Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології icon

Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології




НазваОкр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології
Сторінка1/6
Дата28.07.2012
Розмір1.03 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6

ПРОГРАМА

ВСТУПНОГО ІСПИТУ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ СОЦІОЛОГІЯ»

ОКР МАГІСТР

«ЗАГАЛЬНА ТЕОРIЯ СОЦIОЛОГІЇ»

Науковий статус соціології

Форми та засоби взаємодії людей у віддзеркаленні філософії, психології, політології. Критерії науковості соціології. Сутність та різність проявів «соціального». Соціальна реальність та структура соціологічного знання. Поняття теоретичної соціології. Спеціальні соціологічні теорії. Рівень конкретних досліджень у структури соціологічного знання. Функції соціології. Предмет соціології й професійна соціологічна діяльність.

^ Категорії та ключові поняття соціологічної науки. Форми та типи організації соціального життя (теорії структур)

Принципи побудови та класифікації соціальних спільнот. Операціоналізація категорії «суспільство» у інструментарії соціологічного дослідження. Поняття «соціальний інститут». Еволюція соціальних інститутів, зміна місця та ролі соціальних інститутів в системі взаємодій «індивід-суспільство». Громадські та недержавні організації на відміну від соціальних інститутів. Роль громадських організацій в демократизації суспільного життя. Соціальні та соцієтальні системи.

^ Категорії та ключові поняття соціологічної науки. Механізми солідаризації. Персоніфікація типу соціальності.

Соціальна взаємодія. Соціальна дія. Соціальна комунікація. Потреби, установки, цінності як базис соціальної взаємодії та соціальної дії. Операціоналізація категорії «цінність» у соціальних уявленнях та ідеологіях. Відмінність понять «цінності – ціннісні категорії». Соціальна поведінка та соціальна діяльність. Ціннісно-нормативні механізми соціальної регуляції діяльності. Типологія соціальної діяльності. Особистість у системі інституціональних взаємодій. Самоідентифікація та саморегуляція особистості. Позиційне та диспозиційне вимірювання. Загальне та відмінне у поняттях соціальних відносин та суспільних відносин. Соціальна свобода та соціальна залежність як форми існування соціальних відносин. Класифікація видів соціальних відносин. Ідентичності (транснаціональна, регіональна, національно-територіальна, цивільна, етнічна) й проблеми інтеграції соціуму.

^ Соціальні зміни й соціальний розвиток (теорії змін)

Поняття «Функціонування – розвиток – самоорганізація». Соціальний порядок і соціальна зміна в теоретичних напрямах функціоналізму й структуралізму. Еволюція структурно-функціонального підходу в аналізі соціальної реальності. Визначення соціальної структури. Гармонізація основних підсистем суспільства. Відвертість соціальної системи в інтерпретації Т. Парсонса. Функціональні вимоги Р. Мертона. Системний аналіз. Соціальні структури й внутрішні структурні зміни.

Процесуальна сторона розвитку суспільства. Виникнення інновацій як елементів розвитку. Стадії й форми прояву інновацій у стабільних i кризових суспільствах.

Поняття соціального закону. Динамічні й статистичні закони. Загальні соціологічні закони й специфічні закономірності. Показники й індикатори розвитку суспільного життя в глобальному масштабі (Доповіді ООН про розвиток людського потенціалу). Соціальні показники виробничої й невиробничої діяльності. Теоретичні принципи емпіричної обґрунтованості проблем суспільного розвитку, що висуваються до дослідження.

^ «ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ»


Теорія та історія соціального управління.

Соціальне управління як галузь наукового знання. Предмет та об’єкт соціального управління. Структура та роль соціального управління у функціонуванні та розвитку суспільства. Сутність управління. Основні види та форми соціального управління. Суб’єкт та об’єкт соціального управління. Класифікація видів соціального управління та їх характеристики. Основні умови виникнення соціального управління. Основні наукові школи, теорії та концепції соціального управління (А. Сміт, Р. Оуен, Ф. Тейлор, А. Файоль, Ф. та Л. Джилберті, М. Блюмфільд,М. Вебер, Е. Мейо, А. Маслоу, Д. Макгрегор, А. Гастєв). Роль економічних, соціальних, гуманістичних факторів у формуванні основ соціального управління та відповідних соціальних інститутів. Характеристика основних форм управління суспільством. Сучасні тенденції теорії та практики соціального управління. Сутність та особливості поняття законів соціального управління.Поняття соціальних законів та закономірностей. Основні закони соціального управління. Сутність поняття соціальної доктрини. Сутність, зміст та структура принципів соціального управління. Класифікація принципів соціального управління. Сутність, зміст та види основних функцій соціального управління. Циклічний характер процесу соціального управління. Методологічна база теорії та практики соціального управління. Сутність методів соціального управління. Класифікація методів соціального управління (соціальні, соціально-психологічні, економічні,організаційно-адміністративні, самоуправління). Методи всезагального управлінського впливу та безпосередньої управлінської діяльності. Методи прямого та непрямого впливу. Одноосібні та колективні методи соціального управління.


^ Система соціального управління.

Сутність системного підходу в управлінні. Основні підходи до вивчення управлінських систем: конкретно-історичний, комплексний, аспектний, системний. Поняття про систему соціального управління та характеристика його підсистем та елементів. Властивості системи соціального управління. Сутність та зміст управлінських відносин. Структура і характер управлінських відносин. Види і рівні управлінських відносин. Суб’єктно-об’єктний базис управлінських відносин. Місце та роль управлінських відносин у системі суспільних відносин. Стилі та типи управління. Формальні та неформальні управлінські відносини. Управлінські відносини центризму та самоуправління, субординації та координації, влади та підпорядкування. Управлінські відносини відповідальності, організації, дисципліни, ініціативи.

Сутність та зміст соціальної ефективності управління в суспільстві. Критерії та показники ефективності управління. Рівні соціальних критеріїв: загальна соціальна ефективність систем управління,спеціальна соціальна ефективність управління, конкретна соціальна ефективність управлінських зусиль. Сутність та види аналізу і оцінювання ефективності управління. Соціальний контроль за управлінською діяльністю. Комплексний характер результатів соціального управління.


^ Цілепокладання в управлінні.

Сутність і зміст соціального програмування, проектування, прогнозування, моделювання, цілепокладання, соціальної координації,мотивації, контролю. Інформаційне забезпечення соціального управління. Поняття комплексної програми соціального управління. Сутність та завдання цілепокладання. Стратегічне управління. Рівні управлінської стратегії. Складники стратегічного плану. Стратегія – ресурс антикризового управління. Причини соціальних криз та способи їх подолання. Типи та види управлінських рішень. Рівні прийняття управлінських рішень (рутинний, селективний, адаптаційний, інноваційний). Сутність, зміст та структура технологій соціального управління. Форми і види технологій соціального управління. Наукова класифікація технологій соціального управління. Інформаційні технології в системі соціального управління. Інноваційні технології соціального розвитку. Формування управлінської культури у ХХІ столітті.

^ «СОЦІАЛЬНА ІНЖЕНЕРІЯ ТА СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ»


Передумови розвитку соціоінженерних ідей і основи соціоінженерної діяльності

Передумови формування соціоінженерних знань Тектологія А. Богданова. Розвиток соціальної інженерії в Європі. Учення К. Поппера про «часткову» соціальну інженерію та соціальні технології. Праксеологія

Фундаментальна та прикладна наука. Теоретична та емпірична соціологія. Емпірична та прикладна соціологія. Гуманітарні принципи та соціальна інженерія.. Синергетика та соціальна інженерія.

Соціальна інженерія як область прикладної соціології. Об`єкт та предмет. Його місце в системі соціологічних та суспільних наук. Категорії та поняття соціальної інженерії як науки. Методи, основні форми та напрямки соцiоiнженерної діяльності.

Специфіка соцiоiнженерного підходу в соціології. Поняття штучного. Функції соцiоiнженерної діяльності: конструктивна, проективна, органiзацiйно-технологiчна, управлінська, інноваційна.

Види, методи та засоби соцiального впливу. Основнi характеристики алгоритму: конструктивнiсть, масовиднiсть, детермiнованiсть, об’єктивнiсть, доступнiсть. Поняття ритму соцiальних явищ та процесiв. Протирiччя алгоритмiзацiї соцiальних процесiв.

^ Засоби соцiоiнженерної дiяльностi.

Соцiальна дiагностика в системi засобiв соцiальної iнженерiї. Рiзновиди соцiальної дiагностики.

Поняття соціального проекту. Специфiка соцiального проектування. Функцiї соцiального проектування. Типологія соціальних проектів: типи проектів за характером змін, які проектуються: інноваційні і підтримуваючи. Типи проектів за напрямком діяльності: освітні, науково-технічні, культурні, молодіжні. Типи проектів за масштабами: мікропроекти, малі проекти, мегапроекти. Типи проектів за терміном реалізації: коротко- середне- довгострокові. Методи проектування: мозкова атака, метод синектикі, ділова гра, метод фокальних об’єктів, ТРІЗ, Метод контрольних питань, сценарний метод.

Конструктивістський підхід у соціології, конструктивістська парадигма. Співвідношення понять: проектування, конструювання та винахідництво.

Поняття «соціальне програмування» та «соціальна програма». Соціальна програма як система дій (заходів) по реалізації соціального проекту.

Поняття соціальної технології й межі її застосування. Основні ознаки соціальної технології: конструктивність, результативність, оперативність, відносна простота, надійність, гнучкість, економічна доцільність.

^ Соцiальне прогнозування та соцiоiнженерна дiяльнiсть.

Прогнозування як наука. Провидіння, утопiя, прогноз як засоби передбачення майбутнього. Прогноз та гiпотеза. Особливостi соцiальних прогнозiв. Методологiчнi проблеми соцiального прогнозування, система прогнозування.

Прогнозний пошук та нормативи. Логiка прогнозного пошуку. Прогнозування проблемної ситуацiї.

Класифiкацiя методiв прогнозування. Прогностична екстраполяцiя. Експертні методи прогнозування. Моделювання як метод вивчення майбутнього.


^ «СОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ»


Методологічні проблеми соціології й процеси технологізації соціологічної діяльності.

Поняття соціальної технології й межі її застосування. Ознаки соціальної технології: алгоритмізація, раціоналізація й синхронізація діяльності. Сутність соціальної технології як організаційної системи. Склад елементів соціальної технології: технологічно-процесне, організаційно-управлінське й апаратурно-вимірювальне забезпечення. Основні ознаки соціальної технології: конструктивність, результативність, оперативність, відносна простота, надійність, гнучкість, економічна доцільність.

Смислові характеристики технологічної діяльності. Цільополагання і соціальні технології. Просторові характеристики соціальних технологій. Тимчасові характеристики соціальних технологій. Полімодальність соціальної діяльності й проблеми її технологізації. Цілісність як властивість соціальної технології. Інтенсивність соціальних процесів і соціальні технології. Узагальненість як властивість соціальної технології. Константність і процесуальність соціальних технологій. Процесуальність і проблеми опредмечування соціологічної діяльності. Надійність і валідність технологічних процедур. Довговічність і термін служби соціальних технологій

Типології соціальних технологій за рівнем соціальної діяльності, по характеру впливу на соціальні процеси, за типом реалізації, за структурою й функціями.

Проблема ефективності соціальних технологій. Соціальна експертиза. Оцінні дослідження і їхнє значення для визначення результативності соціальних технологій. Ризик і соціальні технології.

Принципи розробки соціальних технологій: гуманістичність, інтеграція, адаптивність, погодженість довгострокових і короткострокових цілей, комплексний підхід, етичність. Етапи розробки соціальних технологій: теоретико-концептуальний, методологічний, методичний, процедурний. Процедури процесу розробки соціальних технологій: діагностика стану соціальної системи, визначення можливих варіантів діяльності, вибір оптимального варіанта, розчленовування діяльності на процедури й операції, створення нормативної бази, підготовка проекту технології. Умови оптимального функціонування соціальних технологій. Соціальні технології й культура.

^ «СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ»


Методологічні та історичні засади соціології політики.

Основні етапи становлення соціології політики. Суспільні, гносеологічні потреби та інтелектуальні передумови розвитку політики. Підходи до виділення та позначення основних етапів розвитку соціології політики. Соціологія політики як наука: проблема визначення. Предмет вивчення. Об’єкт завдання політичної соціології. Структура соціологічного знання про політику. Політика як соціальний феномен. Рівні соціально-політичних відносин: 1) загальний політико-соціальний рівень; 2) країнознавчий рівень; 3) процесуальний рівень; 4) аналітичний. Спеціалізовані розділи політичної соціології. Власні категорії соціальної політики. Методи та функції. Зародження та еволюція провідних соціально-політичних доктрин: лібералізм, консерватизм, соціалістичні теорії. Соціально-політична думка в Україні. Соціологія політичної сфери та політичного життя суспільства. Соціологія політичної системи та політичного режиму. Соціологія політичної культури.


^ Соціологія суб’єктів і об’єктів політичної діяльності.

Держава як суб’єкт політики: соціологічний зріз. Політичні партії, соціальні рухи, організації як суб’єкти політики. Типологія політичних партій та класифікація рухів.

Соціологія виборів та виборча інженерія. Політична комунікація. Засоби масової комунікації.

Соціологія політичних конфліктів, шляхи та форми їх врегулювання.


^ Особистість у системі політичних відносин.

Політична соціологія. Агенти політичної соціологізації. Форми участі особистості в політичному процесі. Громадянство як інститут. Політична поведінка та її форми та типи. Соціологічні показники політичної поведінки. Протестна поведінка. Електоральна поведінка. Концептуальні підходи електоральної поведінки. Види досліджень електоральної поведінки.

Політична свідомість та її показники. Соціологічні теорії політичних еліт. Бюрократія як соціальний феномен. Соціологія нації та національні ідеї.


^ «ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ»

Предмет економічної соціології.

Економічна соціологія – є видом галузевої соціології. Мета курсу полягає в тому, щоб обґрунтувати предмет економічної соціології, як науки про закони економічної свідомості та економічної поведінки.

З позицій наукової методології, важливим завданням є пошук та обґрунтування логіки міждисциплінарного синтезу. Для вирішення цього завдання слід звернутися до класичної спадщини як в галузі соціології, так й в сфері економічної науки.

^ Методологія міждисциплінарного синтезу в класичній соціології.

Ми звертаємось до поглядів представників класичної соціології – Г.Тарда, Е.Дюркгейма, Г.Зіммеля, М.Вебера. Головний пафос їх поглядів на економіку полягає в намаганнях зруйнувати економічний детермінізм К.Маркса і протиставити цьому принципові нову не економічну парадигму. Таким чином, роль детермінант суспільного життя можуть виконувати практично всі фактори – політика, мораль, право, релігія. Вони впливають на господарську діяльність, зумовлюють особливості економічного розвитку як суспільства в цілому, так й окремих країн.

^ Сучасна економічна соціологія.

Сучасна економічна соціологія представлена зарубіжними вченими -Г.Бекером, Д.Катоною,Ф.Ірріберном, Т.Парсонсом, а також плеядою російських та українських соціологів. Це – Т.Заславська, Р.Ривкіна, В.Радаєв, В.Ядов, А.Здравомислов, І.Попова, В.Піліпенко, А.Горбачек , М.Лукашевич та інші.

В фокусі їх досліджень знаходяться проблеми мотивації різних видів економічної поведінки – споживання, праці, підприємництва.

^ Порівняльна характеристика соціальних та економічних відносин.

Один з розділів курсу присвячений порівняльній характеристиці структури соціальних та економічних відносин. Ми розглядаємо роль та функції економічних інститутів, соціальні механізми функціонування економічних відносин, співвідношення ціннісних та вартісних регуляторів, соціальну диференціацію в сфері економічних відносин, соціально-економічну структуру як якісну та кількісну характеристику трудових ресурсів.

^ Соціологія праці як розділ економічної соціології.

Соціологія праці – це самостійний розділ економічної соціології. Головними темами соціології праці є – підприємство як вид соціальної організації; праця як вид соціальної поведінки; соціальні технології стимулювання.

Спеціальний розділ присвячений соціологічним методам вивчення економічної свідомості та економічної поведінки населення.


«Соціологія конфлікту»

Предмет соціології конфлікту.

Мета курсу полягає в тому, щоб побудувати соціологічну концепцію конфлікту на відміну від психологічної або політологічної . Таким чином, соціологія конфлікту може вважатися різновидом спеціальної соціологічної теорії.

Соціологічна наука розглядає конфлікт в якості об”єкта та предмета. Конфлікт вивчається як соціальний феномен, соціальне явище. Предметом соціології конфлікту виступають закони конфліктної взаємодії як певного виду соціальної взаємодії.

^ Соціологічна методологія дослідження конфлікту.

Потреба в науковому вивченні конфлікту полягає в тому, що науковий погляд на цей соціальний феномен дозволяє здійснювати аналіз, прогнозування, регулювання конфліктної поведінки та конфліктної взаємодії.

В сферу методології увіходить також визначення головних понять соціології конфлікту, а саме: «суб’єкт конфлікту», «об’єктивна основа конфлікту», «структура конфлікту». На цій підставі виникає можливість сформулювати правила аналізу конфлікту, які важливі для здійснення управління конфліктом. В сферу методології ми також включаємо типологію конфліктів.

В курсі передбачається розглянути особливості соцієтальних (інституційних) конфліктів, групових та міжгрупових, особистісних та міжособистісних конфліктів.

. Історія соціології конфлікту.

Роль науково-теоретичних засад пізнання законів та функцій конфліктної взаємодії виконують класичні та сучасні теорії. Можна стверджувати, що парадигми соціології конфлікту змінювались разом з змінами парадигм соціологічної науки. Так, еволюція уявлень про причини та природу конфлікту виглядає як перехід організцізму та натуралізму (Г.Спенсер, О.Конт) до психологізму (У.Самнер, А.Смолл), далі ми знаходимо нове розуміння конфлікту в «формальній соціології» Г.Зіммеля і Ф.Тьонніса.

Особливе місце в соціологічній конфліктології займають концепції Е.Дюркгейма та М.Вебера. Завдяки Е.Дюркгейму, конфліктна поведінка розглядається як вид девіації та аномії. Що стосується теоретичної спадщини М.Вебера, то в ній ми знаходимо підстави для типології конфлікту відповідно до типів соціальної дії.

Крім того, проблема «розуміння» відкриває нові можливості для соціології конфлікту у зв”язку з тим значенням, яке має для регулювання конфлікту ситуація, яку можна позначити виразом : «зрозуміти іншого». Викладання цього курсу припускає ряд тренінгів, один з яких й присвячений проблемі розуміння або діагностиці й формуванню «соціальної чутливості» у учасників комунікативної дії.

В курсі соціології конфлікту розглядаються сучасні теорії конфлікту, представлені Р.Мертоном, Л.Козером, Р.Дарендорфом, К.Боулдінгом А.Туреном. Звертається увага на той факт, що кожний з дослідників в розумінні конфлікту спирався на певну методологію – структурного функціоналізму, феноменології, діалектики. Завдяки цьому знання про закони конфлікту - досить різноманітні та такі, що можуть бути використані в практиці регулювання реальних конфліктів .

^ Типи конфліктів та їх закономірності.

Соціологія конфлікту передбачає вивчення цього феномену на різних рівнях суспільства – від глобального (соцієтального, інституціонального) до групового та особистісного.

В якості основи вивчення соцієтальних конфліктів мають бути використані знання щодо політичної та соціальної структури суспільства. Витоки політичних конфліктів пов’язані зі протиріччями в системі політичної організації суспільства, перш за все, між державою та громадянським суспільством.

Розуміння законів групового та міжгрупового конфліктів потребує застосування елементів соціальної психології, а також знання формальної та неформальної структури групи.

Особистісний та міжособистісний конфлікт для свого вивчення потребує звернення до психології, а також до соціологічних теорій, таких як інтеракціонізм, етнометодологія , теорія соціальних ролей.

^ Застосування конкретно-соціологічних методів для вивчення стану соціальної напруженості в сучасному українському суспільстві.

Найбільш адекватним методом вивчення стану соціальної напруженості в суспільстві може бути масове анкетне опитування. Зміст соціологічної анкети повинен передбачати змогу отримати інформацію стосовно рівня задоволення населення умовами життя, ставлення населення до влади, стану готовності до протесту, визначення видів протесту, до яких готові вдатися респонденти.


^ Соціологія девіантної поведінки

Пропедевтика соціології девіантної поведінки

Формальні атрибути та місце дисципліни в науковому просторі. Теоретичні джерела соціології девіантної поведінки. Міждисциплінарні підходи до об’єктно-предметної сфери та особливості дослідницького процесу. Дослідження джерел соціології девіантної поведінки, лінії розвитку у світовому контексті та особливості соціологічних досліджень девіацій у СРСР, УРСР та сучасній Україні.

^ Основні соціологічні аспекти категорій соціології девіантної поведінки. Характеристика категорій “поведінка”, “дія”, “соціальна дія”, “особистість”. Проблема визначення поняття “норма”. Ознаки визначення нормативної та гармонійної поведінки. Поняття та ознаки соціального відхилення. Типологія, структура, стан, рівень, динаміка соціальних відхилень. Проблеми позитивних відхилень. Поняття кризових станів в суспільстві, диспропорцій в економіці, небажаних демографічих процесів і порівняння їх із соціальними відхиленнями.

^ Методологічні підходи та теорії пояснення походження девіацій. Методологічні підходи в дослідженнях девіантних проявів. Концепції походження девіацій. Порівняльні теорії причин девіантності. Соціальні девіації як соціальні явища та окремі види девіантної поведінки. Специфіка девіантної та делінквентної поведінки. Системний аналіз та структурно-функціональні закономірності.

^ Проблеми соціальної реабілітації неповнолітніх та дорослих девіантів усоціумі. Типи девіацій, соціальний контроль та соціальні санкції. Соціальна політика України у напрямку реабілітаційної роботи в суспільстві. Контекст соціальної політики, соціального захисту, соціальної підтримки та соціальної допомоги. Соціальна профілактика окремих форм соціальної патології. Поняття соціальної реабілітації, десоціалізації, ресоціалізації, реадаптації. Особливості соціально-реабілітаційної роботи в залежності від вікових та гендерних ознак.


^ «СОЦІОЛОГІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ»

ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Поняття “громадська думка”: семантична природа термінів “думка” та “громадський”. Гносеологічний, або епістемологічний підхід до поняття громадська думка: громадська думка в системі суспільної, масової та повсякденної свідомості. Інституціональний підхід до поняття громадської думки: громадська думка в системі соціальних відносин та соціального управління. ).

Протосоціологічна концепція “закону моди та репутації” Дж. Локка як саме перша згадка про “громадську думку”. Розвиток ідей про умови формування громадської думки в соціально-політичній теорії Д. Юма. Концепція “подвійної природи та подвійної дії громадської думки” в філософії Просвітництва (Ж.-Ж. Руссо). Американське просвітництво про природу та умови застосування громадської думки (Т. Джефферсон, Дж. Медісон). Концепція “тотальної тиранії” громадської думки А. де Токвіля. Уявлення про суб'єкти та межи компетентності громадської думки Г. Гегеля. Формування соціологічних ідей щодо суб'єктів громадської думки на межі ХІХ та ХХ століть (Г. Тард, А. Бентлі). Опрацювання соціологічних уявлень щодо функцій громадської думки (Е. Росс). Розглядання проблем змісту, меж компетентності та принципів розповсюдження громадської думки (Дж. Брайс, А. Лоуелл, У. Ліппман).

Дослідження громадської думки як механізму “тематизації соціального простору” (Н. Луман). Раціоналістичні концепції громадської думки про природу, суб'єкти та функції громадської думки (Г. Блумер, Р. Парк, А. Янг, Ю. Хабермас). Інтеграційні теорії громадської думки про умови виникнення, суб'єкти та функції громадської думки (теорія “спіралі мовчання” Е. Ноель-Ноймана). Інструменталістські концепції громадської думки (Г. Дюрент, Г. Бейл, А. Голлін). Критика інструменталізму з боку прихильників раціоналістичної теорії (Г. Блумер, Г. Чайлдс, П. Бурд'є) та інтеграційної (Е. Ноель-Нойман) теорій громадської думки.
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconРектор С. В. Мельничук
Завдання теоретичної соціології. Поняття законів та закономірностей в соціології. Соціологічне мислення та соціологічна уява (Р....
Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconРектор С. В. Мельничук
Завдання теоретичної соціології. Поняття законів та закономірностей в соціології. Соціологічне мислення та соціологічна уява (Р....
Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconУмови вступу в аспірантуру лнам спеціальності: 17. 00. 05-образотворче мистецтво 17. 00. 06-декоративне І прикладне мистецтво
Науковий реферат (40-50 ст.) для окр спеціаліст, 20-25 стр для випускників окр магістр
Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconСумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка, кафедра філософії та соціології раз на рік публікує науковий журнал «Філософія науки: традиції та інновації»
А. С. Макаренка, кафедра філософії та соціології раз на рік публікує науковий журнал «Філософія науки: традиції та інновації» (до...
Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconЗапитання до заліку з курсу “соціологія”
Предмет І об’єкт пізнання соціології. Поняття соціального. Функції соціології. Структура соціології як науки
Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconЗ Соціології При вступі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня 03010101 «Магістр» на базі здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня окр «Бакалавр»
Основні теоретичні та прикладні підходи, що подані в програмі, визначають у абітурієнтів наукове бачення різноманітних сторін соціального...
Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconОкр «спеціаліст» та «магістр»
Фахові вступні випробування при прийомі на навчання за окр «спеціаліст» або «магістр» зі спеціальності «Економіка підприємства» проводяться...
Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconПрограма вступного екзамену з іноземної мови для зарахування на навчання за окр «магістр»
Окр «магістр» спеціальностей напрямів 030504 Економіка підприємства, 030601 Менеджмент, 030508 Фінанси І кредит, 030510 Товарознавство...
Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconАудиторії Напрям підготовки окр «Бакалавр» Спеціальність окр «Магістр», «Спеціаліст»

Окр магістр «загальна теорiя соцiології» Науковий статус соціології iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи з соціології
В процесі вивчення важливих тем соціології студенти повинні оволодіти навичками самостійного опрацювання відповідних розділів, підручників,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи