“затверджено” icon

“затверджено”




Скачати 223.95 Kb.
Назва“затверджено”
Дата13.07.2012
Розмір223.95 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет


ЗАТВЕРДЖЕНО”


на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та

медичної психології ім. С.М.Савенка

26.04.2010 р., протокол № 1

Завідувач кафедри


професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам 4 курсу медичного факультету № 1-2


(спеціальність “Лікувальна справа”, «Педіатрія»)

для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття



Тема заняття 3 : Загальні принципи лікування, реабілітації та експертизи психічних захворювань і розладів.


^ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ

ТА ЗАГАЛЬНА ПСИХОПАТОЛОГІЯ


Змістовий модуль I. Загальні питання психіатрії та наркології


Методичні вказівки склав

доцент Р.І.Рудницький


Чернівці – 2010


^ 1. Актуальність теми:

Загальні принципи лікування, реабілітації та експертизи психічних захворювань і розладів є важливим у підготовці майбутнього лікаря.


^ 2. Тривалість заняття – 2год.


3. Навчальна мета (конкретні цілі):

Знати:


  • принципи терапії симптоматичних психічних розладів і психічних захворювань;

  • методи лікування психічно хворих: психофармакологія, шокова терапія, психотерапія і соціотерапія, працетерапія;

  • класифікацію психотропних препаратів;

  • специфічні методи лікування психічних захворювань;

  • лікування ускладнень від психотропних препаратів;

  • психотерапія як важливий метод лікування та реабілітації психічних розладів і психічних захворювань;

  • працетерапія, соціотерапія, арттерапія;

  • трудова експертиза при психічних захворюваннях: порядок проведення, завдання, показання до направлення на МСЕК;

  • військово-психіатрична експертиза: завдання, порядок проведення, визначення придатності до військової служби осіб із різними психічними порушеннями;

  • судово-психіатрична експертиза. Права та обов'язки експерта. Критерії осудності та неосудності. Примусове лікування в судово-психіатричній практиці. Поняття дієздатності, опікунства і опіки.

Вміти:


  • складати комплексні плани – схеми лікування психічних захворювань та розладів;

  • розробляти реабілітаційні програми для психічно хворих;

  • проводити трудову, військову та судову експертизу;



Засвоїти практичні навички:


  • складання комплексних схем лікування психічно хворих;

  • розроблення реабілітаційних програм для психічно хворих;

  • експертна оцінка трудової, військової та судової експертизи.


^ 4. Міждисциплінарна інтеграція (базовий рівень підготовки).


Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1.Медична психологія.


2.Фармакологія.


3. Пропедевтика внутрішньої

медицини.



  1. Психотерапевтичні методики в лікуванні та реабілітації психічно хворих.

  2. Застосування психотропних засобів у комплексному лікуванні психічно хворих.

  3. Застосування клінічного та параклінічних методів у діагностиці та лікуванні психічно хворих.




  1. Поради студенту.

^ 5.1. Зміст теми:

Звернути увагу на різноманітність сучасних методів лікування психічних розладів, серед яких розрізняють медикаментозні (застосування психотропних засобів, симптоматичних, загальнодіючих, інсуліну, пірогенних препаратів) та немедикаментозні методи (електроконвульсивна терапія, фізіотерапія, психотерапія, лікування сном, трудотерапія, нетрадиційні методи лікування). Підкреслюється, що лікування психічних розладів повинно бути етіологічним, патогенетичним та компенсаторна терапія, яка включає біологічні і соціо - терапевтичні форми впливу, що стимулюють компенсаторні процеси.

Звертається увага на значення терапії психофармакологічними засобами, які займають ведуче місце у лікуванні основних психічних розладів, на питання класифікації, механізму дії та фармакокінетики психотропних засобів.

Класифікація психотропних препаратів:

  1. Нейролептики – психолептики, нейролептики, великі транквілізатори, антипсихотики, психозолітики. Під їх впливом хворобливі розлади сприйняття, мислення, вольової та емоційної сфери усуваються.

  2. Антидепресанти – тимолептики, неймоаналептики, тимелептики. Усувають хворобливий знижений настрій і загальмованість психічної діяльності.

  3. Транквілізатори – антиксіолітики, малі транквілізатори, антифобіки, психоседатики, центральні релаксанти. Усувають емоційну напругу і тривогу.

  4. Тімостабілізатори – психостабілізатори, нормотиміки. Усувають хворобливі фазові коливання настрою.

  5. Психостимулятори – психотоніки, ейфоризатори. Підвищують активність мислення і моторики, усувають відчуття стомленості.

  6. Ноотропи – психоенергізатори. Підвищують психічний тонус, покращують мислення і пам’ять.

  7. Психодизлептики – психотоміметики, галюциногени, психотогени, психотоделіки, деперсоналізатори. Викликають порушення психічної діяльності.

Важливими складовими частинами психотропної дії хімічних препаратів є вплив на функції різних структур ЦНС: зміни у діяльності кори великих півкуль, лімбічної системи та ретикулярної формації. Ведучою ланкою фармакологічної дії психотропних препаратів є їх вплив на обмін речовин і активність нейромедіаторів.

Психотерапія (вiд грецьк. - душа + лiкування) - планомiрне застосування психiчного впливу (передусiм - за допомогою слова) для лiкування хворого.Психотерапiю пiдроздiляють на загальну i спецiальну.

^ Загальна психотерапiя - це комплекс заходiв психiчного впливу на хворого, спрямованих на пiдвищення його сил у боротьбi з хворобою, i створення охоронно-вiдновлювального режиму, що виключає наступну психiчну травматизацiю i ятрогенiю. При цьому психотерапiя є допомiжним засобом, що створює загальний фон, на якому здiйснюються iншi види лiкування (медикаментозне, хiрургiчне, фiзiотерапевтичне тощо).

Основними методиками спецiальної психотерапiї є рацiональна, сугестивна психотерапiя, самонавiювання, аутогенне тренування, наркопсихотерапiя та iн. Розробка ефективних методик i прийомiв спецiальної психотерапiї i їх теоретичне обгрунтування складають предмет наукової психотерапiї.

^ Сугестивна психотерапія. Сугестiя (навiювання) найбiльш повно проявляєтся у гiпнотичному станi, тому сама методика навiювання нерiдко називається гiпносугестивною. Однак це невiрно, оскiльки навiювання у станi неспання - одна з самостiйних методик психотерапiї. В.М.Бехтєрєв зробив великий внесок у теорiю i практику навіювання, зокрема запропонував методику вiдволiкаючого навiювання вiд хворобливих переживань. Його учень Б.Н.Сiнанi розробив систему мотивованих навiювань, якi грунтуються на довiрi i позитивному емоцiйному ставленнi хворого до лiкаря. Для перевiрки i підсилення навiюваностi у станi неспання, i особливо у гiпнозi, запропонований фракцiйний метод, який полягає у почергових короткочасних зануреннях хворого у гiпнотичний стан i пробудженнях, щоб підсилити у наступних станах вiдчуття, які сформованi навiюваннями. До методик сугестивної психотерапii вiдносяться також гiпноз-вiдпочинок за Платоновим i подовжена гiпнотерапiя за Рожновим: хворий занурюється у гiпнотичний стан у першому випадку на багато годин, у другому - на 1,5-2 години. Цi методики використовують як для проведення лiкувального навiювання, так i з метою охоронно-вiдновлювальної терапiї.

^ Раціональна психотерапія (П.Дюбуа). Це вiльна вiд сугестивних i емоцiйних компонентiв система суто логiчного впливу на психiку хворого, мета якої - розвiяти помилковi уявлення щодо характеру i важкостi його стану. Рацiональна психотерапiя мiстить методики, якi враховують характер хворобливого стану людини, особливостi особистостi, її спосiб життя. У будь-якiй психотерапевтичнiй методицi присутнiй певний елемент рацiональностi. Провiдними є пояснення i докази, створення разом з хворим необхiдних саме йому життєвих установок. Таким чином, рацiональна психотерапiя - це поєднання логiчних переконань iз лiкувальним перевихованням.

Суттєвим є емоцiйний, часом емоцiйно-стресовий вплив лiкаря. Мова лiкаря, протягом здiйснюванного сеансу, має бути вільною вiд доктринної сухостi, менторського тону i сентиментальностi. Лiкувальне переконання слiд будувати вiд сеансу до сеансу на внутрiшнiй логiцi. Слова i фрази - мiсткі за змiстом, вражаючі, повиннi зацiкавити i переконати хворого у тому, що лiкар має рацiю. Тiльки дотримуючись усього перерахованого, можна викликати у хворого таку критичну оцiнку його хворобливих, у т.ч. фобiчних думок, яка дасть можливiсть досягти лiкувального ефекту.

^ Аутогенне тренування (скор.- АТ) за Шультцем побудоване на спостереженнях за хворими, якi перебувають у гiпнотичному станi, а також їх самозвiтах про пережитi при цьому вiдчуття. При цьому значно послаблений тонус як поперечно-смугастої, так i гладкої мускулатури, що визначає можливiсть впливу на соматичну сферу.

АТ - це спецiальна психотерапевтична система релаксацiї, яка враховує одночасно фiзiологiчний стан хворого i симптоми хвороби. Задiюється вегетативна система органiзму (змiнюються температура тiла, потовидiлення, ритм скорочення серцевого м’яза та iн.). Пiд час сеансу АТ, незалежно вiд його методики, хворий вiдчуває тепло i тяжкiсть у руках i ногах, приємну прохолоду в ділянці чола, тепло в епiгастральнiй ділянці. Деякi дослiдники розглядають АТ як один iз варiантiв самогiпнозу, схиляючись у наближеннi феноменiв, що виникають при АТ до зосередження думки i самозанурення у свiт власних вiдчуттiв, що властиво iндiйськiй йозi. Шультц пiдкреслював спорiдненiсть своєї методики з йогою.

Методика АТ Шультца вимагає певної витримки i багато часу для вивчення i засвоєння вправ, що звужує її лiкувальне використання ефект. Iснує декiлька модифiкацiй i варiантiв, у яких переслiдується мета об’єднати i спростити вправи, а також адаптувати їх до особливостей хворобливих станiв.

За кордоном дуже поширенi модифiкацiї АТ (методики Луте, Клайнзорге, Клумбiс та iн.). Оригiнальнi варiанти АТ запропонували вiтчизнянi психотерапевти А.С. Ромен, П.С. Бiляєв, М.С. Лебединський, Т.Я. Бортник, С.С. Лiбiх, О.М. Свядощ та iн. Особливий варiант АТ пiд назвою «психотонiчне тренування» (А.М. Шогам i К.I. Мировський). Рекомендований особам, що страждають на гiпотонiю, оскiльки їм протипоказана традицiйна релаксацiя.

О.В. Алексєєву належить психопрофiлактичний варiант АТ - психом’язове тренування, яке запроваджується, наприклад, у спортi.

Слiд відзначити транквiлiзуючий вплив АТ на емоцiйну сферу. Однак не повинно бути пасивно-байдужого заспокоєння, сонливого стану; обов’язково потрiбно культивувати насичену позитивними емоцiями вiру у свої сили, а також у лiкувальнi можливостi методики.

^ Групова і колективна психотерапія являється самостiйною методикою. Вона грунтується, з одного боку, на тому, що в групi у хворих підвищується навiюванiсть i виникають особливi умови мiжперсонального спiлкування; з iншого боку - групова i колективна психотерапiя дає змогу вiдкрити новi можливостi для iндивiдуальних психотерапевтичних методик. Лiкар, який керує сеансами колективної психотерапiї, будує свою роботу з групою хворих (так зв. терапевтичним середовищем або терапевтичною спiлкою) таким чином, щоб досягти максимального лiкувального впливу хворих один на одного i колективу в цiлому на кожного окремого хворого. Це так званий принцип iнтеракцiї або групова психотерапiя по Кратохвiлу.

Зарубiжнi дослiдники використовують лише поняття «групова психотерапія». Теоретичною основою бiльшостi розроблених ними методик, наприклад, дидактичної групової психотерапiї, надихаючої психотерапiї, групового аналiзу, сiмейної психотерапiї, психодрами, служить психоаналiз i його модифiкацiї. Вiтчизнянi дослідники таку форму психотерапiї, при якiй головний лiкувальний ефект залежить вiд впливу хворих один на одного називають колективною, а таку психотерапiю, при якiй переважає лiкувальний вплив лiкаря на групу хворих, груповою. Вiтчизнянi психотерапевти для корекцiї невротичних станiв i для пiдвищення творчої активностi особистостi широко застосовують рiзнi варiанти колективної i групової психотерапiї. В колективнiй психотерапiї групова методика використовується для лiкувального перевиховання, для лiкувального тренування, реабiлiтацiї, для вивчення психогенезу (за допомогою методiв «психотерапевтичного дзеркала» за Лiбiхом, «бiблiотерапiї» за Кутанiним та iн.), для проведення мотивованих навiювань (у формi сугестiї або рацiональної психотерапевтичної бесiди iз хворими, що перебувають у станi неспання). Серед більш вузькоспрямованих варiантiв колективної психотерапiї видiляють активуючу, вiдволiкаючу, пояснюючу i седативну.

^ Сімейна психотерапія - особливий варiант колективної психотерапiї, яка спрямована на корекцiю мiжособистiсних стосунків для усунення емоцiйних розладiв у сiм’ї. Показанням для її застосування є усi види порушень поведiнки, що пов’язанi з емоцiйними факторами, аномалiї характеру та iншi нервово-психiчнi розлади, якi викликанi рiзноманiтними формами сiмейної дезорганiзацiї i неправильним вихованням. Мета сiмейної психотерапiї досягається перебудовою характеру взаємостосунків у сiм’ї хворого. Сiмейна психотерапiя передбачає перебудову порушених сiмейних стосунків стадiйно. У першiй стадiї (дiагностичнiй) вiдбувається постановка так званого сiмейного дiагнозу, у другiй - лiквiдацiя сiмейного конфлiкту. Третя стадiя є реконструктивною, а четверта - пiдтримуючою. Iснують модифiкацiї стадiй.

До рiзновиду колективної психотерапiї вiдносяться рiзнi лiкувальнi клуби, якi переслiдують корекцiйно-реабiлiтацiйну мету. Керiвники цих клубiв за допомогою прямих i другорядних сугестивних, рацiональних та iнших прийомiв (наприклад, бiблiотерапiя, музикотерапiя) досягають позитивного ефекту у роботi з хворими на неврози i алкоголiзм. До групової психотерапiї вiдноситься методика психопрофiлактичного знеболювання пологiв (К.I. Платонов i I.З. Вельвовський).

Групова i колектива психотерапiя особливо ефективна за максимального (виразно експресивного) емоцiйного впливу на хворих. На цьому принципi грунтується методика колективної емоцiйно-стресової гiпнотерапiї, яка застосовується при комлексному лiкуваннi хворих на алкоголiзм i неврози, у першу чергу для усунення iстеро-невротичних реакцiй i iстеричних моносимптомiв.

Наркопсихотерапія, або наркогiпноз, - спецiальна методика психотерапiї, за якою разом iз звичайним мовним i психоемоцiйним впливом, для пiдвищення навiюваностi застосовують iнгаляцiї закису азоту або внутрiшньовенне введення барбамiлу (амiтал-натрію), гексеналу, пентоталу та iнших препаратiв барбiтурової кислоти. Частковий наркоз зумовлює бiльшу ефективність психотерапiї, зокрема, у такому станi хворi бiльш повно вiдтворюють амнезованi факти. Бажано поєднувати сеанси наркопсихотерапiї з продовженими сеансами гiпнотерапiї. Протипоказаннями до наркопсихотерапiї є гепатит, цироз печiнки, серцево-судиннi порушення.


^ МОДИФIКАЦIЇ ОСНОВНИХ МЕТОДИК ПСИХОТЕРАПIЇ

Методика збуджуючих спогадів за Мором: лiкар акцентує увагу на моментах, пов’язаних з хвилюючими уявленнями у хворого, i цим досягає пiдвищеного емоцiйного стану, внаслiдок чого змiнюється ставлення до того, що вiдбувається пiд час психотерапевтичного сеансу, i до особистостi самого лiкаря, що сприяє терапевтичному ефекту.

^ Методика сократичного діалогу за Кречмером: це результативність у роботi з ерудованими високоiнтелектуальними хворими, для яких має значення добре органiзована дискусiя у формi аргументованої спiвбесiди.

^ Методика терапії ігноруванням (спростуванням): орієнтована на витiснення і спростування хворобливих i хвилюючих переживань. Здебiльшого лiкувальний вплив здiйснюється у категоричнiй, iмперативнiй формi.

Iснує ряд ефективних методик для хворих з iнфантильно-iстеричним складом особистостi. ^ Методика імаготерапії (I.С. Вольперг, 1972) є рiзновидом iгрової психотерапiї. Хворий, бере участь у iмпровiзованих iнсценуваннях, де вiдтворює уявнiй образ, який справляє на нього позитивний лiкувальний вплив. Iмаготерапiя успiшно застосовується у дитячiй i пiдлiтковiй психотерапiї.

^ Патогенетична психотерапія (система психогенетичного аналiзу В.Н. Мясищева iз спiвавт.). Хворий пiд керiвництвом лiкаря детально аналiзує своє життя, виявляє моменти бiографiї, спроможнi викликати патологiчну симптоматику i, виходячи з отриманих знань, прагне виробити у себе такi риси особистостi i форми поведiнки, що допомогли б йому здолати невротичну чи iншу симптоматику.

Лiкувальна тактика вiтчизняної психотерапiї грунтується на поєднаннi її з фармакотерапiєю, гормонотерапiєю, фiзiотерапiєю, трудотерапiєю, курортними факторами та iншими медичними заходами з метою взаємного потенцiювання методiв.

Медикаментозний ефект в значній мiрі залежить вiд вториннго психотерапевтичного сугестуючого впливу лiкаря, що призначає лiки. Б.Є. Вотчал вважав, що на 60% ефективніше лiкування пов’язане з психотерапевтичним ефектом, що створюється за механiзмами гетеро- i аутосугестiї. Психофармакологiчнi засоби - нейролептики i антидепресанти ефективнi у комплексi з методиками як iндивiдуальної, так i колективної психотерапiї. Взаємопоглиблююча дiя психофармакологiчних засобiв i емоцiйного впливу, як i додаткова рефлексотерапiя, фiзiотерапiя, трудотерапiя, лiкувальна гiмнастика, пiдвищують загальний ефект психотерапiї.

В сучасній психотерапiї застосовуються рiзнi концепцiї, теорiї i напрями рiзних пiдходiв, прийомiв i методiв. Кожен з пiдходiв має власне уявлення про особливостi психiчного свiту i провiднi механiзми розвитку межових нервовопсихiчних розладiв. Нижче наведено кiлька окремих психологiчних шкiл та притаманних їм психотерапевтичних прийомiв.

^ Класичний психоаналіз (З.Фрейд i послiдовники австрiйскої школи). Психоаналiтична психотерапiя має на метi усвiдомлення пiдсвiдомих хворобливих переживань. Головнi методи: вiльнi асоцiацiї та тлумачення сновидiнь.

Психосинтез (Р.Ассаджiолi та iн.). Практика ґрунтується на iдеї iнтеграцiї цiлiсної особистостi iз її складових частин - субособистостей. Головний метод: заглиблення в особливий (напiвгiпнотичний) стан свiдомостi, а також медитації. Медитацiя - це метод саморегулювання через керування увагою та концентрацiя її на якомусь одному об’єктi чи процесi.

^ Позитивна психотерапія (Н. Пезешкiан). Головна мета - мобiлiзувати наявнi у пацiєнта здiбностi i потенцiал самодопомоги, превентивнi виховнi заходи. Основнi методи: пацiєнт у ролi психотерапевта i терапiя соцiального оточення.

^ Нейро-лінгвістичне програмування: НЛП (Р. Бендлєр, В. Грiндер). Теорiя грунтується на тому, що людина отримує iнформацiю через п’ять органiв сприйняття (модальностей): вiзуальну, аудiальну, кiнестетичну, нюхову i смакову. Послiдовнiсть використання модальностi людиною для переробки iнформацiї - це є стратегiя особистостi в її життєвих вчинках. Людський суб’єктивний досвiд залежить вiд iндивiдуальних особливостей стратегiй, що застосовуються, i вiд ступеня розвинутостi кожної модальностi. Мета НЛП: навчання умiнню видiляти стратегiї i модальностi своїх партнерiв по спiлкуванню i застосовувати їх у оптимальному для себе спiввiдношеннi. Головний метод: робота з модальностями.

Логотерапія (В.Франкл). Це спрямування даної теорiї на отримання сенсу життя. Вiдсутнiсть змiсту життя пов’язується iз «екзiстенцiальною фрустрацією». Головною терапевтичною технiкою є парадоксальна iнтенцiя (бажати собi дечого замiсть того, щоб боятися цього, наприклад: «я бажаю собi тривоги»). Логотерапевтичний пiдхiд грунтується на концепцiї i контрконцепцiї: пацiєнт за допомогою альтернативної концепцiї здатний побачити ситуацiю по-iншому, i при цьому вона набуває для нього нового значення.

^ Недирективна (клієнтцентрована) психотерапія (К.Роджерс). Головний акцент - прийняття пацiєнта як особистостi незалежно вiд його поведiнки на даний момент. Головний терапевтичний метод - справжнє (конгруентне) вiдношення i поведiнка терапевта.

 Гештальттерапія (Ф.Перлз). Головне завдання - звiльнити людину вiд невротизуючих емоцiонально невiдреагованих, поведiнково незавершених ситуацiй. Основний лiкувальний принцип – «тут i зараз»: навчання пацiєнта жити у нинiшньому, бачити i вiдчувати, що реально вiдбувається довкола.

^ Трансактний аналіз (Е. Берн). «Трансакцiя» у специфiчно психоаналітичному значеннi означає - скласти психологiчну угоду мiж двома особами, а в широкому розумiннi - як будь-який момент взаємовiдносин. Робота проводиться з трьома основними станами («ролями») «Я»: «Батько», «Дорослий» i «Дитина». Провiдна лiкувальна технiка - навчити розрiзняти цi стани свого «Я».

^ ПОКАЗАННЯ ДО ПСИХОТЕРАПIЇ

Основнi методики використовуються у першу чергу при неврастенії розом iз загальнозмiцнюючим лiкуванням. При властивих неврастенiї головних болях i безсоннi показана гiпнотерапiя, при психогеннiй iмпотенцiї i фригiдностi - роз’яснювальнi бесiди, самонавiювання з АТ i сеанси гiпносугестiї, при iпохондричному синдромі - рацiональна психотерапiя, АТ i продовжений гiпноз.

При неврозi нав’язливих станiв показана рацiональна психотерапiя, мета якої - запевнити хворого у необгрунтованостi його страху i навчити системи самонавiювання за однiєю з релаксацiйних методик АТ. Симптоми «розумової жуйки», агорафобiї i клаустрофобiї, кардiофобiї, канцерофобiї, так як i багато iнших нав’язливих розладiв, краще за все пiддаються аутогенному лiкувальному впливовi. Також, всупереч категоричним запереченням психоаналiтикiв, ефективна i сугестiя.

При iстерiї необхiдна особливо продумана система впливу. У той час як iстеричнi соматовегетативнi моносимптоми (астазiя-абазiя, розлади органiв вiдчуття, контрактури, амавроз i сурдомутизм) можуть бути усуненi за один чи кiлька сеансiв гiпнозу, то змiна iстеричних форм реагування i поведiнки потребує багатогранної i клопіткої працi. Потрiбна перебудова установок i поглядiв хворого на життя, своє ставлення до нього. Необхiдний комплекс психотерапевтичних впливiв iз обов’язковим залученням сiмейної психотерапiї, з метою виробити здоровi життєвi позицiї, що сприяють переробцi егоїстичного стереотипу зокрема у психопатичних осiб iстеричного типу зi схильнiстю до асоцiальної поведiнки. Слiд враховувати патоморфоз iстерiї внаслідок соцiальних чинникiв (переважають легкi iстеричнi реакцiї, та середньої важкостi).

При iстеричних реакцiях i реактивних станах, викликаних конфлiктними ситуацiями i важкими переживаннями внаслiдок втрати близьких або їх хвороби, показанi також прийоми вiдволiкаючої i охоронної психотерапiї (гiпноз-вiдпочинок i продовжений гiпноз). Iстеричнi i нав’язливi стани можуть комбiнуватися з iншими невротичними розладами, тому лiкарю частiше доводиться лiкувати хворих зi змiшаною симптоматикою, завдяки чому слiд комбiнувати i лiкувальнi прийоми.

При психопатiях психотерапiя вирiшує корекцiйно-виховнi завдання за допомогою трудової терапiї i середовищного впливу, а також за допомогою здорових соцiальних установок. Використовуються гетерогенна i аутогенна психотерапiя, причому переважне значення має гiпноз. При вираженiй психопатії психотерапевтичний вплив поєднують iз психофармакологiчним лiкуванням (седуксен, еленiум, френолон).

Психотерапiя алкоголізму i наркоманiї є тим обов’язковим пiдгрунтям, без якого не слiд сподiватися на успiх будь-якої iншої терапiї. Починаючи з профiлактичних антиалкогольних спiвбесiд i закiнчуючи лiкуванням важких форм алкоголізму i наркоманiї, психотерапiя має бути самостiйним терапевтичним чинником i засобом потенцiювання лiкарської, умовнорефлекторної, сенсибiлiзуючої, трудової терапiї та iнших видiв лiкування. Велике значення мають пояснювальний лiкарський вплив, сеанси навiювання у станi неспання i гiпнозу (методика колективної i емоцiонально-стресової гiпнотерапiї алкоголiзму), самонавiювання i аутогенне тренування. Система перевиховання працею набуває реабiлiтацiйного значення для особистостi таких хворих. Має ефект система психотерапевтичних профiлакторiїв для лiкування хворих на алкоголiзм, де застосована творча праця i матерiальна зацiкавленiсть при одночасному використаннi колективної рацiональної i гiпносугестивної психотерапiї, а також позитивного впливу здорового оточення.

Психотерапiя пiдвищує лiкувальнi можливостi при ендогенних i органiчних психiчних захворюваннях як засiб, що допомогає проведенню iнших лiкувальних заходiв i потенцiює їх дiю.

При шизофренiї на певних етапах захворювання за малопрогредiєнтного перебiгу без психозу психотерапiя набуває основного лiкувального значення, стає опорою, що допомагає хворим зберiгати працездатнiсть, адаптуватися у навколишньому середовищi i не звертатися за стацiонарною допомогою. При шизофренiї з маренням гiпнотичного i фiзичного впливу протипоказане застосування гiпнотерапiї.

При лiкуваннi епiлепсiї психотерапiя допомагає дотримуватися режиму. Психотерапiя - невiд’ємна ланка у системi лiкувальних заходiв при багатьох психiчних хворобах пiзнього вiку.

Відкриті широкi можливостi для застосування психотерапiї при соматичних хворобах. При серцево-судиннiй патологiї психотерапiя допомагає у профiлактицi стенокардiї, гiпертензiї, а також лiкування усіх стадій iнфаркту мiокарда. Загальновизнаною є роль психотерапiї у комплексi лiкувальних заходiв при бронхiальнiй астмi. Багатограннi можливостi психотерапiї в гастроентерологiї, наприклад, при виразковiй хворобi шлунка i дванадцатипалої кишки, гастритах, колiтах.

В хiрургiї психотерапiю впроваджували С.I. Спасокукоцький, С.С. Юдiн, Н.Н. Петров, А.В. Гуляєв, С.Л. Долецький, Л.А. Дурнов та iн. Психотерапiя показана як у передоперацiйному, так i в пiсляоперацiйному перiодах. Дуже важлива її роль у дитячiй хiрургiї. Для знеболювання пiд час операцiї розробленi рiзнi види наркогiпнозу, наприклад, поєднання анестезуючих засобiв iз гiпносугестивним впливом, що дає змогу отримувати анальгезуючий ефект при значному зменшеннi наркозного засобу. При стоматологiчних втручаннях для тамування болю успiшно використовують гiпносугестивний вплив. Досить результативне лiкування фантомного болю.

Психотерапiю акушери-гiнекологи можуть використовувати при порушеннях лактацiї, дисменореї, аменореї, меноррагiї, вагiнiзмi. Особливо ефективний гiпносугестивний вплив при невпиннiй блювотi вагiтних i при усуненнi пологових болей.

Дерматологи застосовують психотерапiю при лiкуваннi нейродермiту, псорiазу, червоного плоского лишаю, вузлуватої еритеми, бородавок та iн.

В педiатрiї психотерапiю використовують у системi загально-корекцiйного впливу, а також для лiкування нiчного нетримання сечi, заїкання, патологiчних звичок (смоктання пальцiв, кусання нiгтiв, трихотiломанiя та iн.) Усi форми патологiї, за яких показаний психотерапевтичний вплив у клініці для доролих, показаний i для дiтей і пiдлiтків.

Особливе мiсце належить психотерапiї у системi лiкувальних заходiв, здiйснюваних у санаторно-курортних установах. Поєднання гелiотерапiї, бальнеотерапiї i таласотерапiї iз іншими методами фiзiотерапiї i механотерапiї, лiкувальної гiмнастики, лiкуванням мiнеральними водами створює умови для ефективного застосування психотерапiї, яка у свою чергу пiдвищує дiю перерахованих методiв. Необхiдно поєднувати психотерапiю iз психогiгiєною i психопрофiлактикою. При цьому особливого значення набувають профiлактичнi заходи, мета яких не допустити переростання субклiнiчних нервово-психiчних порушень у клiнiчно виражену патологiю.

Студенти знайомляться з медичною документацією (плани лікування в історіях хвороби, реабілітаційні програми, акти експертиз).

Для засвоєння нових знань та умінь на цьому етапі студенти вирішують тестові завдання.


^ 5.2. Теоретичні питання до заняття:

  1. Принципи та підходи в терапії психічних розладів та захворювань.

  2. Методи біологічної терапії: шокові (інсулінокоматозна, атропінокоматозна, електросудомні терапія), пірогенна терапія (сульфозином, пірогеналом), краніоцеребральна гіпотермія. Основні показання та протипоказання.

  3. Психофармакотерапія: класифікація психотропних препаратів: нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, психостимулятори, ноотропи, анти пароксизмальні, антипаркінсонічні (коректори). Випишіть рецепти.

  4. Психотерапія: визначення, завдання, методи, показання та протипоказання.

  5. Працетерапія. Соціотерапія. Арттерапія.

  6. Реабілітація та реадаптація психічно хворих: завдання та організаційні форми роботи.

  7. Принципи трудової експертизи психічно хворих.

  8. Критерії і ступені непрацездатності психічно хворих. Тимчасова непрацездатність, стійка втрата працездатності. Інвалідність з дитинства.

  9. Військово-психіатрична експертиза: принципи, порядок направлення, визначення придатності до несення військової служби осіб із різними психічними порушеннями.

  10. Судово-психіатрична експертиза. Права і обов'язки експерта в судово-психіатричній експертизі. Критерії осудності та неосудності. Примусове лікування у судово-психіатричній практиці. Поняття дієздатності, опікунства й опіки.

^ 5.3. Практичні роботи (завдання, як і виконуються на занятті:

    1. На практичному занятті студенти складають схеми комплексного лікування психічно хворих.

    2. Розробляють реабілітаційні програми для психічно хворих.

    3. Приймають участь у проведенні трудової, військової та судової експертиз.


^ 5.4. Матеріали для самоконтролю.

Тестові завдання:

  1. Хвора З. 24 роки, після тривалої конфліктної ситуації у сім'ї змінилась у поведінці: перестала спати, втратила апетит, плаче, знизився настрій, заявляє «я більше не можу терпіти, не хочу жити». Ваша тактика?

* А. Госпіталізувати у психіатричний стаціонар

В. Призначити амбулаторне лікування

С. Направити на консультацію до психолога

D. Рекомендувати санаторно-курортне лікування

Е. Госпіталізувати у неврологічний стаціонар


2. Пацієнтка К. 20 років стала жертвою сексуального насильства, доставлена швидкою медичною допомогою. Метушлива, розмахує руками, кричить, просить допомоги. Який із препаратів доцільно застосувати?

* А. Розчин аміназину 2 мл 2,5%

В. Розчин амітриптиліну 2 мл 1%

С. Розчин димедролу 1 мл 1%

D. Розчин пірацетаму 5 мл 20%

Е. Розчин анальгіну 2 мл 50%

3. Пацієнтка Г., 15-ти років. Доставлена міліцією після зґвалтування у психіатричний диспансер. Плаче, тривожна, збуджена, відмовляється від їжі, не спить, заявляє «не хочу жити, все втрачено».

Ваша тактика ?

* А. Госпіталізувати у психіатричний стаціонар

В. Госпіталізувати у реанімаційне відділення

С. Лікувати амбулаторно

D. Направити на консультацію до психотерапевта

Е. Ізолювати хвору в окрему палату


^ Ситуаційні задачі:


  1. Хворий В., 17 років, учень 10 класу. Психопатична особистість. У батька була травма головного мозку, страждає судомними нападами. Хворий фізично розвивався нгормально, але ріс хворобливою дитиною. По хароктеру був веселим, товариським, але дратівливим, запальним. Одного разу, після переохолодження, захворів на ангіну, врподовж трьох днів температура тіла була 37,8-380. Після одужання не зміг написати контрольну роботу з фізики і одержав двійку. В той же день побився з товаришем за те, що той зламав його фотоапарат. Вдома плакав, погрожував матері покинути школу. Хворий пішов у ліс, де ночував дві ночі, потім пішов у інше село до бабусі, не хотів повертатися додому. При госпіталізації – дезорієнтований у часі, збуджений, каже, що всі хочуть його згубити, самі винні, а його садять у «тюрму». У хворого мають місце об'єктивні ознаки галюцинацій. На наступний день: на запитання відповідає коротко, не по суті, інколи щось пише, посміхається, на обличчі – вираз тривоги. Перед тим, як їсти – оглядає і нюхає їжу. Інколи стає жвавішим, щось співає, декламує вірші. Вважає, що його посадили в гестапо, а потім – у резиденцію контрабандистів. Оточуючих хворий сприймає за «підставні особи» для навчання з метою переходу кордону. Уявляв, що Земля – це «хробашливе яблуко» з каналами, які вважаються шахтами. Трансляцію телепередач розцінював, як «наказ до дії», особливий зашифрований сигнал. Чув голоси, які інформували його, що вся сигналізація буде здійснюватись через їжу, тому він її обнюхує і оглядає. Вважає, що він – Мауглі, знаходиться у джунглях для вивчення стежечок, що ведуть у стан індійців. Не пам'ятає, як вів себе у перші дні перебування в лікарні.

Визначіть придатність хворого до військової служби.

Хворий до військової служби не придатний.



  1. Хвора Б., 32 роки. Доставлена у психіатричну лікарню з міліції. Звинувачується у вбивсті.

Психічний статус: Напружена, очі широко розкриті, безглуздо поміхається, коли до неї звертаються. На запитання відповідає охоче, але веде себе безглуздо. Не знає свого імені (називає декілька імен, окрім свого), не може сказати скільки їй років, де вона знаходиться, яка пора року. Не може назвати дні тижня, рахує з грубими помилками: 2+3= 6, 3+5=4 і т.д., причому рахує «старанно», повільно,використовуючи для цього пальці. Заявляє, що у неї два носи, три вуха, на нозі сім пальців, а на двох руках – 11 пальців, рахуючи шепоче, морщить чоло, кладе в рот палець. Перш ніж відповісти, скільки у неї на нозі пальців, знімає взуття і рахує, перебираючи по одному пальцю. При цьому дає правильну відповідь. Кімнатні туфлі одягає на руки, говорячи: «А як же, звичайно, так одівати». Сидить тихо, окремо від хворих або блукає безцільно по палаті, при цьому безглуздості у поведінці не спостерігається.

Чи осудний хворий?

Хворий не осудний.



  1. Хлопець 15-ти років, направлений на консультацію до підлітикового психіатра у зв'язку з поведінковими розладами: став дратівливим, прогулює школу, цілими днями проводить час біля гральних автоматів, з рідними розмовляє «кріз зуби». Дратівливість у підлітка значно посилюється при обговоренні стосунків у сім'ї – випадково підслухав розмову батьків щодо їх розлучення.

Яку терапію необхідно застосувати?

А. Поведінкову

* В. Психотерапію (сімейну, індимвідуальну)

С. Нейролептичну

D. Інсуліно-шокову

Е. Комплексну в умовах виправного закладу


^ 6. Рекомендована література:


6.1. Основна:

  1. Психіатрія /О.К.Напрєєнко, І.Й.Влох, О.З. Голубков; За заг. ред. проф. О.К.Напрє-єнка. – К.: «Здоров'я», 2001. – С.151-208.

  2. Гаванко В.Л., Самардакова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія. За ред.. проф.. М.Є.Бачерикова. – К.: «Здоров'я», 1993. – С. 170-183; 186-187.

  3. Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. – К.: «Здоров'я», 1993.

  4. Вітенко І.С., Спірна І.Д. Психіатричні та психічні аспекти судово-медичної експертизи. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2002.

  5. Критерії діагностики та принципи лікування розладів психіки і поведінки у дорослих. Клінічний посібник /За ред. проф. П.В.Волошина та ін. – Харків: Арсин, 2000. – 303 с.


6.2. Додаткова:

  1. Авруцкий Г.Я., Недува А.А. Лечение психически больных: Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1998. – 528 с.

  2. Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии /Под ред. проф. И.С.Чекмана и др. – К.: Здоровье, 1987. – 736 с.



Методичну розробку склав

доцент Р.І.Рудницький


Рецензія: позитивна

доцент С.М.Русіна


Схожі:

“затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“затверджено” iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
“затверджено” icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
“затверджено” iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
“затверджено” iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
“затверджено” iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
“затверджено” iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
“затверджено” iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
“затверджено” iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи