Частина 2 наукові повідомлення icon

Частина 2 наукові повідомлення




Скачати 187.26 Kb.
НазваЧастина 2 наукові повідомлення
Дата14.07.2012
Розмір187.26 Kb.
ТипДокументи



ЧАСТИНА 2 НАУКОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ




УДК 330.14 : [657.421 + 658.152]


Т.М. Лівацька1

Основний капітал та його класифікація



Дана стаття викладає основні аспекти щодо класифікації основного капіталу, його склад та структуру, з’ясовує критерії розподілу структурних елементів на групи (підгрупи), види (підвиди) в залежності від їх класифікаційних ознак. В ній також автором виділено власні види складових елементів основного капіталу, розглянута доцільність виокремлення певних груп та їх змістовне навантаження.


Постановка проблеми

Одним із основних факторів підвищення економічної ефективності виробництва є достатня забезпеченість в необхідній кількості та повному асортименті, а також їх раціональне та дбайливе використання. В сучасних умовах ринкових відносин спостерігається конкурентна боротьба між різними товаровиробниками, в якій перемогу отримають лише ті, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів. Становлення, розвиток та формування ринкових відносин передбачає подальше вдосконалення теоретичних та методологічних засад щодо класифікації основних засобів, що є необхідною умовою їх правильного використання та відтворення. Класифікація основного капіталу – систематизоване, функціональне групування об’єктів в економічно однорідні групи за певними видами ознак.


Постановка задачі

Метою написання даної статті є аналіз вивчених та визначених елементів та складових основного капіталу, формування додаткових груп залежно від класифікаційних ознак кожної складової основного капіталу. З урахуванням визначення змісту основних засобів, нематеріальних активів та капітальних інвестицій їх видами (підвидами), характерними специфічними особливостями обліку, застосування, використання, функціонального призначення та інших рис щодо залучення до процесу господарської діяльності вдосконалити класифікацію основного капіталу певним рядом класифікаційних груп. Також з’ясувати критерії віднесення об’єктів до відповідних груп, визначити характерні особливості кожної вдосконаленої класифікаційної групи, зміст та значення запропонованих видів.


Зв’язок з науковими працями та публікаціями

Варто зазначити, що на даний час велика кількість авторів, вчених та науковців не представили єдиної, загальної, повної класифікації основного капіталу. Тому, на нашу думку, для обліку та планування основного капіталу доцільно розробити та запровадити класифікацію основного капіталу, в якій будуть об’єднані його структурні елементи за їх видами (підвидами), групами (підгрупами), а також за галузями залежно від галузей народного господарства та сфер діяльності. Така класифікація дозволить підприємствам різних форм господарювання типізувати, кодувати, формувати елементи основного капіталу в єдині класифікаційні групи, що в подальшому дасть змогу більш ефективно аналізувати стан основного капіталу та покращати фінансові результати господарської діяльності.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати у своєму розпорядженні основні засоби як невід’ємний структурний компонент основного капіталу, які належать йому на правах власності або володіння та відображаються в його балансі. Основні засоби використовуються підприємством з метою одержання прибутку і за класифікаційними ознаками можуть поділятися на такі види:

1. За натурально-речовим складом:

    • будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління);

    • споруди (об’єкти, що виконують технічні функції – дороги, мости, водокачки тощо);

    • передавальні пристрої (об’єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин – лінії електропередач, трубопроводи);

    • машини та обладнання:

      • силові машини та обладнання (об’єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну);

      • робочі машини та обладнання (об’єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмети праці);

      • вимірювальні прилади (водоміри, вольтметри, касові апарати тощо);

      • регулюючі прилади та пристрої (лінійні пристрої диспетчерського контролю, пульти автоматичного управління тощо);

      • лабораторне обладнання (мікроскопи, витяжні шафи тощо);

      • обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини тощо);

      • медичне обладнання;

      • комп’ютерна техніка та її комплектуючі (комп’ютери, монітори тощо);

      • інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо);

  • транспортні засоби (всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів);

  • інструменти (механічні та немеханічні знаряддя праці);

  • виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій: робочі столи, верстати, стелажі тощо);

  • господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування);

  • робоча і продуктивна худоба;

  • бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання незалежно від вартості окремих примірників книг);

  • інші основні фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращання земель, документація з типового проектування) [1].

На нашу думку, до цієї класифікації можна додати такі основні фонди, як предмети, що становлять художню або культурну цінність.

2. Залежно від цілей бухгалтерського обліку згідно з П(С)БО № 7 „Основні засоби” останні класифікують за такими групами:

- 101 – Земельні ділянки;

- 102 – Капітальні витрати на поліпшення земель;

- 103 – Будинки, споруди та передавальні пристрої;

- 104 – Машини та обладнання;

- 105 – Транспортні засоби;

- 106 – Інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- 107 – Робоча і продуктивна худоба;

- 108 – Багаторічні насадження;

- 109 – інші основні засоби [2].

На нашу думку, цей блок класифікації доцільно поповнити субрахунком ^ 110 – Інформаційні засоби.

3. За функціональним призначенням (або провідною роллю у процесі господарської діяльності):

  • активні виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі;

  • пасивні виробничі основні засоби, що створюють умови для здійснення процесу виробництва.

4. За галузями народного господарства:

  • промисловість;

  • будівництво;

  • сільське господарство;

  • транспорт;

  • зв’язок;

  • житлове господарство;

  • охорона здоров’я;

  • освіта, культура та мистецтво;

  • наука.

5. Залежно від сфери використання:

  • промислово-виробничі – беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель, водойми та ін.;

  • виробничі основні засоби інших галузей народного господарства;

  • невиробничі – безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних і культурно-побутових потреб населення [3].

6. За характером участі у процесі виробництва:

  • діючі – всі основні засоби, що використовуються у господарстві;

  • не діючі – ті, що використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів;

  • запасні (зарезервовані – різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об’єктів основних засобів.

7. Залежно від цілей податкового обліку згідно із Законом України п. 8.2.2. основні засоби діляться на 4 групи:

  • група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т. ч. житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення земель;

  • група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

  • група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

  • група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) [4].

8. За формами заставного забезпечення кредиту й особливостями страхування:

  • рухомі основні засоби – в процесі застави можуть бути вилучені з володіння підприємства-власника з метою забезпечення кредиту: машини й устаткування, транспортні засоби.

  • нерухомі основні засоби – не можуть бути вилучені з володіння підприємства-власника у процесі застави, що забезпечує кредит: земельні ділянки, будівлі, споруди.

9. За рівнем технічної придатності:

  • обладнання, яке можна використовувати у виробництві;

  • обладнання, що потребує капітального ремонту;

Варто, на нашу думку, додатково виділити за цим видом ознак обладнання, яке доцільно (а часом необхідно) замінити на нове у зв’язку з його моральним чи (або) фізичним зносом.

10. За характером обслуговування окремих видів діяльності:

  • операційні основні засоби – безпосередньо використовуються у виробничо-комерційній діяльності підприємства з метою одержання операційного прибутку: виробничі основні засоби, нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес;

  • інвестиційні основні засоби – пов’язані із здійсненням інвестиційної діяльності: незавершені капітальні вкладення, устаткування, призначене для монтажу.

11. За формою власності:

  • власні;

  • орендовані (лізинг) [1].

12. За формою функціонування:

  • основні засоби матеріально-речової форми: матеріальні основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування, призначене для монтажу;

  • основні засоби нематеріально-речової форми: придбані підприємством права на користування окремими природними ресурсами; патентні права на використання винаходів; „ноу-хау” – сукупність технічних, технологічних, управлінських, комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації, накопиченого виробничого досвіду, що є предметом інновацій, але не запатентованих; права на промислові зразки та моделі; товарний знак – емблема, рисунок або символ, зареєстровані у встановленому порядку, що служать для відрізнення товарів даного виробника від інших аналогічних товарів; торгова марка – право на виняткове використання фірмового найменування юридичної особи; права на використання комп’ютерних програмних продуктів; „гудвіл” – різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу і його балансовою вартістю, яка утворена у зв’язку з можливістю одержання більш високого рівня прибутку порівняно із середньогалузевим її рівнем за рахунок використання більш ефективної системи управління на товарному ринку, застосування нових технологій тощо [5].

Визначені науковцями класифікаційні ознаки формування груп та видів основних засобів повністю не відображають загальної сутності основних засобів та структури основного капіталу. Враховуючи специфічні особливості обліку, використання та експлуатації основних засобів, доцільно виділити ряд додаткових класифікаційних груп, які будуть формуватися залежно від функціональних особливостей з метою вдосконалення управління основними засобами на підприємств. Тому, на нашу думку, класифікацію основних засобів можна доповнити такими групами:

  1. За віковим складом:

  • новітні основні засоби (до 3 років експлуатації);

  • морально застарілі основні засоби (3-5 років);

  • фізично застарілі основні засоби (5-10 років);

  • основні засоби, які належать заміні чи ліквідації (більше 10 років).

  1. За участю у процесі експлуатації:

  • встановлені – змонтоване та підготовлене до роботи обладнання, устаткування, яке знаходиться в цехах, причому частина встановленого обладнання, устаткування може бути в резерві, на консервації, в плановому ремонті, модернізації;

  • невстановлене.

  1. За характером фактичного використання:

  • діюче – фактично працююче у звітному періоді обладнання (устаткування) незалежно від тривалості робочого процесу;

  • не діюче.

16. За характером впливу на навколишнє середовище:

  • шкідливої дії (впливу);

  • в межах норми;

  • нешкідливої дії (впливу).

  1. Залежно від способу існування:

  • мобільні: транспортні засоби, обладнання, інвентар тощо;

  • закріплені: земельні ділянки, будинки, споруди.

  1. За наявністю на підприємстві:

  • основні засоби придбані, оприбутковані та введені в експлуатацію;

  • основні засоби придбані, оприбутковані, але на даний час не введені в експлуатацію;

  • основні засоби придбані, але не оприбутковані і не введені в експлуатацію;

  • основні засоби, за які перераховано кошти, але вони ще знаходяться у виробника, посередника або продавця.

  1. Залежно від секторів економіки:

  • основні засоби основного виду діяльності (промислово-виробничі основні засоби);

  • основні засоби галузей, які виробляють товари;

  • основні засоби галузей, які надають ринкові та неринкові послуги.

  1. За виробничо-технічним станом:

    • нові основні засоби;

    • не нові основні засоби, але достатньо придатні для подальшої експлуатації;

    • основні засоби, які потребують капітального ремонту;

    • основні засоби, які потребують реконструкції чи модернізації;

    • основні засоби, які зазнали фізичного і (чи) морального зносу і підлягають списанню та ліквідації.

Розглядаючи склад та структуру основного капіталу, варто зазначити, що основні засоби не є єдиним чинником забезпечення прибутковості підприємства. Існують також нематеріальні активи як складова основного капіталу, які не мають речового втілення, але відіграють важливу роль у процесі одержання підприємством прибутку. З огляду на це такі активи класифікуються за певними ознаками та характеристиками, залежно від яких можна виділити такі види нематеріальних активів:

  1. За цілями бухгалтерського обліку:

    • права користування природними ресурсами;

    • права користування майном;

    • права на знаки для товарів та послуг;

    • права на об’єкти промислової власності;

    • авторські та суміжні з ними права;

    • гудвіл;

    • інші нематеріальні активи [2].

  2. Залежно від фактора залучення до підприємства:

    • відчужувані – відокремлені від підприємства, тобто такі, які здатні повністю передаватися при їх продажу, оренді, передачі: втілені ідеї, винаходи, бренди;

    • невідчужувані – невідокремлені, тобто такі, які залишаються у власності підприємства-власника при частковій передачі прав на їх використання: унікальний досвід, знання, творчий потенціал [6].

  3. Залежно від ступеня впливу на фінансові результати:

    • прямі нематеріальні активи – здатні приносити дохід підприємству за рахунок прямого залучення їх в експлуатацію;

    • непрямі (опосередковані) нематеріальні активи – приносять дохід підприємству в результаті непрямого застосування.

  4. За природою свого походження:

    • нематеріальні активи, які виникли завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі;

    • нематеріальні активи, які виникли через рідкісність ресурсів.

  5. Залежно від використання у господарській діяльності:

    • права, що з’явилися внаслідок володіння підприємством:

  • патентами на винаходи, корисні моделі, промислові знаки;

  • свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, фірмове найменування;

    • права, що виникають унаслідок володіння підприємством об’єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем) та суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення)

    • права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, “ноу-хау”, комерційних таємниць тощо);

    • права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

    • монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

    • організаційні витрати на створення підприємства;

    • права, що з’явилися внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності [7].

  1. За об’єктами інтелектуальної власності:

    • об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові знаки, торговельні марки (знаки для товарів та послуг), географічне позначення, комерційне (фірмове) найменування, сорти рослин, породи тварин, способи захисту від недобросовісної конкуренції;

    • об’єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами: твори в галузі науки, літератури та мистецтва, наукові відкриття, комп’ютерні програми, компіляції (бази) даних, топології інтегральних мікросхем, виконання літературних, драматичних, музичних та інших творів, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення;

    • інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності: раціонаторські пропозиції, “ноу-хау”, комерційні таємниці [1].

  2. За характером авторської належності:

    • колективні нематеріальні активи – автором виникнення нематеріального активу є сукупність людей, які працюють над визначеною проблемою;

    • індивідуальні нематеріальні активи – розробкою займається одна людина – автор нематеріального активу [8].

  3. Залежно від форми об’єктів нематеріальних активів:

    • виробничі нематеріальні активи – пов’язані з правами на реальні, матеріально-речові об’єкти: права користування земельними ділянками, природними ресурсами, майном;

    • невиробничі матеріальні активи – пов’язані з правами на об’єкти інтелектуальної власності.

  4. Залежно від сфери застосування:

    • нематеріальні активи, пов’язані з клієнтами: списки клієнтів та клієнтські контракти;

    • нематеріальні активи, пов’язані з технологіями: технології, патенти, програмне забезпечення, бази даних, “ноу-хау”;

    • нематеріальні активи, пов’язані з контрактами: ліцензії, роялті, ліцензійні договори, франчайзинг, права користування ресурсами (водними, мінеральними, повітряними тощо), трудові договори;

    • нематеріальні активи, пов’язані з маркетингом: права на знаки для товарів та послуг, згоди про відмову від конкуренції;

    • нематеріальні активи, пов’язані з мистецтвом: літературні, художні, музичні витвори, відео - та аудіовізуальні матеріали;

    • нематеріальні активи неідентифіковані – гудвіл [9].

  5. Залежно від правового захисту:

    • захищені – існують захисні документи;

    • незахищені.

  6. Залежно від джерела придбання:

    • власні – розроблені самостійно, власними силами працівників та засновків підприємства;

    • пайові – розроблені спільно з іншими фізичними або юридичними особами на умовах пайових відрахувань;

    • залучені – придбані зі сторони від інших юридичних чи фізичних осіб за певну плату або безкоштовно [8].

  7. За терміном корисного використання:

    • функціонуючі (працюючі) – використання яких приносить дохід підприємству у поточному періоді;

    • нефункціонуючі (непрацюючі) – не використовуються у поточному періоді через певні причини, але можуть бути використані в майбутньому.

  8. Залежно від терміну обертання:

    • поточні – використовуються в діяльності підприємства не більше одного року, вони швидко втрачають свою споживчу вартість і відповідно зараховуються до складу поточних витрат підприємства;

    • довготривалі – використовуються підприємством більше одного року, їх вартість переноситься на вартість виробленої з їх допомогою продукції частинами (амортизується) [1].

Залежно від видів призначення і застосування:

    • ринкові нематеріальні активи – пов’язані з ринком та забезпечують підприємству конкурентну перевагу у зовнішньому середовищі: марки, бренди, товарні знаки, фірмові найменування, репутація;

    • інтелектуальна власність – юридичний гарант захисту прав, які відносяться до інтелектуальної діяльності – “ноу-хау”;

    • інфраструктурні нематеріальні активи – сукупність технологій, методів і процесів, які забезпечують роботу підприємства [8].

Дана класифікація нематеріальних активів відображає групування їх за рядом ознак, які впливають на процес обліку, виготовлення (придбання), використання, застосування, обертання та інших процесів залучення нематеріальних активів до фінансово-господарської діяльності підприємства. До даної класифікації, на нашу думку, доцільно додати ряд ознак, за рахунок яких в подальшому буде існувати можливість вдосконалення загальної структури та складу основного капіталу:

  1. Залежно від комерційного використання:

    • ліцензовані – підприємства, які придбали ліцензовані нематеріальні активи, мають право отримувати певну частку прибутку від їх використання;

    • неліцензовані – підприємства-покупці не можуть отримувати частини прибутку.

  2. Залежно від виду подальшого використання:

    • нематеріальні активи безкоштовного використання – якщо закінчився термін дії патенту, то винахід може безкоштовно використовуватися іншими особами;

    • нематеріальні активи грошового використання – створення подібного продукту конкурентами на основі ідей, закладених в оригіналі.

  3. За юридичним статусом власника:

    • юридичні нематеріальні активи;

    • фізичні нематеріальні активи.

  4. За характером реалізації:

    • монографія, стаття, повний запис;

    • технічний, фізичний, хімічний винахід.

  5. За формою власності:

    • державні нематеріальні активи;

    • власні нематеріальні активи.

Капітальні інвестиції мають різний характер, напрям використання, специфічні особливості виникнення витрат та подальше залучення та освоєння коштів у будівництво. З огляду на це капітальні інвестиції доцільно класифікувати за більш конкретними критеріями. До класифікаційних ознак капітальних інвестицій можна віднести:

  1. За цілями бухгалтерського обліку:

    • капітальне будівництво;

    • придбання (виготовлення) основних засобів;

    • придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;

    • придбання (створення) нематеріальних активів;

    • формування основного стада [2].

  2. За характером цільового призначення майбутніх об’єктів:

  • вкладення в об’єкти виробничого призначення;

  • вкладення в об’єкти невиробничого призначення.

  1. За формами відтворення основних фондів:

  • на нове будівництво;

  • на розширення та реконструкцію діючих підприємств;

  • на технічне переоснащення.

  1. За джерелами фінансування:

  • централізовані капітальні інвестиції;

  • нецентралізовані капітальні інвестиції.

  1. За спрямованістю використання:

  • виробничі;

  • невиробничі.

  1. За об’єктами їх застосування:

  • інвестиції в майно (матеріальні інвестиції);

  • інвестиції в будівлі, споруди, обладнання;

  • фінансові інвестиції;

  • нематеріальні інвестиції.

  1. Залежно від структури капітальних вкладень:

  • технологічні – співвідношення затрат за їх видами: затрати на будівельно-монтажні роботи; вартість устаткування, машин, механізмів, інструменту, інвентарю;

  • відтворювальні – розподіл капітальних інвестицій за основними формами відтворення основних фондів: на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств;

  • галузеві – капітальні інвестиції у відтворення основних фондів різних галузей господарства споживчої кооперації;

  • територіальні – розподіл витрат, пов’язаних із створенням нових, розширенням та модернізацією діючих основних фондів.

  1. За власним призначенням:

  • капітальні інвестиції, пов’язані з відтворенням основних фондів виробничого призначення: вкладення, спрямовані на створення основних фондів промисловості, сільського господарства, торгівлі, громадського харчування, заготівель, будівництва, транспорту;

  • капітальні інвестиції, пов’язані з відтворенням основних фондів невиробничого призначення: затрати на будівництво житла, об’єктів комунального та побутового призначення, навчальних закладів, закладів культури, охорони здоров’я.

Дана класифікація, на наш погляд, також не є повною, оскільки капітальні інвестиції можна розглядати за іншими характерними особливостями їх виникнення, залучення, використання. Тому доцільно застосувати додаткові класифікаційні групи залежно від характеру інвестицій та їх участі в інвестиційному процесі:

  1. За джерелами виникнення:

  • державні;

  • місцевого самоврядування;

  • іноземного походження;

  • власні.

  1. За об’єктами інвестування:

  • капітальні інвестиції реального призначення – вкладення в матеріальні активи;

  • капітальні інвестиції нематеріального призначення – вкладення в нематеріальні активи.

  1. За характером участі в інвестиційному процесі:

  • постійні;

  • поетапні;

  • одноразові;

  • стихійні.

  1. За характером контролю за їх використанням:

  • контролюючі – існує орган контролю за використанням та освоєнням коштів;

  • неконтролюючі – кошти використовуються за призначенням та окресленими цілями, але відповідного органу контролю не має.


Висновки та перспективи розробок

Розглядаючи вдосконалену класифікацію основного капіталу, аналізуючи зазначений перелік класифікаційних ознак і, як результат, - класифікаційних видів, можна зробити висновок, що систематизація за видами (групами) дасть змогу забезпечити ефективне та цілеспрямоване управління формуванням та використанням основного капіталу. Але не зважаючи на досить широке представлення видів основного капіталу, дана класифікація не в змозі відобразити всього різноманіття. Це, в свою чергу, надасть можливість розробити стратегію систематизації основного капіталу з урахуванням як основних ознак, так і тих характерних рис, які відіграють важливу роль у процесі управління основним капіталом.


  1. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2005. – 568 с.

  2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій // Всеукраїнський бухгалтерський тижневик „Баланс”. – 2005. – №1, 4 січня. – С. 29.

  3. http: // www.refine.org.ua/pageid-1400-1.html/

  4. Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР) зі змінами та доповненнями // Всеукраїнський бухгалтерський тижневик “Баланс”. - 2006. № 19 (613), 8 травня. – С. 49.

  5. file: //A: Тема 2. Управління активами підприємства. html

  6. Яновський О. Нематеріальні активи в комерційній діяльності підприємств // Інтелектуальна власність. – 2003. №8. – С. 42-44.

  7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.; іл.

  8. http://www.smartcat.ru/p_marketing/books/book_52/ch2_3.shtml.

  9. http://www.liga.net/smil.


Отримано 04.12.2006 р.


Т.Н. Ливацкая

Основной капитал и его классификация

Данная статья излагает основные аспекты относительно классификации основного капитала, его состава и структуры, выясняет критерии распределения структурных элементов на группы (подгруппы), виды (подвиды) в зависимости от их классификационных признаков. В ней также автором выделены собственные виды составных элементов основного капитала, рассмотрена целесообразность выделения определенных групп и их смысловая нагрузка.

1Лівацька Тетяна Миколаївна, аспірант кафедри маркетингу Сумського державного університету.


© Т.М. Лівацька, 2007



Механізм регулювання економіки, 2007, № 1

Схожі:

Частина 2 наукові повідомлення iconНаукові повідомлення частина 2 наукові повідомлення
В статье на основе анализа внешней среды определены основополагающие факторы ее влияния на стратегию предприятия. Разработана и предложена...
Частина 2 наукові повідомлення iconЧастина 2 наукові повідомлення
Китая, решением которых является экологизация экономической системы, изменение модели экономического развития и разработка стратегии...
Частина 2 наукові повідомлення iconЧастина 2 наукові повідомлення
В данной статье проанализирована возможность применения физических фазовых переходов для экономики, а также предложен алгоритм определения...
Частина 2 наукові повідомлення iconЧастина 2 наукові повідомлення
В статье проведён классификационный анализ информационных товаров и услуг, выделены факторы, определяющие их содержание, а также...
Частина 2 наукові повідомлення iconДокументи
1. /Частина 1/101.pdf
2. /Частина 1/107.pdf
Частина 2 наукові повідомлення iconДокументи
1. /Частина 2/10.pdf
2. /Частина 2/100.pdf
Частина 2 наукові повідомлення iconПовідомлення учасників будуть надруковані у збірнику матеріалів конференції. Вимоги до оформлення тез доповідей: обсяг до 3 сторінок формату А4
Наукові повідомлення учасників будуть надруковані у збірнику матеріалів конференції
Частина 2 наукові повідомлення iconПовідомлення учасників будуть надруковані у збірнику матеріалів конференції. Вимоги до оформлення тез доповідей: обсяг до 3 сторінок формату А4
Наукові повідомлення учасників будуть надруковані у збірнику матеріалів конференції
Частина 2 наукові повідомлення iconПовідомлення учасників будуть надруковані у збірнику матеріалів конференції. Вимоги до оформлення тез доповідей: обсяг до 4 сторінок формату а 4
Наукові повідомлення учасників будуть надруковані у збірнику матеріалів конференції
Частина 2 наукові повідомлення iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни закарпатський державний університет
Наукові повідомлення учасників можуть посилатися як тези, які будуть надруковані у збірниках матеріалів конференції
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи