Методичні вказівки icon

Методичні вказівки




НазваМетодичні вказівки
Сторінка2/8
Дата13.07.2012
Розмір1.38 Mb.
ТипДиплом
1   2   3   4   5   6   7   8

^ 2.1.2 Показники ліквідності майна підприємства

Ліквідність — це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші та повернути борги у міру настання терміну їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватися за допомогою наявного на балансі майна (активів) за своїми зобов'язаннями (пасивами). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

Платоспроможність — це можливість підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, видавати заробітну плату, вносити платежі до бюджету. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів (грошових коштів, виробничих запасів, дебіторської заборгованості) більша або рівна його зовнішнім поточним зобов'язанням (заборгованості). Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення термінів виплат з оплати праці тощо.

Найліквіднішими активами є готівка та безготівкові кошти на рахунках у банку. Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять борги у найближчий час. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для одержання грошових коштів готову продукцію, товари, понаднормативні залишки виробничих запасів спочатку необхідно продати.

Зважаючи на різний ступінь ліквідності активів, можна припустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані, як одночасно не всі поточні зобов'язання потребують негайної оплатити. Тому при розрахунку показників ліквідності необхідно, насамперед, оцінити кожний вид активів на ліквідність за сумою доходу, а поточні зобов'язання   за термінами платежів.

Ліквідність суб'єкта господарювання показує його можливість погашати свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно проводити з урахуванням здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу. Ліквідність визначається мірою покриття зобов'язань підприємства його активами, термін для перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Залежно від того, якими платіжними засобами (активами) підприємство має можливість здійснити оплату своїх зобов'язань, розраховують три рівні платоспроможності.

Коефіцієнт покриття (або загальної ліквідності) (КЗЛ) є важливим показником платоспроможності й визначається за формулою


, (2.2)


де ^ ОА – оборотні активи;

ПЗоб – поточні зобов’язання.

Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Критичне значення коефіцієнта покриття = 1. При коефіцієнті покриття < 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення коефіцієнта покриття у межах 1—1,5 свідчить про те, що підприємство може своєчасно ліквідувати борги.

Якщо на покриття зобов'язань підприємство передбачає мобілізувати високоліквідні оборотні активи в частині грошових коштів і коштів у розрахунках, можна одержати коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності (КШЛ), який розраховується за формулою


(2.3)


де Зап – запаси;

ПЗоб –поточні зобов’язання.

Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5-1,0.

Наймобільнішою частиною оборотних активів є гроші. Оборотні активи в грошах готові до платежу й розрахунків негайно, тому відношення їх до поточних зобов'язань підприємства називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності (КАЛ):


(2.4)


де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти;

ПФІ – поточні фінансові інвестиції.

Теоретично достатнє його значення згідно з визначеними нормативами — понад 0,2.

Негативним слід вважати стан, за якого коефіцієнт абсолютної ліквідності менше 0,2, а коефіцієнт швидкої ліквідності менше 0,5. Таке підприємство вважається банкрутом і може бути ліквідоване, а його майно продане.

Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється у процесі вивчення питомої ваги оборотних активів та їх окремих видів у складі майна підприємства. Частка оборотних активів в активах (ЧОА) визначається за формулою


(2.5)


Формула (2.6) показує питому вагу оборотних активів у майні підприємства. Частка виробничих запасів у поточних активах визначається за формулою, що показує питому вагу виробничих запасів у майні оборотного капіталу.


. (2.6)


В аналітичній роботі використовують такі показники оцінки ліквідності підприємства (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 - Методика розрахунку показників для оцінки ліквідності підприємства

Найменування показника

Формула розрахунку

Оцінка показника

за нормативним значенням

за динамікою

1 Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)

Ф. 1 (сума ряд. 260-270) : (ряд. 620)

>1

збільшення

2 Коефіцієнт швидкої ліквідності

Ф. 1 (сума ряд. 150-250): (ряд. 620)

>0,5

збільшення

3 Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності

Ф. 1 (сума ряд. 130-150 + 230, 240) : (ряд. 620)

>0,5

збільшення

4 Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Ф. 1 (сума ряд. 220-240) : (ряд. 620)

>0,2

збільшення

5 Частка оборотних активів у загальній сумі активів

Ф. 1 (ряд. 260) : (ряд. 280

за планом

за планом

6 Частка виробничих запасів у оборотних активах

Ф. 1 (сума ряд. 100-120) : (ряд. 260)

>0,5

збільшення

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності (ЗЛ) за формулою, що показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов'язань з урахуванням їх ліквідності:


(2.7)


де А і 3 — підсумки відповідних груп активів і зобов'язань;

ВА і ВЗ — питома вага відповідних груп активів і зобов'язань в їх загальному підсумку.

Збільшення питомої ваги оборотних активів у структурі активів, а виробничих запасів у поточних активах може свідчити про:

  • зростання виробничого потенціалу підприємства;

  • прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

  • нераціональність обраної господарської стратегії.


^ 2.1.3 Характеристика фінансової стійкості підприємства

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов'язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток повинен забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна (активів).

Фінансова стійкість — це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства залежить від розміщення його активів та джерел їх формування (рис. 2.2).



Рисунок 2.2 - Характеристика активів підприємства за розміщенням та джерелами їх формування


Потреба у власних активах обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Вони є основою самостійності й незалежності підприємства. Водночас слід враховувати, що здійснювати господарську діяльність лише за рахунок власних активів не завжди доцільно, особливо якщо виробництво має сезонний характер. Інакше в окремі періоди будуть великі залишки активів, а в інші   їх нестача. Крім цього, якщо витрати, пов’язані із залученням активів, невеликі, а підприємство має можливість забезпечити більш високий рівень рентабельності використання активів, ніж плата за них, то, здійснюючи залучення активів, власники значно підвищують рентабельність власного капіталу.

Проте, якщо активи підприємства сформовані в значній частині за рахунок поточних зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким. З поточними зобов'язаннями треба здійснювати постійну оперативну роботу щодо контролю за своєчасним поверненням їх та залученням у господарську діяльність через поточні зобов'язання інших активів.

Від оптимізації співвідношення власних і залучених активів залежить фінансовий стан підприємства.

Оцінку фінансового стану підприємства можна визначити за наступними типами фінансової стійкості:

  • абсолютна фінансова стійкість (на практиці трапляється дуже рідко) — коли власні оборотні активи повністю забезпечують запаси підприємства;

  • нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси забезпечуються сумою власних оборотних активів та довгостроковими зобов'язаннями;

  • нестійкий фінансовий стан — коли запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних активів, довгострокових та короткострокових кредитів, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів;

  • кризовий фінансовий стан — коли запаси не забезпечуються вищеназваними джерелами їх формування і підприємство знаходиться на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних активів спроможне забезпечити запаси, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється за такими показниками (табл. 2.5).

Коефіцієнт фінансової незалежності ("автономії", концентрації власного капіталу) обчислюється як відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу. Цей коефіцієнт характеризує частку активів власників підприємства у загальній сумі активів, авансованих у його діяльність.

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнта автономії становить 0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Таблиця 2.5 - Методика розрахунку показників для оцінки фінансової стійкості підприємства

Найменування показника

Формули розрахунку

Оцінка показника

за норматив­ним значенням

за динамікою

1

2

3

4

1 Коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу)

Ф. 1 (ряд. 380 : ряд. 640)

>0,5

збільшення

2 Маневреність робочого капіталу

Ф.1 (сума ряд. 100-140): (ряд. 260 – ряд. 620)

за планом

за планом

3 Коефіцієнт фінансової залежності

Ф. 1 (ряд. 280 : ряд. 380)

<2,0

зменшення

4 Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Ф. 1 (ряд. 260 – ряд. 620) : (ряд. 380)

>0,5

збільшення

5 Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

Ф. 1 (ряд. 480 + ряд. 620) : (ряд. 280)

<0,5

зменшення

6 Коефіцієнт залучених джерел у необоротних активах

Ф. 1 (ряд. 480 : ряд. 080)

<0,1

зменшення

7 Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

Ф. 1 (ряд. 480) : (ряд. 480 + ряд. 380)

<0,5

зменшення

8 Коефіцієнт довгострокових зобов’язань

Ф. 1 (ряд. 480) : (ряд. 480 + ряд. 620)

<0,2

норматив

9 Коефіцієнт поточних зобов’язань

Ф. 1 (ряд. 620) : (ряд. 480 + ряд. 620)

>0,5

збільшення

10 Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталів

Ф.1 (ряд. 480 + ряд. 620) : (ряд. 380)

<0,5

зменшення

11 Коефіцієнт забезпечення власними коштами

Ф.1 (ряд. 380 – ряд. 080) : (ряд. 260)

>0,1

збільшення

12 Коефіцієнт фінансової стабільності

Ф. 1 (ряд. 380) : (ряд. 480 + ряд. 620)

>1

збільшення

13 Коефіцієнт фінансового левериджу

Ф. 1 (ряд. 480 : ряд. 380)

<0,1

зменшення

Продовження табл.2.5

1

2

3

4

14 Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом

Ф. 1 (ряд.260 - ряд. 620) : (сума ряд.100-140)

>0,2

збільшення

15 Коефіцієнт страхування бізнесу

Ф.1 (ряд. 340) : (ряд. 280)

>0,1

збільшення

16 Коефіцієнт страхування статутного капіталу

Ф. 1 (ряд. 340) : (ряд. 300)

за планом

за планом

17 Коефіцієнт страхування власного капіталу

Ф. 1 (ряд. 340) : (ряд. 380)

>0,1

збільшення

18 Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів робочим капіталом

Ф. 1 (ряд. 260 - ряд. 620) :(ряд 260)

за планом

збільшення

Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у його загальній сумі, тобто визначається відношенням їх вартості до розміру робочого капіталу.

Зростання залишків запасів, характерне за умов інфляції, призводить до збільшення зобов'язань підприємства, що, у свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на його платоспроможність.

Зворотним показником коефіцієнта автономії вважається коефіцієнт фінансової залежності. Він показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн власних коштів. Чим менше значення коефіцієнта, чим ближче він до 1,0, тим менша фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу — це частка від ділення власних оборотних активів на всю суму власного капіталу. Він свідчить про ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства.

Іншим важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт довготермінового залучення позичених коштів, який обчислюють діленням суми довгострокових кредитів і позик на власні кошти плюс довгостроково позичені кошти. Він показує частку довгострокових позик, використаних для фінансування активів підприємства поряд із власними коштами.

Запас джерел власних коштів — це запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти більші, ніж позичені. Фінансова стійкість підприємства за цим показником оцінюється коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів, який є часткою від ділення всієї суми зобов'язань за залученими коштами на суму власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених у активи власних коштів. Якщо він більший за одиницю, фінансова автономність і стійкість підприємства сягають критичної точки.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами розраховується як відношення різниці між власним капіталом і необоротними активами до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних активів. Значення коефіцієнта забезпечення власними коштами має бути більше 0,1.

Важливим показником для визначення фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує співвідношення власних та позикових коштів та обчислюється шляхом ділення власного капіталу на залучений капітал.

Рівень покриття матеріальних оборотних активів визначається за допомогою коефіцієнта забезпечення запасів робочим капіталом, який залежить від стану матеріальних запасів.

Аналізуючи розмір резервного фонду, слід розрахувати коефіцієнти страхової стабільності підприємства, які показують, скільки коштів зарезервувало підприємство на кожну гривню, відповідно, вартості майна за вкладами власників до статутного фонду, загальної суми активів та власного капіталу. Зокрема, у товариствах резервний фонд створюється в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.

1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до проведення семінарських та практичних занять з курсу «Методика викладання у вищій школі» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій» окп «Магістр»
Методичні вказівки до виконання дипломної роботи спеціаліста: підготовка, написання, захист. Методичні вказівки / Упор. Ґудзь П....
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Міжнародний маркетинг² для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Менеджмент в енергетиці» для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Менеджмент персоналу² для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка енергетики" для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка та фінанси підприємства" для студентів...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до вивчення тем, перелік розділів, що виносяться на самостійне опрацювання студентів, варіанти індивідуальних завдань, перелік літератури. Методичні вказівки укладені з урахуванням вимог державного освітнього стандарту
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни «Mенеджмент», завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Mенеджмент» для студентів напрямів 050502 –...
Методичні вказівки icon2765 Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних та самостійних занять з курсу «Методи синтезу та оптимізації» для студентів
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
Методичні вказівки iconФінанси І кредит методичні вказівки
Методичні вказівки по проведенню практичних занять з дисципліни «Банківські операції»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи