Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" icon

Конспект лекцій з дисципліни "Інноваційний менеджмент"




НазваКонспект лекцій з дисципліни "Інноваційний менеджмент"
Сторінка1/5
Дата12.07.2012
Розмір0.81 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “Інноваційний менеджмент”


(для студентів 5-6 курсів денної та заочної форм навчання

спеціальності 7.050107 -“Економіка підприємства”)


Харків – ХНАМГ – 2007


Конспект лекцій з дисципліни “Інноваційний менеджмент” (для студентів 5-6 курсів денної і заочної форм навчання спеціальності 7.050107 “Економіка підприємства”) / Авт. Бубенко П.Т., Дворкін С.В. – Харків: ХНАМГ, 2007р. – 75 с.


Автори: П.Т. Бубенко, С.В. Дворкін


Рецензент: В.О. Костюк


Рекомендовано кафедрою міської і регіональної економіки,

протокол № 8 від 23.01.2007р.




Зміст





Вступ................................................................................................................

4

Лекція 1. Предмет і сутність інноваційного менеджменту............................................

6

Лекція 2. Основні етапи інноваційного процесу та їх характеристика.........................

10

Лекції 3-4. Методи пошуку інноваційних ідей та організація творчого процесу........

18

Лекція 5. Джерела і механізми фінансування інноваційної діяльності........................

26

Лекція 6. Форми інноваційної роботи на підприємствах..............................................

37

Лекція 7. Організаційні форми інноваційних підприємств і стратегія їх дії..............

54

Лекція 8. Оцінка ефективності інновацій......................................................................

60

Лекція 9. Держава і правове регулювання інноваційної діяльності............................

70



Вступ


Динаміка світового науково-технічного прогресу приводить до глибоких змін в економіці всіх країн. Пасивна уповільнена реакція як державних органів, так і менеджерів організацій всіх форм власності на нові вимоги до діяльності й випуску продукції, запізніла адаптація до нових умов спричиняють негативні економічні наслідки: різке зниження прибутковості власної продукції в порівнянні з аналогічною прогресивною, конкурентоздатною.

Історичний розвиток людства пов'язаний з постійним наростанням кількості і складності розв'язуваних соціально-економічних й економічних завдань. У XX ст. природний творчий потенціал соціально-економічних систем перестав справлятися із зазначеними тенденціями, і інноваційна діяльність почала здобувати нові масштаби.

Сучасна економічна дійсність обґрунтувала нові реалії інноваційних процесів. Останні, відображаючись в інноваційній діяльності, тепер широко вивчаються для забезпечення стабільності розвитку підприємств і їхніх систем у цілому.

Інноваційна діяльність у загальному розумінні - це системний вид діяльності, спрямований на створення і реалізацію в суспільну практику інновацій. Закон України «Про інноваційну діяльність» конкретизує її узагальнене розуміння як діяльність, спрямовану на використання та конкретизацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури й підвищення якості продукції з наступною її ефективною реалізацією на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Інноваційна діяльність жорстко детермінується умовами активного й ефективного використання інновацій, а також створення сприятливого середовища для ініціювання інновацій.

Більшість передових промислових підприємств й організацій України усвідомили необхідність проведення інноваційної політики. Перед українськими менеджерами в умовах нестабільності законодавчої діяльності державних органів у перехідний період виникають складні проблеми, від розв’язання яких часто залежить саме існування підприємства. За даними соціологічних досліджень, на ці проблеми, крім об'єктивних факторів, впливають низька якість менеджменту, нездатність багатьох менеджерів максимально використати творчий потенціал персоналу підприємства.

Інноваційний менеджмент покликаний вирішити соціальні проблеми, що нагромадилися, оздоровити в цілому суспільство України, дати йому шанс і надію економічного зростання.

Вивчення теоретичних основ цього курсу дозволить студентам надалі на практиці розробляти інноваційні заходи й управляти інноваційними процесами на своєму підприємстві, в галузі, країні.


ЛЕКЦІЯ 1

^ ПРЕДМЕТ І СУТНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ


1. Нововведення як результат складних взаємодій

2. Сутність, функції інновації і ключові поняття інноваційного менеджменту


1. Інноваційний менеджмент - управлінська діяльність, орієнтована на одержання у виробництві нової позитивної якості різної властивості (продуктового, технологічного, інформаційного, організаційного, властиво управлінського та ін.) в результаті розробки й реалізації неординарних управлінських рішень.

^ Основне завдання інноваційного менеджменту - керування інноваційними процесами на будь-якому рівні за допомогою їх якісної й кількісної зміни в результаті застосування адекватних методів організації та керування, що забезпечують єдність науки, техніки, виробництва й споживання, тобто задоволення суспільних потреб в інноваційному продукті.

Крім цього одним з найважливіших завдань інноваційного менеджменту є формування середовища, яке б відтворювало й здійснювало цілеспрямований пошук, підготовку й реалізацію нововведень, що забезпечують конкурентоздатність організації.

Нововведення являє собою заміну старого об'єкта (явища) новим. Нововведення - це перманентна (постійна) рушійна сила розвитку людського суспільства, продуктів його діяльності й прогресу в цілому.

Будь-який новий об’єкт являє собою матеріалізовану інформацію, тобто інформацію, перетворену у відчутну річ. Процес появи нового йде постійно. Нововведення завжди стимулює появу нових ідей, тому що розвиває цікавість людини: «А що буде, якщо...?» Виникає інноваційна спіраль: «…НТП - ідея - нововведення - НТП - ідея - нововведення - ...»


^ Основні елементи інноваційного середовища:

  • власне інновації, тобто сукупність наукових і науково-технічних результатів або продукт інтелектуальної праці;

  • товаровиробник конкурентоздатної продукції, що виступає як споживач тих чи інших нововведень;

  • інвестори, які забезпечують фінансування всього комплексу робіт із забезпечення товаровиробника необхідними нововведеннями;

  • відповідна інфраструктура, що дозволяє вирішувати виникаючі в цьому процесі проблеми.

Особлива увага приділяється внутрішньому інноваційному середовищу організації, у формуванні якого все зростаючу роль, поряд із загальновизнаним інструментом забезпечення конкурентоздатності (маркетингом), здобуває вміння організовувати весь процес одержання знань і трансформації цих знань у продукт, який має попит на ринку.

Інноваційна діяльність - це складна динамічна система дії і взаємодії різних методів, факторів й органів керування, які займаються науковими дослідженнями, створенням нових видів продукції, удосконалюванням устаткування і предметів праці, технологічних процесів і форм організації виробництва на основі новітніх досягнень науки, техніки; плануванням, фінансуванням і координацією НТП; удосконаленням економічних важелів і стимулів; розробкою системи мер з регулювання комплексу взаємообумовлених заходів, спрямованих на прискорення інтенсивного розвитку НТП і підвищення його соціально-економічної ефективності.


^ 2. Уперше термін “інновація” з'явився у наукових дослідженнях культурологів ще в 19 ст. й буквально означав введення деяких елементів однієї культури в іншу.

Тільки з початку 20 ст. почалося вивчення закономірностей технічних нововведень. У ^ 1911 р. австрійський економіст Й. Шумпетер у роботі “Теорія економічного розвитку” виділив дві сторони господарського життя:

статичну (рутинний кругообіг пов'язаний з постійним повторенням і поновленням виробництва - організації, які беруть участь у ньому, зі свого досвіду знають принципи свого поводження, їм легко передбачати результати своїх дій і приймати рішення, тому що ситуація зрозуміла);

динамічну (інноваційний кругообіг означає розвиток - особливий, помітний на практиці й у свідомості людей стан, що діє на них як зовнішній чинник і не зустрічається в ситуації господарського кругообігу).

Нововведення в економіці впроваджуються, як правило, не після того, як у споживача стихійно виникнуть нові потреби й відбудеться переорієнтація виробництва, а тоді, коли саме виробництво привчить споживача до нових потреб.

Виробляти - значить комбінувати наявні в розпорядженні організації ресурси, а виробляти щось нове - значить створювати нові комбінації змін у розвитку виробництва й ринку. Й.Шумпетер виділив п'ять типових змін:

  1. зміни внаслідок використання нової техніки, нових технологічних процесів і нового ринкового забезпечення виробництва;

  2. зміни внаслідок використання продукції з новими властивостями;

  3. зміни внаслідок використання нової сировини;

  4. зміни в організації виробництва й способів його матеріально-технічного забезпечення;

  5. зміни внаслідок появи нових ринків збуту.

У ^ 30-х роках 20 ст. Й. Шумпетер уперше використав поняття “інновація”, маючи на увазі під цим зміни з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих коштів, ринків і форм організації у промисловості.

Інновація як економічна категорія відображає найбільш загальні й істотні властивості, ознаки, зв'язки й відносини виробництва й реалізації нововведень.

Сутність категорії виявляється в її функціях.

^ Функція (лат. – виконання, здійснення) інновації відображає її призначення в економічній системі держави і роль у господарському процесі.

При реалізації інновації відбувається обмін «гроші – інновація».

Кошти, отримані в результаті обміну:

  • по-перше покривають видатки по створенню і продажу інновації;

  • по-друге приносять прибуток від реалізації;

  • по-третє виступають стимулом до створення нових інновацій;

  • по-четверте є джерелом фінансування нового інноваційного процесу

Звідси виходить, що інновація виконує наступні три функції:

  1. відтворювальну,

  2. інвестиційну,

  3. стимулюючу.

У даний час відсутня загальноприйнята термінологія в області інноваційної діяльності. Ключовими поняттями є НТП, нововведення, інновація.

НТП – взаємозалежний поступальний розвиток науки й техніки, що проявляється, з одного боку, в постійному впливі науки, відкриттів і винаходів на рівень техніки й технології, з іншого - в застосуванні новітніх приладів й устаткування в наукових дослідженнях. На рівні організації НТП реалізується у вигляді інновацій.

Нововведення – це оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень, розробок і експериментальних робіт в якій-небудь сфері діяльності з підвищення її ефективності. Нововведення можуть оформлятися у вигляді: відкриттів, патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій, документації на новий або вдосконалений продукт, технологію, управлінський або виробничий процес, організаційної, виробничої або іншої структури, ноу-хау, понять, наукових підходів або принципів, документа (стандарту, рекомендацій, методики, інструкції і т.п.), результатів маркетингових досліджень і т.д.

Інновація – це кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об'єкта керування і одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту. Неправомірно в поняття «інновація» включати розробку інновації, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи відносяться до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або інновації (або до процесу створення нововведення).

^ Нововведення, задіяне в динаміку, і до певного ступеня розвинене, стає нововведенням. З моменту прийняття до поширення нововведення здобуває нову якість і стає інновацією.

Інноваційний процес – це послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги й поширюється в господарській практиці й суспільній діяльності.

^ Організація інноваційного менеджменту – це система заходів, спрямованих на раціональне сполучення всіх його елементів в єдиному процесі керування інноваціями.


^ ЛЕКЦІЯ № 2

ОСНОВНІ ЕТАПИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА


1. Типологія (класифікація) нововведень

2. Концепція інноваційного циклу життя товару


^ 1. Основними критеріями класифікації інновацій є: комплексність набору класифікаційних ознак, які враховують, для аналізу й кодування; можливість кількісного (якісного) визначення критерію; наукова новизна й практична цінність пропонованої ознаки класифікації.

Класифікація нововведень дозволяє реалізуючій їх організації:

  • забезпечити проведення більше точної ідентифікації кожного нововведення, визначення його місця серед інших, а також можливостей і обмежень;

  • забезпечити ефективний взаємозв'язок між конкретним видом нововведення і інноваційною стратегією організації;

  • забезпечити програмне планування і системне керування нововведеннями на всіх етапах його життєвого циклу;

  • розробити відповідний організаційно-економічний механізм реалізації нововведення і заміни його новим з метою забезпечення виконання стратегічних завдань організації;

  • виробити відповідний механізм компенсації (подолання анти- інноваційних бар'єрів), що дозволяє зменшити вплив нововведення на стабільність і рівновагу системи.

Виходячи із складу нововведень, виділяють ряд найбільш частих їх видів.

  1. ^ За типом інновації виділяють матеріально-технічні й соціальні.

З т.з. впливу на досягнення економічних цілей організації матеріально-технічні інновації включають інновації-продукти (продуктові інновації) і інновації-процеси (технологічні інновації).

Продуктові інновації дозволяють забезпечувати зростання прибутку як за рахунок підвищення ціни на нові продукти або модифікацію колишніх (на короткострокову перспективу), так і за рахунок збільшення обсягу продажів (на довгострокову перспективу).

Інновації-процеси дозволяють поліпшити економічні показники за рахунок:

  • удосконалення підготовки вихідних матеріалів і параметрів процесу, що в остаточному підсумку приводить до зниження витрат виробництва, а також до підвищення якості продукції;

  • збільшення обсягу продажів внаслідок продуктивного використання наявних виробничих потужностей;

  • можливості освоєння у виробництві перспективних з комерційної точки зору нових продуктів, які неможливо було одержати при недосконалості виробничого циклу старої технології.

^ Соціальні інновації включають: економічні (нові методи оцінки праці, стимулювання, мотивація та ін.), організаційно-управлінські (форми організації праці, методи вироблення рішень і контроль за виконанням та ін.), правові й педагогічні інновації, інновації людської діяльності (зміна внутрішньоколективних відносин, вирішення дозвіл конфліктів та ін.).

Особливості соціальних нововведень у порівнянні з матеріально-технічними полягає в тому, що:

  • вони мають більш тісний зв'язок з конкретними суспільними відносинами й діловим середовищем;

  • мають більшу сферу застосування, тому що реалізація технічних нововведень часто супроводжується необхідними управлінськими й економічними нововведеннями, тоді як самі соціальні нововведення не вимагають нового технічного оснащення;

  • їхня реалізація характеризується меншою наочністю забезпечення переваг і складністю розрахунку ефективності;

  • при їхній реалізації відсутня стадія виготовлення (вона сполучена із проектуванням), що прискорює інноваційний процес;

  • вони викликають особливу авторську активність, тому що розробляються колективно й з багатьма узгодженнями.

2. ^ За інноваційним потенціалом виділяють радикальні (базові), що поліпшують (модифіковані) і комбінаторні (використовують різні сполучення) інновації.

Радикальні інновації включають створення принципово нових видів продукції, технологій, нових методів керування. Потенційними результатами радикального нововведення є забезпечення довгострокових переваг над конкурентами й на цій основі істотне посилення ринкових позицій. Надалі вони є джерелом всіх наступних поліпшень, удосконалень, пристосування до інтересів окремих груп споживачів та інших модернізацій товару. Створення радикальних нововведень пов'язане з високим рівнем ризиків і невизначеностей: технічних і комерційних. Ця група нововведень не є розповсюдженою, але віддача від них значна. Саме ці інновації (з порівняно низьким ступенем укладеної в них новизни) є найпоширенішим видом. Кожне з поліпшень обіцяє безризикове підвищення споживчої цінності продукції, зниження витрат її виробництва й тому обов'язково реалізується.

Комбінаторні (інновації з передбачуваним ризиком) являють собою ідеї порівняно високого ступеня новизни, що не мають, як правило, радикального характеру (наприклад, розробка нового покоління товару). До таких відносяться всі значні новинки, реакцію ринку на які легко передбачити. Відмінність від радикальних (принципово непередбачених) інновацій полягає в тому, що розробка нового покоління того чи іншого товару (у тому числі шляхом використання різних сполучень конструктивного виконання елементів) за рахунок концентрації величезних ресурсів обов'язково завершується успіхом.

  1. ^ За принципом відношення до свого попередника інновації підрозділяються на:

  • що заміщують (припускають повне витіснення застарілого продукту новим і тим самим забезпечення більше ефективного виконання відповідних функцій);

  • що скасовують (виключають виконання якої-небудь операції або випуск якого-небудь продукту, але не пропонують нічого замість);

  • поворотні (мають на увазі повернення до деякого вихідного стану у разі виявлення неспроможності або невідповідності нововведення новим умовам застосування);

  • відкриваючі (створюють кошти або продукти, що не мають порівнянних аналогів або функціональних попередників);

  • ретровведення (відтворюють на сучасному рівні способи, форми й методи що вже вичерпали себе давно).

4. ^ За механізмом здійснення виділяють: одиничні, реалізовані на одному об'єкті, і дифузійні, розповсюджувані на безлічі об'єктів, інновації; завершені й незавершені інновації; успішні й неуспішні інновації.

5. За особливостями інноваційного процесу виділяють інновації внутрішньоорганізаційні, коли розробик, виготовник, організатор інновації перебувають в одній структурі, і міжорганізаційні, коли всі ці ролі розподілені між організаціями, які спеціалізуються на виконанні окремих стадій процесу.

6. ^ Залежно від джерела ініціативи або походження ідеї нововведення підрозділяються на авторські (власні, самостійні) й замовлені (переносні, запозичені).

7. За обсягом застосування інновації бувають точкові, системні й стратегічні.


2. Всі економічні процеси, як і життя людини, протікають у часі, тобто мають початок, рух уперед, припинення руху, тобто кінець.

Потреби й установки людей змінюються у міру того, як вони переходять від одного етапу життя до іншого.

Точно так само будь-які товари й послуги переходять через ряд стадій, які в сукупності являють собою деякий різновид життєвого циклу.

Цикл (грецьк. - коло) означає сукупність взаємозалежних явищ, процесів, робіт, що утворять закінчене коло розвитку в плині якогось або проміжку часу.

^ Життєвий цикл інновації являє собою певний період часу, в плині якого інновація має активну життєву чинність і приносить продуценту (або продавцеві) прибуток або іншу реальну вигоду.

Продуцент – (лат. - виробляючий) - це виробник даної інновації.

Продуцентові інновації доводиться постійно вирішувати чотири проблеми:

  1. Що треба зробити для розширення існуючих й освоєння нових ринків?

  2. Що треба почати для розробки інновації?

  3. Що треба зробити для впровадження інновації на ринку?

  4. Як ефективно управляти інновацією?

У кожної інновації можна визначити «стрижневу», тобто базову основу життєвого циклу з чітко виділеними стадіями. Схеми життєвого циклу різні в продукту й в операції.

Життєвий цикл нового продукту складається із семи етапів:

  1. розробка нового продукту,

  2. вихід на ринок,

  3. розвиток ринку,

  4. стабілізація ринку,

  5. зменшення ринку,

  6. підйом ринку,

  7. падіння ринку.

Розробка нового продукту складається з окремих стадій.

Початковою стадією є науково-дослідні роботи (НДР), що проводяться за єдиним технічним завданням (ТЗ). Науково-дослідна робота складається з наступних етапів:

  • розробка ТЗ НДР;

  • вибір напрямків досліджень;

  • теоретичні й експериментальні дослідження;

  • узагальнення і оцінка результатів НДР.

Технічне завдання визначає мету, зміст, порядок виконання робіт і спосіб реалізації результатів НДР і є обов'язковим документом для початку НДР. Цей документ координується із замовником. Закінчена НДР обговорюється на науково-технічній раді або відповідній секції, де розглядаються відповідність виконаних робіт ТЗ НДР, обґрунтованість висновків і рекомендацій і виноситься рішення про продовження роботи на наступних стадіях життєвого циклу.

Другою стадією є дослідно-конструкторські роботи (ДКР). На цій стадії розробляється конструкторська документація: технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, робоча конструкторська документація. ДКР проводяться також для створення технологічного устаткування, потрібного для виготовлення дослідних зразків і партій виробів.

Розробка виробу завершується після усунення недоробок за зауваженнями приймальної комісії і затвердження акту приймання дослідного зразка, партії, До складу приймальної комісії можуть входити представники організації-розробника, організації-виробника й організацію-споживача.

Розглянемо стадію дослідження (яка містить у собі НДР і ДКР):

  • фундаментальні дослідження і розробка теоретичного підходу до вирішення проблеми (фундаментальні дослідження - це теоретична або експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про основні закономірності й властивості соціальних і природних явищ, про причинно-наслідкові зв'язки відносно їхнього конкретного застосування). Розрізняють теоретичні й пошукові фундаментальні дослідження.

До теоретичих належать дослідження, завданням яких є нові відкриття, створення нових теорій і обґрунтування нових понять і викликів.

До пошукових відносяться фундаментальні дослідження завданням, яких є відкриття нових принципів створення виробів і технологій, нових, невідомих раніше властивостей матеріалів й їхніх з'єднань, методів аналізу й синтезу. У пошукових дослідженнях звичайно відома мета наміченої роботи, більш-менш ясні теоретичні основи, але не конкретизовані напрямки. У ході таких досліджень знаходять підтвердження, відкидаються або переглядаються теоретичні пропозиції та ідеї. Позитивний вихід фундаментальних досліджень у світовій науці становить 5%.;

  • прикладні дослідження і експериментальні моделі спрямовані насамперед на досягнення конкретної мети або завдання, на виявлення шляхів практичного застосування відкритих раніше явищ і процесів; науково-дослідна робота прикладного характеру ставить своєю метою вирішення технічної проблеми, уточнення неясних теоретичних питань, одержання конкретних наукових результатів, які надалі будуть використані в експериментальних розробках;

  • експериментальні розробки, визначення технічних параметрів, проектування виробів, виготовлення, випробування, доведення (продукту - завершальний етап наукових досліджень, що характеризується переходом від лабораторних умов й експериментального виготовлення до промислового виробництва. Мета розробки продукту - створення/модернізація зразків нової техніки, які можуть бути передані після відповідних випробувань у серійне виробництво або безпосередньо споживачеві. На цьому етапі провадиться остаточна перевірка результатів теоретичних досліджень, розробляється відповідна технічна документація, виготовляється і випробується технічний прототип. Технічний прототип - це реально діючий зразок продукту, системи або процесу, що демонструє придатність і відповідність експлуатаційних характеристик специфікаціям і виробничим вимогам;

^ Наступними стадіями розглянутого етапу є підготовка виробництва (ПВ) і вихід на потужність (ВП), тобто постановка продукції на виробництво.

Ці стадії включають заходи з організації виробництва нового виробу або освоєного іншими підприємствами.

Вихід на потужність відбудеться після завершення робіт з підготовки виробництва: пуск і перевірка технологічного устаткування; запуск у виробництво установочної серії; проведення кваліфікаційних випробувань виробів установочної серії; доробка й коригування технологічної та іншої документації.

Установочна серія, або перша промислова партія виробів виготовляється для перевірки здатності даного виробництва забезпечити промисловий випуск продукції відповідно до вимог науково-технічної документації (НТД) і споживачів. Зразки настановної партії, які пройшли приймально-здавальні й кваліфікаційні випробування, можуть бути представлені на ринку нововведень (проведення рекламної кампанії, демонстрація на виставках, торгових центрах і т.п.).

Всі розглянуті стадії життєвого циклу (НДР, ДКР, ПВ і ВП) називаються передвиробничими. Тут формується виріб, його якість, складається технічний рівень виробу, його прогресивність.


  1   2   3   4   5

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни "Інноваційний менеджмент" для студентів 5-6 курсів денної та заочної форм навчання
Конспект лекцій з дисципліни “Інноваційний менеджмент” (для студентів 5-6 курсів денної І заочної форм навчання спеціальності 050107...
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconХарківська національна академія міського господарства дворкін С. В. Конспект лекцій з дисципліни
Конспект лекцій з дисципліни „Інноваційний менеджмент”, (для студентів 5 курсу денної І 6 курсу заочної форм навчання спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconВ. Т. Плакіда Н. М. Богдан конспект
Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Інноваційний менеджмент» для студентів 6 курсу напряму підготовки 0501 Економіка І підприємництво...
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з навчальної дисципліни «Регіональний менеджмент»
Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Регіональний менеджмент» (для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 050200...
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни «Фінансовий менеджмент» для студентів спеціальності
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Фінансовий менеджмент»
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconМіністерство освіти І науки україНи Сумський державний університет банківський менеджмент конспект лекцій у двох частинах Частина 1
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconМіністерство освіти І науки україНи Сумський державний університет банківський менеджмент конспект лекцій у двох частинах Частина 2
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства І.І. Репенко інноваційний менеджмент
Репенко І.І. Інноваційний менеджмент: Тексти лекцій (для студентів 5–6 кур­сів спеціальностей 050201, 050201 "Менеджмент організацій")....
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни фінансовий менеджмент
Базецька, Г.І. Конспект лекцій з дисципліни «Фінансовий менеджмент» (для слухачів другої вищої освіти спеціальності 03050401 – «Економіка...
Конспект лекцій з дисципліни \"Інноваційний менеджмент\" iconПарасюк О. О. Конспект лекцій з навчальної дисципліни
Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Паблік рілейшнз» для студентів 4 курсу денної та 5 курсу заочної форм навчання за напрямом...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи