Сумський державний університет скрипчук петро михайлович icon

Сумський державний університет скрипчук петро михайлович




НазваСумський державний університет скрипчук петро михайлович
Сторінка2/4
Дата13.07.2012
Розмір0.68 Mb.
ТипАвтореферат
1   2   3   4

^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В першому розділі „Теоретичні основи екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням” розкрито сутність екологічної сертифікації та імплементацію її розвитку в умовах екологізації світової економіки, обґрунтовано передумови формування та запропоновано понятійний апарат екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням, досліджено еволюцію стандартизації показників забезпечення якості НПС.

Дослідження еколого-економічних передумов дозволило охарактеризувати еволюцію системи управління екологізацією економіки шляхом: обґрунтування передумов і напрямів соціо-еколого-економічних трансформацій розвитку цивілізації, удосконалення методів управління екологізацією економіки на принципах превентивності, що призвели до необхідності формування концептуальних положень системи екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій та у сфері природокористування. На даний час екологічна сертифікація у системі управління природокористуванням є неминучим наслідком відбору засобів, методів, механізмів управління природокористуванням, забезпечує перешкоджанню явища глобалізації, оскільки налаштовує на розвиток національних економік, гарантує високу якість продукції та НПС.

Доведено, що об'єктивні закони розвитку економіки ведуть до розвитку системи стандартизації і сертифікації, які є запорукою необхідної якості продукції і послуг, ефективності технологій, що може бути досягнуто на даному історичному етапі. Екологічна сертифікація як інструмент управління природокористуванням надає суспільству можливість управляти соціо-еколого-економічним розвитком країни та її регіонів. Екологічна сертифікація вирішує питання оцінювання якості життєзабезпечення, які пропонуються для формування інформативної бази даних про розвиток регіонів, якість природних ресурсів, територіальний аспект у складі природного капіталу, розробки програм соціально-економічного розвитку. З цією метою розкриті перспективні напрями еволюції розвитку стандартизації, які стосуються економічних передумов становлення екологічної сертифікації від глобального до рівня підприємства та алгоритм розроблення і обґрунтування нормативів екологічної сертифікації у сфері природокористування. Розкриті зміни еволюції екологізації економіки, що спрямовують інве­стиційну політику на нові галузі знань, якою і є екологічна сертифікація, адже вона системно вирішує питання щодо конкурентоспроможності продукції і послуг, систем управління на підприємствах, сталого функціонування природно-господарських систем та сфери природокористування.

Науково обґрунтована структурно-логічна побудова поняття „екологічна сертифікація” в системі управління природокористуванням, під якою розуміється системна діяльність третьої сторони з метою встановлення відповідності природно-господарських об’єктів до соціальних, економічних та екологічних критеріїв і потреб суспільства згідно законодавчо-нормативних документів України та світу з використанням процедури екологічного аудиту, що забезпечує економічно доцільне та екологічно виважене управління природокористуванням. Під системою екологічної сертифікації розуміємо сукупність учасників, які проводять сертифікацію методик, правил, процедур, що забезпечують оцінку відповідності природно-господарських систем встановленим вимогам природоохоронного законодавства й екологічного управління.

Враховуючи об’єктивні фактори функціонування суспільства, зростаючу потребу охорони НПС, забезпечення продовольчої безпеки та охорони здоров’я населення доведено, що без екологічної сертифікації не можливо ефективно управляти процесами екологізації економіки в країні. Сутність управління полягає у використанні аналізу і синтезу досліджень, проведенні екологічного аудиту і моделювання для оцінювання якості НПС та раціонального природокористування, економічної мотивації збереження природного капіталу у контексті сталого розвитку.

В другому розділі „Еколого-економічні засади розвитку екологічної сертифікації” розроблено методологічний інструментарій запровадження, економічне обґрунтування розвитку екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій, об’єктів НПС та в цілому у системі управління природокористуванням на основі системного підходу в процедурі її законодавчо-нормативного забезпечення.

Запропоновано концепцію екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій, об’єктів НПС та в цілому у системі управління природокористуванням, яка враховує світові тенденції у розвитку екологічного управління і маркетингу; інформаційної, інноваційної та економіки природокористування; процесів глобалізації, кооперації, спеціалізації, екологізації і технічного регулювання світової економіки. У концепції розкрито науково-методичне забезпечення, еколого-економічні та організаційні передумови розвитку екологічної сертифікації, модель і етапи запровадження екологічної сертифікації через реалізацію природоохоронної системи – екологічні аудит – сертифікація – страхування і прогнозна оцінка очікуваних результатів. Реалізація запропонованої концепції забезпечить інноваційний розвиток економіки України, яка буде адекватно реагувати на ситуацію та нові запити глобалізованого світу.

З цією метою розроблено методологічний інструментарій запровадження екологічної сертифікації, що містить вектори розвитку, положення використання системного підходу в управлінні природокористуванням, алгоритм розроблення нормативів, систему і схему проведення, оцінку ефективності запровадження екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням. Зокрема, ключовим вектором розвитку екологічної сертифікації є трансформація її в добровільну процедуру підтвердження відповідності якості навколишнього природного середовища в системі управління природокористуванням до законодавчо-нормативних вимог національної й міжнародної стандартизації на фоні постійного зростання ціни природного капіталу у контексті сталого розвитку.

Обґрунтовано методологічні засади до використання системного підходу в процедурі законодавчо-нормативного забезпечення екологічної сертифікації, удосконалені принципи екологічної сертифікації (забезпечення гармонійного співіснування людини і природи, ефективності, превентивності, цілісності, оптимальності, варіантності та ін.) які реалізують процес стратегічного управління економічним і соціальним розвитком держави та діагностування стану НПС. На відміну від звичайного економічного механізму екологічного регулювання, екологічна сертифікація та її методичне забезпечення (стандартизація) у сфері природокористування спрацьовують як єдиний еколого-економічний синергетичний механізм на основі біотичного регулювання природного капіталу в системі економічних показників і прийняття рішень за стратегією сталого розвитку.

Запропоновано використовувати схему екологічної сертифікації третьою стороною в системі управління природокористуванням, що реалізовано в методичному підході (рис. 1). Для добровільної екологічної сертифікації у



сфері природокористування розроблено принципово нові системи: декларація щодо відповідності поданим документам підприємства як природокористувача з контролювання роботи сертифікованої системи (систем) управління; декларація щодо відповідності поданим документам підприємства як природокористувача з проведенням процедури екологічного аудиту; декларація суб’єкта природокористування щодо відповідності поданим документам про екологічно безпечний стан НПС в територіальному аспекті з проведенням процедури екологічного аудиту.

Запропоновано теоретико-методичні підходи до визначення соціального, екологічного та економічного ефекту запровадження екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням, у якому враховано фактори, що дозволяють раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал території та управляти природно-господарськими системами. Соціальний, екологічний та економічний ефект від запровадження екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій та в цілому у системі управління природокористуванням за певний період часу (рік) запропоновано визначати, як різницю сумарних вигод отриманих в результаті проведення екологічної сертифікації і-ої продукції, послуги, технології та у сфері природокористування (наприклад, вигоди від стабілізації екологічної ситуації); очікувані додаткові суспільні здобутки за рахунок покращання здоров’я населення та в результаті залучення інвестицій в розвиток органічного землеробства, гармонізації стандартів з експорту продукції різних галузей економіки; очікувані та реальні відвернені суспільні збитки в результаті стабілізації якості НПС, створення нових робочих місць та в цілому від формування основ соціо-еколого-економічного зростання регіонів тощо, грн.) та сумарних витрат і збитків, пов’язаних з проведенням екологічної сертифікації і-ої продукції (наприклад, очікувані суспільні витрати, пов’язані з інституціональним забезпеченням впровадження екологічної сертифікації; реальні та очікувані суспільні витрати на проведення екологічної, соціальної реклами; очікуване зменшення суспільних витрат, що виражене у зменшенні зворотного негативного впливу на економіку у результаті сертифікації систем управління та ін., грн.).

Зокрема, визначення втрачених вигод від торгівлі пшеницею проводили за цінами у світі та експорту з України внаслідок відсутності гармонізації вітчизняних стандартів із сертифікації, наприклад, ДСТУ 3768 – 2010 „Пшениця. Технічні умови” (табл. 1). Пшениця вибрана з врахуванням теорії міжнародної торгівлі щодо відносних витрат вирощування сільськогосподарських культур (теорема Т. Рибчинського), доцільності часткової спеціалізації землеробства та зміни кліматичних умов в Україні.

Відсутність належного інституційного забезпечення із сертифікації та державного регулювання експорту зернових через Аграрний фонд України призводить до втрат саме сільськогосподарських виробників, які недоотримують до 15% вартості вирощених зернових (такі кошти привласнюють посередники). Враховуючи середні щорічні надходження від експорту зернових (0,9 - 2 млрд. дол. США за даними Української зернової асоціації ) ця сума, за розрахунками автора, складатиме близько 218 млн. доларів США.

Таблиця 1

Втрачені вигоди та економічний ефект від торгівлі пшеницею продовольчого класу за маркетинговими роками, тис. дол. США1

Показники

2005/2006

2007/2008

2009/2010

2011/2012

2015/2016

світова ціна продо-вольчої пшениці, дол. США за тонну

137

331

186

240

у цінах 2011/2012 MP - 240

ціна продовольчої пшениці в Україні, дол. США за тонну

124

252

142

209

у цінах 2011/2012 MP - 240

експорт з України, тис. тон

6481

911

7491

800 (прогноз)

21085 (за даними FAPRI -10300)

втрачені вигоди тис. дол. США

84253

71969

329604

24800

-

економічний ефект внаслідок гармоні-зації стандартів із сертифікації, тис. дол. США

-

-

-

-

653635 (319300 за прогнозом експорту FAPRI)

1 Складено автором за даними: Української зернової асоціації, ЗАТ „Зерно України”, журналу „Агропрофі”, за якими на 2015/2016 маркетинговий рік торгівля пшеницею складе 21085 тисяч тонн та 10300 тисяч тонн за даними Food and Agricultural Policy Research Institute (FAPRI).

З метою визначення ступеня антропогенного навантаження на НПС запропоновано використовувати індекс вмотивованості екологічної сертифікації, як відношення фактичного використаного обсягу природного ресурсу, послуг в натуральній або грошовій оцінці до обсягу обґрунтованого внаслідок процедури екологічної сертифікації. Запропонований індекс дозволить оцінити, наскільки з соціо-еколого-економічної точки зору є вмотивованим процес природокористування. В разі перевищення значення індексу вмотивованості екологічної сертифікації більш, як 1,10 – природно-господарські системи в цілому доцільно вважати не сертифікованими.

В третьому розділі „Еколого-економічний інструментарій екологічної сертифікації” розкрито системну сутність інформаційного забезпечення процедури екологічного аудиту і сертифікації, наведено результати екологічного аудиту і сертифікації природно-господарських систем.

Розроблено науково-методичний підхід до формування екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням, який включає: методику екологічного аудиту з врахуванням положень екологічних ризиків і страхування, кластерне моделювання, запропоновані показники і розроблені критерії для оцінювання стану природно-господарських систем, інституційні інструменти, модель організаційно-економічного механізму управління та блок-схему проведення екологічної сертифікації.

Запропоновано для екологічної сертифікації природно-господарських систем та у системі управління природокористуванням використовувати шість рівнів ризиків. Зазначені методичні підходи обґрунтовують екологічні обмеження антропогенної діяльності суспільства та економічну доцільність процедури екологічної сертифікації. Зокрема для природно-господарських систем доцільно розглядати шість рівнів ризиків (природний, рівноважний, кризовий, критичний, катастрофічний та стан колапсу). Рівень ризику (від найнижчого до найвищого) визначають виходячи з кількості характеристик стану НПС та перехідних станів, яким вони відповідають.

З метою проведення добровільної екологічної сертифікації природно-господарських систем адміністративних районів та (або) обов’язкової сертифікації різних за статусом територій, об’єктів навколишнього природного середовища та у сфері природокористування розроблено методику екологічного аудиту. На основі розробленої методики проведене оцінювання якості НПС, яке пропонується для забезпечення інформативної бази даних про регіони, окремі території, що є джерелом розроблення варіантів інноваційно-інвестиційного розвитку, комплексного вирішення соціо-еколого-економічних питань. Проведення процедури екологічного аудиту з метою сертифікації природно-господарської системи Сарненського району Рівненської області засвідчила різницю між існуючими і оптимальними показниками – більше 40%.

Для оцінки стану природно-господарських систем проведено аналіз за економічними, екологічними, соціальними показниками, за якими досліджено природно-господарські системи 16 адміністративних районів Рівненської області. Запропоновано проводити кластерне моделювання в процедурі екологічного аудиту з метою визначення стану і тенденцій в економіці, НПС і соціальній сфері регіону для прийняття коригуючих управлінських рішень щодо поліпшення стану природно-господарських систем, наприклад, для показника – „Інвестиційна привабливість”, кластерне об’єднання № 2 Рівненської області (табл. 2). Процедурою екологічної сертифікації встановлено, що жодна з систем не може бути сертифікована. Вимоги до їх екологічної сертифікації систем виконуються на 10-35%.


Таблиця 2

Результати управлінських впливів на параметри стану природно-господарських систем

Зміна показника на 1 бал:

Зміна показника „Інвестиційна привабливість”, бал

зменшення співвідношення скидів забруднених стічних вод від забору води з природних джерел

зменшення на 0,40 бала (позитивна тенденція)

зменшення інтегрального показника забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів та земельних ресурсів відходами

зменшення на 0,31 бала (позитивна тенденція)

зменшення індексу обсягу продукції промисловості

збільшення на 0,55 бала (позитивна тенденція)

збільшення щільності населення

збільшення на 0,98 бала (позитивна тенденція)

Запропоновано критерії екологічної сертифікації природно-господарських систем за оцінкою в балах та за відсотками відповідності показників (табл. 3). За умови, якщо середнє значення показників в балах не перевищує 1,7, природно-господарську систему можна сертифікувати (рис. 2). При значенні оцінки відповідності в балах 1,7 до 4,0 природно-господарські системи характеризуються задовільним соціо-еколого-економічним станом (заключні управлінські рішення приймають фахівці з екологічного аудиту і сертифікації щодо можливості сертифікації і подальшого функціонування природно-господарських систем). Вище значення ніж 4,1 показники засвідчують депресивну соціо-еколого-економічну ситуацію (природно-господарські системи не можуть бути сертифіковані. Аналогічні підходи запропоновані і до критеріїв у відсотках. Із врахуванням, що економічна, екологічна та соціальна ситуації можуть суттєво відрізнятись одна від одної, для визначення певного стану відповідності запропоновано використовувати коефіцієнт перевищення критеріїв екологічної сертифікації за умовою:

, (1)

де Кп – коефіцієнт перевищення економічних, екологічних та соціальних критеріїв у балах; і – кількість критеріїв, що розглядається одночасно (економічні, екологічні та соціальні).

Для реалізації процедури екологічної сертифікації запропоновано використовувати блок-схему, яка передбачає зворотний зв'язок та можливість проведення коригуючих управлінських рішень із покращення соціо-еколого-економічних показників до оптимальних.

Розроблений науково-методичний підхід дозволяє: встановити стан і пріоритетні галузі розвитку адміністративних одиниць завдяки вибору найбільш ефективних способів управлінського впливу; формувати рекомендації щодо варіантів соціо-еколого-економічного розвитку регіонів, впровадження яких можливе через формування науково-виробничих кластерів.

Для запровадження запропонованого підходу адаптовано методику страхового екологічного аудиту, яка є передумовою екологічної сертифікації у сфері природокористування та визначення ставок страхування.

У четвертому розділі „Економічна ефективність екологічної сертифікації” розкрито значення екологічного аудиту, стандартизації, сертифікації в інноваційно-інвестиційній моделі розвитку економіки України, удосконалено економічні основи стандартизації нормативних документів із сертифікації, запропоновано економічний механізм стимулювання становлення і розвитку екологічної сертифікації та доведена економічна ефективність екологічно сертифікованого органічного виробництва.

Обґрунтовано функції стандартів із екологічної сертифікації як ефективної системи інформаційного забезпечення екологічної безпеки і реалізації положень управління природокористуванням та показано, що стандартизація є проявом об’єктивних економічних законів розвитку суспільства (закону вартості і закону збільшення продуктивності праці).

Таблиця 3


Економічні критерії

Соціальні критерії

Екологічні критерії

Умови отримання соціального, екологічного та економічного ефекту Е при середньому значенні для трьох критеріїв

Характеристика

сумарного соціального, екологічного та економічного ефекту і тенденції в природно-господарській системі


Стан відповідності

бальна оцінка

відсотків відповід-ності показни-ків

бальна оцінка

відсотків відповід-ності показни-ків

бальна оцінка

відсотків відповід-ності показни-ків

бальна оцінка, Еб

відсотків відповід-ності показників, Ев

від 1 до 2,5

? 61

від 1 до 2

? 51

від 1 до 3

?31

Еб ? 1,70

Ев ? 46 щонаймен-ше в межах

50 ? Ев ? 41


Високий. Синергетичний ефект в різних галузях: економіки, соціальної сфери, природокористування та охорони НПС

Сертифіковано

від 2,6 до 4,0

від 31 до 60

від 2,1 до 3,5

від 21 до 50

від 3,1 до 4,0

від 21 до 30

1,71 ? Еб ? 4,0

рекомендо-вано

Еб = 3,2



40 ? Ев

рекомен-довано в межах

31 ? Ев ? 40


Середній. Ефект в одній галузі відповідно понижує досягнуті результати в інших

Задовільна соціальна, екологічна та економічна си-туація (не сер-тифіковано)

?4,1

?30

? 4,6

?20

?4,1

?20

Еб ? 4,1

Ев ? 30

Низький. Епізодичні ефекти в окремих галузях економіки, соціальної сфери і природокористуван-ня та охорони НПС

Депресивна соціальна, екологічна та економічна ситуація (не сертифікова-но)
Критерії екологічної сертифікації та стан відповідності природно-господарських систем адміністративних районів




Рис. 2. Графічне відображення екологічної сертифікації адміністративних районів за середніми значеннями показників у балах


Доведено, що екологічна сертифікація у сфері природокористування є технологічною, ринковою, маркетинговою та управлінською інноваціями. Систематизовано економічні переваги від запровадження інновацій в галузі екологічної сертифікації, а саме: збільшення дохідної частини бюджету, збереження природного капіталу, зменшення імпорту, збільшення експорту продукції та передусім у галузі агропромислового сектору економіки, задоволення потреб та збереження здоров’я населення тощо. Запровадження екологічної сертифікації природно-господарських систем та у сфері природокористування можливе завдяки організації інноваційних центрів.

Запропоновано визначати економічну ефективність використання стандартів із екологічної сертифікації у сфері природокористування якісними і кількісними методами. Якісне оцінювання ефективності стандартизації запропоновано проводити за аналізом економічних переваг, порівнянням обсягу виробництва певної кількості і якості продукції та матричним методом. З цією метою розроблено матрицю бальної оцінки стандартів із екологічної сертифікації у сфері природокористування. Кількісне оцінювання економічної ефективності стандартизації на підставі доходів та затрат здійснюють прямим або непрямими методами. Прямі методи визначення економічної ефективності здійснюють на рівні окремих господарств, організацій, а отримані результати екстраполюють на державний рівень. Непрямий метод визначення економічної ефективності стандартизації полягає у порівнянні загальних обсягів випуску продукції, надання послуг, збереженні природних ресурсів тощо до та після стандартизації. Проведено обґрунтування економічної ефективності стандартів із екологічної сертифікації у сфері природокористування на прикладі вирощування та експорту ріпаку за непрямим методом на державному рівні (табл. 4). За результатами розрахунку встановлено, що в результаті екологічної сертифікації сільськогосподарських земель для вирощування ріпаку і в подальшому його експорту за світовими цінами держава отримає в 1,27 більше прибутку порівняно з ціною в Україні та складатиме 177,2 млн. доларів США за 2010-2011 маркетинговий рік (перший варіант – ціна сертифікації 1,5% від ціни його експорту). За другим варіантом, який відображає становлення інституційного забезпечення екологічної сертифікації сільськогосподарського виробництва в системі аграрного природокористування, ефект не суттєво відрізняється від першого варіанта (ціна сертифікації – 3750 дол. США за сертифікацію площі посівів 15 000 га). Проте витрати на інституційне забезпечення екологічної сертифікації у 98 разів менші ніж за першим варіантом, що є результатом системного підходу до виконання робіт із екологічної сертифікації у сфері природокористування а саме: екологічний аудит, мотивація раціонального природокористування, інформаційні технології в системі моніторингу та ін.


Таблиця 4

Економічна ефективність запровадження стандартів із екологічної сертифікації

Варіанти сертифі-кації

За ціною експорту ріпаку в Україні, млн. дол. США

За світовою ціною експорту ріпаку, млн. дол. США

Ефект від сертифікації, млн. дол. США

дохо-ди

витрати на сертифікацію

дохо-ди

витрати на сертифікацію

варіант 1

702,8

10,5

890,5

10,5

177,2

варіант 2

702,8

0,2

890,5

0,2

187,5


Розкрито доцільність використання, призначення і ступінь дієвості складових елементів механізму еколого-економічного регулювання з метою запровадження екологічної сертифікації на рівні підприємства, організації, окремих видів продукції, послуг та у сфері природокористування, що включає податкові пільги; платежі; кредитування; субсидії та гранти; екологічне страхування; цінові інструменти; санкції та екологічні квоти. Розроблено еколого-економічний механізм стимулювання розвитку екологічної стандартизації і сертифікації, який пропонується здійснювати за допомогою прямих і непрямих методів. Вирішенню зазначених питань сприяють обґрунтовані економічні, політичні, соціальні, екологічні, наукові, організаційні засади сертифікації, що мають економічний, політичний, соціальний, екологічний, науковий та організаційний аспекти.

Для стимулювання екологічної сертифікації розроблено методичні аспекти і модель запровадження; розкрито еколого-економічні засади розвитку; запропоновані теоретико-методичні підходи щодо призначення і ступеня дієвості економічних інструментів механізму еколого-економічного регулювання природокористування з метою запровадження екологічної сертифікації. З цією ж метою запропоновано економічний механізм, який складається з трьох блоків: економічні інструменти і стимули, які формують позитивну мотивацію; економічні санкції, які застосовуються до природокористувачів всіх форм власності та формують негативну мотивацію; організаційно-правові заходи, які забезпечують ефективність окремих елементів економічного механізму. Така система складається із стимулюючо-компенсаційних, примусово-обмежувальних регуляторів еколого-економічної діяльності суб’єктів господарювання у поєднанні із різними видами гнучких екологічних податків, матеріальної зацікавленості виробничої діяльності, диференціації цін за екологічними критеріями, є економічно вигідною та екологічно доцільною, відповідає положенням екологічного управління. Перевага державного регулювання полягає і в тому, що позитивні результати впровадження є достатньо важливими, аби гарантувати їх всьому суспільству.

Автором запропоновано вартість проведення екологічної сертифікації за видами природних ресурсів розраховувати за формулою:

, (2)

де Vприр.рес. – вартість проведення екологічної сертифікації за видами природних ресурсів, грн.; Vн – вартість проведення натурної оцінки, грн.; Vоа – вартість проведення основного аудиту, грн.; Vнi – вартість проведення наглядових інспекцій, грн.; Vсерт – плата за видачу сертифіката, грн.;

Укрупнену оцінку вартості екологічної сертифікації природно-господарської системи запропоновано розраховувати за формулою:

(3)

де Vс – вартість екологічної сертифікації природно-господарської системи, грн.; Vз – вартість екологічної сертифікації земельних ресурсів, грн.; Vв – вартість екологічної сертифікації водних ресурсів, грн.; Vб – вартість екологічної сертифікації біоресурсів, грн.; Va – вартість проведених робіт із екологічного аудиту, грн.

Для сільськогосподарських земель:

(4)

де Vзсг – вартість екологічної сертифікації сільськогосподарських земель, грн.; Цз – ціна екологічної сертифікації 1 га сільськогосподарських земель (наприклад, за різними оцінками – (60-90) євро та 500 грн. за гектар в Україні, грн.; Fз – площа земель, для сертифікації, га; в – коефіцієнт, що враховує види об’єктів сертифікації; с – коефіцієнт, що враховує призначення об’єкта сертифікації в майбутньому.

Ефективність проведення екологічної сертифікації сільськогосподарських земель у відношенні до отриманого доходу на прикладі вирощування зернових для районів з потенційно родючими ґрунтами є більшою для: Млинівського району – у 8,6 рази, Радивилівського району у – 9 разів а Костопільського району, що характеризується низькою родючістю ґрунтів – у 5 разів (табл. 5).

За результатами розрахунків також встановлено, що вартість проведення екологічної сертифікації сільськогосподарських земель порівняно з витратами на їх відновлення найбільше відрізняється для районів із значними втратами родючості та потенційно мало родючих земель. Тому процедурі екологічної сертифікації має передувати процедура екологічного аудиту, що і розкрито у розділі 3.


Таблиця 5

Вартість екологічної сертифікації сільськогосподарських земель порівняно з витратами на відновлення їх родючості та доходом від вирощування зернових

Адмініст-ративні райони Рівнен-ської обл.

Площа сіль-ськогопода-рських земель, тис. га

Витрати на відновлення родючості ґрунтів, млн. грн.

Урожай-ність зерно-вих (середнє значення), ц/га

Вартість екологічної сертифікації, млн. грн.

Дохід від вирощування зернових, млн. грн.

Костопі-льський

17, 8

1548

20,7

8,9

40,5

Млинів-ський

46,9

3752

39,2

23,5

202,3

Радиви-лівський

44,3

200

31,3

22,2

199,4


Розроблено алгоритм та організаційний механізм сертифікації органічної продукції, які відповідають вимогам міжнародних стандартів та кодексів. Доведено, що екологічна сертифікація логічно завершує процедуру контролю, задекларовану в багатьох національних та світових законодавчо-нормативних документах, надає можливість комплексно вирішувати питання з екології, економіки та соціальної сфери, а при системному її використанні стане й вагомим джерелом і валютних доходів країни завдяки експорту екологічно сертифікованих сільськогосподарських культур та передусім зернових (за оцінками фахівців Української зернової асоціації такі суми складають від 2 до 4 млрд. доларів США щорічно). Запропоновано методичний підхід до обґрунтування економічної ефективності екологічної сертифікації земель сільськогосподарського призначення з використанням даних про „вигоди” і „затрати” і чистої приведеної вартості вирощування органічних зернових в екологічно безпечних умовах на прикладі Рівненської області та України. Доведено, що окупність органічного сільськогосподарського виробництва у порівнянні з традиційним за оптимістичним сценарієм наступає на 4-й рік (табл. 6).

Оптимістичний сценарій передбачає: господарювання на придатних для органічного землеробства землях (після процедури екологічного аудиту і сертифікації), зменшення урожайності зернових на 15% протягом перших трьох років їх вирощування, одноразові затрати на сертифікацію, стабілізацію родючості ґрунтів протягом трьох років, дотримання типових для природних зон сівозмін та наявність логістичної системи із збуту продукції. Песимістичний сценарій передбачає аналогічні вимоги щодо проведення екологічної сертифікації на четвертий рік вирощування органічних зернових.

Проведений аналіз динаміки коефіцієнту накопичених вигод-затрат та накопиченої чистої приведеної вартості для Рівненській області та України підтверджує еколого-економічну ефективність органічного виробництва на

Таблиця 6

Коефіцієнт вигоди-затрати при органічному і традиційному вирощуванні зернових в цілому для України


Сценарії

Коефіцієнт вигоди-затрати через 4 (к1), 6 (к2) та 8 (к3) років для органічного і традиційного виробництва зернових

к1ор.

к1тр.

к1ор . / к1тр.

к2ор.

к2тр.

к2ор. / к2тр.

к3ор.

к3тр.

к3ор. / к3тр.

оптимістич-ний, (серти-фікація) на 3-й рік

2,80

2,10

1,33

2,94

2,10

1,40

3,03

2,10

1,44

песимістич-ний, (серти-фікація на 4-й рік)

2,84

2,91

0,97

3,93

2,91

1,35

4,20

2,91

1,44


прикладі зернових. Відношення коефіцієнтів вигоди-затрати через 3 роки для оптимістичного сценарію перевищує аналогічні значення для песимістичного в 1,37 рази, що засвідчує доцільність використання авторських пропозицій із скорочення перехідного періоду для органічного виробництва. Тому при переході на органічне землеробство можна зменшити площу під існуючими посівами зернових залежно від їх рентабельності за роками, наприклад, на 30-60% і отримувати такий самий сукупний прибуток, як при традиційному землеробстві. Вивільнені площі сільськогосподарських земель рекомендовано залучати під розширення виробництва та за іншими напрямами природокористування згідно висновків екологічного аудиту і сертифікації та отримувати синергетичний соціо-еколого-економічний ефект.

З метою прогнозування рентабельності вирощування традиційних та органічних зернових й озимої пшениці (культура, що найбільше експортується, має постійний попит на світових ринках) проведено прогнозування врожайності і валового збору традиційних зернових культур з використанням принципів реверсивності й циклічності. Дослідженнями динаміки рентабельності вирощування традиційних зернових отримано статистичну модель рентабельності зерновиробництва, яка має наступний вигляд

(5)

де Ri – рентабельність, %; і – валові збори зернових за два останні роки, млн. тонн; – коефіцієнти, які визначаються за методом найменших квадратів; Эі – експорт за маркетинговий рік, що передує урожаю, даного року, млн. тонн; ke – коефіцієнт впливу експорту на рентабельність підбирався з міркувань якості і точності моделі яку описує рівняння (5).

Високі значення коефіцієнта детермінації (0,77) та критерію Фішера (19,65) свідчать про високу адекватність моделі. Завдяки оцінюванню рентабельності вирощування органічної пшениці в Україні залежно від рентабельності і валового збору всіх зернових та реверсивно-циклічного характеру їх врожайності отримано лінійну залежність з коефіцієнтом детермінації (0,95):

(6)

де усп – рентабельність екологічно сертифікованої органічної пшениці, %; х – рентабельність традиційних зернових, %; усо – рентабельність екологічно сертифікованих органічних зернових, %.

Обґрунтовано системний ефект від екологічної сертифікації із врахуванням вимог членства України в СОТ щодо бюджетного фінансування сільськогосподарського виробництва ­– програма „зеленої скриньки”. Фінансування екологічної сертифікації вирішує питанні якості, кількості, наприклад, зернових, а звідси сприяє вирішенню питання конкурентоспроможності вітчизняного агропромислового сектору економіки та що головне – не обмежується з боку СОТ, оскільки це видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону НПС, навчання, розроблення сучасної системи стандартів та прискорення їх гармонізації з міжнародними тощо.

У п’ятому розділі „Організаційно-економічний механізм запровадження екологічної сертифікації” обґрунтовано інституційні інструменти, організаційну та інформаційну основи розвитку, сутність і функції екологічної сертифікації як інструменту забезпечення безпеки природокористування, розроблені організаційні передумови забезпечення екологічної сертифікації продукції, послуг та у сфері природокористування, запропоновано організаційний механізм запровадження і функціонування екологічної сертифікації у системі управління природокористуванням, розроблено організаційно-економічний функціонування екологічної сертифікації у сфері управління природокористуванням.

Доведено, що розвиток теорії і практики екологічної сертифікації на перспективу буде базуватись на удосконалених положеннях екологічної політики: екологічні функції держави, політичні пріоритети і стратегічні завдання в діяльності міністерств та відомств, реалізація положень концепції екологічної сертифікації та вирішення низки запропонованих автором завдань нормативно-правового та організаційного характеру. З цією метою обґрунтовано обов’язкові, добровільні, стимулюючі, рекомендовані і не рекомендовані інструменти екологічної політики держави.

Розроблено інституційні інструменти, організаційну та інформаційну основи розвитку і запровадження екологічної сертифікації у сфері природокористування. Вони передбачають створення децентралізованої моделі управління НПС, спроможної ефективно впливати на процеси соціально-економіч­ного розвитку територій в умовах ринкової економіки, виконання положень екологічного управління з метою стабілізації стану НПС та раціонального використання й відтворення природного капіталу шляхом запровадження схеми: мета ? задачі; механізми ? інструменти; експертиза ? аудит; сертифікація ? екологічна сертифікація; моніторинг еколого-економічного стану ? прийняття управлінських рішень; стабілізація стану НПС ? раціональне використання природного капіталу; забезпечення життєвих потреб населення ? покращання стану НПС та сталий розвиток.

Розроблено пропозиції щодо удосконалення функцій центральних і регіональних органів виконавчої влади при формуванні і веденні регіонального кадастру природних ресурсів, на основі яких запропоновано схему інформаційного забезпечення управління природоохоронною діяльністю та природокористуванням на різних рівнях.

Обґрунтовано, що на відміну від існуючих до основних векторів запровадження екологічної сертифікації віднесено: організаційний механізм формування системи екологічної сертифікації в Україні здійснювати на основі Законів України „Про екологічну сертифікацію” та „Про екологічну стандартизацію”, гармонізацію національного екологічного законодавства, вдосконалення фінансово-економічного механізму підтримки виробництва і споживання пріоритетно екологічної продукції. Вирішення таких питань можливе із залученням екологічної сертифікації у сфері природокористування, оскільки вона є процедурою, що гарантує безпеку продукції, послуг, особливо це актуально для сільськогосподарських земель у контексті їх екологічної безпеки, кліматичних змін, надзвичайної конкуренції продовольства та поряд з цим фактичної відсутності на ринку України органічної продукції.

Із врахуванням сучасних економічних, екологічних та соціальних засад інноваційного розвитку держави, зворотного зв’язку у галузі природокористування і природоохоронної діяльності запропонований організаційний механізм запровадження (рис. 3) та функціонування екологічної сертифікації.

На основі організаційного механізму розвитку розроблено модель організаційно-економічного механізму екологічного управління для впровадження екологічної сертифікації у сфері природокористування. Доведено, що впровадження екологічної сертифікації можливе адміністративним шляхом та державної підтримки визначених заходів для економічної мотивації підприємств, організацій, органів управління, спрямованих на впровадження екологічної сертифікації відповідно до вітчизняних та міжнародних вимог.

Розроблено організаційно-економічний механізм функціонування екологічної сертифікації у сфері управління природокористуванням, який на відміну від існуючих передбачає формування регіональних систем екологічного управління, що у своєму функціонуванні системно використовують ключові вектори соціального, екологічного й економічного розвитку, інформаційного забезпечення, правові положення в державі та світі, інновації в галузі сертифікації з метою узгодження інтересів держави і бізнесу та створюють синергетичні ефекти (рис. 4). Доведено, що найбільш прийнятним способом запровадження екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням є ліцензування, акредитація і нагляд за діяльністю державних і приватних організацій на право проводити роботи із екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій, об’єктів НПС та у сфері природокористування в Державній Службі Технічного Регулювання України за виконанням законодавчо-нормативних документів України і світу.




Особливістю методологічного підходу процедури екологічної сертифікації, на відміну від існуючих, є те, що вона передбачає системний аналіз соціо-еколого-економічних категорій та інформації, ідентифікацію проблем, врахування синергетичних ефектів, видачу екологічного сертифікату на продукцію, послугу та (або) екологічної декларації в системі природокористування.




Рис. 4. Організаційно-економічний механізм функціонування екологічної сертифікації у сфері управління природокористуванням


Обґрунтовано науково-методологічний підхід до удосконалення системи управління екологічною безпекою та методичні положення щодо ризиків із використанням превентивних інструментів, яким є екологічна сертифікація. Показано місце, сутність, характерні особливості еволюції стратегій економічного розвитку та забезпечення екологічної безпеки з використанням положень екологічної сертифікації.

Розроблена логістична модель забезпечення безпеки у сфері природокористування на різних рівнях та вдосконалена організаційна модель екологізованої системи підготовки й прийняття еколого-економічних рішень на прикладі реалізації програм, проектів з намічуваної діяльності. Доведено, що при цьому доцільно використовувати обґрунтовані моделі й проекти державно-приватного партнерства.

Для оцінювання екологічно сертифікованого рівня якості НПС запропоновано використовувати різницю між існуючим рівнем та обсягом додаткового скорочення викидів, скидів, розміщення відходів, використання ресурсів НПС як у натуральному, так і в грошовому вимірі:

(7)

де ^ – екологічно сертифікований рівень якості НПС; ІР – існуючий рівень антропогенного навантаження на територію; ОДС – мінімально необхідний обсяг скорочення викидів, скидів, розміщення відходів, використання ресурсів НПС на те, щоб природно-господарські системи знаходились у стабільному стані.

Із врахуванням синергетичних ефектів в економіці, екології, соціальній та сфері консалтингу обґрунтовано економічні переваги екологічно маркованої продукції. Зокрема нами показано, що екологічне маркування є наслідком та узгоджується з тенденціями майбутнього інформаційного суспільства, підвищує ефективність виробничих систем, гарантує безпеку продукції для людини і НПС, усуває економічні бар’єри в торгівлі, доповнює положення та вирішує питання екологічного управління, наближує виробничі процеси до природного метаболізму та є наслідком екологічної сертифікації. Проведена оцінка запровадження екологічного маркування в економічно розвинених країнах і в Україні за 5-ти бальною шкалою. Встановлено значне відставання України у запровадженні екологічного маркування через відсутність законодавчо-нормативних документів із його регулювання і стимулювання інформування споживачів про життєвий цикл продукції та якість послуг. Розкриті переваги від участі України в Global Ecolabelling Network (Глобальна мережа екологічного маркування) з питань екологічного маркування, як логічного завершення процедури екологічної сертифікації, оскільки ідентифікована в такий спосіб продукція та її життєвий цикл (включно еколого-економічні аспекти) легітимно працює на користь суспільства.

Розроблені і запропоновані положення та етапи системи добровільної екологічної сертифікації виробництва і споживання екологічно безпечної продукції в Україні. Доведено, що постійне урізноманітнення і поява нових видів продукції вимагає від виробників інформування щодо особливостей її використання та безпеки.

Використання екологічної сертифікації надає суспільству, бізнесу значні преференції на різних рівнях: комплекс синергетичних соціо-еколого-економічних преференцій та ефектів; сприяє реалізації положень екологічної безпеки та сталого розвитку; забезпечує ефективне управління і прогнозування стану НПС і життєзабезпечення населення; гарантує виконання положень Конституції України про якісне довкілля.

1   2   3   4

Схожі:

Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconСумський державний університет скрипчук петро михайлович
Організаційно-економічні засади екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconКонспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Сумський державний університет
Внутрішній економічний механізм підприємства: конспект лекцій / укладач Н. В. Мішеніна.– Суми : Сумський державний університет, 2012....
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconСумський державний університет. Бібліотека. Довідково-інформаційний відділ
Дні відкритих дверей Сумський державний університет// Данкор. 2007. №45. 7 ноября. С. Б49
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconОголошення про проведення відкритих торгів Замовник: Найменування Сумський державний університет Ідентифікаційний код за єдрпоу 05408289
Положій Анатолій Михайлович, проректор з агр, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, корпус “Г”, каб. 505
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconОголошення про проведення відкритих торгів Замовник: Найменування Сумський державний університет Ідентифікаційний код за єдрпоу 05408289
Положій Анатолій Михайлович, проректор з агр, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, корпус “Г”, каб. 505
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconОголошення про проведення відкритих торгів Замовник: Найменування Сумський державний університет Ідентифікаційний код за єдрпоу 05408289
Положій Анатолій Михайлович, проректор з агр, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, корпус “Г”, каб. 505
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconОголошення про проведення відкритих торгів Замовник: Найменування Сумський державний університет Ідентифікаційний код за єдрпоу 05408289
Положій Анатолій Михайлович, проректор з агр, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, корпус “Г”, каб. 505
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconОголошення про проведення відкритих торгів Замовник: Найменування Сумський державний університет Ідентифікаційний код за єдрпоу 05408289
Положій Анатолій Михайлович, проректор з агр, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, корпус “Г”, каб. 505
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconОголошення про проведення відкритих торгів Замовник: Найменування Сумський державний університет Ідентифікаційний код за єдрпоу 05408289
Положій Анатолій Михайлович, проректор з агр, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, корпус “Г”, каб. 505
Сумський державний університет скрипчук петро михайлович iconСумський державний університет 3492 методичнi вказiвки
Методичні вказівки до виконання курсового та дипломного проектування зі спеціальності 05050205 «Гідравлічні машини, гідроприводи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи