\" затверджено \" icon

" затверджено "




Скачати 181.03 Kb.
Назва" затверджено "
Дата13.07.2012
Розмір181.03 Kb.
ТипДокументи









" ЗАТВЕРДЖЕНО "

на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та медичної психології

“______” _______________ 200__ р.


Протокол № ______


Зав. кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології

д. м. н., професор В. М. Пашковський



МетодичнІ ВКАЗІВКИ

^ СТУДЕНТАМ IV КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


ТЕМА № 25


"ІНФЕКЦІЙНІ УРАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. ПЕРВИННІ ЕНЦЕФАЛІТИ. ПОЛІСЕЗОННІ ЕНЦЕФАЛІТИ. Герпетичний енцефаліт."


^ Навчальний предмет - нервові хвороби.

Медичний факультет, ІV курс.

Зав. кафедри, професор В. М. Пашковський


Методичну розробку склав

к.м.н., доцент Жуковський О.О.


Чернівці-200__

1. ТЕМА: "Інфекційні ураження нервової системи. Первинні енцефаліти. Полісезонні енцефаліти."


В останні роки у нас і за кордоном отримано перемогу над цілим рядом інфекційних хвороб, в тому числі і нейроінфекції, розкриті їх етіопатогенетичні основи та заходи профілактики (поліомієліт, кліщовий енцефаліт). Однак, алергізація, зниження імунологічної реактивності населення та недостатньо ефективне попередження ряду інфекцій (грип), дає ще великий відсоток вторинних енцефалітів.

Змінилась клінічна картина епідемічного енцефаліту, що змусило виділити нові, сучасні його форми. Це потребує глибокого знання студентами нейроінфекцій, як їх гострого періоду, так і залишкових явищ.




2. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 години.


^ 3. НАВЧАЛЬНА МЕТА


3.1. Знати:

  • етіологію і патогенез інфекційних уражень нервової системи;

  • методику обстеження хворих з інфекційними ураженнями нервової системи:

  • діагностику інфекційних уражень нервової системи:

  • принципи сучасної патогенетичної терапії даних захворювань.


3.2. Вміти:

  • діагностувати інфекційні енцефаліти;

  • оцінювати результати додаткових обстежень;

  • проводити диференційну діагностику між енцефалітами різної етіології;

  • скласти схему лікування інфекційних уражень нервової системи.


^ 3.3. Опанувати практичні навички:

  • збирати скарги та епідеміологічний анамнез при інфекційних захворюваннях нервової системи;

  • виявляти симптоми енцефаліту;

  • аналіз даних цереброспинальної рідини;

  • розшифровка ЕЕГ, РЕГ, КТ, МРТ, краніограм;

  • скласти схему лікування енцефалітів в гострий та хронічній стадії;

  • планувати профілактичні заходи по попередженню інфекційного ураження нерво­вої системи.



^ 4. ПОРАДИ СТУДЕНТУ:

Інфекційні захворювання ЦНС – одна з найбільш частих форм неврологічної патології. В останні десятиріччя завдяки впровадженню нових діагностичних технологій і потужних антибактеріальних і противірусних препаратів досягнуті значні успіхи в лікуванні ще донедавна летальних захворювань. В той же час розширилися спектри збудників інфекційних захворювань нервової системи, почастішали змішані, атипічні форми, встановлені нові, вірусоподібні агенти (пріони).

Відповідно до етіологічного фактора нейроінфекції поділяють на вірусні та бактеріальні. Збудник, потрапляючи в організм, може відразу проникнути у нервову систему та викликати у ній запальний процес або зумовити розвиток загальної інфекції з наступним залученням нервової системи. Ця обставина стала приводом для поділу нейроінфекцій на первинні (епідемічний енцефаліт, кліщовий, герпетичний енцефаліт, менінгококовий менінгіт) та вторинні (туберкульозний менінгіт, поствакцинальний, ревматичний енцефаліт та ін.) захворювання нервової системи.
^

ГОСТРІ ЕНЦЕФАЛІТИ


Використовуючи термін “енцефаліт”, необхідно постійно пам'ятати про те, що категоричний поділ інфекцій ЦНС за анатомічним принципом далеко не завжди можливий. При будь-якому інфекційному процесі ураженими можуть бути різні структури нервової системи. У зв'язку з цим широко використовуються такі терміни, як менінгоенцефаліт або енцефаломієліт, які більш точно відображають анатомічне поширення патологічного процесу.

Енцефалітам, викликаним нейротропними вірусами, властиві епідемічність, контагіозність, сезонність і кліматогеографічні особливості поширення. За поширеністю патологічного процесу виділяють енцефаліти з переважним ураженням білої речовини – лейкоенцефаліти (група підгострих прогресуючих лейкоенцефалітів), енцефаліти з переважним ураженням сірої речовини – поліоенцефаліти (гострий поліомієліт, епідемічний летаргічний енцефаліт); енцефаліти з дифузним ураженням нервових клітин і провідних шляхів головного мозку – паненцефаліти (кліщовий енцефаліт, комариний). У залежності від переважної локалізації їх ділять на стовбурові, мозочкові, мезенцефальні, діенцефальні. Вони можуть бути дифузними і осередковими, за характером ексудату – гнійними і негнійними.

Виділяють первинні і пост- або параінфекційні (вторинні) енцефаліти. У основі розвитку первинного енцефаліту лежить ураження мозку, що викликане безпосереднім проникненням інфекційного агента через гематоенцефалічний бар'єр. Так звані постінфекційні (вторинні) гострі енцефаліти характеризуються перивенозною інфільтрацією і дифузною демієлінізацією, що виникають як результат імунних реакцій. Приблизно 50% усіх випадків енцефалітів – це вторинні ураження. Дуже велике число мікроорганізмів може стати причиною гострого енцефаліту. Однак у розвинених країнах переважна більшість випадків первинного енцефаліту обумовлена вірусною інфекцією.

Існують клінічні симптоми, що дозволяють поставити загальний діагноз енцефаліту. Початок захворювання характеризується продромальним періодом, що властивий всім інфекційним захворюванням, з розвитком підвищеної температури, лихоманки. Як правило, далі виявляються менінгеальні знаки. На додаток до таких ознак, як головний біль, лихоманка і ригідність шийних м'язів, при енцефаліті виявляються ознаки ураження паренхіми головного мозку: порушення свідомості від легкої сплутаності до глибокої коми, зміни вищих психічних функцій, дезорієнтація. Осередкові неврологічні знаки (пірамідні симптоми, координаторні порушення і чутливі розлади) можуть зустрічатися в найрізноманітніших комбінаціях.

Окрім типової клініки енцефаліту, часто зустрічаються асимптомні, абортивні форми, рідше – блискавичні.

При проведенні диференціальної діагностики першочерговою задачею є виключення станів, клінічно схожих із гострим енцефалітом: туберкульозного і грибкового менінгітів, абсцесу мозку, церебрального васкуліта, системного червоного вовчака.

При дослідженні цереброспинальної рідини виявляють підвищений тиск, лімфоцитарний плеоцитоз (від 10 до 2000 клітин у 1 мм3); при великих вогнищах некрозу виявляються еритроцити. При КТ і МРТ можуть спостерігатися запальні вогнища.

Ідентифікацію інфекційного агента проводять за допомогою бактеріологічних і серологічних методів. Етіологія гострого енцефаліту залишається нез'ясованою приблизно в 50% випадків.

Лікування проводиться відповідно до загальних принципів інтенсивної терапії, включаючи заходи щодо боротьби з набряком мозку і протисудомною терапією. Питання про застосування кортикостероїдів при енцефалітах дотепер залишається невирішеним, тому що не отримано переконливих даних на користь їхньої ефективності. Специфічне лікування можливо лише в рідких випадках.

^ Кліщовий весняно-літній енцефаліт. Кліщовий весняно-літній (тайговий) енцефаліт є гострим первинним вірусним захворюванням, що характеризується раптовим початком, лихоманкою, важким ураженням ЦНС. Відноситься до природно-осередкового захворювання людини.

Епідемічні спалахи кліщового енцефаліту вперше стали реєструватися в 1933-1934 р. на Далекому Сході в районі Хабаровська. Надалі було показано, що це захворювання зустрічається не тільки на Далекому Сході, але також в Україні (зокрема в Чернівецькій області) та інших європейських країнах.

Етіологія. Вірус кліщового енцефаліту відноситься до групи арбовірусів, що передаються іксодовими кліщами. Цей вірус чутливий до високої температури і при кип'ятінні гине протягом 2-3 хв. При низькій температурі і навіть при заморожуванні він залишається життєздатним. Вірус чутливий до дезинфікуючих засобів. Є нейротропним і постійно виділяється з речовини мозку. Захворювання викликає стійкий імунітет, що зберігається протягом усього життя перехворілого. В організм людини вірус потрапляє через укус кліща. Безпосередньо заразитися від хворого кліщовим енцефалітом неможливо.

Епідеміологія. Улюбленими місцями розташування кліщів є старі ліси з високою травою і чагарником. У природі резервуаром вірусу є дрібні тварини і птахи. З домашніх тварин найбільш чутливі до захворювання кози.

Захворювання носить виражений сезонний характер (весняно-літній), що безпосередньо зв'язано з періодом активності кліщів. Як правило, хворі добре пам'ятають, чи був укус кліща. Існує й інший шлях проникнення інфекції в організм людини – аліментарний – при вжитку в їжу сирого козячого молока.

Патогенез. Інкубаційний період триває 8-20 днів. При аліментарному способі зараження інкубаційний період коротше – 4-7 днів. Захворювання можливе в будь-якому віці, але частіше в 30-40 років.

Вираженість клінічних симптомів, важкість перебігу на Далекому Сході більш значна, ніж в інших країнах. Тому існує уявлення про два варіанти кліщового енцефаліту – східний – з більш важким перебігом і західний – із доброякісним.

Клініка. Захворювання, як правило, починається гостро з різкого підйому температури до 39-40 °С, ознобу, сильного головного болю, нудоти і блювання.

В залежності від переважання тих чи інших симптомів виділяють наступні клінічні форми: менінгеальну, поліомієлітичну, енцефалітичну (в тому числі стовбурову, геміпаретичну, гіперкінетичну та ін.), полірадикулоневритичну.

На 2-4-й день захворювання приєднуються виражені менінгеальні явища. Через слабість м'язів шиї розвивається «звисаюча» голова. Це один із найбільш характерних симптомів паралітичної форми кліщового енцефаліту. Нерідко зустрічається бульбарний синдром із дизартрією, атрофією язика. У цереброспинальній рідині виявляється помірний лімфоцитарний плеоцитоз, незначне підвищення вмісту білка.

Наприкінці 2-го тижня наступає період реконвалесценції. У одних випадках відновлення рухових функцій може бути повним, в інших – залишається грубий інвалідизуючий дефект: часто зберігається «звисаюча» голова, що є типовим симптомом резидуального періоду.

Основною клінічною формою хронічного періоду є кожевніковська епілепсія, яка проявляється постійними міоклонічними посмикуваннями в групах м’язів

Діагностика. У діагностиці кліщового енцефаліту значну роль грає з'ясування епідеміологічних даних, інформація про перебування хворого в епідемічному вогнищі у весняно-літній період. Винятково важливі вказівки на укус кліща.

Лікування. У якості етіотропного лікування використовують гомологічний гама-глобулін, титрований проти вірусу кліщового енцефаліту; сироватковий імуноглобулін, отриманий із плазми донорів, що проживають у природних вогнищах. У гострий період важливе значення має симптоматична, детоксикаційна терапія, підтримка водно-електролітного балансу.

Профілактика. Головну роль відіграє вакцинація тканинною інактивованою вакциною.

^ Епідемічний енцефаліт Економо. Захворювання носило епідемічний характер наприкінці першої світової війни. В даний час зустрічається вкрай рідко. Визивається, мабуть, фільтруючим вірусом. У перебігу епідемічного енцефаліту розрізняють дві стадії – гостру і хронічну.

Захворювання може виникати гостро, але частіше починається поступово. Найбільш характерними симптомами є підвищена сонливість і окорухові порушення. Хворий може спати в будь-яких, іноді цілком не підхожих умовах. Саме ця особливість енцефаліту послужила підставою для визначення його як “летаргічний енцефаліт”.

Окорухові розлади виявляються частіше усього диплопією, рідше зустрічається ядерна або надядерна офтальмоплегія. Часто відсутня або знижується реакція зіниць на конвергенцію й акомодацію.

Гостра стадія захворювання може закінчитися повним видужанням. Типова картина хронічної стадії енцефаліту – синдром паркінсонізму. Специфічним симптомом енцефалітичного паркінсонізму в минулому вважали окулогірні кризи.

Специфічних методів лікування гострої стадії епідемічного енцефаліту не існує. Лікування постенцефалітичного паркінсонізму аналогічно лікуванню хвороби Паркінсона.

^ Герпетичний енцефаліт. Герпетичний енцефаліт являє собою найбільш часту і важку форму спорадичного гострого первинного енцефаліту. Він зустрічається рівномірно протягом усього року в усіх країнах світу, частіше вражаючи людей старше 40 років. У переважній більшості випадків збудником енцефаліту є вірус простого герпесу типу 1. Цей вірус знаходять приблизно у 70-90% дорослих людей.

Характерним для герпетичного енцефаліту є переважна локалізація ураження в медіальній частині скроневих долей (особливо в області гіпокампа) і в нижній орбітальній частині лобових долей.

Клініка. Клініка герпетичного енцефаліту в цілому не відрізняється від клініки будь-якого іншого гострого вірусного енцефаліту. Відносно характерними для даного захворювання є генералізовані епілептичні припадки вже на ранній стадії хвороби й особливо осередкові симптоми, що вказують на ураження скроневих і лобових долей: нюхові і смакові галюцинації, аносмія, парціальні складні епілептичні припадки, розлади пам'яті, афазія, геміпарези. При відсутності лікування в 50-70% наступає летальний кінець.

На ранній стадії, ще до розвитку виражених неврологічних проявів, діагноз можна поставити за допомогою КТ і особливо МРТ, що виявляють запальні зміни, набряк, а іноді дрібні крововиливи в скроневих і лобових областях.

На підставі даних клініки і перерахованих вище методів дослідження можна лише імовірно припустити наявність герпетичного енцефаліту. Достовірна прижиттєва діагностика можлива лише за допомогою біопсії мозку. Варто підкреслити, що наявність herpes labialis не є діагностичною ознакою герпетичного енцефаліту.

Лікування. Герпетичний енцефаліт – один із небагатьох енцефалітів, при яких є ефективна специфічна терапія. Препаратом вибору є ацикловір (віролекс, зовіракс). Він уводиться 3 рази на добу в разовій дозі до 10 мг/кг кожні 8 г.

Так як уведення ацикловіра, як правило, не супроводжується серйозними побічними реакціями, показано негайне призначення препарату при будь-якій підозрі на герпетичну природу енцефаліту, тобто практично в кожному випадку важко перебігаючого гострого енцефаліту неясної етіології. Важливе значення має також патогенетична і симптоматична терапія, спрямована на підтримку водно-мінерального балансу, боротьбу з набряком мозку, а при наявності епілептичних припадків включається також застосування протисудомних препаратів.

Прогноз. Застосування ацикловіру дозволяє знизити рівень смертності з 70 до 25%, а серед хворих, які вижили збільшити з 5 до 40% частку тих із них, хто видужує цілком або з незначними неврологічними порушеннями.

Пропонуються задачі для розв'язання в домашніх умовах зі збірників:

  • Неймарк Е. З., Багрий Е. А., Стяжкина Л. В. Семиотика и топическая диагностика заболеваний нервной системы.– К.: Вища школа, 1986.– 56 с.

  • Кореневская А. А., Пригун П. П. Задачи по курсу нервных болезней.– Минск: Высшая школа.– 1981. – 118 с.

  • Чернецький В. К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб.– Чернівці, 1998.– 120 с.


^ 5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Сучасні уявлення про нейроінфекції. Гематоенцефалічний бар’єр. Бар’єрна функція периваскулярної астроцитарної макроглії. Значення астроцитів в забезпеченні дренажної функції. Патогенез набряку мозку при нейроінфекціях.

  2. Уявлення про нейротропізм. Споріднення нуклеїнових кислот вірусу з нуклеїновими кислотами ядра нервової системи. Тканинний тропізм, пантропізм. Значення реакції організму у виникненні та розвитку нейроінфекцій. Роль інтерферону. Імунологічні та автоімунні зміни.

  3. Класифікація енцефалітів. Первинні та вторинні енцефаліти. Поліоенцефаліти, паненцефаліти.

  4. Загальномозкові, вогнищеві, загальноінфекційні симптоми енцефалітів.

  5. Первинні енцефаліти. Епідемічний енцефаліт Економо. Етіологія, патогенез, клініка. Неврологічні синдроми гострої та хронічної стадії епідемічного енцефаліту. Лікування. Принципи консервативного та оперативного лікування постенцефалітичної стадії.

  6. Кліщовий енцефаліт. Етіопатогенез, клініка. Форми кліщового енцефаліта: менінгеальна, полімієлітична, енцефалітична, стовбурова, церебральна, хронічна. Лікування, профілактика.

  7. Комариний енцефаліт. Етіопатогенез, клініка. Церебральна, менінгеальна, абортивна форми. Лікування, профілактика.


Література:


Основна:


  1. Гусев Е.И., Гречко В.Е., Бурд Г.С. Нервные болезни. - М.:"Медицина", 1988. – 623 с.

  2. Конспекти лекцій.

  3. Мартынов Ю. С. Нервные болезни. - М.: "Медицина", 1988. – 495 с.

  4. Михеєв В. В., Мельничук П. В. Нервные болезни.– М.: "Медицина", 1989.– 544 с.

  5. Нервові хвороби / За ред. О. А. Яроша. – К.: " Вища школа", 1993. - 472 с.

  6. Скоромец А. А., Скоромец Т.А. Топическая диагностика заболеваний нервной системы: Руководство для врачей / 2-е издание. – СПб.: "Политехника", 1996. – 320 с.


Додаткова:


  1. Болезни нервной системы / Под ред. Н. Н. Яхно, Д. Р. Штульмана, П. В. Мельничу­ка.– М.: "Медицина", 1995.– Том 2. – 654 с.

  2. Вейнер Г., Левитт Л. Неврология. – Москва:"ГЭОТАР МЕДИЦИНА", 1998. – 256 с.

  3. Дифдиагностика нервных болезней: Руководство для врачей / Под ред. Акимова Г. А.– СПб.: "Гиппократ", 1997. – 608 с.

  4. Дуус П. Топический диагноз в неврологии. Анатомия, физиология, клиника.– М.: "Вазар-Ферро", 1996. – 400 с.

  5. Карлов В. А. Неврология: Руководство для врачей.– М.: ООО "Медицинское информационное агенство", 1999. – 624 с.

  6. Карлов В.А. Терапия нервных болезней. – М., 1996. – 652 с.

  7. Леонович А.Л., Казакова О.В. Невропатология. – Минск: "Навука і тэхніка", 1996. – 300 с.

  8. Лудянский Э.А. Руководство по заболеваниям нервной системы. – Вологда, 1995. – 423 с.

  9. Практическая неврология: неотложные состояния /Под ред. И.С.Зозули. – Киев: "Здоров'я", 1997. – 214 с.

  10. Самуельс М. Неврология. – М.,1997. - 640 с.

Схожі:

\" затверджено \" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\" затверджено \" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\" затверджено \" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\" затверджено \" iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
\" затверджено \" icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
\" затверджено \" iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
\" затверджено \" iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
\" затверджено \" iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
\" затверджено \" iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
\" затверджено \" iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
\" затверджено \" iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи