“Затверджено” icon

“Затверджено”




Скачати 184.37 Kb.
Назва“Затверджено”
Дата12.07.2012
Розмір184.37 Kb.
ТипДокументи


Додаток 4

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет


Затверджено”


на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та

медичної психології ім. С.М.Савенка

“___” ___________ 200__р. (Протокол №___)

Завідувач кафедри


Професор В.М.Пашковський


“___” ___________ 200__р.


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам _3__ курсу _медичних факультетів № 1, 2


(спеціальність “Лікувальна справа”)

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

^

Під час ПІДГОТОВки ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


Тема заняття 4. Психологія медичних працівників

Модуль І. Медична психологія

Змістовий модуль ІІ. Практичні аспекти медичної психології


Чернівці – 2010


Тема ІІ.1 Психологія медичних працівників

1. Актуальність теми: Загальні закономірності появи і розвитку професійних стосунків з їх відображенням у моралі сприяють розумінню змісту лікарської етики й моралі. Хворий, коли звертається до лікаря, стає об'єктом професійного впливу. Треба пам'ятати, що у професійному відношенні лікар має справу з об'єктом найвищого ступеня складності — людиною. Розмаїття чинників, котрі визначають початок, перебіг і кінець будь-якої хвороби, кожний раз ставить перед лікарем виключно важку гносеологічну (пізнавальну) задачу, котру він повинен розв'язати протягом короткого часу. Довіряючись лікарю, хворий чекає від нього прояву вищих моральних якостей, хоче бачити в лікареві зосередження моральних чеснот і насамперед співчуття, виключну сумлінність та самодисципліну, чесність і високу майстерність, вправність, серйозне ставлення до своєї справи і здатність до самозречення. Наявність цих якостей є моральною гарантією, основою для довіри й авторитету.


^ 2. Тривалість заняття: 2 (год.)


3. Навчальна мета (конкретні цілі):

Знати:

  • Основні вимоги до особистості медичних працівників.

  • Психологічні типи лікарів.

  • Професіограму лікаря загальної практики.

  • Особливості професій, при яких розвивається професійна деформація.

  • Ознаки професійної деформації, «синдром вигоряння».

  • Шляхи його попередження.

  • Види спілкування в медичному середовищі: міжособисте, індивідуально-групове, колективно-індивідуальне, групове.

  • Особливості спілкування між лікарями, лікар-медсестра.

Вміти:

  • Визначити та налагодити взаємини в системі "хворий-лікувальне середовище".

  • Спілкуватися в медичному середовищі. Дотримуватися морально-етичних вимог.

Засвоїти практичні навички:

  • Трактувати умови створення здорового психологічного клімату у медичному середовищі;

  • Визначати тактику поведінки у спілкуванні з хворими.

  1. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

    Назви попередніх дисциплін

    Отримані навики

    1.Загальна психологія

    2. Етика

    3. Філософія



    Описувати професійні якості лікарів, визначати поняття "лікарська таємниця", "синдром вигоряння", "професійна деформація", "мораль", застосовувати головні правила етики та деонтології у спілкуванні з медичним персоналом та з хворими, володіти правилами деонтології та субординації.

  2. ^ Поради студенту.

    1. Зміст теми:

Медична деонтологія – це сукупність етичних норм і принципів поведінки медичного працівника при виконанні своїх професійних обов’язків. Медична деонтологія тісно пов’язана з медичною етикою. Медична етика – це вчення про мораль медпрацівників, їх поведінку, взаємозв’язки з хворими, з колегами, із суспільством. Складовою частиною медичної етики є деонтологія – вчення про обов’язки медичного працівника. Мораль (від лат. moralis — моральний, moris — звичай) — це сукупність історично зумовлених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття і поведінки людей їхні відносини в процесі виробництва матеріальних і духовних цінностей, що визначають їхні обов'язки один до одного, до соціальних груп, верств класів, до суспільства, і виконання яких базується на громадській думці. Етика, мораль, людина — це органічне триєдинство є чи не найвагомішим соціальним орієнтиром у становищі суспільства й особистості. Справді, як ми вже вказували, грецьке слово ethos — тобто звичай, характер, система норм поведінки — визначає провідні моральні спрямування індивіда у вимірі між людських взаємин, а отже, до певної міри і психологічний портрет державних стосунків. Етичні закони і позиції у медицині — це погляди і знання, які наочно інтегрують моральні основи особистості лікаря й загалом лікарювання, теорію й практику стосунків з хворими, суспільством та колегами. Медична етика включає постулати про лікарський обов'язок, слово лікаря, лікарську таємницю, добро й зло, інші моральні та філософські категорії І пріоритети в охороні здоров'я. А лікарська деонтологія — це догми професійних обов'язків у медицині, вона с прикладною частиною концептуального вчення про медичну етику. Зрозуміла річ, не існує окремих етичних категорій щодо поведінки лікаря, фельдшера, медичної сестри чи санітарки. Етичні принципи у медицині — неподільне ціле, хоча кожний окремий медичний фах мас свої професійні, а отже, й етичні відмінності. Проте переважають всеосяжні моральні правила й загальні етичні настанови: слово, чесноти, намагання й знання медичного працівника, його невід'ємні моральні гасла в практичній поведінці відіграють істотну роль у зціленні хворого й допомозі йому. У кожній професії існують певні етичні протиріччя і своєрідні способи їх вирішення, до чого залучається людина зі своїм суб'єктивним світом почуттів, прагнень, моральних оцінок. Серед різноманітних ситуацій у професійних стосунках необхідно виділити найтиповіші риси й особливості, котрі характеризують специфіку професійних стосунків або відносну самостійність професії. Суть професійної моралі полягає у відображенні особливостей професійних стосунків. Оскільки мораль відображає суспільне буття в цілому, то виникає питання про характер відображення професійного розподілу в моралі. Моральна оцінка професійної діяльності визначається двома основними критеріями а) що об'єктивно дає професія для суспільного розвитку і б) що суб'єктивно дає професія індивіду в розумінні етичного впливу на нього, оскільки різні професії мають неоднаковий моральний вплив на людей котрі присвятили себе цим професіям. Єдність згаданих моментів виявляється у моральному ідеалі як вищій формі моральної свідомості. Моральний ідеал, який виражає прагнення до нового рівня розвитку суспільства й особистості, вбирає в себе також уявлення про досконалі професійні якості. У тих професіях, де об'єктом впливу є сама людина, моральність виступає не лише одним із найважливіших чинників ефективності професійної діяльності, а й також є формою її самовираження. Без об'єктивно істинних знань ця діяльність, навіть за умови збереження моральних принципів, є не професійною. Лікар повинен володіти такими якостями, як спостережливість і проникливість, розвинуте клінічне мислення, професійна наполегливість і пристрасність тощо. Людина — не тільки дуже складний, а й найцінніший об'єкт впливу, тому що вона є особистістю. Через це стосунки лікаря і хворого передусім особистісні, суб'єктивні, тобто соціальні. Соціальна функція медицини позначається на суб'єктивних відносинах і виявляється у моральній свідомості як норма, яка вимагає підкорення інтересів лікаря інтересам суспільства через ставлення до хворого. Щодо моралі як суті, то маємо тут деяку однозначність, не залежну від обставин. Вона нібито забезпечує "надійність" лікаря у його стосунках з людьми (здоровими і хворими) безпосередньо на робочому місці й у побуті, визначає всі етичні принципи його. Починаючи спілкування з хворим, лікар зобов'язаний сконцентрувати на ньому свою увагу, нібито забувши про себе, цілком підкоривши розум, волю, знання й досвід справі збереження життя, полегшення страждань, відновлення здоров'я.Порушення правил деонтології може призвести до виникнення такої патології як ятрогенія – психогенний розлад внаслідок неправильних, необережних висловлювань або дій медичного працівника. Тому важливим принципом є дотримування основного деонтологічного правила – не зашкодили при діагностиці, або лікуванні.

^ Професіограма лікаря медичного психолога.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:
Здібності:

 високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги (здатність тривалий час зосереджуватися на одному предметі, не відволікаючись на інші об'єкти і не послабляючи уваги);

 високий рівень розвитку переключення і розподілу уваги (здатність швидко переводити увагу з одного предмета на інший чи з одного виду діяльності на інший, а також утримувати в центрі уваги одночасно кілька предметів чи робити одночасно кілька дій);

 гарний розвиток образної і словесно-логічної пам'яті;

 високий рівень розвитку образного мислення;

 розвиток логічного мислення;

 гарний розвиток мнемонічних здібностей (довгострокова і короткочасна пам'ять);

 комунікативні здібності (спілкування і взаємодія з людьми, уміння встановлювати контакти);

 уміння слухати;

 вербальні здібності (уміння говорити чітко, ясно, виразно);

 ораторські здібності (грамотне вираження думки);

 здатність до самоконтролю.
^ Особистісні якості, інтереси і схильності:

 високий ступінь особистої відповідальності;

 терпимість, безоцінне ставлення до людей;

 інтерес і повага до іншої людини;

 прагнення до самопізнання, саморозвитку;

 оригінальність, спритність, різнобічність;

 допитливість і навченість;

 тактовність, вихованість;

 схильність до співпереживання;

 ініціативність;

 цілеспрямованість, наполегливість;

 інтуїція, уміння прогнозувати події;

 спритність;

 уміння зберігати таємницю;

 творчий початок;

ерудованість.
^ Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

 психічна й емоційна неврівноваженість;

 агресивність;

 замкнутість;

 нерішучість;

 відсутність схильності до роботи з людьми;

 невміння зрозуміти позицію іншої людини;

 ригідність мислення (нездатність змінювати способи рішення задач відповідно до умов середовища, що змінюються,);

 низький інтелектуальний рівень розвитку.

^ Деформація особистостістості професійна — зміна якостей особистості (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування і поведінки), які наступають під впливом тривалого виконання професійної діяльності. Внаслідок нерозривної єдності свідомості і специфічної діяльності формується професійний тип особистості. Найбільший вплив професійна деформація робить на особистісні особливості представників тих професій, робота яких пов'язана з людьми (чиновники, керівники, працівники по кадрах, педагоги, психологи). Крайня форма професійної деформації особистості у них виражається у формальному, суто функціональному відношенні до людей. Високий рівень професійної деформації також спостерігається у медичних працівників, військовослужбовців і співробітників спецслужб. 

^ Синдром емоційного вигорання («емоційне згорання») — специфічний вид професійної деформації осіб, вимушених під час виконання своїх обов'язків тісно спілкуватися з людьми. Термін «burnout» («емоційне вигорання») був запропонований американським психіатром Фрейденбергом в 1974 р. Синдром емоційного вигорання виявляється в:

а)  відчутті байдужості, емоційного виснаження, знемоги (людина не може віддаватися роботі так, як це було раніше);
б)  дегуманізації (розвиток негативного відношення до своїх колег і клієнтів);
в)  негативному самосприйнятті в професійному плані — недолік відчуття професійної майстерності.

Виділяють три основні чинники, що грають істотну роль в синдромі емоційного вигорання — особовий, рольовий і організаційний
Особовий чинник. Проведені дослідження показали, що такі змінні, як вік, сімейний стан, стаж даної роботи, ніяк не впливають на емоційне вигорання. Але у жінок більшою мірою розвивається емоційне виснаження, ніж у чоловіків, у них відсутній зв'язок мотивації (задоволеність оплатою праці) і розвитку синдрому за наявності зв'язку із значущістю роботи як мотивом діяльності, задоволеністю професійним зростанням. Що відчувають нестачу автономності («надконтрольовані особистості») більш схильні до «вигорання».
Психолог Фрейденберг описує тих, що «згорають» як співчуваючих, гуманних, м'яких, таких, що захоплюються, ідеалістів, орієнтованих на людей, і — одночасно — нестійких, інтровертованих, одержимих нав'язливими ідеями (фанатичні), «полум'яних».

^ Рольовий чинник. Встановлений зв'язок між рольовою конфліктністю,  рольовою невизначеністю і емоційним вигоранням. Робота в ситуації розподіленої відповідальності обмежує розвиток синдрому емоційного згорання, а при нечіткій або нерівномірно розподіленій відповідальності за свої професійні дії цей чинник різко зростає навіть при істотно низькому робочому навантаженні. Сприяють розвитку емоційного вигорання ті професійні ситуації, при яких спільні зусилля не узгоджені, немає інтеграції дій, є конкуренція, тоді як успішний результат залежить від злагоджених дій.
^ Організаційний чинник. Розвиток синдрому емоційного вигорання пов'язаний з наявністю напруженої психоемоційної діяльності: інтенсивне спілкування, підкріплення його емоціями, інтенсивне сприйняття, переробка і інтерпретація отримуваної інформації і ухвалення рішень. Інший чинник розвитку емоційного вигорання — дестабілізуюча організація діяльності і неблагополучна психологічна атмосфера. Це нечітка організація і планування праці, недостатність необхідних засобів, наявність бюрократичних моментів, багатогодинна робота, наявність конфліктів як в системі «керівник — підлеглий», так і між колегами.  Виділяють ще один чинник, що обумовлює синдром емоційного вигорання, — наявність психологічно важкого контингенту, з яким доводитися мати справу професіоналові у сфері спілкування (важкі хворі, конфліктні покупці, «важкі» підлітки і т.д.)
^

Стадії емоційного вигорання


Дж. Грінберг пропонує розглядати емоційне вигорання як п'ятиступінчастий прогресуючий процес.
1. Перша стадія емоційного вигорання («медовий місяць»). Працівник зазвичай задоволений роботою і завданнями, відноситься до них з ентузіазмом. Проте у міру продовження робочих стресів професійна діяльність починає приносити все менше задоволення і працівника стає менш енергійним.
2. Друга стадія («недолік палива»). З'являються втома, апатія, можуть виникнути проблеми з сном. За відсутності додаткової мотивації і стимулювання у працівника втрачається інтерес до своєї праці або зникають привабливість роботи в даній організації і продуктивність його діяльності. Можливі порушення трудової дисципліни і усунутість (дистанціювання) від професійних обов'язків. У разі високої мотивації працівник може продовжувати горіти, користуючись внутрішніми ресурсами, але в збиток своєму здоров'ю.

3. Третя стадія ("хронічні симптоми"). Надмірна робота без відпочинку, особливо «трудоголіків», приводить до таких фізичних явищ, як виснага і схильність захворюванням, а також до психологічних переживань — хронічної дратівливості, загостреної злості або відчуття пригніченості, «загнаності в кут». Постійне переживання браку часу (синдром менеджера).
4. Четверта стадія (криза). Як правило, розвиваються хронічні захворювання, внаслідок чого людина частково або повністю втрачає працездатність. Посилюються переживання незадоволеності власною ефективністю і якістю життя.

5. П'ята стадія емоційного вигорання («пробиття стіни»). Фізичні і психологічні проблеми переходять в гостру форму і можуть спровокувати розвиток небезпечних захворювань, загрозливих життю людини. У працівника з'являється стільки проблем, що його кар'єра знаходиться під загрозою.
^ 5.2. Теоретичні питання до заняття:

  1. Основні вимоги до особистості медичних працівників.

  2. Психологічні типи лікарів.

  3. Професіограма лікаря загальної практики.

  4. Стадії емоційного вигорання

  5. Основні чинники, що грають істотну роль в синдромі емоційного вигорання

  6. Синдром емоційного вигорання виявляється в:

  7. Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності

  8. Особистісні якості, інтереси і схильності

  9. Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності

  10. Поняття про професійну деформацію.

  11. Особливості професій, при яких розвивається професійна деформація.

  12. Ознаки професійної деформації, «синдром вигоряння». Шляхи його попередження.

  13. Спілкування в медичному середовищі.

  14. Дотримання морально-етичних вимог.

  15. Види спілкування в медичному середовищі: міжособисте, індивідуально-групове, колективно-індивідуальне, групове. Особливості спілкування між лікарями, лікар-медсестра.

^ 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

  1. Визначити ознаки професійної деформації у лікарів;

  2. Визначити ознаки «синдрому вигорання» у медичних працівників;

  3. Провести тестування використовуючи опитувальник Спилберга-Ханіна;

^ 5.4. Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю:

  1. Які розрізняють психологічні типи лікарів.

  2. Професіограма лікаря загальної практики.

  3. Назвіть стадії емоційного вигорання

  4. Перерахуйте основні чинники, що грають істотну роль в синдромі емоційного вигорання

  5. Які ознаки синдрому емоційного вигорання у лікарів

  6. Назвіть якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності лікаря

  7. Назвіть якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності лікаря

  8. Що таке професійна деформація.

  9. Перерахуйте професії, при яких розвивається професійна деформація.

  10. Які ознаки професійної деформації, «синдрому вигоряння»?

Б. Тестові завдання для самоконтролю:

1. Комунікативна компетентність лікаря підвищується з розвитком такої якості, як

а) ригідність

б) агресивність

в) здатність до емпатії

г) тривожність


2. Синдром емоційного згорання – є наслідком

а) невпевненості в собі і підвищеній відповідальності

б) надмірній вразливості

в) професійній некомпетентності

г) критики з боку старших

3. У професійному спілкуванні лікаря з хворими переважають пози

а) симетричні

б) природні симетричні

в) природні асиметричні закриті

г) природні асиметричні відкриті


4. Протягом фази орієнтації лікар

а) спостерігає невербальну поведінку хворого

б) вирішує, які лабораторні обстеження слід призначити хворому

в) формулює ряд гіпотез (визначає зону пошуку)

г) ставить діагноз



    5. Здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, зокрема в умовах лікувальної взаємодії називається

а) інтерактивною толерантністю

б) інтерактивною компетентністю

в) комунікативною спроможністю

г) комунікативною толерантністю

д) комунікативною компетенцією

    6. Поєднання таких якостей як емоційна дистанційованість лікаря від глибинних проблем пацієнта, орієнтація на симптоми, орієнтація на технократичний підхід до лікування входить в структуру одного з наступних психологічних типів лікаря

а) співчутливого

б) емоційно-нейтрального

в) апатичного

г) директивного

д) недирективного

7. До «важких» відносяться пацієнти, що мають

а) эпилептоидные риси

б) депресивні риси з суїциїдальною настроєністю

в) гипертимные риси

г) астено-невротичні риси


8. Поведінка при агравації характеризується

а) свідомим зображенням симптомів отсутствующего захворювання

б) зменшенням симптомів хвороби

в) перебільшенням симптомів хвороби

г) неусвідомленням симптомів хвороби


9. Професійна адаптація полягає в

а) відробітку практичних навиків

б) підвищенні рівня знань

в) встановленні емоційної дистанції з хворими

г) вдосконаленні професіоналізму, встановленні адекватної емоційної дистанції з хворими, формуванні індивідуального лікарського «іміджу»


10. Лікар як хворий - це

а) вдячний пацієнт, що полегшує працю лікаря, що лікує;

б) такий же, як і решта всіх пацієнтів;

в) «найважчий» і «нетиповіший» хворий;

г) «найтиповіший» хворий.

11. Емпатія - це

а) здібність до співчуття, співпереживання

б) схильність до підвищеного настрою

в) схильність переживати почуття провини

г) потреба в емоційній підтримці з боку навколишніх людей


    12. Виділяють всі нижченаведені типи психологічної установки в процесі лікувальної взаємодії за виключенням

а) позитивна

б) негативна

в) адекватна

г) неадекватна

д) кататимная


    13. У поняття «Ідеального пацієнта» лікар, як правило, включає всі нижченаведені характеристики за винятком однієї

а) віра і відсутність сумнівів в силах і уміннях лікаря, що лікує

б) готовність беззаперечно виконувати призначення

в) уміння стисло і чітко висловлювати проблему і скарги

г) хороша обізнаність в медичних питаннях

д) мала обізнаність в медичних питаннях

14. Партнерська модель взаємин лікар - хворий широко використовується

а) клініці внутрішніх хвороб

б) акушерстві і гінекології

в) психіатрії і неврології

г) психотерапії


15. Комунікативна компетентність лікаря знижується під впливом наступних властивостей

а) эмпатия

б) підвищена тривожність

в) упевненість поведінки

г) сензитивность


16. Перше враження хворого про лікаря

а) складається в перші 18 секунд знайомства

б) формується протягом першої зустрічі лікаря і хворого

в) складається поступово, у міру того, як вони краще дізнаються один одного

г) нестійкий і швидко коригується під впливом інших вражень


    17. Пацієнти з невротичними розладами в образ «ідеального лікаря» в не схильні включати таку якість, як

а) відчуття гумору

б) компетентність

в) розум

г) уважність

д) захопленість роботою


18. Комунікативний бар'єр у взаєминах може бути пов'язаний з високим рівнем

а) сензитивности до відкидання

б) сприйняття соціальної підтримки

в) агресивності

г) депресивності

19. Відчуття психологічного контакту дає елемент невербального спілкування

а) погляд в очі

б) жест вітання

в) поворот корпусу тіла і голови убік хворого

г) кивок головою


20. Гучна мова частіше наголошується у

а) осіб астено-невротичного типу

б) хворих з елементами навязливих станів

в) хворих з іпохондричними переживаннями

г) пацієнтів в гіпоманіакальному стані


21. Владна, авторитарна модель відносин лікар - хворий з фіксованою структурою і жорстким розподілом ролей - це модель

а) керівництво

б) партнерства

в) керівництво-партнерство

г) модель контракту


22. Який найкращий шлях до розуміння пацієнта

а) перевірити його інтелект

б) вислухати його звіт

в) використовувати різну техніку дослідження

г) використовувати стандартне діагностичне інтерв'ю

Література

Основна

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації. – Вінниця, 2001.

  2. Вітенко І.С., Чабан О.С., Бусло О.О. Сімейна медицина: психологічні аспекти діагностики, профілактики і лікування хворих. – Тернопіль, ”Укрмедкнига”, 2002.

  3. Гавенко В.Л., Вітенко І.С., Самардакова Г.О. Практикум з медичної психології. – Харків: Регіон-інформ, 2002.

  4. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг. ред. професора І.Д.Спіріної, професора І.С.Вітенка. – Дніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  5. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Медицинская психология. М., 1984.

  6. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. – М.: Мед.прес., 1998.

  7. Основи загальної і медичної психології / За ред. І.С. Вітенка і О.С.Чабана. Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.

  8. Сидоров П.И., Парняков А.В. Введение в клиническую психологию: В 2-х томах. – М., 2000.


Додаткова

  1. Абрамова Г.С. Практическая психология. – М., 1997, 368 с.

  2. Годфруа Ж. Что такое психология: в 2-х т. – М., 1992.

  3. Карвасарский Б.Д. Клиническая психология: учебник. – СПб, Питер, 2002.


Методичну вказівку склала

асистент О.С. Юрценюк


Схожі:

“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
“Затверджено” icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
“Затверджено” iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
“Затверджено” iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
“Затверджено” iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
“Затверджено” iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
“Затверджено” iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
“Затверджено” iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи