Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 118.75 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата14.07.2012
Розмір118.75 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ
ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М.САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ І МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

«___»______200 року, протокол №


Завідувач кафедри,

проф. В.М.Пашковський




МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ


^ НА ТЕМУ: “ПСИХІЧНІ, НЕВРОТИЧНІ ТА ПСИХОСОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ. ПСИХОЛОГІЯ ДІАГНОСТИЧНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСІВ. МЕДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ. ПСИХОГІГІЄНА. ПСИХОПРОФІЛАКТИКА. ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ, ПСИХОКОРЕКЦІЯ, ПСИХОТЕРАПІЯ.


^ Навчальний предмет – медична психологія

Факультет стоматологічний

Спеціальність «стоматологія»

ІІІ курс

2 академічні години


^ МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАВ

К. МЕД. Н., ДОЦЕНТ І.П.ДИЩУК


ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ПСИХОЛОГІЯ ДІАГНОСТИЧНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСІВ. МЕДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ. ПСИХОГІГЄНА. ПСИХОПРОФІЛАКТИКА. ПСИХОПРОФІЛАКТИКА. ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ, ПСИХОКОРЕКЦІЯ, ПСИХОТЕРАПІЯ.


І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.


В сучасній медицині продовжується диференціація її розділів, значно зросла чисельність вузьких лікарських спеціальностей. З кожним роком все ширше застосовуються технічні засоби для обстеження і лікування хворих. Необхідність все частіше звертатись до додаткових методів дослідження хворих (електронних приладів, комп’ютерів, лабораторних досліджень тощо), може привести до втрати психологічного контакту лікаря з хворим, до недооцінки особистості хворого, складного світу його переживань, тривоги, страхів, сумнівів, до штучного розмежування функцій хворого організму на частковості, до надмірної технізації, до дегуманізації клінічної медицини.

Все це може створити невидиму стіну між лікарем і хворим. Виникне загроза, що майбутній лікар буде дивитись на хворого з позиції тільки своєї спеціальності і не оцінюватиме належним чином реакції цілісного організму на хворобу, психічного стану людини, як суб’єкта життя, як особистість.

Враховуючи сказане ставиться завдання навчити майбутніх лікарів особливостям функціонування психіки у здорових та хворих людей, її вплив на перебіг і наслідки хвороби. Лікар зобов’язаний, в процесі спілкування з хворим, забезпечити оптимальну систему психологічних цілющих впливів, в тому числі всіх обставин, які супроводжують хворого в процесі діагностики та лікування. Хворий не є пасивним об’єктом маніпуляцій. Він завжди виступає в ролі друга або противника лікаря. Хворий є активним творцем вторинної психічної симптоматики своєї хвороби. Ось чому своєчасна психологічна оцінка рис особистості хворого і оточуючого середовища дозволить дати надійний прогноз успішності лікування.

^ П. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

2.1.Знати:

  • Типи сприйняття хворим своєї хвороби.

  • Аутопластичну картину хвороби.

  • Ставлення хворого до хвороби.

  • Взаємостосунки між лікарем і хворим

  • Етику лікаря.

  • Психологічні якості лікаря.

  • Психологію діагностичного процесу

  • Психологію лікувального процесу.

  • Психологічні аспекти умирання і смерті.

2.2. Уміти:

  • Виявити варіанти сприйняття хворим своєї хвороби.

  • Оцінити характер перебігу хвороби і ставлення до неї хворого.

  • Оцінити і описати преморбідну особистість (передхворобливий стан особистості).

  • Визначити медичну свідомість (самосвідомість).

  • Виявити агравацію, симуляцію і дисимуляцію.


2.3. Практичні навички:

  • Встановити психологічний контакт з хворим.

  • Виявити психологічні особливості хворого.

  • Попередження ятрогеній.

  • Набуття обов’язкових психологічних якостей лікаря.

  • Оволодіння основними психологічними складовими діагностики і лікування.



ІІІ. МІЖПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ

Загальна психологія – психологія особистості.

Внутрішні хвороби

Хірургічні хвороби та інші – психічні прояви соматичних хвороб

Медична етика – етика лікаря

Медична деонтологія – система вимог, що пред’являються до лікаря в процесі діагностики і лікування.


^ ІV. ПОРАДИ СТУДЕНТУ:


Загальні вимоги, які ставляться до лікаря:

  1. Загальна висока культура.

  2. Культура лікарської діяльності.

  3. Організованість в роботі.

  4. Акуратність та охайність.

  5. Порядність та безкомпромісність.

Крім цього лікар повинен володіти якостями, які є обов’язковими для лікарської професії:

  1. Свідомість обов’язку і відповідальності.

  2. Сумлінне відношення до своїх службових обов’язків.

  3. Доброзичливі відношення до хворих, співчування їм.

  4. Привітність, витримка і самовладання.

  5. Терпимість, наполегливість для досягнення позитивних результатів лікування.

  6. Поєднання обачливості і зваженості у лікувальному процесі.

  7. У спілкуванні з хворим лікар повинен бути лідером.

  8. Лікар повинен уміти керувати своїми емоціями і поведінкою в інтересах хворого.

  9. При відчутті стомлення, пригніченому настрої, дратівливості лікар зобов’язаний бути бадьорим, ввічливим з хворим, його рідними, близькими та з медичним персоналом.

  10. Привітність та теплота при спілкуванні з хворим сприяє більш відвертому діалогу з хворим.

Звертається увага студентів, що цей комплекс властивостей особистості лікаря, ступінь їх прояву формується в процесі навчання у медичному вузі шляхом виховання та самовиховання, а також завдяки накопиченню досвіду практичної роботи. Лікар зобов’язаний мати велику працездатність, уміти розподілити за ступенем важливості свої службові функції, володіти організаторськими здібностями.

^ Психологія діагностичного процесу.

Процес постановки клінічного діагнозу має багато аспектів і являється предметом спеціальних клінічних дисциплін (внутрішні, хірургічні, інфекційні, психічні та інші хвороби). Діагностику необхідно розуміти як цілеспрямований, активний, творчий пізнавальний процес. У зв’язку з цим до лікаря пред’являються відповідні вимоги як до особистості, так і до його фізичного і психічного стану в процесі діагностики і лікування.

^ Основні складові якості лікаря в діагностичному процесі:

  1. Повноцінне фізичне та психічне здоров’я лікаря.

  2. Високий рівень професійної підготовки в питаннях теоретичної і клінічної медицини та за його спеціальністю.

  3. Максимальна концентрація уваги та позитивний емоційний стан лікаря при викладанні хворим скарг, анамнезу життя та хвороби.

  4. Враховувати індивідуальні особливості хворого (особистість, темперамент, характер, психічний стан).

  5. Лікар зобов’язаний побудувати розмову так, щоб досягти найбільшої довіри. Прихильності до себе з боку хворого (належний психологічний контакт).

  6. У спілкуванні з хворим лікар повинен бути лідером.

  7. Емоційний стан лікаря, його співчуття не повинні проявлятись ззовні в міміці, жестах, поведінці (належне самовладання).

  8. Запитання лікаря повинні бути зрозумілі хворому, темп мови не повинен бути прискореним. Якщо відповіді немає, необхідно повторити запитання.

  9. Накопичуючи інформацію про хворого (анамнестичні дані, скарги, симптоми), лікар їх аналізує, синтезує, робить висновки і визначає робочу схему побудови передбаченого діагнозу.

Таким чином у вирішенні діагностичної задачі, вибору адекватного лікування, психічна діяльність лікаря спрямована в плані активного сприйняття, гнучкого мислення із здібністю співставляти наявну симптоматику з аналогами патології (диференційний діагноз), уміння моделювати діагноз хвороби. Відповідно до діагнозу, фізичного і психічного стану хворого призначається адекватне лікування. Плануються психопрофілактичні, психогігієнічні і реабілітаційні заходи.

Дiагноз - це лiкарське заключення щодо сутностi хвороби i стану хворого, яке вiдображається у загальноприйнятнiй медичнiй термiнологiї та грунтується на рiзнобічному систематичному вивченнi хворого.

Сучасний дiагноз повинен вiдповiдати цiлому ряду вимог. Передусiм вiн має бути загальнозрозумiлим i в той же час iндивiдуальним у кожному конкретному випадку, вiдображати особливостi перебiгу захворювання i особливостi особистостi хворого. Вiн має бути сформульований так, щоб його структура мiстила вказiвку на прогноз захворювання i вiдповiдала вимогам лiкарської експертизи.

Здатнiсть знаходити специфiчнi закономiрностi у складному патологiчному процесi - це одна iз форм пiзнавальної дiяльностi людини, до якої можна застосувати усi загальнi закони пiзнання. Правильне дiагностування є найбiльшою цiннiстю у роботi лiкаря, а також активним пiзнавальним, цiлеспрямованим, творчим процесом. Саме ця форма iнтелектуальної роботи лiкаря називається клiнiчним мисленням, а розвинуте клiнiчне мислення досвiдченого спецiалiста є одним iз найважливiших компонентiв «майстерностi лiкаря».

Необхiднiсть виявити та проаналiзувати всілякі рiзноманiтні вiдомості, вибрати iз них суттєвi для побудови логiчно обгрунтованої дiагностичної схеми, при цьому враховуючи й iндивiдуальнi особливостi хворого, iсторiю та умови життя, в найкоротший строк виробити на цiй основi план лiкарської тактики - уся ця складна iнтелектуальна робота є творчим пiдгрунттям лiкарської дiяльностi.

Хвороба - явище не статичне, а динамiчне: на кожнiй стадiї її розвитку по-рiзному поєднуються фiзiологiчнi захиснi i деструктивнi явища, змiнюються особливостi регулюючих механiзмiв, i тому в клiнiчнiй картинi можуть зустрiчатися симптоми та синдроми, бiльш характернi саме для даної стадiї хвороби. Протягом процесу дiагностики лiкар накопичує певнi факти, збирає данi про хворобу, видiляє її ознаки, аналiзує отриману iнформацiю, синтезує, порiвнює, узагальнює, робить певнi висновки (формулює дiагноз) i керується ними у практичнiй дiяльностi - органiзацiйнiй, лiкувальнiй, профiлактичнiй. На цьому етапi знову перевiряється правильнiсть дiагнозу, котрий уточнюється, доповнюється, переглядається на якiсно новому рiвнi. Таким чином, пiсля формулювання дiагнозу процес установлення хвороби не закiнчується, а перевiряється i коригується практикою. Вiдоме правило: «Хто добре дiагностує - той добре лiкує».

Слiд пам’ятати, що завершальним етапом дiагностичного процесу є перехiд вiд дiагнозу хвороби до дiагнозу пацiєнта. Загальна дiагностична схема, на якому б рiвнi вона не була створена, непридатна для практичної дiяльностi, оскiльки хвороба у кожного окремого хворого перебiгає атипово, з тими чи iншими вiдхиленнями вiд усередненого, абстрагованого, типового її опису.

Для кожного захворювання соматичного, неврологiчного чи психiатричного профiлю створенi та успiшно використовуються логiчнi схеми (алгоритми) побудови дiагнозу, якi вивчаються на кожнiй клiнiчнiй кафедрi окремо. Але не завжди зважають на унiверсальнi психологiчнi механiзми, якi можуть полегшувати, ускладнювати або ж перекручувати дiагностичну картину протягом спiлкування лiкаря та хворого.

^ СХЕМА ПРОВЕДЕННЯ СПIВБЕСIДИ IЗ ХВОРИМ:

1.                Вислухати скарги хворого.

2.                Зiбрати iнформацiю про анамнез захворювання i життя.

3.                Послiдовно розпитати та обстежити органи i системи.

4.                Надати хворому попередню iнформацiю щодо характеру його захворювання.

5. Аргументувати проведення необхiдних лабораторних та клiнiчних дослiджень.

6.                Надати iнформацiю про iснуючi оптимальнi способи лiкування.

7.                Надати хворому можливiсть задавати питання.

8.                Визначити iндивiдуальну тактику лiкування.

9.                Пояснити механiзми дiї та способи вживання медикаментiв.

10.              Попередити про можливi небажанi ефекти.

11.              Пiдвести резюме спiвбесiди, метою якого є створення у хворого вiдчуття психологiчного комфорту.

На якiсть лiкувально-дiагностичного процесу можуть впливати такi психологiчнi фактори:

^ З БОКУ ХВОРОГО:

1. Особливостi особистостi хворого у преморбiдний перiод: в залежностi вiд сили, рухливостi, урiвноваженостi процесiв вищої нервової дiяльностi, характеру та iнших функцiй психiки необхiдно по-рiзному проводити опитування хворого, прогнозувати динамiку хвороби, призначати лiкування.

2. Нинiшнiй емоцiйний стан хворого: побоювання, фантазiї, надцiннi реакцiї, проекцiї та iншi пiдсвiдомi захиснi механiзми можуть не тiльки спотворювати картину захворювання, а й бути головними у клiнiчнiй картинi.

3. Усвiдомлення хворим факту свого захворювання, реакцiї особистостi, що формуються пiд час захворювання, внутрiшня картина хвороби.


4. Урахування анамнестичних вiдомостей (залишки минулого впли-вають на сучасне). Цiкавлячись iсторiєю життя та хвороби, лiкар визначає вплив мiкросоцiальних, психогенних, спадкових чинникiв, прагне виявити основнi та другоряднi передумови патологiї, з’ясувати обставини, що призвели до переходу чинника у хворобу. Великий вплив справляє минулий досвiд хворого - позитивний чи негативний (що хворий побачив, почув та прочитав про захворювання).


5. Взаємовiдношення психосоматичного та соматопсихiчного компонентiв. Серед складових синдромальних картин хвороби ознаки соматичного здоров’я постiйно спiвiснують iз симптомами змiненої психiки. Кожна окрема хвороба, крiм типових для неї клiнiчних проявiв, завжди супроводжується бiльш чи менш вираженими порушеннями психiки хворого, що пояснюється унiверсальними механiзмами порушення вiсцероцеребральної (соматопсихiчної) рiвноваги. Факт змiненої психiки хворого, у порiвняннi зi здоровими, завжди слiд враховувати лiкарю, вiд початку першого контакту iз хворим на амбулаторному прийомi i протягом усього лiкувально-дiагностичного процесу.


6. Симуляцiя та диссимуляцiя. Симуляція - вдавана поведiнка, за допомогою якої прагнуть створити враження про наявнiсть захворювання та її ознак. Частiше до неї звертаються примiтивнi особи, у яких її можна вiдносно легко виявити. Симулянт завжди прагне до певної користi, яку рано чи пiзно виявляють (вихiд з неприємної ситуацiї, отримання спiвчуття та полiпшеного обстеження, отримання матерiальної користi). Частiше зустрiчається агравація - перебiльшення ознак захворювання та суб’єктивних скарг. Таке перебільшення може бути повнiстю свiдомим, але часом швидше зумовлюється емоцiйними мотивами бiльш глибокого походження, наприклад, пiдсвiдомим страхом, недовiрою, вiдчуттям, нiби лiкар йому не вiрить тощо. Диссимуляція - свiдоме приховування хвороби та її ознак. Зазвичай, зустрiчається у психiатрiї, а також при захворюваннях, наслiдки яких небажанi для хворого (наприклад, тривале перебування у лiкарнi при туберкульозi, повiдомлення про захворювання на сифiлiс, можливiсть оперативного втручання в хiрургiї).

^ З БОКУ ЛIКАРЯ:

1. Повноцiнне фiзичне i психiчне здоров’я лiкаря.

2. Висока культура лiкаря: поєднання якомога бiльш повної, поглибленої та досконалої освiти i постiйного самовиховання iз прагненням до активної, продуктивної, корисної дiяльностi. Для досягнення максимального ефекту своєї дiяльностi лiкар має поглиблювати свої знання та вдосконалювати моральнi звички, якi повиннi переважати аналогiчнi якостi його хворих.

3. Високий рiвень професiйної пiдготовки: сумлiнний лiкар усе своє життя вдосконалює оперативнi навички, поглиблює свої знання щодо дiагностики, фармакологiї та лiкування. Важливим є принцип колегiальностi, який вiдображає необхiднiсть i цiннiсть спiввiдношення свого досвiду i знань iз досвiдом колег.

4. Характер контакту iз хворим: враховуючи дiагностичнi особливостi хворого, слiд досягти максимальної довiри до себе, вiд якої буде залежати кiлькiсть та об’єктивнiсть скарг і симптомiв.


^ V. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КІНЦЕВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ


  1. Сприйняття хворим своєї хвороби.

  2. Аутопластична картина хвороби.

  3. Особистість хворого і її вплив на перебіг і лікування.

  4. Чинники, що впливають на прояв передхворобливого стану.

  5. Ставлення хворого до своєї хвороби.

  6. Що таке агравація, симуляція і дисимуляція?

  7. Взаємостосунки лікаря (медичних працівників) з хворими.

  8. Тактика лікаря (медичних працівників) при умиранні і смерті.

  9. Що таке ятрогенії та їх профілактика.

  10. Що таке лікарська етика, її зміст?

  11. Обов’язкові якості, якими повинен володіти лікар.

  12. Які складові впливають на якість діагностики?



^

Л І Т Е Р А Т У Р А



Основна:

  1. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – Київ, “Здоров’я”, 1994. – С.243-276.

  2. Практикум по общей и медицинской психологи /Под ред. В.П.Блохиной. – Киев, “Здоров’я”, 1980. – С.93-105.

  3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976. – С.65-80; 86-107.

  4. Шостакович В.В., Блохина В.П. Медична психологія. – Київ, “Здоров’я”, 1970. – С.176-196.



Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982. – С.167-177.

  2. Лебединський М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологію. – Л., 1966. – С.281-300.

  3. Роберт Конечній, Милан Боухал. Психология в медицине. – Прага, 1974. – С.187-304.

  4. Харди И. Врач, сестра больной. Психология работы с больными. – Будапешт, 1973. – С.25-38.

  5. Грандо А.А. Врачебная этика и медицинская дентология. – Киев, 1988. – С.30-65, 119-151.

  6. Лихтенштейн Е.И. Пособие по медицинской деонтологии. – Киев, 1974.

  7. Кованов В.В. Призвание. – М., 1974.

  8. Булгаков М.А. Записки юного врача. Избр. произведения в 2-х томах. – Киев, 1989. – т.1. – С.546-621.

  9. Вересаев В.В. Записки врача. Собрание сочинений в 4-х томах. – М., 1985. – т.1. – С.211-401.



Методичну розробку склав

кандидат медичних наук,

доцент І.П.Дищук

Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи