Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» icon

Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства»




НазваМіжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства»
Сторінка1/5
Дата12.07.2012
Розмір0.93 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5


Міністерство освіти і науки України

Харківська національна академія міського господарства


МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Тексти лекцій

(для студентів усіх форм навчання із спеціальностей -

6.050100 «Економіка підприємства», «Облік і аудит»)


Харків – ХНАМГ – 2007

УДК 339.9

Міжнародна економіка: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання спеціальностей 6.050100 - «Економіка підприємства», «Облік і аудит»). Авт.: Данильченко Є.П., Островський І.А., Шекшуєв О.А.. – Харків: ХНАМГ, 2007 – 86 с.


Автори: Є.П. Данильченко,

І.А. Островський,

О.А. Шекшуєв.


Рецензент: канд. екон. наук О.О. Чуприна


Рекомендовано кафедрою економічної теорії, протокол №14 від 20.04.2007



Харківська національна академія міського господарства,

Є.П. Данильченко, І.А.Островський, О.А. Шекшуєв , 2007

Зміст


Стор.



Вступ...........................................................................................................

Тема 1. Інтернаціоналізація економічного розвитку………………………..

Тема 2. Середовище міжнародної економічної діяльності………………….

Тема 3. Міжнародна торгівля…………………………………………………

Тема 4. Міжнародні інвестиції………………………………………………

Тема 5. Міжнародний кредит…………………………………………………

Тема 6. Міжнародна трудова міграція……………………………………….

Тема 7. Світова валютна система…………………………………………….

Тема 8. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс……………………….

Тема 9. Міжнародна економічна інтеграція…………………………………

Тема 10. Глобалізація та економічний розвиток……………………………

Тема 11. Міжнародна економічна політика України… ……………………

Список літератури.............................................................................................



4

5

19

23

32

38

46

55

61

64

75

78

84





ВСТУП

Ознакою початку ХХІ ст. є розвиток економічної глобалізації на підставі сучасних інформаційних технологій, тому неможливо ігнорувати вплив зовнішньоекономічного фактора як на практику господарювання, так і на теорію, зокрема, викладання економічних дисциплін.

Курс «Міжнародна економіка» є нормативним і складений відповідно до місця та значення дисципліни за структурно-логічною схемою, передбаченою освітньо-професійною програмою підготовки бакалаврів за спеціальностями 6.050100 - «Економіка підприємства», «Облік і аудит».

Теми й питання текстів лекцій, що пропонуються, відповідають робочій навчальній програмі дисципліни “Міжнародна економіка”. Одночасно звертається увага студентів на знання основних категорій і законів, що знайомі з часів вивчення попередніх загальноекономічних курсів.

Обмеженість аудиторного часу вимагає зростання якісного рівня самостійної роботи студентів. Тому тексти лекцій мають тісний зв’язок з методичними вказівками до організації самостійної роботи студентів [14], які містять питання лекцій та семінарських занять, контрольні запитання, ключові категорії, теми реферативних повідомлень, тестові завдання і типові задачі, список основних літературних джерел. Крім того, швидкий перебіг подій обумовлює оперативне використання матеріалів періодичних видань і електронних джерел інформації.

Ознайомлення з текстами лекцій може допомогти студентам заочної форми навчання при підготовці контрольних робіт.

Тема 1

^ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

План лекції

  1. Предмет курсу «Міжнародна економіка», його місце серед інших економічних дисциплін, структура і логіка викладання.

  2. Система міжнародного поділу праці (МПП) та основні тенденції його розвитку в сучасних умовах.

  3. Сутність інтернаціоналізації сучасного світового господарства і формування економічної єдності світу.


1.1. Наука про міжнародні особливості економічного розвитку існує понад 400 років. Почалася вона із спроб з’ясувати зміст зовнішньої торгівлі, а також шляхи підвищення її ефективності (нагадаємо про погляди представників меркантилізму). За 400 років сфера досліджень значно розширилася.

^ Мета вивчення дисципліни - це формування знань з міжнародної економіки, умов, форм, методів і основного інструментарію міжнародної економічної діяльності.

^ Предмет навчального курсу «Міжнародна економіка» - система мікро- і макроекономічних взаємовідносин, що виходять за національні межі в процесі інтернаціоналізації та глобалізації. Його вивчають після опанування такими дисциплінами, як “Політична економія”, Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Економічна історія” та “Історія економічних учень”. На вказаний курс спирається викладання наступних дисциплін: «Державне регулювання економіки», «Господарське законодавство», «Фінанси», «Маркетинг», «Менеджмент».

Головні завдання вивчення курсу такі:

  • визначення сутності міжнародної економіки, значення та еволюція їх;

  • розуміння чинників і рівнів розвитку міжнародної економіки;

  • знання особливостей дії законів і принципів у сфері світового господарства;

  • засвоєння понятійного апарату, що використовується у світовій господарській практиці;

  • знання форм міжнародних економічних відносин, особливостей розвитку інтеграційних процесів та діяльності міжнародних економічних організацій;

  • уміння творчо аналізувати стан системи світогосподарських відносин, визначати проблеми і тенденції їх розвитку;

  • використання одержаних знань як в Україні, так і за її межами, виходячи з цілей її інтеграції в сучасну систему світогосподарських зв’язків.

^ Основними методами, якими користуються при дослідженні міжнародної економіки, є єдність аналізу і синтезу, взаємозв’язок логічного і історичного, математичне моделювання та ін. Їх комплексне застосування забезпечує достовірність висновків щодо поточного стану та перспектив розвитку МЕВ.

^ Понятійний апарат дисципліни визначається загальними закономірностями господарського розвитку. Він цілком відповідає категоріальному апарату вихідних загальноекономічних дисциплін.

Одночасно йому притаманні певні особливості:

  1. Міжнародна економіка включає господарські відносини, що виходять за межі національних економік. У їх складі є регіональні й загальнопланетарні проблеми.

  2. Реалізація МЕВ потребує ресурсів, які відсутні в національній економіці.

  3. Для МЕВ характерне міжнародне переміщення товарів, послуг і факторів виробництва.

  4. МЕВ використовують специфічні інструменти, наприклад, валюту й мито.

Складовими вивчення міжнародної економіки є:

  • міжнародний поділ праці;

  • міжнародна інтеграція;

  • міжнародні науково-технічні відносини;

  • міжнародна міграція робочої сили;

  • світова валютна система і міжнародні валютно-фінансові відносини;

  • міжнародні валютно-кредитні відносини і рух міжнародного капіталу;

  • МЕВ у сфері послуг;

  • проблеми інтеграції України у світогосподарські зв’язки;

  • глобальні проблеми МЕВ.

1.2. Інтенсивний розвиток міжнародної економіки розпочався у другій половині ХХ ст. В основі цього процесу знаходиться міжнародний поділ праці (МПП), його поглиблення і розширення.

Суть МПП полягає в спеціалізації країн на випуску певних виробів або надання послуг (туристичних, приміром) з метою задоволення своїх потреб і потреб країн-партнерів.


Схема 1. Функціональна схема МПП
Підприємств


Регіонів світу


У світі немає жодної країни-автаркії. Навіть найбільш розвинені країни вимушені брати участь у міжнародному співробітництві задля забезпечення високого рівня ефективності власної національної економіки.

Відомо, що міжнародне співробітництво базується в першу чергу на МПП, як і інших факторів виробництва. Отже дослідження МПП, його суті, факторів розвитку, особливостей в сучасних умовах, форм прояву тощо є необхідною передумовою глибокого вивчення сутності МЕВ.

МПП є якісною диференціацією трудової діяльності на міжнародному рівні. Здійснюється МПП у процесі суспільного розвитку. МПП є об’єктивним явищем. Первісні прояви його мали місце ще у стародавні часи (Китай виробляв шовк, Єгипет – папірус, Ліван – кедр, Фінікія спеціалізувалася на транзитній торгівлі). Сформованого вигляду МПП набув за умов машинної індустрії. У цей час утверджувалося підприємництво.

Аналіз сутності МПП здійснила класична політекономія. А. Сміт першим поставив питання про найефективніший міжнародний поділ праці між окремими країнами у зв’язку з початком промислового перевороту в Англії. Його теорія отримала в літературі назву “теорія абсолютних переваг”. Він писав: “Якщо яка-небудь чужа країна може постачати нам будь-який товар за більш дешеву ціну, ніж ми самі у змозі виготовляти його, набагато краще купувати його в неї, на певну частину продукції нашої власної промислової праці, що застосовується у тій галузі, в якій ми маємо певну перевагу”. Модель Сміта не врахувала можливість отримання економічної вигоди для тих країн, які не мають абсолютних переваг у витратах виробництва. Д. Рікардо обґрунтував ефективність обміну між окремими країнами товарів з різними національними витратами виробництва. Його теорія отримала назву “теорія порівняльних витрат”.

МПП являє собою спеціалізацію деяких країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку. Наприклад: в Аргентині й Австралії розвинуто тваринництво, в Японії – виробництво електронної техніки.

Розрізняють три послідовні форми МПП: загальну, часткову й одиничну.

Загальна означає поділ праці за сферами виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок та ін.).

Часткова форма МПП передбачає спеціалізацію певних галузей виробництва, видів готової продукції (приміром, виготовлення літаків, тракторів тощо).

Одинична форма МПП – це спеціалізація різних країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, комплектуючих, або на технологічних стадіях виробництва.

Раніше МПП ґрунтувався на різниці в наявності у країнах природних ресурсів (клімат, ґрунт, надра, водні ресурси, ресурси лісу тощо).

Після промислового перевороту посилюється спеціалізація, що базується на різниці в наявності капіталу, праці, підприємницьких здібностей, знань. Саме вони сьогодні визначають “обличчя” спеціалізації певної країни.

Україна має можливості розвивати виробництво літаків, танків, бронетранспортерів, турбін та іншої складної продукції.

Сьогодні участь кожної країни у МПП - передумова її нормального виробництва. У сучасному світі автаркія, або “закрите” суспільство приречене на загибель або вимушене трансформуватися. У зв’язку з цим зростає значення вивчення іноземних мов. Міжнародне співробітництво неможливе без удосконалення знання іноземних мов. Кожен український чиновник повинен знати як мінімум одну іноземну мову.

Інтегрування національних економік у МПП виявляється у переході від торгово-економічних форм співробітництва до глибоких взаємовідносин у науці, техніці й виробництві на основі кооперації та спеціалізації. Інтернаціоналізація виробництва розпочалась з міжгалузевої міжнародної спеціалізації. Продовжувалася вона завдяки внутрішньогалузевій предметній, подетальній та технологічній спеціалізації. Одночасно відбувалася інтернаціоналізація науки.

Взагалі інтернаціоналізація виробництва є потужним чинником підвищення ефективності суспільного виробництва. Сьогодні процес інтернаціоналізації охоплює як речовий, так й особистісний фактори виробництва.

Все більшого інтернаціонального характеру набуває підготовка кваліфікованих кадрів. Багато провідних вузів перетворилися на міжнародні центри з підготовки практичних і наукових спеціалістів.

Інтернаціоналізація господарського життя зароджується передусім у сфері виробництва. Інтернаціоналізація є переростання продуктивними силами меж національних кордонів країн. Процес цей пов’язаний із зростанням масштабів виробництва. Останньому сприяє його концентрація і централізація, а також поглиблення суспільного поділу та кооперація праці. З часом внутрішній ринок насичується предметами споживання і засобами виробництва. Ця тенденція у наш час набула сталого характеру.

Розглянемо деякі приклади.

США в останні роки експортують п’яту частину своєї продукції авіаційної промисловості, електронно-обчислювальної техніки, наукових приладів і точної вимірювальної апаратури.

До 40% ВВП експортують такі країни, як Бельгія, Нідерланди, Данія.

У світі сьогодні існую понад 40 тис. ТНК. Вони демонструють великий розмах зарубіжної діяльності. Приміром, “Дженерал Моторс” (США) має річний оборот 96 млрд. дол., у 38 країнах світу ця компанія має 50 підприємств.

Нафтова корпорація “Ексон” (США) з річним оборотом 87 млрд. дол.. має за кордоном 4 тис. свердловин у 22 країнах; Британсько-нідерландська компанія “Роял датч Шелл” створила 275 зарубіжних філіалів.

Таким чином, ТНК становлять сьогодні головну ланку МПП і МЕВ. Наприклад, одна з них – всесвітньо відома “Тойота” – розмістила у 116 країнах світу 26 складальних і виробничих підприємств, має 6 збутових компаній і 116 фірм-розподілювачів.

У країнах, які широко використовують можливість брати участь у МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку.

Яскравим прикладом цього є розвиток Японії, Німеччини, а також “нових індустріальних країн” – Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї. І навпаки, в країнах, які не зуміли зайняти своє місце в МПП, - нижчі темпи розвитку, або навіть спостерігається згортання виробництва.

МПП є результатом багатовікового розвитку продуктивних сил. Це результат поглиблення національного поділу праці й залучення в систему світового господарства нових національних виробництв. Зрештою саме цей процес обумовив інтернаціоналізацію виробництва в цілому.

Остання пройшла у своєму розвитку три стадії, або три великих етапи.

І етап: XVI – XVII ст.:

  • переважає проста кооперація;

  • завершується формування світового ринку;

  • визрівають передумови для інтернаціоналізації виробництва.

II етап: XVIII – XIX і перша половина ХХ століття:

  • складна кооперація праці, що відбувається за умов великого машинного виробництва фабрично-заводського, а не мануфактурного типу;

  • відтворювальні зв’язки охоплюють як обмін, так і виробничу сферу;

  • розвиваються науково-технічні зв’язки;

  • поступова інтеграція науки і виробництва на міжнародному рівні здійснюється внаслідок першого промислового перевороту ХVІІІ, другого промислового перевороту ХІХ ст., а потім НТР – у середині ХХ ст.

ІІІ етап: друга половина ХХ ст. характеризується якісно новим рівнем інтернаціоналізації виробництва:

  • міжнародна кооперація набуває комплексного характеру. Вона охоплює всі стадії та фази процесу відтворення. Інакше кажучи, формується міжнародна відтворювальна система із загальносвітовими пропорціями.

  • транснаціоналізація стає одним з найважливіших чинників розвитку МЕВ.

Сьогодні МПП продовжує розвиток, який набув певних сучасних особливостей:

  1. У світовому господарстві поглиблюється розрив між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. Так, на перші припадає 25% населення і 80% світового сукупного продукту. Країни, що розвиваються є постачальниками сировини й споживачами готової продукції. Останнім часом деякі з них збільшують свою частку у внутрішньогалузевому обміну продукції обробної промисловості. Провідне місце в такому обміні належить четвірці “драконів” – Гонконгу, Сінгапуру, Тайваню та Південній Кореї. Дещо відстають від них Китай, Таїланд, Туреччина, Бразилія, Мексика, Індія та інші “нові індустріальні країни”.

  2. Сьогодні в МПП переважає внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, особливо подетальної та технологічної спеціалізації.

  3. Продовжується нерівномірний соціально-економічний розвиток країн та окремих регіонів. Внаслідок цього постійно змінюються співвідношення в розстановці політичних і економічних сил у світі, передусім між трьома основними центрами: США, Японією і Західною Європою. Це викликає необхідність частої перебудови в системі МПП.

  4. Із розпадом СРСР відбувається переорієнтація країн колишнього соцтабору, а також країн, що утворилися на теренах колишнього Союзу, залучення їх до участі в МПП на інших засадах.

  5. У міжнародних економічних відносинах постійно зростає роль ТНК. Сьогодні вони контролюють 50% світового промислового виробництва та світової торгівлі.

  6. Зростаю роль у МЕВ міжнародних організацій, насамперед, МВФ і СБ. Обумовлено це посиленням інтеграційних процесів, інтернаціоналізацією господарської діяльності. Провідні країни світу намагаються об’єднувати свої засилля для колективного регулювання та зменшення негативного впливу на міжнародну економіку економічних і валютних потрясінь.

  7. У наш час на МПП періодично впливають структурні кризи. Це обумовлює виникнення дисбалансів в міжнародній торгівлі. Наприклад, на початку 70-х років ХХ ст. сталася енергетична криза. Вона обумовила перехід на енергоощадні типи виробництва. А це, у свою чергу, привело до змін у структурі й навіть географічному розподілі світової торгівлі. Відповідно змінилася й експортна спеціалізація багатьох країн.

  8. Сьогодні посилюється єдність світового господарства завдяки поглибленню інтернаціоналізації виробництва й обігу. А відтак зростає об’єктивна необхідність в докорінній перебудові МПП.


3. Міжнародна спеціалізація характеризується:

  • концентрацією однорідного виробництва;

  • диференціацією національних виробництв;

  • відокремленням технологічних процесів.

Міжнародна спеціалізація виробництва існує у двох видах: виробнича і територіальна.

Перша складається з міжгалузевої і внутрішньогалузевої спеціалізації, а також спеціалізації окремих підприємств, компаній та об’єднань. Другий вид становить спеціалізацію окремих країн, груп країн і регіонів на виробництві конкретних видів продукції або їх частин.

Суть міжгалузевої спеціалізації полягає в обміні продуктами різних галузей виробництва між державами.

Їх розвиток пройшов декілька етапів:

- 30-ті роки ХХ ст. – відбувалася спеціалізація між комплексними галузями (приміром, сільське господарство та переробна промисловість, або харчова галузь)

- 50-60-ті роки – спеціалізація існувала на рівні первинних галузей (автомобілебудування, хімічна промисловість)

- 70-90-ті роки – провідне місце в цей період займає внутрішньогалузева спеціалізація. Основана вона на поділі виробничих програм у межах однієї й тієї ж галузі.

Існують поняття “міжнародноспеціалізована галузь” і “міжнародноспеціалізована продукція”. Саме вони характеризують рівень активності галузі (або виробництва продукції) в МПП.

Розглянемо деякі показники рівня міжнародної спеціалізації галузі.

До перших з них відносять коефіцієнт відносної експортної спеціалізації, визначимо його як Квес.

Другий показник – експортна квота у виробництві галузі – Еквг.

Третій показник – індекс товарності – Іт.

Наведемо формули, за якими розраховують рівні міжнародної спеціалізації галузей національної економіки.

1) ,

де - коефіцієнт відносної експортної спеціалізації галузі;

- питома вага товару в експорті країни;

- питома вага товару в світовому експорті.

Якщо >1, тоді галузь (або товар) вважаються міжнародноспеціалізованими;

2) ,

де - експортна квота у виробництві галузі;

- обсяг експорту за даний період4

- обсяг внутрішнього виробництва за той же період.

Експортна квота показує, яке значення має експорт продукції певної галузі для економіки країни;

3) ,

де - індекс товарності, або міра участі національного господарства в МПП;

- річний експорт + імпорт;

- обсяг річного валового внутрішнього продукту.

Тепер розглянемо другий елемент МПП – міжнародне виробниче кооперування. Суть його полягає в об’єднанні зусиль декількох країн у випуску певних товарів для світового ринку.

Коопераційні зв’язки можуть бути: всесвітніми, міжгалузевими й внутрішньогалузевими.

Існують наступні форми кооперування:

- здійснення спільних програм,

- договірна спеціалізація,

- створення спільних підприємств.

Міжнародне кооперування охоплює такі сфери співробітництва:

- виробничо-технічну,

- реалізацію кооперованої продукції,

- післяпродажне обслуговування кооперованої продукції.

Міжнародне кооперування має наступні критерії класифікації:

- за видами кооперування (економічне, виробниче, науково-технічне, збутове тощо);

- за стадіями кооперування (передвиробниче, виробниче, комерційне);

- за методами (виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення СП (спільних підприємств);

- за територіальним охопленням (декількох країн, регіональне, міжрегіональне, всесвітнє);

- за кількістю об’єктів і суб’єктів тощо.

До 1991 року Україна майже не брала участі в МПП.

Пояснювалося це низкою обставин:

1) економіка країни не була ринковою;

2) у країні панувала державна власність;

3) не було конкуренції;

4) ціноутворення було централізованим.

Таким чином, до 1991 року командно-адміністративна система господарювання в Україні не відповідала вимогам світового ринку. Більше того, існувала монополізація багатьох галузей виробництва. Існувала насамперед монополія зовнішньої торгівлі. Інакше кажучи, ідеологічні й політичні уподобання домінували над економічними вигодами.

Ситуація докорінно змінилася з набуттям Україною незалежності у 1991 році. Відтоді розпочалися:

- зміни в економічних відносинах;

- розбудова ринкової економіки;

- розвиток конкуренції;

- перехід до ринкового ціноутворення;

- входження України до різноманітних міжнародних економічних організацій, зокрема до МВФ;

- постало в порядок денний питання щодо вступу України до СОТ;

- створення необхідних умов для залучення в країну іноземного капіталу, або “створення сприятливого інвестиційного клімату”;

- структурна перебудова галузей економіки України;

- залучення до прискореного світового науково-технічного прогресу;

- прийняття Верховною Радою України низки законів про зовнішньоекономічні зв’язки й зовнішньоекономічну діяльність.


1.3. У взаємозв’язку із МПП відбуваються такі процеси:

- інтернаціоналізація виробництва;

- збільшення відкритості національних економік;

- розвиток інтеграційних процесів;

- розвиток і зміцнення регіональних міжнародних структур.

Ці процеси мають суперечливий, діалектичний характер і проявляються в наступному. По-перше, зростання економічної самостійності країн супроводжується зміцненням інтернаціоналізації світового господарства, збільшенням відкритості національних економік, поглибленням МПП. По-друге, посилення потреби в інтеграції країн стикається з суттєвими відмінностями в рівнях економічного і політичного розвитку окремих країн і цілих регіонів. Наведені дві тенденції обумовлюють стрибкоподібний розвиток світового господарства.

Певний час (а саме кінець ХІХ – середина ХХ ст.) переважала тенденція розподілу й перерозподілу ресурсів, сфер політичного впливу між країнами-велетнями, великими монополістичними угрупованнями. У другій половині ХХ і на початку ХХІ ст. починає домінувати тенденція до об’єднання в торговельній, виробничій, кредитно-фінансовій сферах.

Світове господарство ввійшло у ХХІ ст. більш цілісним, інтегрованим, динамічним і передбачуваним, аніж воно було у середині ХХ ст. Світовому господарству передував світовий ринок. Його характерною рисою було переміщення товарів (на відміну від переміщення факторів виробництва).

Світове господарство (далі СГ) – це глобальний економічний організм. Структурними його елементами є національні економіки. Знаходяться вони у постійному мобільному взаємозв’язку і взаємозалежності. Світове господарство підпорядковується об’єктивним ринковим законам. Існують різні уявлення щодо періодизації СГ. Дехто пов’язує його виникнення з Римською імперією. Інші вважають, що воно з’явилося в період Великих географічних відкриттів 15-17 ст.

Сучасна наукова думка виходить із того, що СГ зародилося за часів первісного суспільства. У своєму розвитку воно пройшло шість етапів:

1 етап - період палеоліту й неоліту, коли відбувався перехід від кочового життя до стійкої осілості. Тоді з’явилася відтворююча система господарств. Відбулася так звана «міжплемінна інтеграція» на основі аграрного виробництва (скотарства і землеробства);

2 етап – охоплює період зовнішньоекономічних відносин у стародавньому світі. Характерним для нього були:

- поява ранньокласових утворень;

- зовнішня торгівля часто була єдиною формою економічних відносин між країнами Стародавнього світу;

- насильницьке вирішення зовнішньоекономічних проблем;

- колонізація земель і розвиток ремісництва (1 тис. до н.е.) (Фінікійська і грецька колонізація (крім Римської імперії);

3 етап – пов’язаний із зовнішньоекономічними відносинами за часів феодалізму;

4 етап – МЕВ епохи відкриттів 15-17 ст.;

5 етап – МЕВ періоду промислової революції (18-19ст.)

6 етап – МЕВ епохи комп’ютерів і Інтернету (друга половина 20-початок 21 ст.)

Як цілісна система СГ сформувалася в кінці 19 ст. Цьому передував ряд умов:

  • завершення епохи географічних відкриттів, коли практично всі «білі плями» зникли з карти Землі;

  • відбулося закріплення всіх територій Землі за одним з національно-державних утворень;

  • визнання цього утворення (всіма або майже всіма державами).

На розвиток СГ у новітній час суттєво вплинула НТР. Вона обумовила:

  • інтенсифікацію інтеграційних процесів;

  • формування ТНК (транснаціональних корпорацій);

  • міжнародних кредитно-фінансових інституцій.

Сучасне СГ характеризується інтенсивним рухом товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Якщо до початку 90-х років ХХ ст. СГ розподілялося на дві основні суспільно-економічні системи (капіталізм і соціалізм, або підприємницька і командно-адміністративна системи), то з 90-х років ХХ ст. розпочався процес формування єдиного світового господарства.

Сьогодні розвиток СГ пов’язують з процесом глобалізації. Її ознаками є лібералізація та інтеграція ринків, товарів і робочої сили в єдиний світовий ринок. Сьогодні глобалізація – найвпливовіша сила, що визначає майбутнє планети. Одночасно глобалізація значною мірою є процесом суперечливим. З одного боку, вона забезпечує реалізацію переваг МПП, нарощує економічний потенціал, підвищує рівень виробництва, покращує якість життя людей. З іншого боку, глобалізація створює нові складні й болючі проблеми:

  1. більша частина виграшу остається багатим країнам, збільшується нерівність, поглиблюються конфлікти;

  2. зростає взаємозалежність національних економік, відповідно підвищується рівень регіональної і глобальної нестабільності;

  3. контроль над національними економіками поступово переходить від суверенних урядів до ТНК і міжнародних організацій.

Отже складно підрахувати плюси й мінуси, які несе з собою глобалізаційний процес. Треба докладати зусиль для того, щоб переважали тенденції до співпраці, до порозуміння у МЕВ. Тоді втрати від глобалізації будуть мінімальними, а стимулювання її переваг глобалізації приведе до сукупного позитивного ефекту.


  1   2   3   4   5

Схожі:

Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» icon«міжнародна економіка» для студентів усіх форм навчання спеціальностей
«Міжнародна економіка» (для студентів усіх форм навчання спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» І «Облік І аудит»). Укл.:...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconСамостійної роботи з навчальної дисципліни „ економіка підприємства
Економіка підприємства для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальностей 050100 “Економіка підприємства”, 050100 “Облік...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconПолітична економія тексти лекцій для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства»
Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconМіністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства Можайкіна Н. В. Тексти лекцій з дисципліни «Міжнародна економіка»
Тексти лекцій з дисципліни «Міжнародна економіка» (для студентів 2 курсу денної та 3 курсу заочної форми навчання напряму підготовки...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з вивчення навчальної дисципліни "мікроекономіка" для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальностей
Мікроекономіка” для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальностей: 050100 – “Економіка підприємства”, 050100 – “Облік...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconЩодо самостійної роботи з вивчення навчальної дисципліни “мікроекономіка”
Мікроекономіка” для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальностей: 050100 – “Економіка підприємства”, 050100 – “Облік...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconТексти лекцій “управління проектами”
Тексти лекцій «Управління проектами» для студентів денної та заочної форми навчання спеціальностей: 050200 Менеджмент організацій,...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconТексти лекцій “управління проектами”
Тексти лекцій «Управління проектами» для студентів денної та заочної форми навчання спеціальностей: 050200 Менеджмент організацій,...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconХарківська нацiональна академія міського господарства методичні вказівки до курсової роботи з курсу «Економіка підприємства»
Методичні вказівки до курсової роботи з курсу “Економіка підприємства” (для студентів 3 курсу напряму підготовки 030504, 050100 “Економіка...
Міжнародна економіка тексти лекцій для студентів усіх форм навчання із спеціальностей 050100 «Економіка підприємства» iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «теорія економічного аналізу» для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050100 "економіка підприємства"
Для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050100 – "економіка підприємства"
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи