Буковинський державний медичний університет icon

Буковинський державний медичний університет




Скачати 233.38 Kb.
НазваБуковинський державний медичний університет
Дата28.07.2012
Розмір233.38 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




“ЗАТВЕРДЖЕНО”


на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та

медичної психології ім. С.М.Савенка

26.04.2010 р., протокол № 1

Завідувач кафедри


професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ




студентам 4-го курсу медичного факультету


(спеціальність “психіатрія та наркологія”)


ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


^ ТЕМА ЗАНЯТТЯ 2: Методи психіатричного дослідження. Класифікація психічних розладів, поняття психопатологічного симптому, синдрому та захворювання, регістри психічних розладів.


Модуль 1. “^ ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ

ТА ЗАГАЛЬНА ПСИХОПАТОЛОГІЯ


Змістовий модуль 1. “Загальні питання психіатрії та наркології


 

                                                  

Методичні вказівки склав

доцент В.Г.Деркач




Чернівці, 2010





  1. ^ Актуальність теми.

Методи наукових досліджень – це ті заходи і засоби, за допомогою яких добуваються факти, що використовуються для доказу положень, з яких в свою чергу формується наукова теорія. Сила будь-якої науки залежить, переважно, від розроблених мето­дів дослідження, від того, наскільки швидко і ефективно вона може сприйняти і використати усе те нове, що з’являється в методах інших наук.

Відомо, що детальне вивчення особливостей психічної діяльності хворого має важливе значення для патогенетичної і диференціальної діагностики хвороби, оптимізації її лікування та профілактики. Але висока технічна та інструментальна озброєність медицини, тенденція до подальшої диференціації і спеціалізації медичних наук, надмірна концентрація уваги лікаря на патологічних змінах органів і систем, роблять актуальною сьогодні проблему спілкування хворого з медичним персоналом.


2. Тривалість заняття: 2 год.


3. Навчальна мета (конкретні цілі):


Знати:

  • суть клініко-психопатологічного методу дослідження;

  • схему психіатричної історії хвороби;

  • суть експериментально-психологічного методу дослідження;

  • суть патопсихологічного методу дослідження;

  • суть і діагностичне значення нейрофізіологічних методів дослідження (електроенцефалографії, реоенцефалографії, ехоенцефалоскопії);

  • суть і діагностичне значення нейрорентгенологічних методів дослідження (комп’ютерної томографії голови, ядерно-магнітно-резонансної томографії, позитронно-емісійної томографії);

  • лабораторні методи дослідження;

  • генетичні методи дослідження;

  • епідеміологічний метод дослідження;

  • визначення психопатологічного симптому і синдрому;

  • визначення нозологічної хвороби;

  • нозологічну класифікацію психічних порушень за етіологією та патогенезом;

  • синдромологічну класифікацію психічних розладів;

  • визначення непсихотичних психічних розладів;

  • визначення психотичних психічних розладів;

  • визначення дефектно-органічних синдромів;

  • визначення регістрів психічних розладів;

  • психічну систематику в 10-му перегляді МКХ.

Уміти:

  • застосувати у своїй практичній діяльності клініко-психопатологічний метод дослідження;

  • написати психіатричну історію хвороби;

  • користуватися експериментально-психологічним методом дослідження;

  • застосувати для діагностики психічного захворювання дані інших параклінічних методів дослідження;

  • діагностувати психопатологічний симптом, синдром, нозологічну одиницю;

  • користуватися нозологічною класифікацією психічних порушень за етіологією та патогенезом;

  • користуватися синдромологічною класифікацією психічних розладів;

  • користуватися класифікацією психічних розладів за МКХ 10-го перегляду.


Засвоїти практичні навички:

  • володіти клініко-психопатологічним методом дослідження;

  • володіти експериментально-психологічним методом дослідження.


^ 4. Базові знання, уміння, навички, що необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).


Назва попередніх дисциплін

Отримані навики

  1. Медична генетика

  2. Медична психологія




  1. Пропедевтична терапія

  2. Рентгенологія




  1. Функціональна діагностика




визначити генетичні методи дослідження;

описати експериментально-психологічні дослідження;

зобразити схематично історію хвороби;

дати клінічну інтерпретацію нейро-

рентгенологічних досліджень мозку;

дати клінічну інтерпретацію електрофізіо-логічних досліджень головного мозку.


^ 5. Поради студенту.

5.1. Зміст теми:

Розпізнають психічні хвороби на підставі клінічного мислення лікаря, теоретичних знань з психіатрії та результатів всебічного психіатричного обстеження хворого.

Психічне обстеження проводять за загальноприйнятим у медицині принципом, який передбачає поєднання головного клінічного методу (психопатологічного) з низкою параклінічних (експериментально-психологічних, патопсихологічного, нейрофізіологічних, нейрорентгеноло-гічних тощо) методів.

Крім того, психіатрія тісно пов’язана з соматичною медициною і широко користується знаннями та методами дослідження суміжних клінічних дисциплін, передусім терапії та неврології.

^ Основним методом дослідження психічнохворих є клініко-психопатологічний метод, що грунтується на бесіді з хворим, спостереженні за виразом його обличчя та поведінкою. Метою цього методу є виявлення клінічних чинників, котрі характеризують стан особистості, психічної діяльності та поведінки пацієнта упродовж усього захворювання, а також вивчення умов і причин розвитку наявних порушень.
^
Схема психіатричної історії хвороби

1. Паспортні дані.

2. Скарги хворого.

3. Об’єктивний анамнез (анамнез життя; анамнез хвороби).

4. Суб’єктивний анамнез.

5. Соматичний стан.

6. Неврологічний стан.

7. Лабораторні та інші параклінічні дослідження.

  1. Психічний стан (зовнішній вигляд; особливості контакту; стан свідомості; орієнтування; розлади відчуттів і сприйняття; розлади уваги; розлади пам’яті; розлади мислення; розлади інтелекту; розлади емоційної сфери; розлади мотиваційно-вольової сфери).

  2. Діагноз та його обгрунтування.

  3. Диференціальний діагноз.

  4. Заключний діагноз.

  5. Щоденники.

  6. Лікування.

  7. Прогноз.

  8. Медико-соціальна, військова, судово-психіатрична експертиза.

  9. Епікриз.
^

Параклінічні методи дослідження, що застосовуються у психіатрії


  • Експериментально-психологічний – це метод, за допомогою якого можна виявити порушення кожного психічного процесу та особистості.

  • Патопсихологічний – метод, який застосовується для вивчення змін психічної діяльності при патологічних станах головного мозку, обумовлених психічними чи соматичними захворюваннями.

  • ^ Нейрофізіологічні методи дослідження:

електроенцефалографія (ЕЕГ) – запис біострумів клітин головного мозку, які відображують процеси церебрального метаболізму. Це найважливіше дослідження для діагностики епілепсії та епілептичних психозів;

реоенцефалографія (РЕГ) – реєстрація особливостей кровопостачання мозку шляхом вимірювання коливань електричного опору тканин голови. Дослідження дає змогу розпізнати пошкодження церебральних судин;

ехоенцефалоскопія (ЕхоЕС) – дослідження мозку з допомогою ультразвуку, яке грунтується на принципі ехолокації. Використовують за підозри, що психічний розлад пов’язаний з осередковим ураженням головного мозку, наприклад, з пухлиною, гематомою тощо.

  • ^ Нейрорентгенологічні методи дослідження:

комп’ютерна томографія голови (КТ) – автоматизоване пошарове рентгенологічне дослідження тканин мозку з аналізом показників на ЕОМ і побудовою об’ємного зображення на спеціальному екрані. Призначають з метою діагностики мозкових пухлин, атрофічних процесів, абсцесів тощо;

ядерно-магнітно-резонансна томографія (ЯМРТ). Це метод прижиттєвої візуалізації біологічних структур, у тому числі й головного мозку, який грунтується на ефекті ядерно-магнітного резонансу (ЯМР). Феномен ЯМР полягає у вибірковому поглинанні речовиною електромагнітного випромінювання внаслідок переорієнтування магнітних моментів атомних ядер і спостерігається у ядер з непарним числом протонів. Різним ядрам відповідають різні частоти резонансу. Під впливом зовнішнього постійного чи перемінного поля відбувається розщеплення цих частот на багато резонансних ліній, тобто утворюється спектр ЯМР та зображення органу, що вивчається. Аналіз цих спектрів дозволяє робити висновки про хімічну структуру різних органів, проникливість мембран, ліпідний склад, стан іонів та інших частин клітин. ЯМРТ – високоінформативний метод дослідження патогенетичних механізмів функціональних захворювань психіки, спадкової патології обміну, судинних уражень головного мозку, пухлин та інших патологічних процесів;

позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) – грунтується на різниці розщеплення радіонуклідів, якими мітять під час уведення в судини головного мозку глюкозу, нейромедіатори або інші препарати. Дозволяє судити про локальні зміни метаболізму мозку, нейрорецепторів, кровопостачання тощо. Отримані показники синтезуються на ЕОМ. Один із найперспективніших діагностичних методів.

  • ^ Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі, біохімія крові та сечі, аналіз спинномозкової рідини, імунологічні дослідження).

  • Генетичні методи дослідження. Сучасне вивчення спадкової схильності до психічних захворювань, а також ролі чинників середовища у виявах психічної патології грунтується на комплексному застосуванні різних методів медичної генетики. Традиційно виділяють такі її методи: генеалогічний, близнюковий, популяційний, цитогенетичний, біохімічний, молекулярно-генетичний та метод моделювання.

  • ^ Епідеміологічний метод. Цей метод застосовують для дослідження закономірностей виникнення, перебігу, закінчення захворювання не в поодиноких випадках, а у великій кількості. За його допомогою вивчають усю популяцію або репрезентативну групу. При цьому визначають захворюваність, хворобливість і ризик захворюваності на психічні розлади.

При психічній патології, як і при інших видах патології, клінічні вияви розподіляються на симптоми, синдроми та нозологічні форми (одиниці).

Психопатологічний симптом розуміється як одинична, окремо взята ознака психічної хвороби (наприклад, безсоння, тривога, страх, ілюзія, галюцинація тощо), однак фактично усі симптоми мають складний генез і в картині хвороби перебувають у взаємозв’язку один з одним.

Психопатологічний синдром – сукупність взаємопов’язаних симптомів, що визначає клінічну форму вияву хвороби і поведінку хворого, яка має єдиний складний патогенетичний механізм. Діагностика психопатологічного синдрому відіграє першочергову роль у призначенні необхідної невідкладної терапії, а в подальшому і основного лікування. Діагноз синдрому певною мірою може передбачити і діагноз нозологічної форми (хвороби чи стану), але слід пам’ятати, що специфічних для конкретних хвороб психопатологічних синдромів практично не існує, тобто якийсь синдром може частіше траплятися саме при даному захворюванні, але можливий і за інших.

Нозологічний діагноз припускає встановлення характерної клінічної картини хвороби і можливого прогнозу її перебігу, знання етіології, патогенезу та патологоанатомічних змін в організмі, призначення найадекватніших методів етіологічного і патогенетичного лікування.

^ У класифікації психічної патології використовують нозологічний і синдромологічний принципи. Нозологічний принцип передбачає розподіл патологічних проявів на окремі хвороби і патологічні стани з урахуванням характерних особливостей клініки і перебігу порушень психіки, етіології, патогенезу, анатомо-фізіологічного субстрату і важкості його ураження.

^ Нозологічна класифікація психічних порушень

(за етіологією та патогенезом)

  1. Інфекційні психічні порушення.

  2. Інтоксикаційні (у тому числі алкогольні, наркоманії і токсикоманії).

  3. Травматичні (внаслідок черепно-мозкових травм).

  4. Соматогенні (внаслідок різних соматичних захворювань, у тому числі судинних, ендокринних тощо).

  5. Психогенні (неврози і реактивні психози).

  6. Багатофакторні (внаслідок поєднання спадкової схильності та різних екзогенних чинників):

а) шизофренія;

б) маніакально-депресивний психоз (афективні психози);

в) епілепсія;

г) інволюційні психози;

д) аномалії розвитку особистості – психопатії та розумова відсталість.

З огляду на актуальність проблеми на сучасному етапі виділено психічні розлади, що виникають унаслідок впливу несприятливих екологічних чинників: “Екологічна психіатрія” “Психосоматичні та соматопсихічні розлади”.

Практично усі нозологічні форми психічних розладів клінічно можуть виявлятися у вигляді граничних непсихотичних, психотичних і дефектно-органічних психопатологічних синдромів, що визначається характером (функціональне чи органічне), важкістю, поширеністю і локалізацією ураження головного мозку, особливостями перебігу та іншими чинниками.

^ Синдромологічна класифікація психічних розладів

  1. Непсихотичні граничні психічні розлади:

а) астенічні синдроми;

б) неврозоподібні та невротичні;

в) психопатоподібні та психопатичні;

г) психофізичний інфантилізм.

  1. Психотичні синдроми:

а) з потьмаренням свідомості (деліріозний, онейроїдний, аментивний);

б) з частковим порушенням свідомості (галюцинаторний, параноїдний тощо).

  1. Дефектно-органічні синдроми:

а) психоорганічний;

б) корсаківський (амнестичний);

в) лакунарна і тотальна деменція.

Непсихотичні психічні розлади характеризуються численними скаргами на погане самопочуття, швидкою зміною настрою, емоційною нестійкістю з приводу різноманітних дрібниць, підвищеною образливістю і конфліктністю з неадекватними вчинками, але водночас із збереженням реакції на критику, правильної оцінки ситуації, здатності контролю за своєю поведінкою.

Психоз, психотична реакція або психотичний стан (божевілля) – це тяжкий розлад психіки, при якому наявні окремо чи в поєднанні порушення свідомості (порушення орієнтування у власній особі та в навколишньому), галюцинації, маячня, неадекватність емоцій і поведінки з відсутністю критики. Хворі з такими розладами є небезпечними для себе та навколишніх, тому потребують особливого нагляду і лікування.

Дефектно-органічні синдроми характеризуються погіршенням переважно пам’яті, кмітливості (розуму) та критики різного ступеня виявлення. Страждають і інші психічні процеси, але при цьому відсутні так звані продуктивні симптоми (галюцинації, маячні ідеї) і порушення свідомості.

Своєрідність психопатологічних порушень при різних психічних захворюваннях стала грунтом для розробки загальнопатологічної концепції регістрів психічних розладів. Враховуючи ступінь поліморфізму та вибірковості психопатологічних синдромів, А.В.Снежневський (1960) схематично виділив 6 діапазонів розладів, характерних для неврозів і психопатій, маніакально-депресивного психозу, шизофренії, симптоматичних психозів (делірій, аменція тощо), генуїнної епілепсії і, накінець, для психозів, котрі виникають при грубих органічних ураженнях головного мозку. При цьому специфічність симптомів і синдромів відображує складні взаємостосунки етіології та патогенезу кожного хворобливого розладу.

На думку E.Kraepelin (1920), виникнення клінічних виявів при психічних захворюваннях залежить тільки від сили або поширення хворобливих змін у головному мозку і зовсім не пов’язано з конкретними причинами захворювання. При цьому він вважав, що клінічну картину визначають ті симптоми і синдроми, які відображують “уже підготовлений характер реагування мозку” залежно від ступеня його ураження. Симптомокомплекси психічних розладів не створюються шкідливим чинником, а лише “включаються” під його дією.

Психічна систематика в 10-му перегляді МКХ [Глава V(F) “Психічні і поведінкові розлади”] набула суттєвих змін порівняно з попередніми класифікаціями. Ці зміни насамперед відносяться до введення деяких нових рубрик, звуження рамок шизофренії, відмови від поділу на психози і неврози. Ще більш важливою особливістю цієї систематики є її стрункість, яка забезпечена різким збільшенням числа кодів при використовуванні літери для першого знаку замість цифри і яка наділена певним концептуальним значенням: розподіл розладів за групами проведено на підставі не тільки подібності їх клінічної картини, але й спорідненості цих станів, наприклад, за їх походженням (органічно обумовлені психотичні й непсихотичні розлади).

Основна частина функціональної та органічно обумовленої психічної патології в МКХ-10 з точки зору традиційної психіатрії представлена у вигляді синдромальних рубрик. Нозологічно виділені насамперед деменції і токсикоманії. Слід звернути увагу й на те, що діагностичні рубрики можуть відноситися як до сьогоднішнього стану, так і до перебігу хвороби (наприклад, шизотипові розлади). Тому для більш повної діагностики рекомендується використовувати одночасно декілька кодів.

Необхідно підкреслити, що МКХ-10 насамперед призначена для статистичних цілей, тому вона не повинна підміняти собою концептуальні класифікації, які зберігають своє значення для психіатричної науки і практики.

                ^ Перелік діагностичних рубрик

F0 Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади

F1 Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних       речовин
^

F2 Шизофренія, шизотипові і маячні розлади


F3 Афективні розлади настрою

F4 Невротичні, пов’язані зі стресом і соматоформні розлади

^ F5 Поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними порушеннями та       фізичними чинниками

F6 Розлади зрілої особистості і поведінки у дорослих
^

F7 Розумова відсталість


F8 Порушення психологічного розвитку

F9 Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються у дитячому        та підлітковому віці


^ 5.2. Теоретичні питання до заняття:

  • Дати визначення клініко-психопатологічного методу дослідження.

  • Описати схему психіатричної історії хвороби.

  • Які параклінічні методи дослідження найчастіше застосовуються для діагностики психічних захворювань?

  • Що таке експериментально-психологічний метод дослідження?

  • Що таке патопсихологічний метод дослідження?

  • Які найбільш поширені нейрофізіологічні методи дослідження?

  • Які Ви знаєте самі сучасні нейрорентгенологічні методи дослідження?

  • Дати визначення психопатологічного симптому.

  • Що таке психопатологічний синдром?

  • Яка суть нозологічного діагнозу?

  • Нозологічна класифікація психічних порушень за етіологією та патогенезом.

  • Синдромологічна класифікація психічних розладів.

  • Що таке непсихотичні психічні розлади?

  • Дати визначення психозу.

  • Визначити клінічну суть дефектно-органічних синдромів.

  • Дати характеристику регістрам психічних розладів;

  • Які особливості психічної систематики в 10-му перегляді МКХ?

  • Які Ви знаєте діагностичні рубрики Глави F “Психічні і поведінкові розлади” МКХ 10-го перегляду?


^ 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

а) застосування клініко-психопатологічного та експериментально-психоло-    гічного методів дослідження під час курації психічнохворих;

б) інтерпретація даних різних параклінічних методів дослідження, що     застосовуються у психіатрії;

в) вирішення тестових завдань.


^ 5.4. Матеріали для самоконтролю:


А. Питання для самоконтролю:

  1. Визначення клініко-психопатологічного методу дослідження.

  2. Схема психіатричної історії хвороби.

  3. Параклінічні методи дослідження, які найчастіше застосовуються для діагностики психічних захворювань.

  4. Суть експериментально-психологічного методу дослідження.

  5. Суть патопсихологічного методу дослідження.

  6. Найбільш поширені нейрофізіологічні методи дослідження.

  7. Суть і діагностичне значення електроенцефалографії.

  8. Суть і діагностичне значення реоенцефалографії.

  9. Суть і діагностичне значення ехоенцефалоскопії.

  10. Самі сучасні нейрорентгенологічні методи дослідження.

  11. Суть і діагностичне значення комп’ютерної томографії голови.

  12. Суть і діагностичне значення ядерно-магнітно-резонансної томографії.

  13. Суть і діагностичне значення позитронно-емісійної томографії.

  14. Лабораторні методи дослідження.

  15. Генетичні методи дослідження.

  16. Епідеміологічний метод дослідження.

  17. Визначення психопатологічного симптому.

  18. Визначення психопатологічного синдрому.

  19. Визначення нозологічної одиниці.

  20. Нозологічна класифікація психічних порушень за етіологією та патогенезом.

  21. Синдромологічна класифікація психічних розладів.

  22. Непсихотичні психічні розлади.

  23. Психотичні психічні розлади.

  24. Клінічні вияви дефектно-органічних синдромів.

  25. Поняття про регістри психічних розладів.

  26. Особливості психічної систематики в 10-му перегляді МКХ.

  27. Діагностичні рубрики Глави F “Психічні і поведінкові розлади” МКХ 10-го перегляду?


^ Б. Задачі для самоконтролю:

а) типові (стандартні, класичні, мають однозначну відповідь, студентам відомі алгоритми їх вирішення) – ІІ рівень.

Задача 1.

Хворий 40 років, технік. Переведений у психіатричну лікарню з першої міської лікарні м. Чернівці.

Місяць тому був збитий автомобілем, у тяжкому стані госпіталізований у нейрохірургічне відділення. Три дні був у коматозному стані. Після виходу з коми скаржився на головний біль, нудоту, блювоту, загальну слабість. Через два тижні після коми у хворого змінилася поведінка: став агресивним до навколишніх, не знав, де знаходиться, не виконував інструкцій.

^ У психічному статусі: тривожний, напружений, щохвилини зіскакує з ліжка, тікає, ховається, кричить, що на нього наїжджає машина. Не орієнтований у навколишньому, але збережене орієнтування у власній особі. У хворого чіткі зорові і слухові галюцинації загрозливого характеру. Заявляє, що він тільки-що повернувся з дому. Висловлює маячні ідеї переслідування, ні з ким не спілкується. Під вечір психічний стан хворого погіршується.

^ Неврологічний стан: зіниці звужені, S>Д, позитивний окулостатичний феномен Гуревича. Сухожилкові рефлекси з рук і ніг підвищені, Д>S.

а) установіть діагноз;

б) які методи дослідження найбільш інформативні для установлення правильного діагнозу?


Задача 2.

Хворий 15 років, інвалід першої групи.

У психічному статусі: з хворими спілкується мало. намагається триматися ближче до лікаря, до медсестри, сердиться, коли вони виявляють увагу до інших хворих. Іноді вдається його включити у виконання нескладних доручень: прибирання приміщення, роздача їжі; при цьому він сам не виявляє ініціативи, просить постійних вказівок, допомоги. У розмову вступає неохоче. Мова одноманітна, запас слів бідний, слова вимовляє неправильно. Не вміє ні читати, ні писати, знає тільки окремі букви. Ось зразок розмови лікаря з цим хворим:

Лікар: “Скільки тобі років”? Хворий: “Три”.

Лікар: “Які міста ти знаєш”? Хворий: “Ленінський район”.

Лікар: “Як називається найбільше місто у нашій країні? Наша столиця”?

Хворий не може відповісти.

Лікар: “Скажи, для чого потрібна ця річ”? (Телефонний апарат).

Хворий: “Брати трубку і казати: “Ало-ало”!

Лікар: “А ти можеш сказати, чим відрізняється корова від коня”?

Хворий: “Корова з рогами, а кінь з вухами”.

^ Соматичний стан: хворий низького росту, його будова тіла диспластична: голова маленька, зі “скошеною” потилицею, розріз очей – косий, ніс короткий, з плоским переніссям. Міміка бідна, рот постійно відкритий.

а) установіть діагноз;

б) який метод дослідження найбільш інформативний для установлення правильного діагнозу?

                                      

б) нетипові (нестандартні, що відображають ускладнені професійні ситуації) – ІІІ рівень.

Задача 1.

Хвора 45 років, різноробоча. У психіатричну лікарню доставлена з відділення міліції.

Закінчила початкову школу, з 18-річного віку працює на різних роботах, за характером спокійна, трудолюбива, товариська. Заміжня упродовж 16 років, має троє дітей. Чоловік зловживає алкоголем, грубий, бив її по голові. Хвора залишила його і переїхала в іншу область, працювала на залізничній дорозі – “будувала шляхи”. На будівництві отримала струс головного мозку, лікувалася у Кам’янець-Подільській міській лікарні. Після виписки десь блукала і через два тижні прийшла до свідомості у Кіровоградській психіатричній лікарні, куди її доставила міліція. Після виписки з психлікарні повернулася додому, але з чоловіком жила погано – “він зв’язався з бандою”, в зв’язку з чим знову залишила його. Працювала дояркою, переїжджаючи з одного колгоспу в інший. У Чернівці приїхала “по слідчим справам” – звернулась в міліцію, щоб їй “змінили прізвище, так як вона не Руть В.Ф. (за паспортом), а Соцька Є.Д.”.

^ У психічному статусі: доступна мовному контакту, на питання відповідає по суті. Орієнтування в часі порушене. Мають місце слухові галюцинації: “Голос батька каже, що я шпигунка, що мене розстріляють за роботу на залізній дорозі”. Дати історичних подій називає правильно, але дати з особистого життя згадує важко, часто називає їх неправильно. Висловлює маячні ідеї стосунку, переслідування: “Я вчора прийняла присягу на вокзалі, а тепер я заарештована, мене повинні вбити, слідкують за мною”. Інтелект відповідає життєвому досвіду. Емоційно напружена, підозріла, дратівлива, запальна, але легко заспокоюється, багатослівна, мова деталізована.

^ Огляд окуліста: на очному дні – явища венозного застою.

Неврологічний статус: анізорефлексія з рук і ніг, S>D, виражена вегетативна нестійкість, підвищена пітливість, тахікардія.

а) установіть діагноз;

б) які методи дослідження найбільш інформативні для установлення правильного діагнозу?


Задача 2.

Хворий 48 років, педагог. Доставлений у психіатричну лікарню рідними.

Розвивався нормально, закінчив педагогічний інститут. Одружений, у сім’ї злагода, але до одруження мали місце статеві зв’язки з особами сумнівної поведінки. Алкогольні напої вживав рідко Упродовж останнього року почав частіше випивати, став неохайним, надмірно веселим, недоречно жартував, заводив сумнівні знайомства. Почав говорити про свої великі інтелектуальні можливості, про змогу отримати велику суму грошей – “досить йому тільки захотіти”. Під час проведення уроку з географії став розповідати учням, як він “спритно обігрує друзів в карти”, вийняв з портфеля колоду ігрових карт і став показувати різні фокуси. На зауваження директора школи відповів грубо і нецензурно у присутності учителів та учнів. Заявляв, що піде зі школи і буде працювати “пілотом, суддею, прокурором, артистом”.

^ У психічному статусі: орієнтування порушене – не може назвати день і число. У місці орієнтований. Пам’ять на минулі події порушена, запам’ятовування різко знижене. Темп мислення прискорений. Вважає себе “видатною людиною”, “всемогутнім”, “всесильним”. Зміст прислів’їв не розуміє, рахунок грубо порушений, але хворий цього не відмічає. Задоволений своїми відповіддями. Настрій піднесений. Висловлювання носять легковажний характер. Втручається в усі справи відділення. Жодної хвилини не сидить на місці. На побаченні з рідними цікавиться лише продуктами. Увага нестійка, легко виснажується.

         ^ Неврологічний статус: відсутня пряма і співдружня реакція зіниць на світло при збереженні її на акомодацію та конвергенцію (позитивний симптом Аргайль-Робертсона).

а) установіть діагноз;

б) які методи дослідження найбільш інформативні для установлення правильного діагнозу?


В. Тестові завдання для самоконтролю:
^

Завдання №1.


Хворий 37 років, лікар. Під час навчання в медінституті часто випивав з друзями, 5 років тому з’явилася потреба похмелятися. У психічному статусі: не вважає себе хворим – “пив як усі, може тільки трохи частіше”, схильний до цинічних жартів, пожвавлюється при згадці про горілку, брутальний. Об’єктивно: живіт болючий у правому підребер’ї, печінка біля краю реберної дуги.

Яке дослідження найбільш інформативне для уточнення діагнозу?

A. Комп’ютерна томографія головного мозку

B. Bміст алкоголю в крові

C. Дослідження ферментів сироватки крові

D. Eкспериментально-психологічне

E. *Клініко-психопатологічне

^

Завдання №2.


Який метод, що грунтується на бесіді з хворим, спостереженні за виразом його обличчя та поведінкою, допомагає виявити клінічні чинники, котрі характеризують стан особистості, психічної діяльності та поведінки пацієнта упродовж усього захворювання, а також сприяє вивченню умов і причин розвитку наявних порушень, є основним методом дослідження психічнохворих?

A. Молекулярно-генетичний

B. Патопсихологічний

C. Експериментально-психологічний

D. ٭Клініко-психопатологічний

E. Катамнестичний
^

Завдання №3.


Який параклінічний метод дослідження застосовують для виявлення закономірностей виникнення, перебігу та закінчення захворювання не в поодиноких випадках, а у великій кількості, вивчають усю популяцію або репрезентативну групу, визначають захворюваність, хворобливість і ризик захворюваності на психічні розлад?

A. Генетичний

B. Патопсихологічний

C. Експериментально-психологічний

D. Клініко-психопатологічний

E. ٭Епідеміологічний

^

Завдання №4.


Визначіть нейрорентгенологічний метод дослідження, що грунтується на різниці розщеплення радіонуклідів, якими мітять під час уведення в судини головного мозку глюкозу, нейромедіатори або інші препарати, дозволяє судити про локальні зміни нейрорецепторів, метаболізму мозку, його кровопостачання і є одним із найперспективніших діагностичних методів.

А. Магнітно-резонансна томографія

В. ٭Позитронно-емісійна томографія

С. Пневмоенцефалографія

D. Комп’ютерна томографія

Е. Ангіографія судин мозку


Завдання №5.

Хворий 52 років, шофер, тривалий час працює з етильованим бензином. Близько тижня тому під час роботи порушив правила безпеки – з’явилися головні болі, слабість, “розбитість”, неприємні відчуття в животі та грудях. У психічному статусі: у місці та часі не орієнтується, бачить “страшні пики, величезних собак”, які кидаються на нього. У роті “виросло волосся”, яке дедалі довшає, обплутало язик, заважає дихати.

Які дослідження найбільш інформативні для уточнення діагнозу?

         A. Нейрорентгенологічні

B. Нейрофізіологічні

C. *Лабораторні

D. Патопсихологічні

E. Генетичні


^ Завдання №6.

Хворий 47 років. З 17 років уживає алкоголь, а останнім часом п’є постійно. Сьогодні вранці “після випивки” накинувся на сторонню людину і сильно її побив. У психічному статусі: повністю орієнтований, настрій знижений. Розповідає, що “упізнав у тій людині одного із злочинців, які втекли з ув’язнення у той час, як він служив. Відчув страх, вирішив негайно повідомити про це міліцію. Про дальші події не пам’ятає”.

Яке дослідження найбільш інформативне для уточнення діагнозу?

         A. Патопсихологічне

B. *Bміст алкоголю в крові

C. Комп’ютерна томографія голови

D. Eкспериментально-психологічне

E. Дослідження ферментів сироватки крові


^ Завдання №7.

Як називаються психічні розлади, які характеризуються численними скаргами на погане самопочуття, швидкою зміною настрою, емоційною нестійкістю з приводу різноманітних дрібниць, підвищеною образливістю і конфліктністю з неадекватними вчинками, але водночас із збереженням реакції на критику, правильної оцінки ситуації, здатності контролю за своєю поведінкою?

A. *Непсихотичні

B. Дефектно-органічні

C. Психотичні

D. Соматогенні

E. Поведінкові


^ Завдання №8.

Як називаються тяжкі розлади психіки, при яких наявні окремо чи в поєднанні порушення свідомості (порушення орієнтування у власній особі та в навколишньому), галюцинації, маячня, неадекватність емоцій і поведінки з відсутністю критики; хворі з такими розладами є небезпечними для себе та навколишніх, тому потребують особливого нагляду і лікування.

A. Непсихотичні

B. Дефектно-органічні

C. *Психотичні

D. Соматогенні

E. Поведінкові


^ Завдання №9.

Хвора 27 років, переведена у психіатричну лікарню з інфекційного відділення. Не спить, тривожна, розгублена, зі страхом оглядається навколо, багато раз запитує: “Що це?”. Узявши у руки хліб, довго розглядає його, тримає біля рота, але не їсть. Не орієнтована в часі. Знає, що знаходиться в лікарні, але не знає в якій. Періодично тривога посилюється і в хворої виникає психомоторне збудження, яке змінюється вираженою астенією.

Які методи дослідження необхідно застосувати для уточнення діагнозу?

         A. *Лабораторні

B. Генетичні

C. Нейрофізіологічні

D. Нейрорентгенологічні

E. Патопсихологічні


^ Завдання №10.

У хворого 12 років періодично (1 раз на 2-3 міс.) безпричинно виникають напади утрати свідомості, тривалістю до 2-х хв., які виявляються раптовим падінням, тоніко-клонічними судомами, “прикусом” язика, недовільним сечовипусканням. Хворий при цьому не реагує на будь-які подразники, у нього відсутні безумовні рефлекси.

Яке дослідження найбільш інформативне для уточнення діагнозу?

         A. Ехоенцефалоскопія

B. *Електроенцефалографія

C. Реоенцефалографія

D. Пневмоенцефалографія

E. Комп’ютерна томографія голови


6. Література.


6.1. Основна:

1. Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія. –     Київ: Здоров’я, 1993. – С. 5-19.

2. Коркина М.В., Лакосина Н.Д., Личко А.Е. Психиатрия: Учебник. –     М.: Медицина, 1995. – С. 19-39.

3. Кузнецов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. – Київ: Здоров’я,         1993. – С. 53-59.

4. Психіатрія / За ред. О.К.Напрєєнка. – К.: Здоров’я, 2001. – С. 52-72.

5. Сонник Г.Т. Психіатрія: Підручник / Г.Т.Сонник, О.К.Напрєєнко,     А.М.Скрипніков. – К.: Здоров’я, 2006. – С. 36-61.


6.2. Додаткова:

1. Жмуров В.А. Психопатология. – Москва: Медицинская книга, Н.Новгород:     Издательство НГМА, 2002. – С. 574-609.

2. Циркин С.Ю. (Общая редакция). Справочник по психологии и психиатрии     детского и подросткового возраста. – СПб.: Издат. “Питер”, 2000. –     С. 566-583.


Методичні вказівки склав В.Г.Деркач


Рецензія: позитивна доц. І.П.Дищук


Схожі:

Буковинський державний медичний університет iconОсобливості екозалежної та екозумовленої патології в дитячому віці колоскова о. К. (професор, д мед н.), Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Колоскова о. К. (професор, д мед н.), Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет «Затверджено»
...
Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет «Затверджено»
...
Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет «Затверджено»
...
Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи