Тема управління ризиками ризик-менеджмент icon

Тема управління ризиками ризик-менеджмент




Скачати 329.63 Kb.
НазваТема управління ризиками ризик-менеджмент
Дата12.07.2012
Розмір329.63 Kb.
ТипДокументи

ТЕМА 8. уПРАвліННЯ Ризиками. ризик-менеджмент



Програмний модуль

Ризик як економічна категорія. Класифікація ризиків. Місце ризиків в інвестуванні капіталу. Ризикозахищеність. Сутність і зміст ризику-менеджменту. Інтегрований аналіз та оцінювання ризику. Прийоми ризику-менеджменту: запобігання, утримання, передача, зниження ступеня ризику. Способи оцінки ступеня ризику. Оцінка ліквідності.
Рекомендована література

  • Балабанов И.Т. Риск-менеджмент— М.:Финансы и статистика,1996.—192 с.

  • Вітлінський В. В., Наконечний С. І. Ризик - менеджмент.— К.: Борисфен, 1996.— 336 с.

  • Вітлінський В. В. Аналіз. Оцінка і моделювання економічного ризику.— К.: КДУ, 1995.

  • Соболь С.М., Шершньова З.Є. Тексти лекцій з дисципліни „Менеджмент”

// Сервер КНЕУ (ftp://10.1.1.66/Metodicum/econ u/k management/OSN MANAGEMENT)


Питання для теоретичної підготовки


    1. Класифікація ризику

    2. Ризик - менеджмент

    3. Інтегрований аналіз та оцінювання ризику



^

Ключові терміни і поняття


  • * ризик: негативний, нульовий, позитивний, чистий, спекулятивний

  • дефляційний

  • * селинг

  • * суб’єкти ризику:

  • підприємець, інвестор, спекулянт, гравець

  • * венчурний капітал

  • * ступінь ризику

  • * віддача капіталу

  • * рентабельність капіталу

  • * рентабельність реалізації товару

* ризик-менеджмент



  • * прийоми ризик-менеджменту:

  • запобігання, утримання, передача, зниження ступеню ризику

  • * диверсифікованість

  • * лімітування

  • * самострахування

  • *страхування

  • * резервний фонд

  • * критерії оцінки ризиків

  • * випадковість

  • * ймовірність

  • * експертна оцінка

  • * ризик ліквідності





Теоретичні положення теми


    1. класифікація Ризику


Ризик – це подія, яка може відбутися і не відбутися.


У разі здійснення такої події можливі три результати:

  • негативний (програш, збиток, збиток),

  • нульовий,

  • позитивний (виграш, вигода, прибуток).

Науково обґрунтована класифікація ризику дозволяє чітко визначити місце кожного ризику в їхній загальній системі, створює можливості для ефективного застосування відповідних методів, прийомів управління ризиком. Кваліфікаційна система ризиків включає групу, категорії, види, підвиди й різновиди ризиків.

1. Залежно від основної причини виникнення ризиків: природно-природні ризики, екологічні, політичні, транспортні, комерційні ризики.

Залежно від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві великі групи: чисті й спекулятивні.

^ Чисті ризики - означають можливість одержання негативного або нульового результату: природно-природні, екологічні, політичні, транспортні й частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торговельні).

^ Спекулятивні ризики - можливість одержання як позитивного, так і негативного результату: фінансові ризики, що є частиною комерційних ризиків.

Природно-природні ризики пов'язані з проявом стихійних сил природи: землетрус, повінь , буря, пожежі, епідемії і т.п.

^ Екологічні ризики - пов'язані із забрудненням навколишнього середовища.

Політичні ризики – пов'язані з політичною ситуацією в країні, що обумовлюють:

- неможливість здійснення господарської діяльності унаслідок воєнних дій, революції, загострення внутрішньополітичної ситуації в країні, націоналізації, конфіскації товарів і підприємств, введення ембарго, відмовлення нового уряду виконувати прийняті попередниками зобов'язання;

- введення відстрочки (мораторію) на зовнішні платежі на певний строк через настання надзвичайних обставин (страйк, війна і т.д.);

- несприятлива зміна податкового законодавства;

- заборона або обмеження конверсії національної валюти у валюту платежу.

^ Транспортні ризики - ризики, пов'язані з перевезеннями вантажів транспортом: автомобільним, морським, річковим, залізничним, повітряним.

Комерційні ризики - небезпека втрат у процесі фінансово-господарської діяльності.

^ КЛАСИФІКАЦІЯ РИЗИКІВ






2. За структурною ознакою комерційні ризики поділяються на майнові, виробничі, торговельні, фінансові.

Майнові ризики – ймовірність втрат майна підприємця через крадіжку, диверсії, недбалості, перенапруження технічної і технологічної систем і т.п.

^ Виробничі ризики пов'язані зі збитком від зупинки виробництва внаслідок впливу різних факторів – загибеллю або пошкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировина, транспорт і т.п.), а також ризики, пов'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технологій.

^ Торговельні ризики – ймовірність отримання збитку через затримку платежів, відмовлення від платежів у період транспортування товару, непостачання товару і т.п.

Фінансові ризики – ймовірність втрат фінансових ресурсів (коштів) викликана зміною купівельної спроможності грошей (інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності); ризики, пов’язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

Інфляційний ризик – це ризик того, що при зростанні інфляції одержувані грошові доходи знецінюються, реальна купівельна спроможність зменшується швидше, ніж ростуть доходи. У таких умовах підприємець несе реальні втрати. Інфляція – знецінення грошей і ріст цін. Дефляція – зниження цін і збільшення купівельної спроможності грошей.

Дефляційний ризик – ризик того, що при зростанні дефляції відбувається падіння цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів.

Валютні ризики — небезпека валютних втрат, викликаних зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої.

^ Ризики ліквідності – можливість втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну оцінки їхньої якості і споживчої вартості.

3. Інвестиційні ризики:

- ризик упущеної вигоди – ризик непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаного прибутку) що може відбутися в результаті не здійснення якого-небудь заходу (страхування, хеджування, інвестування і т.п.).

- ризик зниження прибутковості – може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів по інвестиціях, внесках і кредитах. Включає процентні й кредитні ризики.

До процентних ризиків відноситься небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними інститутами, компаніями селінгу в результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по притягнутих засобах, над ставками по наданих кредитах. До процентних ризиків відносять ризики втрат, які може понести інвестор у зв'язку зі зміною дивідендів по акціях, процентних ставках на ринку облігацій, сертифікатів та інших цінних паперів.

(Термін "селінг" походить від англ. "selling" – продаж,

у вітчизняній практиці вживають неправильний термін "селенг")

^ Зростання ринкової ставки відсотка веде до зниження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим відсотком. При підвищенні відсотка може початися масове скидання цінних паперів, емітованих під більш

низькі фіксовані відсотки і за умовами випуску, достроково прийнятих емітентом. Процентний ризик несе інвестор, який вклав засоби в середньострокові й довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному підвищенні середньоринкового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем. Іншими словами, інвестор міг би одержати приріст доходів за рахунок підвищення відсотка, але не може визволити свої засоби, вкладені на вказаних вище умовах.

Процентний ризик несе емітент, який випускає в оборот середньострокові й довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному зниженні середньоринкового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем. Інакше кажучи, емітент міг би залучати засоби з ринку під більш низький відсоток. Цей вид ризику при швидкому зростанні процентних ставок в умовах інфляції має значення і для короткострокових цінних паперів.

^ Кредитний ризик – небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотка, що повертається кредиторові. Це також ризик такої події, при якій емітент, що випустив боргові цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсотки по них або основній сумі боргу. Кредитний ризик може бути також різновидом ризиків прямих фінансових втрат.

Ризики прямих фінансових втрат: біржовий ризик, селективний ризик, ризик банкрутства, а також кредитний ризик.

^ Біржові ризики являють собою небезпеку втрат від біржових угод: ризик неплатежу за комерційними справами, ризик неплатежу комісійної винагороди брокерської фірми і т.п.

^ Селективні ризики (лат. selectio - вибір, добір) – ризик неправильного вибору видів вкладення капіталу, цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля.

^ Ризик банкрутства — небезпека в результаті неправильного вибору вкладення капіталу, повної втрати підприємцем власного капіталу і нездатності його розраховуватися по взятих на себе зобов'язаннях.

Ризик є обов'язковим елементом будь-якої економіки. Поява ризику, як невід'ємної частини економічного процесу – об'єктивний економічний закон. Існування даного закону обумовлено тим, що кожне явище має колись закінчитись. Тільки в математиці існують нескінченні величини. В об'єктивних явищах все обмежено, всі елементи мають свій дефіцит. Обмеженість матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних і інших ресурсів викликає в реальності їхній дефіцит і появу ризику, як елемента господарського процесу. Стосовно ступеня ризику суб'єкти, які хазяюють, і громадяни підрозділяються на підприємців, інвесторів, спекулянтів, гравців тощо.

Підприємець – хто вкладає свій власний капітал при визначеному ризику (ризикує власним капіталом).

Інвестор – той, хто при вкладенні капіталу (чужого) думає насамперед про мінімізацію ризику. Це посередник у фінансуванні капіталовкладень.

Спекулянт – той, хто готовий йти на заздалегідь розрахований ризик.

Гравець – той, хто готовий йти на будь-який ризик (ва-банк). Пристрасть до гри, бажання ризикувати є невід'ємною рисою психології людини.

^ Венчурний капітал або ризикові інвестиції інвестуються в непов’язані між собою проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів у формі випуску нових акцій пов'язаних з великим ризиком. Ризикове вкладення капіталу обумовлено необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм в області нових технологій.

Венчурний капітал існує у формі: позичкового, акціонерного, підприємницького і виступає посередником в заснуванні стартових наукомістких фірм, так званих „венчурів”.

Незалежні компанії ризикового капіталу залучають засоби інших інвесторів і створюють фонд венчурного капіталу. Цей фонд має форму партнерства. Фірма-організатор фонду виступає як головний партнер, вносить 1% капіталу, але несе повну відповідальність за управлінням фондом. Зібравши цільову суму, фірма закриває підписку на фонд, переходячи до його інвестування. Як правило, фірма керує декількома фондами, що знаходяться на неоднакових стадіях розвитку. Це служить засобом акумуляції фінансових ресурсів та реалізації основного принципу ризикового інвестування – вирішення і розподілу ризику.

Фірми венчурного капіталу надають інвестиції не у формі позички, а в обмін на велику частину акціонерного капіталу, створюваного венчуром. Форма доходу на венчурний капітал – засновницький прибуток, реалізований засновниками стартових компаній і їхніх фондів-партнерів, що фінансують. Коли акції венчура почнуть котируватися на фондовому ринку, фонд закривається, акції компаній розподіляються між партнерами.

Ступінь ризику венчурного капіталу розраховують показниками капіталовіддачи і рентабельності капіталу.

Капіталовіддача (Кв) – кількість оборотів капіталу, визначається відношенням суми виручки до вкладеного капіталу:

Кв = В / К, (8.1)

де В – виторг, отриманий від використання вкладеного капіталу за визначений період (за рік), грн;

К – сума вкладеного капіталу, грн.

^ Рентабельність капіталу к) норма прибутку на вкладений капітал, визначається процентним відношенням прибутку до капіталу:

Рк = (П / К) 100%, (8.2)

де П – сума прибутку, отримана від використання вкладеного капіталу за визначений період (за рік), грн.;

К – сума вкладеного капіталу, грн.

Норма прибутку на вкладений капітал є інтегральним показником ефективності використання капіталу, тому що являє собою добуток двох показників: капіталовіддачі йрентабельності виготовленого та реалізованого товару (продукції, послуг, робіт).

^ Рентабельність реалізованого товарут) розраховують як відношення прибутку до розміру виручки, %:

Рт=П/Т*100%, (8.3)

де П – прибуток, отриманий від виробництва і реалізації товару, грн.;

Т – виторг від реалізації товару, грн.

8.2. Ризик-менеджмент


На ступінь і величину ризику можна впливати за допомогою прийомів фінансового менеджменту та обраної стратегії. У сукупності стратегія і прийоми складають механізм управління ризиком, тобто ризик-менеджмент.

В основі ризику-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи щодо зниження ступеня ризику, мистецтво одержання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) у невизначеній господарській ситуації. Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільовій функції підприємництва – одержання найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку і ризику.

Ризик-менеджментсистема управління ризиком, економічними, фінансовими відносинами в процесі управління.

Ризик-менеджмент включає стратегію і тактику управління.

Під стратегією управління розуміють напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети, певний набір правил і обмежень для ухвалення рішення. Нові цілі ставлять завдання розробки нової стратегії.

Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Її завдання – вибір оптимального рішення і прийнятних за даною ситуацією методів і прийомів управління.

Об'єктом управління в ризику-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу й економічні відносини між суб'єктами, які хазяюють, у процесі реалізації ризику: відносини між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, підприємцями (партнерами, конкурентами) і т.п.

Прийоми ризик-менеджменту складаються із засобів вирішення і зниження ступеня ризику.

^ Запобігання ризику означає просте відхилення від заходу, пов'язаного з ризиком, найчастіше означає відмовлення від прибутку.

Утримання ризику – залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.

^ Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад страховій компанії шляхом страхування ризику.

Зниження ступеня ризику – скорочення ймовірності й обсягу втрат шляхом:

• диверсифікованості;

• придбання додаткової інформації про вибір і результати;

• лімітування;

• самострахування;

• страхування.

Диверсифікованість – процес розподілу інвестиційних засобів між різними об'єктами вкладення капіталу, які безпосередньо не пов’язані між собою, з метою зниження ступеня ризику і втрат доходів. Дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Наприклад, придбання акцій п’яти різних акціонерних товариств замість акції одного АТ збільшує ймовірність одержання доходу в 5 разів і відповідно в 5 разів знижує ступінь ризику.

Вартість повної інформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю придбання або вкладення капіталу, коли є повна інформація, і очікуваною вартістю, коли інформація неповна.

Приклад. Оцінити вартість повної інформації.

Існує два варіанти закупівлі товару: 500 або 1000 од.

Закупівля 500 одиниць товару складає 2000 грн./од.

Закупівля 1000 одиниць товару складає 1200 грн./од.

Ціна продажу товару 3000 грн./од.

Чи є ринковий попит на товар не відомо. При відсутності попиту прийдеться значно знизити ціну, що може принести збиток. Ймовірність продажу товарів складає "50” на 50", тобто існує ймовірність = 0,5 для продажу 500 од. товару і

= 0,5 для продажу 1000 од. товару.

Розв’язування.

Прибуток становитиме:

від продажу 500 одиниць товару : 500 (3000 – 2000) = 500 тис.грн.;

від продажу 1000 одиниць товару: 1000 (3000 – 1200) = 1800 тис.грн.

Середній очікуваний прибуток: 0,5 х 500 + 0,5 х 1800 = 1150 тис.грн..

Вартість інформації за умови визначеності 1150 тис.грн.

Вартість інформації за умов невизначеності (придбання 1000 од. товару)

0,5 х 1800 = 900 тис.грн.

Вартість повної інформації дорівнює 250 тис.грн. (1150 – 900).

Висновок. За додаткову інформацію про попит на товар треба заплатити 250 тис.грн. Навіть якщо прогноз виявиться не зовсім точним, усе-таки вигідно вкласти ці кошти у вивчення попиту і ринку збуту, що забезпечить прибуток.

Лімітування – встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту тощо. Є прийомом зниження ступеня ризику. Застосовується банками при видачі позичок, при укладанні договору на овердрафт, при продажі товарів у кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталу і т.п.

Самострахування означає, що підприємець хоче підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страховій компанії. Тим самим він заощаджує на витратах капіталу із страхування. Самострахування – децентралізована форма створення натуральних і грошових страхових (резервних) фондів безпосередньо в господарський суб'єкт, що піддається ризику.

Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності.

Резервні грошові фонди створюються на випадок покриття непередбачених витрат, кредиторської заборгованості, витрат з ліквідації суб'єкта, який хазяює. Створення резервного фонду є обов'язковим для акціонерного товариства, кооперативу, підприємства з іноземними інвестиціями. Акціонерне товариство і підприємства за участю іноземного капіталу зобов'язані в законодавчому порядку створювати резервний фонд у розмірі не менше 10% і не більше 25% від статутного капіталу.

Акціонерне товариство зараховує в резервний фонд також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученою при їхній реалізації за ціною, що перевищує номінальну вартість. Резервний фонд АТ використовується для фінансування непередбачених витрат, на виплату відсотків по облігаціях і дивідендів по привілейованих акціях у разі недостатності прибутку для цих цілей.

Сутність страхування ризику виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, щоб уникнути ризику, тобто заплатити за зниження ступеня ризику до нуля. Фактично якщо вартість страховки дорівнює можливому збитку (страховий поліс з очікуваним збитком 10 млн. грн. буде коштувати 10 млн. грн.), то інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансових втрат (капіталу, доходів), які він може понести.


^ 8.3. Інтегрований аналіз та оцінювання ризику


Ступінь ризику визначає ймовірність того, що випадок втрат настане, а також визначає розмір можливого збитку від цього випадку. Кількісно ступінь ризику визначається суб'єктивною оцінкою ймовірної або очікуваної величини максимального і мінімального доходу (збитку) від вкладеного капіталу. При цьому чим більше діапазон між максимальним і мінімальним доходом (збитком) при рівній ймовірності їхнього одержання, тим вище ступінь ризику.

Ризик являє собою діяльність в сподіванні на вдалий результат за принципом "Повезе – не повезе". Чим більше невизначеність господарської ситуації при ухваленні рішення, тим більше ступінь ризику.

Невизначеність ситуації визначає фактор випадковості.

Випадковість – це те, що в подібних умовах відбувається неоднаково, тому її заздалегідь не можна передбачати й прогнозувати.

Однак при великій кількості спостережень за випадками можна знайти, що у світі випадків діють певні закономірності. Математичний апарат для їхнього вивчення дає теорія ймовірності. Ризик має математично виражену ймовірність того, що відбудуться втрати. Спираючись на статистичні дані, можна з високим ступенем точності кількісно визначити величину ризику, всі можливі наслідки якої-небудь окремої дії та ймовірність самих наслідків.

Ймовірність означає можливість одержання визначеного результату. Методи теорії ймовірності зводяться до визначення значень ймовірності того, що подія відбудеться та до вибору з можливих подій самої значної, виходячи з найбільшої величини математичного очікування.

^ Математичне очікування якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події помноженої на ймовірність того, що вона наступить.

Приклад. При вкладенні капіталу в захід А одержання прибутку 25 000 грн. має ймовірність 0,6, в захід Б одержання прибутку 30 000 грн. має ймовірність 0,4. Очікуване одержання прибутку від вкладення капіталу (тобто математичне чекання) складе:

А = 15 000 грн. (25 000 х 0,6);

Б = 12 000 грн. (30 000 х 0,4).

^ Об'єктивний метод визначення ймовірності того, що подія відбудеться заснований на обчисленні частоти, з якою відбувається дана подія.

Наприклад. При вкладенні капіталу прибуток в сумі 25 000 грн. було отримано у 120 випадках з 200.

Ймовірність одержання такого прибутку складе:

120:200 = 0,6.

^ Суб'єктивний метод визначення ймовірності заснований на використанні суб'єктивних критеріїв, що базуються на різних припущеннях: судженні оцінюючого, його особистому досвіду, оцінці експерта, думки фінансового консультанта і т.п. Кожний робить свій вибір.

^ Прийом експертної оцінки – комплекс логічних і математико-статистичних методів і процедур, пов'язаних з діяльністю експерта по переробці необхідної для аналізу і прийняття рішень інформації. Прийом експертної оцінки заснований на використанні здатності фахівця (його знань, вміння, досвіду, інтуїції і т.п.) знаходити потрібне, найбільш ефективне рішення.

^ Величина ризику (ступінь ризику) вимірюється двома критеріями:

1) середнє очікуване значення;

2) коливання (мінливість) можливого результату.

^ Середнє очікуване значення – це значення величини події, що пов'язано з невизначеністю ситуації. Є середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота або вага відповідного значення.

^ Приклад . При вкладенні капіталу в два заходи:

захід № 1 – із 120 випадків прибуток 25 000 грн. отримано у 48 випадках (ймовірність 0,4); прибуток 20 000 грн. отримано у 36 випадках (ймовірність 0,3); прибуток 30 000 грн. отримано у 36 випадках (ймовірність 0,3).

Середнє очікуване значення: 25 х 0,4 +20 х 0,3 + 30 х 0,3 = 25 000 грн.

захід № 2 – аналогічно було знайдено, що при вкладенні капіталу в захід № 2

середній прибуток склав: 40 х 0,3 + 30 х 0,5 + 15 х 0,2 = 30 000 грн.

Висновки. При вкладенні в захід № 1 величина одержуваного прибутку коливається від 20 до 30 тис. грн; при вкладенні в захід № 2 величина одержуваного прибутку коливається від 15 до 40 тис. грн. і середня величина складає 30 тис. грн.

Середня величина являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу. Для остаточного ухвалення рішення необхідно визначити міру коливання можливого результату — ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього застосовують два критерії: дисперсія і середнє квадратичне відхилення.

Для аналізу коливання застосовують коефіцієнт варіації. Чим більше коефіцієнт, тим сильніше коливання. Установлено наступну якісну оцінку різних значень коефіцієнтів варіації:

- до 10% - слабке коливання;

- 10-25% - помірне коливання;

- понад 25% - високе коливання.

Експертний метод оцінки ризиків базується на вивченні думки кваліфікованих фахівців і відповідній математичній обробці результатів цього опитування. Використовують наступні критерії оцінки:

^ 1. Безризикові капіталовкладення (інвестиції). В умовах України короткострокові державні облігації можуть вважатися безризиковими з великою часткою умовності на відміну від закордонної практики відношення цих облігацій до безризикових інвестицій. найменшим рівнем ризику.

2. Інвестиції з рівнем припустимого ризику 0.1. Допускають можливість втрати всієї суми розрахункового чистого прибутку інвестиційного проекту.

3. Капвкладення (інвестиції) з рівнем критичного ризику – 0,01. Допускають можливість втрати не тільки прибутку, а й всієї суми розрахункового валового доходу проекту.

4. Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику – 0,001. Можливість втрати всіх активів у результаті банкрутства. Граничні значення ймовірності ризику означають, що відсоток має бути оптимальний:

0,1 - в 1 випадку із 10 може бути втрачено прибуток;

0,01 - в 1 випадку із 100 може бути втрачено весь валовий дохід;

0,001 - в 1 випадку із 1000 можуть бути втрачено всі активи інвестора.

Ліквідність інвестицій – потенційна здатність інвестицій за короткий час з істотних фінансових втрат трансформуватися у грошові кошти.

^ Оцінка ліквідності інвестицій за часом вимірюється кількістю днів, необхідних для їхньої реалізації за об'єктом інвестування.

Таблиця 8.1 - Ліквідність інвестицій

Групи активів за швидкістю реалізації

Види активів

Час трансформації

Швидко реалізаційні

Грошові кошти в касі і на розрахунковому рахунку, короткострокові фінансові вкладення


7- 30 днів

Середньо реалізаційні

Дебіторська заборгованість по поточних господарських показниках

до 3-х місяців

Повільно реалізаційні

Запаси товарно-матеріальних цінностей; незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів

понад 3-и місяця

Важко реалізаційні

Основні засоби, нематеріальні активи; незавершене капітальне будівництво; довгострокові фінансові вкладення.

понад рік


^ До фінансових втрат, викликаних трансформацією об'єкта інвестування в грошові кошти, відносять часткову втрату первісних капіталовкладень у зв'язку з реалізацією об'єкта незавершеного будівництва; продажем окремих цінних паперів у період їхнього низького котирування і т.п.

^ До фінансових витрат, пов'язаних з ліквідністю інвестицій, віднесені суми об'єктів, що сплачуються при реалізації, інвестуванні податків і мит, комісійної винагороди посередникам і т.п.


^ Оцінка ліквідності інвестицій за рівнем фінансових втрат здійснюється шляхом співвідношення суми цих втрат (витрат) і суми інвестицій. Фінансові втрати можна оцінювати за їхнім рівнем до обсягу інвестицій в об'єкт:

- низький – не більше 5%;

- середній – 6-10%;

- високий – 11-20%;

- дуже високий, більшу 20%.

Чим нижче ліквідність, тим вище повинен бути розмір премії за ліквідність. ^ Ризик ліквідності – це коефіцієнт, що визначається співвідношенням швидко – і важкореалізаційних активів до середньо – і малоліквідних інвестицій.

Рл = (Вввл) / (Всм),

де Вввл,Вс,Вм – загальна вартість важколіквідних, високоліквідних, середньо і малоліквідних інвестицій у загальній сумі інвестицій.

Застосування правила оптимальної ймовірності результату сполучається з правилом оптимального коливання результату. Коливання показників виражається їхньою дисперсією, середнім квадратичним відхиленням і коефіцієнтом варіації. З можливих рішень вибирається те, при якому ймовірності виграшу і програшу для одного й того ж самого ризикового вкладення капіталу мають невеликий розрив, тобто найменшу величину дисперсії, середньогоквадратичного відхилення, варіації.

Приклад. Розглянемо два варіанти ризикового вкладення капіталу:

  • перший варіант

з ймовірністю 0,6 можна одержати доход 1 млн.грн.,

одержати збиток 0,6 млн.грн. із ймовірністю 1– 0,6 = 0,4.

- другий варіант

з ймовірністю 0,8 можна одержати доход 2 млн.грн.,

одержати збиток 1,5 млн.грн. з ймовірністю 1– 0,8 = 0,2.

Середній очікуваний доход складе:

- перший варіант

0,6 х 1 + 0,4 (- 0,6) = 0,36 млн.грн.;

- другий варіант

0,8 х 2 + 0,2 (- 1,5) = 1,3 млн.грн.

На перший погляд більш доходним є другий варіант, за яким прибутковість на 261% вище, ніж у першому варіанті:

((1,3-0,36) / 0,36) 100% = 261%.

Однак більш поглиблений аналіз показує, що перший варіант має певні переваги перед другим варіантом, а саме:

1. Менший розрив показників ймовірності результатів.

Цей розрив за першим варіантом: 0,2, або 50%

((0,6-0,4) / 0,4) 100% = 50%.

За другим варіантом : 0,6 або 300%

((0,8-0,2) / 0,2) 100% = 300%.

2. Незначний розрив ймовірності виграшу, тобто одержання доходу.

Ймовірність одержання доходу за другим варіантом – 0,8, а за першим варіантом – 0,6, тобто менше на 100 – (0,6/0,8)) 100 = 25%.

3. Менший темп зміни ймовірності і суми збитку в порівнянні з темпом зміни ймовірності й суми доходу.

У другому варіанті в порівнянні з першим варіантом при рості ймовірності доходу з 0,6 до 0,8 (на 33%) тобто ((0,8-0,6) / 0,6)) 100 сума доходу зростає на 100% (з 1 до 2 млн.грн.).

У той же час при зниженні ймовірності збитку на 100% (з 0,4 до 0,2) сума збитку збільшується на 150% (з 0,6 до 1,5 млн.грн.).

Сутність правила оптимального сполучення виграшу і величини ризику полягає в тому, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу й ризику (програшу, збитку) і приймає рішення вкласти капітал в той захід, що дозволяє одержати очікуваний виграш і одночасно уникнути великого ризику.

Приклад. За першим варіантом ризикового вкладення капіталу дохід складає 10 млн.грн., а збиток - 3 млн.грн., за другим варіантом дохід 15 млн.грн., збиток - 5 млн.грн. Співвідношення доходу і збитку дозволяє зробити висновок на користь прийняття першого варіанта вкладення капіталу, тому що за першим варіантом на 1 грн. збитку приходиться 3,33 грн. доходу ( 10/3 ), за другим варіантом – 3,0 грн. доходу ( 25/5).

Таким чином, якщо співвідношення доходу і збитку в першому варіанті складає 3,33:1, то в другому 3:1, що на користь першого варіанта.

Правила ухвалення рішення ризикового вкладення капіталу доповнюються способами вибору варіанта рішення:

1. Вибір варіанта рішення за умови, що відомі вірогідності можливих господарських ситуацій.

2. Вибір варіанта рішення за умови, що ймовірності можливих господарських ситуацій невідомі, але маються оцінки їхніх відносних значень.

3. Вибір варіанта рішення за умови, що ймовірності можливих господарських ситуацій невідомі, але існують основні напрямки оцінки результатом вкладення капіталу.

Приклад. Інвестор має три варіанти ризикового вкладення капіталу – ДО1, ДО2, ДО3. Фінансові результати вкладень залежать від умов господарської ситуації (рівень конкуренції, ступінь забезпечення ресурсами і т.п.), що означає її невизначеність. Можливі також три варіанти умов господарської ситуації – А1, А2, А3. При цьому можливі будь-які сполучення варіантом вкладення капіталу й умов господарської ситуації.

Ці сполучення дають різний фінансовий результат, наприклад норму прибутку на вкладений капітал (табл. 8.2).

Таблиця 8.2 - Норма прибутку на вкладений капітал

Варіанти ризикового вкладення

капіталу

Умови господарської ситуації

A1

А2

Аз

ДО1

50

60

70

ДО2

40

20

20

Кз

30

40

50

Дані табл. 8.2 показують, що вкладення капіталу ДО1 при господарській ситуації Аз дає найбільшу норму прибутку 70% на вкладений капітал; вкладення капіталу ДО1 при господарській ситуації A2 дає норму прибутку в три рази більше, ніж вкладення капіталу ДО2 при господарській ситуації А2, і т.д.

Перед менеджером стоїть проблема знайти найбільш рентабельний варіант вкладення капіталу. Для ухвалення рішення треба знати величину ризику і зіставити неї з нормою прибутку на вкладений капітал.

Якщо при наявності точних даних відомо, що матиме місце господарська ситуація Аз, то менеджер прийме варіант вкладення капіталу K1. Це дасть йому норму прибутку на вкладений капітал 70%. Але менеджер не знає, яка може бути господарська ситуація. Тому він не може прийняти варіант вкладення капіталу ДО2, що при тій же господарській ситуації дає норму прибутку на вкладений капітал лише 20%. У цьому разі величина втрати норми прибутку на вкладений капітал дорівнює 50% (70 - 20). Дану величину втрати приймаємо за величину ризику. Аналогічні розрахунки виконаємо для інших господарських ситуацій і одержуємо наступні величини ризиків (табл. 8.3).

Таблиця 8.3 - Величина ризиків для варіантів вкладення капіталу

Варіанти ризикового

вкладення капіталу



Умови господарської ситуації

A1

А2

Аз

ДО1

ДО2

Кз

20

10

0

40

0

20

50

0

30

Дані табл. 8.3 дають можливість безпосередньо оцінити різні варіанти вкладення капіталу з позиції ризику. Так, якщо дані табл. 8.2 показують, що варіанти вкладення капіталу K1 при господарській ситуації A1 і капіталу Кз при господарській ситуації Аз дають ту саму норму прибутку (50%), то, вони рівнозначні. Однак дані табл. 8.3 показують, що ризик за цими варіантами вкладення капіталу неоднаковий і складає відповідно 20 і 30%. Ця різниця величин ризику викликана тим, що варіант вкладення капіталу K1 при господарській ситуації A1 реалізує норму прибутку на вкладений капітал повністю (100%), тобто 50% з можливих 50%, а варіант вкладення капіталу Кз при господарській ситуації Аз реалізує норму прибутку на вкладений капітал тільки на 70%, тобто 50% з можливих 70 %. Тому з позиції ризику варіант вкладення капіталу ДО1 при господарській ситуації А1 краще на 50%, ніж варіант вкладення капіталу Кз при господарській ситуації Аз.

^ Вибір варіанта вкладення капіталу в умовах невизначеної господарської ситуації залежить насамперед від ступеня цієї невизначеності.

Перший спосіб.

Ймовірності можливих умов господарської ситуації відомі. Встановлюється середнє значення норми прибутку на вкладений капітал за кожним варіантом і вибирається варіант з найбільшою нормою прибутку:

0,2 – для ситуації А1, 0,3 – для ситуації А2, 0,5 – для ситуації Аз.

Середнє очікуване значення норми прибутку на вкладений капітал:

ДО1 0,2 х 50 + 0,3 х 60 + 0,5 х 70 = 63%;

ДО2 0,2 х 40 + 0,3 х 20 + 0,5 х20 = 23%;

Кз 0,2 х 30 + 0,3 х X 40 + 0,5 х 50 = 43%.


Вибираємо варіант вкладення капіталу ДО1, який забезпечує найбільшу норму прибутку на вкладений капітал (63%).

^ Другий спосіб. Ймовірності можливих господарських ситуацій невідомі, але є оцінка їхніх відносних значень. Експертним шляхом встановлюємо значення ймовірностей умов господарських ситуацій А1, А2, А3 і виконуємо розрахунок середнього очікуваного значення норми прибутку на вкладений капітал.

Господарські ситуації А1, А2, А3 співвідносяться як 3:2:1.

Тоді значення ймовірності

для ситуації А1 3/3+2+1 = 0,5;

для ситуації А2 2/3+2+1 = 0,33;

для ситуації А3 1/3+2+1= 0,17.

Середнє очікуване значення норми прибутку на вкладений капітал:

ДО1 0,50 х 50 + 0,33 х 60 + 0,17 х 70 = 56,7%;

ДО2 0,50 х 40 + 0,33 х 20+ + 0,17 х 20 = 30,0%;

Кз 0,50x30+ 0,33x40+ 0,17x20 = 31,6%.

Найбільш доходним варіантом вкладення капіталу є варіант ДО1.

^ Тест поточного контролю

Занесіть відповіді у відповідну графу

Текст

Так

Ні

1. Усі комерційні ризики – фінансові ризики.







2. Фінансові ризики відносяться до чистих ризиків.







3. Критеріями ступеня ризику є: середнє очікуване значення і коливання можливого результату.







4. Величина ступеня ризику залежить від невизначеності господарської ситуації.







5. Венчурний капітал – різновид портфельних інвестицій.







6. Об'єкт управління в ризик-менеджменті – ризикові вкладення капіталу і фінансові відносини між суб'єктами в процесі реалізації ризику







7. Суб'єкт управління в ризик-менеджменті –

це будь-який апарат правління, у т.ч. комерційна служба (відділ збуту)







  1. Стратегія ризику-менеджменту –

це напрямки і способи управління ризиком







9. Прийоми зниження ступеня ризику –

це запобігання, утримання і передача ризику







10. Диверсифікованість являє собою встановлення граничних розмірів ризикового вкладення капіталу







Питання для контролю знань

  1. Класифікація ризиків

  2. Ризикозахищеність

  3. Ризик-менеджмент

  4. Прийоми ризик-менеджменту

  5. Способи оцінки ризику

  6. Оцінка ліквідності

ТЕСТ

підсумкового контролю ЗМ – 2.




Тема 8. Управління ризиками. Ризик—менеджмент.

ОПП 5.2.30

Виберіть правильну відповідь та обведіть літеру:

Відповідь Твердження 1 Твердження 2 Зв’язок

А правильно правильно правильно

Б правильно неправильно правильно

В правильно неправильно неправильно

Г неправильно неправильно правильно

Д неправильно неправильно неправильно

Ступінь ризику управлінського рішення залежить від невизначеності господарської ситуації

тому що

— чим більше невизначеність господарської ситуації при прийнятті управлінського рішення, тим більше вірогідність того, що очікувана подія відбудеться.








ОПП 5.2.31

Оберіть правильний варіант відповіді.

Зниження ступеня ризику — скорочення імовірності й обсягу втрат досягаються шляхом:

  1. Страхування та інвестування;

  2. Інвестування та лімітування;

  3. Лімітування та страхування.










ОПП 5.2.32

Обведіть літеру з правильними відповідями:

А – якщо правильне 1,2,4; Б – якщо правильне 2,3,4;

В – якщо правильне 3 і 4; Г – якщо правильне 1 і 5;

Д – якщо усе правильне; Е – якщо правильне тільки 3.

1.Диверсифікованість означає встановлення граничних розмірів ризикового вкладення капіталу.

2.Диверсифікованість означає встановлення максимальних розмірів ризикового вкладення капіталу.

3.Диверсифікованість означає встановлення мінімальних розмірів ризикового вкладення капіталу.

4. Диверсифікованість означає встановлення прийнятних розмірів ризикового вкладення капіталу.

5.Диверсифікованість означає встановлення оптимальних, граничних розмірів ризикового вкладення капіталу.

А, Б, В, Г, Д, Е.









ОПП 5.2.33

Зробіть правильний вибір з наведеного переліку.

Прийоми ризик-менеджменту складаються з засобів:

  1. Розрахунку ступеня ризику, 2. Утримання ризику,

3. Ігнорування ризику, 4. Зниження ступеня ризику.













Схожі:

Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconВ. В. Гуменна, фам, 2 курс Л. В. Галаєва, к е. н., доц. Національний університет Біоресурсів І природокористування України в роботі розглядається концепція
В роботі розглядається концепція управління економічними ризиками. Наведено загальну логічну схема управління ризиками незалежно...
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconЗагальна характеристика роботи актуальність теми дослідження
Міжнародна практика доводить, що ефективна система ризик-менеджменту здатна забезпечити високу конкурентоспроможність банку в сучасному...
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconФінансовий менеджмент Тема «Ризик та доходність»
Стандартизована функція щільності нормального закону розподілу (Standard Normal Distribution)
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconДисципліна „Управління фінансовими ризиками” Довідник з дисципліни спеціальність: 0104 „Фінанси”, 0105 „Банківська справа” 7 семестр викладачі: доцент кафедри «Фінанси І банківська справа»
Метою викладання дисципліни «Управління фінансовими ризиками» є одержання студентами знань теорії, методології й методики інвестування...
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconМетодичні вказівки до практичних занять, самостійної роботи та обов’язкового домашнього завдання з курсу „управління інноваційними ризиками" для студентів спеціальності 000014 „Управління інноваційною діяльністю" усіх форм навчання
Управління інноваційними ризиками” для студентів спеціальності 000014 „Управління інноваційною діяльністю” усіх форм навчання
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconФормат опису модуля
Контроль обсягу робіт проекту. Управління часом проекту. Управління вартістю проекту. Управління якістю проекту. Управління персоналом...
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconЗміст аблова О. К., Коценко К. Ф., Лукаш І. М
Управління екологічними ризиками як необхідна складова механізму управління природокористуванням
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconПрограма дисципліни “Банківські ризики І регулювання банківської діяльноcті ” Змістовий модуль Теоретичні основи банківських ризиків, механізм управління кредитним та інвестиційним ризиками
Змістовий модуль Теоретичні основи банківських ризиків, механізм управління кредитним та інвестиційним ризиками
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconТема  теоретичні основи регіонального менеджменту
Регіональний менеджмент – це наука, що вивчає складові системи управління розвитком території, взаємозв’язок між ними при врахуванні...
Тема управління ризиками ризик-менеджмент iconФінансовий менеджмент Тема «Управління активами»
Управління активами (консервативна фінансова стратегія з більш тривалими термінами погашення займів)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи