Скачати 471.98 Kb.
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Т.С. Айрапетян МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИдо практичних занятьта самостійного вивчення дисципліни«МІСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» (для студентів 2 курсів денної та заочної форм навчання спеціальності 6.092600-«Водопостачання та водовідведення») Харків –ХНАМГ-2008 Методичні вказівки до практичних занять і самостійного вивчення дисципліни «Міські інженерні мережі» (для студентів 2 курсів денної та заочної форм навчання спеціальності 6.092600 - «Водопостачання та водовідведення»). Укл.: Айрапетян Т.С. - Харків: ХНАМГ, 2008. - 42 с.Укладач: Т.С. Айрапетян Рецензент: зав. кафедри, проф. С.С. Душкін Рекомендовано кафедрою водопостачання, водовідведення та очистки вод, протокол №1 від 30.08.2007 р. ^ Інженерні мережі є основним елементом інженерного благоустрою міських територій. У дисципліні «Міські інженерні мережі вивчається широкий спектр питань, пов'язаних із раціональним влаштуванням підземних мереж, які служать для забезпечення населених місць і промислових підприємств водою, різними видами енергії (теплом, газом, електрикою), а також мереж виробничої й побутової каналізації. У процесі вивчення дисципліни студенти повинні чітко засвоїти, що інженерне обладнання в нових побудованих і реконструйованих населених пунктах здійснюється комплексно. Одночасно споруджуються і вводяться в дію всі види інженерного обладнання селітебної і виробничої зон. Інженерні споруди і комунікації розміщують з врахуванням взаємної ув'язки. Усі системи водопостачання, каналізації, газо-, тепло-, електропостачання вирішуються централізовано. Тому при вирішені цих питань незалежно від кількості населення, природньо-кліматичних умов, народно-господарського профілю об’єкта та інших умов, необхідно передбачити комплексний підхід до інженерного обладнання. Проектувати інженерні мережі треба як комплексну систему, що поєднує всі підземні, наземні й надземні мережі і споруди з урахуванням перспективного розвитку міста. Метою вивчення дисципліни є підготовка фахівця, який буде володіти знаннями, пов'язаними з вирішенням питань прокладання й взаємного впливу мереж різного призначення між собою. У процесі вивчення даної дисципліни студенти здобувають досвід проектування зовнішніх водопровідних, каналізаційних, теплових, газових і електричних мереж, знайомляться з прийомами вибору оптимального варіанта прокладання інженерних комунікацій населеного району. Програмою вивчення даної дисципліни на практичних заняттях передбачені питання трасування водопровідних і каналізаційних мереж, їхній розрахунок, особливості прокладання та розміщення на території населених місць. Підручники, необхідні для вивчення даної дисципліни, наведені у списку літератури. У результаті вивчення дисципліни студент повинен ЗНАТИ:
УМІТИ:
^
Мета заняття: ознайомлення із загальними відомостями про системи водопостачання і основами проектування водопровідних мереж. Водопровідна мережа є одним з основних елементів системи водопостачання і нерозривно зв'язана в роботі з водоводами, насосними станціями, які подають воду в мережу, а також із регулюючими ємкостями (резервуарами та баштами). Водопровідна мережа повинна задовольняти наступним основним вимогам: а) забезпечувати подачу заданої кількості води до місць її споживання під необхідним напором; б) мати достатній ступінь надійності й безперебійності постачання водою споживачів; в) виконуючи пред'явлені вимоги, мережа повинна бути запроектована найбільш економічно, тобто гарантувати найменші витрати на будівництво й експлуатацію як самої мережі, так і нерозривно зв'язаних з нею в роботі інших споруд системи. Виконання цих вимог досягається правильним вибором конфігурації мережі й матеріалу труб, а також правильним визначенням діаметрів труб з урахуванням техніко-економічних міркувань. ^ У населених пунктах водоспоживання підрозділяється на наступні категорії:
Водоспоживання промислових об'єктів складається з :
1.2 Визначення розрахункових витрат водоспоживання Мета заняття: оволодіння навичками визначення розрахункових витрат водоспоживання для різних категорій споживачів води. Потреби у воді відповідно до норм водоспоживання, визначають окремо для кожної категорії водоспоживачів. Основним вимірником кількості споживаної об'єктом води служить добова витрата. ^ Розрахункову добову витрату води на господарсько-питні потреби населення міста визначають за формулою Qдоб = q N/1000, м3/доб, (1.1) де q – норма водоспоживання на одну людину, л/чол. за добу; N - розрахункове число жителів у кожному районі міста, чол. Розрахункову витрату за добу найбільшого водоспоживання визначають за формулою Qдоб. макс. = Кдоб.макс·Qдоб, (1.2) де Кдоб.макс – коефіцієнт добової нерівномірності водоспоживання максимальний, який залежить від укладу життя населення, режиму роботи підприємств, ступеня благоустрою будинків, Кдоб.макс приймають у межах 1,1-1,3. ^ Витрату води на поливання вулиць і зелених насаджень визначають за формулою Qпол = 10 N qпол·F, м3/доб, (1.3) де qпол – питома витрата на поливання вулиць і зелених насаджень, л/м2; N - кількість поливань за добу; F - площа вулиць, що поливаються, або насаджень, га. ^ Для визначення цих видів водоспоживання необхідно знати кількість працюючих у кожній зміні, а також розподіл по «гарячим» і «холодним» цехах у межах кожної зміни. Витрата води на господарсько-питні потреби в «гарячих» цехах за кожну зміну: ![]() ![]() де ![]() 45 - норма водоспоживання на одного працюючого в «гарячих» цехах. Витрата води на господарсько-питні потреби в «холодних» цехах за кожну зміну: ![]() ![]() де ![]() 25 - норма водоспоживання на одного працюючого в інших («холодних») цехах. ^ Визначається тільки після встановлення кількості працюючих, що користуються душем, окремо по «гарячих» і «холодних» цехах. Годинна витрата води на одну душову сітку становить 500 л, а тривалість прийому душів по закінченні зміни - 45 хв. Кількість одночасно працюючих душових сіток визначається за кількістю чоловік, які обслуговуються однією душовою сіткою: Nд.с. = Nпр/nо.с., (1.6) де Nпр - кількість працюючих, які приймають душ; nо.с.- розрахункова кількість чоловік на одну душову сітку.
Мета заняття: ознайомлення зі схемами та варіантами конфігурації водопровідних мереж, обґрунтування основних принципів трасування. Конфігурація водопровідної мережі, тобто певне геометричне накреслення в плані водоводів та водопровідних мереж, залежить від таких основних факторів:
За конфігурацією в плані водопровідні мережі бувають [1,2]:
Для міст і більшості підприємств застосовують кільцеві водопровідні мережі або мережі комбінованої конфігурації. Трасуючи водоводи і водопровідні мережі, необхідно керуватися наступними рекомендаціями [ 1 ]: 1) водоводи і головні магістральні лінії треба направляти найкоротшим шляхом до найкрупніших водоспоживачів, а також до водонапірної башти; 2) для забезпечення надійності водопостачання кількість ліній водоводу і головних магістралей повинна бути не менше двох; їх у свою чергу з'єднують перемичками, які на випадок аварії дають можливість виключати для ремонту будь-яку ділянку; 3) водоводи повинні забезпечувати мінімальну геометричну висоту подавання води насосами, а також найменші витрати електроенергії; 4) водопровідні лінії мають бути рівномірно розподілені по всій території об'єкта водопостачання; 5) для забезпечення достатніх напорів у розподільній мережі магістральні водопровідні лінії слід прокладати по можливості по найвищих відмітках місцевості; 6) водопровідні лінії слід прокладати через проїзди або обочини доріг, паралельно лініям забудови і по можливості за межами асфальтових чи бетонних покриттів, щоб вони були доступні для експлуатації і ремонту; 7) автомобільні шляхи та залізниці трубопроводи повинні перетинати під прямим кутом; 8) при прокладанні труб треба враховувати природні чи штучні перешкоди; Водопровідну мережу слід проектувати кільцевою. Тупикові лінії можна влаштовувати для подавання води на виробничі потреби, якщо дозволяється перерва у водопостачанні під час ліквідації аварії, на господарсько-питні потреби при діаметрах труб не більше 100 мм; на протипожежні або господарсько-протипожежні потреби незалежно від витрат води на гасіння пожежі, якщо довжина ліній не перевищує 200 мм. Початковим трасуванням мережі повинні бути враховані черговість забудови і майбутній розвиток водопроводу. На території об'єкта водопостачання слід враховувати наявність підземних конструкцій і комунікацій, окремі елементи яких повинні бути розміщені з дотримуванням певних відстаней. При перетині водопровідних труб відстань між ними по вертикалі повинна бути не менше 0,2 м. Приклад трасування водопровідної мережі в населеному пункті наведений в додатку 1.
глибини закладання труб Мета заняття: дати оцінку й проаналізувати матеріал труб, які використовуються для влаштування водопровідних мереж; ознайомитись з основами гідравлічного розрахунку водопровідних мереж. Основні вимоги до матеріалу труб, які пред’являють для влаштування водопровідних мереж наступні:
Вибір матеріалу і класу міцності труб для водоводів та водопровідних мереж слід приймати з урахуванням санітарних умов, агресивності ґрунту та води, що транспортують, а також умов роботи трубопроводів й вимог до якості води. Матеріал труб у системах господарсько-питного водопостачання повинен відповідати вимогам [1, п.1.10]. Визначення діаметрів труб роблять за попередньо намічених розрахункових витратах ділянок, при цьому за основний розрахунковий випадок приймають годину найбільшого водоспоживання або найбільшого транзиту води у башту (для мереж з контррезервуаром). Економічно найвигіднішими будуть ті діаметри, при яких виявляються найменшими витрати на будівництво і експлуатацію водоводів, мережі й усього комплексу водопровідних споруд, нерозривно зв'язаних із мережею і, в першу чергу насосних станцій. Діаметри визначають за табл. [2], знаючи розрахункову витрату і приймаючи середню економічну швидкість руху води в трубах. ^ Глибину закладання водопровідних труб визначають на основі розрахунків залежно від глибини промерзання грунту, температури води, режимів її подавання трубопроводом, наявності ґрунтових вод, умов прогрівання землі сонцем, товщиною снігового покрову, динамічних навантажень, матеріалу труб, способу їх з'єднання тощо. Глибина закладання труб повинна бути мінімальною (мінімальні витрати при будівництві) і разом з тим достатньою, щоб не допустити замерзання води в трубах під час найсильніших морозів та нагрівання її влітку, руйнування труб при динамічних навантаженнях. Глибину закладання труб Н (до низу труби) визначають за формулою Н=hпр + 0,5 , (1.7) де hпр - глибина промерзання грунту, м. Щоб запобігти нагріванню води в трубах, глибина укладання їх повинна бути не менше 0,5м від поверхні землі до її верху. У місцях інтенсивного руху транспорту глибина укладання труб повинна бути не менше 1 м. Трубопроводи прокладають паралельно поверхні землі, повторюючи рельєф місцевості на глибині Н. При цьому мінімальний уклон трубопроводу повинен бути 0.001, а для плоского рельєфу не менше 0,0005. |
![]() | Положення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської... | ![]() | Положення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської... |
![]() | Положення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської... | ![]() | Рішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України" Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської... |
![]() | Рішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України" Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської... | ![]() | Рішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України" Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської... |
![]() | Міністерство освіти І науки україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги Міністерства освіти і науки України від 17. 04. 2009 року №341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни... | ![]() | Положення про нагородження нагрудним знаком "Петро Могила" Міністерства освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських... |
![]() | Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської... | ![]() | Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської... |
![]() | Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської... |