Конспект лекцій icon

Конспект лекцій




НазваКонспект лекцій
Сторінка5/5
Дата14.07.2012
Розмір1.23 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5
Тема 7 НАПРЯМИ СТРАТЕГІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВ


7.1 Зниження економічних ризиків

7.2 Підвищення якості продукції

7.3 Орієнтація на науково-технічний прогрес


^ 7.1 Зниження економічних ризиків


Економічний ризикнепередбачена суб'єктом госпо­дарської діяльності небезпека, яка спричиняє можливість втрат, загрожує реалізації поставленої мети і зумовлена передусім випадковим характером прийнятих ним рішень.

Основними видами економічних ризиків є матеріаль­но-технічні, профільно-технологічні, постачальницько-збутові, виробничі, інвестиційні, кредитні, відсоткові, ва­лютні, комерційні, політичні, економіко-правові, уп­равлінські, маркетингові та ін.

Матеріально-технічний ризик — ризик, пов'язаний з недостатнім або низьким рівнем матеріально-технічної бази підприємства, яка може не забезпечити випуск ви­сокоякісної конкурентоспроможної продукції.

Профільно-технологічний ризик — ризик, зумовлений переходом основних традиційних постачальників до ви­пуску іншої продукції, неможливістю закупівлі найваж­ливіших комплектуючих виробів ні в межах країни, ні на світовому ринку (через відсутність валюти, а також відмо­ви традиційних постачальників від укладання угод або не­прийнятність умов цих угод).

Постачальницько-збутовий ризикризик, зумовлений постачанням неякісних матеріалів, комплектуючих виробів або зривом чи зміною умов укладених договорів і своєчасної поставки; несвоєчасним постачанням товарів споживачу, їх недостатньою якістю, несвоєчасним надан­ням післяпродажних послуг та ін.

Серед постачальницько-збутових ризиків важливими є ризики нереалізації виготовленої продукції (через зміну структури та скорочення потреби в даній продукції, заміну даного виду продукції товарами інших підприємств тощо), ризик несвоєчасного отримання оплати за реалізовану продукцію, ризик відмови покупців від отриманої про­дукції та ін.

Виробничий ризикризик, безпосередньо пов'язаний з процесом виробничої діяльності, зокрема з можливістю аварій, технічних неполадок тощо.

Інвестиційний ризикризик, зумовлений порушенням матеріально-речової структури інвестицій, несвоєчасною виплатою здійснених капіталовкладень, незбалансованістю прямих (забезпечують володіння контрольним пакетом акцій) і портфельних (такого володіння не забез­печують) інвестицій та ін.

Кредитний ризикризик, пов'язаний з небезпекою не­повернення, часткового або несвоєчасного повернення кредитів.

Серед кредитних ризиків розрізняють коротко-, середньо- і довготермінові; незабезпечені (бланкові) і за­безпечені; дрібні, середні й великі; за формами кредитів (банківські, комерційні та ін.); за сферами використан­ня (промисловість, придбання товарів і послуг, інвес­тиції та ін.).

Відсотковий ризикризик, зумовлений непередбаче­ною зміною відсоткових ставок.

Валютний ризикризик, зумовлений непередбаченою зміною курсів іноземних валют, а також курсу національ­ної валюти.

Політичний ризик — ризик, пов'язаний з революціями, переворотами (які змінюють природу економічної систе­ми), війнами та ін.

Економіко-правовий ризикризик, зумовлений зміна­ми в законодавстві (або його недосконалістю) щодо еко­номічної діяльності, неправильним застосуванням держа­вою чинного законодавства тощо.

^ Управлінський ризикризик, пов'язаний з нера­ціональним характером прийнятих менеджерами різних ланок (особливо вищої ланки — президентами, віце-пре­зидентами компаній) рішень.

^ Маркетинговий ризикризик, спричинений неточними прогнозуваннями обсягів досліджуваного ринку.

Деякі з названих видів ризиків можуть бути згруповані у певні типи. Наприклад, кредитний, відсотковий, інвес­тиційний можна об'єднати у фінансовий; матеріально-технічний, постачальницько-збутовий, виробничий, уп­равлінський, маркетинговий — у підприємницький тип ризику.

Оскільки економічні ризики об'єктивно неминучі, то першою умовою управління ними є вміння їх передбачи­ти і знизити до максимально можливого рівня. Для цього потрібно знати загальні та конкретні причини певного ви­ду ризику, оцінити його ступінь, визначити обставини, за яких він виникає, з'ясувати альтернативні напрями діяль­ності підприємства, зіставити вигоду і ризик, притаманні кожному з них.

З'ясування причин та обставин економічних ризиків передбачає розмежування об'єктивних факторів, які не за­лежать від діяльності підприємців (наявність конкурентів, інфляції, якість чинного законодавства та ін.), і суб'єктив­них (рівень організації виробництва і праці, якість форм і систем заробітної плати тощо). Лише після цього можна обрати найоптимальніші напрями діяльності, а отже, раціонально контролювати ризик.

^ Управління економічними ризиками — діяльність підприємства, банку, установи чи організації, спрямова­на на подолання невизначеності альтернативного вибо­ру, скорочення можливих втрат, зумовлених ризиком.

За ступенем ризику розрізняють: допустимий рівень, критичний і абсолютний (або катастрофічний).

^ Допустимий економічний ризик - загроза втрати більшої частини прибутку від певного виду діяльності підприємства або діяльності загалом.

Критичний економічний ризик — загроза втрати усього прибутку й усієї очікуваної виручки.

^ Абсолютний економічний ризик — загроза банкрутства підприємства і втрати всього майна.

Для визначення ступеня економічного ризику не­обхідно ретельно стежити за динамікою витрат і отримува­ного прибутку, вивчати досвід підприємців і менеджерів з найактуальніших для підприємства проблем.

На основі зазначеного вище формується ризикова політика підприємства.

^ Ризикова політика — комплекс захисних заходів проти основних форм ризиків (передусім проти критичного та абсолютного).

Найважливішими з них є:

1) страхування ризику;

2) вивчення ринку;

3) вивчення клієнтів, зокрема перевірка їх платоспро­можності;

4) поточний контроль;

5) використання застави;

6) диверсифікація ризику, тобто наявність кількох тор­говельних компаній (ринків збуту), або поділ загальної су­ми кредитів з боку банківських установ на кілька банків;

7) вивчення конкурентів;

8) ефективне стимулювання діяльності працівників, від яких найбільшою мірою залежить зниження ступеня ризиків.

Враховуючи неминучість економічних ризиків, під­приємство, компанія повинні створювати спеціальні ре­зерви для їх часткового покриття, здійснювати активний пошук додаткових джерел та інші заходи.

З метою зниження матеріально-технічних ризиків слід створювати спільні підприємства із зарубіжними фірмами, об'єднуватися з потужними і передовими вітчизняними компаніями, домагатися державної підтримки (у разі стабільного попиту на певний вид продукції), перетворю­ватись на філію великих вітчизняних підприємств та ін.

Для зниження, а відтак і унеможливлення профільно-технологічних ризиків необхідно:

1) здійснювати диверсифікацію виробництва шляхом розширення нових технологій і видів продукції;

2) проводити диверсифікацію постачання;

3) постійно збирати економічну інформацію про мож­ливих постачальників, зокрема про освоєння нових тех­ніки і технологій;

4) встановлювати некомерційні зв'язки із реальними та потенційними постачальниками, розширювати та підтримувати особисті контакти з ними;

5) купувати акції підприємств-постачальників;

6) створювати страхові резерви основних комплектую­чих виробів.

З метою усунення постачальницько-збутових ризиків необхідно:

1) здійснювати диверсифікацію постачання;

2) розширювати склад постачальників;

3) створювати фінансові резерви;

4) залучати традиційних постачальників до діяльності підприємства або компанії шляхом укладання договорів участі в прибутках або придбанні частини акцій;

5) створювати страхові запаси найважливіших ма­теріалів;

6) заздалегідь планувати і розробляти способи фун­кціонування підприємства в умовах пошуку альтернатив­них постачальників;

7) створювати регіональні системи страхування госпо­дарсько-комерційних операцій і розробляти ряд засобів перестрахування;

8) залучати банки, страхові компанії як гарант цих операцій;

9) розвивати заставні операції;

10) диверсифікувати виробництво;

11) активно використовувати всі види і форми маркетингу;

12) поліпшувати якість продукції;

13) розробляти довготермінову стратегію виробництва та маркетингових досліджень;

14) освоювати гнучкі технології виробництва, що допу­скають швидку переорієнтацію на випуск інших видів продукції;

15) прогнозувати динаміку цін та вдосконалювати ціно­ву політику;

16) отримувати часткову або повну передоплату;

17) систематично інформувати громадськість про підприємства, що традиційно порушують умови договорів;

18) створювати і підтримувати системи контролю за ви­конанням договорів на рівні місцевих органів;

19) створювати системну базу даних про реальних і по­тенційних споживачів продукції, про продукцію, яка ви­робляється на цих підприємствах-споживачах, та її спожи­вачів, а також про постачальників необхідних матеріалів і обладнання та ін.

^ З метою зниження виробничого ризику необхідно роз­робити стратегію техніко-технологічного розвитку і безпе­ки підприємства, постійно вдосконалювати технологічну базу, технологічну культуру та культуру праці, проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, створювати венчурні підприємства та ін. Одним з найважливіших видів економічних ризиків є кредитні. Механізм зменшення або унеможливлення кре­дитних ризиків складається з двох послідовних процесів:

а) ретельний аналіз кредитних заявок та надання кредиту;

б) комплексний контроль за поточною діяльністю позичальника і своєчасне виявлення тих кредитів, які мо­жуть бути несвоєчасно повернені.

Рівень кредитного ризику визначають мірою кредито- і платоспроможності підприємства.

Платоспроможність — здатність держави, юридичної або фізичної особи своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов'язання перед іншими суб'єктами господарської діяльності.

^ Кредитоспроможність — своєчасність фізичних та юридичних осіб у розрахунках щодо раніше наданих кредитів, стабільність поточного фінансового стану, тенденції його зміни, здатність залучати різні джерела для мобілізації грошових ресурсів.

Основні вимоги до якості застави такі: стабільність ринкової ціни і відсутність різких її коливань, ліквідність (можливість швидкої реалізації на ринку), захист прав кредитора на володіння майном, швидка ідентифікація продукту (товару, послуги) і відсутність втрати ним споживчих властивостей.

Однією з форм забезпечення є поручительство, що передбачає укладання договору, при якому поручитель зобо­в'язується перед кредитором сплатити в разі необхідності заборгованість позичальника.

Видом кредитного забезпечення є також передання ру­хомого майна (вантажного автомобіля тощо), перепосилання вимог і рахунків, заставні права на нерухомість та ін. З метою зменшення кредитних ризиків у багатьох роз­винутих країнах світу здійснюють такі заходи:

1) створюють окремі централізовані служби ризиків

або закріплюють їх за центральними банками. Так, у Франції центральний банк здійснює періодичну інвентаризацію великих, кредитів (що перевищують встановлені ліміти) й обсяги заборгованості тощо і розповсюджує її результати серед відповідних установ. У США такою діяльністю зай­мається служба обміну кредитною інформацією;

2) формують банк даних про юридичних та фізичних осіб (своєрідну картотеку підприємств і підприємців) та надають їх кредитним установам;

3) створюють картотеку несплачених чеків, векселів та поширюють її серед банків, інших заінтересованих установ;

4) головне податкове управління веде картотеку бан­ківських рахунків з метою виявлення рахунків тих осіб, які не мають права виставляти чеки та заборони здійснювати цю операцію до часу задоволення потреб усіх потерпілих (так, у Франції до Головного управління щороку надхо­дить понад 50 млн відповідних запитів);

5) у масштабі країни ведуть картотеку загублених, вкрадених та інших недійсних чеків (загальна кількість та­ких чеків становила у Франції в 1993 р. понад 10 млн);

6) здійснюють загальнонаціональний облік неповернених кредитів, які надаються фізичним особам для не­професійних цілей (наприклад, купівлі товарів у кредит);

7) створюють комплексну базу інформаційних еко­номічних ресурсів щодо народного господарства загалом, окремих сфер та галузей, а також розробляють прогнози діяльності підприємств на різний період.


^ 7.2 Підвищення якості продукції


Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення. Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від якості, тому що охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Показники технічного рівня встановлюються при проектуванні нових знарядь праці (транспортних засобів, машин, приладів).

Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами, як:

• потребами науково-технічного прогресу;

• зміною споживчих запитів населення;

• нестачею або обмеженістю природних ресурсів;

• підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою заробітну плату більш високоякісний товар;

• розвитком зовнішньої торгівлі.

У тісному взаємозв'язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність.

Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом забезпечення оптимального співвідношення між ціною, якістю, обслуговуванням.

Економічний механізм управління якістю продукції об'єднує способи і методи, які спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості. Складовими елементами цього механізму є планування і прогнозування виробництва високоякісної продукції, стимулювання і контроль за виробництвом, стандартизація і сертифікація продукції.

Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції. Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.

Стандартизація продукції охоплює встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих; встановлення норм, правил в галузі проектування; формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень; створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.

Сертифікація продукції - один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документа - сертифіката.

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт України, який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.

У ряді галузей промисловості якість продукції оцінюється за сортами за допомогою коефіцієнтів сортності (Кс):



(7.1)

де N1, N2 - відповідно випуск продукції нижчого і вищого сорту, одиниць;

Ц1, Ц2 - ціна одиниці виробу відповідного сорту, грн.

^ Економічна ефективність поліпшення якості продукції характери­зується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

Річний економічний ефект (або річний прибуток від поліпшення якості) (Ея) з урахуванням фактору часу обчислюється за формулою


Ея= (∆П- ? ЧК) Ч Nя, грн, (7.2)

де ∆П - приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн;

К - питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн/од;

Nя - обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Якщо покращання якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту (∆Пя):


Пя= ((Ц2 – С2)-(Ц1 – С1)) Ч Nя, (7.3)


де Ц1, Ц2 - відповідно ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн;

С2,1- собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.

Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості (Ев) може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:


Ев = ((С1+?ЧК1) - (С2+ ?ЧК2) Ч Nя, грн, (7.4)


де С12 - собівартість виготовлення одиниці продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн;

К1, К2 - питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.

Досить часто цей ефект може мати від'ємне значення, тому, підприємство змушене змінити ціну виробу, щоб забезпечити собі необхідний рівень рентабельності виробництва. У такому разі економічний ефект можна обчислити як (∆Пя).

Річний економічний ефект у споживачів продукції більш високої якості (Ес) може бути обчислений як зміна річної величини одноразових і поточних затрат:


Ес = (?Ч 1 Ч ?0 – К2)+ (С1'-С2')) Ч Nя, грн, (7.5)


де К1, К2 - питомі капітальні вкладення на придбання і експлуатацію виробів відповідно попередньої і підвищеної якості, грн;

С1', С2'- річна сума експлуатаційних витрат по виробах відповідно попередньої і покращеної якості, грн;

?0 - коефіцієнт еквівалентності (спряження) старої продукції новій за корисним ефектом (продуктивності, строку служби і т.п).

Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тому підвищення якості має значний народногосподарський ефект. Цей ефект враховує ефекти і від виробництва, і від експлуатації (споживання) продукції підвищеної якості.

Сумарний річний економічний ефект від підвищення якості продукції

сум) визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні (експлуатації):


Есум = Ев + Ес. (7.6)


У ряді випадків при покращанні якості продукції її собівартість зростає, а ціна залишається без змін, хоча збільшується строк служби нового виробу. В такому разі річний економічний ефект (Ер) може бути обчислений за формулою


Ер = (Сс –Сн Ч Тс н) Ч Nя, грн, (7.7)

де Сс, Сн- собівартість одиниці старого і нового виробу, грн;

Тс, Тн- строк служби старого і нового виробів, років.


^ 7.3 Орієнтація на науково-технічний прогрес


Науково-технічний прогрес - це неперервний процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки, впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя. Тому НТП слід розглядати як систему, що охоплює три взаємопов'язані стадії: науку, техніку, виробництво. НТП є також важливішим засобом вирішення соціально-економічних завдань, а саме: охорони навколишнього середовища, покращання умов праці, підвищення добробуту населення.

Науково-технічний прогрес у будь-якій його формі відіграє важливу роль у розвитку промислового виробництва, оскільки охоплює фундаментальні теоретичні дослідження, прикладні пошуки, конструкторські розробки і створення взірців нової техніки, її освоєння і промислове виробництво, а також впровадження в народне господарство.

Рівень науково-технічного прогресу можна оцінити цілим рядом показників. Серед показників НТП особливе місце належить показникам технічного рівня виробництва, які відображають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці і управління як в цілому в господарстві країни, так і в окремих галузях і на підприємствах.

До показників технічного рівня виробництва належать :

- фондоозброєність праці (відношення вартості основних виробничих фондів до чисельності ПВП);

- технічна озброєність праці (відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП);

- електроозброєність праці (відношення кількості спожитої електроенергії до чисельності ПВП);

- коефіцієнти оновлення і вибуття основних виробничих фондів, а також їх активної частини;

- вікові характеристики виробничого устаткування.

Крім того, рівень науково-технічного прогресу може бути охарактеризований рядом допоміжних показників: коефіцієнт електронізації виробництва, коефіцієнти механізації виробництва і механізації праці, коефіцієнт автоматизації виробництва, частка електроенергії, використаної на технологічні цілі, та інші.

Заходи з впровадження досягнень НТП вимагають інвестування значних коштів, тому важливим є питання оцінки економічної ефективності НТП.

Ефективність - це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Ефективність НТП є відношенням ефекту від здійснених заходів до затрат на них.

Ефект - це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід). Ефект від впровадження НТП може бути позитивним (економія затрат) і негативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалося уникнути в результаті використання досягнень НТП (забруднення навколишнього середовища).

Залежно від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначення оцінки розрізняють декілька видів ефективності.

1 Народногосподарська ефективність НТП характеризує відношення ефекту до затрат в масштабах народного господарства. Ефектом є зростання національного доходу, а затратами – сукупність спожитих ресурсів.

2 Госпрозрахункова ефективність НТП оцінює результативність затрат в масштабах галузі, підприємства і розраховується, найчастіше, як відношення прибутку до вартості виробничих фондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції).

3 Порівняльна ефективність НТП обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів НТП; як ефект може бути прийняте зростання прибутку за рахунок зниження собівартості при реалізації одного варіанта в порівнянні з іншими, а як затрати - додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження за кращим варіантом.

4 Абсолютна ефективність НТП характеризує відношення кінцевого народногосподарського або госпрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанта. Цей варіант вибирається за критерієм порівняльної ефективності - мінімумом зведених витрат.

Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанта заходів НТП.

^ Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватися в одній із двох форм:

а) народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень );

б) госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень).

^ Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

^ Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефективність технічних новин з врахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту використовується на стадії обґрунтування доцільності розроблення та вибору найкращого варіанта проектного рішення; друга форма - у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування.

На стадії техніко-економічного обґрунтування і вибору найкращого варіанта, при формуванні планів наукових і дослідно-конструкторських робіт повинен бути витриманий народногосподарський підхід, який передбачає врахування при оцінці заходів НТП усіх можливих наслідків - економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних. Етапи реалізації цього підходу зводяться до такого:

• із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовольняють задані обмеження;

• за кожним із вибраних варіантів обчислюють результати, витрати, економічний ефект;

• кращим визнається варіант, що забезпечує максимальну величину економічного ефекту, а за умови його тотожності за декількома варіантами - варіант з мінімальними затратами на його досягнення.

^ Сумарний економічний ефект від реалізації заходів НТП за певний розрахунковий період Т (Ет) обчислюється за формулою


Ет = Рт – Вт ,грн, (7.8)


де Рт -вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн;

Вт - вартісна оцінка витрат на здійснення заходів НТП за цей самий період, грн.

Такий спосіб визначення економічного ефекту є однаковим як при обчисленні народногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу.

При обчисленні економічного ефекту слід наводити різночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу - розрахункового року - за допомогою коефіцієнта зведення.

З урахуванням фактору часу економічний ефект може бути поданий у вигляді формули




(7.9)


де Рt, Вt - вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду, грн.

Початковим роком розрахункового періоду Т вважають рік початку фінансування робіт із здійснення заходу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим - момент завершення всього життєвого циклу заходу (визначається нормативними строками оновлення продукції з врахуванням її старіння).

^ Вартісна оцінка результатів від впровадження заходу НТП за розрахунковий період здійснюється за формулою





(7.10)


Ці результати є сумою основних (Росн) і супутніх (Рсуп) результатів:

Рt = Росн + Рсуп,грн. (7.11)


Оцінка основних результатів здійснюється за формулами:


а) для нових засобів праці тривалого використання


Росн = Цt х Nt x Пt, грн; (7.12)


б) для нових предметів праці



(7.13)


де Цt - ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці у t-му році, грн;

Nt - обсяг використання нових засобів або предметів праці в t-му році, натур. одиниць;

Пt - продуктивність засобів праці у t-му році, натур. одиниць;

Yt - витрати предметів праці на одиницю продукції у t-му році, натур. одиниць.

Вартісна оцінка сукупних результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків від реалізації заходів НТП, яку можна здійснити за формулою




(7.14)


де PCEt - вартісна оцінка соціальних та екологічних наслідків від заходів НТП у t-му році, грн;

Rjt - розмір окремого результату в натуральних вимірниках з урахуванням масштабів його впровадження в t-му році;

ajt - вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році, грн;

n - кількість показників, які враховуються при визначенні впливу заходу НТП на навколишнє середовище і соціальну сферу.

Сумарні витрати на реалізацію заходу НТП за розрахунковий період включають витрати на виробництво (Ввир) і використання (Ввикор) продукції:


Вт вирвикор, грн. (7.15)

При цьому витрати на виробництво і на використання обчислюються однаково з урахуванням фактору часу:




(7.16)


де Сt - поточні витрати при виробництві (використанні) продукції у t-му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн;

Кt - одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в і-му році, грн;

Лt - залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибувають у t-му році, грн.

До складу поточних витрат (Сt) включаються витрати, які враховуються при існуючому порядку калькулювання собівартості продукції, а на ранніх стадіях розроблення нової техніки (коли відсутня конкретна інформація для розрахунку поточних витрат) використовується один із можливих методів обчислення собівартості проектованої нової техніки:

• метод питомих ваг;

• графоаналітичний;

• кореляційний;

• планової калькуляції.

До складу одноразових витрат (Кt) включаються капітальні вкладення та інші витрати одноразового характеру, які необхідні для створення і використання нової продукції незалежно від джерел фінансування.

Для заходів НТП, які характеризуються стабільністю техніко-економічних показників (обсягів виробництва, показників якості, витрат і результатів) за роками розрахункового періоду, розрахунок економічного ефекту здійснюється за формулою




(7.17)


де Рр - незмінна за роками розрахункового періоду оцінка результатів заходу НТП (включаючи основні і супутні результати), грн;

Вр - незмінні за роками розрахункового періоду витрати на реалізацію заходу НТП, грн;

Rp - норма реновації основних фондів;

У свою чергу, Вр обчислюється за формулою

Вр = Вр.n +( Rpпр) х К, грн, (7.18)

де Вр.n - річні поточні витрати при використанні продукції (без амортизації на реновацію), грн;

К - одноразові витрати при використанні продукції, грн.

При обчисленні економічної ефективності заходів НТП може виникнути ситуація, коли нове технічне рішення виявиться вигідним для народного господарства в цілому, але призведе до зростання витрат і погіршення інших показників роботи наукових організацій, підприємств-виробників. Тому, крім обчислення загальної величини економічного ефекту, слід визначати його частку, що повинен одержати кожний причетний до процесу створення і впровадження нововведення. Тобто необхідно обчислювати комерційний ефект, для оцінки якого в ринкових умовах може використовуватися показник прибутку, що залишається в розпорядженні наукової організації, підприємства ( Пt):

Пt = Qt + Cnt – Ft, грн, (7.19)

де Qt – виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у t–му році, грн;

Cnt – собівартість продукції у t–му році, грн;

Ft – загальна сума податків і виплат з балансового прибутку наукової організації, підприємства у t–му році, грн.

Крім того, при аналізі ефективності заходів НТП можуть використовуватися інші показники, наприклад, коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат (капіталовкладень), строк їх окупності тощо.


Список літератури


1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление / Пер. с англ.; Под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб.: Питер,2002. -544 с.

2. Акофф Р.Д. Планирование будущего корпорации. -М.: Прогресс, 1985. - 327 с.

3. Ансофф И. Стратегическое управление / Сокр. пер. с англ.; Науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. - М.: Эко­номика, 1989. - 519 с.

4. Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое уп­равление: принципы и международная практика. - К.: Абсолют-В, 1998. - 352 с.

5. Винокуров В.А. Организация стратегического уп­равления на предприятии. - М.: Центр экономики и мар­кетинга, 1996. - 160 с.

6. Виханский О. С. Стратегическое управление: Учеб­ник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Гардарика, 1998. - 296 с.

7. Ефремов В.С. Стратегия бизнеса. Концепции и ме­тоды планирования: Учеб. пособ. - М.: Финпресс, 1998. - 192 с.

8. Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ.; Общ. ред. и вступ. ст. Е.М. Пеньковой. - М.: Прогресс, 1990. – 654 с.

9. Круглов М.И. Стратегическое управление компа­нией: Учеб. для вузов. - М.: Русская деловая литература, 1998. - 768 с.

10. Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фир­мой: Учеб. пособ. - М.: Финпресс, 1997. - 254 с.

11.Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой/Под ред. А.П. Градова и Б.И. Кузина.-СПб.:Спец.лит.,1996.-510с.

12. Мішенін Є.В., Мішеніна Н.В.Конспект лекцій з дисципліни «Економіка підприємництва» для студентів заочного відділення та слухачів ФПС економічного факультету

13. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч.посіб.-К.:КНЕУ, 1999.-384с.

1   2   3   4   5

Схожі:

Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни "Внутрішній економічний механізм підприємства". / Авт. В. М. Тюріна. Харків: хнамг, 2004. 63 с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Харламова О. В. Міжнародні стандарти з фінансової звітності. Конспект лекцій Харків: хнамг, 2010 с. (для слухачів фпк І пк жкг)
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
«Гермомеханіка»: конспект лекцій. Розділ “Автоматичні врівноважувальні пристрої як безконтактні ущільнення” / Укладачі
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
Конспект лекцій з курсу «Гермомеханіка». Розділ “ Теорія І конструкції механічних торцевих ущільнень” / Укладачі
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Фінансовий менеджмент: конспект лекцій / укладачі: О. О. Захаркін, Л. С. Захаркіна. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010.– 156с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
Конспект лекцій з курсу «Гермомеханіка». Розділ “ Теорія і конструкції механічних торцевих ущільнень” / Укладачі
Конспект лекцій iconГ. В. Фесенко конспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни «Основи пожежної безпеки» (для студентів 3-го курсу денної форми навчання напряму підготовки 170202...
Конспект лекцій iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни "Інформаційні системи і технології у фінансах"
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання
Планування діяльності підприємства: Конспект лекцій / Укладач О. Ю. Древаль. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 146 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи