Медико-психологічну діагностику порушення психічних функцій.

  • Мету дослідження психологічного стану хворого.

  • Експериментально-психологічні методики вивчення когнітивних функцій.

  • Експериментально-психологічні методики вивчення особистості хворого.

  • Експериментально-психологічні методики вивчення внутрішньої картини хвороби.

  • Порядок роботи при проведенні дослідження психологічного стану хворого.

  • Оздоровчі медико-психологічні заходи лікування, реабілітації та профілактики рецидивів захворювання та реабілітації хворих.

1.2. Уміти:

  • Зібрати психологічний анамнез у хворого.

  • Визначити мету психологічного дослідження хворого.

  • Підібрати експериментально-психологічні методики.

  • Застосовувати експериментально-психологічні методики.

  • Обробляти отримані результати. Записати висновки.

  • Оформити протокол дослідження.

  • Скласти план оздоровчих медико-психологічних заходів лікування, реабілітації та профілактики рецидивів захворювання та реабілітації хворих.

^ 1.3. Практичні навички:

  • Спілкування (керована бесіда) з хворим.

  • Попередження ятрогеній.

  • Застосування експериментально-психологічних методик.

  • Оформлення протоколу психологічного дослідження хворого.

  • Складання плану оздоровчих медико-психологічних заходів лікування, реабілітації та профілактики рецидивів захворювання та реабілітації хворих.


ІІ. ,МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: навчальна кімната, клінічні відділення соматичних лікарень, відділення обласної психіатричної лікарні.


   ІІІ. 4 ПОРАДИ СТУДЕНТУ.

Вся діагностика, яка використовується в клінічній психології ділиться на позитивну і негативну. Негативна - це вид досліджень, які використовуються при різних станах порушення як психічного, так і соматичного здоров'я,  метою якого є постановка діагнозу, виявлення патологічних механізмів функціонування, акцентуації і т.п., диференціація їх від інших, схожих порушень і станів. Результати негативної діагностики застосовуються в психіатрії (великій і малій), нейропсихології, психокорекції та ін. Позитивна діагностика використовується для виявлення особистісних (індивідуальних) особливостей психіки людини, характеру протікання деяких його психічних функцій і ряду інших. Дані, отримані в цьому виді діагностики, застосовні в багатьох прикладних сферах (наприклад при різних професійно-трудових експертизах, індивідуальному і груповому консультуванні і т.п.)             

Умовно, всі види/типи діагностики, які використовуються в рамках клінічної психології, можна розділити на:

1. Клінічні

        диференціально-діагностичну

        топічну

2. Діагностику структури і ступеня вираженості порушень психічної функції

3. Діагностику особливостей особистості пацієнта

4. Діагностику аномалій розвитку в дитячому віці

5. Експертизи

        військово-лікарську

        лікувально-трудову

        судово-психіатричну

6. Медико-педагогічну

7. Реабілітаційну

8. Психокорекцію

Структура психодіагностичного дослідження в клініці містить три основні етапи:

-  підготовчий
-  проведення эксперименального дослідження
-  аналіз і інтерпретація результатів (підготовка психодіагностичного висновку).

На першому (підготовчому, передекспериментальному) етапі здійснюється збір відомостей про хворого. Конкретні кроки цього етапу: 1) ознайомлення психолога з медичною документацією; 2) бесіда психолога з лікуючим лікарем, в ході якої формулюються конкретні задачі психологічного дослідження; 3) бесіда психолога з досліджуваним, має самостійне діагностичне значення і формую у досліджуваного правильне відношення до дослідження.

Перед дослідженням експериментатор повинен встановити безпосередній контакт з хворим, викликати до себе прихильність. Звичайно бесіду починають з уточнення паспортних даних пацієнта: прізвища, імені, по батькові, віку, професії, освіти. Цікавляться, чи живі батьки, з'ясовують наявність братів, сестер, якою дитиною він був в сім'ї, розпитують його про сім'ю, дітей. Збирають психологічний анамнез (див. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983. – С. 26-33).

Етап закінчується виробленням стратегії подальшого інструментального дослідження, яке припускає підбір експериментальних методик, внесення коректив в їх інструкції і стимульний матеріал (у разі нестандартизованих методик) відповідно до особливостей досліджуваного і поставлених психодіагностичних задач, а також визначення послідовності пред'явлення методик.

Другий етап (проведення експериментального дослідження) включає пред'явлення досліджуваному сформованого на першому етапі комплексу методик в наперед встановленій послідовності. Виконанню завдань по кожній методиці повинна передувати чітка і лаконічна інструкція. Під час виконання досліджуваним експериментальних завдань психолог спостерігає за поведінкою хворого і веде точний запис досліду, який проводиться. Етап завершується представленням отриманих результатів у вигляді, який задається типом методики.

Експериментально-психологічне дослідження дозволяє виявити особливості особистості в структурі нервово-психічних розладів у хворих на соматичні захворювання, встановити психологічний аспект порушень механізмів компенсації, оцінити особистість хворого і систему його значущих відносин.

Використовується експериментально-психологічне дослідження і для отримання додаткових даних про захворювання, а також для діагностики, характеристики перебігу і визначення результатів захворювання.

Експериментально-психологічне дослідження у ряді випадків може мати також велике значення для розпізнавання захворювань. Дані його при діагностичних утрудненнях нерідко є істотним моментом в тій системі клінічних чинників, яка повинна бути основою диференціально-діагностичного висновку.

Якщо клініцист не втрачає із виду задачу уловити в своєму дослідженні дійсно всі зміни в психіці хворого, обумовлені хворобою, він не може не підкріпити свої клінічні спостереження експериментально-психологічним дослідженням психічних процесів.

Кажучи про діагностичне значення матеріалів, одержуваних при психологічному дослідженні, ми неминуче стикаємося з питанням про їх специфічність. Вони, як і матеріали клініко-психопатологічного дослідження, набувають специфічність лише в складній системі клінічних чинників. Ретельно проведене психологічне дослідження нерідко виявляє справжню і відкидає уявну характерність деяких з отриманих матеріалів.

В експериментально-психологічному дослідженні можна довільно варіювати умови, в яких протікає діяльність, вивчаючи таким чином їх вплив на цю діяльність і на особистість в цілому. Експеримент можна повторювати і переконуватися, завдяки цьому, в стійкості одержуваних результатів.

В експерименті досягається можливість об'єктивної реєстрації отриманих результатів, що вельми цінно, особливо при повторних дослідженнях, де необхідно точно і послідовно зіставляти дані, отримані в різні періоди хвороби і лікування.

Задачею експериментально-психологічного дослідження є не тільки виявлення і аналіз порушень психіки, але і визначення рівня збереження психіки.

Для інтерпретації даних про психічний стан і можливість компенсації виявлених порушень, особливо у зв'язку із задачами реабілітації, дуже важливо визначити рівень збереження особистості хворого і структуру її змін.

В цьому плані можуть бути виділені декілька аспектів дослідження.

Першорядна роль належить оцінці змін емоційно-вольової сфери і, звичайно тісно пов'язаних з ними, динамічних і якісних особливостей особи, що виявляються в ступені її гармонійності, активності.

Експериментально-психологічні методи використовуються в клініці також для поглибленого аналізу психічних процесів і причин, механізмів їх змін. Наприклад, на підставі клінічного спостереження можна встановити наявність у хворого психотравми, але тільки психологічне дослідження допоможе визначити її причини, зміни інтра- і інтерперсонального характеру, прогноз виходу з невротичного стану, виявити відхилення в інших психічних сферах.

Зрозуміло, можливості експериментального дослідження, через його структурованість, жорсткої регламентації процедури як власне дослідження, так і обробки отриманих результатів, у багатьох відношеннях більш обмежені, ніж можливості клінічного спостереження і бесід з хворими. Але, з другого боку, експериментальне дослідження володіє такими можливостями, які при звичайному клінічному дослідженні відсутні. Експериментально-психологічні методи дозволяють аналізувати форми діяльності хворого, які зовні експерименту лікар не може спостерігати, а тим більше вивчати, але вони можуть істотно характеризувати психіку хворого.

Звичайно, як саме дослідження, так і аналіз матеріалів і складання висновку в більшій мірі визначаються окремими задачами, які ставить перед собою дослідник: допомога в діагностиці, оцінка стану хворого, виявлення динаміки синдрому, патогенетичні питання.

До певної міри результати експериментально-психологічного дослідження можуть бути корисними і для вибору тактики подальшої психотерапевтичної корекції, оскільки характеризують особливості контакту з хворим, його відношення до експерименту, ступінь розуміння ролі власних помилок у виникненні конфліктних ситуацій, що сприяли розвитку невротичного стану, інтерес до сумісного обговорення його проблем.

Слід вказати, що і сам по собі психологічний експеримент може мати психотерапевтичне значення. Так при повторному дослідженні хворих з депресивними станами, лікар, змінюючи завдання, формує у пацієнта відчуття можливості рішення поставленої перед ним задачі, надає йому емоційну підтримку і коригує занижений рівень домагань.

Психотерапевтичне значення експериментально-психологічного дослідження особливо зростає при повторному його проведенні в процесі лікування. Встановлення кореляції між поліпшенням самопочуття хворого, позитивними зсувами «внутрішньої картини хвороби» і об'єктивно реєстрованими показниками психічної діяльності, що покращали, сприяє підвищенню психічного тонусу хворих і упевненості в одужанні.

Безумовно, це вимагає особливої психотерапевтичної побудови експерименту, методично відмінного від дослідження, що проводиться в діагностично-експертних цілях.

Проте у будь-якому випадку психологічний експеримент повинен бути щадним, оскільки хворі без грубих розладів мислення оцінюють дослідження як перевірку їх інтелектуальних можливостей, і це не може їх не хвилювати.

Під час бесіди експериментатор може зробити висновки про відношення пацієнта до дослідження, чи із зацікавленням він вступає в контакт, наскільки вільний в реакціях, розкутий або, навпаки, напружений, збуджений, гіперактивний, чи є виражені емоційні прояви: сльози, сміх, або, навпаки, виражена емоційна сплощеність, чи виражені вегетативні реакції.

Після збору необхідних анамнестичних даних слід дати інструкцію щодо подальшого експерименту. Як правило, інструкція дається усно, проте при проведенні деяких досліджень інструкція може бути представлена і письмово. Перед початком дослідження експериментатор повинен бути твердо упевнений в тому, що пацієнт зрозумів інструкцію.

Для більшої достовірності відповідей і досягнення необхідної мотивації хворого попереджають, що результати дослідження нікому, окрім лікаря, не будуть відомі і допоможуть в лікуванні.

^ Обробка результатів психологічного дослідження повинна здійснюватися суворо відповідно до інструкції по застосуванню даного методу дослідження. Потім проводиться інтерпретація результатів з урахуванням задач, поставлених експериментатором, і складається висновок.

При виборі комплексу методик, які можуть бути використаний для дослідження соматичних хворих, повинні бути врахований наступні принципи:

  1. Відносна простота вживаних методик.

  2. Швидкість їх проведення.

  3. Повнота вивчення досліджуваного явища.

  4. Взаємне доповнення вживаних методик.

  5. Висока сумарна валідність.

  6. Достатня чутливість до зміни спостережуваного явища у здорових і хворих, а також до зміни показників протягом лікування.

Безумовно, головною задачею експериментально-психологічного дослідження соматичних хворих є вивчення їх «внутрішньої картини хвороби», її гносеологічного і емоційного компонентів.

Причому, якщо перший є висновками хворого, продукт його логічної переробки інформації про хворобу, отриману з різних джерел, то другий — виявляється емоційними реакціями страху і тривоги.

Звідси слідує необхідність вивчення і власне відношення до хвороби, і самооцінки хворими значущості впливу захворювання на їх соціальний статус, і стани емоційної сфери хворих, її змін в процесі захворювання.

Найважливішою і в той же час складною задачею є визначення типологічних особливостей особистості хворих і характеристики типів особистісного реагування на соматичне захворювання.

Слід зазначити, що діагностика нервово-психічних розладів у хронічних хворих є досить важкою задачею, вимагає багато часу для кропіткого розпитування і вивчення нервово-психічного статусу.

В звичайній практиці терапевта нюанси психіки цих хворих не завжди вдається встановити. Хворі часто не прагнуть звертати увагу лікарів на зміни в нервово-психічній сфері. Вони не хочуть, щоб їх визнали хворими «нервовими», а тим більше із змінами з боку психіки. Наприклад, приховану депресію чисто клінічно дуже важко розпізнати навіть досвідченому лікарю-психіатру.

Внаслідок перерахованих труднощів при вивченні стану психічної сфери у соматичних хворих велику цінність набувають експериментально-психологічні методики.

В процесі експериментально-психологічного дослідження лікар може представити «внутрішню картину хвороби» пацієнта і тим самим встановити, наскільки хворий представляє своє захворювання.

Вплив будь-якого хронічного захворювання на соціальний статус хворого, його положення в суспільстві, коло інтересів, рівень домагань приводить до ломки звичного способу життя і діяльності, необхідності формування нового життєвого стереотипу.

Самооцінка хворими впливу захворювання на їх соціальний статус є істотною частиною «внутрішньої картини хвороби», а відповідно і важливою основою психотерапевтичної дії на хворого в процесі його реабілітації.

Саме, спираючись на результати психологічного дослідження, психотерапевт повинен здійснювати корекцію соматонозогнозії.

Власне «корекція соматонозогнозії» — це система певної психологічної і фізіологічної функціональної реорганізації поведінки хворого, направлена на вироблення психологічного захисту і перебудову його установок відносно захворювання.

Психологічне дослідження вивчає єдину особистість, але в різних ситуаціях, при виконанні різних задач. Знання системи цінностей хворого, тобто того, що він втратив в процесі хвороби, і що можна замінити, на які цінності переорієнтуватися, які його перспективи, допомагає «лікарювати не тільки тіло, але і душу».

Особистість виявляється завжди багатогранною. Вона по-різному виступає зі всіма її особливостями в різних психічних процесах, з своїми можливостями, озброєною знаннями, навичками, звичками в різних ситуаціях і обставинах. Саме, характеризуючи особистість з різних сторін, в різних ситуаціях і обставинах, при рішенні різних задач, дослідник дістає можливість відрекомендувати її як складну єдність.

Виходячи з вказаних уявлень визначаються і основні задачі експериментально-психологічного дослідження соматичних хворих і вибір адекватних їм методик.


Пам'ять

  1. Проба на запам'ятовування 10-ти слів з 5-ти кратним повторенням і відстроченим відтворенням.

  2. Запам'ятовування цифр в прямому і зворотному порядку.

  3. Запам'ятовування і подальше відтворення геометричних фігур.

  4. Нестандартні методики (запам'ятати телефон, ім'я і по батькові і ін.).

Увага

  1. Чорно-білі таблиці Шульте.

  2. Коректурна проба.

  3. Відлік від 100 по 7.

  4. Нестандартні методики (підрахувати скільки намальовано кружків на листі паперу; знайти відмінності між двома малюнками і ін.).

Мислення

  1. Розуміння сюжетних картин або розповідей.

  2. Встановлення послідовності подій (для чого звичайно дається декілька малюнків).

  3. Розуміння переносного значення прислів'їв і приказок.

  4. Виключення.

  5. Виділення істотних ознак.

  6. Утворення аналогій.

  7. Виділення (знаходження) закономірностей.

  8. Визначення і порівняння понять.

  9. Асоціативний (словесний) експеримент.

Аналізуються правильність, логічність і послідовність думок, на підставі головних або другорядних ознак, оригінальність і швидкість мислення, словарний запас, розуміння завдань, які використовуються і т.д. При дослідженні мислення важливо просити обстежуваного пояснювати його відповіді, оскільки формально правильне рішення може бути результатом вгадування, патологічних особливостей мислення.

Методики вивчення особистості

  1. MMPI (Міннесотській Багатопрофільний Особистісний Опитувальник; Minnesota Multiphasic Personality Inventory).

  2. Опитувальник Спілбергера.

  3. Опитувальник Айзенка.

  4. Опитувальник Шмішека-Леонгарда.

  5. ЛОБІ (Ленінградський Опитувальник Бехтеревського Інституту).

  6. Шкали депресії Гамільтона, Бека.

  7. Таблиці Равена (шкала прогресивних матриць).

  8. Методика Роршаха.

  9. Тест фрустрации Розенцвейга.

  10. Тематичний апперцептивний тест (ТАТ).

  11. Дослідження самооцінки по методиці Дембо-Рубінштейна.

  12. Метод незакінчених речень.



^ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ

  1. Запам’ятовування геометричних фігур (по РибаковуФ.Е.), простих та більш складних малюнків (“зорова пам’ять”)

Досліджуваному пропонують уважно розглянути та запамятати геометричні фігури на протязі 10 секунд, потім просять відшукати їх на іншій таблиці. В нормі досліджуваний запам’ятовує не менше 5-6 фігур.

Досліджується можливість утворення та відтворення одразу кількох тимчасових зв’язків, що замикаються на подразниках першої сигнальної системи. Тимчасові зв’язки виражаються в рухових та мовних реакціях.

  1. ^ Запам’ятовування цифр, слів та речень по слуху (“слухова пам’ять”)

Досліджуваному пропонують уважно вислухати та запам’ятати цифри (слова, речення) та повторити їх. Слова читають повільно та чітко.

Досліджується можливість утворення та відтворення одразу кількох тимчасових зв’язків, що замикаються на звукові подразники другої сигнальної системи.

Матеріал, що пропонується для запам’ятовування читають однократно. Необхідність повторювати, свідчить про ослаблення пам’яті або уваги. Просять досліджуваного запам’ятати кілька слів (5-9) або два-три речення. В нормі запам’ятовують з 9 слів не менше 5.

Для вивчення оцінки хворими свого самопочуття, активності і настрою використовують тест диференціальної самооцінки функціонального стану (САН), заснований на принципах полярних профілів Ч.  Осгуд — СДФ (В.  А.  Доськін і др.,1975); для визначення рівня тривожності, як властивості психіки і стану хворих — шкалу особистої і реактивної тривожності Спілбергера (З.  D.  Spielberger), адаптовану Ю.  Л.  Ханіним (1978); для визначення рівня нейротизму, а також показників екстра- і інтраверсії — особистісний опитувальник Айзенка (H.  J.  Eysenck,1964).

Для визначення особливостей реагування хворих на захворювання ми рекомендуємо ^ Ленінградський опитувальник Бехтеревського інституту — ЛОБІ (А.  Е.  Лічко, 1983; Л.  І.  Вассерман і ін., 1987) в поєднанні з опитувальником для вивчення самооцінки соціальної значущості хвороби (А.  І.  Сердюк, 1994).

Враховуючи, що для вибору тактики психотерапевтичної корекції і реабілітації соматичних хворих істотне значення має якісна характеристика психотравмуючих ситуацій, що призвели до виникнення невротичних станів, використовують адаптовану в ЛНІПНІ ім. В.  М.  Бехтерева методику незакінчених речень Сакса–Сіднея (J.  M.  Sacks, S.  Sidney), модифіковану для соматичних хворих.

Оскільки в результаті тривалого соматичного захворювання, як правило, формується астенізація особистості, яка знаходить віддзеркалення в зміні психічних процесів, і зокрема — активної уваги, ми рекомендуємо використовувати для якісної і кількісної оцінки працездатності хворих методику рахунку по Крепеліну (E.  Kraepelin) в модифікації Шульте (R.  Schulte).


^ На третьому етапі психологічного дослідження відбувається підготовка висновку по його результатах: узагальнення і інтерпретація всієї сукупності даних про досліджуваного в контексті поставленої задачі дослідження. Отримана на попередньому етапі дослідження за допомогою експериментальних психодіагностичних методів кількісна і якісна інформація співвідноситься з даними анамнезу, бесіди, спостереження.


Психологічний діагноз встановлюється медичним психологом на основі результатів психодіагностичного дослідження і повинен включати:

  1. оцінку стану вищих психічних функцій і динаміки психічної діяльності (структура дефекту та ступінь вираженості);

  2. оцінку порушень емоційно-вольової сфери (нестійкість, ригідність–пластичність, збудливість, рівень тривоги), описання порушень та ступеня вираженості;

  3. оцінку особливостей особистості (ціннісна орієнтація, мотиваційна сфера, самооцінка, рівень вимог).

Перший компонент психологічного діагнозу враховує стан вищих психічних функцій (пам’ять, увага, мислення, мовлення, сприйняття) та параметри, які характеризують динаміку психічної діяльності.

Емоційно-вольовий аспект психологічного діагнозу враховує почуття, афекти, емоції, настрій та відображає суб’єктивну реакцію на дійсність.

Особистісний компонент відображає сукупність внутрішніх умов, на які накладаються зовнішні впливи, і відносин індивіда з навколишнім середовищем.

Виділяють 4 ступені вираженості порушень психічних властивостей, станів, функцій та інших елементів психологічного діагнозу.

Перший ступінь порушень – найбільш легкий, виражається незначними порушеннями психічних функцій, властивостей, станів, які можуть бути компенсовані. Подібні розлади можуть мати епізодичний характер та бути спровокованими підвищеним або тривалим навантаженням, стресовими ситуаціями тощо. Порушення першого ступеня не обмежують, а лише утруднюють життєдіяльність.

Другий ступінь порушень – більш стійкі, але помірно виражені розлади вищих психічних функцій, порушення динаміки психічної діяльності (малорухомість, інертність або патологічна лабільність психічних процесів), стійкі емоційно-вольові порушення (емоційна ригідність, підвищена чутливість до зовнішніх подразників), виражені особистісні зміни (особливості ціннісних орієнтацій), мотиваційно-особистісні порушення, психічний інфантилізм. Такі порушення обмежують реалізацію різних категорій життєдіяльності (за обсягом і ступенем складності).

Третій ступінь порушень – стійкі та виражені розлади вищих психічних функцій, порушення динаміки психічної діяльності (структурні порушення та зниження рівня мнестично-інтелектуальних процесів, виражене зниження здатності до навчання), виражені емоційно-вольові порушення, особистісні зміни. Такі порушення заважають навчанню і призводять до соціальної дезадаптації.

Четвертий ступінь порушень – стійкі, дуже виражені порушення вищих психічних функцій, неможливість виконання тривалої діяльності, виражені розлади емоційно-вольової сфери, що повністю дезорганізують діяльність або роблять її неможливою, особистісний дефект, зумовлений некритичністю, неадекватною самооцінкою, деформацією або несформованістю мотиваційної сфери.

Подібні порушення роблять практично неможливим виконання більшості видів життєдіяльності.

Наводимо загальну схему висновку за даними психодіагностичного дослідження:

I. Результати клініко-психологічного дослідження.

II. Результати експериментально-психологічного дослідження.

III. Висновки і рекомендації.


9. ЛІТЕРАТУРА:

Основна:


  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983.

  4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.

  6. Клиническая психология: Учебник для студ.мед.вузов /Н.Д.Лакосина, И.И.Сергеев, О.Ф.Панкова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003.

Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.

  3. Роберт Конечный, Милан Боухал. Психология в медицине. – Прага, 1974.

  4. Психология: Словарь /Под ред. АВ.Петровского и М.Г.Ярошевского. – 2-е изд. – М., 1990.

  5. Психологічний словник /За ред. В.І.Войтка. – К., 1982.

  6. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. – Минск, 1997.



Методичну вказівку склала

доцент Карвацька Н.С.

Рецензія позитивна

доцент Рудницький Р.І.


Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи