Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 85.39 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата12.07.2012
Розмір85.39 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ І МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

28.01.2010 р., протокол № 7


Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський





МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 33


до практичного заняття з основ медичної психології

для студентів

^ НА ТЕМУ: «ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІЇ. ПОНЯТТЯ „НЕДОСТАТНІСТЬ” І „РЕАБІЛІТАЦІЯ”. ЦІЛІ РЕАБІЛІТАЦІЇ. СИСТЕМА МЕДИЧНОЇ, ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ШКІЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ. РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ. ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ОКРЕМИХ ЦІЛЬОВИХ ГРУП РЕАБІЛІТАЦІЇ. ДОПОМОГА ДІТЯМ ІЗ ПРИРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ ТА СІМ’ЯМ З НЕПОВНОЦІННИМИ ДІТЬМИ. ПРОЦЕС ПОДОЛАННЯ ХВОРОБИ (СПРАВИТИСЬ З ХВОРОБОЮ) У ХРОНІЧНИХ СОМАТИЧНИХ ХВОРИХ. ПРОФЕСІЙНА ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХІЧНО ХВОРИХ. СУСПІЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ ОСІБ ІЗ ФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ І ПОРУШЕННЯМИ ОРГАНІВ ЧУТТЯ»


^ Навчальний предмет – основи медичної психології


Медичний факультет № 3, ІV курс,

Спеціальність «Медична психологія»

2 академічні години


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ Н.С.КАРВАЦЬКА
^

Методична вказівка


до практичного заняття з медичної психології

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІЇ. ПОНЯТТЯ „НЕДОСТАТНІСТЬ” І „РЕАБІЛІТАЦІЯ”. ЦІЛІ РЕАБІЛІТАЦІЇ. СИСТЕМА МЕДИЧНОЇ, ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ШКІЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ. РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ. ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ОКРЕМИХ ЦІЛЬОВИХ ГРУП РЕАБІЛІТАЦІЇ. ДОПОМОГА ДІТЯМ ІЗ ПРИРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ ТА СІМ’ЯМ З НЕПОВНОЦІННИМИ ДІТЬМИ. ПРОЦЕС ПОДОЛАННЯ ХВОРОБИ (СПРАВИТИСЬ З ХВОРОБОЮ) У ХРОНІЧНИХ СОМАТИЧНИХ ХВОРИХ. ПРОФЕСІЙНА ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХІЧНО ХВОРИХ. СУСПІЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ ОСІБ ІЗ ФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ І ПОРУШЕННЯМИ ОРГАНІВ ЧУТТЯ

І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1.1.Знати:

- Поняття „недостатність” і „реабілітація”.

- Цілі реабілітації.

- Деякі проблеми окремих цільових груп реабілітації.

- Суть професійної інтеграції психічно хворих.


1.2. Уміти:

- сприяти суспільній інтеграції осіб із фізичними вадами і порушеннями органів чуття.

- надавати допомогу дітям із природженими вадами та сім’ям з неповноцінними дітьми.

- активізувати процес подолання хвороби (справитись з хворобою) у хронічних соматичних хворих.


1.3. Практичні навички:

  • Встановити психологічний контакт з хворим.

  • Виявити психологічні особливості хворого.

  • Попередження ятрогеній.

  • Набуття обов’язкових психологічних якостей лікаря.

  • Оволодіння основними психологічними складовими діагностики і лікування.


^ П. ПОРАДИ СТУДЕНТУ

Психологічні аспекти реабілітації. Реабілітація виступає як складний процес, у результаті якого у постраждалого формується активне відношення до порушення його здоров’я nf відновлюється позитивне сприйняття життя, сім’ї та суспільства.

Реабілітація включає профілактику, лікування, пристосування до життя та праці після хвороби, але перш за все – особистісний підхід до хворої людини. Прийнято розрізняти медичну, професійну та соціальну реабілітацію, у дітей - шкільну.

При психічних захворюваннях реабілітація має свої особливості, які обумовлені перш за все тим, що при них, як не при яких інших хворобах відбуваються серйозні порушення особистості, її соціальних зв’язків та відношень. Реабілітація психічно хворих розуміється як їх ресоціалізація, відновлення або збереження індивідуальної та суспільної цінності хворих, їх особистісного та соціального статусу.

^ Третинна профілактика – комплекс мір, що направлені на попередження формування негативних психічних розладів (психічного дефекту) та інвалідізації при хронічних захворюваннях. Метою міроприємств третинної психопрофілактики є реабілітація хворих, що втратили можливість повноцінної життєдіяльності. Вона направлена на відновлення соціального статусу хворого (повне або часткове) – ресоціалізацію, що надає можливість використання трудових навичок, відновленняя соціальних зв’язків хворого та його індивідуальної та суспільної цінності. Процес реабілітації сприяє прискоренню саногенезу.

Суть реабілітації полягає в тому, щоби шляхом використання збережених психічних здібностей і функцій, а, по можливості, відновлення пошкоджених або втрачених функцій, їх тренування пристосувати хворого до попередніх або змінених умов праці та побуту. Успіх реабілітації залежить від того, наскільки адекватно будуть враховані функції та здібності, що збереглися у даної людини, а також особистісні особливості та відношення до хвороби.

Основними принципами реабілітації є партнерство, різносторонність зусиль, єдність психосоціальних і біологічних методів, ступневість зусиль, впливів і міроприємств.

^ Етапи реабілітації: відновлювальна терапія, реадаптація, реабілітація у власному розумінні цього слова. Реабілітація уявляє собою одночасно мету (відновлювання або збереження статусу особистості), процес, який має нейрофізіологічні та психологічні механізми, і метод підходу до хворого.

В основі медичної реабілітації лежить відновлювальна терапія, що направлена на одужання або максимально можливе покращення стану, попередження дефекту і відновлення працездатності хворого. ЇЇ засобами є всі види терапії: медикаментозна, хірургічні методи, психотерапія, фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізкультура, масаж тощо. Наявність дефекту, зв’язаного з перенесеною фізичною травмою або хворобою, часто стає складною психологічною проблемою для хворого. Нерідко психогенна реакція хворого на дефект відіграє значну роль у втраті працездатності, ніж сам дефект.

Розрізняють два рівня компенсації дефекту: високий рівень (активне подолання дефекту) і низький рівень (пристосування до дефекту). Рівень компенсації залежить не тільки від самого фізичного дефекту, але й від особливостей особистості хворого, від ефективності психотерапевтичної роботи з ним, вміння лікаря встановлювати контакт із хворим і допомагати йому створювати нову життєву домінанту.

Під професійною реабілітацією розуміють використання збереженої працездатності для повернення хворого до попередньої або менш складної трудової діяльності.

Під соціальною реабілітацією, або реадаптацією, рахують створення необхідних умов життя і побуту (покращення житлових умов, матеріального забезпечення), відновлювання порушених контактів з оточуючими, які дають можливість хворого повернутися в суспільство, т.т. призводять до відновлення його суспільного положення.

Найбільш адекватно меті реабілітації (так само як і психопрофілактики) служить психотерапія. Пом’якшення проявів та перебігу захворювань та розширення можливостей сучасного психофармакологічного лікування сприяло зростанню ролі та підвищенню ефективності психотерапевтичного впливу. При цьому мішенню психотерапії, на відміну від біологічних методів лікування, є не сам патологічний процес (хоча його залежність від емоційних факторів та діяльності людини безперечна), а особистість пацієнта та система його відношень до дійсності.

Питання про співвідношення індивідуальної та групової психотерапії при проведенні реабілітації може вирішуватися бік підвищення інтенсивності як тієї, так і іншої. Індивідуальна робота з хворим важлива для виявлення нею основної внутрішньо- та міжособистісної проблематики, формування мотивації до ефективної участі в групових заняттях, корекції реакцій на ситуації групової взаємодії. Групова психотерапія може розглядатися як найбільш адекватний метод реабілітації (ресоціалізації) хворих не тільки неврозами, але й психозами. В умовах групи здійснюється одночасний вплив на всі основні компоненти відношень – пізнавальний, емоційний та поведінковий: досягається більш глибока перебудова найважливіших властивостей особистості, до яких належать усвідомленість, соціальність та самостійність. Групова психотерапії сприяє відновленню системи відношень хворих з мікро соціальним оточуючим, приведенню ціннісних орієнтацій у відповідності з образом життя, тобто рішенню тих першочергових задач, без яких неможливо соціальне функціонування пацієнта. Можна виділити два види групових методів психотерапії та соціотерапії в реабілітації.

1.Терапевтичні втручання, що направлені на соціальну поведінку хворого, його комунікабельність, здатність до самореалізації, вирішенню психологічних та подоланню соціальних конфліктів. Вони поєднують групи: розмовні, проблемних дискусій, психомоторні, комунікативні, арт- і музико терапії, а також сімейну психотерапію.

2. Оптимальна організація соціальної структури колективу пацієнтів, що має в своїй основі так називані середовищні групи: рада та збори хворих, функціональні групи, колективні екскурсії, клуб пацієнтів та ін.

В залежності від стадії розвитку, типу перебігу та форми психічного захворювання змінюється співвідношення сомато-біологічних та індивідуально-психологічних факторів у формуванні картини захворювання, в різному ступені страждають здібності хворого до самореалізації та до встановлення адекватних міжособистісних відношень. Відповідно цьому повинно змінюватися не тільки місце психо-соціальних методів в структурі реабілітації, але й самі методи, а також конкретні задачі.

^ Допомога дітям із вродженими вадами та сім’ям з неповноцінними дітьми полягає у доброзичливому, уважному ставленні до них, лагідному відношенні і турботі. Окрім цього, особливо для дітей з хронічними захворюваннями, які вимушені тривалий час знаходитися в умовах стаціонару, повинна організовуватися ігрова та навчальна діяльність, розвиток навичок самообслуговування, бажання допомогти один одному, корекція поведінкових відхилень. Необхідно сприяти найкращій адаптації пацієнтів до умов стаціонару та їх психофізичному розвитку.

Лікар при зарахуванні дитини з розумовою відсталістю (олігофренів) у школу повинен пояснити батькам, що навчання у спеціалізованій школі по полегшеній програмі дозволяє досягнути більших успіхів, ніж у масовій. причому з меншим ризиком порушення його психічного здоров’я. Переведення дитини з масової школи у спеціалізовану спряжено з більшою травмою для неї, ніж початок навчання одразу в спеціалізованій школі.


ІІІ. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

    1. Психологічні аспекти реабілітації.

    2. Поняття „недостатність” і „реабілітація”.

    3. Цілі реабілітації.

    4. Система медичної, професійної та шкільної реабілітації.

    5. Реабілітаційна психологія.

  1. Проблеми окремих цільових груп реабілітації.

  2. Допомога дітям із природженими вадами та сім’ям з неповноцінними дітьми.

  3. Процес подолання хвороби (справитись з хворобою) у хронічних соматичних хворих.

  4. Професійна інтеграція психічно хворих.

  5. Суспільна інтеграція осіб із фізичними вадами і порушеннями органів чуття.


ЛІТЕРАТУРА:

Обов’язкова:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Основи загальної та медичної психології (практикум) /За ред. проф. І.С.Вітенка, проф.. О.С.Чабана. – Тернопіль, «Укрмедкнига», 2003.

  4. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976. – С.5-57.

  5. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  6. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.


Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.

  3. Роберт Конечный, Милан Боухал. Психология в медицине. – Прага, 1974.

  4. Психология: Словарь /Под ред. АВ.Петровского и М.Г.Ярошевского. – 2-е изд. – М., 1990.

  5. Психологічний словник /За ред. В.І.Войтка. – К., 1982.

  6. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. – Минск, 1997.



Методичну вказівку склала

доцент Карвацька Н.С.

Рецензія позитивна

доцент Рудницький Р.І.


Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи