Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет




Скачати 415.38 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Сторінка1/3
Дата12.07.2012
Розмір415.38 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри нервових

хвороб психіатрії та медичної психології

“___” ________2007 року (Протокол № __)

Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський





МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА


студентам ІІІ курсу медичного факультету №1, 2

для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття


Тема ІІ.5:ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАЛЕЖНОЇ ПОВЕДІНКИ.^ СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА, ПРОФІЛАКТИКА І РАННЄ РОЗПІЗНАВАННЯ СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УМИРАННЯ І СМЕРТІ. ЕВТАНАЗІЯ”.


Модуль Медична психологія

(назва модуля)


Змістовний модуль ІІ. Практичні аспекти медичної психології.


Чернівці – 2007


Тема ІІ.5: „ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАЛЕЖНОЇ ПОВЕДІНКИ. СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА, ПРОФІЛАКТИКА І РАННЄ РОЗПІЗНАВАННЯ СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УМИРАННЯ І СМЕРТІ. ЕВТАНАЗІЯ”.


  1. Актуальність теми. Психологічні аспекти залежної, суїцидальної поведінки, танатології та евтаназії на сьогоднішній момент стають все актуальнішою медичко-психологічною та соціальною проблемою, тому вивчення цієї проблеми є надзвичайно важливою для майбутнього лікаря.

  2. Тривалість заняття – 2 години

  3. Навчальна мета.

Знати:

  • психологічні аспекти залежної поведінки;

  • психологічні особливості залежної особи в лікувальному процесі;

  • сімейні та соціальні відношення залежної особи, співзалежність;

  • суїцидальна поведінка, профілактика і раннє розпізнавання суїцидальних тенденцій;

  • суїцид, мотиви, цілі;

  • різновиди суїцидальної поведінки;

  • своєчасне виявлення суїцидальних думок та намірів;

  • роль соціально-психологічних служб, служби довіри;

  • особливості суїцидальної поведінки у сома точно хворих, в онкології, при різних дефектах;

  • психологічні аспекти умирання та смерті. Евтаназія.

Вміти:

  • розпізнавати залежну поведінку;

  • знаходити позитивний психологічний контакт з особами залежної поведінки;

  • своєчасно виявляти суїцид альні наміри, тенденції.

Опанувати:

  • надання психологічної допомоги особам із залежною поведінкою;

  • психокорекцію та психотерапію для осіб із залежною поведінкою, суїцидальними намірами;

  • психологічний супровід умирання та смерті.;

4. Міжпредметна інтеграція:

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. загальна психологія

2. пропедевтика внутрішніх хвороб

3. нормальна фізіологія

- дослідження особистості; - клінічне - дослідження хворого;

- функції головного мозку. Фізіологія

вищої нервової діяльності.


^ 5. Поради студенту.

5.1. Зміст теми.

Аналіз чинників виникнення тотальної психологічної залежності.
Останнім часом усе частіше ми зіштовхуємося з явищами психологічної залежності в повсякденному житті. Наркоманія й алкоголізм уже стали класичними проблемами нашого суспільства. Втеча від реальності за допомогою комп’ютерних ігор і Інтернету набирає свої обороти. Велику популярність отримують нетрадиційні релігії і духовні практики, фанатичну відданість жадає від своїх послідовників багаторівневий маркетинг. Але найбільшу небезпеку несе діяльність тоталітарних сект. Залежність — одне з базових переживань людини, що займає важливе місце в її психічному житті. У рамках психічної норми існують різноманітні форми залежності батьків і дітей, подружжя, членів команди в бізнесі і спорті, учнів і вчителів. Проте, коли ця якість досягає патологічних розмірів, людина втрачає спроможність до критичного мислення, співвідносить своє життя з цінностями однієї авторитетної особистості або групи людей, руйнує значимі дотепер сімейні і соціальні зв’язки. У пошуках відповіді на питання, яким чином доросла, розумна, освічена людина стає тотально залежною, ми дійшли до висновку, що на виникнення тотальної психологічної залежності впливають як мінімум такі групи чинників:
— чинники індивідуальності (ослаблене Я)
— чинники середовища (інформаційні забруднення)
— чинники навмисного впливу (деструктивний контроль свідомості)
Приступимо до аналізу перерахованих чинників.
Розглянемо докладніше умови індивідуального розвитку, що впливають на можливість виникнення тотальної психологічної залежності на різних етапах онтогенезу.
Психоаналітики вважають, що головним у залежному поводженні є не імпульс до саморуйнування, а дефіцит адекватної інтерналізації батьківських фігур і, як наслідок, порушення спроможності до самозахисту.
К. Хорні бачить причини базисної тривоги у дітей у прямому або непрямому підпорядкуванні, байдужності, хитливому поводженні, відсутності уваги до індивідуальних потреб дитини, відсутність керівництва, приниження, хиба справжнього тепла. А головне, це відчуття дитиною схованого ханжества серед навколишніх його людей: його почуття, що любов батьків, християнське милосердя, чесність, шляхетність тощо можуть бути тільки удаваністю.
Крайніми, екстремальними формами відносин між батьках і дітьми є депривація і симбіоз, в одному випадку батьки ігнорують дитину і позбавляють її своєї любові, а в другому — батьки поглинають дитину своєю увагою, опікою та контролем. На думку С.В. Ільїної, як депривація, так і симбіоз не тільки здійснюють виключно шкідливий вплив на образ Я та картину світу дитини, а й створюють психологічну базу, особливу перцептивну готовність для різних форм вторгнення: фізіологічного, сексуального, психологічного.
Кожен раз, коли дитина жертвує своїми насущними потребами, почуттями, світоглядом в угоду очікуванням, страхам, або педагогічним принципам батьків, має місце психологічне насильство.

Перераховані чинники ведуть дитину до пошуку правди і захисту поза рідним домом, а це значно підвищує ризик того, що дитина потрапить під деструктивний вплив.
У дитинстві на виникнення тпз може вплинути некомпетентне поводження батьків, їхнє незнання психологічних особливостей дітей, їхнє бажання зробити або дуже зручну для себе дитину, або дуже щасливу. Звичайно, це виявляється як гіперопіка з придушенням будь-якої ініціативи та вольової регуляції дитини. Іноді у виді вседозволеності, що взагалі не припускає формування в дитини спроможності до вольових дій. Сформований у дитинстві синдром залежності, який характеризується повною відкритістю меж індивідуальності, маніпулятивним стилем стосунків, ненаситною афіліативною потребою вимагає об’єкт задоволення та знаходить його часто в особі лідера тоталітарної секти.

У зрілому віці людина теж не захищена від виникнення психологічної залежності. Коли вона робить свій власний вибір, вона тривожиться, сумнівається в собі і в інших.
Поведінка дорослої людини визначається цілим рядом специфічних психологічних потреб:
— у служінні і керівництві (З. Фромм);
— в аффіліації і у владі (Х. Хекхаузен);
— потреби в безпеці, у приналежності, у повазі, самовираженні (А. Маслоу);
— в уяві, судженні і символізації (С. Мадди).
При задоволені зазначених вище потреб важко виробити критерії істини. Доведена до гіпертрофованих розмірів комбінація з перерахованих потреб виступає одним із психічних механізмів тотальної психологічної залежності. Прагнення людини реалізувати зазначені потреби може призвести її в духовну традицію або духовну практику, де вона зможе наситити свій духовний голод. Або в тоталітарну секту, лідери котрої прекрасно маніпулюють зазначеними потребами людини.
Протягом усього життя в людини появляються кумири, авторитети. Це може бути улюблений вчитель, улюблений письменник, лідер молодіжної групи, професіонал, філософ, мудрець. Кумир, як правило, відображує актуальні задачі особистісного розвитку фаната. Але по мірі розв’язання особистих задач кумир втрачає своє значення в житті людини. На арену виходить нове захоплення і нова авторитетна особистість. Це в нормальних умовах. У патологічних умовах людина визнає лише свого кумира, втрачає себе, живе не своїм життям, а розігрує чужу їй роль.

Аналіз психотерапевтичної практики та відповідної літератури приводить до впевненості, що без впливу зацікавлених осіб тотальна психологічна залежність не виникає. Існують методи деструктивного контролю свідомості, за допомогою яких відбувається індокринація .

Класичною стала модель Р.Дж. Ліфтона «подвоєння особистості», яка пояснює, як відбувається індокринація. Відповідно до Ліфтона, подвоєння полягає в поділі системи власного я на дві незалежно функціонуючі цілісності. Справа в тому, що поведінка, яка винагороджується тоталітарною групою, настільки відрізняється від старого Я, що звичайного психологічного захисту недостатньо для життєвого функціонування. Таким чином, усі думки, переконання, дії, почуття і ролі, пов’язані з перебуванням у деструктивному культі, організуються в незалежну систему, «часткове Я», що цілком узгоджується з вимогами даної групи, але відбувається це не за вільним вибором особистості, а як інстинктивна реакція самозбереження в майже нестерпних психологічних умовах.
Филип Зимбардо пропонує соціально-психологічну модель «обернення за допомогою переконання». Відповідно до цієї моделі члени культу занурені в групу і заохочуються до дій, що деіндивідуалізують індивіда, змушують відчути силу групи. Конвей і Зигельман висунули гіпотезу про те, що культове обернення є результатом розрахованого маніпулювання інформацією, яке веде до інформаційного перевантаження. Вони запропонували докази і того, що культи підвищують уразливість у відношенні інформаційного перевантаження шляхом маніпулювання навколишнім середовищем новачка: несподівані зміни в дієті, що включають зменшення кількості протеїну, недостатність сну, ізоляція і переїзд у незнайоме місце, постійна емоційна і фізіологічна стимуляція; запрограмовані «дитячі» соціальні контакти. Медитація й інші подібні до гіпнотичних методики, застосовувані культами, викликають дезорієнтацію «узагальненої орієнтації в реальності», що, відповідно до думки багатьох колишніх культистів, спричиняє розлад розумових процесів.
Специфіку сучасної соціальної ситуації існування людини визначають чинники інформаційного суспільства:

— існування сучасної людини в інформаційно щільному середовищі: агресія мас-медіа і множина слабко контрольованих контактів, обвал проблем, таких як екологічна, демографічна, сексуальна;

— атавізми тоталітарного режиму в масовій свідомості населення, готовність до рабського, слухняного поводження;

— психологічна необізнаність населення як передумова безумовної податливості фаховому сугестивному тиску зацікавлених осіб;
— неможливість приховати фахові секрети від нечистих на руку ділків (за гроші кожен бажаючий одержує дані про сучасні ефективні
психотехнології);
— відсутність реально діючих соціальних інститутів психогігієни та психопрофілактики.
У зв’язку з перерахованими факторами виникає питання про інформаційно-психологічну безпеку особистості.
До соціально-психологічних чинників, що роблять безпосередній вплив на інформаційно-психологічну безпеку особистості, Г.В. Ложкін відносить: деформацію системи норм; неадекватну оцінку національних, культурних та історичних традицій; появу нових засобів впливу на свідомість; деструктивну роль нетрадиційних конфесій; ослаблення найважливіших соціокультурних інститутів держави — науки, освіти, культури; відсутність сформованих психологічних механізмів захисту від маніпулятивних впливів у переважної частини всіх прошарків населення.

З усього сказаного випливає, що нова інформаційна епоха та загальні процеси демократизації в нашому суспільстві вимагають нових підходів до безпеки життєдіяльності людини, а саме: розробка нових методів психологічної допомоги, спрямованих на подолання тотальної психологічної та культової залежності, розробка профілактичних мір у вихованні дітей, юридична оцінка таких явищ, як психічна агресія, психологічне насильство та деструктивний контроль свідомості.
  Сьогоднішній світ став занадто інформатизованим. Це викликає певну кризу в існуючій системі освіти. Лавина інформації, що накрила школярів, студентів і викладачів, майже вийшла з-під контролю. Майбутні фахівці ще в стінах освітніх закладів зазнають перенапруження та частих депресій через колосальні перевантаження. Та все одно обсяг знань, що людина може засвоїти за період навчання у закладах освіти, обмежений.

Сучасний стан науки і суспільства, динамічний соціальний прогрес, збільшення обсягу нової інформації різко скорочують частку знань, отриманих людиною в період професійного навчання стосовно інформації, необхідної їй для повноцінної діяльності в суспільстві, що змінюється. Тому підприємствам і організаціям потрібні фахівці не стільки інформовані, скільки такі, що вміють працювати з інформацією. Адже людині, що не вміє правильно оцінити і проаналізувати ситуацію, складніше прийняти вірне рішення, відстояти власну позицію, взяти на себе відповідальність за отримані результати.

Така людина скоріше може потрапити в психологічну залежність: залежність від обставин, від інших людей і груп, від сталих суспільних стереотипів і стереотипів власного минулого досвіду. Психологічно залежна людина навіть не помічає, як стає “олов'яним солдатиком” в інформаційних іграх (чи війнах): ідеологічних, політичних, фінансово-економічних, релігійних.

Сучасна психологічна наука напрацювала достатню кількість технологій психічного впливу. Під психічним впливом розуміють здійснюваний за допомогою мови і немовних засобів вплив однієї особистості чи групи людей на психологію іншої особистості чи групи, що виходить з певних мотивів і переслідує конкретну мету [4, с.7]. Як правило, ці технології активно вивчають і засвоюють ті, хто збирається впливати: політики, рекламісти і PR-фахівці, представники мас-медіа і працівники сфери обслуговування. Технології психічного впливу – їх “виробничий інструментарій”.

 “Маніпуляція — це вид психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованого порушення в іншої людини намірів, що не збігаються з його актуально існуючими бажаннями” [2, с.59].

У даному випадку ми бачимо коректне визначення маніпуляції саме як психологічного інструмента, але, одночасно, і як інструмента психічного насилля.

 

^ Комп'ютерні ігри не іграшка?

    Всі існуючі на сьогоднішній день публікації щодо оцінки впливу на людину комп'ютерних ігор складаються із двох протилежних точок зору. Одна половина дослідників, психологів, або просто журналістів вважає, що комп'ютерні ігри приносять шкоду, друга половина таких же людей вважає, що ігри приносять користь. Але незважаючи на ці думки, існує ще третя група людей, яка саме грає в ці ігри. І їх мало хвилюють дані думки, більш того, їх за вуха не відтягнути від комп'ютера.     Виділяють три основні можливі причини депресивних відхилень в сфері емоційних психічних станів у ігрових комп'ютерних адиктів:

1. Наявність постійної потреби в комп'ютерній грі і, одночасно з цим, неможливість повного задоволення цієї потреби.

2. Суб'єктивне переживання адиктами на свідомому рівні практичної марності захоплення комп'ютерними іграми і, унаслідок цього, власної марності, поряд з неможливістю припинення захоплення в силу наявності психологічної залежності.

3. Неадекватне відношення до себе в результаті невідповідності "Я реального" і "Я віртуального".

  •     Більшість з "фанатів комп'ютерних ігор" - люди з відомими психологічними проблемами: несформоване особисте життя, незадоволеність собою, і, як наслідок, втрата сенсу життя і нормальних людських цінностей. Єдиною цінністю для них є комп'ютер і усе, що з цим зв'язане.
        Усі комп'ютерні ігри можна умовно розділити на рольові і нерольові. Рольові комп'ютерні ігри - це ігри, у яких граючий приймає на себе роль комп'ютерного персонажа. Тільки при грі в рольові комп'ютерні ігри, можна спостерігати процес "входження" людини в гру, а в клінічних випадках - процес втрати індивідуальності й ототожнення себе з комп'ютерним персонажем. Психологічна залежність від рольових комп'ютерних ігор є самою могутньою по ступені свого впливу на особистість граючого.    Найбільшою силою "затягування" чи "входження" у гру характеризується перший тип рольових ігор. Специфіка тут у тім, що вид "з очей" провокує граючого до повної ідентифікації з комп'ютерним персонажем, до повного входження в роль. Через кілька хвилин гри (час варіюється в залежності від індивідуальних психологічних особливостей і ігрового досвіду граючого) людина починає втрачати зв'язок з реальним життям, цілком концентруючи увагу на грі, переносячи себе у віртуальний світ. Граючий може зовсім серйозно сприймати віртуальний світ і дії свого героя вважає своїми. Решта рольових ігор, як вважає автор статті, такого сильної залежності не викликають, а нерольові зовсім не створюють залежності.
        Виділяються такі стадії залежності:

  • Стадія легкої захопленості. Після того, як людина один чи кілька разів пограла у рольову комп'ютерну гру, вона починає "відчувати смак", їй починає подобатися комп'ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.

  • Стадія захопленості. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності є поява в ієрархії потреб нової потреби - гра в комп'ютерні ігри. Гра в комп'ютерні ігри на цьому етапі приймає систематичний характер. Якщо людина не має постійного доступу до комп'ютера, можливі досить активні дії по усуненню перешкод.

  • Стадія залежності. Ця стадія характеризується не тільки зрушенням потреби в грі на нижній рівень піраміди потреб, але й іншими, не менш серйозними змінами - у ціннісно-смисловій сфері особистості.
        Залежність може оформлятися в одній із двох форм: соціалізованій і індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча й в основному з такими ж ігровими фанатами). Такі люди дуже люблять грати спільно, грати за допомогою комп'ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш пагубна у своєму впливі на психіку людини, ніж індивідуалізована форма. Розходження в тім, що люди не відриваються від соціуму, не ідуть "у себе"; соціальне оточення, що хоча і складається з таких же фанатів, усе-таки , як правило, не дає людині цілком відірватися від реальності, "піти" у віртуальний світ і довести себе до психічних порушень.
        Для людей з індивідуалізованою формою залежності такі перспективи набагато більш реальні. Це крайня форма залежності, коли порушуються не тільки нормальні людські особливості світогляду, але і взаємодія з навколишнім світом. Порушується основна функція психіки - вона починає відбивати не вплив об'єктивного світу, а віртуальну реальність. Ці люди часто подовгу грають наодинці, потреба в грі знаходиться в них на одному рівні з базовими фізіологічними потребами. Для них комп'ютерна гра - це свого роду наркотик. Якщо протягом якогось часу вони не "приймають дозу", то починають відчувати незадоволеність, негативні емоції, впадають у депресію. Це клінічний випадок.

    А ось протилежна точка зору: вчені Чикагського університету, що займалися вивченням складних соціальних взаємодій, прийшли до висновку, що комп'ютерні onlіne-ігри приносять людям користь. Як піддослідних кроликів учені використовували такі популярні стрілялки, як Counter-Strіke та Quake. Дослідники зуміли "докопатися" до складної культури, що оточує ці ігри, а також до причин, по яких люди знаходять їх цікавими, спростовуючи розхожу думку, що "стрілялки" занадто немудро.    Райт cтверджує, що такі ігри, що будуються на співробітництві гравців і необхідності покладатися один на одного, ведуть до зміцнення дружби. Люди воліють грати з тими, кого вони знають, а коли в грі з'являється хтось незнайомий, стиль спілкування і поводження дуже сильно міняється.).
    Інші (новозеландські) вчені прийшли до висновку, що захоплення комп'ютерними іграми, як і просто тривала робота на комп'ютері можуть привести до серйозних травм рук, подібні ушкодження можна порівняти з т.зв. "синдромом текстових повідомлень", яким страждають користувачі мобільних телефонів. Справа в тім, що при частому наборі текстових повідомлень на мобільних терміналах пальці стають менш пружними.

    А от документальні свідчення щодо наслідків комп'ютерної залежності:    Найгучніша трагедія, зв'язана з комп'ютерними іграми. Два підлітки розстріляли дванадцять однокласників, вчителя і ранили ще кілька людей, розкидаючи саморобні гранати. Після чого покінчили життя самогубством. Очевидно, що діти збожеволіли без сторонньої допомоги, однак у знятому перед останнім походом у школу фільмі один з них говорить, що те що відбувається буде "чимось на зразок думу". Саме ця фраза і подібність інциденту із сюжетом комп'ютерної гри послужило приводом для позову, що батьки загиблих дітей пред'явили до виробників комп'ютерних ігор.

    Отже, комп'ютерні ігри потенційно несуть в собі небезпеку для людини, але так же само, як і будь-які інші заняття в житті, якщо так кажучи "перегинати палку". "Усе мені дозволено, але не все корисно; усе мені дозволено, але ніщо не повинно володіти мною".
  1   2   3

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Пропедевтики внутрішньої медицини
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Догляд та психологічне спостереження за хворими у хірургічному відділенні стаціонару (1 тиждень)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи