Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи icon

Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи




Скачати 117.27 Kb.
НазваАнатомо-фізіологічні особливості рухової системи
Дата28.07.2012
Розмір117.27 Kb.
ТипДокументи


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та

медичної психології ім. С.М. Савенка

“______” _______________ 200__ р.

Протокол № ___________


Зав. кафедри нервових хвороб,

психіатрії та медичної психології


Професор В. М. Пашковський



Методичні вказівки

студентам ІV курсу медичного факультету

для самостійної підготовки до практичного заняття

Тема № 2


АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУХОВОЇ СИСТЕМИ^ . МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ РУХОВИХ ФУНКЦІЙ. ПЕРИФЕРИЧНИЙ ТА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ


Навчальний предмет - нервові хвороби

Медичний факультет, ІV курс.

^ Зав. кафедри професор В.М. Пашковський


Методичні вказівки підготувала

к.мед.н., доцент О.Б. Яремчук


Чернівці – 200__


1. Тема: “^ АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУХОВОЇ СИСТЕМИ. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ РУХОВИХ ФУНКЦІЙ. ПЕРИФЕРИЧНИЙ ТА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ.”

Рух - це найбільш універсальний тип реагування живого організму на дію навколишнього світу. Вивчення теми направлено на засвоєння методів дослідження рухової системи в нормі та патології та визначення характеру і рівня пошкодження центрального та периферичного нейронів, що лежить в основі топічної діагностики - основи клінічної неврології. Уміння студентів оцінювати функцію рухової системи має важливе значення для загальної професіональної підготовки лікаря загального профілю та у вивченні інших дисциплін терапевтичного та хірургічного профілю.


2. Тривалість заняття: 2 години

3. Навчальна мета.

3. 1. Знати:

  • Анатомо-фізіологічні особливості рухового аналізатора.

2.2.Вміти:

  • Вміння досліджувати м’язову силу і тонус;

  • Вміння досліджувати глибокі і поверхневі рефлекси;

  • Вміння досліджувати сінкінезії, захисні рефлекси;

  • Вміння досліджувати патологічні рефлекси;

  • Вміння диференціювати центральні і периферичні паралічі;

  • Вміння читати електроміограми.

2.3.Опанувати практичні навички:

  • Дослідити рухову функцію;

  • Визначити рухові порушення (парези, паралічі) з їх особливостями в залежності від рівня пошкодження рухового аналізатора;

  • Розрізняти периферичний і спастичний паралічі.


4.  Поради студенту

Питання, які підлягають розбору та вивченню:

  1. Анатомо-фізіологічні особливості рухового аналізатора.

  2. Формування рухового аналізатора в філогенезі і онтогенезі. Складові елементи аналізатора.

  3. Будова периферичного мотонейрона. Моторні клітини спинного мозку. Передньолатеральні, задньолатеральні, передньомедіальні, альфа-малі і гамма-мотонейрони. Клітини Реншоу. Структура і функція нервово-м’язевих веретен..

  4. Рефлекторний принцип здійснення рухового акту. Організація до­вільного рухового акту.

  5. Анатомофізіологічні особливості пірамідного шляху. Особливості розподілу ходу пірамідного шляху в передній центральній звивині, внутрішній капсулі, стовбурі мозку, спинному мозку. Особливості ходу і формування пірамідного тракту в онтогенезі людини. Взаємозв’язок пірамідного шляху з різними функціональними системами.

  6. Методи дослідження рухових функцій. Огляд. Активні і пасивні рухи. М’язовий тонус. М’язова сила. Рефлекси, патологічні рефлекси. Хода.

  7. Синдроми ураження периферичного мотонейрона.

  8. Синдроми ураження центрального мотонейрона.

  9. Сучасні уявлення про морфофункціональні особливості рухової сфери, включаючи наявність пірамідних клітин в 4, 64 і в інших полях кори головного мозку, а також взаємодію з дублюючими моторними системами.


Всі рухи людини можна поділити на рефлекторні і довільні.

Рефлекторні рухові реакції є безумовними і виникають у відповідь на больові, світлові, звукові та інші подразнення, включаючи і розтяг м'язів.

Ефекторні ділянки довільних рухових систем складаються, як правило, з двох нервових клітин. Тіло першого нейрону (центральний руховий нейрон, або пірамідний) знаходиться в корі прецентральної звивини. Тіла цих пірамідних клітин розташовуються в V шарі прецентральної звивини і в парацентральній дольці (цитоархітектонічне поле 4 за Бродманом). Вперше вони були описані київським анатомом В.А. Бецом в 1874 р. Поле 4 дає біля 40% волокон пірамідного шляху, інші починаються в 6 та 8 полях сенсомоторної ділянки. Аксон пірамідних клітин прямує для утворення синапсу із другим, але вже периферичним руховим нейроном. Цей двонейронний шлях, що з'єднує кору великих півкуль мозку зі скелетною (посмугованою) мускулатурою, клініцисти називають кірково-м’язовим. Сукупність всіх центральних рухових нейронів називають пірамідною системою.

Аксони пірамідних нервових клітин прямують донизу і досередини, зближаючись один з одним. Ці нервові волокна складають променистий вінець (соrоnа гаdiata), після чого збираються в компактний пучок, що утворює частину внутрішньої капсули (сарsula interna). Так називається вузька пластинка білої речовини, що розміщена попереду між головкою хвостатого, сочевицеподібного ядра і таламуса. Місце з'єднання цих двох ніжок під кутом, відкритим латерально, утворює коліно внутрішньої капсули. Волокна пірамідної системи проходять через коліно і передню частину задньої ніжки. Коліно сформоване волокнами, що прямують до рухових ядер черепних нервів (кірково-ядерні), задня ніжка - пучками волокон до спинального сегментарного апарату (кірково-спинномозкові шляхи). З внутрішньої капсули аксони пірамідальних нейронів далі проходять основу ніжки мозку, займаючи середню її частину. В мості мозку пірамідний тракт проходить також в його основі, розділяючись на окремі пучки. В межах мозкового стовбура частина кірково-ядерних волокон переходить на протилежну сторону, після чого вони утворюють синапси з нейронами рухових ядер відповідних черепних нервів.

Інша частина кірково-ядерних волокон залишається на своїй стороні, утворюючи синаптичні зв'язки з клітинами ядер цієї ж сторони. Таким чином, забезпечується двостороння кіркова інервація для окорухових, жувальних м'язів, для верхніх мімічних, м'язів глотки і гортані.

Кірково-спинномозкові волокна на вентральній поверхні довгастого мозку утворюють піраміди довгастого мозку. На межі довгастого мозку із спинним волокна пірамідного пучка переходять на протилежну сторону з формуванням перехресту пірамід.

Більша частина волокон, що перейшла на протилежну сторону, спускається вниз в боковому канатику спинного мозку, формуючи латеральний або перехрещений пірамідний пучок. Невелика частина пірамідних волокон (біля 20%) залишається на своїй стороні і йде вниз в передньому канатику (прямий або неперехрещений пірамідний пучок) переважно до шийних і грудних сегментів спинного мозку. Таким чином, м’язи шиї і тулуба отримують кіркову інервацію з обох боків.

Кіркові центри м'язів кінцівок, тулуба і шиї розміщені в ділянці прецентральної звивини у порядку, зворотному схемі тіла, тобто внизу представлені клітини відповідальні за рухи голови, тулуба, а в верхньому відділі - за нижні кінцівки.

Іншою особливістю рухових областей кори є те, що площа кожної з них залежить не від маси м'язів, а від складності і важливості функції, що виконується цими м’язами. Особливо велика площа рухової області кисті і пальців верхньої кінцівки, а також губ.

Периферичні мотонейрони для верхніх кінцівок розташовуються в шийному потовщенні спинного мозку, для нижніх - в поперековому потовщенні. В грудному відділі знаходяться клітини для м'язів тулубу. Аксони мотонейронів спинного мозку прямують до відповідних м'язів у складі передніх корінців, далі спинномозкових нервів, сплетень і, нарешті, периферичних нервових стовбурів.

^ Пірамідний шлях при різноманітних захворюваннях може перериватися на будь-якій ділянці. Це призводить до втрати довільних рухів в тих або інших групах м'язів. Повне випадіння довільних рухів називають паралічем, ослаблення - парезом. Параліч або парез настає при ураженні як центрального, так і периферичного нейрона, однак ознаки паралічу будуть різними.

Основні симптоми центрального паралічу:

1. Зниження м’язової сили у поєднанні із втратою можливості до тонких рухів.

2. Спастичне підвищення м’язового тонусу.

3. Підвищення сухожилкових рефлексів і зниження або випадіння поверхневих рефлексів.

4. Поява патологічних та захисних рефлексів, синкінезій.

5. Відсутність дегенеративної м’язової атрофії.

Результати дослідження сили скорочення різних м’язових груп оцінюються за шестибальною системою. 5 балів - відсутність порушень, 4 - поступливість м’язів, 3 - обмежені рухи, що переважають силу тяжіння, 2 - незначні рухи, що не переважають силу тяжіння, 1 - ледве помітні рухи кінцівок, 0 - параліч. При м’язовій силі в 4 бали говорять про легкий парез, в 3 бали - про помірний, в 2-1 бал - про глибокий.

При спастичному підвищенні тонусу м’язи напружені, щільні на дотик. При пасивних рухах відчувається опір, особливо на початку руху, що називається симптомом “складного ножа”.

Підвищення м’язового тонусу деякі автори зв'язують із ураженням не власне пірамідних волокон, а їхніх супутників, наприклад кірково-ретикулярних і екстрапірамідних волокон (вони йдуть від клітин зони кори до сітковидного утворення стовбура мозку і далі до -мотонейронів сегментарного апарату спинного мозку).

Якщо розрив пірамідного шляху виник раптово, то подавляється рефлекс м’язів на розтяг. Це означає, що спочатку параліч є в’ялим. Через декілька днів і навіть тижнів рефлекс м’язів на розтяг відновлюється і посилюється, особливо у згиначах руки і розгиначах ноги.

Глибокі рефлекси посилюються, розширюються їх рефлексогенні зони, у крайніх випадках з’являються клонуси.

Патологічні рефлекси, які є проявом спастичності з боку пальців руки або ноги, є досить постійними і практично дуже важливими ознаками ураження центрального рухового нейрона. Патологічні рефлекси частіше проявляються на нижніх кінцівках і поділяються на 2 групи - розгинальні (екстензорні) і згинальні (флексорні). Серед розгинальних рефлексів найбільше діагностичне значення має рефлекс Бабінського. Він є одним із самих важливих симптомів, що вказує на ураження центрального рухового нейрона і є спотвореним підошовним рефлексом. Інші патологічні рефлекси розгинального типу проявляються таким же руховим ефектом - розгинанням I пальця ноги. Розрізняються вони за характером і місцем прикладання подразника. До них відносяться: рефлекси Оппенгейма, Гордона, Шефера, Чеддока та ін. До згинальних патологічних рефлексів - згинання І та інших пальців ноги - відносяться наступні рефлекси: Россолімо, Бехтєрева-Менделя, Жуковського, Гоффманна та ін.

Захисні рефлекси (рефлекси спинального автоматизму) також характерні для центральних паралічів. Вони являють собою мимовільні тонічні синергічні рухи в кінцівках, що виникають у відповідь на інтенсивні подразнення рецепторів шкіри або глибших тканин. Серед них можна виділити захисний (вкорочувальний) рефлекс Бехтєрева-Марі-Фуа, стегновий рефлекс Ремака, вкорочувальний рефлекс Давиденкова.

Ознакою ураження центрального рухового нейрона служить наявність патологічних синкінезій (супутніх, в нормі гальмівних рухів). Їх прийнято поділяти на глобальні, координаторні і імітаційні (контрлатеральні).

Глобальні синкінезії це мимовільні рухи паралізованих кінцівок, що виникають при сильному тривалому напруженні м’язів здорової кінцівки. Координаторні - мимовільні скорочення паретичних кінцівок при спробі довільного скорочення інших, функціонально пов’язаних з ними м’язів. До них відноситься так званий тібіальний феномен Штрюмпеля, симптом Райміста, синкінезія Бабінського, феномени Нері і Кліппеля-Вейля. Імітаційні – мимовільні рухи однієї кінцівки, які імітують вольові рухи іншої.

Таким чином, спастичний параліч завжди свідчить про ураження центральної нервової системи.

Симптоми ураження периферичного рухового нейрона:

1. Пониження м’язової сили.

2. Пониження м’язового тонусу.

3. Пониження або повне зникнення глибоких рефлексів.

4. Поява атрофії м'язів.

Такий симптомокомплекс носить назву млявого, або атрофічного паралічу.

Ураження периферичного нерва визиває периферичний параліч на ділянці м’язів, які інервуються даним нервом з болями і розладами чутливості. Ураження шийного, плечового, поперекового і крижового сплетень дає також поєднання периферичних паралічів, болю і розладів чутливості.

При руйнуванні клітин передніх рогів в шийному потовщенні розвивається периферичний параліч верхніх кінцівок (верхня млява параплегія). Зустрічається ураження мотонейронів на всьому протязі спинного мозку, що клінічно проявляється паралічем як верхніх, так і нижніх кінцівок - млява тетраплегія, але вже без болю і без розладів чутливості із фібрилярними або фасцикулярними посмикуваннями.

^ Слід відзначити, що існують різні варіанти паралічів (парезів), такі як органічний, пірамідний, рефлекторний і функціональний.

Органічний параліч розвивається при змінах структури центрального або периферичного рухового нейрона внаслідок різних причин. Варіанти органічного паралічу: центральний, периферичний і змішаний, тобто коли водночас в одній кінцівці виявляються ознаки ураження периферичного і центрального мотонейрона.

Пірамідний синдром - різке підвищення рефлексів та поява патологічних рефлексів без зниження м’язової сили.

Рефлекторний синдром характеризується пожвавленням глибоких рефлексів без патологічних рефлексів при достатній м’язовій силі. Це буває при частковому ураженні кірково-м’язового шляху.

Функціональний параліч пов'язаний із впливом психогенних чинників, що призводять до нейродинамічних порушень в центральній нервовій системі і зустрічається головним чином при істерії. При такому паралічі не змінюються трофіка і тонус м'язів, зберігаються глибокі рефлекси, будуть відсутні патологічні знаки.

При проведенні клінічного неврологічного обстеження хворих виникає дуже важливе, ключове питання в неврології про топічну діагностику, або іншими словами локалізацію осередку ураження. І тільки на цій основі можна поставити правильний клінічний та провести диференціальний діагноз, вибрати напрям лікування. При визначенні локалізації патологічного осередку використовують критерії локалізації рухових порушень, дуже важливим є визначення чутливих уражень, екстрапірамідні, мозочкові порушення та ін. Але разом з тим, сучасний лікар для підтвердження клінічного заключення також повинен широко використовувати новітні лабораторні та інструментальні методи дослідження.


^ 5. Контрольні питання:

  • Анатомо-фізіологічні особливості пірамідного шляху.

  • Що таке м’язовий тонус?

  • Як дослідити рухові функції кінцівок?

  • Як дослідити силу і тонус м’язів?

  • Які симптоми периферичного паралічу?

  • Які симптоми центрального паралічу?

  • В чому заключається зміна електрозбудливості м’язів “реакція переродження”?

  • Що таке моноплегія, геміплегія, параплегія і тетраплегія?

  • Міастенічна і міотонічна реакції.

  • Які симптоми складають картину центрального паралічу?

  • Які характерні ознаки спастичної гіпертонії м’язів?

  • Яке діагностичне значення патологічних рефлексів?

  • Що таке синкінезіі? Види синкінезій.

  • Електроміографія при периферичному і центральному паралічі.


Література

Основна:

  1. Богородинский Д.К., Скоромец А.А., Шварев А.И. Руководство к практическим занятиям по нервным болезням. - М., 1977. – 325 с.

  2. Триумфов А.В. Топическая диагностика зоболеваний нервной системы. - М., 1996. – 248 с.

  3. Агте Б.С. Методы исследования в неврологии. – К.: Здоров’я, 1998, - 110 с.

  4. Ромоданов А.П., Мосийчук Н.М., Холопченко Э.И. Атлас топической диагностики заболеваний нервной системы. – Киев. - 214 с.

  5. Сандрыгайло Л.И. Анатомо-клинический атлас по невропатологии. - Минск, 1986. – 267 с.

Додаткова:

  1. Кроль М.Б., Федорова Е.А. Основные невропатологические синдромы. - М., 1966. – 512 с.

  2. Дуус П. Топический диагноз в невропатологии: Пер. с нем. – М., 1996. – 380 с.

  3. Практическая неврология / Под ред. И.С. Зозули. – К., 1997. – 216 с.

  4. Чернецький В.К., Кричун І.Я., Паляниця В.М., Прасол Ю.Г. Анатомо-фізіологічні особливості, методи дослідження та діагностики рівня пошкодження різних відділів нервової системи. (Метод. вказівка для студентів з загальної неврології). – Чернівці, 1995. – 87 с.

  5. Чернецький В.К. Методи дослідження в клініці нервових хвороб (Посібник для студентів медичних вузів, лікарів-інтернів та невропатологів). – Чернівці, 1997. – 100 с.





Схожі:

Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи iconПротокол №
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи. Методика дослідження рухових функцій у дітей різних вікових груп. Периферичний...
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи iconАнатомо-фізіологічні особливості сечової системи
Вміти діагностувати патологічні стани сечовидільної системи у дітей на основі знання анатомо-фізіологічних особливостей та симптомів...
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи iconТематичний план практичних занять
Клінічна анатомія спинного мозку. Спинальне рефлекторне кільце. Міотатичний рефлекс. Альфа- та гамма-мотонейрони, клітини Реншоу....
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи icon“Затверджено”
Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження серцево-судинної системи у дітей
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи iconКалендарний план лекцій з пропедевтичної педіатрії для студентів 3-го курсу на весняний семестр 2008/2009 навчального року
Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей. Семіотика синдромів гіпер- І гіпофункції окремих ендокринних залоз...
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи iconКалендарний план лекцій з пропедевтичної педіатрії для студентів 3-го курсу спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія» на весняний семестр 2009/2010 навчального року
Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей. Семіотика синдромів гіпер- І гіпофункції окремих ендокринних залоз...
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи icon„затверджено
Анатомо-фізіологічні особливості, методи клінічного обстеження, лабораторні та інструментальні методи дослідження, семіотика ураження...
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи iconТематичний план лекцій
Анатомо-фізіологічні особливості дітей з позицій анестезії та іт. Особливості анестезіологічного забезпечення І інтенсивної терапії...
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи icon“Затверджено”
Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження органів травлення у дітей
Анатомо-фізіологічні особливості рухової системи iconЖіночих статевих органів
Гінекологія (від §упе жінка, 1о§оз вчення, наука) розділ клінічної медицини, що вивчає анатомо-фізіологічні особливості жіночої статевої...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи