Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 86.27 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата12.07.2012
Розмір86.27 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

11.01.2010 р., протокол № 1

Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 5


ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

^ НА ТЕМУ: “ХВОРОБА ТА СТАН ПАМ’ЯТІ І УВАГИ. ПСИХОЛОГІЧНІ І ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ФУНКЦІЙ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ. ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ПСИХО(ПАТО)ЛОГІЧНОГО СТАНУ ХВОРОГО (ПАЦІЄНТА). МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОПОМОГИ ХВОРИМ З РОЗЛАДАМИ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ


^ Навчальний предмет – основи медичної психології

Медичний факультет, ІV курс

2 академічні години


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ КАРВАЦЬКА Н.С.
^

Методична вказівка


до практичного заняття з основ медичної психології


ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ХВОРОБА ТА СТАН ПАМ’ЯТІ І УВАГИ. ПСИХОЛОГІЧНІ І ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ФУНКЦІЙ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ. ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ПСИХО(ПАТО)-ЛОГІЧНОГО СТАНУ ХВОРОГО (ПАЦІЄНТА). МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОПОМОГИ ХВОРИМ З РОЗЛАДАМИ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ


І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1.1.Знати:

  • що таке памґять, увага, їх роль в житті людини;

  • основні процеси памґяті (запамґятовування, зберігання, відтворення, впізнання, забування);

  • закономірності та особливості перебігу мнестичних процесів (асоціаціі за суміжністю, за схожістю, за контрастом);

  • основні види та типи памґяті:

  • короткочасна, довгочасна, оперативна;

  • механічна, логічно-смислова, емоційна;

  • фізіологічні основи памґяті;

  • зміни функцій пам’яті та уваги при захворюваннях;

  • методи дослідження пам’яті та уваги;

  • медико-психологічні аспекти допомоги хворим з розладами пам’яті та уваги.

1.2. Уміти:

  • встановити психологічний контакт з хворим;

  • збирати данні субґєктивного та обґєктивного анамнезу;

  • досліджувати стан пам’яті та уваги;

  • діагностувати основні типи порушення памґяті та уваги;

  • написати протокол проведеного дослідження.

1.3. Практичні навички:

  • спостереження за досліджуваним;

  • проведення клінічного та експериментально-психологічного обстеження хворих;

  • написання протоколу проведеного дослідження.
^

П. ПОРАДИ СТУДЕНТУ


Памґять – це психічний процес, за допомогою якого людина відображає минулий досвід та дійсність, який включає запам’ятовування (фіксацію), збереження (ретенцію), відтворення (репродукцію) та забування (амнезію) інформації. Це є свідомість минулого.

^ Анатомо-фізіологічними основами пам’яті є гіпокамп, медіальні ядра маммілярних тіл, передні ядра таламусу, передні відділи лобної части (поля мозкової кори 23 та 24), а також структурні утворення, які забезпечують зв’язок між ними – склепіння, маммілярно-таламічний пучок Вік-д’Азіра та пучок волокон від переднього ядра зорового бугра до лобної кори.

Пам’ять не пасивний, а динамічний процес. Він включає в себе активне засвоєння та оволодіння матеріалом, його переробку та відбір, узагальнення та конкретизацію, деталізацію та ін. Вельми складна діяльність запам’ятовування часто в подальшому перетворюється в організований процес заучування, пригадування. За своїм походженням пам’ять є продуктом історичного розвитку, обумовленого потребами конкретної людської діяльності.

Розрізняють наступні теорії пам’яті: асоціативні теорії (за суміжністю, за схожістю, за контрастом): асоціації виникають в тому випадку, коли відповідні психічні процеси переживаються або одночасно або безпосередньо один за одним. Павлов І.П. виділив асоціації причинно-наслідкових відносин, як перехідні між простими та складними змістовними зв’язками, до яких відносять смислову (логічну) пам’ять; нейронну (синаптичну) теорію пам’яті: пояснює функціонування короткочасної та довготривалої пам’яті певними нейрофізіологічними змінами в структурах нервових шарів мозку. Короткочасна пам’ять визначається повторною циркуляцією збудження по багаточисельним замкнутим нервовим шляхам, які утворюють нейронні контури. Внаслідок замкнутості цих контурів імпульси постійно вертаються до одних і тих самих структур, внаслідок чого активність таких замкнутих ланцюгів певний час підтримується. Одночасно можуть розповсюджуватися і сигнали по рухливим шляхам та іншим нервовим центрам. Довготривала пам’ять пов’язується як виникаюча внаслідок реверберації достатньо стійка та тривала зміна синаптичних утворювань. Однак для того, щоб ці зміни мали змогу закріпитися і утворити стійкий слід, необхідним є певний період (від 15хв. до 1год.) неактивності нейронних ланок, які приймають участь в процесах довготривалої пам’яті, під час якого відбувається консолідація слідів впливу. Нейронна теорія добре пояснює розлади пам’яті, які виникають після різних органічних уражень головного мозку. Біохімічні теорії пам’яті пов’язують процеси пам’яті з участю в них разних біологічно активних речовин головного мозку, в основному РНК.

Форми пам’яті розрізняють за походженням – видова (генетична) та індивідуальна (здобута); за часом збереження інформації – короткочасна, або оперативна, і довготривала; за характером процесу фіксації і відтворення – мимовільна (запам’ятовування і відтворення виникають автоматично, без постановки спеціальної мети або застосування особливих вольових зусиль) та довільна, коли свідомо ставиться певна мета, прикладають вольові зусилля, використовуються допоміжні міри (повторення, записи, тренування і т.п.).

За видами пам’ять поділяють на: механічну; наочно-образну (конкретну) – лежить в основі ейдетизму; змістовну, яка поділяється на словесно-логічну та словесно-абстрагуючу; емоційну.

“Чистих” видів та типів пам’яті зазвичай не зустрічається. Мова іде про переважання певного типу пам’яті.

На якість пам’яті впливає багато факторів: індивідуальні особливості мозку і психіки людини, сключаючи спадкові та набуті якості, психофізіологічний стан людини, його здатність до концентрації уваги, установка, важливість інформації, повторення, застосування додаткових мнемотехнічних прийомів.

При певних психічних станах, а також при психічних захворюваннях памґять може порушуватись у вигляді гіпермнезії - загострення (підсилення) памґяті, гіпомнезія - послаблення пам’яті – може бути як постійною, наприклад у осіб з резидуально-органічною церебральною недостатністю (внаслідок патології вагітності, патології пологів, інтоксикації, перенесених черепно-мозкових травм і т.п.), так і минущою, яка виникає, наприклад, на висоті інтоксикації при інфекційниї і соматичних захворювання , в період реконвалісценції на фоні глибокої астенії. Типовою є гіпомнезія для багатьох осіб пожилого та старечого віку, у яких вона переважно пов’язана із старінням і атеросклерозом судин головного мозку. Амнезія – втрата памґяті на певні відрізки часу.

Про стан та особливості пам’яті пацієнта лікар може судити в певній мірі на підставі збору анамнезу і відповідей на додаткові запитання. При послабленні пам’яті, і тим більше, при її виражених розладах, хворий не здатний достовірно викласти анамнестичні дані, забуває приймати ліки, плутає і не виконує лікарські рекомендації. Для більш повної оцінки характеру і глибини розладів пам’яті використовують наступні методики: запам’ятовування 10 слів, запам’ятовування геометричних фігур, метод піктограм.

Увага – це направленість і зосередженість психічної діяльності на певному об’єкті або виді діяльності. Увагу характеризують також як процес свідомого або несвідомого відбору однієї інформації, яка надходить через органи чуття при одночасному ігноруванні іншої.

Як правило, функція уваги суттєво страждає при будь-якому соматичному захворюванні, а також має свої особливості при психічній патології. Її значення для клінічної психології є підвищеним у випадках оцінки психології лікувального процесу, коли професійному росту сприяє розвиток якостей зосередження і направленості на діагностичну діяльність лікаря чи психолога.

У відповідності до характеру підкріплення процесу уваги вольовою діяльністю розрізняють мимовільну та довільну увагу. На процес уваги суттєво впливають три фактори: тип ВНД – темперамент; навички і уміння в даній сфері та зацікавленість людини в тому чи іншому виді діяльності, яка потребує зосередження. Увага характеризується такими основними властивостями: стійкість, зосередженість, переключення, розподіл та об’єм.

Серед порушень уваги найбільш розповсюдженими є:

  • підвищене виснаження уваги – порушення всіх основних параметрів уваги при психічному навантаженні внаслідок патологічної втоми,

  • порушення концентрації уваги – послаблення або втрата здатності зосереджувати увагу на конкретних об’єктах та явищах,

  • відволікання уваги – зниження вибірковості уваги, нездатність тривало зосередитися на одному об’єкті, відволікання уваги на сторонні подразники та деталі,

  • зверхвідволікання уваги – переключення уваги на самі незначні зміни в оточуючому або спонтанне розосередження при відсутності яких-небудь змін,

  • інертність уваги – недостатнє переключення уваги з одного об’єкту або виду діяльності на інший.

В повсякденній клінічній практиці оцінити стан уваги пацієнта можна під час бесіди і обстеження за його зосередженістю або відволіканням на випадкові подразники, здатністю утримуватися на одній темі розмови і переключатися на іншу, точності виконання інструкцій та відповідей на запитання на початку та в кінці обстеження. До експериментально-психологічних методик дослідження уваги відносяться: оцінка уваги за таблицями Шульте, коректурна проба, рахунок по Крепеліну, методика Мюнстерберга.

Студенти самостійно досліджують стан памґяті та уваги у хворих під час керованої бесіди та за допомогою тестів, які викладені у “Атласе для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека”:

  1. Запамґятовування геометричних фігур (за Ф.Е.Рибаковим), (зорова памґять) табл.14-16, С.9, 42-49.

  2. Запамґятовування цифр, слів, речень на слух (слухова памґять) табл.17-18, С.10, 50-51.

  3. Дослідження памґяті за допомогою піктограм (А.Р.Лурія) табл.19, С.11-12, 52.

  4. Дослідження уваги за допомогою таблиць Шульте.


^ Ш. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Що таке памґять?

  2. Анатомо-фізіологічні основи пам’яті?

  3. Теорії пам’яті?

  4. Форми пам’яті?

  5. Види пам’яті?

  6. Зміни функцій пам’яті при захворюваннях?

  7. Методи дослідження пам’яті?

  8. Що таке увага?

  9. Властивості уваги?

  10. Класифікація розладів уваги? Їх діагностичне значення.

  11. Методи дослідження уваги.

  12. Медико-психологічні аспекти допомоги хворим з розладами пам’яті та уваги.
^

ІV. Л І Т Е Р А Т У Р А



Основна:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976.

  4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.

  6. Клиническая психология: Учебник для студ.мед.вузов /Н.Д.Лакосина, И.И.Сергеев, О.Ф.Панкова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003.

  7. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека /Под ред. И.А.Полищука, А.Е. Видренко. – 2-е изд., перераб. и доп. – Киев: Здоров’я, 1979.

Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.



Методичну вказівку склала

кандидат медичних наук, доцент Н.С.Карвацька


Рецензія позитивна

доцент Р.І. Рудницький



Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи