“затверджено” icon

“затверджено”




Скачати 265.73 Kb.
Назва“затверджено”
Дата13.07.2012
Розмір265.73 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет


ЗАТВЕРДЖЕНО”


на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та

медичної психології ім. С.М.Савенка

26.04.2010 р., протокол № 1

Завідувач кафедри


професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам 4 курсу медичного факультету № 1-2


(спеціальність “Лікувальна справа”)

для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття



Тема заняття 1: Предмет і завдання психіатрії та наркології, історія розвитку. Організація допомоги хворим із психічними порушеннями.

Особливості структури психіатричної лікарні, психіатричного та наркологічного диспансерів. Принципи догляду за психічно хворими


^ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ

     ТА ЗАГАЛЬНА ПСИХОПАТОЛОГІЯ


Змістовий модуль I. Загальні питання психіатрії та наркології


Чернівці – 2010


ТЕМА: Предмет і завдання психіатрії та наркології, історія розвитку. Організація допомоги хворим із психічними порушеннями. Особливості структури психіатричної лікарні, психіатричного та наркологічного диспансерів. Принципи догляду за психічно хворими.


^ 1. Актуальність теми

Серед клінічних дисциплін психіатрія займає особливе місце. Завдяки інтегрованим властивостям та надзвичайній чутливості до змін історичної епохи вона вивчає одночасно і тіло, і душу, й соціальне середовище, яке впливає на психіку і нерідко призводить до психічних розладів.

У системі підготовки майбутніх лікарів особливе значення надається вивченню психіатрії. Лікар будь-якої спеціальності повинен вміти дати оцінку психічного стану хворої людини, виявити чинники, які призвели до виникнення хвороби, їх вплив на її динаміку. Психічний стан хворого має великий вплив на саногенез і лікар зобов'язаний спрямувати цей вплив у терапевтичне русло.

Нерідко хворі з початковими ознаками психічних розладів звертаються за допомогою до лікарів загальної практики, останні повинні вміти виявити психічні порушення і дати рекомендації щодо подальшого лікування в умовах психіатричних лікувально-профілактичних закладів.

Отже, знання організації допомоги хворим на психічні порушення має суттєве значення в системі надання медичної допомоги населенню України в тому числі і психіатричної. Це сприятиме ранній діагностиці психічних розладів і, відповідно, своєчасному призначенню адекватного лікування хворих.


^ 2. Тривалість заняття: 2 (год.)


3. Навчальна мета:

3.1. Знати:

  • визначення дисципліни «психіатрія і наркологія»;

  • визначення психічних психотичних розладів;

  • визначення психічних непсихотичних розладів;

  • основні завдання психіатрії і наркології;

  • історичні етапи розвитку психіатрії;

  • методологічні принципи вітчизняної психіатрії;

  • організаційні принципи психіатричної служби;

  • лікувально-профілактичні психіатричні заклади (стаціонарні і амбулаторні);

  • заклади, що надають допомогу психічно хворим у системі Міністерства

соціального захисту, Міністерства освіти і науки;

  • завдання психоневрологічного диспансеру;

  • структуру психіатричної лікарні;

  • структуру психоневрологічного і наркологічного диспансерів;

  • організацію психіатричної допомоги дітям.



3.2. Вміти:

  • визначити стан свідомості у хворого;

  • визначити наявність психічних розладів;

  • визначити профіль лікувально-профілактичного закладу, в якому повинна

надаватись психіатрична допомога;

  • визначити тип психіатричного відділення, в яке госпіталізувати хворого;

  • визначити показання для госпіталізації в психіатричний стаціонар;

  • визначити протипоказання для госпіталізації в психіатричний стаціонар;

  • вміти організувати транспортування психічно хворого до психіатричного

стаціонару;

  • вміти організувати консультацію лікаря психіатра дитячого психіатричного

кабінету дитини та підлітка з психічними розладами.


^ 3.3. Засвоїти практичні навички:

  • догляду і нагляду за психічно хворими в стані психомоторного збудження;

  • надання невідкладної допомоги хворому в стані психомоторного збудження;

  • утримування психічно хворого в стані психомоторного збудження для

введення ліків;

  • транспортування хворого в психіатричну лікарню;

  • оформлення направлення в психіатричне відділення;

  • оформлення карти стаціонарного хворого (історії хвороби);

  • оформлення амбулаторної карти психічно хворого.




  1. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)




Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. Історія медицини.


2. Соціальна медицина і

організація охорони здоров'я.

3. Загальна психологія.


4. Соціальна психологія.


5. Медична психологія.



Знати організацію медичної допомоги, в тому числі психіатричної на етапах її розвитку. Визначити психіатричні лікувально-профілактичні заклади.

Володіти основними принципами організації медичної допомоги населенню України.

Визначити поняття «психіка» і «свідомість». Класифікація психічних функцій. Описати їх значення в психічній діяльності людини.

Вміти виявити та інтерпретувати соціальні чинники та їх вплив на психічне здоров'я.

Визначити поняття «психічне здоров'я», його критерії . Знати типи особистості та перебіг захворювання. Знати психологію діагностичного та лікувального процесів. Володіти методами п психогігієни, психопрофілактики.


^ 5. Поради студенту.

5.1. Зміст теми:

Студенти знкайомляться із змістом психіатрії та наркології, їх завданням, основними історичними періодами розвитку вітчизняної та світової психіатрії, методологічними і організаційними принципами вітчизняної психіатрії, структурою лікувально-профілактичних закладів, які надають допомогу хворим на психічні розлади, починаючи з центральної районної лікарні, місьта, області. Студенти вивчають структуру амбулаторної психіатричної служби (психоневрологічний диспансер, кабінет лікаря психіатра), структуру психіатричної лікарні, психіатричних відділень для психічно хворих з гострим перебігом психічних розладів та для хворих з хронічним перебігом психічної хвороби.

На занятті вивчається Закон України «Про психіатричну допомогу», визначаються показання і протипоказання для госпіталізації в психіатричний стаціонар. Студенти оволодівають навичками оформлення направлення пси хічно хворого у психіатричну лікарню.

^ 5.2. Теоретичні питання до заняття.

Психіатрія – медична клінічна дисципліна, змістом якої є вивчення розладів психічної діяльності, їх етіології, патогенезу, клінічних проявів, особливостей та наслідків психічних порушень, епідеміології, розробка методів ранньої діагностики, лікування реабілітації і профілактики.

Наркологія – є розділом психіатрії, яка вивчає етіологію, патогенез, клініку, перебіг, лікування та профілактику психічних і поведінкових розладів, які спричинені вживанням психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків та інших токсичних речовин).

Психічні психотичні розлади (психоз) – захворювання всього організму з переважання м порушення функцій головного мозку, яке проявляється розладами свідомості, що призводить до втрати здатності хворого правильно відображати реальну дійсність і цілеспрямовано впливати на неї, керувати своєю поведінкою.

Психічні непсихотичні (невротичні) розлади (невроз) – ситуаційно-психогенне захворювання (функціональне), яке розвивається внаслідок перенапруження сили, рівноваги та рухомості процесів збудження і гальмування, сигнальних систем і проявляється порушенням нервово-психічних функцій при збереженні свідомості і критики.

Основні завдання психіатрії і наркології:

  1. Розробка методів обстеження психічно хворого.

  2. Розробка методів діагностики та класифікації психопатологічних симптомів, синдромів і психічних розладів.

  3. Вивчення закономірностей прояву розладів психічної діяльності в залежності від генотипу, віку хворих.

  4. Вивчення епідеміології, етіології, патогенезу психічних розладів.

  5. Вивчення взаємозв'язку психопатологічних проявів захворювання з перебігом біологічних процесів в організмі людини, зокрема ВНД.

  6. Аналіз виникнення і перебігу психічних розладів у зв'язку з умовами життя, діяльності людини і наявністю коморбідності.

  7. Лікування і психопрофілактика психічних розладів.

  8. Розробка і впровадження в практику реабілітаційних заходів.

На занятті розглядаються основні етапи розвитку психіатрії, які зумовлені ставленням суспільства до психічно хворих. Виділяють шість періодів розвитку психіатрії:

  1. Донауковий період.

  2. Містико-схоластичний період (період середньовіччя).

  3. Період перегляду відношення суспільства до психічно хворих. Закладаються основи наукової психіатрії (ХVІІІ сторіччя).

  4. Період нозологічної систематики психічних розладів (кінець ХІХ і початок ХХ сторіччя).

  5. Період розвитку біологічної та соціальної психіатрії. Впровадження в практику лікування психофармакологічних препаратів (перша половина ХХ сторіччя).

  6. Період інтенсивного розвитку наукової психіатрії, який характеризується деполітизацією, відкритістю, загальнолюдськими цінностями у наданні медичної психіатричної допомоги психічно хворим.

Методологічні принципи вітчизняної психіатрії:

  1. Світоглядом української психіатрії є матеріалістичне розуміння реального світу і психічних функцій людини.

  2. Науково-природничою основою вітчизняної психіатрії є вчення І.П.Павлова про фізіологію і патофізіологію вищої нервової діяльності.

  3. Психіатрія, як клінічна дисципліна, розвивається лише при співставленні різних концепцій, гіпотез, теорій щодо виникнення, розвитку і перебігу психічних розладів.

  4. Класифікація психічних розладів в українській психіатрії відповідає Міжнародній класифікації психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду – клас 5 «Розлади психіки та поведінки».

  5. Психіатрія має зв'язок з іншими клінічними дисциплінами, а також з психологією, фізіологією, соціологією, філософією.

Організаційні принципи психіатричної служби в Україні

  1. Доступність та безкоштовність психіатричної допомоги.

  2. Децентралізація і послідовність (наступність) надання психіатричної допомоги.

  3. Спеціалізація і профілізація надання психіатричної допомоги.

  4. Профілактичний принцип (диспансеризація).

  5. Гуманізм і система не обмежування (неутискування) прав психічно хворих.



Організація психіатричної допомоги в Україні

Система організації психіатричної допомоги повинна забезпечити:

  1. всі види амбулаторного і стаціонарного лікування психічно хворих і хворих з межовими станами;

  2. соціальну і правову допомогу психічно хворим;

  3. допомогу у відновленні соціальних і трудових відносин хворим, які хворіли на психічний розлад (реадаптація та реабілітація);

  4. безпеку суспільства від соціально небезпечних психічно хворих.


Лікувальну і соціальну допомогу психічно хворим в Україні надають:

І. Лікувально-профілактичні заклади Міністерства охорони здоров'я (МОЗ України):

  1. психоневрологічні диспансери;

  2. диспансерні відділення;

  3. кабінети лікаря психіатра в Центральній районній лікарні (поліклініці);

  4. психіатричні лікарні;

  5. дитячі психіатричні лікарні (відділення);

  6. психіатричні відділення загально-соматичних лікарень.

ІІ. Заклади, що знаходяться у підпорядкуванні Міністерства соціального забезпечення та захисту:

  1. будинки інвалідів для психічно хворих з хронічним перебігом (для дорослих і дітей);

  2. психіатричні медико-соціальні експертні комісії (МСЕК).


ІІІ. Заклади Міністерства освіти і науки:

  1. школи для осіб з психічними вадами;

  2. школи-інтернати для психічно хворих з хронічним перебігом (для дорослих і дітей);

  3. дитячі садки для дітей з психічними вадами;

  4. школи для хворих не епілепсію.

Амбулаторна допомога психічно хворим

Центральне місце в системі допомоги психічно хворим посідає психоневрологічний диспансер.

Диспансер може бути обласним, міським, міжрайонним, а у великих районах – районним.

^ Основні завдання психоневрологічного диспансеру:

  1. Проведення психічно хворим всіх видів амбулаторного лікування: медикаментозного, фізіотерапевтичного, психотерапевтичного.

  2. Активне і систематичне спостереження за станом психічно хворих шляхом активних викликів їх, відвідування вдома тих, хто за своїм станом не можуть відвідувати диспансер.

  3. Надання консультативної допомоги іншим лікувально-профілактичним закладам області, міста, району.

  4. Визначення тимчасової втрати працездатності у зв'язку з психічними розладами.

  5. Надання хворим допомоги в соціально-побутових і юридичних питаннях (юридичні консультації, захист прав психічно хворих).

  6. Забезпечення поза лікарняного патронажу і контроль за його проведенням (виплата рідним, сім'ям, які взяли під опіку психічно хворих, патронажної допомоги, спостереження за умовами проживання психічно хворих).

  7. Проведення спільно з закладами соціального забезпечення роботи по працевлаштуванню психічно хворих із залишковою працездатністю.

  8. Участь, за дорученням органів охорони здоров'я, у вирішенні питань опіки над недієздатними психічно хворими.

  9. Проведення судової і військової амбулаторної психіатричної експертизи.

  10. Психогігієнічна і психопрофілактична робота на промислових підприємствах, навчальних закладах тощо.

  11. Направлення в психіатричні стаціонари хворих, які потребують госпіталізації. Зв'язок зі стаціонарами з питань госпіталізації і виписки хворих.

  12. Облік хворих із вперше в житті встановленим діагнозом і хворих, що мешкають на території, яку обслуговує диспансер.

  13. Вивчення динаміки захворюваності і чинників, які впливають на неї.


Робота в диспансері будується за дільничним принципом. Штати, структура і об'єм діяльності психоневрологічних диспансерів залежать від кількості населення, яке обслуговує диспансер. Для обслуговування окремих контингентів хворих спеціальними видами допомоги при диспансерах створюються неврологічні, психотерапевтичні, фізіотерапевтичні кабінети. Для обслуговування дітей і підлітків – дитячо-підліткові кабінети. Для надання лікувальної допомоги (при відсутності психіатричних стаціонарів) при диспансерах організовуються психіатричні стаціонари, денні стаціонари, а для трудотерапії і трудового пристосування інвалідів першої та другої груп – лікувально-трудові виробничі майстерні.


^ Стаціонарна допомога психічно хворим.

Основним закладом для стаціонарного лікування психічно хворих є психіатрична лікарня. Стаціонарне лікування проводиться в стаціонарах психоневрологічного диспансеру, психіатричних відділень загально-соматичних лікарень. Стаціонари диспансерів обслуговують хворих з межовими станами, нерізко вираженими психічними розладами, а також створені для діагностичної та експертної мети. У містах і місцевості, де немає психіатричних лікарень стаціонар диспансеру може мати функції психоприйомника з подальшою госпіталізацією хворих у психіатричну лікарню.

Психіатрична лікарня включає комплекс лікувальних відділень різного профілю, а також діагностичні підрозділи (лабораторії, діагностичні кабінети), лікувально-трудові виробничі майстерні.

Структура відділень психіатричної лікарні і кількість ліжок залежить від потужності лікарні, контингенту хворих і поза лікарняної психіатричної допомоги. Найбільш поширений розподіл відділень за статтю і станом хворих. В залежності від стану хворих виділяють спокійні і неспокійні (з гострим перебігом хвороби) відділення. Якщо є можливість, створюються відділення санаторного типу. Виділяють відділення для первинних хворих і для хворих з повторною госпіталізацією. Для окремих категорій хворих можуть створюватись відділення для хворих із супутньою психічним розладам соматичною патологією, інфекційними захворюваннями, туберкульозом, психічними розладами старечого віку, дитяче і підліткове відділення, відділення для проведення судово-психіатричної експертизи, а також відділення для лікування хворих на невротичні розлади та межові стани.

Штат обслуговуючого персоналу відділень визначається профілем відділення і відповідними нормативними актами МОЗ України.

Режим відділення залежить від контингенту хворих і повинен будуватись так, щоб забезпечити безпеку хворих і правильне їх лікування. Безпека хворих і суспільства повинна досягатись заходами, які не обмежують свободу і гідність хворих. Недопустимо застосування зв'язування, гамівних сорочок, влаштування ізоляторів, грат на вікнах і т.п. Режим неутискування є одним із основних організаійних принципів роботи психіатричних закладів. У зв'язку з тим, що психічно хворі часто знаходяться в лікарні тривалий час, особливу увагу необхідно приділяти створенню у відділенні затишку, можливості культурних розваг (кіно, телебачення) ігри, бібліотека), регулярні прогулянки тощо.

Сучасні успіхи психофармакології і клінічної психіатрії створили умови для введення в психіатричних лікарнях так званої системи відкритих дверей. При цій системі режим психіатричної лікарні максимально наближується до режиму соматичної лікарні.

Відсутність всіх форм утискування у поєднанні з широким застосуванням медикаментозної, трудової і культурної терапії створює обстановку, яка сприяє заспокоєнню хворих і усуненню збудження, атмосферу довіри між хворими і персоналом.

Госпіталізація психічно хворих у психіатричну лікарню проводиться за направленням дільничного психіатра диспансеру, який обслуговує даний район, лікарями психіатрами швидкої медичної психіатричної допомоги. В окремих випадках допускається госпіталізація за направленням лікарів іншого профілю (сімейними лікарями, дільничними терапевтами, невропатологами тощо). Остаточне рішення про госпіталізацію приймає черговий лікар-психіатр лікарні.

Направлення і госпіталізація до психіатричної лікарні проводиться за усвідомленою згодою хворого, а неповнолітніх за згодою батьків чи іншого законного представника (стаття 13 «Закону про психіатричну допомогу»). Психічно хворий з порушенням свідомості, у якого виявлені розлади сприйняття (галюцинації, психічний автоматизм), мислення (маячні ідеї), психомоторне збудження, що може призвести до дій, небезпечних для хворого і для оточуючих, госпіталізується без його усвідомленої згоди або без згоди його представника (стаття 14 «Закону про психіатричну допомогу») в примусовому порядку.

Особа, яка госпіталізована до психіатричного закладу на підставі статті 14 закону, впродовж 24 годин підлягає обов'язковому огляду комісією лікарів-психіатрів (ЛКК) для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадках, коли госпіталізація особи визнається доцільною, представник психіатричного закладу впродовж 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку. До заяви додається висновок комісії лікарів психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації. До винесення судом рішення лікування може проводитись за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).

У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишатись у психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці.

Госпіталізація для примусового лікування психічно хворих, які здійснили суспільно-небезпечні дії і визнані неосудними, проводиться згідно встановленого законодавства у психіатричний заклад із звичайним , підсиленим чи суворим наглядом.

Підставою для примусового лікування є визначення суду, до якого додаються копія акту судово-психіатричної експертизи, документи, що засвідчують особистість і місце прописки хворого.

Протипоказання для госпіталізації у психіатричний стаціонар:

    1. Психічно здорова людина.

    2. Особи в стані звичайного і, навіть, важкого ступеня алкогольного сп'яніння.

    3. Особи в стані інтоксикації іншими токсичними речовинами.

    4. Особи з афективними реакціями і антисоціальними формами поведінки, які не страждають психічними захворюваннями.

    5. Особи з психопатичними рисами характеру.

    6. Особи, у яких виявлені невротичні реакції.

    7. Особи з розумовою відсталістю (за виключенням експертизи).

    8. Особи з тотальною деменцією.

    9. Психічно хворі з ургентною соматичною патологією, яка потребує хірургічного втручання.

Транспортування психічно хворого в психіатричну лікарню в екстрених випадках здійснюють медичні заклади (швидка медична психіатрична допомога, спеціальна служба перевозки хворих) у супроводженні медичного працівника. Органи міліції зобов'язані у необхідних випадках надавати допомогу медичним працівникам у госпіталізації соціально небезпечних хворих.

У направленні для госпіталізації психічно хворого вказуються паспортні та анамнестичні дані, психічний і соматичний стани, шифр діагнозу або провідний синдром, дата і час оформлення направлення, штамп лікувального закладу. Якщо на догоспітальному етапі введені психотропні препарати, вказати назву, дозу і години введення. У направленні обов'язково вказується посада (спеціальність) лікаря, його прізвище і особистий підпис та особиста печатка.

Організація наркологічної допомоги в Україні.

Наркологічна допомога є частиною загальної системи медичної психіатричної допомоги і забезпечення охорони психічного здоров'я населення.

Центральне місце в системі допомоги хворим на алкоголізм, наркоманії і токсикоманії посідає наркологічний диспансер. Організація його роботи має свої специфічні особливості, і в той же час тісно пов'язана з іншими видами медичної допомоги, тим паче, що у більшості випадків хворих на алкоголізм і наркоманії спостерігаються ускладнення з боку внутрішніх органів і систем (соматичні ускладнення), які потребують втручання терапевтів, хірургів та інших спеціалістів.

Наркологічні диспансери, як правило, є обласними, або можуть бути міські, міжрайонні (в залежності від кількості населення).

^ Основні завдання наркологічного диспансеру:

    1. Проведення амбулаторного лікування хворих на алкоголізм, наркоманії і токсикоманії.

    2. Активне систематичне спостереження за станом наркологічних хворих.

    3. Надання консультативної допомоги іншим лікувальним закладам.

    4. Визначення тимчасової втрати працездатності.

    5. Надання наркологічним хворим допомоги в соціально-побутових та юридичних питаннях.

    6. Забезпечення позалікарняного патронажу наркохворим.

    7. Допомога наркохворим у забезпеченні працевлаштування.

    8. Психогігієнічна і психопрофілактична робота по попередженню алкоголізму, наркоманій і токсикоманій.

    9. Облік хворих на наркологічні захворювання і диспансерне спостереження за ними.

    10. Направлення хворих, які потребують стаціонарного лікування, у наркологічні стаціонари.

    11. Вивчення умов і динаміки захворюваності та чинників, які впливають на неї.


Робота диспансеру будується за дільничним принципом. Штати, структура, об'єм роботи наркологічного диспансеру залежить від кількості населення, яке обслуговує диспансер. У структурі диспансеру є неврологічний, психотерапевтичний, фізіотерапев-тичний та інші кабінети. У диспансері функціонує ЛКК. В районах області є наркологічний кабінет і лікар-нарколог.

Стаціонарна допомога наркологічним хворим надається стаціонарними відділеннями при наркодиспансері. Можливе створення лікувально-трудових профілакторіїв (ЛТП) для хворих на алкоголізм, наркоманію в системі МВС.

Організація психіатричної допомоги дітям

Психіатрична допомога дітям будується на тих же основних принципах, що і в дорослих. Однак вона має свою специфіку як у структурі закладів, так і в їх завданнях.

У системі МОЗ України передбачені наступні дитячі психіатричні заклади:

  1. Дитячо-підлітковий кабінет при психоневрологічному диспансері або психіатричний кабінет при дитячій поліклініці. У завдання кабінету входить амбулаторне лікування психічно хворих дітей, психогігієнічна і психопрофілактична робота, соціальна допомога дітям та підліткам.

  2. Допоміжні заклади дитячого кабінету психоневрологічного диспансеру: денний і нічний стаціонари, логопедичний кабінет, підліткові групи в лікувально-виробничих майстернях.

  3. Дитячі відділення психіатричних лікарень або дитячі психіатричні лікарні.

  4. Ясла-садки для «нервових» дітей, для дітей з наслідками органічного ураження ЦНС, для дітей з розладами мовлення.


У системі Міністерства освіти організовуються санаторні школи для «нервових» дітей, допоміжні школи і допоміжні школи-інтернати для дітей з розумовою відсталістю, школи для дітей з заїканням і алалією.

У системі Міністерства соціального захисту є будинки інвалідів для дітей з хронічними психічними розладами.

Створення такої системи дитячих закладів дозволяє забезпечити дітей з психоневрологічними захворюваннями всіма формами амбулаторної і стаціонарної допомоги.


^ 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

На практичному занятті студенти опановують практичними навичками, а саме, працюючи з хворими, визначають стан свідомості, виявляють наявність психічних розладів, показання та протипоказання для госпіталізації в психіатричний лікувальний заклад, згідно Закону України «Про психіатричну допомогу». Студенти оволодівають навичками оформлення направлення психічно хворого у психіатричний стаціонар; знайомляться зі структурою психіатричної лікарні, психоневрологічного та наркологічного диспансерів, структурою психіатричного відділення; опановують навички догляду і нагляду за психічно хворими, особливо у стані психомоторного збудження; утримування хворих у стані психомоторного збудження для парентерального введення ліків. Вивчають медичну документацію, яка ведеться у психіатричному стаціонарі (історії хвороби, журнал спостереження за психічно хворими). Звертається увага на транспортування психічно хворого у психіатричну лікарню.

На практичному занятті на конкретних прикладах висвітлюється організація психіатричної допомоги населенню України.


    1. Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для саамоконтролю:

  1. Визначення понять «свідомість» і «психіка». Значення свідомості в процесі життєдіяльності людини.

  2. Основні психічні функції (процеси).

  3. Предмет і завдання психіатрії і наркології.

  4. Медичне і соціальне значення психіатрії і наркології.

  5. Зв'язок психіатрії з іншими медичними дисциплінами.

  6. Визначення понять «психічний психотичний розлад» і «психічний непсихотичний розлад».

  7. Основні завдання психіатрії і наркології.

  8. Організація психіатричної допомоги населенню України.

  9. Організаційні та методологічні принципи організації психіатричної допомоги.

  10. Основні стаціонарні лікувально-профілактичні заклади, що надають допомогу психічно хворим у системі МОЗ України.

  11. Амбулаторні лікувально-профілактичні заклади в системі МОЗ України.

  12. Психіатрична допомога особам із психічними розладами в системі Міністерства освіти і науки та соціального захисту населення.

  13. Основні завдання психоневрологічного диспансеру.

  14. Основні завдання наркологічного диспансеру.

  15. Підстави для госпіталізації у психіатричний стаціонар.

  16. Протипоказання для госпіталізації в психіатричний стаціонар.

  17. Структура психіатричної лікарні.

  18. Структура психіатричного відділення.

  19. Структура психоневрологічного диспансеру та його завдання.

  20. Функції дільничного психіатра.



Б. Тестові завдання для самоконтролю:


  1. Психіатрична допомога вважається добровільною, якщо вона надається:

* А. На прохання або за згодою самого пацієнта.

В. На прохання близьких родичів.

С. За направленням дільничного лікаря терапевта.

D. За направленням сімейного лікаря.

Е. На прохання дружини або чоловіка.


  1. Амбулаторне примусове лікування може встановлюватись особі, що страждає:

А. Будь-який психічний розлад.

В. Хронічний психічний розлад.

С. Зниження інтелекту (слабоумство).

* D. Затяжний психічний розладз тяжкими стійкими хворобливими проявами, які

часто загострюються.


  1. Рішення про необхідність встановлення особі, що страждає на психічні розлади, амбулаторного примусового лікування приймається:

А. Лікарем психіатром.

В. Комісією лікарів-психіатрів (ЛКК).

С. Головним лікарем (завідувачем) психоневрологічного диспансеру.

* D. Тільки судом.

Е. Тільки прокурором.


  1. Факт знаходження особи, що страждає психічним розладом на диспансерному спостереження:

А. Є підставою для обмеження її прав у соціальній сфері.

В. Дає їй право на пільги при придбанні ліків.

С. Позбавляє її права на відмову від госпіталізації в психіатричний стаціонар.

D. Позбавляє її права на відмову від психіатричного лікування.

* Е. Не має встановлених чинним законодавством юридичних наслідків.


  1. Підставами для госпіталізації в психіатричний стаціонар є:

А. Прохання рідних хворого.

В. Рішення головного лікаря психоневрологічного диспансеру.

* С. Наявність у особи психічного розладу і рішення лікаря-психіатра..

D. Знаходження хворого під диспансерним спостереженням.

Е. Наявність наслідків (деменції) психічного розладу.


  1. Госпіталізація психічно хворого в психіатричний стаціонар вважається добровільною, якщо вона проводиться:

А. За усним проханням чи згоди родичів хворого. рідних хворого.

В. За письмовим проханням чи письмової згоди родичів хворого.

* С. За письмовим проханням чи письмової згоди самого хворого.

D. Із санкції органів Міністерства внутрішніх справ.

Е. Із санкції прокуратури.


  1. Підставами для госпіталізації особи в психіатричний стаціонар у примусовому порядку є:

А. Наявність хронічного психічного розладу.

В. Необхідність обстеження в стаціонарних умовах.

С. Наявність психічного розладу у особи, яка не представляє небезпеки для себе або

оточуючих.

* D. Наявність тяжкого психічного розладу, що зумовлює небезпеку хворого для себе

або оточуючих.

Е. Наявність тяжкого хронічного психічного розладу (слабоумство).


  1. При огляді особи, яка госпіталізована до психіатричного стаціонару в примусовому порядку, комісія лікарів психіатрів визнала госпіталізацію необґрунтованою:

А. Особа підлягає негайній виписці.

В. Особа може бути залишена в стаціонарі до рішення суду.

С. Особа може бути залишена в стаціонарі проти її бажання на термін до 30 днів..

D. Особа може бути переведена в інший психіатричний стаціонар.

* Е. Особа підлягає негайній виписці, коли вона не бажає залишатись у психіатричному

стаціонарі.


  1. Визначення наявності або відсутності психічного розладу у особи, що обстежується, є винятковою компетенцією:

А. Лікаря-невропатолога.

В. Лікаря-терапевта.

С. Сімейного лікаря.

* D. Лікаря-психіатра.

Е. Лікаря-нарколога.


  1. Диспансерне спостереження за особою, що страждає на психічні розлади припускає:

А. Обов'язковий огляд хворого не рідше 1 разу в місяць.

В. Обов'язкові огляди пацієнта з частотою не рідше 1 разу в 3 місяці.

С. Обов'язкові щорічні курси інтенсивної т терапії в денному стаціонарі.

* D. Спостереження за станом психічного здоров'я особи шляхом огляду її лікарем -

психіатром та надання їй необхідної медичної і соціальної допомоги.

Е. Надання хворому медичної і соціальної допомоги.


  1. Раннє виявлення і лікування хвороби для зменшення її тривалості та прогресування є:

А. Поширеність.

В. Захворюваність.

С. Валідність.

D. Первинна профілактика.

* Е. Вторинна профілактика.


  1. Частина населення уражена хворобою в даний час є:

* А. Поширеність.

В. Захворюваність.

С. Валідність.

D. Первинна профілактика.

Е. Вторинна профілактика.


  1. Частина населення, що захворіла вперше в даний проміжок часу є:

А. Поширеність.

* В. Захворюваність.

С. Валідність.

D. Первинна профілактика.

Е. Вторинна профілактика.


  1. Спроба виявити і усунути причини психічних розладів є:

А. Поширеність.

В. Захворюваність.

С. Валідність.

* D. Первинна профілактика.

Е. Вторинна профілактика


  1. Трудова адаптація розумово відсталих осіб легкого ступеню доцільна в наступних закладах:

А. Загальноосвітніх школах.

* В. Допоміжних школах.

С. Лікувально-трудових майстернях.

D. Інтернатах соціального забезпечення.

Е. В умовах сімейного виховання.



  1. Трудова адаптація хворих з тяжкою розумовою відсталістю є доцільна в таких закладах:

* А. Інтернатах соціального забезпечення.

В. Допоміжних школах.

С. Загальноосвітніх школах.

D. Лікувально-трудових майстернях.

Е. В умовах родинного виховання.


  1. Виписка з психіатричного стаціонару хворого, який скоїв суспільно-небезпечні дії і до якого, за рішенням суду, застосовані примусові заходи медичного характеру, здійснюється:

А. За його особистою заявою.

В. За рішенням лікуючого лікаря.

С. За рішенням психіатричної ЛКК.

D. За рішенням головного лікаря.

* Е. Тільки за рішенням суду.


  1. Право на отримання в доступній формі інформації про свої права з врахування м психічного стану особи про характер наявних психічних розладів і засобів лікування мають:

А. Тільки особи, що перебувають під диспансерним спостереженням.

В. Тільки особи, що госпіталізувались у психіатричний стаціонар.

С. Тільки особи, що отримують лікування психотропними препаратами.

D. Тільки особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру.

* Е. Всі особи, що страждають на психічні розлади, при наданні їм психіатричної

допомоги.


  1. Рішення про непридатність громадянина внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів професійної діяльності і діяльності, пов'язаної з джерелом підвищеної небезпеки, приймається:

А. Лікарем будь-якої спеціальності.

В. Лікарем-психіатром.

* С. Лікарською комісією, уповноваженою на те органом охорони здоров'я.

D. Прокурором.

Е. Судом.


  1. Відомості про стан психічного здоров'я громадянина мають право запрошувати:

А. Керівництво закладу, де працює ця особа.

В. Сусіди.

С. Сімейний лікар.

D. Судово-слідчі органи.

* Е. Нікому не дано такого права.


  1. Особа, яка страждає на психічні розлади, для реалізації своїх прав і законних інтересів може отримати відомості про стан свого психічного здоров'я і про надану їй психіатричну допомогу:

А. Тільки по запиту установи, організації, підприємства.

В. Тільки по запиту суду або прокурора.

* С. За її особистим проханням або проханням законного представника.

D. За проханням найближчих родичів.

Е. Тільки по запиту органу охорони здоров'я.


  1. Згода на психіатричне лікування неповнолітнього у віці до 15-ти років, що хворіє на психічний розлад, дається:

А. Самою особою у письмові формі.

В. Самою особою в усній формі.

* С. Законним її представником.

D. Одним із родичів.

Е. Судом.


  1. Згода на лікування в психіатричному стаціонарі особи, що визнана у встановленому законом порядку недієздатною, дається:

А. Самою особою у письмові формі.

В. Самою особою в усній формі.

* С. Законним її представником.

D. Судом.

Е. Прокуратору.


  1. Відмова особи, що хворіє на психічний розлад, від запропонованого лікування:

А. Приймається лікарем-психіатром в усній формі.

* В. Оформляється записом у медичній документації за підписом особи або її законного

представника та лікаря-психіатра.

С. Оформляється записом у медичній документації за підписом особи або її законного

представника.

D. Оформляється записом у медичній документації за підписом лікаря-психіатра.

Е. Оформляється записом у медичній документації за підписом сімейного лікаря.


  1. Добровільний психіатричний огляд проводиться:

А. За усним проханням або з усної згоди родичів особи, яка обстежується.

В. За письмовою заявою родичів особи, яка обстежується.

* С. На прохання або за згодою особи, яка обстежується.

D. Тільки з письмової згоди особи, яка обстежується.

Е. Із санкції суду незалежно від згоди особи, що обстежується.


  1. Право на лікарську діяльність по наданню психіатричної допомоги має:

А. Будь-який фахівець, що має вищу медичну освіту.

* В. Лікар-психіатр, що отримав вищу медичну освіту і підтвердив свою кваліфікацію.

С. Сімейний лікар.

D. Лікар невропатолог.

Е. Медичний психолог.


ЛІТЕРАТУРА:

8.1. Основна:

    1. Бабаян Э.А. , Гонопольский М.Х. Наркология. – М.: Медицина, 1987. – 336 с.

    2. Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія. – К.: Здоров'я, 1993. – 192 с.

    3. Закон України «Про психіатричну допомогу». – Київ: Сфера, 2000.- 50 с.

    4. Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. – К.: Здоров'я, 1993. – 344 с.

    5. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания по диагностике. ВОЗ. – СПб.: АДИС, 1994.

    6. Психіатрія /О.К.Напрєєнко, І.Й.Влох, О.З. Голубков; за ред. проф. О.К.Напрєєнка. – К.: Здоров'я, 2001. – 584 с.

    7. Сонник Г.Т., Напрєєнко О.К,, Скрипніков А.М. Психіатрія. Підручник. – К.: Здоров'я, 2006. – 432 с.


8.2. Додаткова:

  1. Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии. – В 2-х т. – К.: Сфера, 1997.

  2. Психиатрия:Справочник практического врача /Под ред. А.Г.Гофмана. – М.: МЕДпресс-информ, 2006. – 592 с.

  3. Руководство по психиатрии /Под ред. А.В.Снежневского. – М.: Медицина, 1983. – Т.1-2.

  4. Руководство по психиатрии /Под ред. Г.В.Морозова. – М.: Медицина, 1988. – Т.1-2.

  5. Руководство по психиатрии /Под ред. А.С.Тиганова. – М.: Медицина, 2001. – Т.1-2.


Методичну вказівку склав

доцент І.П.Дищук


Рецензія: позитивна доц. В.Г.Деркач


Схожі:

“затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“затверджено” iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
“затверджено” icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
“затверджено” iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
“затверджено” iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
“затверджено” iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
“затверджено” iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
“затверджено” iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
“затверджено” iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи