Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян icon

Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян




НазваІіі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян
Сторінка1/3
Дата13.07.2012
Розмір0.73 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3

ІІІ . Нормативно-правові акти


з питань розгляду звернень громадян


1. Конституція України (витяг).


2. Конституція Автономної Республіки Крим (витяг).


3. Загальна декларація прав людини (витяг).


4. Кодекс України про адміністративні правопорушення (витяг).


5. Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” (витяг).


6. Закон України „Про Конституційний Суд України” (витяг).


7. Закон України „Про звернення громадян”.


8. Закон України „Про статус народного депутата України” (витяг).


9. Закон України „Про статус депутатів місцевих рад” (витяг).


10. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” (витяг).


11. Указ Президента України від 7 лютого 2008 року № 109 ”Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”.


12. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року № 915 „Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України”(витяг).


13. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2003 року №1447 „Про організацію особистого прийому громадян у Кабінеті Міністрів України” (витяг).


14. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 року № 13 „Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян”.


^ КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ


Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року


(Витяг)


Р о з д і л I


ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ


Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.


Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед Людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.


Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.


Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.


Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.


Р о з д і л II


^ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА


Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.


Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.


Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.


Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.


Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.


Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.


Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.


Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.


Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.


Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.


Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.


Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.


Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.


Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.


^ Конституція Автономної Республіки Крим


Прийнята Верховною Радою Автономної Республіки Крим

21 жовтня 1998 року та затверджена Законом України від 23 грудня 1998 року


(Витяг)


Стаття 6.


Форми участі громадян у вирішенні питань, віднесених до компетенції Автономної Республіки Крим


3. Громадяни вільно реалізують право надсилати особисті або колективні (включаючи об'єднання громадян) звернення до органів влади Автономної Республіки Крим, установ, організацій і посадових осіб з питань, віднесених до їх компетенції, і в установленому законом порядку одержують від них відповіді, а також достовірну інформацію з питань, які зачіпають їхні права і законні інтереси.


4. Громадяни безперешкодно реалізують право оскарження в суді актів і дій чи бездіяльності органів влади Автономної Республіки Крим, установ, організацій, посадових осіб, які порушують їхні права.


5. Ніхто не має права набувати або використовувати владні повноваження на порушення Конституції України, законів України, Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.


^ ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ


Прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН


10 грудня 1948 року


(Витяг)


Стаття 6


Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.


Стаття 7


Всі люди рівні перед законом і мають правою, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.


Стаття 8


Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.


Стаття 12


Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

^ Кодекс України про адміністративні правопорушення


Вводиться в дію Постановою Верховної Ради Української РСР

N 8074-10 від 07.12.84


(Витяг)


Глава 15


Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління


Стаття 188-19 Невиконання законних вимог Уповноваженого


Верховної Ради України з прав людини,


Рахункової палати, народного депутата України


Невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи Рахункової палати або створення перешкод у їх роботі, або надання їм завідомо неправдивої інформації, а так само недодержання встановлених законодавством строків надання інформації народному депутату України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини чи Рахунковій палаті - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


(Кодекс доповнено статтею 188-19 згідно із Законом України N 1128-IV (1128-15 ) від 11.07.2003 )

^ ЗАКОН УКРАЇНИ


Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

від 23 грудня 1997 року


(Витяг)


Стаття 1.


Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина


Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.


Стаття 2.


Сфера застосування Закону


Сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.


Стаття 3.


Мета парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина


Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:


1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;


2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону;


3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;


5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;


6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;


7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.


Стаття 4.


Правовий статус Уповноваженого


Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу" (3723-12 ).


Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.


Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.


Уповноважений має печатку із зображенням малого Державного Герба України та своїм найменуванням.


Місцезнаходженням Уповноваженого є столиця України – місто Київ.


Стаття 13.


Права Уповноваженого


Уповноважений має право:

1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами;


2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;


3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням:


про відповідність Конституції України ( 254к/96-ВР ) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;


про офіційне тлумачення Конституції України та законів України;


4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;


5) на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.


Доступ до інформації, пов'язаної із службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;


6) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;


7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;


8) відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;


9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;


10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;


11) направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;


12) перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.


Стаття 17.


Розгляд звернень до Уповноваженого


Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР).


Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.


При розгляді звернення Уповноважений:


1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;


2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;


3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;


4) відмовляє в розгляді звернення.


Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.


Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.


Стаття 21.


Гарантії захисту прав людини і громадянина при зверненні до Уповноваженого


Кожен може без обмежень і перешкод звернутися до Уповноваженого у порядку, передбаченому чинним законодавством.


При зверненні до Уповноваженого не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.


Особа, позбавлена волі, може звернутись із письмовим зверненням до Уповноваженого або його представників. У цьому разі до неї не застосовуються обмеження щодо листування. Звернення такої особи протягом двадцяти чотирьох годин направляються Уповноваженому.


Кореспонденція Уповноваженому та його представникам від осіб, які затримані, перебувають під арештом, під вартою, в місцях позбавлення волі та місцях примусового тримання чи лікування, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства незалежно від місця їх перебування не підлягає ніяким видам цензури та перевірок.


Особи, які вчинили дії, заборонені цією статтею, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.


Стаття 22.


Обов'язок співпраці з Уповноваженим


Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співпрацювати з ним і подавати йому необхідну допомогу, зокрема:


1) забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, зазначених нормативними актами про охорону державної та службової таємниць;


2) надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень.


Відмова органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

^ ЗАКОН УКРАЇНИ


Про Конституційний Суд України

від 16 жовтня 1996 року


(Витяг)


Стаття 13.


Повноваження Конституційного Суду України


Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:


1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;


2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;


3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України ( 254к/96-ВР );


4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.


Стаття 14.


Межі повноважень Конституційного Суду України


До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.


Стаття 15.


Підстави для визнання правових актів неконституційними


Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:


невідповідність Конституції України;

порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;


перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.


Стаття 42.


Конституційне звернення


Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.


У конституційному зверненні зазначаються:


1) прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;


2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;


3) статті (окремі положення) Конституції України або Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом України;


4) обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України;


5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти права на конституційне звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);


6) перелік документів і матеріалів, що додаються.


Конституційне звернення, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках.


Стаття 43.


Суб'єкти права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України


Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України у випадку, передбаченому пунктом 4 статті 13 цього Закону, є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

  1   2   3

Схожі:

Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconПоняття І система медичного права
Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти
Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconМетодичні рекомендації для вчителів, нормативно-правові акти з питань охорони навколишнього середовища
Тексти матеріалів проекту, брошури, матеріали круглих столів, посібники, що стосуються питань оцінки впливу на навколишнє середовище...
Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconТема Нормативно-правові акти План
Поняття, властивості нормативно-правових актів. Юридична сила нормативно-правового акту. Види нормативно-правових актів за юридичною...
Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconТема Правоутворення. Джерела права План
Види джерел права: нормативно-правовий акт, правовий звичай, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, релігійно-канонічні...
Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconМ. В. Плотнікова
Нормативно-правові акти Національного банку України видаються для виконання регулюючих, контрольних й обслуговуючих функцій
Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconПравотворчість в Україні Київ – 2003
Техніка підготовки норм з внесенням змін в нормативно-правові акти та визнання їх нечинними
Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconЗакон україни про нормативно-правові акти україни

Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconМіністерство освіти І науки україни лист від 05. 07. 2005 р. N 41-19/2485
Аналіз письмових звернень громадян до Міністерства та звернень на консультаційний телефон свідчить, що не у всіх вищих навчальних...
Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconРектору онеу професору Звєрякову М.І
України та міжнародні нормативно-правові акти, або ускладнюють роботу локальної комп’ютерної мережі онеу
Ііі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян iconКонтрольні питання з дисципліни «Господарське право»
Класифікуйте нормативно-правові акти, які складають господарське право за юридичною силою
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи