Буковинський державний медичний університет icon

Буковинський державний медичний університет




Скачати 195.03 Kb.
НазваБуковинський державний медичний університет
Дата13.07.2012
Розмір195.03 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




“ЗАТВЕРДЖЕНО”


на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та

медичної психології ім. С.М.Савенка

30.04.2010 р., протокол № 5

Завідувач кафедри


професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ




студентам 4-го курсу медичного факультету


(спеціальність “психіатрія та наркологія”)


ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


^ ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Епілепсія, основні симптоми. Клінічна характеристика пароксизму. Класифікація епілепсії. Епілептичні психози. Лікування хворих на епілепсію. Невідкладна допомога при епілептичному статусі.


Модуль 2 . “^ СПЕЦІАЛЬНА (НОЗОЛОГІЧНА) ПСИХІАТРІЯ


Змістовий модуль 6. “Поліетіологічні психічні захворювання


 

                                                  

Методичні вказівки склав

доцент В.Г.Деркач

Чернівці, 2010





  1. ^ Актуальність теми.


Епілепсія відноситься до широко відомих і розповсюджених хвороб. Це хронічне, схильне до прогресування нервово-психічне захворювання, різноманітної етіології, але єдиного патогенезу, яке виявляється двома основними групами симптомів: пароксизмальними розладами (нападами) і більш або менш стійкими психічними порушеннями (постійними ознаками у вигляді своєрідних змін особистості). З хворими на епілепсію та епілептичні психози на практиці приходиться зустрічатися лікарям усіх спеціальностей. Тому знання студентами симптоматики цього захворювання, а також уміня самостійно вирішувати невідкладні лікувально-діагностичні завдання при ньому, відіграє важливу роль у загальній та професійній підготовці лікарів.


2. Тривалість заняття: 2 год.


3. Навчальна мета (конкретні цілі):


Знати:

  • етіологію і патогенез епілепсії;

  • класифікацію епілепсії;

  • класифікацію пароксизмальних розладів;

  • клініку розгорнутих великих судомних нападів;

  • клінічні прояви малих судомних нападів;

  • клініку епілептичного статусу;

  • види і клінічні прояви психічних еквівалентів;

  • епілептичні гострі та протраговані психози;

  • епілептичні зміни особистості;

  • діагностику епілептичної хвороби;

  • лікування та профілактику епілепсії;

  • питання експертизи хворих на епілепсію.


Уміти:

  • зібрати анамнез життя та хвороби у хворих на епілепсію;

  • діагностувати і проводити диференційну діагностику судомних станів;

  • надавати невідкладну допомогу при пароксизмальних розладах;

  • застосовувати курсові методи лікування епілептичної хвороби;

  • проводити заходи з первинної та вторинної профілактики епілепсії.


Засвоїти практичні навички:

  • надання першої медичної допомоги при одиничному

розгорнутому великому судомному нападі;

  • надання невідкладної допомоги при епілептичному статусі;

  • надання невідкладної допомоги при сутінковому стані.

^ 4. Базові знання, уміння, навички, що необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).


Назва попередніх дисциплін

Отримані навики

  1. Медична генетика

  2. Патологічна фізіологія




  1. Патологічна анатомія




  1. Медична психологія

5. Нервові хвороби

  1. Педіатрія




  1. Функціональна діагностика




визначати суть спадкових захворювань;

визначати локалізацію епілептогенного та епілептичного вогнищ у різних відділах головного мозку;

описувати деструктивні зміни у головному мозку при епілепсії;

описувати психологію особистості;

класифікувати епілептичні синдроми;

порівнювати клініку спазмофілії та фебрильних судом;

дати клінічну інтерпретацію електрофізіологічних досліджень

головного мозку.


^ 5. Поради студенту.

5.1. Зміст теми:

Епілепсія – це прогредієнтне нервово-психічне захворювання, що виявляється нападами (судомними, сенсорними чи їхніми психічними еквівалентами) і специфічними змінами особистості (епілептичний характер та епілептичне недоумство).

За даними світової статистики на епілепсію страждають 0,6-0,7% населення земної кулі, здебільшого чоловіки. Майже у 75% випадків захворювання починається у віці до 20 років.

Етіологія та патогенез епілепсії. Етіологічні чинники епілепсії можна розділити на спадкові (підвищена судомна готовність) та екзогенні (пов’язані з органічними ураженнями головного мозку). Відомо, що епілепсія здебільшого починається у дитячому віці, оскільки ще до народження плід зазнає великої кількості негативних впливів так званих ембріональних чинників, які можуть спричинити це захворювання (гіпоксія плода, черепно-мозкові травми плода, нейроінфекції у дитини, інфекції, інтоксикації та травми у матері). Інфекційні захворювання є одним із провідних етіологічних чинників розвитку епілепсії і у дорослих.

Епілепсія є поліетіологічним, але монопатогенетичним захворюванням. У патогенезі цієї хвороби виділяють церебральний і загальносоматичний компоненти. Церебральний компонент полягає в змінах у головному мозку з утворенням у ньому епілептогенного, а далі – й епілептичного вогнища.

^ Епілептогенне вогнище є джерелом збудження нейронів внаслідок їх органічного ураження. Для локалізації цього вогнища оточуючі нейрони створюють навколо нього захисну зону негативної індукції. Якщо вона стає неефективною, то навколишні нейрони переходять у перезбуджений стан, тобто, виникають епілептичні розряди – гіперсинхронізовані біоелектричні потенціали (гіперполяризація синаптичних мембран), що на ЕЕГ мають вигляд високоамплітудних синхронних коливань.

^ Епілептичне вогнище – це група нейронів, які втягнуті у фокальний епілептичний розряд. Іноді можуть виникати вторинні “дзеркальні” епілептичні вогнища, що не згасають за зниження активності первинного. Це зумовлює поліморфізм клінічних виявів епілепсії.

^ Загальносоматичний компонент патогенезу полягає у різних за рівнем порушеннях білково-азотистого обміну, ендокринного балансу, мінерального обміну та метаболізму у мозковій тканині.

Класифікація. Як відомо, епілепсію традиційно розділяють на так звану генуїнну (есенціальну) та симптоматичну.

^ Генуїнна епілепсія – це хвороба без виясненої етіології або переважно спадкового походження з наявністю в клінічній картині генералізованих приступів і специфічних, схильних до прогресування, змін особистості.

^ Симптоматичною епілепсією називають судомні напади і специфічні зміни особистості, які виникають при поточних органічних захворюваннях головного мозку (нейроревматизм, нейросифіліс, пухлини головного мозку тощо) і при резидуальних енцефалопатіях, обумовлених віддаленими наслідками мозкових інфекцій, травм, інтоксикацій.

На сьогодні, окрім епілепсії як прогредієнтної хвороби, виділяють також епілептиформний синдром – непрогредієнтну судомну реакцію організму на патогенний вплив.

Найбільш частими і характерними виявами епілепсії є різноманітні пароксизмальні розлади – раптові, скороминучі моторні, сенсорні чи психічні порушення. Серед них виділяють (за В.В.Ковальовим, 1979):

І. Генералізовані (центренцефалічні, поширені) напади

А. Первинно-генералізовані (без аури).

Б. Вторинно-генералізовані (з аурою).

1. Великі судомні напади:

  • розгорнутий;

  • абортивний.

2. Малі (безсудомні напади):

  • абсанс (простий і складний);

  • пікнолептичний;

  • міоклонічний (імпульсивний);

  • акінетичний (пропульсивний).

3. Епілептичний стан:

  • великих судомних нападів;

  • малих нападів.

ІІ. Вогнищеві (фокальні, парціальні) напади

1. Моторні пароксизми:

  • джексонівський;

  • адверсивний;

  • психомоторний.

2. Сенсорні пароксизми (галюцинаторні, ілюзорні, елементарні):

  • соматосенсорні;

  • зорові;

  • слухові;

  • нюхові;

  • смакові.

3. Психічні пароксизми:

  • сутінковий стан свідомості;

  • пароксизмальна дисфорія;

  • пароксизмальні страхи;

  • дереалізаційний і деперсоналізаційний пароксизми;

  • інші – епілептичні делірій і ступор.

4. Мовні пароксизми:

  • втрата артикуляції;

  • афатичний пароксизм.

  1. Вегетативно-вісцеральні пароксизми.

Епілептичний статус – часті судомні напади, між якими хворий не приходить до свідомості (може спостерігатися 300 нападів на добу і більше). Деколи епілептичний статус триває впродовж кількох діб. Такий стан є загрозою для життя хворого і якщо не вжити відповідних заходів для виходу з нього, може настати смерть унаслідок набряку мозку, гіпертермії, порушення дихання і діяльності серця. Може розвинутися набряк легень.

Епілептичні психози. Їх поділяють на дві великі групи:

  • Гострі (транзиторні) психози. Включають в себе гострі психози з потьмаренням свідомості (деліріозні, онейроїдні, аментивні та сутінкові стани) і без потьмарення свідомості (гострі афективні та галюцинаторно-параноїдні психози).

  •  ^ Затяжні (протраговані) психози. Вони розвиваються, як правило, через 10-15 років після маніфестації епілепсії (А.И.Болдырев, 1984). Основні їх форми: паранояльна, галюцинаторно-параноїдна і кататонічна. Перебіг затяжних епілептичних психозів може бути як безперервним, так і приступоподібним, а тривалість – від декількох місяців до року.

Зміни особистості. У процесі тривалого перебігу епілепсії у хворих поступово виникають своєрідні зміни усіх сфер її психічної діяльності – мислення та мови, емоційних реакцій, поведінки, ставлення до себе та навколишнього світу – формується так званий епілептичний характер: мислення набуває загальмованості, в’язкості, деталізованості, конкретності; хворий не може розмежувати головне і другорядне. При цьому різко виражені дратівливість, запальність, злісність, гнівливість, злопам’ятність. Хворі причепливі, егоцентричні; водночас вони можуть бути занадто ввічливими, улесливими (“полярність емоцій”). Має місце схильність до вживання зменшувальних слів, надмірний педантизм.

При подальшому прогресуванні хвороби наступають особливі зміни пам’яті та інтелекту: у хворих багато років зберігається пам’ять на дати і частоту нападів, а також на інші факти, що мають відношення до хвороби. У той же час втрачається пам’ять на суспільні події, професійні та шкільні знання; усі інтереси хворих, окрім турботи про своє здоров’я, згасають (епілептичне або концентричне недоумство).

Діагноз епілепсії спирається на три основних діагностичних критерії:

  • наявність здатних до повторення нападів;

  • виявлення так званих епілептичних радикалів у структурі особистості хворих;

  • наявність ознак прогредієнтності у вигляді тенденції до збільшення             частоти і видозміни нападів.

Лікування. Особливості епілептичної хвороби потребують дотримання під час організації й проведення лікування певних принципів:

  • безперервності й тривалості уживання лікарських засобів;

  • поступовості підвищення доз і зміни препаратів;

  • комплексності лікувального процесу;

  • патогенетичного обгрунтування терапії, її індивідуалізації.

Невідкладна допомога при епілептичному статусі:

  • запобігання асфіксії внаслідок западання язика, аспірації слини та блювотних мас;

  • внутрішньовенне уведення 2-8 мл 0,5% р-ну препаратів групи діазепаму (діазепам, реланіум, сибазон, седуксен) – до 80 мл на добу;

  • після очисної клізми ректально уводять 60 мл 2% р-ну хлоралгідрату або 30 мл 2% р-ну натрію барбіталу;

  • через 30 хв. після клізми рекомендується внутрішньом’язове уведення 10-15 мл 25% р-ну магнію сульфату;

  • за неефективності препаратів групи діазепаму уводять внутрішньовенно натрію оксибутират (по 10 мл 20% р-ну);

  • при відсутності ефекту уводять внутрішньом’язово 1 мл гексеналу або натрію тіопенталу, розчинених у 10 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду (по 0,5 мл у кожну сідницю);

  • якщо судоми не припиняються, вдаються до інгаляції окису азоту в суміші з киснем (співвідношення 2:1). Наркоз (на рівні 1–2-ї хірургічних стадій) повинен тривати ще 1-2 год. після усунення епілептичного статусу;

  • у тяжких випадках проводять спинномозкову пункцію з випусканням 15-20 мл ліквору.

Експертиза:

Лікарсько-трудова. За наявності частих нападів і недоумства хворих на епілепсію визнають непрацездатними з призначенням ІІ групи інвалідності. У разі вираженого концентричного недоумства, коли хворі потребують постійного стороннього догляду, їм надають інвалідність І групи.

Військова. Згідно зі статтею 22 Наказу міністра оборони України №2 від 4 січня 1994 року “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України” хворих на епілепсію визнають непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Судово-психіатрична. Якщо правопорушення здійснено в психотичному стані, особливо з сутінковим розладом свідомості, а також при епілептичній недоумкуватості тяжкого ступеня, хворого визнають неосудним. У разі скоєння тяжкого злочину і небезпеки його повторення, в судовому порядку вирішують питання про примусове лікування підекспертного. Пацієнтів з вираженим дефектом психіки визнають недієздатними – на них накладають опіку.


^ 5.2. Теоретичні питання до заняття:

  • Дати визначення епілепсії.

  • Етіологія і патогенез епілепсії.

  • Поняття про епілептогенне вогнище.

  • Поняття про епілептичне вогнище.

  • Класифікація епілепсії.

  • Що таке первинна (генуїнна) епілепсія?

  • Що таке вторинна (симптоматична) епілепсія?

  • Дати визначення генералізованої та фокальної епілепсії.

  • Що таке пароксизм, його клінічна характеристика?

  • Класифікація епілептичних пароксизмів.

  • Клінічні прояви пароксизмальних порушень при епілепсії.

  • Клініка епілептичного статусу.

  • Особливості епілептичних психозів.

  • Які зміни особистості у хворих на епілепсію?

  • Особливості ЕЕГ у хворих на епілепсію.

  • Принципи лікування епілепсії. Випишіть рецепти.

  • Невідкладна допомога при епілептичному статусі.

  • Трудова, військова та судово-психіатрична експертиза при епілепсії.


^ 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

а) курація хворих з різними формами епілепсії (збір анамнезу, оцінка     психічного статусу, виділення окремих психопатологічних симптомів і     синдромів, установлення діагнозу, проведення диференційного діагнозу,     призначення лікування, проведення експертизи);

б) інтерпретація даних ЕЕГ хворих на епілепсію;

в) розв’язання клінічних ситуаційних задач;

г) вирішення тематичних тестових завдань.


^ 5.4. Матеріали для самоконтролю:


А. Питання для самоконтролю:

  1. Визначення епілепсії.

  2. Етіологія і патогенез епілепсії.

  3. Поняття про епілептогенне вогнище.

  4. Поняття про епілептичне вогнище.

  5. Класифікація епілепсії.

  6. Визначення первинної (генуїнної) епілепсії.

  7. Визначення вторинної (симптоматичної) епілепсії.

  8. Поняття про епілептиформний синдром.

  9. Клінічна характеристика пароксизму.

  10. Класифікація пароксизмальних розладів.

  11. Стадії великого судомного нападу.

  12. Диференційна діагностика великого судомного та істеричного нападів.

  13. Клінічні вияви простого і складного абсансів.

  14. Особливості моторних пароксизмів.

  15. Клінічні особливості психічних пароксизмів.

  16. Клінічні особливості вегетативно-вісцеральних пароксизмів.

  17. Клініка епілептичного статусу.

  18. Особливості клініки гострих епілептичних психозів.

  19. Клінічні особливості затяжних епілептичних психозів.

  20. Особливості епілептичного характеру.

  21. Клінічні вияви концентричного недоумства.

  22. Особливості ЕЕГ у хворих на епілепсію.

  23. Принципи лікування епілепсії.

  24. Невідкладна допомога при епілептичному статусі.

  25. Трудова, військова та судово-психіатрична експертиза при епілепсії.


Б. Задачі для самоконтролю:

а) типові (стандартні, класичні, мають однозначну відповідь, студентам відомі алгоритми їх вирішення) – ІІ рівень.

Задача 1.

Хворий 28 років, столяр. Доставлений у психіатричну лікарню з відділення міліції.

Батько – хворий на алкоголізм, дід по батьковій лінії був психічнохворим. Хворий страждав нічним нетриманням сечі. Вчився  погано “через слабку пам’ять”. У 13-річному віці почалися судомні напади з “прикусом язика”, про які він дізнався від навколишніх. Перед нападами відчував запаморочення в голові. Бували стани, коли на короткий час втрачав свідомість, але не падав. Працював столяром, роботу виконував старанно, акуратно. Був дратівливим, коли йому перечили, через що одного разу вдарив сусіда по голові рубанком. Під час затримання побив міліціонера.

^ У психічному статусі: орієнтований, рухи повільні, незграбні, мова тиха, повільна. Часто дякує “за увагу, за лікування”. Багатослівний, загострює увагу на дрібницях, пропускаючи основне; набридливий, докучливий. Мислення в’язке, пам’ять знижена. Коло інтересів різко обмежене. Його цікавить власне благополуччя: “Хотів би мати своє ліжечко, стільчик, скриньку для харчів, гарненьке пальтечко, синій костюмчик, сіренький кашкетик, шовковий шарфик”. З лікарями надто люб’язний, підлесливий. Настрій пригнічений. Хворий вразливий, всім незадоволений, збудливий, дратівливий, буває агресивним. У стані збудження відкусив палець іншому хворому. Eгоїстичний – турбується тільки про себе, про своє здоров’я. Пильно слідкує, щоб не вкрали передачу. Акуратний, педантичний, ліжко його в ідеальному порядку.

 а) визначіть вид психопатологічного стану;

 б) для якого захворювання він найбільш характерний?


Задача 2.

Хвора 26 років, педагог, періодично лікується у психіатричній лікарні з приводу симптоматичної епілепсії..

^ У психічному статусі: не орієнтована в часі, але знає, що знаходиться у психіатричній лікарні, що “служить для науки”, стверджує, що вона зараз у Москві, в НДІ, її готують для польоту в космос. Говорить, що на другому поверсі клініки йде підготовка до весілля, а вона вибирає у сестри- господарки плаття, щоб піти погуляти у міський парк. Разом з тим хвора вважає, що знаходиться у школі розвідників, де перевіряють її волю, як вона буде діяти. Заявляє, що прізвище у неї інше. У перший день перебування в лікарні їй здавалося, що вона летить у ракеті: “Ракета летіла з величезною швидкістю і мені було дуже страшно”. Відмічає, що “під час польоту в ракеті”, чітко чула три слова: “Вся сім’я, білокрів’я”. Хвора повідомила, що коли просинається, то “хтось утікає від мене, як тільки я відкрию очі”, хоча поруч з нею не було ні хворих, ні санітарок. “Я ніби у сні, хоча і не сплю”. З хворими не спілкується, активно в мовний контакт не вступає.

а) визначіть синдром;

б) для якого захворювання він найбільш характерний?


б) нетипові (нестандартні, що відображають ускладнені професійні ситуації) – ІІІ рівень.

Задача 1.

Хворий 29 років, міліціонер. Доставлений у судово-психіатричне відділення з камери попереднього ув’язнення.

Завжди був педантичним, дисциплінованим, старанним, відрізнявся злопам’ятністю. Вранці зібрався на роботу, взяв зброю, але раптом з криком: “Бий фашистів!” вибіг на вулицю. Навколишні бачили, як він з пістолетом у руках, продовжуючи щось кричати, біг по вулиці і тут же роздалися постріли. Сусіди викликали міліцію. Хворий був затриманий у сусідньому кварталі. При цьому чинив бурхливий опір – був збуджений, блідий, продовжував викрикувати погрози на адресу “фашистів”. Неподалік від нього на землі лежали троє поранених випадкових перехожих.

Через годину хворий прийшов до себе у відділенні міліції. Довго не міг зрозуміти, що скоїв злочин. Пам’ятав, що був удома, але подальших подій зовсім не пам’ятає. Переконавшись у реальності подій, що сталися, дав реакцію глибокого відчаю, дорікав себе в тому, що скоїв, намагався покінчити життя самогубством.

а) визначіть синдром;

б) для якого захворювання він найбільш характерний? 


Задача 2.

Хворий 25 років, робітник. На стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні знаходиться вдруге.

З 10-річного віку страждає на судомні напади. Одного разу пішов на прийом до лікаря у психоневрологічний диспансер і зник. Знайти його не могли. Через три дні хворий повернувся додому, був обірваний, без пальто.

^ У психічному статусі: веде себе дивно – не говорить ні слова, не відповідає на запитання, весь час дививиться у стелю. Наступного дня почав розмовляти, упізнав своїх рідних. Поступово стан покращився і хворий розповів: ”Пам’ятаю, як пішов у диспансер за ліками. Потім не пам’ятаю нічого до того часу, поки не відчув під ногами залізнодорожні рейки. Пам’ятаю, що проходив повз якусь будку, весь час повторював про себе – до Кіцманя 10 км. Після цього знову нічого не пам’ятаю. Прийшов до пам’яті десь біля Заліщиків. Я сидів біля річки під мостом і мив ноги, які чомусь були червоними і гарячими. Потім знову нічого не пам’ятаю”. Знайомі розповіли рідним, що бачили хворого через день після його зникнення на березі озера за 30 км від міста. Хворий, на їхню думку, був дивним, замисленим, на запитання розгублено кивав головою.

а) визначіть синдром;

б) для якого захворювання він найбільш характерний? 


В. Тестові завдання для самоконтролю:
^

Завдання №1.


Bизначіть вид емоційного розладу, який найчастіше зустрічається при епілепсії і виявляється поєднанням тривоги, депресії та жаху. Bиникає він періодично і йому властиві безпідставні або неадекватні реальній ситуації вияви пригніченого озлоблення, похмурої депресивності, бурхливого незадоволення, спалахи гніву, лютої агресивності та руйнівних дій.

        A. *Дисфорія

        B. Гнівлива манія

        C. Дистимія

        D. Aжитована депресія

        E. Патологічний афект


^ Завдання №2.

У хворого 23 років, без свідомості, який упродовж 10 років страждає на генуїнну епілепсію, кожних 2-3 хв. повторюються судомні напади: тонічні і клонічні судоми рук і ніг, зіниці розширені, відсутні зіничні, корнеальні і сухожилкові рефлекси. Об’єктивно: ціаноз шкірних покривів, виділення із рота “піни” червоного кольору, апное, тахікардія до 150 за 1 хв., недовільне сечовиділення. Тривалість нападу біля 60 сек. Визначіть синдром виключення свідомості у хворого під час нападу.
        А. Обнубіляції

        В. Сомнолентний

        С. *Коматозний

        D. Оглушення
        Е. Сопорозний
^

Завдання №3.


Хворий 32 років, страждає на епілепсію. Раптово, без будь-яких причин, став збудженим. У психічному статусі: дезорієнтований у власній особі та навколишньому, зорові і слухові галюцинації загрозливого змісту, маячні ідеї стосунку і переслідування. На обличчі вираз страху, гніву, люті. Поведінка хворого агресивна, з руйнівними діями.

Визначіть психопатологічний синдром.

A. Деліріозний

B. Маніакальний

C. Гебефренічний

D. ٭Сутінковий

E. Параноїдний


^ Завдання №4.

У хворого на епілепсію, який нерегулярно приймав протисудомні засоби, виникли часті великі судомні напади, в перервах між якими він не приходить до свідомості. З якого заходу необхідно розпочати надання невідкладної допомоги?

        А. Попередження травматизації голови

        В. Проведення протисудомної терапії

        С. Проведення дегідратаційної терапії

        D. Виконання люмбальної пункції
        Е. Відновлення прохідності дихальних шляхів
^

Завдання №5.


Хвора 29 років. З 9-річного віку страждає на судомні напади із втратою свідомості. Протисудомні ліки приймає нерегулярно. Лікар, оглянувши хвору, визначив часті судомні напади, в інтервалах між якими у хворої не відновлюється свідомість.

Ваша тактика при наданні невідкланої допомоги?

A. Направити хвору у неврологічне відділення

B. Направити її у психіатричну лікарню

C. ٭Госпіталізувати у реанімаційне відділення

D. Направити хвору у нейрохірургічне відділення

E. Викликати лікаря-психіатра чи нарколога
^

Завдання №6.


Робіткик 40 років знаходиться у камері попереднього ув’язнення, звинувачується у вбивстві. У 35 років отримав тяжку черепно-мозкову травму. Через рік виникли судомні напади з утратою свідомості, часто буває дратівливим. Напружений, легко афектує, усім незадоволений, “в’язне” на дрібницях, не критичний. Bаша тактика?

         A. Bідпустити хворого під “заклад”

         B. Bіддати його під слідство

         C. Призначити амбулаторне лікування

         D. *Лікувати у спецлікарні закритого типу

         E. Лікувати в облпсихлікарні
^

Завдання №7.


У хворого упродовж доби спостерігаються часті великі судомні напади, між якими він не приходить до свідомості. Об’єктивно: зіниці широкі, на світло не реагують, відсутня реакція на больові подразники, запах ацетону з рота, артеріальний тиск 80/65 мм. рт. ст., температура тіла 39,9˚.

Визначіть психопатологічний стан.

А. Гіперглікемічна кома

В. Кататонічний ступор

С. Алкогольна кома

D. ٭Епілептичний статус

Е. Психогенний ступор

     ^ Завдання №8.

У хворого діагностовано епілептичний статус – постійні великі судомні напади з тонічними і клонічними судомами, між якими хворий не приходить до свідомості. З призначення якого препарату необхідно розпочати надання невідкладної допомоги?
        А. Карбамазепін

        В. Гексенал

        С. Пірацетам
        D. Фенобарбітал
        Е. *Діазепам


^ Завдання №9.

        У хворої 30 років, яка тривалий час страждає на епілепсію, під час епілептичного статусу виникли ускладнення з боку дихальної і серцево-судиної систем: переривчасте дихання, слабкість тонів серця, екстрасистолія, низький артеріальний тиск. Уведення якого препарата протипоказано при усуненні цих ускладнень?

А. *Коразола

В. Кофеїна

С. Корглікона
        D. Лобеліна
        Е. Строфантина


^ Завдання №10.

        Хворий 18 років, тривалий час страждає на епілепсію. Часто у нього безпричинно виникають дисфоричні стани: стає збудженим, дратівливим, гнівливим, злісним, крикливим, жорстоким та агресивним по відношенню до навколишніх. Який із препаратів необхідно застосовувати для попередження виникнення таких станів?

        А. Феназепам

        В. Фенобарбітал

        С. Топамакс

        D. *Карбамазепін

        Е. Депакін

6. Література.


6.1. Основна:

1. Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія. –     Київ: Здоров’я, 1993. – С. 141-147.

2. Коркина М.В., Лакосина Н.Д., Личко А.Е. Психиатрия: Учебник. –     М.: Медицина, 1995. – С. 354-374.

3. Кузнецов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. – Київ: Здоров’я,     1993. – С. 98-109.

4. Психіатрія / За ред. О.К.Напрєєнка. – К.: Здоров’я, 2001. – С. 372-393.

5. Сонник Г.Т. Психіатрія: Підручник / Г.Т.Сонник, О.К.Напрєєнко,     А.М.Скрипніков. – К.: Здоров’я, 2006. – С. 183-200.


6.2. Додаткова:

1. Болдырев А.И. Эпилептические синдромы. – М: Медицина. – 1976. – 262 с.

2. Клиническая психиатрия / Под ред. Н.Е.Бачерикова. – Киев: Здоров’я,     1989. – С. 204-221.

3. Руководство по психиатрии /Под ред. акад. Г.В.Морозова. – В 2-х т. –     Т.1. – М.: Медицина, 1988. – С. 516-558.

4. Сметанников П.Г. Психиатрия: Руководство для врачей. – Изд. 4-е,     перераб. и доп. – СПб: СПбМАПО, 1997. – С. 419-448.


Методичні вказівки склав В.Г.Деркач


Рецензія: позитивна доц. С.М.Русіна



Схожі:

Буковинський державний медичний університет iconОсобливості екозалежної та екозумовленої патології в дитячому віці колоскова о. К. (професор, д мед н.), Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Колоскова о. К. (професор, д мед н.), Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет «Затверджено»
...
Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет «Затверджено»
...
Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет «Затверджено»
...
Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Буковинський державний медичний університет iconБуковинський державний медичний університет

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи