Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 98.44 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата12.07.2012
Розмір98.44 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ




ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

22.01.2010 р., протокол № 6


Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 26


ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ

НА ТЕМУ: „ПСИХОЛОГІЯ СОМАТИЧНОГО ХВОРОГО. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ. ТИПИ РЕАГУВАННЯ НА ХВОРОБУ. СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ХВОРОБАХ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРЕБІГ, ЛІКУВАННЯ СОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ НА ЗАХВОРЮВАННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ”.


^ Навчальний предмет – основи медичної психології

Медичний факультет, ІV курс

2 академічні години


^ МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ КАРВАЦЬКА Н.С.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

практичного заняття для студентів.


ТЕМА: ПСИХОЛОГІЯ СОМАТИЧНОГО ХВОРОГО. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІР-НОСТІ. ТИПИ РЕАГУВАННЯ НА ХВОРОБУ. СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ХВОРОБАХ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ. ПСИХОЛОГІЧ-НІ ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРЕБІГ, ЛІКУВАННЯ СОМА-ТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ НА ЗАХВОРЮВАННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ


є ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 академічні години.


1. Навчальна мета.

1.1. Студент повинен знати:

  • визначення психосоматичних і соматопсихічних розладів;

  • визначення «нозогенії»;

  • чинники, що детермінують структуру нозогеній;

  • поняття гіпер- і гіпонозогнозії;

  • групи синдромів нозогеній (невротичні, афективні і патохарактерологічні);

  • клінічні прояви гіпернозогнозичного і гіпонозогнозичного варіантів невротичних та афективних синдромів;

  • клінічні прояви гіпернозогнозичного варіанту патохарактерологічних синдромів;

  • визначення внутрішньої картини хвороби;

  • фактори, що впливають на формування внутрішньої картини хвороби;

  • методи визначення внутрішньої картини хвороби;

  • особливості внутрішньої картини хвороби при окремих соматичних захворюваннях;

  • завдання лікаря-психолога у вивченні і оптимізації внутрішньої картини хвороби у терапевтичному процесі.

^ 1.2. Студент повинен уміти:

  • досліджувати хворих на різні соматичні захворювання;

  • оцінювати тип відношення хворого до хвороби;

  • оформляти протоколи досліджень.

    1. На основі вище перерахованих знань та умінь студент повинен опанувати та володіти такими практичними навичками:

  • дослідження психологічного стану хворих на різні соматичні захворювання;

  • оформлення протоколу даного дослідження;

  • надання медико-психологічної допомоги хворим на соматичні захворювання.

^ 2. 4 ПОРАДИ СТУДЕНТУ.

Психогенні розлади, що позначаються терміном «нозогенії», обумовлені впливом психотравмуючих подій, пов'язаних з соматичним захворюванням. Структура нозогеній детермінується психологічними, соціальними, конституціональними (характерологічні особливості особи) і біологічними (соматичне захворювання) чинниками.

Серед психологічних і соціальних впливів першорядну роль грає відношення пацієнта до власного захворювання, яке, відповідно до концепції внутрішньої картини хвороби, може бути зведеним до двох полярних позицій: гіпернозогнозія (висока суб'єктивна значущість переживання тілесного неблагополуччя) і гіпонозогнозія (низька значущість відповідних переживань). Певну роль у формуванні нозогеній грають і такі чинники, як формулювання діагнозу (небезпека для життя, з яким він асоціюється), можливість впливати на прояви хвороби («контрольованість» симптомів), обмеження, що накладаються соматичним стражданням на побутову і професійну діяльність. Серед клінічних проявів, що впливають на утворення нозогенних реакцій, необхідно виділити особливості динаміки соматичного захворювання з гострими порушеннями життєво важливих функцій (ішемія міокарду, явища бронхоспазму та ін.), які супроводжуються вітальним страхом і панічними атаками. Важливу роль у формуванні картини хвороби грають і часті загострення основного захворювання, особливо в тих випадках, коли ці загострення зв'язуються в свідомості хворих з несприятливими зовнішніми (і у тому числі емоційними) діями. При сукупній дії ряду несприятливих чинників реакція на хворобу може набувати такого вираженого характеру, що її корекція на перших етапах терапії представляється не менш важливим завданням, ніж безпосереднє лікування соматичного страждання.

Виділяють ^ 3 основні групи синдромів нозогеній — невротичні, афективні і патохарактерологічні, клінічні прояви яких диференціюються залежно від переважання гіпер- або гіпонозогнозії. Крім того, окремо розглядаються нозогенії, що розвиваються у психічно хворих.

Невротичні синдроми поділяються на 2 варіанти.

Гіпернозогнозичний варіант виявляється нав’язливими станами та істероіпохондрією. Страхи і тривожні побоювання з приводу свого хворобливого стану і неможливості повної соціальної реабілітації поєднуються із загостреним самоспостереженням, гіпертрофованою оцінкою загрожуючих здоров'ю наслідків захворювання. Переважання істероіпохондричних розладів виражається демонстративністю поведінки, яскравістю і образністю скарг, що супроводжуються конверсійними симптомокомплексами. При затяжних реакціях на перший план виступають явища ригідної іпохондрії з ретельною реєстрацією щонайменших ознак тілесного неблагополуччя, встановленням щадного, «оберігаючого» від можливих ускладнень або загострень соматичної хвороби, режиму (дієта, верховенство відпочинку над роботою, виключення будь-якої інформації, яка сприймається як стресова, жорстка регламентація фізичних навантажень, прийому ліків та ін.

Гіпонозогнозічний варіант —представлений дисоціацією між проявами латентної соматизованої тривоги (тахікардія, тремтіння, пітливість) і демонстративно-зневажливим відношенням до лікування, проблем прогнозу і результату захворювання, пов'язаних з патологією уяви (нарциссичний комплекс ідеального фізичного здоров'я). Нарочите заперечення якої-небудь турботи з приводу втрати здоров'я і працездатності поєднується з інтерпретацією захворювання як тимчасовою, ситуаційно обумовленою реакцією на стрес, результату «перевтоми». Проте за фасадом награного оптимізму є страх порушення життєво важливих функцій організму. Відповідно пацієнти охоче погоджуються виконувати лікувальні процедури, дотримуються рекомендацій, що стосуються допустимих меж фізичної активності. В психологічних і психодинамічних дослідженнях такі реакції розглядаються як прояви «невротичного заперечення».

Афективні синдроми також мають два варіанти.

Гіпернозогнозичний варіант — синдром іпохондричної депресії. Він визначається гіпотимією з тривогою і відчуттям безнадійності, що поєднується з астенією, зниженням фізичної активності, алгіями, іншими патологічними тілесними сенсаціями, конверсійними розладами. На першому плані в клінічній картині — комплекс депресії, що включає песимістичне сприйняття хвороби, тривожні побоювання і іпохондричні фобії, тісно пов'язані з актуальним соматичним станом. Домінують уявлення про небезпеку (звичайно перебільшену) порушень діяльності внутрішніх органів через хворобливий процес, про його несприятливий результат, негативні соціальні наслідки, безперспективність лікування.

Гіпонозогнозичний варіант — синдром «ейфоричної псевдодеменції», що характеризується підвищеним афектом, неадекватно-оптимістичною оцінкою як справжнього стану, так і наслідків хвороби (такі явища нерідко спостерігаються при туберкульозі і розсіяному склерозі). При формальній констатації реальної небезпеки, пов'язаної з патологією внутрішніх органів, пацієнти виявляють прагнення до нівелювання негативних аспектів захворювання, мало стурбовані важкими, часом загрожуючими життю порушеннями діяльності організму; не сприймають себе в ролі «серйозного хворого». Ігноруючи домовленості родичів і медичного персоналу, порушують режим, «забувають» про необхідність прийому ліків. Не дивлячись на несприятливий прогноз будують багатобарвні плани на майбутнє.

Патохарактерологічні синдроми представлені наступними варіантами: гіпернозогнозичним у вигляді надцінних ідей і синдромом «патологічного заперечення хвороби».

Гіпернозогнозичний варіант — синдром «іпохондрії здоров'я». В цих випадках усвідомлення пацієнтом патологічних змін, що відбулися, в діяльності організму супроводжується не тривогою і страхом, а прагненням до подолання недуги з відчуттям подиву і образи. Хворі постійно задають собі питання, як могла відбутися катастрофа, що уразила тіло, і поглинені думками «за всяку ціну відновити» свій фізичний і соціальний статус. При цьому вони відчувають в собі потенційні можливості зусиллям волі «переламати» хід подій, позитивно вплинути на перебіг і результат соматичного страждання, «модернізувати» лікувальний процес наростаючими навантаженнями або фізичними вправами, які вони виконують нерідко всупереч медичним рекомендаціям. Психологічними коррелятами даного типу реакцій є «долаючий стиль поведінки».

Синдром «патологічного заперечення хвороби» зустрічається переважно у хворих із патологією, що загрожуює життю (злоякісні новоутворення, гострий інфаркт міокарду, туберкульоз). При цьому повне заперечення захворювання, зв'язане з переконаністю в абсолютному збереженні функцій організму, зустрічається відносно рідко. Частіше спостерігається тенденція до мінімізації тяжкості проявів соматичної патології. В цьому випадку пацієнти заперечують не захворювання як таке, а лише ті його аспекти, які мають загрожуючий сенс. Так, виключається можливість летального наслідку. Пацієнт знає, що при недузі, якою він страждає, смерть можлива, але переконаний, що саме його це не торкнеться (завдяки «чуду», «чарівній дії» нового, невідомого раніше засобу неодмінно наступить зцілення). Іноді виявляється схильність до «перенесення» хворобливих відчуттів з уражених на здорові органи. Пацієнти уникають говорити і навіть думати про хворобу, але разом з тим охоче «експлуатують» тему здоров'я. Будучи місяцями прикованими до ліжка, говорять, що найближчим часом «встануть на ноги», займуться спортом, почнуть «нове життя».

В ході заняття студенти наводять визначення внутрішньої картини хвороби, фактори, що впливають на її формування, методи визначення (ЛОБІ), особливості при окремих соматичних захворюваннях.

При ІХС найбільш частими є тривожний, ейфоричний та ергопатичний типи відношення до хвороби, при бронхіальній астмі – сензитивний, при виразковій хворобі – іпохондричний і неврастенічний, при злоякісних новоутвореннях – тривожний та обсесивний типи. У хворих на ГХ в постінсультному періоді переважають неврастенічний, сензитивний і тривожний варіанти.

Лікарю-психологу важливо вивчати внутрішню картину хвороби і вчитися оптимізувати її. Можлива ситуація, коли лікар-психолог може приймати участь в формуванні внутрішньої картини хвороби, причому не тільки реальної, але й уявної, наприклад, у осіб з важкими інтеркурентними захворюваннями з метою полегшення психічного стану. Адекватно сформована за допомогою лікаря та клінічного психолога внутрішня картина хвороби виступає як важливий фактор оптимізації психічного та загального стану хворого на всіх етапах лікування. При цьому важливо знати, на які «ланцюжки» внутрішньої картини хвороби можна опиратися в психотерапевтичній бесіді, а які поведінкові реакції хворого слід корегувати лікарськими засобами.

Таким чином, аналіз внутрішньої картини хвороби полегшує лікарям, психологам, психотерапевтам розуміння тих змін особистості, які детермінуються новими умовами існування, що продиктовані хворобою. Це, в свою чергу, може допомогти в реалізації психотерапевтичних задач по адекватній перебудові емоціонального та раціонального ставлення особистості до своєї хвороби, до життєвих задач, планів і перспектив в межах, наприклад, раціональної психотерапії. Оскільки адекватний варіант внутрішньої картини хвороби – залог активності пацієнта в терапевтичному процесі, його готовності до співпраці з лікарем.


У процесі заняття студенти разом з викладачем, а потім самостійно, досліджують хворих на різні соматичні захворювання, оцінюють тип відношення до хвороби, оформляють протоколи досліджень.

^ 3. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ КІНЦЕВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ.

  1. Психосоматичні і соматопсихічні розлади. Визначення, етіологія, епідеміологія.

  2. Визначення поняття «нозогенії». Чинники, що детермінують структуру нозогеній

  3. Поняття гіпер- і гіпонозогнозії.

  4. Класифікація синдромів нозогеній.

  5. Гіпернозогнозичний і гіпонозогнозичний варіанти невротичних синдромів. Клінічні особливості.

  6. Гіпернозогнозичний і гіпонозогнозичний варіанти афективних синдромів. Клінічні особливості.

  7. Гіпернозогнозичний варіант патохарактерологічних синдромів. Клінічні особливості.

  8. Визначення внутрішньої картини хвороби. Фактори, що впливають на формування внутрішньої картини хвороби, методи визначення.

  9. Особливості внутрішньої картини хвороби при ішемії міокарду, захворюваннях дихальної та травної систем.

  10. Роль лікаря-психолога у вивченні і оптимізації внутрішньої картини хвороби.

4. ЛІТЕРАТУРА:

Основна:


1.Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих

медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спірі-

ної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

3. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и

факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. –

Санкт – Петербург, 2002.

4. Мендлевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес.,

2001.

5. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической

деятельности человека /Под ред. И.А.Полищука, А.Е. Видренко. – 2-е изд.,

перераб. и доп. – Киев: Здоров’я, 1979. – С. 109 – 114.

Додаткова:

1. Основи психології (За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. – Київ:”Либідь”, 1996.

2. Психология (Под ред. проф. В.М.Мелдьникова.- М.:Физкультура и спорт, 1987.- С.19 – 64.

Методичну вказівку склала

доцент Карвацька Н.С.

Рецензія позитивна

доцент Рудницький Р.І.


Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи