Тема галузеві особливості менеджменту icon

Тема галузеві особливості менеджменту




Скачати 243.25 Kb.
НазваТема галузеві особливості менеджменту
Дата12.07.2012
Розмір243.25 Kb.
ТипДокументи

ТЕМА 4. ГАЛУЗЕВІ ОСОБЛИВОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ




Програмний модуль

Галузеві особливості муніципального менеджменту та функціонального управління організаціями міського господарства. Міське самоврядування. Управління територіальною громадою. Організаційно-правові форми підприємств у ринковій економіці. Масштаб підприємства та ефект масштабу діяльності. Підприємництво у системі ринкових відносин.

Рекомендована література

  • Бардаков В. А., Княжеченко В. В., Костюк В.О., Юр’єва Т. П., Юр’єва С. Ю. Економіка міського господарства: Навч. посібник. / За ред. Т.П. Юр’євої. — Харків.: ХДАМГ, 2002. — 672 с.

  • Бардаков В. А. Економіка водопостачання та водовідведення: Навч. посібник. — Харків.: ХНАМГ, 2006. — 390 с.

  • Воронкова В.Г. Муніципальний менеджмент: Навч. посібник.— К.: ВД „Професіонал”, 2004.— 256с.

  • Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник.—3-е изд.—М.: Гардарика,1999.—528с.

  • Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. Ред.. В.Яцура, Д.Оленевич.—Львів: Бак, 2001.—624с.

  • Зубко Н. М. Экономическая теория / . Н. М. Зубко, А. Н. Зубко. — 3-е изд., перераб. и доп. — Мн.: “НТЦ АПИ”. — 2001. — 352 с.

  • Зайцева О. А., Радугин А. А., Радугин К.А., Рогачева Н. И. Основы менеджмента: Уч. пособие для вузов / Науч. ред. А. А. Радугин.— М.: Центр, 2000. — 432с .

  • Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова І.О. Менеджмент. Теорія менеджменту. Організаційна поведінка. Корпоративний менеджмент. — К.:Ельга Ніка -Центр, 2002.—336с.

  • Соболь С.М., Шершньова З.Є. Тексти лекцій з дисципліни „Менеджмент”// Сервер КНЕУ (ftp://10.1.1.66/Metodicum/econ u/k management/OSN MANAGEMENT)
^
Питання для теоретичної підготовки


4.1. галузеві особливості муніципального менеджменту

4.2. організаційно-правові форми підприємств

У ринковій економіці

4.3. Підприємництво в системі ринкових відносин

^

Ключові терміни і поняття


  • *муніципальне господарство

  • *цілі системи управління містом

  • *територіальна громада

  • *місцеве самоврядування

  • *європейська хартія місцевого самоврядування

  • *магдебурзьке право

  • *функції міськвиконкому

  • *інфраструктура ринку

*біржа: опціон, хеджування, брокер, маклер, дилер, „бик”, „ведмідь”





*банківська система: комерційний, емісійний, універсальний, спеціалізований, ощадний, інвестиційний, зовнішньоторговий, венчурний банк

  • *картель, синдикат, трест, концерн, конгломерат

  • *підприємництво

  • *ризик, франчайзинг, венчур *корпорація, командитне товариство, акціонерне товариство, фонд, приватне підприємство



Теоретичні положення теми


4.1. галузеві особливості муніципального менеджменту


Склад міського господарства є багатогалузевим і мало чим відрізняється від житлово-комунальних комплексів розвинутих міст інших країн. Воно включає понад 18 підгалузей: житлове господарство, водопровід і каналізацію, дорожньо-мостове господарство, газопостачання і теплопостачання, транспорт, озеленення і благоустрій, санітарна очистка, готельне господарство, побутове обслуговування.

Міське (муніципальне) господарство

  • ланка господарського комплексу України, що обслуговує матеріально-побутові потреби населення і промисловості, створюючи нормальні умови для життя населення та діяльності підприємств, установ і організацій, розташованих на території населеного пункту, шляхом розвитку, експлуатації і утримання житлового фонду, готелів, міського транспорту, мереж водопостачання і каналізації, газопостачання, освітлення міст та інших видів інженерно-технічного устаткування, благоустрою, комунально-побутового обслуговування.

Особливістю міського господарства є комплексний характер розвитку і взаємозв’язок всіх його елементів. Економічно і доцільно розвивати промисловість разом з житлом, з водопостачанням і каналізацією, газопостачанням і електро-постачанням, тепловим господарством, вести благоустрій і санітарну очистку і т.п. комунальне підприємство не може бути високоефективним об’єктом без розвинутої, збалансованої та пропорційної інфраструктури міста.

Послуги більшості з них надаються і споживаються там, де знаходиться споживач, або в зонах обслуговування підприємств.

Обсяг виробництва залежить від умов реалізації продукції/послуг. Підприємства обслуговують територію, межі якої визначаються розвитком мережного господарства і зручностями обслуговування споживачів.











Рис. 4.1 – Цілі управління територіальною громадою


Суб'єктом управління міста є територіальна громада в особі відповідних органів самоврядування (міська рада і її виконавчі органи) через багаторівневу ієрархію організаційних структур і підрозділів. Основний носій її функцій і повноважень – мешканці, об'єднані постійним місцем проживанням, які мають колективні інтереси і правовий статус, визначений Конституцією і законами.

Громада здійснює місцеве самоврядування для загального блага, сприяє створенню умов, що забезпечують належне життя і вільний розвиток кожного члена територіальної громади. Вона правомочна вирішувати будь-які питання, віднесені до ведення місцевого самоврядування, беручи участь у: міському референдумі; виборах мера, депутатів; загальних зборах громадян; колективних звернень жителів; цивільних слуханнях; прояві місцевих ініціатив; роботі органів місцевого самоврядування та ін., що не заборонені законом.

Міська рада є представницьким органом територіальної громади і місцевого самоврядування, складається з депутатів, наділених правом представляти інтереси територіальної громади, здійснювати від її імені й у її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування.

Міська рада від імені населення керує комунальними об'єктами міста через постійні комісії міськради, які за поданням галузевих управлінь і відділів міськвиконкому, розглядають, сприяють дозволу, вносять на розгляд сесій організаційно-нормативні питання розвитку, фінансового і матеріального забезпечення комунальних об'єктів.
^

У системі управління комунальною власністю міста можна виділити три рівні: міський, районний, галузевий, до складу яких входять:


  • міська рада;

  • виконком міської ради, його управління, відділи, об'єднання,

організації, галузеві підрозділи;

  • районні ради;

  • виконкоми районних рад, їхні структурні підрозділи;

  • регіональні відділення Фонду державного майна України;

  • міське територіальне відділення Антимонопольного комітету;

  • органи державного контролю містом;

  • міські галузеві структури управління;

  • інші підрозділи системи міського управління.

Мер міста — міський голова — є головною посадовою особою територі-альної громади, представляє її інтереси, обирається на чотири роки і здійснює свої повноваження на постійній основі, очолює виконком, головує на засіданнях міськради .

Виконавчий орган міськради — виконавчий комітет — створюється радою на термін його повноважень. Кількісний склад виконкому визначається міськрадою, а персональний затверджується за пропозицією міського голови.

З'єднуючими ланками між міськими органами управління і безпосередньо об'єктами управління є структурні підрозділи галузевих комплексів: головні управління, управління, галузеві об'єднання та ін. Вони забезпечують стабільну, ефективну діяльність підприємств.






  • Розробка планів соціально-економічного розвитку міста.

  • Забезпечення нормативно-правового регулювання всього комплексу відносин щодо комунальної власності міста.

  • Узгодження з міськрадою рішень про передачу в оренду, продажу, створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств і організацій, що знаходяться в комунальній власності.

  • Контроль діяльності підприємств і організацій комунальної власності, сприяння їхньому розвитку й функціонуванню, включаючи матеріально-фінансове забезпечення та інші.



Інституціональні й ринкові перетворення передбачають децентралізацію влади, розширення і зміцнення самоврядування.

Основна суть місцевого самоврядування полягає в гарантованому законом праві територіальних об’єднань громадян та їхніх органів вирішувати значну частину місцевих справ і керувати територією, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах населення.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування є територіальні спільноти громадян: громади, комуни, муніципалітети, колективи. Самоврядування забезпечує правова, організаційна і фінансова автономія.

Суть правової автономії — владні повноваження, визначені конституцією або законом. Ці повноваження закріплені в Європейській хартії про місцеве самоврядування. У межах своїх повноважень орган місцевого самоврядування має повну свободу дій з реалізації своїх ініціатив за будь-яким питанням, віднесеним до його ведення. Це правило повинно діяти і тоді, коли орган місцевого самоврядування здійснює делеговані йому державою додаткові повноваження.

Організаційна автономія — орган місцевого самоврядування повинен мати можливість сам визначати внутрішню структуру з тим, щоб вона відповідала місцевим потребам і забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах закону, орган місцевого самоврядування не підпорядковується іншим органам влади.

Фінансова автономія полягає в праві на володіння і розпорядження власними засобами. Частина зазначених засобів надходить за рахунок місцевих зборів і податків, ставки яких у межах закону визначає саме орган місцевого самоврядування. Субсидії, що виділяються органам місцевого самоврядування (у кожній країні місцеве самоврядування не обходиться без державної підтримки), не повинні обмежувати волю їх дій.


^ 4.2 Організаційно-правові форми підприємств

в ринковій економіці


Ринок — це система організаційно-економічних відносин, яка бере участь в суспільному виробництві через купівлю-продаж на всіх ланках відтворення: сфері виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Основні функції ринку: інформаційна, регулююча, посередницька, стимулююча, ціноутворююча, контролююча.

Структура ринку — внутрішня будова окремих елементів ринку.

1. ^ За економічним призначенням - ринок товарів і послуг, засобів виробництва, праці, інвестицій, цінних паперів, фінансовий ринок.

2. За географічним положенням - місцевий, регіональний, національний і світовий ринки.

3. За ступенем обмеження конкуренції: монополістичний, олігополістичний, вільний, змішаний.

4. За галузями : автомобільний, зерновий і т.п.

5. За характером продажів — оптовий і роздрібний.

6. За місцем створення продукту — внутрішній і зовнішній.

Інфраструктура ринкусукупність установ, державних і комерційних фірм, що забезпечують функціонування ринкових відносин.

Інфраструктура товарного ринку представлена товарними біржами, підприємствами оптової і роздрібної торгівлі, аукціонами, ярмарками, посередницькими фірмами позабіржового характеру.

Інфраструктура фінансового ринку: фондові й валютні біржі, банки, страхові компанії і фонди.

Інфраструктура ринку праці: біржі праці, служба зайнятості й перепідготовки кадрів, регулювання міграції робочої сили й т.д.

Область діяльності, пов'язана з рухом економічного продукту від виробників до споживачів, називається сферою обігу. У цій сфері продукт переходить із рук продавця в руки покупця, тобто міняє власника. Посередником, або агентом товарно-грошових відносин є торгівля діяльність людей по здійсненню товарного обміну й акту купівлі-продажу. ЇЇ діяльність є послугою. Капітал, що функціонує в сфері обігу — торговельний капітал.

Залежно від методів організації розрізняють продаж:

за готівку; за безготівкові гроші; у кредит;

під заставу майна покупця; товарообмінну (бартер).

^ За ознакою обсягу продажів виділяють оптову й роздрібну торгівлю.

Торговельну діяльність, спрямовану на одержання доходу за рахунок вигідної для продавця продажу (перепродажу) товару, називають комерцією.

Біржа (лат. bursa- гаманець) — ринок оптової торгівлі товарами, ринок операцій з купівлі-продажу валюти, цінних паперів і робочої сили. Розрізняють товарні, фондові (валютні) біржі й біржі праці.

Товарні біржі - організований ринок матеріальних, речовинних об'єктів: сировини, устаткування, зерна, металу й т.д. — спеціалізовані. Біржі, на яких представлені різноманітні товари — універсальні. Біржа не є місцем безпосередньої купівлі-продажу, на ній тільки укладаються торговельні угоди, контракти, на основі попиту та пропозиції формуються ціни.

^ Фондові біржі - це ринок цінних паперів, головним чином облігацій, на якому укладаються угоди про їхню купівлю-продаж з установленням аукціонної ціни.

На валютній біржі відбувається торгівля великими партіями валюти. Валютні біржі можуть входити до складу фондових. На ФБ установлюється ринкова ціна, тобто біржовий курс (котирування) цінних паперів, обумовлений відношенням ринкової ціни до номінальної вартості акції, облігації.

^ Біржі праці спеціалізуються на організації процесів купівлі-продажу робочої сили як специфічного товару.

У біржовій практиці розрізняють кілька типів угод:

  • ^ Форвардна угода — угода з реальним товаром, коли продавець повинен мати товар у наявності й пред'явити його до поставки в строк за контрактом.

  • Ф'ючерсна угода — угода з товарами, яких у момент укладання угод у наявності немає. Фактично купується не товар, а право на товар.

  • Опціон — це одержуване за плату (премію) право на придбання товару або цінних паперів за встановленою ціною. Ці права можуть перепродаватися, що дає їхнім власникам можливість одержувати спекулятивний доход при продажі прав у той час, коли ціни на обумовлені товари або цінні папери підвищилися.

  • Хеджування (англ. hedge — обгороджувати, страхувати) має на меті забезпечити страхування від можливих втрат через різке коливання цін. Сутність хеджування: одночасно укладають дві угоди – угоду на негайну поставку товару й контругоду на продаж такої ж партії товару через певний строк, щоб компенсувати можливі втрати від підвищення ціни при продажі товарів з негайною поставкою за рахунок покупки на визначений строк. І, навпаки, продаж товару на строк компенсує втрати від зниження ціни при покупці товару на умовах негайної поставки.

Діючі особи біржі: брокер, маклер, дилер, «бик», «ведмідь».

  • Брокер (від англ. bгоkег — комісіонер) — посередник між продавцями й покупцями, який виступає від імені й за доручення своїх клієнтів і представляє їхні інтереси. Фізичні особи, брокерські контори й фірми.

  • ^ Маклер (нем. mаklег) — учасник біржових торгів, який фіксує укладання угод між членами біржі та одержує за це від них винагороду – куртаж. Досить часто маклери є службовцями тієї ж біржі, на якій вони опосередковують угоди.

  • Дилер (англ. dealer) — фізична або юридична особа, яка торгує товарами або цінними паперами від свого імені й за свій рахунок. Прибуток дилера складається з різниці між ціною покупки й ціною перепродажу.

  • «Бик» — учасник торгів, який грає на підвищенні цін товарів: скуповує товар у цей момент у розрахунку пізніше продати його за більш високою ціною.

  • «Ведмідь» — учасник торгів, який грає на зниженні цін, що виникає в результаті активного продажу при обмеженій покупці.

Біржа є самостійною формою підприємництва.

Банківську систему складають:

Комерційний банк — юридична особа, що здійснює банківські операції на комерційній основі.

^ Емісійний банк — банк, що має монопольне право на випуск банківських квитків. Емісійним є національний банк країни.

Універсальний банк — кредитна установа, що виконує всі основні види банківських операцій: депозитні, кредитні, фондові, розрахункові й ін.

^ Спеціалізований банк — банк, що виконує окремі операції або обслуговує окремих клієнтів. Інвестиційні, ощадні, торговельні, сільськогосподарські, зовнішньоторговельні, іпотечні та ін.

^ Ощадний банк — кредитна установа, що спеціалізується на залученні грошових заощаджень і тимчасово вільних коштів населення.

Інвестиційний банк — фінансова організація, що спеціалізується на операціях з довгостроковими вкладеннями в сфері створення нових основних фондів.

^ Зовнішньоторговельний банк — спеціалізований банк, що здійснює кредитування експорту, страхування експортних кредитів.

Венчурний банк — банк, що здійснює кредитування «ризикових» проектів (розробки з невизначеним ефектом та ін.).

Реклама (лат. гесlamo — викрикую) — поширення інформації про товари або послуги з метою збільшення попиту на них. Реклама розглядається як складова частина менеджменту й маркетингу.

Інформація (лат. information — роз'яснення) — відомості, використовувані для аналізу й прогнозу стану ринку. Сучасний етап характеризується створенням систем інформаційного менеджменту.

Консалтинг (англ. Соsulting – консультативний) – управлінське консультування, здійснюване спеціалізованими фірмами на комерційних засадах з дослідження і прогнозування ринку товарів, послуг, ліцензій, ноу-хау й т.п., а також юридичних послуг.

^ Аудиторські компанії (англ. aиditor – ревізор) – організації, що здійснюють комплексну ревізію фінансово-господарської діяльності фірми з метою оцінити її можливості в сфері бізнесу.

^ Страхові компанії — організації, що створюють грошові (страхові) фонди за рахунок внесків її учасників, із засобів яких відшкодовується збиток, заподіяний стихійними лихами, нещасними випадками й т.п.

^ Податкова інспекція — державний орган, на який покладається перевірка правильності сплати податків та інших платежів у бюджет.

Торговельна палата — організація, що сприяє розвитку економічних відносин між різними країнами.

Ключова категорія ринку - конкуренція (лат. соnkurro - зіштовхуватися) – це суперництво між учасниками ринкової економіки за кращі умови виробництва, купівлі й продажу товарів. Вона може бути внутрішньогалузевою (між аналогічними товарами) і міжгалузевою (між товарами різних галузей), ціновою і неціновою. Зроблена конкуренція – (ринок вільної конкуренції): жодна з фірм не впливає на роздрібну ціну, тому що частка кожної з них у загальному випуску продукції незначна. Монополія (з грец. „монос” – один, „полео” – продаю) виникає, коли окремий виробник займає домінуюче положення і контролює ринок товару.

^ Картель — угода про квоту (кількість) продукції, розділ ринків збуту.

Синдикат — об'єднання з метою організації спільного збуту.

Трест — монополія, в якій поєднуються власність, виробництво, збут продукції фірм, що входять до тресту.

Концерн — монополія з єдиним фінансовим центром усіх фірм, що входять до концерну, різних галузей, але із загальною технологією.

Конгломерат — об'єднання, засновані на проникненні великих корпорацій у галузі, що не мають виробничого й технологічного зв'язку зі сферою діяльності головної фірми.

Недосконала конкуренція — ринок, на якому не виконується хоча б одне з умов вільної конкуренції. (монополістична, олігополія, чиста монополія).


^ 4.3 Підприємництво в системі ринкових відносин


Підприємництво ініціативна самостійна діяльність громадян і об'єднань, яка спрямована на одержання прибутку і здійснювана на їхній ризик і майнову відповідальність. Суб'єктами підприємництва виступають приватні особи, різного роду асоціації (акціонерні товариства, орендні колективи, кооперативи) і держава. Об'єктами підприємництва можуть бути будь-які види господарської діяльності, комерційне посередництво, торгово-закупівельна, інноваційна діяльність, операції з цінними паперами, консалтинг.

Підприємництво розрізняється за змістом діяльності:

Виробниче у цьому виді підприємництва основною є функція виробництва товарів, послуг, інформації, духовних цінностей.

Комерційне – підприємство на якому відбуваються операції і угоди на перепродаж товарів і послуг. Прибуток підприємця утворюється за рахунок різниці між ціною придбання та ціною продажу товару.

Різновид комерційного підприємництва — фінансове підприємництво. Об’єктом купівлі-продажу в ньому є гроші, валюта, цінні папери.

Посередницька діяльність – з’єднує зацікавлені у взаємній угоді сторони. За надання подібних послуг підприємець одержує дохід.

Страхова діяльність – полягає в отриманні підприємцем страхового внеску, який повертається, коли наступає страховий випадок. Частина страхового внеску, що залишається, утворює підприємницький дохід.

Ризик розглядають як імовірність збитків чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, передбаченим прогнозом і планом. Ризик буває виробничий, комерційний, фінансовий, кредитний, процентний.

Підприємництво припускає новаторство: класичне або інноваційне.

За розміром підприємництво — це малий, середній або великий бізнес.

Найбільш типовими формами малого бізнесу є система франчайзингу (від фр. franchise — пільговий) і венчурного ( venture — ризикувати) підприємництва.

Франчайзингсистема дрібних приватних фірм, які беруть контракт на право користування фабричної марки великої фірми і своєї діяльності на певній території й у певній сфері. Вони мають пільги у вигляді знижок на ціни, допомоги в доставці товарів, придбанні устаткування, кредитах. Дрібні фірми стають роздрібними продавцями продукції великих кампаній. Такі контракти є взаємовигідними: дрібні фірми отримують опіку, кредити, торгову зону від великих корпорацій, а останні заощаджують гроші, не витрачаючи їх на реалізацію власної продукції, крім того, вони одержують регулярні платежі від своїх підопічних.

Венчурна фірма являє собою комерційну організацію, яка займається розробкою наукових досліджень для подальшого розвитку та завершення. Венчурні фірми мають свій бізнес на нововведеннях. Вони ризикують «прогоріти», якщо нова продукція не буде відповідати вимогам ринку, потребам покупця і низьким витратам. Тому фірми прагнуть швидше завершити розробку одних і переходити до роботи над іншими видами продукції.

Середній бізнес відіграє менш помітну роль. Він неміцний, тому що конкурує як з великим, так і з дрібним підприємництвом, у результаті чого або переростає у великий, або перестає існувати взагалі. Винятком є фірми - монополісти у випуску якої-небудь специфічної продукції, що має свого постійного споживача.

Великий бізнес відзначається більшою міцністю. Його монопольний стан на ринку дає змогу виробляти дешеву й масову продукцію в розрахунку на задоволення потреб широкого споживача.

Індивідуальне підприємництво — бізнес, власником якого є одна людина, яка несе необмежену майнову відповідальність, володіє невеликим капіталом, у чому полягають недоліки індивідуального підприємництва. Його переваги в тому, що кожен власник володіє всім прибутком, може сам робити будь-які зміни. Він платить тільки прибутковий податок і звільнений від податку, встановленого для корпорацій. Це найбільш розповсюджена форма бізнесу, характерна для дрібних магазинів, підприємств сфери послуг, ферм, а також професійної діяльності юристів, лікарів тощо.

Товариством або партнерством називається бізнес, яким володіють два і більше чоловік. Партнерство обкладається тільки прибутковим податком. Переваги партнерства в тому, що його легко організувати і залучити додаткові кошти та нові ідеї. До недоліків відносять обмеженість фінансових ресурсів у справі, що розвивається або вимагає нових вкладень капіталу, неоднозначне розуміння цілей діяльності фірми її учасниками, складності визначення частки кожного в доходах або збитках фірми. У формі партнерства організуються брокерські контори, аудиторські фірми, служби сфери послуг тощо.

Корпорація — сукупність осіб, об'єднаних для спільної підприємницької діяльності. Право на власність корпорації розділено на частини за акціями, тому власники корпорацій називаються власниками акцій, а сама корпорація — акціонерним товариством. Доход корпорації обкладається податком з корпорацій. Акціонерна форма підприємництва стала найпопулярнішою. До її переваг слід віднести: необмежені можливості залучення грошового капіталу через продаж акцій і облігацій; залучення професійних фахівців для виконання управлінських функцій; стабільність функціонування корпорації, тому що вибуття із спільноти кого-небудь з акціонерів не викликає закриття фірми. Недоліки корпоративної форми організації бізнесу: подвійне оподатковування тієї частини доходу корпорації, що виплачується у вигляді дивідендів власникам акцій: перший раз як частина прибутку корпорації, а другий — як частина особистого доходу власника акції.

Комерційні фірми можуть створюватися у формі господарських товариств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств.

Господарські товариства, у свою чергу, існують у формах: повного товариства, товариства на вірі (командитного товариства), товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (відкритого і закритого), дочірніх і залежних.

Повним називається товариство, учасники якого (повні товариші), займаються підприємницькою діяльністю і несуть відповідальність своїм особистим майном. Прибуток і збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно їхнім часткам у загальному (складовому) капіталі.

^ Товариством на вірі (командитним) називається товариство, в якому поряд з повними товаришами є один чи декілька учасників-вкладників (командистів), які несуть ризик збитку тільки в межах сум своїх внесків і не беруть участі в підприємницькій діяльності цього товариства, отримують частину прибутку товариства, що приєднується до їхньої частки в загальному капіталі.

У товаристві з обмеженою відповідальністю учасники несуть ризик збитків тільки в межах вартості своїх внесків.

У товаристві з додатковою відповідальністю учасники несуть відповідальність у рівному для всіх кратному розмірі до вартості їхніх внесків. При банкрутстві одного з учасників його відповідальність розподіляється між іншими пропорційно їхнім внескам.

Акціонерне товариство — це товариство, капітал якого розділений на визначене число акцій. Акціонери несуть ризик збитків тільки в межах своїх акцій. Відкрите акціонерне товариство має право проводити відкриту підписку і продаж своїх акцій, що випускаються. Закритим акціонерним товариством називається таке АТ, акції якого розподіляються тільки серед його засновників.

Дочірнім господарським товариством є таке, капітал якого не переважає у статутному капіталі всього товариства, тому воно не має можливості визначати рішення і не відповідає по боргах основного товариства.

Виробничий кооператив створюється як добровільне об'єднання громадян для спільної виробничої чи іншої діяльності, заснованої на особистій праці й об'єднанні їхніх пайових внесків.

Унітарне підприємство — комерційна організація, що не має права власності на закріплене за нею власником майно. У формі унітарних підприємств створюються тільки державні й муніципальні підприємства.

Некомерційні фірми створюються у формі споживчих кооперативів, громадських або релігійних організацій, благодійних фондів.

Споживчим кооперативом називається добровільне об'єднання громадян на основі пайових внесків з метою задоволення матеріальних та інших потреб. Доходи споживчих кооперативів від підприємницької діяльності розподіляються між його членами.

Громадськими й релігійними організаціями є добровільні об'єднання громадян, які об'єдналися на основі спільності їхніх інтересів для задоволення духовних чи інших нематеріальних потреб. Вони є некомерційними, але можуть здійснювати підприємницьку діяльність тільки для досягнення цілей, для яких вони створені.

Учасники цих організацій не мають права на майно даних організацій.

Фондом називається некомерційна організація, заснована на основі добровільних майнових внесків, що має соціальні, благодійні, культурні, освітні та інші цілі. Фонд може займатися підприємницькою діяльністю для досягнення суспільно-корисних цілей, для яких він створений.

Підприємництво може повноцінно розвиватися тільки в тому разі, якщо створена відповідна інфраструктура ринкового господарства: комерційні банки, страхові кампанії, аудиторські служби та ін. Усі суб'єкти підприємницької діяльності повинні мати рівні можливості доступу до матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, природних ресурсів.

ТЕСТИ

підсумкового контролю

Змістовний модуль – 1.

Тема 4. Галузеві особливості менеджменту




4.2 Організаційно-правові форми підприємств в ринковій економіці

ОПП 5.1.18.

Підкреслить організаційно-правові форми підприємств житлово-комунального господарства, що набули розповсюдження на ринку:

виробниче, комунальне, муніципальне, комерційне, фінансове, страхове, посередницьке , франчайзинг, венчурна фірма, індивідуальне, сімейне, приватне, товариство співвласників, комерційне, корпорація, траст, трест, командитне, акціонерне, кооператив, громадське об'єднання, фонд, комерційний банк.







ОПП 5.1.19.

Зробіть правильний вибір з наведеного переліку.

Інфраструктуру товарного ринку складають:

1.товарна біржа; 2.підприємство оптової торгівлі; 3.підприємство роздрібної торгівлі; 4.аукціон;5.ярмарка; 6.посередницька фірма;

7.банк; 8. біржа праці; 9.фондова біржа;10.трест.








ОПП 5.1.20.

Закресліть зайве в наведеному переліку. Діючими особами на біржі є:

брокер, комісіонер, посередник, маклер, дилер, „бик”, „ведмідь”.








ОПП 5.1.21.

Закресліть зайве у наведеному переліку. Монополії утворюються злиттям декількох компаній і мають наступні організаційні форми:

1.природна монополія, 2.картель, 3.трест, 4.комбінат, 5.синдикат, 6.концерн, 7.асоціація, 8.конгломерат, 9.корпорація,10.товариство співвласників, 11.траст, 12.фонд держмайна, 13.фінансово-промислова група, 14.акціонерне товариство.








ОПП 5.1.22.

Виберіть правильний варіант відповіді.

На структуру органів управління акціонерним товариством впливає:

А. Обсяг діяльності;

Б. Вид діяльності;

В. Обсяг та вид діяльності.







ОПП 5.1.23.

Виберіть правильний варіант відповіді.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю, є:

1. Правління АТ.

2. Спостережна рада.

3. Ревізійна комісія.

4. Загальні збори акціонерів.








ОПП 5.1.24.

Виберіть правильний варіант відповіді. Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є:

1. Збори трудового колективу.

2. Збори учасників.

3. Рада директорів.

4. Правління на чолі з головою.








ОПП 5.1.25.

Виберіть правильний варіант відповіді. У чому виявляються аналогії між цільовими та економічними управлінськими моделями?

1. Вони характерні для авторитарного стилю управління.

2. Призначення - оптимізація результатів при обмежених ресурсах.

3. Призначення - виведення організації в лідери.

4. Призначення - виведення організації із кризового стану.








ОПП 5.1.26.

Обведіть кружечком правильну відповідь. Відношення підпорядкованості для «традиційного» менеджменту обумовлюють:

1. Ієрархію управління.

2. Органи управління підприємством.

3. Методи менеджменту.

4. Різні стилі керівництва.








ОПП 5.1.27.

Обведіть кружечком правильну відповідь.

Зміст посадових завдань на підприємстві пов’язано із:

1. Повноваженнями, обов'язками, відповідальністю.

2. Посадовими інструкціями.

3. Знанням виконавця.

4. Обсягами діяльності підприємства.








ОПП 5.1.28.
^

Перелічіть основні функції управління:


1. Стратегічне планування

2.

3.

4.

5.








ОПП 5.1.29.

Обведіть кружечком 5 категорій управління майном з даного переліку:

1.Маркетинг і лізинг; 2.Здійснення рекламної компанії; 3. Продаж квартир; 4. Адміністрація; 5. Експлуатація комп'ютерної техніки; 6. Укомплектування штатного персоналу; 7. Ведення облікових карток мешканців; 8.Управління фінансовою діяльністю; 9.Розробка кошторису поточних витрат; 10. Збір орендної плати; 11. Контроль за оплатою послуг; 12.Фінансова звітність; 13.Профілактичне обслуговування і ремонтні роботи; 14.Модернізація - капремонт; 15. Підтримання відносин з мешканцями; 16.Заохочення мешканців до управління будинком; 17. Надання особливих послуг.








ОПП 5.1.30.

Заповніть нижче приведену таблицю класифікації операційних систем у міському господарстві.

Тип системи

Назва підприємства та виду продукції/послуг

підприємство

продукція

послуги

Дрібносерійна


1.


1.


1.


Масова

1.


1.


1.


Безперервна

1.


1.


1.











ОПП 5.1.31.

Обведіть кружечком специфічні фактори сфери послуг.

Виробничий менеджмент у сфері послуг враховує наступні фактори:

1.Місце розташування споживачів. 2.Попит і бажання мешканців 3.Вимоги до якості послуг. 4. Запаси послуг. 5. Поведінку споживачів.

6. Вартість землі. 7. Масштаби підприємства. 8. Демографічні фактори.








ОПП 5.1.32.

Зробіть правильний вибір з наведеного твердження:

Критичний шлях у проекті – це послідовність операцій, яка за терміном їх тривалості є самою:

А. Короткою.

Б. Довгою.










Питання для контролю знань


  1. Галузеві особливості міського господарства

  2. Європейська хартія місцевого самоврядування

  3. Завдання управління міськвиконкому

  4. Інфраструктура ринку

  5. Біржа та її діючі особи

  6. Банківська система

  7. Організаційно-правові форми підприємств в ринкові економіці

  8. Підприємництво в системі ринкових відносин




Схожі:

Тема галузеві особливості менеджменту iconТема галузеві особливості виробничо – експлуатаційної діяльності
Сколько бы люди не отличались друг от друга, проблемы окружающей среды предъявляют им категорическое требование – сохранить пригодное...
Тема галузеві особливості менеджменту iconОснові тематичні напрями роботи конференції
Методологія та практика менеджменту у XXI столітті: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти”
Тема галузеві особливості менеджменту iconІсторія І шляхи створення бібліотечно-інформаційних консорціумів та практика їх діяльності
Це бібліотечно-інформаційні консорціуми. Зазвичай – регіональні. Інколи – галузеві. В разі потреби – локальні галузеві та гібридні....
Тема галузеві особливості менеджменту iconТема Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту
Тема Тема Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках
Тема галузеві особливості менеджменту icon«маркетинг» за 2008 рік № п/п
Матеріали IV міжнародної науково-практичній конференції «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні,...
Тема галузеві особливості менеджменту icon«маркетинг» за 2008 рік № п/п
Матеріали IV міжнародної науково-практичній конференції «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні,...
Тема галузеві особливості менеджменту iconТема Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту. Питання. Що таке фінансовий менеджмент?
Питання Матеріальна основа фінансового менеджменту, об’єкт та суб’єкт фінансового менеджменту. Функції фінансового менеджменту як...
Тема галузеві особливості менеджменту iconФормування собівартості готельних послуг: галузеві особливості та чинники впливу
Досліджено проблеми формування собівартості готельних послуг для досягнення стратегічних цілей підприємств готельного бізнесу за...
Тема галузеві особливості менеджменту iconТема поняття І сутність менеджменту
Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття «менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони...
Тема галузеві особливості менеджменту iconТема 16. Методи менеджменту поняття методів менеджменту (управління)
Поняття методів менеджменту (управління). Методи управління це сукупність прийомів І способів цілеспрямованого впливу на виробничий...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи