О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика icon

О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика




Скачати 68.42 Kb.
НазваО. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика
Дата12.07.2012
Розмір68.42 Kb.
ТипДокументи


Висоцький О.Ю. Демократія, постдемократія та легітимаційна політика // ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія. Матеріали шостої міжнародної науково-теоретичної конференції. 8-9 червня 2007 р. м. Київ. / Книга І. - К.: Фенікс, 2007.- С.55-58.


О.Ю.Висоцький

м. Дніпропетровськ


Демократія, постдемократія та легітимаційна політика


«Найжорстокіші диктатури, які будь-коли знав світ, існували за умов парламентських режимів»

М.Каддафі


«Нам би, звісно, не хотілось, щоб у нас була така ж демократія, як в Іраку, скажу чесно»

В.Путін (у відповідь на слова Дж.Буша "Америка принесла в Ірак вільну пресу і свободу віросповідання. Багато хто в нашій країні сподівається, що і в Росії буде зроблено теж саме").


Незаперечним є той факт, що демократія вважається соціальною та політичною цінністю у переважній більшості сучасних суспільств світу. Ледве не кожна держава та політична сила змагається з іншими за першість у відстоюванні демократичних ідеалів та проведенні демократичних реформ. Проте, незважаючи на всілякі демократичні зусилля та заходи, світ не стає більш демократичним. Навпаки, він стає більш тоталітарним та підконтрольним інтересам пануючих фінансових груп. Автономія особи, суверенітет держави, право на вибір дедалі більше сприймаються як порожні знаки чи риторичні фігури. Сама досяжність справжньої демократії на практиці стає фантастичною перспективою для багатьох суспільств, що розвиваються за західними демократичними зразками. Тому вони вимушені миритися з квазідемократичною дійсністю, сприймаючи неототалітаризм під камуфляжем демократичних процедур як переможну ходу демократизації, силовий захист національних та політичних інтересів як боротьбу за права людини в усьому світі, зіткнення фінансово-олігархічних кланів на політичній арені як демократичну боротьбу ідеологічних противників за владу.

Якщо метою демократії є приведення народу до влади, управління суспільними справами в інтересах народу чи встановлення такого правління, яке дозволяє кожному представнику народу в повній мірі керувати своєю долею та визначати смислові параметри свого життя, то постдемократія орієнтується лише на симуляцію демократичних перетворень та маскування неототалітарної політики. Якщо ствердження демократії цілком природно веде до рівномірного розподілення економічного добробуту, то постдемократія є найкращим прикриттям для того, щоб багаті ставали ще багатшими, а бідні ще біднішими, але при цьому вірили у реальність демократії та її безальтернативність. Саме постдемократія замість демократії стверджується у державах з ліберально-демократичними режимами. Зазначимо, що ліберальна ідеологія не тотожна демократичній. Як зазначає І.Валлерстайн, «демократія і лібералізм — це не поняття-близнюки, скоріше це поняття один одному протистоять. Лібералізм виник як засіб для протистояння демократії. Своїм виникненням він був зобов’язаний прагненню приборкати небезпечні класи спочатку у провідних країнах, а потім в рамках світосистеми в цілому. Ліберальне рішення проблеми полягало в тому, щоб надати їм обмежений доступ до політичної влади і обмежену частку економічної доданої вартості, в тих межах, які б не загрожували процесу постійного накопичення капіталу чи державній системі, на яку він спирався» [1, с.43]. Якщо виходити з цих позицій, вислів «ліберальна демократія» звучить як «обмежена демократія» та нагадує щось на кшталт «рабовласницька демократія» чи, точніше, «буржуазна демократія», іншими словами – демократія пануючих суспільних груп.

Саме проти такої демократії, тобто постдемократії, виступає лідер лівійської революції М.Каддафі, характеризуючи її як диктатуру «у фальшивому обличчі демократії» [2, с.18].

Головною відмінністю постдемократичного політичного режиму від демократичного є те, що він спирається не на волю та підтримку мас, а на здатність мас-медіа нав’язати суспільній свідомості сприятливе для замовника сприйняття реальності. Відповідно, народ при постдемократичних політичних режимах вже не сприймається як формальний чи реальний суб’єкт влади, а також суспільних, політичних, історичних та інших перетворень. Він розчиняється під дією комунікативних технологій на електоральні групи, сегменти суб’єктів бажання, цільові аудиторії, споживачів з ідеологічними та політичними перевагами. Іншими словами, народ стає об’єктом інформаційно-маніпулятивного впливу чи, за словами деяких українських політиків, «біомасою», тобто повністю слухняним інструментом політичної боротьби.

Постдемократичний політичний режим в принципі не орієнтований на діалогічні відносини з народом. Він може лише апелювати до народу чи організовувати його політичну активність, використовуючи її як аргумент в політичній боротьбі. Демократичність режиму в умовах постдемократії засвідчується не наближенням до ідеалів свободи та справедливості, а додержанням учасниками політичного процесу формальних «правил гри». Однією з головних умов для утримання влади при постдемократії стає не реалізація, а конструювання волі народу за допомогою «правильних» взаємовідносин з пресою. Боротьба за інформаційний вплив на маси (домінування в медіа-просторі) стає рівнозначною боротьбі за політичну владу.

У залежності від демократичної чи постдемократичної парадигми здійснення влади, різниться і легітимаційна політика. Як відомо, без легітимаційної політики неможливе досягнення, утримання та здійснення влади. Легітимаційну політику можна визначити як систему засобів духовного та матеріального характеру, спрямовану на гармонізацію взаємовідносин у суспільстві як по горизонталі, так й по вертикалі, створення сприятливих можливостей для реалізації владними суб’єктами відповідних своїм стратегічним інтересам та запитам середовища перетворень. Завдяки легітимаційній політиці, по-перше, влада стає владою, а політика стає політикою, по-друге, влада має можливість зміцнюватись, а політика культивувати та накопичувати можливості для своєї повної реалізації.

Якщо при демократичному політичному режимі легітимаційна політика є засобом солідарного пошуку владою та суспільством можливостей для конструктивного вирішення важливих соціальних проблем, то при постдемократії легітимаційна політика стає виключно системою технологій ефективного впливу на суспільну свідомість, інструментом «промивання мозків». В основі здійснення легітимаційної політики при постдемократії лежить технологія симуляції й демонстрації суспільної підтримки та визнання відповідним політичним силам завдяки драматургічній творчості мас-медіа з використанням думок політекспертів та висловлювань «людей з вулиці». Це чимось нагадує технологію використання фонограм зі сміхом у гумористичних телесеріалах, за допомогою яких посилюється їх комічний ефект, досягається правильне розуміння жартів телеглядачами навіть тоді, коли представлений матеріал має низьку якість.

Оскільки легітимаційна політика при постдемократії досягає суспільного визнання за допомогою симуляції, вона може бути названа симулятивно-легітимаційною. Використання прихильниками ліберальної демократії симулятивно-легітимаційної політики, що було викликано небажанням всерйоз поважати соціальні, а часто-густо й політичні, права людини, привело до зростання відчуження в ліберально-демократичних суспільствах, корозії соціальної солідарності та моралі.

У таких умовах теорія М.Каддафі, що викладена в “Зеленій книзі”, стає вагомим викликом ліберальної демократії з її симулятивно-легітимаційною політичною практикою, й, водночас, однією з можливих ідейних основ руху за соціальну та політичну демократію, за новий, більш справедливий світовий порядок. Це означає, що “Зелена книга” М.Каддафі може бути розглянута як теоретичний проект легітимаційної політики, принципово альтернативний тим, що сьогодні використовуються ліберал-демократами. До цього додамо, що будь-яке суспільно-політичне вчення, котре претендує на практичну реалізацію, може розглядатись як теоретичний проект легітимаційної політики, але у випадку теорії М.Каддафі, це ще легітимаційна політика, яка успішно втілюється на практиці в Лівії, а відтак заслуговує на ретельне та зацікавлене вивчення.

Лідер лівійської революції Муаммар Каддафі, вказуючи на перманентну кризу легітимації державної політики в країнах з парламентсько-демократичним правлінням, до яких, як відомо, належить і Україна, пропонує універсальну стратегію успішної державної легітимаційної політики. Одним із ключових, відправних пунктів цієї стратегії є те, що суверенітет народу ("суверенна воля мас") у державі повинна не тільки формально визнаватися, як це робиться в ряді демократичних країн, але і фактично стверджуватися. Саме фактичне утвердження суверенної волі народу в державі є передумовою успішності державної легітимаційної політики. Це можливо, за М.Каддафі, лише внаслідок радикального відмовлення від представницьких форм демократії як авторитарно небезпечних і таких, що загрожують суспільству деспотизмом [2, c.24, 30, 42].

Важливим моментом реального утвердження суверенітету народу у М.Каддафі виступає досягнення єдності волі народу. Його інституціональною основою, відповідно до Третьої світової теорії, є система народних комітетів і конгресів, що охоплює весь народ держави й утворює особливий простір вільної взаємодії рівних за владними (управління і контролю) можливостями громадян [2, с.47]. Рівність за владними можливостями є знаковою передумовою єдності народної волі, що забезпечується процедурами обговорення народними комітетами і конгресами будь-яких значимих питань життя суспільства й остаточного формування рішень на Всезагальному народному конгресі [2, с.48]. Таким чином, однієї зі стрижневих ідей концепції легітимаційної політики, що відбита в "Зеленій книзі", є обговорення як вільне і рівне право усіх на висування будь-яких значимих тем і проблем життя суспільства, відстоювання рішень щодо них і способів втілення цих рішень на основі багатоступінчастого досягнення всенародного консенсусу.

Свобода ініціатив та відповідальність за їх здійснення, обговорення як діалог рівних, перманентне становлення консенсусу - все це є тим, що має вивести державну політику будь-якої сучасної країни на якісно новий демократичний рівень, відкрити нові перспективи її легітимації. Необхідно, щоб легітимаційна політика держави сприймалась не як обґрунтування та виправдання права на владу деяких осіб та груп, а як прогресивний перманентний процес становлення вільного консенсусу в суспільстві щодо будь-яких питань соціального життя, напрямів його покращання. В обґрунтуванні цього й полягає неабияке значення Третьої світової теорії лідера лівійської революції.


Література:


1. Валлерстайн И. После либерализма: Пер. с англ. / Под ред. Б. Ю. Кагарлицкого. М.: Едиториал УРСС, 2003. — 256 с.

2. Каддафи М. Зеленая книга.- М.: Международные отношения,1989.- 160 с.



Схожі:

О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconС. 113-117. О. Ю. Висоцький демократія як інструмент легітимаційної політики постановка проблеми
Висоцький О. Ю. Демократія як інструмент легітимаційної політики // Грані. Д., 2006. № С. 113-117
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconВисоцький О. Ю. Легітимаційна політика сучасної України в контексті українсько-польських взаємин // Борисфен. Д., 2006. №6. С. 22-23
«Від найпершого дня мого перебування на посаді президента Польщі одним із головних завдань для мене був розвиток добрих стосунків...
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconНаукові публікації О. Ю. Висоцького
Висоцький О. Соціал-демократія у мінливому світі //Вісник Національної академії наук України. 1994. №9-10. С. 150-159
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconС. 241-249. О. Ю. Висоцький (Національна металургійна академія України)
Висоцький О. Ю. Міф як інструмент легітимаційної політики // Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія....
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconМіністерство освіти І науки україни національна металургійна академія україни о. Ю. Висоцький, О.Є. Висоцька, Ю. П. Шаров Основи державного управління
Висоцький О. Ю., Висоцька О.Є., Шаров Ю. П. Основи державного управління: Конспект лекцій. У двох частинах. Частина ІІ. – Дніпропетровськ:...
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconС. 276-285. О. Ю. Висоцький (Національна металургійна академія України) Ідеологія як форма легітимаційної політики
Висоцький О. Ю. Ідеологія як форма легітимаційної політики // Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія....
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconМіністерство освіти І науки україни національна металургійна академія україни о. Ю. Висоцький, О.Є. Висоцька, Ю. П. Шаров Основи державного управління Частина І
Висоцький О. Ю., Висоцька О.Є., Шаров Ю. П. Основи державного управління: Конспект лекцій. У двох частинах. Частина І. – Дніпропетровськ:...
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconЛекція Політика безпеки Поняття політики безпеки
Фундаментальним поняттям захисту інформації є політика безпеки (ПБ) або політика захисту. Важливість цього поняття важко переоцінити...
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconВимоги до оформлення статті
Рівненського держ гуманітарного ун-ту. – Рівне, 2004. – Вип. 12. – С. 65 – 68; Висоцький А. В. Склад та структура лексико-семантичних...
О. Ю. Висоцький м. Дніпропетровськ Демократія, постдемократія та легітимаційна політика iconО. Ю. Висоцький сутність легітимації політики проблема
Висоцький О. Сутність легітимації політики // Політичний менеджмент. К., 2004. №4 (7). С. 24-34
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи