Міністерство охорони здоров’я України icon

Міністерство охорони здоров’я України




НазваМіністерство охорони здоров’я України
Сторінка5/15
Дата21.06.2012
Розмір1.67 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
^

Науковий стиль


За допомогою наукового стилю (як і офіційно-ділового) реалізується мовна функція повідомлення. Твори, виконані в цьому стилі, містять наукову інформацію, яку треба довести до різних верств суспільства. До мови наукової літератури ставляться особливо суворі вимоги в дотриманні норм, що сприяє посиленню логізації викладу. На лексичному й фразеологічному рівнях слід відзначити наявність великої кількості термінів із різних галузей знання, а отже – виразно іменний характер висловлювання (адже більшість термінологічної лексики – це іменники та інші субстантивовані частини мови). Оскільки наука оперує не образами, а поняттями, науковий твір насичений абстрактною лексикою. Загальновживані слова використовуються тут, як правило, лише в одному з своїх значень.

Важливою рисою наукової мови є схильність до розгорнених складних речень із розгалуженою системою різних видів підрядності, відокремлень, зворотів (особливо дієприкметникових та дієприслівникових), вставних і вставлених конструкцій. Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер.

Залежно від конкретних завдань і в науковому стилі виділяють кілька різновидів: власне (суто) науковий, науково-популярний, науково-публіцистичний, науково-навчальний і виробничо-технічний.
^

Публіцистичний стиль


Публіцистика є сферою масової комунікації, тому цей стиль має дуже широкий діапазон. Призначення публіцистичного стилю — формування громадської думки. Визначальною рисою його є вдале поєднання логізації викладу з емоційно-експресивним забарвленням. Щоб формувати громадську думку, публіцистичний твір має бути бездоганним стосовно логічної побудови. Водночас навіть найідеальніша в логічному плані річ не буде належно сприйнята, якщо вона викладатиметься безпристрасною, неоковірною, заштампованою мовою. У різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають неоднакове співвідношення, але коли говорити про публіцистичний стиль у цілому, то треба підкреслити, що в ньому логіка викладу та емоційно-експресивне забарвлення повинні бути взаємно врівноважені. Якщо офіційно-діловий та науковий стилі прагнуть до найбільшої інформативності, а деякі розмовні та поетичні тексти відзначаються дуже високим ступенем емоційності, то публіцистика мусить бути одночасно і впливовою, й інформативною, їй властиве чергування експресивних та інформативних уривків.

Об’єктом публіцистичного викладу є явища всіх ділянок суспільного життя. Тому перед публіцистом завжди стоїть потреба пошуку оптимальних засобів впливу, зокрема пошуків експресії. Адже в публіцистичному творі потрібно не тільки подати інформацію, а й витлумачити її з певних позицій, переконати читача в правильності цих позицій. З-поміж інших емоційно-експресивних засобів тут є безпосереднє звернення до читача, зокрема в формі запитань-відповідей. Образність у публіцистиці призначена не для художньо-мовленнєвої конкретизації, як у белетристиці, а для стильового протиставлення стандарту й експресії.

Характерна риса публіцистичного стилю — орієнтація на усне мовлення, елементи якого не лише виступають у ролі експресем, а й стають одним із прийомів зацікавлення читача, слухача, глядача. Широко використовується діалогічна форма мовлення. Крім газетної публіцистики, виділяють радіо-, теле-, кінопубліцистику, ораторське мовлення.
^

Художній стиль


Стиль художньої літератури (інші назви – художній, художньо-белетристичний) являє собою складний сплав, у якому відображається все багатство національної мови. Тут можливі поєднання елементів усіх стилів літературної мови, а також діалектизмів, жаргонізмів та інших складників, якщо це вмотивоване потребами мистецького зображення дійсності. У цьому стилі вирізняються засади організації мовних засобів прози, поезії та драматургії, кожна з яких у свою чергу характеризується розмаїттям жанрових особливостей. Та попри жанрові відмінності художньо-белетристичний стиль є цілісною категорією літературної мови, оскільки всі його різновиди об'єднуються виконуваною ними спільною функцією – функцією впливу. Ця функція здійснюється також публіцистичним стилем.

Використання мовних засобів у художньому стилі зумовлене його призначенням – образно відтворювати дійсність, тобто змальовувати життя через образи, втілені в основі твору. Тому найхарактернішою ознакою мови красного письменства є гранична чуттєва конкретність при відтворенні образів людей та явищ навколишньої дійсності, глибока виразність, емоційність, картинна мальовничість. У художньому стилі можуть поєднуватися досить різнопланові мовленнєві засоби з погляду їхніх експресивно-стилістичних та номінативно-логічних властивостей. Але така строкатість не заважає цілісності цього функціонального стилю, оскільки тут різко змінюються, ніби змішуються і тим самим набувають нового значення та нової образно-виразової сили будь-які співвідношення елементів загальної системи мови та її стилів.

^ Розмовний стиль

Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якої національної мови, оскільки виконує функцію спілкування. (А мова, як відомо, виникла з потреби наших далеких предків поспілкуватися, передати одне одному якусь інформацію й почути відповідь на неї). Решта стилів – явища набагато пізнішого часу. Найбільша відмінність між книжними (якими є попередні чотири) та розмовним стилем полягає в умовах спілкування. Розмовним мовленням користуються люди різного віку в побуті, в неофіційному й офіційному спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній та інших сферах життя. Широко представлене розмовне мовлення в публіцистиці, ще ширше – в красному письменстві.

Інтонаційною особливістю розмовного стилю є розмаїття ритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців. На лексико-фразеологічному рівні розмовного мовлення слід відзначити велику кількість експресивних та емоційно-оцінних слів (частина з суфіксами суб'єктивної оцінки) і зворотів. Використовуються й просторічні елементи – несвідомо (при недостатньому опануванні норм літературної мови) або свідомо (як певний стилістичний засіб).

Політичні, культурно-духовні процеси, розвиток засобів масової інформації зумовили виникнення думки серед лінгвістів про існування інформаційного стилю мовлення. Швидкий розвиток і великий вплив радіо, телебачення та преси на населення України спонукали дослідників порушити питання щодо виділення інформаційного стилю в окремий функціональний різновид мови. Він характерний для повідомлень про суспільні, культурні, наукові, державні, зарубіжні новини. Його мета – повідомити читачам (слухачам) основні події життя. Тексти цього стилю характеризуються стислістю, точністю, об’єктивністю. Основним у них є інформація про події, а не аналіз їх, передбачення чи прогнозування. Наявні в інформаційному стилі й лінгвістичні особливості:

  • використання загальновживаної лексики, термінів, суспільно-політичної лексики (залежно від змісту тексту);

  • тексти будуються з простих і коротких речень;

  • недоречні емоційність, експресивність, образність.

Треба зазначити, що цей новий різновид стилів у традиційній класифікації розглядався як підстиль публіцистичного – інформаційно-публіцистичний. Адже він теж виконує його основну функцію – інформативно-пропагандистську, хоч і функція повідомлення в ньому виражена досить чітко.

Відродження церкви зумовило широкий потік богословської літератури. Тому мовознавці схиляються до думки про виділення в сучасній лінгвістиці ще одного функціонального різновиду мови – конфесійного. Проте в питанні про його назву існують розбіжності: церковний, сакральний, богословський, церковно-релігійний, релігійний, стиль церковної мови.

Як зазначає І.Павлова, конфесійний стиль – це не новий, а відроджений, забутий, що сформувався ще в дохристиянських, прадавніх віруваннях українців. Стиль обслуговує сферу релігій, культу. У процесі розвитку він пережив тривалі періоди свого становлення: дохристиянський і християнський. Тексти цього стилю в основному мають специфічну організацію на лексичному рівні: значна кількість маркованих релігійних слів, численні лексичні запозичення, широке використання синонімів, антонімів, тропів. Для синтаксису характерний інверсійний порядок слів, який підкреслює урочисту піднесеність мови. Поширені повтори слів, словосполучень і речень, за допомогою яких наголошується певна думка.

Отже, українська мова – це багата й своєрідна система, і стилістика в ній є самодостатнім, вагомим складником.

Аналізуючи будь-який стиль, слід пам’ятати, що це – мистецький витвір доречного і високого використання мови з конкретною метою за конкретних умов, обставин, місця.

V. Контрольні питання

  1. Що таке “стиль”?

  2. Що вивчає стилістика?

  3. Що таке “функціональний стиль”?

  4. Назвати систему стилів сучасної української літературної мови. Охарактеризувати кожен стиль, навести приклади.

  5. Яке місце посідають епістолярний, ораторський, конфесійний стилі у традиційній класифікації?

  6. Назвіть випадки, коли складні слова пишуться разом, окремо, через дефіс.

  7. Правопис слів з пів-, напів-.

  8. Правила оформлення заяви.


Література


Основна:

1.Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990. – 232 с.

2.Ділова українська мова. Методичний посібник для студентів 1-го курсу медичного інституту. – Чернівці, 1996. – С. 16-18, 79-81, 87-88.

  1. Глущик С.В., Дияк О.В. Сучасні ділові папери. – К., 2002. – С. 19-25, 83-84, 133-135, 135-137, 348, 350, 351-352.

  2. Юкало В.Я. Культура мови. – Тернопіль, 1999. – С. 20-22.


Додаткова:

1.Мамчур Л. Функціональні стилі мовлення в аспекті сучасного мовознавства // Дивослово. – 2001. – № 12. – С. 32, 41, 42.

  1. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994. – 240 с.

  2. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературної мови. – К., 1992. – 248 с.

  3. Орфографічний словник української мови / Уклад. С.І. Головащук, М.М. Пещак, Р.М. Русанівський, О.О. Татаренко. – К.: Довіра, 1999. – 989 с.

  4. Орфографічний словник українських медичних термінів. – Львів, 1993. – 473 с.



Методичні вказівки підготувала доц. Л.Б.Шутак


Рецензія позитивна М.М.Сидоренко
^

Вправи до теми


  1. Спробуйте самостійно заповнити таблицю “Стилі української мови”:

    Назва стилю

    Мета мовлення (призначення)

    Сфера вживання

    Основні ознаки

    Мовні засоби

    Жанри реалізації

    Підстилі

    Приклад стилю

























  2. Яке визначення, на вашу думку, найповніше розкриває значення терміна “стиль”? Відповідь обґрунтуйте:

а) система мовних елементів, об’єднаних певним функціональним призначенням, способів відбору й уживання їх;

б) сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання;

в) сукупність мовних засобів, що свідомо використовується мовцем за певних умов спілкування;

г) різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, фонетики, граматики).

  1. Доберіть приклади текстів публіцистичного, художнього і розмовного стилів.

  2. До яких стилів (підстилів) належать подані уривки? Доведіть це, знайшовши характерні риси у текстах:

А. Культура мовлення – це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

^ Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї зрозуміле, логічне.

Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається.

Грамотне, багате мовлення – не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову (з посіб.).

В. Речовина клітини за своїми фізико-хімічними властивостями являє собою колоїдну систему, що містить складні органічні сполуки – білки, жири та вуглеводи, а також воду й неорганічні солі.

Важливим компонентом клітини є ферменти або ензими – речовини білкової природи, що виконують роль біологічних каталізаторів. Виділено велику кількість ферментів, кожний фермент бере участь у певній хімічній реалізації (з підр.).

^ С. Раби – це нація, котра не має слова.

Тому й не може захистить себе.
О.Похльовська


Літа ідуть... Відходим в небуття...

Лишившись тут у пісні, пензлі, слові,

у пам’яті людській,

бо смисл життя

На цій землі у доброті й любові!

Анна Дущак

5. Прочитайте дві групи епітетів до слова мрія. Яка між ними відмінність? Поясніть спосіб творення виділених слів.

  1. Барвиста, безкрила, вікова, віддалена, висока, жалюгідна, здійсненна, невиразна, одвічна, пекельна, підступна, п’янка, химерна, страшна, щира, ясна.

  2. Біла, буйнокрила, живокровна, змарніла, золотогрива, мстива, недужа, оскубана, сонцебризна, срібнострунна, ясноока.

(У ІІ групі подано індивідуально-авторські епітети).

6. З яким словом можна використати подані означення? Пригадайте й запишіть поетичні рядки з цим словом.

Авторитетне, великодушне, витончене, забуте, палке, соковите, порожнє, учене, живе, карбоване, цілюще, вистраждане, молитовне, святе, напутнє, бадьоре, дотепне, скупе, зацьковане, сміливе, суворе, тужливе, чесне, щиросердне, дивне, знівечене, мляве, недоладне, бездушне, брехливе, дошкульне, необережне, солодке, солоне, улесливе, ущипливе.

7. Серед наведених слів підкресліть числівники:

три, трійка, троє, третій, трохи, там, подвоїти, подвоєння, пара, одна шоста, дві четверті, п’ятірка, п’ятирічний, семеро, мільйон.

8. Провідміняйте числівники шість, сім, сто, шістдесят, двісті п’ятдесят чотири, кількасот. Поясніть фонетичні зміни.

9. Запишіть словами поєднувані з даними іменниками кількісні числівники. Розкриваючи дужки, поставте іменники і числівники у потрібних відмінкових формах.

4 (студент), 12 (доба), 1/6 (шлях), 2 (раз), 3 (відсоток), у 10 (палата), з 7 (поверх), у 5 (відвідувач), 460 (учасники).

  1. Напишіть слова разом, окремо і через дефіс. Поясніть їх правопис:

(в) основному, (по) нашому, (по) друге, (по) двоє, (с) спросоння, (с) краю, де (не) де, рік (у) рік, пліч (о) пліч, (пів) Європи, (пів) книги, (пів) яблука, (член) кореспондент, (західно) український, (південно) східний, (кисло) солодкий, (темно) синій, (жовто) гарячий, чорно (зем), (проф) спілка, (дерево) обробний, (хімічно) стійкий, (з) під, (на) приклад, тим (то), (аби) коли, дарма (що), (з) посеред, (казна) який.


^ Тема 4. Терміни та термінологія. Розвиток української

медичної термінології.

Актуальність теми: Створення передумов для ефективного засвоєння медичної термінології є гарантом успішної навчальної та майбутньої професійної діяльності медиків.

^ Тривалість заняття: 2 год.

Навчальна мета:

Студент повинен знати: визначення терміна, термінології; походження медичної термінології, етапи розвитку української медичної термінології.

^ Студент повинен вміти: перекладати терміни українською мовою, користуватися термінологічними словниками; оформляти медичну карту хворого.

Поради студенту:

Звернути увагу на поділ термінології (загальнонаукова та спеціальнонаукова), запам’ятати, що кожна галузь науки має свою термінологію. Медичні терміни можуть бути латинського (переважно анатомічна термінологія) та грецького (клінічна термінологія) походження, крім того використовуються терміни-гібриди, складні терміни.

З’ясувати роль та значення терміноелементів при творенні терміна. Особливості вживання власне української термінології, її роль у процесі становлення української наукової термінології та у різноманітних комунікативних процесах.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров'я україни
Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської
Міністерство охорони здоров’я України iconЛекція: “ Правові основи організації охорони здоров'я
Міністерство охорони здоров‘я україни вднзу «українська медична стоматологічна академія» Кафедра соціальної медицини, організації,...
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров’я України Національн ий медичн ий університет ім ені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Ки ївської міської держа вної а дміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров’я україни
Пропедевтики дитячих хвороб. Програми навчальної дисципліни для студентів вищих медичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації”...
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров’я України
Дитяча неврологія”, схваленої Кординаційною науково-методичною радою з післядипломної освіти лікарів І провізорів при Головному управлінні...
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров'я україни донецький національний медичний університет ім. М. Горького збірник алгоритмів стоматологічних маніпуляцій
Рекомендовано цмк з вищої медичної освіти Міністерства охорони здоров`я України як навчальний посібник для студентів стоматологічних...
Міністерство охорони здоров’я України iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи