Київ Видавництво «Основні цінності» icon

Київ Видавництво «Основні цінності»




НазваКиїв Видавництво «Основні цінності»
Сторінка1/14
Дата12.07.2012
Розмір3.51 Mb.
ТипКнига
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


О. Ю. ВИСОЦЬКИЙ


УКРАЇНСЬКІ

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИ ТА ЕСЕРИ:

Досвід перемог і поразок


Київ

Видавництво «Основні цінності»

2004


УДК 329.14:941/949(477):005

ББК 63.3 (4 УКР) 6

В 53


Висоцький О.Ю. Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок. – К.: Основні цінності, 2004.- 272 с.


Уперше в українській історіографії на основі широкого кола джерел з’ясовуються спільні й особливі риси генезису, становлення, ідеологій та діяльності Української соціал-демократичної робітничої партії й Української партії соціалістів-революціонерів у 1900-1920 роках. Відтворюється цілісна картина функціонування цих партій на фоні подій Української революції, визначається вплив українських соціал-демократів і есерів на формування політики УНР у добу Центральної Ради та Директорії. Висвітлюється опозиційна діяльність українських соціалістів щодо режиму гетьмана П.Скоропадського.

Книга розрахована на всіх, хто цікавиться історією української соціал-демократії, національних політичних партій, проблемами трансформації політичної свідомості в Україні та державотворчим досвідом початку ХХ століття.


Рецензенти: доктор історичних наук, професор,

зав. кафедри російської історії ДНУ Іваненко В.В.


доктор історичних наук, професор,

зав. кафедри української історії та етнополітики ДНУ Якунін В.К.


Рекомендовано до друку Вченою радою Дніпропетровського національного університету, протокол № 11 від 11 червня 2001 р.


^

© Висоцький О.Ю., 2004




ЗВЕРНЕННЯ ДО ЧИТАЧА


Історія українського національного соціалістичного руху Східної України перших десятиліть XX сторіччя дає цікавий матеріал для роздумів. Адже саме його найактивніші учасники — українські соціал-демократи та есери — справляли вагомий вплив на хід Української національно-демократичної революції 1917—1920 ро­ків, значною мірою формували політику Української Народної Республіки і, тим самим, визначали долю тогочасної української державності.

Що зумовило появу та становлення української соціал-демо­кратії на Наддніпрянщині на зорі XX сторіччя? Якою мірою зовнішні ідейно-політичні чинники й традиції українського від­родження сформували політичне обличчя українських соціал-демо­кратів та есерів? Чому українська соціал-демократія відіграла провідну роль у революційних подіях 1917—1920 років на Над­дніпрянщині? Чому досвід застосування соціал-демократичних ідей виявився невдалим? Що було спільного й відмінного в обох про­відних українських соціалістичних сил — Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), до найвизначніших лідерів якої належав Володимир Винниченко, та Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), найвідомішим представником якої був Михайло Грушевський? Чому саме українські соціал-демократи грали першу скрипку у формуванні політики Україн­ської Центральної ради та Директорії УНР, попри те, що значно поступалися чисельністю та впливом на населення Наддніпрян­щини українським есерам?

Відповіді на ці питання значною мірою дає пропонована чи­тачеві книга Олександра Висоцького «Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок». Сподіваємося, що це видання викличе інтерес у читача, який винесе належні уроки з першого досвіду керування Українською державою вітчизняною соціал-демократією на Наддніпрянських землях.


На жаль, як відомо, далеко не в усьому і не завжди цей досвід був суто позитивним. Іноді у діях політичних лідерів доби УНР давалися взнаки брак компетентності у справах державного уп­равління, нездатність приборкати дезорганізацію та ексцеси у зброй­них силах і в державному апараті, певний романтизм та відсутність підготовлених для ефективної політичної діяльності кадрів. Звісно, драматичні умови воєнного часу, у яких перебувала тоді Україна, аж ніяк не сприяли реалізації традиційних соціал-демократич-них програм. Та, незважаючи на це, ми не можемо не цінувати того щирого ідеалізму, який надихнув керівників УСДРП та УПСР очолити революційний рух за національну незалежність України.


Видавництво «Основні цінності»


^

Присвячується моєму науковому керівникові


Анатолію Івановичу Голубу

ВСТУП




Докорінні зміни на зламі 80-х – 90-х років ХХ століття у суспільно-політичних відносинах на території колишнього СРСР, здобуття Україною статусу незалежної держави та просування її шляхом формування демократичної політичної системи зумовлює науковий інтерес до проблем політичної історії України, пов’язаних з процесами державотворення та діяльності національних політичних партій. Зауважимо, що в будь-якій сучасній країні партії, здійснюючи представницько-владну, регулятивну та інтегративну функції, є найважливішими інструментами забезпечення демократизму суспільно-політичних і державотворчих процесів, за умов якого лише і можливий гуманістичний розвиток суспільства. Ефективне ж функціонування партійної системи та успішна демократизація усіх сфер життя української держави потребують використання національного партійно-політичного і державотворчого досвіду початку ХХ століття шляхом його творчого переосмислення у світлі досягнень західної демократії.

Показово, що в багатьох країнах світу провідну роль відіграють насамперед соціалістичні партії. Приміром, зараз у Швеції, Данії, Фінляндії, Німеччині, Австрії, Франції, Великобританії та інших європейських країнах соціалісти знаходяться при владі. З їх діяльністю у політичній системі демократичних суспільств в основному пов’язано гарантування у рівній мірі реалізації як громадсько-політичних, так і соціально-економічних прав громадян, а також рух суспільства у напрямку здійснення ідеалів держави добробуту та соціальної демократії. З огляду на це наукове пізнання діяльності саме соціалістичних сил на національному підґрунті має першорядне значення для оптимального соціально-політичного розвитку України.


Актуальність вивчення історії національних соціалістичних партій, передусім УСДРП і УПСР, пояснюється і тим, що саме ці партії виступили провідними політичними силами Української революції 1917-1920 років, з якою, як відомо, був пов’язаний перший у ХХ столітті досвід українського державотворення. Саме їх специфіка як політичних інституцій у значній мірі визначила особливості і долю Української революції. У даному зв’язку видається виправданим історико-порівняльний підхід до дослідження таких суб'єктів політики, як УСДРП і УПСР, оскільки він дозволяє чітко розмежувати їхній внесок у розвиток українського національного руху, визначити специфіку ролі та ступінь впливу кожної з цих партій на хід революційних подій 1917-1920 років в Україні. Крім того, історико-порівняльне вивчення української соціал-демократії та есерівщини, будучи орієнтованим на виявлення спільного та особливого у цих ідейно-політичних течіях, уможливлює більш глибоке розуміння генезису й сутності національного соціалістичного руху Наддніпрянщини перших двох десятиліть ХХ століття.

Відзначимо, що дослідження діяльності українських соціал-демократів та есерів є важливим не лише з точки зору адекватного та комплексного осмислення українського історичного процесу, але й відносно пізнання спільного та особливого у всесвітньому соціалістичному русі як невід’ємної складової політичної історії людства. Це передбачає цілісне сприйняття історії УСДРП і УПСР, що обумовлює дослідження усього періоду діяльності зазначених партій на наддніпрянських землях.

Конкретно-історичні реалії існування радянської України в складі СРСР не сприяли неупередженому, об’єктивному вивченню українських національних політичних сил, насамперед, соціалістичних партій. Покликана виправдовувати існування «комуністичного» тоталітарного режиму, заідеологізована історична наука була схильна до замовчування або фальсифікації діяльності національного партійно-політичного руху, до кваліфікації його лише як прояву українського буржуазного націоналізму та контрреволюції. Можливості для об’єктивного осягнення історії УСДРП і УПСР з’явилися лише після переходу України від тоталітаризму до демократії. Але ці можливості ще далеко не використані. Багато наукових робіт із цієї проблеми відзначаються у значній мірі, з одного боку, суб’єктивністю, однобокістю, тенденційністю, емоційним навантаженням, спрощеністю та поверховістю в оцінках, що, у свою чергу, є ознакою їх недостатньої науковості. А з іншого – фрагментарністю, відсутністю цілісного та контекстного осмислення, не говорячи вже про історико-порівняльний аналіз діяльності УСДРП і УПСР на Наддніпрянщині.

Все це в сукупності визначило науковий інтерес автора даного дослідження й обумовило його звернення до історико-порівняльного вивчення УСДРП і УПСР.

Об’єктом дослідження є Українська соціал-демократична робітнича партія і Українська партія соціалістів-революціонерів як суб’єкти політичного розвитку українського суспільства та діяльність цих партій у реалізації ідейного потенціалу. Предметом вивчення є ідейно-ціннісні основи, цілі, засоби, методи та форми діяльності УСДРП і УПСР; процеси утворення й еволюції цих партій, їх взаємодія; умови, характер, спільні й особливі риси їх участі у революційному та державотворчому процесах в Україні.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від лютого 1900 року до листопада 1920 року. Нижня хронологічна межа збігається з виникненням у Харкові першої на Наддніпрянській Україні національної партії соціалістичної орієнтації – Революційної української партії, що в її лоні відбувалося як формування соціал-демократичного напрямку соціалістичного руху Східної України, який згодом оформився в УСДРП, так і розвиток неонародницького напрямку, що здобув організаційне оформлення з появою УПСР. Верхня межа обумовлюється повним припиненням діяльності УСДРП і УПСР на Наддніпрянській Україні внаслідок остаточної поразки цих партій у революційних подіях 1917-1920 років та неможливості їх функціонування під більшовицькою владою.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб, виходячи зі ступеня наукової розробки проблеми, існуючої джерельної бази та історіографічної спадщини, комплексно вивчити й узагальнити спільне й особливе у політичних доктринах і діяльності українських соціал-демократів та есерів, проаналізувати їх роль у революційних подіях в Україні 1917-1920-х років, розкрити її зміст та наслідки в контексті поразки Української революції.

У ході дослідження автор намагався вирішити такі завдання:

  • визначити, враховуючи досвід попередників і вимоги сьогодення, особливості генези та становлення УСДРП та УПСР як самостійних політичних сил;

  • шляхом критичного аналізу історичних джерел та історіографічних набутків простежити спільні й особливі риси ідеологій української соціал-демократії та есерівщини впродовж перших двох десятиліть їх існування;

  • відтворити цілісну картину політичної діяльності УСДРП і УПСР у добу Української революції;

  • з’ясувати вплив вітчизняних соціал-демократів та есерів на формування і здійснення на практиці політики УНР у часи Української Центральної Ради та Директорії;

  • виявити особливості опозиційної діяльності УСДРП і УПСР щодо політичного режиму гетьмана П.Скоропадського;

  • висвітлити вплив екстремальних обставин воєнного часу на реалізацію українськими соціал-демократами й есерами своїх програмних положень у 1919-1920 роках;

  • узагальнити досвід політичної і соціально-економічної діяльності УСДРП і УПСР у добу Української революції, визначити як позитивні, так і негативні його результати.

Як відомо, нині історичне пізнання перебуває у стані кризи та пошуків її подолання. На території колишнього СРСР внаслідок розпаду системи тоталітарної свідомості з властивими їй пріоритетами гносеологічного монізму, авторитарності мислення, абсолютизацією матеріалістичного світосприйняття та класового принципу у царині суспільних наук відкрилися широкі можливості для об’єктивного осягнення історичного минулого. Але ці можливості залишаються в основному невикористаними. «Докори на адресу істориків щодо їх догматизму, однобічності, замовчування фактів, викривлення та прикрашування минулого, - пише А.Голуб, - продовжують лунати в Україні і в наші дні»1.

Це є результатом того, що для значної частини дослідників переосмислення історичного минулого відбувалося швидше на соціокультурному, ціннісному рівні ніж на науково-гносеологічному. Іншими словами, крах моделі тоталітарного соціалізму та внаслідок цього зміна суспільних значень, насамперед щодо напрямку розвитку суспільства, який тепер мислиться не як шлях до комунізму, а як сходження до вищої форми процвітання української держави, цілком природно привели багатьох вітчизняних істориків до відмови від сприйняття історичного процесу у попередніх категоріях та схемах. Можливо, з цим також пов’язана тенденція відходу від формаційного підходу у бік цивілізаційного. Проте ситуація визначення соціокультурними, ціннісними підставами особливостей історичного пізнання, на наш погляд, не сприяє його науковості, призводить до суб’єктивізації його результатів, фактично до міфотворчості.

Вихід з цього становища може бути знайдений лише у відмові дослідника від власних ціннісних орієнтирів при реконструкції історичної реальності. «…Там, де людина науки приходить зі своїм власним ціннісним судженням,- писав М.Вебер, виступаючи проти суб’єктивної упередженості в науці,- вже немає місця повному розумінню фактів»2. За необхідність звільнення історичної інформації від суб’єктивізму дослідника виступають такі сучасні вчені, як В.Смолій, В.Солдатенко, С.Кульчицький, В.Визгін, А.Епштейн та інші3.

Прагнення до об’єктивності в історичному дослідженні обумовлюється бажанням вбачати в історії науку, що спрямована на отримання достовірних знань про історичну дійсність, а не мистецтво, що створює більш-менш правдоподібні образи минулого у залежності від соціально-політичних, ідеологічних, культурних уподобань історика. «Ми так чи інакше, - пише О.Михайлюк, - залежимо від минулого, і якщо ми не хочемо його знати, заміняємо знання про нього різного роду міфологемами, ця залежність не усувається»4.

На нашу думку, подолати суб’єктивність в історичному пізнанні можливо лише шляхом повного підпорядкування дослідження певній науково обґрунтованій методології, яка повинна відіграти вирішальну роль у науково-пізнавальній діяльності, виконувати функцію нормативу, регулятора у процесі дослідження. Важливе значення при цьому має постійне удосконалення самої методологічної бази історичного пізнання з метою як надання досліднику якомога більших когнітивних можливостей для видобування нового знання про предмет вивчення, так і забезпечення нею більшої науковості одержаних результатів. Тому на зміну політико-ідеологічному плюралізму в історичному пізнанні, наявність якого, за влучним висловом І.Колесник, «загрожує розмиванням “змістовного ядра”, сенсу пізнавальної діяльності»5, повинен прийти гносеологічний плюралізм, «який би максимально об’єднував в єдине ціле, - пише Г.Павленко, - різні філософсько-історичні і теоретико-методологічні підходи до вивчення історії людства»6.

Безпосередньо розглядаючи теоретико-методологічні основи нашого дослідження, назвемо низку принципів, які є своєрідними нормативними вимогами щодо застосування методів дослідження і забезпечення вірогідності його результатів.

Одним із найважливіших принципів є принцип об’єктивності, який зобов’язує розглядати історичні явища і події у всій їх складності, багатогранності й суперечливості, з урахуванням усієї сукупності позитивних і негативних сторін їх змісту, незалежно від того, чи подобаються вони дослідникові, чи ні, виявляти тенденції та закономірності соціально-політичного розвитку українського соціалістичного руху.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Київ Видавництво «Основні цінності» iconВсеукраїнська науково-практична конференція «Християнські цінності в системі освіти: теорія, традиції, практика»
Християнські цінності в підготовці шкільного вчителя: історико-педагогічний аспект
Київ Видавництво «Основні цінності» iconЦінності в системі художньої культури
Цінності в системі художньої культури: робоча навчальна програма для студентів напряму 0202 «мистецтво», спеціалізації 020205 «Художник...
Київ Видавництво «Основні цінності» iconІдеал та цінності військово-патріотичного виховання особового складу збройних сил україни Постановка проблеми
України. Вони в значній мірі викликані невизначеністю таких базових понять гуманітарної науки, як “ідеал виховання”, “національні...
Київ Видавництво «Основні цінності» iconЧ.І. (для рівня B1 +) / За загальною редакцією проф. Корольової А. В. Київ 2007 Видавництво Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова
Англійська мова. Підручник за модульно-рейтинговою технологією навчання. – Ч. 1 (для рівня B1 +) / За загальною редакцією проф. Корольової...
Київ Видавництво «Основні цінності» iconПоложення про конкурс малюнка «Формат: європейські цінності» Загальні положення
Дня Європи в Миколаївській області в рамках загальноукраїнської кампанії «Я поділяю європейські цінності» під егідою Мережі центрів...
Київ Видавництво «Основні цінності» iconКового ступеня (Методичні поради) 3-є видання, виправлене І доповнене Редакція 'Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України Видавництво «Толока» Київ • 2007
Методичні поради. 3-тє видання, виправлене І доповнене/ Автор-упорядник Л. А. Пономаренко, доктор технічних наук, професор. — К.:...
Київ Видавництво «Основні цінності» iconНавчальний посібник для студ вищих мед навч закладів IV рівня акредитації та лікарів-інтернів / П. С. Назар. Київ : тов "Видавництво "Сталь", 2012. 672 с
Апанасенко, Г. Л. Санологія (медичні аспекти валеології) : підручник для лікарів-слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти...
Київ Видавництво «Основні цінності» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни київ 2003 Вступ. 4 Типова програма 6
Вона уявляє собою монетарний вираз цінності товару й займає в комплексі маркетингу провідне місце, проте переважно складається на...
Київ Видавництво «Основні цінності» iconПрограма навчального курсу дитяча література
Мета курсу: засвоїти основні закономірності й етапи розвитку художньої свідомості в дитячій літературі ХІХ – ХХ ст.; засвоїти художньо-естетичні...
Київ Видавництво «Основні цінності» iconМіністерство освіти І науки україни
Предмет І основні поняття логіки: Методичні вказівки до вивчення з курсу "Логіка" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи