\"затверджено\" icon

"затверджено"




Скачати 218.14 Kb.
Назва"затверджено"
Дата13.07.2012
Розмір218.14 Kb.
ТипДокументи

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

акушерства та гінекології з курсом

дитячої та підліткової гінекології

“___” ___________ 200 р.

протокол №____

Завідувач кафедри,

к. мед. н., доцент С.П. Польова


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

практичного заняття

Фізіологія та патологія раннього і пізнього післяпологового періоду, гнійно-септичне ускладнення. Діагностика, клініка, невідкладна допомога, особливості сестринського догляду. Інфекційний контроль в акушерських клініках. Організація роботи обсерваційного відділення.


Навчальний предмет:

«Клінічне медсестринство»,

2 курс медичного факультету № 4

з відділенням молодших медичних і

фармацевтичних фахівців

4 години

Медичну вказівку склала

асистент Гресько М.Д.


Чернівці

I. Тема: Фізіологія та патологія раннього і пізнього післяпологового періоду, гнійно-септичне ускладнення. Діагностика, клініка, невідкладна допомога, особливості сестринського догляду. Інфекційний контроль в акушерських клініках. Організація роботи обсерваційного відділення.

Післяпологовий період є дуже відповідальним в зв'язку з особливостями функціонування органів та систем породіллі. Стан здоров'я породіллі, її резистентність до можливої інфекції, нормальний перебіг процесів інволюції та лактації в значній мірі залежить від правильного гігієнічного режиму в післяпологовому періоді.

^ II. Тривалість заняття: 2 години


III. Навчальна мета:

3.1 Студент повинен знати:

1. Режим післяпологового відділення, міри профілактики інфекційних ускладнень у породіть та новонароджених згідно наказів № 1230 та 55.

2. Перебіг фізіологічного післяпологового періоду (інволюція матки, характер лохій, стан лактації, режим годування, функціонування суміжних органів, показники гемодинаміки).

3. Ведення фізіологічного післяпологової о періоду,

3.2. Вміти:

- визначити висоту стояння дна матки;

- вести післяпологовий період,

3.3. Опанувати практичні навички:

1. Визначити рівень стояння дна матки над лоном та її консистенцію,

2. Визначити стан молочних залоз, лактації, режим годування, навчити породіллю правильно зціджувати.

3. Провести туалет породіллі, взяти мазки з 3 точок, оцінити характер лохій, зняти шви з промежини, обробити, шви на промежені, провести піхвове дослідження.

4. На основі обстеження породіллі з використанням лабораторних показників, пульсу, АТ, температури тіла, оцінити перебіг після пологового періоду.

^ IV. Поради студенту:

- сформувати у студентів основні уявлення про важливість дотримання принципів деонтології та лікарської етики при обстеженні породіллі в післяпологовому періоді, проведенні лікувально-діагностичних маніпуляцій (з урахуванням характеру захворювання, індивідуальних особливостей пацієнтки, ступеня її інтелектуального розвитку, рівня культури та ін.);

  • протягом всього заняття викладач зобов’язаний виховувати студентів своїм зовнішнім виглядом, культурою мови та спілкуванням з хворими, медперсоналом, підтверджуючи на власному прикладі, що деонтологія є невід’ємною частиною морально-етичних норм професії лікаря.

Післяпологовий період, який є надзвичайно відповідальним у зв’язку зі значними змінами, що відбуваються у цей час у статевих органах, молочних залозах та у всьому організмі жінки, нормальний перебіг інволюції матки. Вміти вчасно діагностувати початкові ознаки ускладнень, пуерперію та попередити розвиток захворювань. Слід звернути увагу на визначення післяпологового періоду, що починається після народження посліду і продовжується 6-8 тижнів. На протязі цього проходить зворотній розвиток (інволюція) всіх органів і систем, які змінилися в зв'язку з вагітністю і пологими. Виключенням є молочні залози, функція яких досягає розквіту саме в післяпологовому періоді. Перші 2 год. Пологів виділяються особливо і визначаються як ранній післяпологовий період.

Одразу після пологів у зв'язку з інтенсивною пологовою діяльністю та психічним напруженням породілля і швидко засинає. Протягом перших двох годин потрібно обов'язково проконтролювати стан матки і кількість крововтрати.

При неускладненому перебігу породіллю на 4 - 6 день після пологів виписують додому. Патронажна акушерка відвідує її перший раз на другий день після виписки. Дільничий акушер - гінеколог оглядає породіль після виписки зі стаціонару на 10, ЗО, 60-й день,

При веденні післяпологового періоду особливо важливого значення набуває дотримання всіх правил асептики та антисептики, контроль за станом

статевих органів, регулювання функцій молочних залоз, сечового міхура та кишківника.

Щодня на обході лікаря з участю мед. сестри з'ясовують загальний стан породіллі, самопочуття, сон, апетит.

- показник пульсу, АТ, температури,

- стан молочних залоз, сосків, лактаційну функцію, висоту стояння дна матки над лобком, наявність болісної матки, живота;

- стан зовнішніх статевих органів, їх набряклість, чистоту країв рани при накладених швах на розриви промежини, характер та кількість лохій (післяпологові виділення з піхви);

- функцію сечовидільних органів, кишківника.

Температуру в породіллі вимірюють двічі на день - зранку і ввечері. Першої доби після пологів буває невеликий "фізіологічний" підйом температури. Однак при підвищенні температури до 3 8° С вище або якщо температура тіла до 37.5°С не знижується протягом доби породіллю потрібно перевести для лікування в обсерваційне відділення.

При затримці сечовипускання потрібно намагатися викликати його рефлекторно (випускати струмінь води з крана, полити теплою водою ділянку уретри, накласти теплу грілку на нижню ділянку живота). Якщо немає ефекту, вводять пітуітрін по 1 мл в/м 2р. на день, уроіропін по 0,5 крапель на день або 5 мл 25 % розчину сірчанокислої магнезії в/м. Якщо немає ефекту, то випускають сечу катетером.

При субінволюції матки, починаючи з 3 - - 4 дня пологів, призначають скорочувальні препарати; метилергометрин 0,02 % - 1 мл двічі на день в/м, окситоцин 1 мл в/м.

Інволюція матки інколи супроводжується болем, який може з'явитись або посилюватись під час грудного годування. Тоді приписують платифілін 0,2%— 1 мл в/м, папаверин 2% - 2 мл в/м.

Туалет зовнішніх статевих органів акушерка проводить із стерильної посудини індивідуальним стерильним інструментом для, кожної породіллі теплим стерильним розчином марганцевокислого калію (1:4000 1:5000). Обмивання проводять двічі на добу. Після кожного туалету підкладку замінюють чистою.

При розривах промежини шви тримають сухими, не рідше 2-3 разів на день проводять туалет промежини, обробляють 5% йодним розчином, 1% спиртовим розчином діамантового зеленого. Шви знімають на 5 день. Перед зніманням швів призначають ввечері ти ранком очисну клізму. Мати, яка годує дитину, повинна дотримуватись таких основних порад:

  1. Перед годуванням обов'язково мити руки з милом, сосок протирати окремо ватною кулькою Перші краплини молока рекомендується зціджувати.

  2. Годувати дитину потрібно сидячі вибравши для цього зручне положення.

  3. Під час годування потрібно стежити, щоб дитина захоплювала ротом не тільки сосок, але й навколососкове коло.

  4. Щоразу давати тільки одну грудь. Чергуючи протягом дня годування лівою і правою груддю.

  5. Перші дні прикладати дитину на 2—3 хв. поступово час стає більшим і доходить до 10 - 15 хв.

  6. Після кожного годування потрібно зціджувати навіть незначні залишки молока рукою чи молоковідсмоктувачем.

  7. Щоразу після закінчення годування і зціджування залишків молока груди обмивати кип'яченою теплою водою, обсушувати стерильною м'якою серветкою.

Пологи в післяпологовому відділенні повинні проводитись в просторому і світлому приміщенні. На кожне материнське ліжко призначається не менше 7.5 м2 площі в палатах двічі на добу проводять вологе прибирання і провітрювання. Ультрафіолетове опромінення палат проводять 6 разів на добу. Після виписки породіль через кожні 5-7 днів палати звільнюються і проводять дезінфекцію стін, меблів підлоги. Ліжка і поліетеленові плівки після виписки дезінфікують і миють. М'який інвентар обробляють в дез. камері.

Післяпологовий період є дуже відповідальним в зв'язку з особливостями функціонування органів та систем породіллі. Стан здоров'я породіллі, її резистентність до можливої інфекції, нормальний перебіг процесів інволюції та лактації в значній мірі залежить від правильного гігієнічного режиму в післяпологовому періоді.

Післяпологовим періодом називається період, який починається після народження посліду і продовжується 6-8 тижнів. На протязі цього проходить зворотній розвиток (інволюція) всіх органів і систем, які змінилися в зв'язку з вагітністю і пологими. Виключенням є молочні залози, функція яких досягає розквіту саме в післяпологовому періоді. Перші 2 год. Пологів виділяються особливо і визначаються як ранній післяпологовий період.

Одразу після пологів у зв'язку з інтенсивною пологовою діяльністю та психічним напруженням породілля і швидко засинає. Протягом перших двох годин потрібно обов'язково проконтролювати стан матки і кількість крововтрати.

При неускладненому перебігу породіллю на 4 - 6 день після пологів виписують додому. Патронажна акушерка відвідує її перший раз на другий день після виписки. Дільничий акушер - гінеколог оглядає породіль після виписки зі стаціонару на 10, ЗО, 60-й день,

При веденні післяпологового періоду особливо важливого значення набуває дотримання всіх правил асептики та антисептики, контроль за станом

статевих органів, регулювання функцій молочних залоз, сечового міхура та кишківника.

Щодня на обході лікаря з участю мед. сестри з'ясовують загальний стан породіллі, самопочуття, сон, апетит.

- показник пульсу, АТ, температури,

- стан молочних залоз, сосків, лактаційну функцію, висоту стояння дна матки над лобком, наявність болісної матки, живота;

-стан зовнішніх статевих органів, їх набряклість, чистоту країв рани при накладених швах на розриви промежини, характер та кількість лохій (післяпологові виділення з піхви);

- функцію сечовидільних органів, кишківника.

Температуру в породіллі вимірюють двічі на день - зранку і ввечері. Першої доби після пологів буває невеликий "фізіологічний" підйом температури. Однак при підвищенні температури до 3 8° С вище або якщо температура тіла до 37.5°С не знижується протягом доби породіллю потрібно перевести для лікування в обсерваційне відділення.

При затримці сечовипускання потрібно намагатися викликати його рефлекторно (випускати струмінь води з крана, полити теплою водою ділянку уретри, накласти теплу грілку на нижню ділянку живота). Якщо немає ефекту, вводять пітуітрін по 1 мл в/м 2р. на день, уроіропін по 0,5 крапель на день або 5 мл 25 % розчину сірчанокислої магнезії в/м. Якщо немає ефекту, то випускають сечу катетером.

При субінволюції матки, починаючи з 3-4 дня пологів, призначають скорочувальні препарати; метилергометрин 0,02 % - 1 мл двічі на день в/м, окситоцин 1 мл в/м.

Інволюція матки інколи супроводжується болем, який може з'явитись або посилюватись під час грудного годування. Тоді приписують платифілін 0,2%— 1 мл в/м, папаверин 2% - 2 мл в/м.

Туалет зовнішніх статевих органів акушерка проводить із стерильної посудини індивідуальним стерильним інструментом для, кожної породіллі теплим стерильним розчином марганцевокислого калію (1:4000 1:5000). Обмивання проводять двічі на добу. Після кожного туалету підкладку замінюють чистою.

При розривах промежини шви тримають сухими, не рідше 2-3 разів на день проводять туалет промежини, обробляють 5% йодним розчином, 1% спиртовим розчином діамантового зеленого. Шви знімають на 5 день. Перед зніманням швів призначають ввечері ти ранком очисну клізму. Мати, яка годує дитину, повинна дотримуватись таких основних порад:

1.Перед годуванням обов'язково мити руки з милом, сосок протирати окремо ватною кулькою перші краплини молока рекомендується зціджувати.

2. Годувати дитину потрібно сидячі вибравши для цього зручне положення.

3.Під час годування потрібно стежити, щоб дитина захоплювала ротом не тільки сосок, але й навколососкове коло.

4.Щоразу давати тільки одну грудь. Чергуючи протягом дня годування лівою і правою груддю.

5. Перші дні прикладати дитину на 2—3 хв. поступово час стає більшим і доходить до 10 - 15 хв.

6. Після кожного годування потрібно зціджувати навіть незначні залишки молока рукою чи молоковідсмоктувачем.

7.Щоразу після закінчення годування і зціджування залишків молока груди обмивати кип'яченою теплою водою, обсушувати стерильною м'якою серветкою.

Пологи в післяпологовому відділенні повинні проводитись в просторому і світлому приміщенні. На кожне материнське ліжко призначається не менше 7.5 м2 площі в палатах двічі на добу проводять вологе прибирання і провітрювання. Ультрафіолетове опромінення палат проводять 6 разів на добу. Після виписки породіль через кожні 5-7 днів палати звільнюються і проводять дезінфекцію стін, меблів підлоги. Ліжка і поліетеленові плівки після виписки дезінфікують і миють. М'який інвентар обробляють в дез. камері.

Післяпологові інфекційні захворювання відзначаються поліетіологічніетю, різноманітністю клінічних форм, небезпекою масового зараження породіль та поширеністю на новонароджених, що зумовлено недосконалістю захисних механізмів у останніх. Інфекційні ускладнення, перенесені породіллями, можуть сприяти виникненню екстрагенітальної та генітальної патології у жінки (безпліддя, міокардит, нефрит та ін.), а також служити причиною материнської та перинатальгої смертності.


Найдоцільнішою є класифікація А. В. Бартельса та С.В. Сазонова:

1.Етап поширення: інфекція обмежена ділянкою пологової рани (післяпологова виразка промежини, вагіни, шийки матки і післяпологовий ендометрит).

2.Етап: інфекція поширилась за межі пологової рани, але не виходить за межі порожнини малого тазу (метрит, параметрит, локальний тромбофлебіт, метрофлебіт, повехневий тромбофлебіт ніг, аднексит, пельвірперитоніт.

3.Етап: інфекція близька до генералізованої (інфекційно-токсичний шок, розлитий перитоніт).

4. Генералізований сепсис з метастазами або без метастазів.

Післяпологові інфекції є серьйозною причиною в акушерській практиці. Частота післяпологових інфекцій може коливатись від 10 до 50%.

Викладач підкреслює, що в останній час зміна клінічного перебігу септичних ускладнень пов'язана зі зміною характеру збудника стрептококової та стафілококової інфекції. На перший план виступають пеніциліно-стійкі збудники: бактерії, віруси, грибки та ін. Причиною ускладнень є не окремі збудники, а мікробна асоціація аеробів, анаеробів, що призводять до більш важкого перебігу інфекційного процесу.

До розвитку токсико-септичних ускладнень призводять різноманітні фактори: А. Ускладнення вагітності:

- екстрогенітальна патологія;

- гострі респіраторно-вірусні інфекції;

- гестози;

- істміко-цервікальна недостатність;

- інфекція сечостатевої сфери;

- низький соціально-економічний статус;

- терапія кортикостероїдами. Б. Ускладнення в пологах:

- тривалий безводний проміжок більше 6 годин;

- 3 і більше вапнальних досліджень;

- аномалії пологової діяльності;

- використання інвазнвних методів діагностики стану плоду (амніоцентез, амніоскопія);

- інтраамніальна інфекція;

- оперативні втручання (ручне відділення плаценти, ревізія стінок порожнини матки, акушерські щипці);

- травми пологових шляхів;

- кровотечі в пологах.

Інфекція розповсюджується гематогенним, лімфогенним, штраканалікулярним або комбінованим шляхами.

Септична пологова інфекція - єдиний динамічний процес, при якому між окремими клінічними формами немає чіткої межі, і одна клінічна форма переходить в іншу.

Згідно класифікації Сазонова-Бартельса, запальний процес розподіляють на 4 етапи:

1 етап - Інфекція обмежується ділянкою пологової рани (післяпологова виразка, виразка промежини, стінки піхви, шийки матки, ендометрит).

2 етап - Інфекція виходить за межі пологової рани, але обмежується порожниною малого таза (метрит, параметрит, обмежений тромбофлебіт, метротромбофлебіт, тазовий тромбофлебіт; тромбофлебіт вен ніг, аднексит, пельвіоперитоніт).

3 етап інфекція близька до генералізованої (перитоніт, прогресуючий тромбофлебіт, септичний шок).

4 етап - г енералізована інфекція (септицемія, сешикопіємія).

Зупиняються на особливостях клінічного перебігу післяпологових септичних ускладнень, згідно етапів розповсюдження процесу, діагностики (комплексного дослідження) і методів лікування,

Післяпологова виразка - розвивається при інфікуванні ран, що виникають під час пологів.

Початок розвитку 3-4 день післяпологового періоду. Місцеве ознаки запалення, повернення рани з гнійними нашаруваннями, загальний стан породіллі змінюється рідко.

Перебіг-нашарування відшаровуються, рана очищується, виповнюється грануляціями. Епітелізація закінчується на 10-12 день.

Діагностика базується на скаргах, огляді зовнішніх статевих органів, шийки матки, піх винному і ректовагінальному домлідженні.

Лікування: негайне зняття швів. Місцеве лікування тампони з гіпертонічним розчином тричі на добу, аплікації з трипсином, стрептоцидовою пудрою; холод на низ черева і на ділянку промежини; УФО; антибіотики широкого спектру дії.

Ендометрит - найбільш розповсюджена форма післяпологових

інфекційних захворювань (18-20%).

Розрізняють: 1. Класичну форму ендометриту - 33%.

2. Абортивну форму - 8%.

3. Стерту форму - 44%.

4.Ендометрит після кесарського розтину - 35%. Патогенетичні варіанти післяпологового ендометриту:

1. Справжній ендометрит.

2.Ендометрит з некрозом децидуальної оболонки.

3. Ендометрит на фоні залишків плаценти (плідного яйця).

Клініка: клінічна симптоматика на 2-3 день після пологів або операції кесарського розтину. Характерним є: підвищення температури, трясовиця, тахікардія, головний біль, порушення загального стану. Субінволюція урази (збільшення в розмірі, тістувата, болюча при натискувнні), із піхви поява виділень (грязні, буро-корчневі із неприємним запахом). Неускладнений ендометрит продовжується 7-8 днів, процес закінчується або інфекція розповсюджується далі.

Клініка: клінічна симптоматика на 2-3 день після пологів або операції кесарського. Характерним є: підвищення теператури, трясовиця, тахікардія, головний біль, порушення загального стану. Субінволюція урази (збільшення в розмірі, тістувата, болюча при натискуванні), із піхви поява виділень (грязні, буро-коичневі із неприємним запахом). Неускладнений ендометрит продовжується 7-8 днів, процес закінчується або інфекція розповсюджується 7-8 днів, процес закінчується або інфекція розповсюджується далі.

Клінічне обстеження:

1. Піхвинне дослідження.

2. Висів з матки, рани, молока і крові.

3. Клінічний аналіз крові в динаміці,

4. Аналіз сечі загальний.

5. Контроль ступеню чистоти піхви.

Лікування спрямоване на:

1. Боротьбу з інфекцією і інтоксикацією.

2. Відмежування запального процесу.

3. Активацію захисних сил організму.

4. Корекція обмінних процесів і порушень функцій окремих органів.

5. Симптоматична терапія.

При встановленні діагнозу ендометрита призначають:

1. Лікувально-охоронний режим.

2. Антибактеріальна терапія (напівсинтетичні пеніциліни, аміноглікозиди, цефалоспорини, перепарати нітрофуранового ряду).

3. Дезінтоксикаїпйна терапія (гемодез, реополіглюкін, розчин Рінгера).

4. Десенсибілізуюча терапія (димедрол, піпольфен).

5. Загальнозміцнююча терапія (вітаміни групи В, аскорбінова кислота).

6. Активація імунної системи (лізоцим 150 мг/добу 6-8 днів, тімолін 10 мг на протязі 2 днів, 5 мг на протязі 3 днів).

7. УФО.

8. Лазеротерапія.

При некрозі децидуальної тканини та залишках плідного яйця показано проведення вакуум аспірації або бережного вишкрябування стінок порожнини

матки на фоні антибактеріальної І шфузшної терапії з наступним призначенням утеротоніків,


^ II етап післяпологової інфекції.

Метрит запалення, що локалізується в м'язевому шарі матки, як наслідок проникнення інфекції з ендометрію.

Клініка: порушення загального самопочуття роділлі, підвищення температури 39-40°С, трясовиця, тахікардія, субінволюція матки, сповільнення формування внутрішнього вічка, лейкоцитоз, зсув формули вліво, лохії бурі-гнійні.

Лікування: дивись лікування ендометриту.

^ Післяпологовий пара метрит. Шлях інфікування лімфогенний. Джерело інфекції розриви шийки матки і верхньої третини піхви. РОзрізняють: первинний параметрит, вториннний (при запаленні додатків). Характерним є початок на 10-12 добу після пологів. Породілля скаржиться на біль понизу черева, підвищення температури до 39°С.

Діагностика:

1. Бімануальне дослідження виявляємо пастозність склепінь, їх сплощення, зміщення матки в бік або доверху.

2. Клінічний аналіз крові - лейкоцитоз, зсув формули вліво.

3. Бактеріологічне дослідження вмісту матки. Варіанти розрішення:

1. Розсмоктування.

2. Формування тазового абсцесу. При тазовому абсцесі характрним є;

- гіерсистуюча лихоманка;

- резистентність до антибіотикотерапії;

- тривале нездуження;

- порушення функції гастроінтестіпального тракту;

- біль в черевній порожнині.

Тактика при тазовому абсцесі - кольпотомія, дренування абсцесу шляхом кольпотомії, транскутанно через передню черевну стінку або при лапаротомії.

При розриві тазового абсцесу - термінова лапаротомія.

^ Сальпінгіт, аднексит - 2 етап розповсюдження інфекції. Виникають після пологів, абортів. Розрізняють катаральний і гнійний сальпінгіт. Клінічними проявами є поява болі внизу живота, підвищення температури, явища подразнення очеревини. При розповсюдженні інфекції з труб на тазову очеревину виникає післяпологовий ексудативний пельвіоперитоніт або тубооваріальний абсцес.

^ Септичний тазовий тромбофлебіт — розвивається у 0,5-2% пацієнток з ендометритом, частіше після кесарського розтину. Лікування - антикоагулянтна терапія (гепарин) тривалістю 7-30 днів.

^ Тромбофлебіт вен матки характерно:

- субінволюція;

- значні, тривалі кров'яністі виділення;

- на поверхні матки - звивисті тяжі.


Тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок

частіше виникає на фоні варикозного розширення вен. Клшічно:

- гострий біль в ураженній кінцівці;

- набряк.

Тривалість 5-6 тижнів.

Лікування: саліцилати, антибактеріальні та антикоагулянти

Пельвіоперигоніт - запалення очеревини малого тазу. Шляхи проникнення інфекції:

- лімфогенний;

- інтраканалікулярний;

- травма матки, иіхви;

- розрив піосальпінксу.

різновидності: серозний, серозно-фібринозний, гнійний.

Лікування: комплексна протизапальна терапія.

Перитоніт (запалення очеревини) - стан, коли інфекція виходить за межі малого тазу. Виникає вторинно внаслідок перфорації інфікованої матки або розриву яєчника, маткової труби, гінекологічних втручань. Починається післяпологовий перитоніт на 2-3 день після пологів або аборту. В черевній порожнині утворюється випіт (серозний, серозно-фібринозний або гнійний). Основними клінічними симптомами являються: підвищення температури, сильні болі в животі, нудота, блювота, затримка газів, язик сухий, покритий накипом, живіт різко здутий, болючий., з'являються симптоми подразнення очеревини. При дослідженні крові відмічається різкий лейкоцитоз, нейтрофільний зсув, підвищується ШОЕ. Використання активної медикаментозної терапії, раннє оперативне втручання значно покращує тсна хворої. Післяпологові перитоніти можуть не мати вираженої клінічної картини. Початок захворювання може проявитися тільки різким погіршенням загального стану, тахікардією, болтом й в животі, проносом, при дослідженні крові відмічається різкий лейкоцитоз зі зсувом формули вліво і лімфо-еозинопенією. Кров залишається стерильною.

Післяпологові перитоніти можуть виникати після операції кесарського розтину, клінічні прояви з'являються пізніше, внаслідок прорізування швів на матці. Для перитоніту після кесарського розтину харктерні багаточисельні симптоми: болі в животі, підвищення температури, інтоксикація, порушення серцево-судинної діяльності, затримка газів, стільця, зміна крові. Харктерним є лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво нейтрофілів, шдівшцення ШОЕ. У випадку перитоніту після операції не слід відкладати повторну операцію. Використання антибіотиків, раннє оперативне втручання - лапаротомія, значною мірою поліпшує прогноз перитоніту.

Комплексна інтенсивна терапія розлитого перитоніту залежить від форми, важкості захворювання; ефективності консервативної терапії. При ранньому перитоніті лікувальна тактика базується на проведенні комплексної терапії, а при відсутності ефекту і погіршенні стану хворої (парез кишківника, появи ексудату в черевній порожнині, тахікардія, тахіпное) показано швидке оперативне втручання в об'ємі: екстирпація матки з трубами, дренування черевної порожнини, проточне

дренуваня черевної порожнини, програмована лімфосорбція. Поряд з хірургічними втручанннями проводять загальну терапію, мета якої полягає в компенсації патоізіологічних порушень та боротьби з інфеюдією та інтоксикацією основою проведення комплексної інтенсивної терапії інфузійно-

трансфузійної, яку проводять методом керованої гемодилюції з широким використанням кровозамінників. Введення великої кількості рідини (4-5 літрів) проводять на фоні форсованого діурезу (0,02 г фуросеміду). Неокомпенсан в дозі ЗО мл/кг; реополіглюкін в дозі 6,5 мл/кг.

Усунення анемії, гіпоксії, стимуляція захисних сил організму досгяається шляхом призначення свіжоцитратної, свіжозаготовленої крові, плазми, протеїну, альбуміну, ернтроцитарної маси.

Для покращення гемодинаміки призначають серцеві глікозиди, кортикостероїди, препарати АТФ, тернтал, рибоксин. З метою покращення водно-сольового обміну вводять розчин Дирроу, Рінгер-Локка, лактосоль (до 1500 мл) на добу.

Боротьба з гіперглікеміею- глюкозо-калієвий розчин з інсуліном, хлорид калію, реокомпенсан. Ацидоз потребує (КЛР) введення 4% розчину бікарбонату натрію до 600 мл. Корекцію волемічних порушень проводять за рахунок білкових гідролізатів (амінопептид, амінокровін, гідролізин), суміші амінокислот.

З метою зменшення метаболізму анаболічні гормони, вітаміни групи В, С. Корекція мікроциркуляції проводиться гепарином 500 ОД/кг маси тіла, нікотиновою кислотою 3 мг/кг, еуфіліном - 10 мг/кг. реополіглюкіном 15 мг/кг, контрикапом 100 ОД\кг.

Для нормалізаціїь функції паренхіиматозних органів і покращення тканинного метаболізму 1% розчин глютамінової кислоти, кофермент кокарбоксилази, фолієвої кислоти, сірепар. При перитоніті рекомендують інігібітори протеаз - трасілол, контрикал, гордокс.

Антибактеріальна терапія проводиться з урахуванням чутливості мікрофлори і проводиться 2-3 антибіотиками. В комбінацію антибіотиків входять напівсинтетичні пеніциліни (оксацилін, ампіцилін), антибіотики тетраіциклінового ряду, цефалоспорини (цепорин, кефзол, цефазолін), аміноглікозиди (канаміщш, мономіцин, антиміцин), групи тієномономіцинів (тієнам), макроміцини (олеандоміцин, азоміцин, медикамецин) та ін. Одночасно з антибіотиками призначають сульфаніламіди, препарати нітрофуранового ряду, протигрибкові препарати.

При перитоніті, викликаному анаеробною флорою - гіпербарічна оксигенація, клшдоміцин, лінкомщин, ріфампіцин, левоміцитін, метронідазол, тінідазол, карбеніцилін (до 12-16 г/добу).

Лікування гепаторенального синдрому включає в себе методи детоксикації: гемосорбцію, гемодіаліз, Ішазмаферез, дренування грудного лімфатичного протоку, перитонеальний діаліз. При розвитку легеневої недостатності використовують ІІ1ВЛ в режимі гі пер вентиляції сумішшю 50% кисню і повітря.


^ Генералізовані форми післяпологової інфекції:

Септичний шок (СІЛ) - клінічний синдром, який розвивається в процесі Інфекційного захворювання, супроводжується ендоксимією, порушенням мікроциркуляшї в життєво важливих органах. Летальність при септичних захворюваннях досягає 20-60%. Причиною виникнення СІТІ в акушерстві та гінекології можуть бути: інфекційні аборти, хоріоамніоніт, тяжкі післяпологові септичні захворювання, екстрагенітальні захворювання, акушерські операції, вроджені і набуті Імунодефіцити; кровотечі.

Причиною виникнення септичного шоку не є самі збудники (бактерії, грибки, кишкова паличка, клебсієли), а їх токсини і в наслідок розпаду ендотоксинів та інших біологічно активних речовин (гемолізин, гіалуронідази). Важливим компонентом патогенезу синдрому десимінованого внутрішньосу динного згортання крові є активація факторів III, IV, XII (Хагемана) виділення тканинного і еритроцитарного тромбоготастину А, інгібіція простацикліну. Кінцевим результатом дії ендотоксинів е порушення мікроциркуляції, ацидоз, підвищення в'язкості крові (ниркова, печінкова, серцево-судинна недостатність),

Гіпердинамічна фаза - '"тепла" не дивлячись на падіння АТ, шкіра залишається сухою, теплою, рожевою, діурез не зменшується.

Гіподинамічна фаза септичного шоку - "холодна" - зниження температури тіла, гіпотонія, бліда, холодна, волога шкіра, малий пульс, часте і поверхневе дихання, олігурія, адинамія, кровотечі.

Діагноз септичного шоку ставиться на основі визначення:

1. Септичної температури: ознобів, лихоманки, м'язевих болей.

2. Артеріальні гіпотензії.

3. Тахікардії (100 і більше).

4. Підвищення шокового індексу

5. Олігурія або анурія.

6. Алкалозу або метаболічного ацидозу.

7. Порушення згортаючої системи крові.

8. Порушення функції нирок, печінки, легень, мозі'свого постачання. Інтенсивна терапія включає:

1. Антибактеріальну терапію.

2. Інфузтйну терапію.

3. Протитромбостатичну терапію.

4. Корекцію метаболічного ацидозу.

5. Корекцію дихальної недостатності.

6. Кортикостероїдну терапію.

7. Хірургічне лікування.

Профілактика септичної інфекції - санація вогнищ інфекці й, лікування анемій вагітних, екстраге-нітальх захворювань, боротьба з крововтратою, раціональне введення І-ІП періодів пологів, правильна організація роботи акушерських закладів, дозволяє значно зменшити™ частоту післяпологових ускладнень.


Лікування післяпологових інфекційних ускладнень мусить бути комплексним; антибактеріальна терапія, з урахуванням чутливості мікробної флори та Індивідуальної переносимості препарату, антикоагулянти та дезоксикаційна терапія, інфузішіа терапія, форсований діурез, корекція білкового та електролітного складу плазми, утеротонічна терапія.

Санація вогнища інфекції (матки, параметральної клітковини, тазової очеревини) - 5% ДМСО, діоксадин, 3% пероксид водню, 2,5% розчин йоду -відповідно до Локалізації вогнища.

Один з найбільш перспективних і лікувальних заходів - цс аспіраційно промивне дренування порожнини матки.

На 2-4 етапі локальна терапія поєднується з антибактеріальною. дезінтоксикаційною та десенсибілізуючою.

Хірургічний метод лікування - видалення інфікованої матки, розкриття абсцесів та ін.

Видалення септичного вогнища поєднується з інтубацією кишківника, масивною антибактеріальною та дезінтоксикаційною терапією.

Індивідуальний підхід вимагає рішення про припинення лактації.

Лікування проводиться під контролем дослідження крові, лейкоцитарної формули, ШЗЕ, факторів зсідання крові, бактеріологічного дослідження, аналізів сечі, УЗД.


VІ. Контрольні питання:

1. Скільки часу триває післяпологовий період.?

2. Визначення раннього та пізнього післяпологового періоду.

3. Як здійснюється інволюція статевих органів після пологів?

4. Що таке лохії. їх характеристика та фізіологічна роль.

5 Догляд за статевими органами породіллі. Догляд за швами.

6. Догляд за молочними залозами, режим годування, склад молока та молозива.

7. Які захисні механізми забезпечують безпечність перебігу післяпологового періоду?

VIІ. Література:

7.1. Основна:

1. Конспект лекцій.

2. З.К.Айламазян «Акушерство». С.-Петербург «Спец, література» 1987 р.

3. В.И.Бодяжина «Акушерство» Курск, 1995р.

7.2. Додаткова:

1. В.І.Грищенко «Акушерство» Харків «Основа» 1986р.

Схожі:

\"затверджено\" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\"затверджено\" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\"затверджено\" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\"затверджено\" iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
\"затверджено\" icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
\"затверджено\" iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
\"затверджено\" iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
\"затверджено\" iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
\"затверджено\" iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
\"затверджено\" iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
\"затверджено\" iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи