1. Вступне слово icon

1. Вступне слово




Скачати 209.21 Kb.
Назва1. Вступне слово
Дата13.07.2012
Розмір209.21 Kb.
ТипДокументи

1. Вступне слово


Наука кримінального права має давню історію. Різні напрям­ки наукової думки (так звані школи кримінального права) зробили значний внесок у розвиток цієї науки. Так, класична школа кримі­нального права розвивала юридичний (догматичний) метод досліджен­ня і досягла в цьому істотних успіхів. Соціологічна школа криміналь­ного права внесла в науку соціологічні методи. Вчені достатньо вико­ристовували і методи порівняльного правознавства, і історичний метод. У радянський період наука кримінального права була надзви­чайно заідеологізованою, скутою постулатами марксистсько-ленін­ських ідей. Однак, незважаючи на ці ідеологічні догмати, що стави­ли науку під жорсткий контроль комуністичної партії, в межах юри­дичного вчення про злочин і покарання були здійснені серйозні дослідження, положення і висновки яких можуть бути використані й у пострадянський період.

Наука кримінального права є частиною юридичної науки, однією із галузей суспільних наук. Її змістом є злагоджена система кримінально-правових поглядів, ідей, уявлень про злочин і покаран­ня. Науку кримінального права як систему кримінально-правових по­глядів, ідей, уявлень і понять слід відрізняти від кримінального права як системи (сукупності) юридичних норм, галузі права. Криміналь­не право як галузь права виступає для науки як предмет її вивчен­ня. Саме наука кримінального права, вивчаючи кримінальне законо­давство, з’ясовуючи його соціальне призначення, характер усіх його інститутів, їх ефективність, виявляє практичне значення кожної нор­ми, прогалини в правовому регулюванні, досліджує проблеми вдо­сконалення кримінально-правових норм.

Предметом науки криміналь­ного права є такі соціальні явища, як злочин і покарання. Вона роз­криває їх соціальний зміст, юридичні ознаки, з’ясовує підстави кримінальної відповідальності, вивчає проблеми складу злочину, розробляє теоретичні основи відповідальності за попередню злочин­ну діяльність, співучасть у злочині, дає поняття і класифікацію ви­дів множинності злочинів, об­ставин, що виключають злочинність діяння. Наука кримінального права досліджує поняття покарання, визначає зміст його мети, ана­лізує окремі види покарань, підстави і порядок їх призначення.

Предметом вивчення науки кримінального права є не тільки кри­мінальне законодавство, а й практика його застосування. Критерієм правильності наукових положень у сфері кримінального права є не тільки правотворча, а й правозастосовна діяльність. Наука криміналь­ного права не може плідно розвиватися без глибокого вивчення прак­тики. Разом з тим вона впливає на практику шляхом наукової роз­робки питань правильного застосування норм кримінального зако­ну. Зв’язок науки кримінального права з практикою проявляється в багатьох напрямках. Це насамперед участь у комісіях з підготовки проектів законодавчих актів, де разом з практични­ми працівниками вирішується багато питань, що виникають у правозастосовній діяльності. Результати наукових узагальнень практи­ки знаходять своє втілення в науково-практичних коментарях до КК України, у написанні яких беруть участь як науковці, так і практичні працівники.

Кримінальне законодавство і практика його застосування вивча­ються наукою в їх історичному розвитку і зміні. Тому предметом науки кримінального права є історія розвитку кримінального права України, тенденції вдосконалення кримінального закону і практики його застосування.

Наука кримінального права включає в коло досліджуваних нею проблем кримінальне законодавство, практику його застосування, а також теорію кримінального права інших держав як близького, так і далекого зарубіжжя.

Саме тому курс “Актуальні проблеми кримінального права” має важливе значення для здобуття юридичної освіти кваліфікаційного рівня магістра права.

Безпосередньо в Україні працювали видні вчені, які зробили істотний внесок у розвиток науки кримінального права. Наприкінці XIX-на початку XX ст. це були А. Ф. Кістяківський, Л. С. Бєлогриць-Котляревський (Київ), Л. Є. Владимиров, М. П. Чубинський, О. Д. Кисельов (Харків), Е. Я. Немировський (Одеса). За радянські часи укра­їнську науку гідно представляли Я. М. Брайнін, С. І. Тихєнко (Київ), Г. І. Волков, В. С. Трахтєров, М. М. Гродзинський (Харків).

Зараз наукові дослідження з кримінального права здійснюють­ся на кафедрах провідних юридичних вищих навчальних закладів, у підрозділах Національної академії наук України та Академії пра­вових наук України.

Основні завдання науки кримінального права полягають у наступному:

а) розробка фундаментальних проблем теорії кримінального права;

б) вироблення рекомендацій щодо вдосконалення КК і практи­ки його застосування;

в) подальше вивчення всіх інститутів кримінального права з ме­тою встановлення їх ефективності;

г) зміцнення тісних зв’язків з правотворчими і практичними ор­ганами;

д) подальше вдосконалення всієї науково-педагогічної діяльності з метою підготовки висококваліфікованих фахівців-правознавців;

е) вивчення кримінального законодавства і практики його засто­сування в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Наука кримінального права має свою систему. До неї входить вступний розділ курсу, в якому розглядаються поняття кримінального права, предмет його регулювання, з’ясовуються його завдання, місце в си­стемі права. В курсі також висвітлюються питання історії криміналь­ного права України та його окремих інститутів. Крім того, в курс включені основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав, а також теоретичні концепції теорій (шкіл) кри­мінального права.

Даний навчальний курс вивчається студентами магістеріуму юридичного факультету Національного університету Острозька академія і закінчується здачею іспиту.

^ Міждисциплінарні зв’язки курсу:

Наука кримінального права— це фундаментальна наука. Вона є науковим підґрунтям для інших наук кримінального циклу — кри­мінології, судової психології, судової психіатрії, судової медицини, статистики, криміналістики та ін. Разом з тим вона використовує дані цих прикладних наук. Так, кримінологія — це юридична наука, що вивчає причини злочинності, особу злочинця, розробляє спеціальні заходи щодо попередження злочинів. Поняття, вироблені в науці кримінального права (злочин, форми вини, вік відповідальності за окремі види злочинів та ін.), широко використовуються в криміно­логії. У той же час кримінологічні дані про динаміку, структуру, стан, коефіцієнти злочинності тощо запозичуються кримінальним правом.

Наука кримінального права широко використовує дані такої на­уки, як судова статистика. При вивченні проблем осудності застосо­вуються дані судової психіатрії, при дослідженні вини та її форм — дані психології, а при вивченні вікових особливостей неповнолітніх, що вчинили злочин, — дані педагогіки. При вирішенні питань, по­в’язаних з встановленням причинного зв’язку між вчиненим діянням і наслідком, що настав, використовуються, зокрема, дані судової ме­дицини, а при розв’язанні проблеми неосудності дані судової пси­хіатрії. В останні роки намічається проникнення в науку криміналь­ного права даних математичних досліджень, положень таких наук, як кібернетика, інформатика, наука управління і т. ін.

Загалом під час викладання даної навчальної дисципліни широко використовуються знання із таких навчальних дисциплін як:

1. Кримінальне право України

2. Теорія права

3. Філософія

4. Філософія права

5. Кримінально-процесуальне право України

6. Історія політико-правових вчень

7. Соціологія

8. Юридична психологія

9. Судова медицина та інших.

^

2. Мета курсу



Курс “Актуальні проблеми кримінального права” є спеціалізованим курсом, який студенти правничого факультету вивчають протягом одного триместру в межах навчальної програми магістеріуму.

^ Мета вивчення курсу — вдосконалення та закріплення набутих студентами необхідних знань, вмінь і навичок у галузі науки кримінального права України.

В результаті вивчення курсу студент повинен знати:

    • поняття, предмет, методи, історію, завдання та структуру науки кримінального права;

    • основні положення кримінального права окремих країн з англосаксонською та континентальною системами права;

    • характеристику шкіл науки кримінального права та основні ідеї їх представників;

    • основні ідеї представників української науки кримінального права історії та сучасності;

    • тенденції розвитку сучасного кримінального права у світі;

    • найбільш актуальні проблеми Загальної та Особливої частин сучасного кримінального права України.

Студент повинен вміти:

    • критично аналізувати кримінально-правові акти різних країн;

    • порівнювати кримінально-правові норми та інститути країн різних правових систем;

    • давати характеристику основних положень кримінально-правових шкіл та виявляти їх зв’язок із сучасністю;

    • прогнозувати розвиток кримінального права України та світу;

    • виявляти актуальні проблеми кримінального права України та пропонувати варіанти їх вирішення.


^

3. Зміст курсу



Зміст курсу включає теми, які розглядаються студентами магістеріуму самостійно та під час консультацій. Детальний зміст викладений далі в таблиці та поданий через зміст тем консультацій.

^

4. Рейтингова картка



Робота на консультаціях: 2 х 5 бали = 10 балів

виконання завдань для індивідуальної роботи = 40 балів

іспит = 50 балів


Залежно від загальної кількості балів студент отримує диференційовану оцінку за наведеною нижче шкалою. Якщо оцінка є рівною чи вищою від 61 балу, студент отримує за пройдений курс “відмінно”, “добре” чи “задовільно”, залежно від отриманої оцінки, згідно наведеної нижче таблиці. Менший бал означає академічну заборгованість студента, яка може бути ліквідованою на загальних підставах.


^ Бал: Оцінка:

91-100 “А” (відмінно)

83-90,9 “В” (добре)

76-82,9 “С” (добре)

68-75,9 “D” (задовільно)

61-67,9 “Е” (задовільно)

до 61 “F” (незадовільно)


^ 5. Розподіл навчального часу за темами


Теми

Консультації

Самостійна

робота


Форми контролю


Тема 1

2

48

комбінована

Тема 2

2

60

колективна дискусія

ВСЬОГО





4

108

Іспит



^

6. Плани консультацій



Тема № 1. Характеристика науки кримінального права та огляд кримінального права окремих країн.

1. Наука кримінального права: предмет, поняття, методи, історія розвитку.

2. Співвідношення науки кримінального права та інших юридичних наук. Завдання та структура науки кримінального права.

3. Короткий огляд засад кримінального право Франції, Німеччини та Російської Федерації.

4. Особливості кримінального права Великобританії та США.


Література:

Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. — Днепропетровск, 1992. — 168 с.

Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. — М., 1967. — 240 с.

Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлен­ня у вину. — К., 1996.

Дженкс Э. Английское право. — М., 1947. — 378 с.

Законодательство Древней Руси. — М., 1984. — Т. 1. — 680 с.

Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права. — Волгоград, 1992. — 82 с.

Коржанский Н.И. Предмет преступления. — Волгоград, 1976. — 56 с.

Коржанський М. Кримінально-правова охорона особи: вади і по­милки // Юридичний вісник України. — 1995. — № 12.

Коржанський М. П’ять статей — сім помилок // Юридичний вісник України. — 1996. — № 8.

Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна. Курс лекцій. — К., 1996. — 336 с.

Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. — М., 1977. — 168 с.

Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. — М., 1958.—220с.

Куриное Б.А. Научные основы квалификации преступлений. — М., 1984. — 182 с.

Лившиц Ю.М. Личность и общественный порядок. — Таллин, 1975. — 151 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу Украї­ни. — К., 1994. — 800 с.

Наумов А. В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации преступлений. — М., 1978. — 104 с.

Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законо­давства і юридичної практики України. — К., 1993. — № 4. — 352 с.

Практика судів України в кримінальних справах. 1993—1995. — К., 1996. — 332 с.

Преступность в Украине. — К., 1994. — 192 с.

Стан злочинності в Україні та результати боротьби з нею // Інформаційний випуск МВС України. — К., 1993. — № 7.

Сташис В.В., Бажанов М.И. Изучение и применение нового уго­ловного законодательства. (О квалификации хулиганства). — Харь­ков, 1967. — 55 с.

Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и след­ственной практике. — К., 1995. — 208 с.

Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. — М., 1957. — 364 с.

Уголовный кодекс Украины: научно-практический коммента­рий. — К., 1995. — 864 с.


Тема №2. Загальна характеристика шкіл науки кримінального права.

1. Характеристика класичної школи кримінального права (ідеї Чезаре Беккаріа)

2. Погляди І. Канта, Г.Ф. Гегеля та А. Фейєрбаха на кримінальне право.

3. М.С. Таганцев та його вклад в розвиток науки кримінального права.

4. Відомі українські вчені в сфері кримінального права.

5. Антропологічна школа кримінального права.

6. Соціологічна школа кримінального права.


Література:

Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. — М., 1964. - 212 с.

Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. — Днепропетровск, 1992. — 168 с.

Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлен­ня у вину. — К., 1996.

Демидов Ю.А. Человек — объект уголовно-правовой охраны // Сов. государство и право. — 1972. — № 2.

Дженкс Э. Английское право. — М., 1947. — 378 с.

Законодательство Древней Руси. — М., 1984. — Т. 1. — 680 с.

Иванов В.Н. Уголовно-правовая охрана прав граждан. — М., 1967. — 136 с.

Кон И.С. Социология личности. — М., 1967. — 383 с.

Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права. — Волгоград, 1992. — 82 с.

Коржанський М. П’ять статей — сім помилок // Юридичний вісник України. — 1996. — № 8.

Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна. Курс лекцій. — К., 1996. — 336 с.

Куриное Б.А. Научные основы квалификации преступлений. — М., 1984. — 182 с.

Лившиц Ю.М. Личность и общественный порядок. — Таллин, 1975. — 151 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу Украї­ни. — К., 1994. — 800 с.

Наумов А. В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации преступлений. — М., 1978. — 104 с.

Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. — М., 1960. — 226 с.

Малков В.П. Конкуренция уголовно-правовых норм и ее преодо­ление // Сов. государство и право. — 1975. — № 3.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практи­ки України. — К., 1995. — № 1. — 472с.

Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законо­давства і юридичної практики України. — К., 1993. — № 4. — 352 с.

Практика судів України в кримінальних справах. 1993—1995. — К., 1996. — 332 с.

Преступность в Украине. — К., 1994. — 192 с.

Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924— 1977. — М., 1978. — Ч. 2. — 528 с.

Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972. — 303 с.

Сташис В.В., Бажанов М.И. Изучение и применение нового уго­ловного законодательства. (О квалификации хулиганства). — Харь­ков, 1967. — 55 с.

Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и след­ственной практике. — К., 1995. — 208 с.

Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. — М., 1957. — 364 с.

Уголовный кодекс Украины: научно-практический коммента­рий. — К., 1995. — 864 с.
^

7. Питання для самостійного опрацювання





  1. О.Ф. Кістяківський та його внесок в розвиток науки кримінального права.

  2. Погляди Чезаре Беккарія на злочин і покарання.

  3. Вчення Ламброзо, його позитивні та негативні моменти.

  4. Вчення про причини злочинності соціологічної школи кримінального права.

  5. Вчення про небезпечний стан.

  6. Вчення про покарання і заходи безпеки соціологічної школи кримінального права.


Література:


Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. — Днепропетровск, 1992. — 168 с.

Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. — М., 1967. — 240 с.

Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлен­ня у вину. — К., 1996.

Галиакбаров Р. Групповое преступление: постоянные и перемен­ные признаки. — Свердловск, 1973. — 140 с.

Дженкс Э. Английское право. — М., 1947. — 378 с.

Законодательство Древней Руси. — М., 1984. — Т. 1. — 680 с.

Иванов В.Н. Уголовно-правовая охрана прав граждан. — М., 1967. — 136 с.

Караев Т. Повторность, неоднократность, систематичность // Сов. юстиция. — 1980. — № 13.

Кон И.С. Социология личности. — М., 1967. — 383 с.

Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права. — Волгоград, 1992. — 82 с.

Коржанский Н.И. Предмет преступления. — Волгоград, 1976. — 56 с.

Коржанський М. Кваліфікація злочинів проти власності. — К., 1995. — 60 с.

Коржанський М. П’ять статей — сім помилок // Юридичний вісник України. — 1996. — № 8.

Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна. Курс лекцій. — К., 1996. — 336 с.

Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступле­ний. — М., 1963.—324с.

Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. — М., 1977. — 168 с.

Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. — М., 1958.—220с.

Куриное Б.А. Научные основы квалификации преступлений. — М., 1984. — 182 с.

Лившиц Ю.М. Личность и общественный порядок. — Таллин, 1975. — 151 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу Украї­ни. — К., 1994. — 800 с.

Наумов А. В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации преступлений. — М., 1978. — 104 с.

Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. — М., 1960. — 226 с.

Практика судів України в кримінальних справах. 1993—1995. — К., 1996. — 332 с.

Преступность в Украине. — К., 1994. — 192 с.

Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972. — 303 с.

Стан злочинності в Україні та результати боротьби з нею // Інформаційний випуск МВС України. — К., 1993. — № 7.

Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и след­ственной практике. — К., 1995. — 208 с.

Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. — М., 1957. — 364 с.

Уголовный кодекс Украины: научно-практический коммента­рий. — К., 1995. — 864с.


^ 8. Методичні вказівки та перелік питань на іспит з курсу

Актуальні проблеми кримінального права”

(заочне відділення)


Іспит з курсу “Актуальні проблеми кримінального права” складається з двох частин: відповіді на теоретичні питання та опрацювання актуальних проблем кримінального права. Теоретичні питання зазначені в переліку, що подається нижче. Відповідь на 2 питання з переліку дається студентом письмово під час іспиту.

Опрацювання актуальних проблем кримінального права здійснюється студентом самостійно, з використанням теоретичних розробок вчених, що містяться в наукових статтях, опублікованих в періодиці та збірниках наукових статей, примірний перелік яких знаходиться нижче. При описі актуальної проблеми студент повинен визначити суть проблеми, запропоновані шляхи її розв’язання та зазначити джерела, опрацьовані студентом при аналізі відповідної проблеми. Студент повинен опрацювати 4 актуальні проблеми, які досліджуються сучасною наукою кримінального права: 2 актуальні проблеми, що стосуються Загальної частини кримінального права (проблеми форми вини, видів осудності, класифікації покарань тощо) та 2 актуальні проблеми, що стосуються Особливої частини кримінального права (проблеми нормативного закріплення, кваліфікації та практичної реалізації норм щодо окремих складів злочину). Опрацювання студентом актуальних проблем здійснюється в письмовій формі, захист яких проводиться усно під час іспиту.


Питання на іспит:


  1. Наука кримінального права: предмет, поняття.

  2. Методи науки кримінального права.

  3. Історія науки кримінального права.

  4. Співвідношення науки кримінального права та інших юридичних наук.

  5. Завдання науки кримінального права.

  6. Структура науки кримінального права.

  7. Кримінальне право Франції.

  8. Кримінальне право Німеччини.

  9. Кримінальне право Великобританії.

  10. Кримінальне право США.

  11. Кримінальне право Російської Федерації.

  12. Загальна характеристика шкіл науки кримінального права.

  13. Характеристика класичної школи кримінального права (ідеї Чезаре Беккаріа)

  14. Погляди І. Канта на кримінальне право.

  15. Г.Ф. Гегель та його погляди на кримінальний закон.

  16. Теорія психологічного примусу А. Фейєрбаха.

  17. М.С. Таганцев та його вклад в розвиток науки кримінального права.

  18. Відомі українські вчені в сфері кримінального права.

  19. О.Ф. Кістяківський та його внесок в розвиток науки кримінального права.

  20. Антропологічна школа кримінального права.

  21. Соціологічна школа кримінального права.

  22. Вчення про причини злочинності соціологічної школи кримінального права.

  23. Вчення про небезпечний стан.

  24. Вчення про покарання і заходи безпеки соціологічної школи кримінального права.



^

Орієнтовний список джерел для аналізу актуальних проблем Загальної і Особливої частин Кримінального права:



1. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація — К.-Х.: Юрінком Інтер-Право, 2002.

2. Антологія української юридичної думки: В 10-ти тт. / За ред. Ю.С. Шемчушенка. — К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2004. — Т.7. — Кримінальне право. Кримінальний процес.

3. Новий кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 25-26 жовтня 2001 року. — К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002.

4. Наукові записки. Серія “Право”. — Острог, НаУ “Острозька академія”, 2000-2007 рр..

5. Право України (журнал).

6. Адвокат (журнал).

7. Вісник прокуратури (журнал).

8. Юридичний вісник України (газета).

9. Юридическая практика (газета).

^ 9. Список рекомендованої літератури


Авдеев М.И. Курс судебной медицины. — М., 1959. — 486 с.

Авдеев М. Определение степени тяжести телесных поврежде­ний // Соц. законность. — 1975. — № 7.

Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здо­ровья человека. — К., 1977. — 45 с.

Андреева Л. Влияние ошибки обвиняемого в личности потерпев­шего на квалификацию преступлений // Сов. юстиция. — 1970. — №21.

Андреева Л. Спорные вопросы квалификации по совокупности преступлений // Сов. юстиция. — 1969. — № 3.

Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. — М., 1964. - 212 с.

Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. — Днепропетровск, 1992. — 168 с.

Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. — М., 1977. — 239 с.

Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законо­дательству. — М., 1966. — 252 с.

Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. — М., 1967. — 240 с.

Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущест­ва. — М., 1974. — 208 с.

Волженкин Б.В. Квалификация взяточничества. — Л., 1984. — 100с.

Волженкин Б. В. Понятие должностного лица как субъекта долж­ностного преступления // Соц. законность. — 1975. — № 10.

Волков Б. С. Мотив и квалификация преступлений. — Казань, 1968. — 168 с.

Волков Б. С. Мотивы преступлений. — Казань, 1982. — 152 с.

Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлен­ня у вину. — К., 1996.

Гаврчш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды. Про­блемы теории и развитие законодательства. — Харьков, 1994. — 640 с.

Герцензон А.А. Квалификация преступлений. — М., 1947. — 96 с.

Громов А.П. Курс лекций по судебной медицине. — М., 1970. — 312 с.

Догель П.С. Множественность преступлений. — Владивосток, 1961.—26с.

Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного поряд­ка. — М., 1973. — 200 с.

Даньшин Н.И. Характеристика, общее понятие и система пре­ступлений против общественного порядка. — Харьков, 1973. — 66 с,

Демидов Ю.А. Человек — объект уголовно-правовой охраны // Сов. государство и право. — 1972. — № 2.

Дженкс Э. Английское право. — М., 1947. — 378 с.

Дробшцкий О.Г. Мир оживших предметов. — М., 1967. — 351 с.

Загородников Н.И. Преступления против здоровья. — М., 1969. — 168 с.

Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против лично­сти. — М., 1962. — 64 с.

Законодательство Древней Руси. — М., 1984. — Т. 1. — 680 с.

Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и ква­лификация. — М., 1975. — 168 с.

Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений. — Вол­гоград, 1976. — 56 с.

Иванов В.Н. Уголовно-правовая охрана прав граждан. — М., 1967. — 136 с.

Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву. — М., 1959. — 184 с.

Кириченко В.Ф. Значение ошибки по советскому уголовному пра­ву. — М.. 1952. - 96 с.

Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответ­ственность за должностные преступления. — К., 1996. — 159 с.

Кон И.С. Социология личности. — М., 1967. — 383 с.

Коржанский Н. Понятие должностного лица // Сов. юстиция. — 1970. — № 21.

Коржанский. Н.И. Квалификация преступлений против личности и собственности. — Волгоград, 1984. — 60 с.

Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных пре­ступлений. — Волгоград, 1986. — 72 с.

Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охра­ны. — М., 1980. — 248 с.

Коржанский Н.И. Ответственность за приобретение, хранение и сбыт имущества, добытого преступным путем. — Волгоград, 1971. — 88 с.

Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права. — Волгоград, 1992. — 82 с.

Коржанський М. Кримінально-правова охорона особи: вади і по­милки // Юридичний вісник України. — 1995. — № 12.

Коржанський М. П’ять статей — сім помилок // Юридичний вісник України. — 1996. — № 8.

Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна. Курс лекцій. — К., 1996. — 336 с.

Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступле­ний. — М., 1963.—324с.

Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. — М., 1977. — 168 с.

Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. — М., 1958.—220с.

Куриное Б.А. Научные основы квалификации преступлений. — М., 1984. — 182 с.

Левицкий Г.А. Квалификация преступлений. (Общие вопросы) // Правоведение. — 1962. — № 1.

Лившиц Ю.М. Личность и общественный порядок. — Таллин, 1975. — 151 с.

Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы. — Ка­зань, 1982.— 174с.

Малков В.П. Повторность преступлений. — Казань, 1979. — 174 с.

Малков В.П. Совокупность преступлений. — Казань, 1974. — 307 с.

Мокринский С.П., Натансон В. Преступления против лично­сти. — Харьков, 1928. — 278 с.

Мысливый В.А., Опальченко А.Н. Уголовная ответственность за допуск к управлению транспортными средствами водителей, находя­щихся в состоянии опьянения. — К., 1992. — 96 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу Украї­ни. — К., 1994. — 800 с.

Наумов А. В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации преступлений. — М., 1978. — 104 с.

Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. — М., 1960. — 226 с.

Никифоров Б.С. Обязательна ли корыстная цель при хищении? // Сов. государство и право. — 1949. — № 10.

Малков В.П. Конкуренция уголовно-правовых норм и ее преодо­ление // Сов. государство и право. — 1975. — № 3.

Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы. — Ка­зань, 1982.— 174с.

Малков В.П. Повторность преступлений. — Казань, 1979. — 174 с.

Малков В.П. Совокупность преступлений. — Казань, 1974. — 307 с.

Никифоров Б.С. Уголовно-правовая охрана личной собственности з СССР. — М., 1954. — 158 с.

Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана. — Харьков, 1980. — 88 с.

Погребняк И. Квалификация составных преступлений // Сов. юстиция. — 1970. — № 13.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практи­ки України. — К., 1995. — № 1. — 472 с.

Практика прокурорського надзора при рассмотрении судами уго­ловных дел. — М., 1987. — 672 с.

Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законо­давства і юридичної практики України. — К., 1993. — № 4. — 352 с.

Практика судів України в кримінальних справах. 1993—1995. — К., 1996. — 332 с.

Преступность в Украине. — К., 1994. — 192 с.

Прокопович Е. Отграничение злоупотребления служебным поло­жением от хищения // Сов. юстиция. — 1980. — № 22.

Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924— 1977. — М., 1978. — Ч. 2. — 528 с.

Светлов А.Я. Борьба с должностными злоупотреблениями. — К., 1970. — 187с.

Светлов А.Я. Ответственность за должностные злоупотребле­ния. — К., 1978. — 303 с.

Сидоров Б.В. Аффект, его уголовно-правовое и криминологиче­ское значение. — Казань, 1978. — 160 с.

Сирота С.И. Преступления против социалистической собствен­ности и борьба с ними. — Воронеж, 1968. — 204 с.

Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972. — 303 с.

Стан злочинності в Україні та результати боротьби з нею // Інформаційний випуск МВС України. — К., 1993. — № 7.

Сташис В.В. Ответственность должностных лиц за спекуляцию по советскому уголовному праву // Ученые записки. (Харьковский юрид. институт). — 1957. — Вып. 9.

Сташис В.В. Уголовно-правовая охрана социалистического хо­зяйства. — Харьков, 1973. — 159 с.

Сташис В.В., Бажанов М.И. Изучение и применение нового уго­ловного законодательства. (О квалификации хулиганства). — Харь­ков, 1967. — 55 с.

Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. — Харьков, 1981. — 216 с.

Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана лично­сти. — Харьков, 1978. — 220 с.

Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступ­ления против личности: Сб. судебных решений по уголовным де­лам. — К., 1993. — 240 с.

Судебные приговоры. Практика Верховного Суда Украины. — К., 1995. — 224 с.

Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и след­ственной практике. — К., 1995. — 208 с.

Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголов­ному праву. — Харьков, 1988. — 160 с.

Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. — Харьков, 1979. — 136 с.

Таций В.Я. Понятие, система и общие виды хозяйственных пре­ступлений. — Харьков, 1974. — 40 с.

Тельное П. Квалификация групповых хищений социалистическо­го имущества // Сов. юстиция. — 1971. — № 17.

Тельное П. Квалификация преступлений по совокупности // Сов. Юстиция. — 1975. — № 17.

Тельное П. Понятие квалификации групповых преступлений // Сов. юстиция. — 1974. — № 14.

Тишкееич И.С. Совокупность преступлений. Вопросы квалифика­ции // Правоведение. — 1979. — № 1.

Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. — М., 1957. — 364 с.

Уголовное право УССР. Особенная часть. — К., 1989. — 503 с.

Уголовный кодекс Украины: научно-практический коммента­рий. — К., 1995. — 864 с.

Фролов Е.А., Ефимов М.А. Квалификация преступлений по со­вокупности // Сов. юстиция. — 1963. — № 6.

Шавгулидзе Т.Г. Аффект и уголовная ответственность. — Тбили­си, 1973. — 214 с.

Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. — Л., 1953. — 108 с.

Яковлев А. Квалификация повторных преступлений // Сов. юс­тиция. — 1961. — № 8.

Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголов­ному праву. — М., 1960. — 119с.

Схожі:

1. Вступне слово iconРегламент роботи: Вступне слово 5 хв
Стан І перспективи збереження бібліотечно-інформаційних ресурсів в добу цифрових технологій
1. Вступне слово icon1. антикризове управління: зміст І напрямки реалізації
Вступне слово. Бєліков С. Б., д т н., ректор Запорізького національного технічного університету
1. Вступне слово iconРегламент роботи: Вступне слово 5 хв
Формування інформаційної культури особистості в умовах інноваційної діяльності бібліотеки внз
1. Вступне слово icon10 Міжнародна науково-технічна конференція „Промислова гідравліка І пневматика”
Відкриття конференції. Вступне слово першого проректора нлту україни проф. Адамовського М. Г
1. Вступне слово iconУправління освіти І науки Чернігівської обласної державної адміністрації
Вступне слово Гальонки Олексія Анатолійовича, проректора Чернігівського оіппо імені К. Д. Ушинського, кандидата педагогічних наук,...
1. Вступне слово icon4 квітня, 14. 00 – відкриття І наукових читань пам'яті професора А.І. Уйомова І пленарне засідання Вступне слово декана філософського факультету О. В. Чайковського
Двоїсте системне моделювання (А. Уйомов) як співвіднесене та обопільне (Аристотель) в логічних формах
1. Вступне слово icon1. Вступне слово
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження І забезпечення прав І свобод людини є головним обов'язком держави”....
1. Вступне слово iconНа базі Одеської національної академії зв’язку ім. О. С. Попова 10. 00. 10. 10 Відкриття засідання. Вступне слово від Держзв’язку. Прийняття нових членів ннвк «Інфокомунікації»
Національний аерокосмічний університет ім. Н. Е. Жуковського "Харківський авіаційный інститут"
1. Вступне слово iconУ XXI столітті” 2 – 3 квітня 2012 р
Вступне слово. Підсумки роботи 78 міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів І студентів. Проректор з наукової роботи,...
1. Вступне слово iconВступне слово
У той же час, вона залишається міждисциплінарною галуззю, де поєднуються юриспруденція, психологія, соціологія, конфліктологія й...
1. Вступне слово icon1. Вступне слово
Курс “Кваліфікація злочинів проти власності” становить собою поглиблене вивчення проблем застосування статей розділу 6 Особливої...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи