Міністерство охорони здоров’я україни icon

Міністерство охорони здоров’я україни




Скачати 104.21 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни
Дата13.07.2012
Розмір104.21 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ


кафедра нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології ім. С.М.Савенка




“ЗАТВЕРДЖЕНО”


на методичній нараді

____” ____________ 200 р.

Протокол № ______

Завідувач кафедри

професор В.М.Пашковський


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА № 11


студентам 3 курсу медичного факультету №3

(спеціальність "медична психологія")

для підготовки до практичного заняття

з психофізіології


Вчення про локалізацію психічних функцій в головному мозку”


Чернівці

1.ТЕМА: Вчення про локалізацію психічних функцій в головному мозку

1.1. Науково-методичне обгрунтування теми

Загальна кількість нейронів людського мозку становить у середньому 14—15 млрд. Порівняно з тваринами вони мають більший обсяг, зокрема перевищують нейрони шимпанзе у два рази. Кору великих півкуль за характером будови й локалізації функцій можна розподілити на 52 поля (за Бродманом) або більш як на 200 полів (за С. і О. Фогтами). Майбутньому лікарю-психологу необхідні знання ролі первинних проекційних, асоціативних та рухових зон кори великих півкуль у поведінкових реакціях людини.

^ 2. Тривалість заняття: 2 години.

3. Навчальна мета:

3.1.Знати:

- поняття “психічні функції”;

- локалізацію психічних функцій у корі великих півкуль;

- діяльність трьох блоків мозку, що забезпечують перебіг психічних явищ;

- психомоторні акти;

- роль первинних проекційних, асоціативних та рухових зон кори великих півкуль у поведінкових реакціях;

- прояв функціональної асиметрії локалізації психічних функцій у корі головного мозку;

- наслідки пошкодження правої та лівої півкулі головного мозку/

3.2.Уміти:

- пояснити механізми психомоторних актів.

3.3. Опанувати практичні навички:

- реєстрації електроенцефалограми;

- дослідження значення аферентних імпульсів з периферії рухового апарату в відтворенні рухів.

^ 4. Поради студенту:

Спинний мозок і мозковий стовбур виконують головним чином такі види рефлекторної діяльності, котрі є вродженими (безумовні рефлекси), а кора великих півкуль — це орган набутих упродовж життя форм поведінки, що регулюються психікою.

До кори головною можу надходять імпульси від рецепторів, або органів чуття, що утворюють периферичний кінець аналізаторів. Схематично аналізатор складається з трьох частин: рецептора, провідних шляхів і мозкового кінця аналізатора, який розташований у певній ділянці кори великих півкуль.

Мозок як саморегулююча система складається з трьох основних блоків по О. Р. Лурії. Один із них — енергетичний блок — підтримує тонус, необхідний для нормальної роботи вищих відділів кори головного мозку. Він складається із систем верхніх відділів мозкового стовбура, сітчастої, або ретикулярної, формації, а також утворення давньої (медіальної та базальної) кори. Другий блок забезпечує прийом, переробку та зберігання інформації різної модальності. До нього входять задні відділи обох півкуль, тім’яні та потиличні відділи кори. Третій блок забезпечує програмні дії та рухи, регуляцію активних процесів і порівняння ефекту дій з початковими намірами. До нього входять лобні ділянки кори великих півкуль. Усі три блоки беруть участь у психічній діяльності людини, в регуляції її поведінки, причому кожен виконує свою функцію. Порушення роботи одного з них призводить до порушень психічної діяльності. Так, ненормальна робота першого блоку здатна викликати нестійкість уваги, швидку втомлюваність, сонливість, байдужість або ж сильне занепокоєння. Порушення роботи другого блоку супроводжується відхиленнями у прийомі та переробці інформації різної модальності. Порушення діяльності третього блоку призводять до дефектів поведінки людини у сфері організації її дій: цільові дії замінюються інертними стереотипами, безглуздими повторами рухів, не спрямованих заданою метою.




Рис. 1. Зображення різних частин тіла в руховій ділянці кори (за Пенфільдом)

Нервова система виконує дві взаємозумовлені функції: взаємодії організму із зовнішнім середовищем (вища нервова діяльність) і об’єднання й регулювання роботи внутрішніх органів (нижча нервова діяльність).

^ Вища нервова діяльність людини забезпечує єдність організму та умов життя і виявляється в рухах. Важливою її властивістю є пластичність, здатність швидко й тонко змінюватись відповідно до мінливих умов життя. Вона вдосконалюється тренуванням при виконанні фізичної праці та розумової діяльності. Вищою нервовою діяльністю володіють. також усі тварини, що мають розвинену нервову систему.

Рухові умовні й безумовні рефлекси, з яких складається вища нервова діяльність, узгоджуються з вегетативними рефлексами, що утворюють нижчу нервову діяльність.

Теоретичною основою для розуміння діяльності нервової системи є положення рефлекторної теорії, сформульованої І.М. Сєченовим та експериментально розробленої І. П. Павловим, Н. Є. Введенським, О. О. Ухтомським, В. М. Бехтерєвим та ін.

І. М. Сечєнов вважав, що рухові рефлекси здійснюються за зразком не рефлекторної дуги, а рефлекторного кільця. Він наводив аргументи, що свідчать про необхідність зворотної інформації від м’язів для створення рухів.

^ Анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності забезпечує:

прийом зовнішніх впливів;

перетворення їх нервові імпульси (кодування) та передання в мозок;

декодування й переробку прийнятої інформації, подача команд у вигляді нервових імпульсів до м’язів та залоз;

прийом і передача в мозок інформації про наслідки виконаного акту (зворотній зв’язок);

корекцію наступних дій з урахуванням інформації зворотного зв’язку.

^ Рефлекторне коло складається з п’яти ланок: рецепторного нейрона шкіри, тіло якого знаходиться у спинномозковому вузлі; вставного нейрона, що міститься у задніх рогах спинного мозку, рухового нейрона, розміщеного у передніх рогах спинного мозку, рецепторного нейрона пропріоцептора, розташованого у спинномозковому вузлі, через який проходить зворотна інформація; доцентрового нейрона, що знаходиться у бічних рогах спинного мозку.

Рефлекторна саморегуляція внутрішніх органів здійснюється за допомогою спеціальних рецепторів. На думку І. П. Павлова, рефлекторна саморегуляція внутрішніх органів відбувається у нижчих відділах нервової системи. Вона здійснюється і під час сну, при «вимиканні» кори великих півкуль.

Особливий інтерес для психології становить експериментально виявлена школою І. П. Павлова складна форма фізіологічного синтезу — системність у роботі великих півкуль головного мозку, або динамічний стереотип. Якщо умовні подразники багаторазово повторюються в певній послідовності з однаковими часовими інтервалами, то у великих півкулях утворюються сполучення осередків збудження і гальмування, що формують систему позитивних і негативних умовних рефлексів. Повторюючись, динамічний стереотип здійснюється дедалі легше й автоматизується. Крім того, він характеризується більшою економністю рухів і зниженням втомлюваності, але залишається динамічним.

Крім локалізації функцій у корі великих півкуль, самі півкулі мають власну спеціалізацію. Існує функціональна асиметрія головного мозку — півкулями виконуються різні функції Права півкуля контролює сенсорні й рухові функції лівої половини тіла, а ліва здійснює контроль його правої половини. Як свідчать результати вивчення розщепленого мозку, ліва півкуля в основному відповідає за мову, за аналітичну й послідовну переробку інформації, забезпечуючи тим самим послідовне аналітичне мислення. Розлади у діяльності лівої півкулі призводять до порушень мовної діяльності, блокуючи здатність до нормального спілкування, а також викликають серйозні дефекти розумової діяльності. Права півкуля оперує образною інформацією, переробляючи її одночасно й цілісно (симультанно), керує навичками, пов’язаними із зоровим і просторовим досвідом, забезпечує орієнтацію в просторі, емоційне сприйняття об’єктів, зокрема музики.

Вища нервова діяльність людей є якісно складнішою, ніж тварин. Основна розбіжність вищої нервової діяльності людини й тварини полягає у тому, що тільки в людей існує система умовних й безумовних рухових рефлексів, яка забезпечує функцію мови, вимови й написання слів, а також здатність реагувати на слова як на умовні подразники, що мають певний смисловий зміст. Друга сигнальна система, або система систем (за І. П. Павловим), забезпечує якісно нову форму відображення зовнішнього світу завдяки функції мови.

^ Обов’язкові тести, що дають основні уявлення про

1) локалізацію психічних функцій в корі головного мозку;

2) наслідки пошкодження різних ділянок кори великих півкуль.

^ Робота 1. Реєстрація електроенцефалограми.

Мета роботи: Ознайомитися з методикою запису фонової нейронної активності та реєстрації викликаних потенціалів головного мозку.

^ Для роботи потрібні: електроенцефалограф, діаграмний папір, чорнила, ефір, спирт, сольовий розчин, шолом для закріплення електродів.

Хід роботи: Електроенцефалограма (ЕЕГ) – це запис коливань біоелектричних потенціалів, що виникають при діяльності головного мозку. Досліджуваний знаходиться в ізольованій кімнаті. Місця шкіри голови, на які намічено накласти електроди, протирають ефіром та спиртом, щоби зменшити опір шкіри.

Електроди закріплюють на голові за допомогою спеціального шолома, що складається з резинових смужок. Між електродами та шкірою наносять спеціальну пасту. Досліджуваного заземляють. Досліджуваний сідає в крісло у зручній позі. Його просять розслабити мускулатуру і не зосереджувати свою увагу на певних предметах. Світло в камері гасять. У більшості досліджуваних у стані спокою при відсутності зовнішніх подразнень реєструється альфа-хвилі (особливо при відведенні від потиличної ділянки), в інших переважають бета- коливання.

На фоні реєстрації альфі-ритму вмикають у кімнаті світло (або просять вирішити арифметичну задачу). При дії подразників настає реакція десинхронізації альфа – ритму, він замінюється більш частими бета - хвилями, які мають меншу амплітуду. Після вимикання світла або припинення інших специфічних форм діяльності мозку відновлюється альфа - ритм.

^ Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Записати, яка частота та амплітуда альфа-ритму, бета-хвиль.

У висновках відповісти на такі запитання: Про які процеси свідчить час настання реакції десинхронізації ритму?


Робота 2. Дослідження значення аферентних імпульсів з периферії рухового апарату у відтворенні рухів.

^ Мета роботи: дослідити значення аферентних імпульсів у відтворенні рухів та часових зв’язків у корі великих півкуль між шкірно-тактильним та руховим аналізаторами.


^ Для роботи потрібні: аркуш паперу, олівець.

Хід роботи: Досконалість рухів в значній мірі досягається за рахунок аферентної імпульсації від рецепторів, що знаходяться у суглобових сумках, шкірі, скелетних м’язах та сухожиллях. Аферентна сигналізація надходить у мозок і викликає відчуття руху та положення (кінестезія).

а) Досліджуваний встає перед столом на якому лежить аркуш паперу, бере в праву руку олівець і закриває очі (очі повинні залишатися закритими протягом усього досліду). Експериментатор бере руку досліджуваного і встановлює її у вихідне положення, яке повинно бути відмічено на папері крапкою потім експериментатор відриває від паперу руку досліджуваного, переносить її на деяку відстань від вихідної крапки вправо або вліво, опускає, затримує її на 5 с, помічає це місце і повертає руку у вихідне положення.

Через 10 і 60 с досліджуваний повинен відтворити пасивний рух, який задав експериментатор. При цьому останній робить відмітку на папері. Він же повертає руку досліджуваного у вихідне положення. Таким же чином досліджують відтворення пасивних рухів руки досліджуваного знизу уверх і зверху вниз. Вимірюють відстань між крапкою, яку поставили після пасивного руху, і крапками, які відображають активні рухи досліджуваного.



^ Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Порівняти точність відтворення рухів у різних осіб у групі студентів, а також залежність запам’ятовування положення та руху від часу після пасивного переміщення руки.

б) ледь торкаються олівцем до долоні досліджуваного, очі якого закриті. Досліджуваний повинен іншою ручкою помітити місце дотику. Повторюють те саме, здійснюючи тактильне подразнення шкіри плеча та передпліччя.


^ Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Виміряти відстань між крапками - заданими і вказаними.

Точність локалізації дотику до різних ділянок шкіри не однакова. Вона визначається часовими зв’язками у корі великих півкуль між шкірно-тактильним та руховим аналізаторами.


^ У висновках відповісти на запитання, чим обумовлена здатність людини відтворювати пасивні рухи і локалізувати тактильні подразнення?


Завдання для самостійної праці й самоконтролю.

  1. Які психічні функції притаманні людині?

  2. В яких ділянках кори великих півкуль мозку локалізовані психічні функції?

  3. Як називаються блоки мозку, що забезпечують перебіг психічних явищ?

4. Де знаходяться первинні проекційні, асоціативні та рухові зони кори великих півкуль?

  1. Які прояви функціональної асиметрії локалізації психічних функцій у корі головного мозку?

  2. Які наслідки пошкодження правої та лівої півкулі головного мозку?




  1. Контрольні питання:




  1. Поняття про психічні функції.

  2. Локалізація психічних функцій у корі великих півкуль.

  3. Діяльність трьох блоків мозку, що забезпечують перебіг психічних явищ.

  4. Психомоторні акти.

  5. Роль вчення про локалізацію психічних функцій в корі великих півкуль у медицині.

  6. Роль первинних проекційних, асоціативних та рухових зон кори великих півкуль у поведінкових реакціях.

  7. Прояв функціональної асиметрії локалізації психічних функцій у корі головного мозку.

  8. Наслідки пошкодження правої та лівої півкулі головного мозку.


6. Література:

6.1. Основна:

  1. Данилова Н.Н. Психофизиология. — М.: Аспект Пресс, 1998.- С. 79-90, 232-250.

  2. Данилова Н.Н. Крылова А.А. Физиология высшей нервной деятельности. — Р. на Дону.: Феникс, 1999.- С. 55-87, 448-452.

  3. Дубровинская Н.В., Фарбер Д.А., Безруких М.М. Психофизиология ребенка.-М.: ВЛАДОС, 2000, С. 34-39, 49-55, 61-64.

  4. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология.-С.-П.: ПИТЕР, 2001.-С. 361-387.

  5. Марютина Т.М., Ермолаев О.Ю. Введение в психофизиологию.-М.: Флинта, 2001.- С.36-72.

  6. Основы психофизиологии / Под ред. Ю.И. Александрова. — М.:Инфра, 1998.

  7. Психофизиология / Под ред. Ю.И. Александрова. — С.-П..:ПИТЕР, 2001.- С. 26-43.

  8. Чайченко Г.М. Фізіологія вищої нервової діяльності.-К.:Либідь, 1993.- С. 10-25.


6.2. Додаткова:

1. ХэссетДж. Введение в психофизиологию. — М.: Мир, 1981.

2. Ярвилехто Т. Мозг и психика. — М.: Прогресс, 1992.


Методичну вказівку склала

доцент кафедри, к. мед. н. Карвацька Н.С.



Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я україни
Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської
Міністерство охорони здоров’я україни iconЛекція: “ Правові основи організації охорони здоров'я
Міністерство охорони здоров‘я україни вднзу «українська медична стоматологічна академія» Кафедра соціальної медицини, організації,...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національн ий медичн ий університет ім ені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Ки ївської міської держа вної а дміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я україни
Пропедевтики дитячих хвороб. Програми навчальної дисципліни для студентів вищих медичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації”...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України
Дитяча неврологія”, схваленої Кординаційною науково-методичною радою з післядипломної освіти лікарів І провізорів при Головному управлінні...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я україни донецький національний медичний університет ім. М. Горького збірник алгоритмів стоматологічних маніпуляцій
Рекомендовано цмк з вищої медичної освіти Міністерства охорони здоров`я України як навчальний посібник для студентів стоматологічних...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи