Запалення icon

Запалення




НазваЗапалення
Сторінка1/4
Дата13.07.2012
Розмір0.69 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4


Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет


АТАМАН О.В.

ЗАПАЛЕННЯ





Рекомендовано вченою радою Сумського державного університету як навчальний посібник


Суми

Вид-во СумДУ

2006



Рецензенти:

д-р мед наук, проф. А.М.Романюк

(кафедра патологічної анатомії СумДУ);

канд. мед. наук, доцент Р.А.Храмова

(кафедра біохімії і фармакології СумДУ)


ББК 616.002 (075.8)

А 92

УДК 616-002

Рекомендовано вченою радою Сумського державного університету (протокол №10 від 17.05.2006 р.)

А 92 Атаман О.В. Запалення: Навчальний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2006.- 66с.

З урахуванням останніх досягнень у галузі клітинної і молекулярної біології представлено сучасні уявлення про етіологію і патогенез найпоширенішого патологічного процесу – запалення.

Для студентів вищих медичних навчальних закладів

© О.В.Атаман, 2006

© Вид-во СумДУ, 2006

ББК 616.002 (075.8)

ISBN …………..


ISBN …………..

ВСТУП

Запалення – це типовий патологічний процес, який виникає при ушкодженні тканин і виявляє себе поєднаними порушеннями місцевого кровообігу, крові та сполучної тканини, що їх позначають як альтерація, ексудація і проліферація.

Запалення належить до найпоширеніших патологічних процесів, воно є основою багатьох недуг, які часто зовні мало чим схожі одна на одну (пневмонія, ангіна, апендицит, фурункул тощо).

Запалення розглядають як типовий патологічний процес, бо основні закономірності його розвитку виявляють себе завжди – незалежно від конкретної причини (напр., механічна травма, термічні й хімічні опіки, мікроби тощо), локалізації (напр., шкіра, легені, підшлункова залоза і т.п.), виду тварин (жаба, щур, собака і т.п.) та індивідуальних особливостей організму людини.

Як і будь-який патологічний процес, запалення поєднує в собі власне патологічні зміни, які порушують діяльність органів і тканин та організму в цілому, і захисні компенсаторні реакції. Останні спрямовані на локалізацію, ізолювання, розведення та знищення патогенного агента, а також на відновлення (репарацію) ушкодженої ним тканини.

Неодмінною умовою розвитку запалення є ушкодження тканини. Запалення виникає тільки тоді, коли інтенсивність та обсяг ушкодження досягають певного критичного рівня, який, у свою чергу, залежить від сили патогенного чинника (рис. 1) та резистентності організму до його дії (рис. 2).

Головними "дійовими особами" запалення з боку організму є кровоносні судини, кров та сполучна тканина, що утворює строму органів (рис. 3). Чи не найбільше значення мають кровоносні судини. Про це свідчить той факт, що тільки у хребетних разом із розвитком судинної системи відбувається становлення запалення з усіма його "класичними" компонентами. В органах і тканинах, позбавлених васкуляризації (хрящ, склисте тіло, клапани серця, рогівка), запалення може розвиватися тільки в міру вростання в них кровоносних судин із навкружної тканини.

Мережа судин мікроциркуляторного русла забезпечує транспорт компонентів плазми крові і лейкоцитів у запалену тканину. Там вони здійснюють свою захисну функцію завдяки








Рисунок 1 - Залежність між силою ушкоджувального чинника та інтенсивністю ушкодження тканини:

А – зона допорогового ушкодження (без запалення); Б – зона запалення; В – зона некрозу.

^ Довжина та товщина стрілок відображають силу ушкоджувального чинника








Рисунок 2 - Залежність між резистентністю організму та інтенсивністю ушкодження тканини за умов дії ушкоджувального агента однакової інтенсивності:

А – зона допорогового ушкодження (без запалення;, Б – зона запалення; В – зона некрозу. Стрілкою показано силу ушкоджувального чинника







гуморальним (антитіла, неспецифічні антибактеріальні і противірусні білки тощо) і клітинним (фагоцитоз, цитотоксичність) механізмам. До подій в осередку запалення долучаються й клітини сполучнотканинної строми (макрофаги, тканинні базофіли, фібробласти). Особливо велику роль вони відіграють на етапі репарації ушкодженої тканини.

Суть подій, що відбуваються в осередку запалення, коротко характеризують термінами: альтерація, ексудація і проліферація.

Альтерація у буквальному розумінні слова означає ушкодження, яке виникає під впливом патогенного чинника (первинна альтерація) і факторів, що утворюються в ушкодженій тканині (вторинна альтерація).

Ексудація охоплює низку подій, серед яких: 1) розлади місцевого кровообігу; 2) власне ексудація - вихід рідини із кровоносних судин у тканину; 3) еміграція лейкоцитів.

Проліферація позначає процеси розмноження клітин, новоутворення кровоносних судин (ангіогенез), синтез позаклітинних компонентів сполучної тканини - одним словом, події, які є основою відновлення структурної цілості ушкодженої тканини.





Альтерацію, ексудацію і проліферацію часто називають компонентами, інколи стадіями (фазами) запалення. Слід мати на увазі, що зазначені компоненти у часі нашаровуються один на одного - чітку межу між ними провести важко. Щоправда, певна послідовність все ж таки існує: на початку запалення переважають явища альтерації, а наприкінці - проліферації (рис. 4). Це й дає підстави саме в такому порядку - альтерація, ексудація, проліферація - розглядати патогенез запалення як до певної міри стадійний процес.


Історична довідка


Цельс і Гален (пентада Цельса-Галена). Цельс, давньогрецький учений-енциклопедист (25-30 р. д.н.е. - 50 р. н.е.), у своїй енциклопедії описав чотири кардинальні ознаки запалення: припухлість (tumor), почервоніння (rubor), жар (calor), біль (dolor). К.Гален (129-201), римський лікар і вчений, додав п'яту ознаку запалення - порушення функції (functio laesa).

^ Дж. Гунтер (1793), шотландський хірург, висловив думку, що запалення - це неспецифічна реакція, яка виникає у відповідь на ушкодження тканини і за своїм спрямуванням має захисне значення, бо сприяє відновленню структури та функції ушкодженої тканини чи органу.

^ Р. Вірхов (1859) - автор "клітинної" ("нутритивної") теорії запалення, яка першочергового значення в розвитку запального процесу надає первинному подразненню і ушкодженню клітин та розвиткові в них різних дистрофічних змін. Усі інші зміни, які виникають у запаленій тканині, є вторинними, тобто зумовленими порушеннями на клітинному рівні.

^ Ю. Конгейм (1887). Учень Вірхова Ю.Конгейм уперше вивчив під мікроскопом і докладно описав розлади місцевого кровообігу в осередку запалення. Запропонована ним судинна теорія пояснювала розвиток основних проявів запалення саме порушеннями мікроциркуляції в ушкодженій тканині.

І. Мечников (1892) започаткував порівняльно-еволюційний підхід до вивчення запалення. Уважав, що центральною подією в осередку запалення є фагоцитоз. З ним, власне, і пов'язано захисне значення запального процесу в цілому. Запропонована І. Мечниковим біологічна теорія розглядала запалення як сформовану в еволюції багатоклітинних організмів місцеву і загальну захисну реакцію, вона вперше науково обґрунтувала зв'язок між осередком запалення і організмом в цілому.

Г. Шаде (1923) вперше описав фізично-хімічні зміни в осередку запалення: тканинний ацидоз, підвищення осмотичного і онкотичного тиску. На його думку, зазначені зміни мають вирішальне значення в патогенезі запалення, що і знайшло своє відображення в запропонованій ним фізично-хімічній теорії запалення.

Т.Левіс (1924) уперше з'ясував, що причиною порушень місцевого кровообігу в осередку запалення є біологічно активні речовини, утворення і вивільнення яких зумовлено процесом ушкодження. Згодом ці сполуки отримали назву "медіатори запалення", а започаткований Левісом напрям - патохімічної теорії.

В.Менкін (1938) отримав експериментальні докази участі біологічно активних речовин у патогенезі запалення, виділивши із запального ексудату фракції, що вибірково відтворювали різні компоненти запалення.


Класифікація


● Залежно від того який із трьох основних компонентів патогенезу запалення переважає, розрізняють такі його види: 1) альтеративне; 2) ексудативне; 3) проліферативне (продуктивне).

Ексудативне запалення, у свою чергу, залежно від характеру ексудату може бути: а) серозним; б) фібринозним; в) гнійним; г) гнилісним; ґ) геморагічним; д) катаральним.

● За перебігом процесу запалення буває: 1) гострим і 2) хронічним.

При гострому запаленні, як правило, переважають явища ексудації та еміграції поліморфноядерних лейкоцитів (нейтрофілів), при хронічному - проліферативні процеси, що супроводжуються накопиченням у тканині мононуклеарних лейкоцитів (лімфоцитів, моноцитів).

● За характером реактивності організму запалення може бути: 1) нормергічним; 2) гіперергічним; 3) гіпоергічним.

При нормергічному запаленні вираженість запального процесу відповідає силі патогенного чинника, тоді як за умов гіпер- та гіпоергічного запалення прояви цього процесу відповідно значно більші або менші за тих, яких слід було очікувати, враховуючи силу патогенного чинника.




Етіологія


Причиною запалення є патогенні чинники, здатні ушкоджувати тканини, їх ще називають флогогенними (від грецьк. phlogosis -запалення).

За походженням флогогенні агенти можуть бути зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними) (рис. 5).

^ Екзогенні причини поділяють на чинники: 1) фізичної природи, зокрема механічні (поранення), термічні, променеві, електричні тощо; 2) хімічного походження; 3) біологічної природи, у тому числі інфекційні.

^ Ендогенні причини виникають у самому організмі, як правило, внаслідок інших хвороб та патологічних процесів.

Між силою флогогенного агента та вираженістю запалення існує пряма залежність: що більша інтенсивність ушкодження, то гострішим є запальний процес. Якісні особливості етіологічного чинника, його природа надають запаленню у кожному конкретному випадку певних специфічних рис.


Патогенез


Патогенетичну основу запалення складають три пов'язані між собою компоненти: альтерація, ексудація і проліферація.

  1   2   3   4

Схожі:

Запалення iconЗагальне вчення про запалення. Альтеративне, продуктивне запалення” Актуальність теми
Для правильної діагностики, вибору метода лікування та визначення прогнозу важливо уміти виявляти характер запалення, знати його...
Запалення iconАктуальність теми Запалення
Запалення (inflammatio) — це складна, комплексна місцева судинно-мезенхімальна реакція на пошкодження тканини, викликане дією різних...
Запалення iconАктуальність теми Запалення
Запалення (inflammatio) — це складна, комплексна місцева судинно-мезенхімальна реакція на пошкодження тканини, викликане дією різних...
Запалення iconЕксудативне запалення” Актуальність теми
Різні види ексудативного запалення можуть бути як самостійними, так І ускладненням різних видів лікарського втручання в лікувальний...
Запалення iconПлевректомія при післяпанкреатичному хронічному плевриті
Все це, як правило, дозволяє не лише якісно пролікувати, а нерідко ліквідувати гострий процес та попередити можливі ускладнення,...
Запалення iconЗапалення
Рекомендовано вченою радою Сумського державного університету як навчальний посібник
Запалення iconДокументи
1. /методичка 3 курс (запалення).doc
Запалення iconКрок Стоматологія
При моделюванні запалення на брижі жаби під мікроскопом спостерігали розширення
Запалення iconКісти зсо. Клініка, діагностика, лікування
Перенесла гінекологічні хвороби: двостороннє запалення додатків, вторинне непліддя
Запалення iconКласифікація за мкх-10
Гострий вірусний гепатит – це дифузне запалення печінки, вірусної етіології, яке супроводжується жовтяницею та причина якого не пов’язана...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи