Конспект лекцій icon

Конспект лекцій




НазваКонспект лекцій
Сторінка3/5
Дата14.07.2012
Розмір1.23 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5
Тема 5 ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ


5.1 Характеристика інформації

5.2 Баланс фірми як джерело інформації

5.3 Інформаційна база оцінювання вартості майна


^ 5.1 Характеристика інформації


Сукупність вихідної інформації різного характеру, що призначена для прийняття рішень у сфері підприємництва, можна вважати за інформаційне забезпечення стратегічного управління.

^ Вихідна інформація має два різнови­ди:

1) інформація про стан зовнішнього середовища;

2) інформація про стан фірми (чи наявних передумов її створення).

В свою чергу інформація першого різновиду складається із двох груп, зміст яких значно відрізняєть­ся: а) ринкова кон'юнктура;

б) механізм регулювання підприємства владними структурами держави.

Склад і зміст вихідної інформації наведений в табл. 5.1-5.3.


Таблиця 5.1 - Інформація про ринкову кон’юнктуру підприємства



Види інформації



Зміст інформації


Характеристика ринку


Ємність, структура,

насиченість відповідною продукцією

Характеристика товару і можливості його збуту


Призначення товару, вимоги до якості,

етапи "життя" на ринку, обсяг

попиту і пропозиції, розвиненість

торгової мережі й форм торгівлі


Рівень конкуренції


Наявність конкурентів, їх кількість,

потужність, фінансова стабільність,

рейтинг


Рівень цін


Види, ранжування і динаміка цін на відповідну продукцію,

прогноз цінових тенденцій у майбутньому


Можливості залучення коштів


Розвиненість банківських, інвестиційних та

фінансових установ, види кредитів,

умови кредитування, кредитні проценти


Фінансові характеристики


Курси валют, котирування цінних паперів,

активність фондових бірж, темпи інфляції


Можливості ресурсозабезпече-ння


Джерела і умови постачання ресурсів,

рівень цін на матеріальні ресурси,

активність товарних бірж


Інші види інформації


Стабільність макроекономічної політики,

рівень безробіття, активність іноземних інвесторів,

криміногенна ситуація, розвиненість ринкової інфраструктури та ін.




Таблиця 5.2 - Інформація про регулювання діяльності підприємства владними структурами держави


^ Види інформації


Зміст інформації


1

2

Система

оподаткування


Види податків і зборів (обов'язкових платежів); платники податків;

об'єкт і масштаб оподаткування; податкові ставки;

податкові пільги; порядок і терміни сплати податків;

порядок контролю за справлянням податків тощо


Система

ціноутворення


Види товарів з фіксованими (регульованими) цінами, механізм регулювання, контроль

за додержанням законодавства про ціноутворення


Система держзамовлень і

держінвестицій


Механізм держзамовлень і надання держінвестицій, умови, пільги


Система регулювання

зовнішньоекономічної діяльності


Механізм регулювання, пільги,обмеження, порядок квотування і ліцензування експортно-імпортних операцій і товарів, валютне регулювання, митне регулювання


Система антимонопольного регулювання


Механізм регулювання, види відповідальності

за порушення антимонопольного законодавства


Система регулювання праці

та заробітної плати


Генеральні, галузеві й регіональні угоди;

колективний договір; контракт і трудова угода;

порядок встановлення мінімальної і максимальної оплати праці;

робочий час і час відпочинку; нормування праці;

умови праці, гарантії і контроль за

додержанням законодавства про працю


Система захисту

прав споживачів


Механізм сертифікації продукції, перелік і порядок обмеженості щодо випуску і

реалізації деяких товарів, відповідальність виробника


Система захисту

навколишнього середовища


Екологічні нормативи; порядок зберігання,

переробки, захоронення та ліквідації відходів;

механізм контролю за їх додержанням;

відповідальність суб’єктів господарювання




Продовження табл. 5.2


1

2

Інші види регулювання


Механізм регулювання кредитної політики

і контролю за діяльністю комерційних банків;

муніципальне регулюван­ня; механізм санітарного, протипожежного та ін. контро­лю;

порядок організації та реєстрації підприємств та ін.


Таблиця 5.3 - Інформація про організаційно-правовий і техніко-економічний стан фірми


^ Види інформації


Зміст інформації


Організаційно-правові характеристики


Правовий статус,

форма власності, організаційна структу­ра,

наявність філій, дочірніх підприємств та ін.,

наявність торгової марки

Виробничі потужності


Величина, структура,

відповідність до характеристик

нового товару, рівень пропорційності й

використання виробничих потужностей

Матеріальні (в т. ч. па­ливно-енергетичні ре­сурси)


Специфіка матеріальних ресурсів, розмір запасів,

наяв­ність і характеристики постачальників,

наявність складських приміщень,

умови зберігання ресурсів


Трудові ресурси


Кількість персоналу, його склад і характеристики,

джере­ла поповнення персоналу


Організаційно-техно­логічні можливості


Відповідність техніки, технології,

організації виробництва

вимогам конкурентоспроможної продукції,

наявність ліцензій і патентів


Економічні характеристики


Ресурсоємність продукції, рентабельність

виробництва, продуктивність праці, фінансовий стан фірми, перспективи її розвитку


Екологічні характеристики


Рівень екологічної безпеки виробництва,

можливості його атестації і сертифікації продукції


Інші види інформації


Наближеність до джерел ресурсів,

кліматичні умови, рівень плинності кадрів та ін.


З погляду можливостей обліку вся наведена вище інформація може класифікуватись за декількома ознаками (рис. 5.1).

кількісна інформація, відображена в числах;

якісна — це візуальні та інші враження від розмов, телевізійних програм, газетних повідомлень;

оперативна облікова інформація розкриває щоденні операції фірми і являє собою первинні документи (виписки з розрахункового рахунку банку, прибуткові та видаткові касові ордери, прибуткові та видаткові на­кладні на товари, матеріали тощо), вона є вихідною "сировиною" для фінан­сового і управлінського обліку.



Рисунок 5.1 - Види інформації промислової фірми


Дані фінансового (бухгалтерського) обліку повинні надавати користу­вачам корисну інформацію. На сьогоднішній день визнано, що в умовах ринкової системи існують три основні групи численних користувачів інфор­мації: 1) внутрішні, які безпосередньо зайняті бізнесом у даній промис­ловій фірмі; 2) зовнішні прямі, які знаходяться за межами фірми, але мають пряму фінансову зацікавленість в її бізнесі; 3) зовнішні непрямі, які мають непряму зацікавленість у бізнесі фірми.

Першу групу користувачів складають посадові особи, які несуть відпо­відальність за ведення справ та за досягнення поставлених перед фірмою цілей. Як правило, це професійні менеджери або безпосередньо самі підприємці, яким постійно необхідно вирішувати проблеми: що робити, яким чином і чи будуть результати відповідати визначеній меті. Наприклад, чи задовольняє величина ставки доходу на капітал? Чи є в наявності у фірми достатня кількість коштів у готівковій формі? Які вироби більш вигідні (рентабельні)? Успіх підприємницької діяльності, як правило, залежить від ступеня обґрунтованості (доцільності) та своєчасності прийняття керівництвом фірми управлінських рішень, які ґрунтуються саме на даних фінансового (бухгалтерського) обліку. Друга група користувачів — це в першу чергу вкладники капіталу (засновники, акціонери), різні кредитори, а також постачальники, банки, фінансові, страхові компанії тощо.

Акціонери вивчають інформацію про прибутковість фірми, оскільки від цього залежить розмір дивідендів на акції; кредитори зацікавлені голов­ним чином у наявності у фірми достатньої кількості коштів для сплати у встановлені терміни відсотків за позиками та виплати суми боргу. Третя група користувачів - це податкова служба; статистичні та уря­дові структури; фондові біржі; факторингові компанії; потенційні іноземні спонсори або інвестори; державні структури, які здійснюють контроль за експортом та імпортом; профспілки (трудові колективи) самої фірми; різно­манітні фінансові радники та ін.

Враховуючи численність та різноманітність користувачів даних фінан­сового обліку, значне місце посідають якісні характеристики облікової інформації, до яких належать: зрозумілість, доцільність, своєчасність, значущість, цінність для прогнозування і перевірки результатів, достовірність (надійність) і правдивість використовуваних даних. Облікова інформація, спеціально підготовлена для використання менед­жерами в процесі планування, аналізу, оцінки і контролю, називається управлінською обліковою інформацією. Оцінка є інструментом формування кількісної інформації про стан виробничого об'єкта і способи дії на нього зовнішнього середовища.


Таблиця 5.4 - Порівняльна характеристика фінансового і управлінського обліку



^ Найменування характеристик

Види обліку

Фінансовий

Управлінський

Ступінь відповідальності

Переслідується за законом

Фактично ніякої

Обов’язковість ведення обліку

Вимагається за законодавством

За рішенням адміністрації

Мета обліку

Складання фінансових

документів для

зовнішніх користувачів

Надання допомоги адміністрації

в плануванні, оцінці, аналізі й

контролі

Користувачі інформації

Велика група, члени

якої в основному невідомі

Відносно невелика група, члени якої відомі

Базисна структура

Одне основне рішення:

активи = капітал власників

+ зовнішні зобов’язання

Різноманітна, залежно від мети

використання, інформації

Основні положення

Загальноприйняті

принципи обліку

Все, що є корисним для

менеджера

Прив’язка до часу

Календарний час

Поряд з інформацією в календарному часі оцінка і

плани на майбутнє

Види відображення інформації

В основному в грошовому

виразі

Інформація як в грошовому виразі, так і в натуральному

Ступінь точності інформації

Невелика кількість приблизних оцінок

Багато приблизних оцінок

Частота звітності

Квартальна і річна

Залежить від завдань,

звичайно потижнева або помісячна

Термін представлення звіт-ності відносно звітного періоду

Із запізненням на

декілька тижнів і навіть місяців

Відразу після закінчення

Об’єкт звітності

Фірма в цілому

Центри відповідальності

Ступінь відповідальності

Ймовірність переслідування законом

Фактично ніякої
^ 5.2 Баланс фірми як джерело інформації


Інформація про фінансовий стан фірми міститься в головному елементі пакета фінансової звітності — балансі фірми.

^ Баланс фірми — це деталізована репрезентація фінансового стану фірми на конкретний момент часу, яка відобра­жає, з одного боку, склад, розміщення і використання капіталу (майна) фірми, тобто все те, чим володіє фірма на дату складання балансу, а з іншого боку — показує джерела формування та накопичення капіталу (коштів).

Балансовий звіт є за своїм характером кумулятивним, оскільки відображає фінансові результати діяльності фірми з моменту її створення. Ба­ланс може бути складений на будь-яку дату; розрізняють вступний баланс новоствореної фірми, тобто на перше число січня місяця звітного року, та звітний баланс — на перше число наступного за звітним періодом місяця, який складається наростаючим підсумком і подається державним орга­нам один раз на квартал. Протягом кварталу обов'язково складаються місячні баланси у вигляді оборотної відомості.

Баланс фірми складається з двох рівновеликих частин, які подані у вигляді таблиці, ліва сторона якої відображає активи фірми, а права — пасиви (табл. 5.5).


Таблиця 5.5 - Схема побудови та класифікація елементів балансу фірми


^ Економічні ресурси


Зобов'язання


АКТИВИ


ПАСИВИ


Вартість майна фірми


Господар.

засоби (склад, розміщення)


Розділ балансо­вого звіту


Капітал фірми


Джерела формуван­ня

господарських за­собів

та цільове

призначення коштів


Розділ балансово­го

звіту


Основ­ний капітал


1 Необоротні (фіксовані) акти­ви, в т. ч.:

1.1 Основні засоби

1.2 Нема-теріальні активи

І Необо-ротні активи


Власний капітал


1 Зобов'язання перед власниками, в т.ч.:

1.1 Статутний фонд

1.2 Нерозподілений прибуток

І Капітал,

фонди

і резерви


Оборот­ний капітал


2 Оборотні

(поточні) активи, в т. ч.:

2.1 Матеріальні оборотні активи.

2.2 Грошові кошти

II Запаси і затрати

III Грошо­ві кошти, розрахунки та інші оборотні активи


Залуче­ний ка­пітал


2 Зовнішні зобов'я­зання, в т. ч.:

2.1 Довгострокові зобов'язання.

2.2 Короткостроко­ві (поточні) зобов'язання


II Довгострокові зобов'язання

III Розрахунки

та інші короткостро­кові зобов'язання

^ РАЗОМ АКТИВІВ


РАЗОМ ПАСИВІВ



Для успішного функціонування фірмі необхідні економічні ресурси, а і саме: грошові кошти, засоби виробництва, знаряддя та предмети праці, які мають вартісну форму. Це так звані господарські засоби фірми, вони відображені в лівій частині балансу. Для їх придбання потрібні джерела фінансу­вання, тобто джерела формування господарських засобів, які показують­ся в правій частині балансу. Оскільки ці засоби можуть бути надані фірмі або засновниками (власний капітал), або кредиторами (залучений капітал), то власники ресурсів мають право позову (вимоги) на господарські ресурси в сумі, яка дорівнює корпоративним та борговим зобов'язанням фірми перед ними. Виходячи з цих міркувань баланс розглядають як співвідношення між економічними ресурсами фірми та її зобов'язаннями. Отже, нормальна фінансова діяльність описується рівнянням

^ Економічні ресурси = Зобов'язання.

Кожна фірма має два типи зобов'язань: перед кредиторами та перед власниками часток її капіталу. При цьому зобов'язання перед кредиторами мають більшу вагомість, ніж зобов'язання перед власниками. Якщо фірма не платить за своїми боргами кредиторам, то останні мають право позову через арбітражний суд. Власники мають лише право залишкового позову, тобто якщо фірма припиняє свою діяльність (ліквідується), в першу чергу задовольняються вимоги кредиторів, потім заборгованість фірми перед найма­ними працівниками фірми, і тільки після цього погашається заборгованість перед власниками. Враховуючи це, наведена рівність може бути записана так:


Економічні ресурси = Зобов'язання перед кредиторами + Зобов'язання перед власниками ,

або

Економічні ресурси = Зовнішні зобов'язання + Власний капітал.


Це так зване рівняння балансу, оскільки обидві його половини склада­ють дві частини балансового звіту і повинні завжди дорівнювати одна одній, тобто балансувати.

У термінології фінансового обліку економічні ресурси (або господарські засоби) мають назву "активи", а зобов'язання (або джерела формування господарських засобів) — "пасиви".

Баланс фірми як звітний документ складається з трьох розділів в активі і пасиві, кожен з яких містить балансові статті, згруповані за еконо­мічною однорідністю.

Статті балансу — це показники, що відображають на певну дату стан господарських засобів (активів) за грошовою оцінкою, та джерела утворення цих засобів (пасиви) за тією самою грошовою оцінкою.

Таким чином, у балансовий звіт повинні входити такі елементи:

1) активи, які відображають те, чим володіє фірма на певну дату як наслідок її економічної діяльності в минулому, і які повинні принести еко­номічні вигоди в майбутньому (потенціал фірми);

2) зобов'язання, які виникли за рахунок здійснення господарських опера­цій в минулому і виконання яких повинно було привести до зменшення еконо­мічних ресурсів фірми;

3) власний капітал, який відображає вартість господарських засобів, відданих власниками в розпорядження фірми; це можуть бути як внески засновників готівкою або майном (статутний фонд), так і капітал, який формується з нерозподіленого прибутку від підприємницької діяльності фірми.

Отже, балансовий звіт показує, яким чином на конкретну дату розміщені активи фірми і у який спосіб здійснюється фінансування цих активів за допомогою власного та залученого капіталу. Обидві частини балансового звіту відображають наявність одних і тих самих об'єктів обліку, тільки в різних ракурсах (як кошти, цінності, засоби і як джерела цих коштів, їх цільове призначення), що забезпечує рівність активу і пасиву балансу.

Активи. Майно, боргові права, які належать фірмі та контролюються нею, тобто все те, що складає власність фірми, має грошовий вираз і здатне принести дохід у результаті очікуваної операції, належить до активів. Слід зауважити, що трудовий персонал фірми не належить до її активів (хоча це один з важливих видів ресурсів), оскільки працівники не є влас­ністю фірми.

Вважається, що активи реальні, коли є достатня впевненість у тому, що майбутня економічна вигода від активів обов'язково буде одержана фірмою. За відсутності такої впевненості це не активи, а просто затрати фірми (збитки).

Всі активи поділяються на оборотні та необоротні, що відповідає понят­тям оборотний та основний капітал фірми.

Оборотні активи містять в собі такі види активів, які можна перетворити в готівкову форму протягом одного операційного циклу фірми (пе­ріод часу між закупівлею матеріалів та продажем готової продукції), тобто це короткострокові активи.

Необоротні активи, призначені для довгострокового (більш одного року) користування, вони не втрачають натуральну форму протягом операцій­ного циклу.

За ступенем мобільності, тобто легкості переходу з натуральної (матері­ально-речовинної) форми в готівкову, яка характеризує ліквідність фірми, активи поділяються на фіксовані та поточні.

До фіксованих активів належать так зване нерухоме майно фірми (ос­новні засоби) та інші позаоборотні активи з терміном використання більше одного року (довгострокові інвестиції в цінні папери, статутні фонди інших підприємств тощо), які складно швидко конвертувати в грошову форму.

До поточних активів належать матеріальні оборотні засоби, безпо­середньо грошові кошти та інші короткострокові фінансові вкладення (на­приклад, у цінні папери терміном до одного року).

Наведена класифікація активів описується відповідними розділами ба­лансового звіту, правильний аналіз яких дає можливість підприємцеві отримати інформацію про фінансово-майновий стан фірми.

Пасиви. Цей розділ балансу розшифровує джерела утворення активів і відповідно характеризує фінансову структуру фірми з точки зору співвідно­шень між власними та позиковими коштами.

Джерелами власних коштів виступають статутний фонд та нерозпо­ділений прибуток фірми, який використовується для подальшого розширен­ня виробництва.

У статуті фірми обов'язково зазначається розмір початкового капіталу у вартісному вимірі з розподілом на частки, які вносяться учасниками. Позна­чається також, в якій формі (грошовій або у вигляді певних матеріальних ресурсів) вноситься частка кожним учасником. Цей початковий капітал підприємства, зафіксований у статуті, має назву „статутний фонд”. Для підприємств різних форм власності статутний фонд формується по-різному, але суть його одна.

Таким чином, статутний фонд є джерелом власних коштів підприєм­ства.

Але самі кошти підприємства, які були внесені в рахунок статутного фонду, залежно від їх конкретних видів, знаходяться або в банку на розрахунковому рахунку підприємства (якщо внесені гроші), або на складах підприємства (сировина і матеріали, паливо, комплектувальні вироби, това­ри), або безпосередньо у виробничому процесі (устаткування, інструменти, транспорт, незавершене виробництво).

До власних коштів прирівнюються різні види фондів, які утворюються за рахунок відрахувань з чистого прибутку фірми (зокрема, резервний фонд), також амортизаційний фонд для підприємств з двоканальною системою нарахування зносу основних засобів (як правило, ця методика використо­вується для державних підприємств, статутний фонд яких вважається ру­хомою величиною, тобто зменшується на суму амортизаційних відрахувань основних засобів, які є внеском держави у статутний фонд).

Амортизаційні відрахування надходять на розрахунковий рахунок у складі виручки від реалізації продукції і призначені для простого відтворення зношених елементів основних засобів. Це джерело фінансування капітальних вкладень у нову техніку, реконструкцію та модернізацію виробництва.

У балансовому звіті власний капітал розшифровується у розділі І "Капітал, фонди і резерви".

Джерелами позикового капіталу є різного роду кредитні та позикові кошти банківських і кредитних установ, інших підприємницьких структур, а також так звані стійкі пасиви та кредиторська заборгованість, які фірма використовує як свої кредитні ресурси.

Стійкі пасиви — це накопичені протягом року зобов'язання фірми, термін сплати за якими не настав (відстрочені платежі працівникам — із заробітної плати, бюджету — за податками та страхуванням, акціонерам — за дивідендами тощо).

Кредиторська заборгованість — це зобов'язання фірми перед постачальниками, оскільки до моменту її погашення кошти знаходяться в обігу і здатні приносити прибуток.

Зовнішні зобов'язання фірми перед кредиторами поділяються на довго­строкові (строк погашення яких більше року) та короткострокові (строк погашення яких до одного року). Короткострокові зобов'язання назива­ють ще поточними зобов'язаннями (або поточними пасивами), до їх скла­ду входять короткострокові позики банків, кредиторська заборгованість фірми постачальникам та стійкі пасиви. Довгострокові зобов'язання (або паси­ви) характеризують борги фірми у вигляді довгострокових кредитів банків, довгострокових позик інших організацій, які, як правило, використовуються для фінансування необоротних активів. Орендні підприємства за статтею "Розрахунки за майно" відображають свою заборгованість орендодавцю за оборотні кошти, що підлягає сплаті за час оренди, інші підприємства врахо­вують свою заборгованість за одержані за плату основні фонди.

У балансовому звіті зовнішні зобов’язання фірми представлені розділом ІІ “Довгострокові зобов’язання” і розділом ІІІ “Розрахунки та інші короткострокові зобов’язання”.


^ 5.3 Інформаційна база оцінювання вартості майна


Важливе місце відводиться інформаційному забезпеченню з питань оцінки вартості майна фірми, що приватизується (викуповується), яке дає можливість одержати вихідні дані для прийняття управлінського рішення про продаж (придбання) фірми.

Необхідна початкова інформація міститься у балансовому звіті фірми, а додаткова інформація про гудвіл фірми встановлюється експертним шляхом у процесі переговорів про приватизацію або продаж фірми конкретним покупцям.

Методика оцінки вартості майна фірми, що приватизується, в тому числі шляхом продажу на аукціоні, на конкурсній основі, перетворенням в господарське товариство, регламентується у законодавчому порядку з врахуванням темпів інфляції на підставі відновної вартості об’єктів майна. На відміну від зарубіжної практики в оцінку майна не включається вартість землі, на якій розміщене підприємство, надр та інших складових частин навколишнього природного середовища, виняток становить земельна ділянка, відведена у встановленому порядку згідно з вимогами Земельного кодексу України під об'єкти незавершеного будівництва. Вартість земельної ділян­ки визначається державними органами на підставі експертної оцінки з урахуванням вимог земельних кадастрів. У балансі вартість землі врахо­вується за фактичною собівартістю, а результати її переоцінки вказуються у пояснювальній записці до балансу. Вартість земельних ділянок входить в нерухоме майно фірми і не підлягає амортизації. Ціна фірми (ЦФ) розраховується за формулою


ЦФ = 03 + НА + Вк + НБ·К + У·К + (3з + ФА - Кр), (5.1)


де 0З — залишкова вартість основних засобів; НА — залишкова вартість нематеріальних активів; Вк — незавершені капітальні вкладення за вира­хуванням вартості незавершеного будівництва; НБ — вартість незавер­шеного будівництва; У — вартість невстановленого устаткування; К — усереднені індекси цін на будівництво та промислову продукцію (встанов­люються в законодавчому порядку та враховують темпи інфляції); 3з — запаси і витрати, які входять у валюту балансу; ФА — фінансові активи (згідно з балансом до складу фінансових активів входять: довгострокові фінансові вкладення; інші необоротні активи; грошові кошти, розрахунки та інші активи). Фінансові активи зменшуються на суму кредиторської заборгованості (Кр), відображеної в третьому розділі пасиву балансу.

Якщо числове значення в дужках наведеної формули від'ємне, то вар­тість майна фірми розраховується без врахування цієї від'ємної величини, тобто вираз в дужках умовно прирівнюється до нуля.

При визначенні залишкової вартості основних засобів суми зносу не повинні перевищувати балансової вартості основних засобів фірми.

Вартість майна фірми може збільшуватися за експертною оцінкою на вартість нематеріальних активів, факт придбання яких не відображений у балансі (наприклад, гудвіл фірми).

При приватизації державного майна, зданого в оренду, вартість майна фірми зменшується на вартість майна, що належить орендареві, яка визнача­ється як сума залишкової вартості основних засобів та нематеріальних активів, вартості незавершених капітальних вкладень (в тому числі неза­вершеного будівництва), оборотних коштів на момент приватизації, зменше­ної на суму оборотних коштів, зданих в оренду, та залишку невикориста­них амортизаційних відрахувань на майно орендодавця та на вартість май­на, придбаного за рахунок державних коштів.

При приватизації орендованого цілісного майнового комплексу вартість оборотних коштів (запасів і затрат, фінансових активів за мінусом кредиторської заборгованості), зданих в оренду (Од), визначається на підставі балансу, розробленого на день укладення договору оренди за формулою

Од = К0[(Зз0 + ФА0) - Кр], (5.2)

де 3з° — запаси і витрати за балансом на день укладення договору оренди; К°— коефіцієнт індексації запасів і витрат орендного підприємства (регулю­ється у законодавчому порядку); ФА°— фінансові активи за балансом на день укладення договору оренди; Кр - кредиторська заборгованість.

Вартість майна при приватизації державних підприємств може бути зменшена на вартість пільг, що встановлюються законодавчою базою приватизації, або збільшена відповідно до зональних коефіцієнтів, що враховують потенційну прибутковість фірми залежно від її місцезнаход­ження.

З метою порівняння нормативних методів оцінки фірми з можливою альтер­нативою слід звернутися до світового досвіду оцінки, зокрема німецького. Вартість фірми може бути визначена згідно з досвідом за методом прибутковості і за допомогою методу реальної вартості фірми.

^ Метод прибутковост передбачає складання плану ділової діяль­ності (рахунок прибутків і збитків на найближчі роки, який, як правило, узгоджується з фактичним виконанням за минулий період). Теперішня (дисконтована) вартість запланованих на найближчі роки надходжень виручки визначається шляхом дисконтування планових надходжень за процентною ставкою поточного дня. Це означає, що метод визначення вартості на підставі прибутковості фактично базується на оцінці очікуваних короткострокових і середньострокових надходжень виручки.

Тому цей метод оцінювання майна фірми рекомендується використовувати тільки у тому випадку, коли грошові надходження можуть бути більш-менш передбачені — якнайменше в середньостроковий період часу і мо­жуть бути перевірені за допомогою фактичних даних минулого періоду.

^ Метод реальної вартості фірми виходить не з поточної оцінки перспективного розвитку фірми, а з майна на момент оцінки.

За основу беруться не план діяльності фірми на майбутній період, а баланс на поточну дату. Перспективний розвиток фірми не справляє безпосереднього впливу на її реальну вартість, хоча залежно від оцінки комер­ційної діяльності фірми в найближчі роки складаються вартість основного і оборотного капіталу, величина економічних зобов'язань, в тому числі збитки.

Алгоритм визначення реальної вартості майна фірми С:


С = А ± ∆В ± ∆С, (5.3)


де А — сума активів за мінусом зобов'язань; ∆В — корекція балансових даних основного капіталу і запасів залежно від концепції покупця, наприклад, зміни характеру споживання, підвищення вартості земельної ділянки, зміни асортименту продукції, яку випускає покупець; ∆С корекція величини резервних зобов'язань, наприклад, на величину виплат при звільненні можливих збитків.

При купівлі фірми за умови погашення заборгованості за старими кре­дитами (не повернених в строк) (Скр) і з нерухомістю вартість

С1 = С + Скр. (5.4)

При купівлі фірми без погашення заборгованості за старими кредита­ми і без врахування нерухомості (Снер) реальна вартість

С2 = С – Снер. (5.5)

Ціна фірми може бути вища за реальну вартість, якщо фірма має пози­тивний прогноз розвитку, доступність до ринку, високий професіоналізм персоналу і є конкуренти при купівлі фірми.

У відповідності до різних об'єктів нерухомості існують різні методи її оцінки, що орієнтуються або на дохід, або на цінність об'єкта (речовинний метод оцінки).

^ Речовинний метод оцінки (рис. 5.2) виходить з витрат на будівництво кожного кубометра забудови, і за допомогою відповідного індексу будівель­них цін перераховується вартість нерухомості на момент визначення ціни. При цьому у формі різних знижок з ціни враховуються технічні фактори, що зменшують ціну об'єкта (такі, як термін експлуатації нерухомості, недоліки будівництва і економічні причини її зниження та інші обставини, що обумовлюють зниження виручки від господарського використання об'єкта).




Метод оцінки, що орієнтується на дохід, виходить з ціни землі (визначається за допомогою порівняння цін) і вартості будівлі (рис. 5.3).








Ціна будівлі — це чистий дохід, що отримують із земельної ділянки. Попередньо чистий дохід зменшується на величину дисконту, що нарахо­ваний на суму, еквівалентну вартості земельної ділянки. Мультиплікатор, що використовується далі для капіталізації доходу, враховує щорічні відрахування на відновлення (амортизацію) і процентні відрахування залеж­но від строку служби будівель, при цьому величина процентної ставки залежить від виду будівельних споруд і ситуації на ринку нерухомості. Експлуатаційні видатки включають в себе, у першу чергу, витрати на управлін­ня нерухомістю, виробничі видатки, ризики, що пов'язані з можливим недо­одержанням плати за землю.

Для визначення ціни земельної ділянки використовується метод порівняння вартості (рис.5.4). Для порівняння використовуються такі критерії:

  • якість земельної ділянки, тобто ступінь її освоєння: землеробна ділянка, незабудова, лісова ділянка, ділянка під будівельні роботи;

  • розташування ділянки (транспортна розв’язка, сусідні ділянки) і об’єкти на них;

  • можливості використання;

  • характеристика ділянки;

  • правові та фінансові умови (податки, фінансові внески тощо).



1   2   3   4   5

Схожі:

Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни "Внутрішній економічний механізм підприємства". / Авт. В. М. Тюріна. Харків: хнамг, 2004. 63 с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Харламова О. В. Міжнародні стандарти з фінансової звітності. Конспект лекцій Харків: хнамг, 2010 с. (для слухачів фпк І пк жкг)
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
«Гермомеханіка»: конспект лекцій. Розділ “Автоматичні врівноважувальні пристрої як безконтактні ущільнення” / Укладачі
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
Конспект лекцій з курсу «Гермомеханіка». Розділ “ Теорія І конструкції механічних торцевих ущільнень” / Укладачі
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Фінансовий менеджмент: конспект лекцій / укладачі: О. О. Захаркін, Л. С. Захаркіна. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010.– 156с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
Конспект лекцій з курсу «Гермомеханіка». Розділ “ Теорія і конструкції механічних торцевих ущільнень” / Укладачі
Конспект лекцій iconГ. В. Фесенко конспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни «Основи пожежної безпеки» (для студентів 3-го курсу денної форми навчання напряму підготовки 170202...
Конспект лекцій iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни "Інформаційні системи і технології у фінансах"
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання
Планування діяльності підприємства: Конспект лекцій / Укладач О. Ю. Древаль. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 146 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи