Методична вказівка практичного заняття icon

Методична вказівка практичного заняття




Скачати 176.13 Kb.
НазваМетодична вказівка практичного заняття
Дата13.07.2012
Розмір176.13 Kb.
ТипДокументи

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

акушерства та гінекології з курсом

дитячої та підліткової гінекології

“___” ___________ 200 р.

протокол №____

Завідувач кафедри,

к. мед. н., доцент С.П. Польова


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

практичного заняття

«Пізні гестози вагітних. Діагностика, клініка, профілактика, невідкладна допомога при ускладненнях, особливості сестринського догляду»


Навчальний предмет:

«Клінічне медсестринство»,

2 курс медичного факультету № 4

з відділенням молодших медичних і

фармацевтичних фахівців

2 години

Медичну вказівку склала

асистент Гресько М.Д.


Чернівці


І Тема: Пізні гестози вагітних. Діагностика, клініка, профілактика, невідкладна допомога при ускладненнях, особливості сестринського догляду.


ІІ. Науково-методичне обґрунтування теми

Пізні гестози вагітних залишаються однією з найактуальніших проблем сучасного акушерства, багато в чому визначаючи структуру материнської та перинатальної смертності.

Частота вагітностей і пологів, ускладнених пізнім гестозом, в Україні варіює від 10 до 15%. Існує очевидна тенденція до збільшення частоти важких форм гестозів, що визначають структуру материнської смертності. В структурі материнської смертності вони посідають 3—4 місця.

Пізні гестози відіграють також значну роль і в структурі перинатальної смертності. Порівняно з перинатальною смертністю в цілому в Україні 14,8—16,5%) при гестозах вона становить, за даними різних авторів, від 32 до52 %.

Аналіз випадків материнської смертності від гестозів свідчить, що, незважаіючи на достатню вивченість цієї проблеми, в багатьох випадках жінки гинуть від організаційних та професійних помилок медичного персоналу не тільки акушерсько-гінекологічного підрозділів, а й дільничної терапевтичної мережі, станцій швидкої та невідкладної допомоги тощо. Отже, знання проблем .-гстозів необхідно лікареві будь-якої спеціальності.


ІІІ. Навчально-виховні цілі

Для формування вмінь студент повинен знати:

    1. принципи лікарської тактики у разі пізніх гестозів;

    2. ускладнення пізніх гестозів,

    3. профілактику.

У результаті проведення заняття студент повинен вміти:

1) призначати лікування хворим з пізніми гестозами;

2) надати першу лікарську допомогу хворим з важкими формами пізніх гестозів;

3) проводити медичну реабілітацію жінок, які перенесли пізній гестоз.


ІV. Поради студенту

Пізні гестози вагітних (ПГВ) є симптомокомплексом поліорганної та полісистем­ної недостатності, що виникає під час вагітності.

Гестоз не є самостійним захворюванням, це клінічний прояв неспроможності адаптаційних механізмів материнського організму адекватно забезпечити потреби плода, що розвивається. Реалізується ця неспроможність через різноманітний ступінь вираз­ності перфузійно-дифузійної недостатності в сис­темі мати — плацента — плід.

Обсяг обстеження, основні напрямки терапії

та тактика ведення вагітних при пізніх гестозах

Повноцінне обстеження і лікування всіх форм пізніх гестозів можна про­вести лише в умовах акушерського стаціонару. Це пов'язано з тим, що кожна з наведених у класифікації форм є маніфестуючою клінічною ознакою розви­нутого патологічного процесу в комплексі мати — плацента — плід. Обсте­ження і терапія при всіх формах пізнього гестозу мають бути своєчасними, достатніми і комплексними.

Обсяг обстежень при гіпертензивних станах і набряках у вагітних

  1. Загальне обстеження вагітних (30В).

  2. Визначення АТ на обох руках.

  3. ЕКГ.

  4. Обстеження очного дна у динаміці.

  5. Погодинний і добовий діурез у динаміці.

  6. Клінічний аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули, числа тромбоцитів і гематокриту.

  7. Аналіз добової сечі на білок.

  8. Аналіз сечі за Нечипоренком.

  9. Аналіз сечі за Зимницьким.

  10. Біохімічний аналіз крові (глюкоза, загальний білок, альбумін, креатинін, сечовина, білірубін прямий і непрямий, холестерин, тригліцериди, АЛАТ, АСАТ, ЛФ, електроліти).

  11. Коагулограма у динаміці.

Додатково, якщо є така можливість, доцільно УЗ-обстеження нирок, ен­цефалографія, добовий моніторінг АТ, пульсу, кардіотокографія, БПП.

Лікування набряків у вагітних

Лікування має бути комплексним, з урахуванням загальних механізмів пато­генезу пізніх гестозів. Загальна схема лікування має такий вигляд:

  1. Дбайливий режим праці і відпочинку (денний сон);

  2. Гіпоалергенна дієта.

При цьому не рекомендується будь-яке обмежен­ня рідини, тому що це сприяє посиленню синдрому дефіциту ОЦК і хронічного синдрому ДВЗ.

Вагітним можна призначити на фоні терапії розвантажувальні дні до 2 разів на тиждень:

  • яблучний розвантажувальний день — 1,5 кг яблук, розподіливши їх на 1—6 прийомів;

  • м'ясний розвантажувальний день — 400—600 г нежирного відвареного м'яса і 200 г капусти;

  • картопляний розвантажувальний день — 500 г печеної картоплі і 20 г вершкового масла, 500 г кип'яченого молока;




  1. Седативні засоби: мікстура Павлова по 1 ст. л. З рази на день та фітотерапія (корінь валеріани, плоди тмину, плоди фенхеля, трава пустирника, листя берези, трава хвоща польового, ягоди брусниці і інші). Наприклад: листя берези, трава хвоща польового, ягоди брусниці, трава пустирника по 1 ст. л. Дві столові ложки суміші залити 500 мл окропу, настояти 20 хв, процідити і пити 75 мл настою 3 рази на день;

  2. Спазмолітики;

  3. Стабілізатори клітинних мембран, гепатопротектори (хофітол по 2—З таб. 3 р на день протягом 20 днів);

  4. Десенсибілізуючі засоби — димедрол, супрастин по 1—2 таблетки 2 р на день;

  5. Фізпроцедури, що поліпшують діяльність ЦНС і функцію нирок.

Обсяг обстеження при прееклампсії

Обсяг обстеження при прееклампсії різного ступеня тяжкості практично не відрізняється від обстеження при гіпертензивних станах та набряках у вагітних. Обов'язково проводиться добовий моніторинг клініко-лабораторних показників матері і плоду.

Лікування гіпертензії вагітних

Урахування патогенетичних особливостей, які зумовлюють розвиток пізнього гестозу у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією, дає мож­ливість проведення профілактичних заходів щодо виникнення цього усклад­нення. Перш за все, заходом профілактики гестозу є рання (по можливості з 12—14 тижнів вагітності) гіпотензивна терапія, яка має бути спрямована на ЗПО, забезпечення достатньо високого ХОС і нормалі­зацію мікроциркуляторних розладів.

Призначати гіпотензивні засоби, механізм дії яких може бути подвійним як за рахунок зниження ЗПО, так і в результаті зменшення ХОС (центральні агоністи — клофелін (гемітон) і метилдофах), варто з урахуванням індивідуальної реакції вагітної на препарати. Це здійснюється шляхом визна­чення показників центрального кровообігу в динаміці, насамперед методом реографії. Реакцію слід вважати позитивною, якщо у відповідь на прийом ліків спостерігається зниження АТ в результаті зменшення ЗПО. Негативною реакцію слід вважати тоді, коли АТ знижується за рахунок зменшення ХОС або АТ не знижується в результаті зниження ХОС та значного підвищення ЗПО. Терапію слід починати з використання допегіту (метилдофа) або клофеліну (гемітону) 0,075 мг 2—4 р на день (препарати першої лінії) у тих випадках, коли гіпотензивна дія пов'язана із зниженням ХОС (негативна гемодинамічна дія) або є недостатньою; доцільно призначення допегіту поєднувати з використанням коринфару, клофеліну — з апресином або коринфаром (препарати II лінії). Якщо визначення показників гемо­динаміки у вагітної неможливе, тривалу терапію допегітом або клофеліном доцільно відразу поєднувати з призначенням коринфару.

З метою профілактики пізнього гестозу і порушень стану плоду у хворих на гіпертонію, окрім раціональної ранньої гіпотензивної терапії, слід також проводити заходи для нормалізації обміну простагландинів (простациклін-тромбаксан). Для цього використовуються малі дози аспірину (0,1—0,125 1 раз на день) у поєднанні з курантилом.

Лікування прееклампсії легкого та середнього ступеня

Перед транспортуванням вагітної з пізнім гестозом до стаціонару ще в жіночій консультації або вдома бригадою швидкої допомоги їй мають бути введені нейротропні препарати з метою забезпечення лікувально-охоронного режиму і попередження нападу судом. Для цього найдоцільнішим є введення 5—10 мг дропередолу в поєднан­ні з 5—10 мг седуксену(реланіуму). При вираженій судомній готовності і для купірування нападу еклампсії додатково внутрішньовеннно вводять барбітурати.

У стаціонарі лікування гестозу розпочинається з приймального відділення, для чого там має бути весь арсенал засобів для невідкладної допомоги, зокрема набір для ве­несекції й апаратура для проведення штучної вентиляції легень.

В акушерському відділенні, виходячи з патогенезу пізніх гестозів, медикаментоз­на терапія має відповідати ряду принципових положень. До них належать:

  1. лікувально-охоронний режим,

  2. дієтотерапія;

  3. підвищення компенсаторно-захисних реакцій у системі гемодинаміки;

  4. попередження надмірної розрядки вазоактивних амінів симпато­адреналової системи і ліквідація периферичної вазоконстрикції;

  5. стабілізація капілярної проникності;

  6. нормалізація реології і коагулятивних властивостей крові;

  7. боротьба з гіпоксією;

  8. корекція гіповолемії і метаболічних порушень;

  9. заходи, спрямовані на поліпшення стану плода.

Лікування має бути комплексним, індивідуальним, з урахуванням стану компен­саторно-захисних реакцій організму, суворо регламентованим за годинами, а при тяжких формах гестозу проводиться з акушерами-гінекологами разом з анестезіологами і лікарями інтенсивної терапії.

Терапія прееклампсії легкого і середнього ступеня тяжкості здійснюється в загальних палатах акушерського відділення, а лікування тяжкої преекламсії та еклампсії — лише в спеціально обладнаних палатах інтенсивної терапії або в реанімаційному блоці.

Обов'язковим при лікуванні всіх форм гестозів є створення лікувально-охорон­ного режиму: повноцінні відпочинок, сон і медикаментозні препарати залежно від ступеня тяжкості захворювання (мікстура Павлова, настій пустирника, валеріани, тріоксазин, реланіум, дроперидол).

Основні принципи дієто- та фітотерапії такі самі, як і при субклінічних формах гестозів і набряках вагітних, з обов’язковими розвантажувальними днями 2 рази на тиждень.

Розпочинати лікування пізніх гестозів слід з корекції макро- та мікрогемоди­наміки шляхом призначення препаратів гіпотензивної дії, що усувають ангіоспазм і нормалізують мікроциркуляторний кровотік. Правильним є поєднання препаратів з різноманітним механізмом дії: адреноблокатори, спазмолітики, периферичні вазодилята­тори, інгібітори вазоактивних амінів.

Спазмолітичні засоби мають хорошу гіпотензивну дію, безпосередньо впливаючи на гладку мускулатуру судинної стінки (но-шпа 2% — 2—4 мл в/м, апрофен 1% — 2 мл в/м, папаверин 2% — 2 мл в/м, платифілін 0,2% — 1—3 мл 2 рази на день п/ш, дибазол в/м або в/в 1% — 2—4 мл, галідор 2,5% — 2 мл в/м або в табл., еуфілін 2,4% — 10 мл в/в на глюкозі). Зазначені спазмолітичні засоби особливо ефективні при їх застосуванні разом з — адреноблокаторами (тропафен 2% — 1 мл в/м або 1% розчин 1 мл в/в крапельнj і піроксан 1% — 1 мл п/ш.)

При тяжких формах гестозів доцільно також використовувати стугерон (цина­ризин), що порівняно з іншими спазмолітиками вибірково покращує мозковий кровообіг — 25 мг 3 рази на день.

Виражену дезагрегаційну дію має компламін, що вводиться внутрішньовеннj крапельно, разова доза 300 мг, або трентал (пентоксифілін) — 150 мг. Компламін і трентал вводять повільно (до 20 крапель за хвилину) під контролем артеріального тиску, розводять на реополіглюкіні або на гіпертогічному розчині глюкози 10% у кількості 300 мл. Одночасне введення копламіну і тренталу не припустиме. При легких формах гестозів використо­вують таблетовані препарати компламіну (теонікол і ксантинолу нікотинат) і тренталу.

Для поліпшення мікроциркуляції в матково-плацентарному комплексі зараз широко використовують інтеркордин і курантил (усередину 1 табл. З рази або в/в крапельно на глюкозі).

Для усунення судинного спазму, як і раніше, з успіхом застосовують ново­каїн, що одночасно з гангліотичною дією знижує збуджуваність моторних зон кори головного мозку. Новакаїн вводиться у вигляді 0,5% розчину в/в крапельно до 200 мл разом із гіпертонічним розчином глюкози (20% — 300 мл) та інсуліном — 15 од., що одночасно сприяє дегідратації і дезинтоксикації.

Ефективним методом лікування пізніх гестозів залишається сульфат магнію. Його слід призначати (в/в 5% розчин 200—300 мл), враховуючи його спазмолітичну, гіпотензивну, седативну, протисудомну дію. Застосування сульфату магнію потребує обережності під час пологів і раннього післяпологового періоду, тому що він знижує скорочувальну активність матки.

Застосування гангліоблокаторів при пізніх гестозах потребує надзвичайної обережності. На фоні гіповолемії, що має місце при даній патології, проведення гангліоплегії може призвести до невідповідності судинного русла обсягу циркулюючої крові з наступним зниженням інтенсивності гемоперфузії і посиленням тяжкості метаболічних порушень в організмах матері і плода. Тому застосування гангліобло­каторів короткої дії припустиме тільки для керованої гіпотонії на­прикінці 1-го і в ІІ-му періоді пологів (1% арфонад, ембіхін).

Надзвичайно важливе значення в патогенетичній терапії пізніх гестозів має інфузійна терапія, спрямована на корекцію гіповолемії, гіпо- та диспротеінемій, мікроциркуляторних і метаболічних порушень, проведення дегідратації і дезинток­сикації. Показане призначення низькомолекулярних декстра-нів, зокрема реополі­глюкіну, реоглюману. Поряд із вираженою дезагрегаційною дією вони мають й дегідра­таційні властивості внаслідок утворення в судинному річищі високої транзиторної концентрації колоїду, що залучає воду з тканин у судинне русло.

Патогенетично обгрунтованим є включення в комплексне лікування пізніх гестозів рефортану — гідрооксиетилового крохмалю (ГЕК 200/5 6%), що підтвер­джується як позитивними клінічними результатами, так і лабораторними даними, які характеризують стан гемостазу, за рахунок покращання реологічних властивостей крові, що має важливе значення в профілактиці можливих подальших ускладнень у вагітних з хронічними формами ДВЗ.

Усунення гіпопротеінемії з одночасним поповненням дефіциту рідкої частини крові досягається введенням білкових препаратів (альбуміну 20% — 100 мл в/в 2 рази на тиждень або сухої плазми по 100—150 мл 2 рази на тиждень) і розчинів амінокислот (альвезин, амінон). Але, з огляду на зростаючу кількість алергічних ускладнень на введе­ння альбуміну і плазми, застосування їх потребує надзвичайної обережності і тільки за суворими показаннями — прогресуюча гіпопротеїнемія та зниження альбуміно-глобулі­нового коефіцієнта.

Інфузійна терапія при пізніх гестозах має проводитися під контролем ОЦК, гема­токриту, добового діурезу (при тяжких формах — контроль ЦВТ і погодинного діурезу).

При виражених тканинних набряках і клітинній гіпергідратації припустимо поряд з інфузійною терапією і тільки після ліквідації гіповолемії проведення збалансованого форсованого діурезу. З цією метою показане введення осмодіуретиків (манітол 20% — 200—250 мл в/в р розрахунку 1—1,5 г на кг ваги), препаратів, що гальмують реабсорб­цію натрію і води в ниркових канальцях (лазикс 20—40 мг в/в, фуросемід 40 мг, гіпотіазид 50 мг в табл.), антагоністів альдостерону (верошпірон — 25 мг, альдактон — 50 мг у таблетках), тріампуру по 0,05 — 2 рази на день, паралельно показане введення калію. Слід пам'ятати, що осмодіуретики (манітол) підвищують внутрішньо-судинний об'єм рідини і тому мають з обережністю застосовуватися у вагытних з високою артеріаль­ною гіпертензією і з недостатністю серцево-судинної системи.

За наявності умов при пізніх гестозах бажана киснетерапія в режимі гіпербарич­ної оксигенації в барокамерах при тиску 1,5 атмосфери щодня протягом 1—2 годин (7—10 сеансів) на фоні аеробного окислювання.

Для стимуляції аеробного окислювання показане застосування кокарбоксилази — 100 мг в/в, комплексу вітамінів С і В, цитохрому-С, глутамінової кислоти, вітаміну Е, що має виражену оксидантну дію.

У комплексній медикаментозній терапії пізніх гестозів широке застосування знаходять препарати есенціале (по 1 капс. З рази на день або 5 мл в/в крапельно на глюкозі через день) і солкосерил (5 мл на 250 мл 5% глюкози в/в), хофітол (5 мл на 20 мл фізрозчину в/в протягом 5 днів), які поліпшують функцію печінки, мікрогемоцирку­ляцію і транспортно-трофічну функцію плаценти.

Патогенетично обгрунтованим є призначення донаторів оксиду азоту — ереніту (10 мг 3—4 рази на день за годину до прийому їжі), кардікету (20 мг вранці, повторний прийом 20 мг вдень через 8 годин).

Хороший ефект спостерігається при включенні до комплексу терапії гестозів ентеросорбентів. Застосування інгаляцій гепарину в комплексному лікуванні вагітних, що страждають гестозом, фетоплацентарною недос­татністю (ультразвуковий інгалятор USI-50).

З огляду на високий рівень перинатальної смертності при пізніх гестозах, необхідний постійний моніторинговий контроль за станом плода і профілактика гіпоксії. Адекватне відновлення мікросудинної перфузії за рахунок ?-адренолітиків, низькомолекулярних декстранів, 6% розчину рефортану і дезагрегаційних препаратів, що входять в комплекс терапії пізніх гестозів, є одночасно профілактикою і лікуванням гіпоксії плода. Позитивний ефект відзначається при використанні ?-адреноміметиків на фоні ізоптину чи фіноптину. При позитивно­му ефекті терапії пізнього гестозу, що підтверджується клінічним покращанням і нормалізацією параметрів гомеостазу, можна пролонгувати вагітність до досягнення плодом функціональної зрілості.

Гестоз, певна річ, не зникає, можна добитися лише ремісії захворювання. При легких формах пізнього гестозу при зникненні його проявів і нор­малізації біохімічних показників протягом двохтижневого перебування в стаціонарі хворі можуть бути випи­сані додому при впевненості лікаря, що в кожному конкретному випадку буде забезпечено суворе спостереження лікаря жіночої консультації не менше 2—3 разів на тиждень. При найменших клінічних проявах гестозу — повторна госпіталізація.

Терапія пізніх гестозів на фоні артеріальної гіпертензії має бути спрямо­вана на покращання мікроциркуляції, реологічних властивостей крові, поповнення об'єму циркулюючої крові, для чого використовують разом з гіпотензивними препаратами, що знижують ЗПО та діють седативнj (клофелін або допегіт, їх поєднання з коринфаром, апресином), реополіглюкін з гепарином, курантил, рефортан. Призначають також внутрішньовенно або внутрішньом'язово магнію сульфат, нейролептики — аміназин чи дроперидол. При значно підвищеному АТ (АТ діастолічний > 130 мм рт.ст.), що погано піддається корекції, використовують внутрішньовенно крапельно нітропрусид натрію, дозування і швидкість якого ретельно контролюють з урахуванням рівня АТ.

Загальні вимоги до ведення хворих з тяжкими формами пізніх гестозів

  1. Індивідуальна палата з інтенсивним цілодобовим спостереженням медичного персоналу в умовах ІТ або ВР та ІТ.

  2. Дотримання принципу трьох катетерів:

    • обов'язкова катетеризація центральних судин (переважно підключичної вени) для тривалої інфузійної терапії і контролю ЦВД;

    • катетеризація сечового міхура для контролю за погодинним діурезом;

    • трансназальна катетеризація шлунка для евакуації його секрету та профілак­тики синдрому Мендельсона під час інтенсивної терапії і кесарева розтину;

  3. Наявність дихальної апаратури для інгаляції закису азоту і кисню чи проведення ШВД;

  4. Кардіомоніторне спостереження;

  5. Клініко-біохімічний контроль основних показників.

Перша допомога при розвиненні судом і коми

  1. Хвору вкладають на рівну поверхню, уникаючи ушкоджень, і повертають її голову убік.

  2. Звільняють дихальні шляхи, відкривають рот за допомогою ложки або шпателя, витягують уперед язик і по можливості аспірують вміст порожнини рота.

  3. При відновленні спонтанного дихання після нападу подається кисень. При трива­лому апное негайно починають допоміжну вентиляцію.

  4. При припиненні серцевої діяльності паралельно з ШВЛ виконують закритий масаж серця й усі прийоми серцево-судинної реанімації.

  5. Для припинення судом в/в, крім 20 мл 25% розчину сірчастого магнію, вводять 0,02 г сибазону (діазепаму) і повторюють введення через 10 хв. 0,01 г.

Терміни лікування прееклампсії

Питання про час і метод розродження має вирішуватись суворо індивідуально. При появі клінічної симптоматики пізнього гестозу будь-якого ступеня тяжкості при терміні вагітності 37 і більше тижнів поряд з лікуванням гестозу слід почати підготовку організму вагітної до пологів з наступним їх завершенням.

Складніші питання виникають при розвиненні гестозу на фоні недоношеної вагітності, коли плід ще недостатньо зрілий, і у лікаря виникає зрозуміле бажання пролонгувати вагітність в інтересах плода. Проте саме в цій ситуації і виникають найчас­тіше тяжкі ускладення для матері і плода.

Гемоциркуляторні порушення, властиві пізньому гестозу, а в ряді випадків інтенсивна фармакотерапія можуть призводити до більш виражених патологічних змін функціонального стану плоду, ніж дострокове завершення вагітності на фоні профілактики дистрес-синдрому і гіпоксії плоду.

Тривале малоефективне лікування гестозу може також призвести до порушення адаптаційних механізмів материнського організму з наступним розвинен­ням еклампсії, ниркової чи дихальної недостатності, геморагічних чи ішемічних інсультів, до цілої низки інших надзвичайно тяжких ускладень тощо.

Акушерська практика показала, що за відсутності ефекту від лікування прееклампсії легкого і середнього ступеня протягом 7—10 днів при стабільних парамет­рах інструментальних та лабораторних тестів (відсутність поліп­шення чи погіршення) слід ставити питання про завершення вагітності.

Вітсутність позитивного ефекту при лікуванні прееклампсії тяжкого сту­пеня протягом 24—48 годин є показанням до завершення пологів.

Інтенсивна терапія еклампсії без повтоних нападів за відсутності вираже­ного ефекту має проводитися не більше 5-6 годин.

Повторний напад еклампсії та екламптична кома вимагають негайного розрод­ження.

Методи розродження при ПГВ

При прееклампсії легкого і середнього ступеня тяжкості слід завершувати пологи через природні пологові шляхи з застосуванням адекватного знеболю­вання.

Тяжкі форми пізнього гестозу вимагають оперативного завершення по­логів: за наявності умов і при живому плоді — акушерських щипців, при мертвому плоді — плодоруйнівної операції, за відсутності умов для завер­шення пологів через природні пологові шляхи — кесарів розтин, який є од­ним з найменш травмуючих методів для матері та дитини при тяжких формах пізнього гестозу.

Показаннями для дострокового розродження шляхом операції кесарева розтину є: еклампсія, прееклампсія тяжкого ступеня за відсутності ефекту від лікування, ускладнення прееклампсії (кома, анурія, амавроз, відшарування та крововиливи в сітківку, передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, підозра на крововилив у мозок), поєднання прееклампсії з іншою акушерською патологією (тазове передлежання, вузький таз, крупний плід та ін.), прееклампсія середнього ступеня за відсутності ефекту від лікування, рідкісні форми прееклампсії (HELLP-синдром, гостра жирова дистрофія печінки).

Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз вагітних

Пацієнтки, які перенесли тяжку прееклампсію і еклампсію, мають пере­бувати під нагля­дом дільничого акушера-гінеколога, невропатолога, нефролога протягом року, їм повинна проводитися реабілітаційна терапія. Обов'язкове диспансерне спостереження спеціаліста з планування сім'ї.


  1. Контрольні запитання та завдання

    1. Обсяг обстежень при гіпертензивних станах і набряках у вагітних.

    2. Лікування набряків вагітних.

    3. Лікування гіпертензії вагітних.

    4. Обсяг обстеження при прееклампсії.

    5. Лікування прееклампсії легкого та середнього ступеня.

    6. Загальні вимоги до ведення хворих з тяжкими формами пізніх гестозів.

    7. Перша допомога при розвиненні судом і коми.

    8. Термін лікування прееклампсії.

    9. Методи розродження при ПГВ.

Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз вагітних.

5.4. Заключний етап:

Контроль остаточного рівня засвоєння матеріалу шляхом розв’язування ситуаційних задач, усних виступів студентів про зроблену роботу. Узагальнення викладача, оцінка роботи кожного студента, завдання додому.


VІ. Матеріали методичного забезпечення

6.1. Матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів: ситуаційні задачі (додаються).

6.2. Матеріали для методичного забезпечення основного етапу заняття: історії пологів, таблиці, результати УЗД, КТГ.

6.3. Матеріали для заключного заняття: клінічні задачі ІІ рівня (додаються).

6.4. Матеріали для методичного забезпечення самопідготовки студентів викладені у відповідних методичних вказівках студентам 3 курсу для самостійної підготовки до практичного заняття з цієї теми.


VІІ. Література.

Основна література:

  1. Хміль С.П. Підручник „Акушерство”, Тернопіль, 1998.

  2. Грищенко В.І. "Акушерство", Харків, Основа, 1996 р.

  3. Запорожан В.М. "Акушерство та гінекологія", К. "Здоров'я", 1996.

  4. Неотложное акушерство. Под ред. Г.К.Степанковской. К. "Здоров'я", 1994.

5. Лысак Л.А. "Сестринское дело в акушерстве и гинекологии". Р/Д, "Феникс", 2003.

Додаткова література:

  1. Михайленко Е.Т. "Лекарственные растения в акушерстве и гинекологии", К. "Здоров'я", 1998.

  2. "Нетрадиционные методы лечения в акушерстве и гинекологии", под ред. А.Г.Коломойцевой. К. Здоровье, 1996 г.

  3. Практический справочник акушера-гинеколога. Под ред. проф. Ю.В.Цвелева. С-П., 1995 г.

  4. Акушерство і гінекологія: навчальний посібник/А.В.Жаркіх, Є.П.Гребенніков, В.О.Залізняк та інш.- К.: Здоров'я, 1994.

  5. Сестринська справа/ ред. проф. М.Г.Шевчука.- К.: Здоров'я, 1994.

  6. Айламазян Е.К. "Неотложная помощь при экстремальных состояниях в акушерской практике". М. Медицина, 1985.

  7. Бодяжина В.И. "Акушерство", Курск, 1995.

  8. Репина М.А. "Кровотечения в акушерской практике". М.Медицина, 1986.

  9. Серов В.Н. Практическое акушерство. М.Медицина, 1994.

  10. Клиническое акушерство. И.В.Дуда, В.И.Дуда. Минск, "Вышейшая школа", 1997.

  11. Абрамченко В.В. „Активное ведение родов»,С-П, 1994.



Ситуаційні задачі.

1. У жінки встановлено вагітність строком 8 тижнів. Скарги на нудоту і блювоту 4-7 разів на добу. Втратила 5 кг маси. Після госпіталізації до стаціонару відчула деяке полегшення. Поставте діагноз. Призначте лікування.

2. Першовагітна відвідала ЖК у терміні 38 тижнів. Скарг немає. За останні 2 тижні набула 2 кг маси. Спостерігаються набряки нижніх кінцівок. AT 115/70 мм.рт.ст. У сечі патології не виявлено. Поставте діагноз. Тактика лікаря.

3. Першовагітну доставлено каретою швидкої допомоги. Вагітність 36 тижнів. Скарги на сильні болі в області шлунку. Два рази була блювота. Болі ч'ящлпмгя піспя того. як хвощ з'їла вінегрет. Невелика набряклість ніг. AT 140/100 мм.рт.ст. Сеча при кіп'ятінні скипілася. Поставте діагноз. Визначте тактику лікаря.

Схожі:

Методична вказівка практичного заняття iconМетодична вказівка
Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття
Методична вказівка практичного заняття iconС. П. Польова методична вказівка практичного заняття
Частота екстрагенітальної патології (егп) у вагітних, за даними різних авторів, становить 30—70% І не має тенденції до зниження
Методична вказівка практичного заняття iconЮ. М. Нечитайло методична вказівка практичного заняття
Нутріціологія дитячого віку. Види вигодовування. Переваги природного вигодовування
Методична вказівка практичного заняття iconС. П. Польова методична вказівка практичного заняття
...
Методична вказівка практичного заняття iconМетодична вказівка практичного заняття
Організація роботи та санітарно-протиепідемічний режим акушерських стаціонарів І їх підрозділів. Фізіологія вагітності. Діагностика...
Методична вказівка практичного заняття iconС. П. Польова методична вказівка практичного заняття
Вузький таз. Особливості біомеханізму пологів при вузькому тазі. Крупний плід. Особливості перебігу пологів при крупному плоді
Методична вказівка практичного заняття iconС. П. Польова методична вказівка практичного заняття
Науково-методичне обґрунтування теми: Операції, які підготовлюють пологові шляхи (амніотомія та розтин промежини), відносяться до...
Методична вказівка практичного заняття iconС. П. Польова методична вказівка практичного заняття
Названа тема є однією з важливих в акушерстві. Знання фізіології больових реакцій під час пологів, фармакологічних знеболюючих засобів,...
Методична вказівка практичного заняття iconС. П. Польова методична вказівка практичного заняття
Такі ушкодження можуть торкатися усіх відділів пологових шляхів — зовнішніх статевих органів, піхви, шийки матки, нижнього сегмента...
Методична вказівка практичного заняття iconС. П. Польова методична вказівка практичного заняття
КР) заступає інші розроджувальні операції (акушерські щипці, вакуум-екстракцію та вилучення плода за тазовий кінець). Останнє пов’язане...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи