Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка»




Скачати 291.15 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка»
Дата14.07.2012
Розмір291.15 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»


ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор

Національного університету

«Львівська політехніка»


___________Ю.Бобало


«___»__________2012 року


Програма

вступного випробування з предмета

«Українська мова»

для абітурієнтів, що вступають на І курс навчання на освітньо-професійну програму підготовки молодшого спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти


Львів - 2012

^ Пояснювальна записка


Програму з української мови розроблено на основі Закону "Про загальну середню освіту", Державного стандарту базової і повної середньої освіти та Програми для загальноосвітніх навчальних закладів "Українська мова" (Шелехова Г.Т., Тихоша В.І., Новосьолова В.І. та ін., за ред. Скуратівського Л.В.).

У ній ураховано державний статус української мови, її суспільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на абітурієнтів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства.

В основі Програми – новий підхід до навчально-виховної мети курсу української мови, що передбачає виховання абітурієнта як компетентної особистості з високою мовною культурою; формування навичок комунікативно виправданого користування засобами мови в різних життєвих ситуаціях з обов’язковим дотриманням мовних норм та мовленнєвого етикету; вироблення вміння пізнавати за лексемами й граматичними формами національне світосприймання, ментальність рідного народу.

Відбувається переорієнтація методик викладання мови від системно-описових до комунікативно-діяльнісних, що дає можливість відійти від традиційного погляду на вивчення української мови як необхідності забезпечення абітурієнтів знаннями не мови, а відомостей про мову. Вивчення мови буде спрямовано не стільки на запам’ятовування системи правил, а на практичне їх застосування.

Досконале володіння державною мовою – важлива умова формування особистості майбутнього молодшого спеціаліста, становлення його високодуховного, національно зорієнтованого світогляду як запоруки професійної кар’єри, передоснови фахової компетенції.


^ Мета вивчення курсу української мови


Основна мета навчання рідної мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно та доцільно користуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності, тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції. Зазначена мета передбачає здійснення навчальної, розвивальної і виховної функцій освітнього змісту навчального предмета:

  • вміти правильно писати слова з вивченими орфограмами;

  • знаходити й виправляти орфографічні помилки;

  • визначати в словах дзвінкі, глухі, тверді, м’які, шиплячі приголосні;

  • визначати звукове значення букв у слові;

  • визначати спосіб творення слів;

  • добре вивчити лексикологію української мови;

  • навчитися пояснювати синоніми, омоніми, антоніми;

  • розрізняти однозначні та багатозначні слова;

  • вивчити пряме й переносне значення слів;

  • розуміти образне значення фразеологізмів;

  • вивчити морфологічні норми української мови;

  • ставити розділові знаки за допомогою вивчених правил у простих та складних реченнях;

  • дотримуватися норм мовленнєвого етикету.

Головними завданнями курсу української мови є:

  • виховання свідомого прагнення до вивчення української мови;

  • вироблення в абітурієнтів компетенцій комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях;

  • ознайомлення з мовною системою як основою для формування мовних умінь і навичок  — фонетичних, орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних;

  • формування духовного світу абітурієнтів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому.

^ Програма складається із пояснювальної записки, тематичного плану, змісту програми та додатків.

Зміст програми орієнтований на навчальний матеріал основної школи, який розподілено відповідно до курсів української мови для 5, 6, 7, 8 і 9 класів разом з вимогами до рівня навчальних досягнень учнів зазначених класів.

У Програмі подано орієнтовний тематичний план, де викладач має змогу, в разі потреби, вносити деякі корективи, тобто вибирати ті теми, які вважає потрібними для підсумку засвоєних навичок з окремих розділів, що дадуть змогу абітурієнтам успішно скласти вступні іспити.


^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРОГРАМИ ДЛЯ СЛУХАЧІВ ПІДГОТОВЧИХ КУРСІВ




п/п

Роз

діли


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки абітурієнтів

1

2

3

4




І

Фонетика. Графіка. Орфоепія.




1.1




^ Звуки мови і звуки мовлення. Голосні та приголосні звуки. Приголосні тверді та м’які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ.

Абітурієнт:
визначає, що вивчає фонетика, графіка, орфоепія;
розрізняє в словах тверді і м’які, дзвінкі і глухі, шиплячі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні;
визначає основні випадки чергування голосних і приголосних звуків;

вимовляє звуки в словах відповідно до орфоепічних норм;
правильно пише й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;
знаходить і виправляє орфоепічні та орфографічні помилки на вивчені правила;

розпізнає у словах і словосполученнях явища уподібнення, спрощення, чергування;
вимовляє приголосні звуки відповідно до орфоепічних норм;
правильно пише слова з вивченими орфограмами й обґрунтовує їх;
користується словником іншомовних слів;

знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила.

1.2




^ Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї.

1.3




Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом.

1.4




^ Уподібнення приголосних звуків.
Спрощення в групах приголосних.

1.5




Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків (практично). Чергування [о] – [а], [е] – [і], [е] – [и]; [о], [е] з [і]; [е] – [о] після [ж], [ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч], [ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [зґ], [цґ], [сґ].
Основні випадки чергування ув, ій.

1.6




Орфоепія. Вимова префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, воз-, пре-, при-, прі- та інших, а також їх правопис.

1.7




^ Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я.

Сполучення -ьо, -йо-.
Правила вживання м’якого знака.
Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збіг однакових приголосних звуків.
Написання слів іншомовного походження: и, і, м’який знак та апостроф; подвоєння букв у словах іншомовного походження.
Словник іншомовних слів.

Абітурієнт:

засвоює правила використання м’якого знака та вживання апострофа;

розрізняє подвоєння та подовження приголосних;

виконує словникові роботи та тестові завдання;

користується словником іншомовних слів.


засвоює основні правила переносу слів, вживання великої літери та застосовує їх на практиці.

1.8




^ Основні правила переносу слів, вживання великої літери.



ІІ

Лексика і фразеологія.




2.1




^ Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова. Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях. Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, діалектні, професійні слова і терміни.

Абітурієнт:
знає, що вивчає лексикологія і фразеологія;
визначає належність слів до певної лексичної категорії: однозначні й багатозначні, загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, групи слів за значенням, фразеологізми, а також їхню роль у тексті;
пояснює значення відомих слів, їхнє походження, значення фразеологізмів, прислів’їв, приказок, крилатих висловів;
добирає з-поміж синонімів, антонімів, фразеологізмів найбільш відповідні контексту;
редагує тексти з лексичними помилками.



2.2




^ Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми.

2.3




Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Прислів’я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів.

2.4




^ Групи слів за їх походженням:

власне українські й запозичені (іншомовного походження).

2.5




^ Активна і пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми.




ІІІ

Будова слова. Словотвір.




3.1




Корінь, суфікс, префікс і закінчення, основа – значущі частини слова.

^ Змінювання і творення слів.

Твірна основа. Основні способи словотворення: морфологічний (префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання основ (або слів); неморфологічний (перехід слів з однієї частини мови в іншу).

Абітурієнт:
виділяє у слові закінчення, корінь, префікс, суфікс та основу;
розрізняє форми слова і спільнокореневі слова;

знає основні способи словотвору; визначає способи творення слів;

уміє самостійно утворювати нові слова вивченими способами.

3.2




Творення складноскорочених слів.




ІV

Морфологія. Орфографія.




4.1




Іменник :

загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Абітурієнт:

знає, що вивчає морфологія; морфологічні ознаки іменника, його синтаксичну роль; особливості відмінювання іменників;
визначає рід, число, відмінки іменників, відміни та групи (тверду, м’яку, мішану), а також іменники поза відмінами;

використовує відмінкові закінчення іменників чоловічого роду другої відміни на -а (-я), -у (-ю);

утворює відмінкові форми іменників кличного відмінка у звертанні; називного множини, орудного однини, родового множини; уміє відрізняти правильні форми від помилкових.



4.2




Іменники — назви істот і неістот, загальні та власні.

4.3




Рід іменників. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників

4.4




Число іменників. Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини.

4.5




Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни та групи.

4.6




Букви -а (-я), -у (-ю) у закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни.

4.7




Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

4.8




Уживання відмінкових форм іменників; кличного відмінка у звертанні (земле, Василю, Олено, добродію, батьку).

4.9




Синоніміка деяких відмінкових закінчень: купив сіль (солі), хліб (хліба), твого ім’я (імені), пас ягнята (ягнят).

4.10




^ Правила правопису складних іменників (разом, окремо, через дефіс).

вивчає основні правила правопису складних іменників;

виконує словникові та тестові завдання.

4.11




Прикметник:

Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Абітурієнт:

визначає морфологічні ознаки прикметника, його синтаксичну роль;
знаходить прикметники в реченні;
морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні; розпізнає розряди прикметників за значенням (якісні, відносні, присвійні), відмінює прикметники твердої і м’якої груп;
утворює правильно форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників; відрізняє правильні форми від помилкових.

4.12




Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні.

4.13




Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста і складена форми)

4.14




Відмінювання прикметників. Повні й короткі форми якісних прикметників.

4.15




Прикметники твердої і м’якої груп, особливості їх відмінювання.

4.16




^ Правила правопису складних прикметників (разом, окремо, через дефіс).

вивчає основні правила правопису складних прикметників;

виконує словникові та тестові завдання.

4.17




Числівник:

загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Абітурієнт:
знає загальне значення числівника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні;
знаходить числівники в тексті;

визначає їх граматичні ознаки;
утворює і вживає правильно відмінникові форми числівників;
поєднує правильно числівники з іменниками, застосовує правила правопису на письмі; відрізняє правильні форми числівників від помилкових

4.18




Відмінювання, творення та правопис складних числівників. Особливості відмінювання. Поєднання числівника з іменником.

4.19




Займенник:

загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Розряди займенників за значенням, їх відмінювання та правила правопису складних слів.

Абітурієнт:
знає значення, морфологічні ознаки і синтаксичну роль займенника;
знаходить займенники в тексті, правильно пише складні слова;
відмінює всі розряди займенників; відрізняє правильні форми займенників від помилкових.

4.20




Дієслово:

загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.


Абітурієнт:
знає загальне значення дієслова, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
знаходить дієслово в реченні;
визначає його форми, граматичні ознаки, належність дієслова до певної дієвідміни, види, часи та способи дієслів.

4.21




^ Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, безособові форми на

-но, -то (загальне ознайомлення).
Неозначена форма (інфінітив) та особові форми.

4.22




Дієвідміни. Види дієслова (доконаний і недоконаний).

4.23




Часи дієслова.

4.24




Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Безособові дієслова.

4.25




Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Абітурієнт:
знає значення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль, уміє утворювати активні та пасивні дієприкметники.

4.26




Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Абітурієнт:
знає: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль дієприслівника, уміє утворювати дієприслівники доконаного й недоконаного видів.

4.27




^ Правила правопису часток не -, ні - з дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками.

уміє практично застосовувати правила правопису часток не-, ні-.

4.28




Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Розряди прислівників, ступені порівняння прислівників, способи їх творення.

Абітурієнт:
знає загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль прислівника;
визначає його граматичні ознаки;
уміє утворювати ступені порівняння.

4.29




^ Основні правила правопису складних прислівників.

використовує на практиці правила правопису складних прислівників разом, окремо, через дефіс.

4.30




^ Службові частини мови: прийменник, сполучник, частка, їхні розряди та роль у словоспо­лученнях і реченнях, основні правила правопису.

Вигук як особлива частина мови, розділові знаки у ньому.

Абітурієнт:
відрізняє службові частини мови: прийменники, сполучники, частки;
знаходить вигуки в реченні, відрізняє їх від службових частин мови;

використовує правила правопису під час виконання словникових та тестових завдань.




V

^ Синтаксис. Пунктуація.




5.1




Словосполучення і речення.

Способи зв’язку слів у словосполученні.

Типи словосполучень.

Абітурієнт:
розрізняє головне і залежне слово у словосполученні;

визначає типи словосполучень за належністю головного слова до певної частини мови, способи зв’язку слів (узгодження, керування, прилягання), речення різних видів, правильно ставить розділові знаки.

Розрізняє речення різних видів: за метою висловлення, за складом граматичної основи, за наявністю необхідних членів речення, за будовою.


правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення та обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
правильно інтонує речення з однорідними членами.

5.2




Речення. Порядок слів у реченні.

Головні та другорядні члени речення.

Односкладні та неповні речення, розділові знаки у них.

5.3




Тире між підметом і присудком.

5.4




Дієприкметниковий, дієприслівниковий та порівняльний звороти, розділові знаки при них.

5.5




Речення з однорідними членами
Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв’язком).

5.6




Однорідні й неоднорідні означення.

5.7




Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами.

5.8




Правопис. Кома між однорідними членами речення.
Двокрапка і тире при узагальню­вальних словах у реченнях з однорідними членами.

5.9




^ Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)
Звертання непоширені й поширені. Вставні слова (словосполучення, речення).

Абітурієнт:
знаходить звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в тексті;

правильно ставить розділові знаки у звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) та обґрунтовує їх;
знаходить та виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила.

5.10




Правопис. Розділові знаки у звертанні і вставних словах.

5.11




^ Речення з відокремленими членами.
Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення (у тому числі уточнювальні).

Абітурієнт:
знаходить відокремлені та невідокремлені, уточнювальні члени речення;
правильно розставляє розділові знаки у вживанні відокремлених означень, прикладок, додатків, обставин та уточнюювальних членів речення та обґрунтовує їх.

5.12




Правопис. Розділові знаки у відокремлених членах речення.

5.13




^ Складне речення і його ознаки.
Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком.

Абітурієнт:
розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком;
знаходить у тексті складносурядні речення;
визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв’язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому;
правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила.

5.14




^ Складносурядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

5.15




Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.

5.16




^ Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Основні види складнопідрядних речень.

Абітурієнт:
знаходить складнопідрядне речення у тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами;
визначає головну і підрядну частини, види складнопідрядних речень; розрізняє сполучники і сполучні слова;
правильно ставить коми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила.

5.17




Правопис. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення.
Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.

5.18




^ Безсполучникове складне речення
Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення.

Абітурієнт:
знаходить безсполучникові складні речення;
визначає його основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень;
правильно ставить розділові знаки (кому, двокрапку, крапку з комою, тире) між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх.

5.19




Правопис. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.

5.20




^ Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.

Абітурієнт:
знаходить у тексті складне речення з різними видами зв’язку;
правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх.

5.21




Правопис. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.

5.22




^ Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Заміна прямої мови непрямою.
Цитата як спосіб передачі чужої мови. Діалог.

Абітурієнт:
знаходить речення з прямою і непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу;
визначає їхні особливості, виражальні можливості;
правильно ставить розділові знаки у прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх;
замінює пряму мову непрямою.


^ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ


Бали

З вибірковими відповідями

Із конструйованими відповідями

1

2

3

1

Кількість неправильних відповідей сягає 8 і більше

Абітурієнт правильно відповідає лише на 1-2 елементарні питання.

2

7 неправильних відповідей

Абітурієнт спроможний правильно відповісти лише на деякі із запропонованих питань. Відповіді не досконалі.

3

6 неправильних відповідей

Відповіді абітурієнта містять велику кількість помилок і засвідчують, що більша частина матеріалу не засвоєна.

4

5 неправильних відповідей, решта правильні

Кількість правильних відповідей сягає за половину їхньої загальної кількості, проте відповіді недостатньо усвідомлені, неповні, низької якості (5/0, 4/2,3/4).

5

4 неправильні відповіді, решта правильні

Кількість правильних відповідей сягає більшість, проте кількість неправильних неповних відповідей значна. Зокрема й тих, що стосуються визначення теми та основної думки (4/0, 3/2, 2/4).

6

3 неправильні відповіді,

решта правильні

Абітурієнт в основному правильно розуміє засвоєне, зокрема визначає тему й основну думку, проте трапляються непоодинокі неправильні відповіді або ж значна кількість неповних відповідей

(3/0, 2/2, 1/4).

7

2 неправильні відповіді, решта правильні

Абітурієнт здебільшого правильно і в основному повно відповідає на питання, хоч помилки трапляються (2/0, 1/2).

8

Усі відповіді, за винятком однієї, правильні

Абітурієнт правильно і повно відповідає на питання, допускаючи поодинокі огріхи, в основному правильно оцінює поставлену проблему згідно із загальновідомими критеріями.

9

Усі відповіді правильні

Абітурієнт правильно і повно відповідає на питання, правильно оцінює поставлену проблему, повторюючи загальноприйняті аргументи.

10

Усі відповіді правильні

Абітурієнт правильно і повно відповідає на питання, правильно оцінює поставлену проблему, виявляючи елементи особистісного ставлення до засвоєного матеріалу.

11

Усі відповіді правильні

Абітурієнт правильно і повно відповідає на питання, правильно оцінює поставлену проблему, засвідчуючи глибоке розуміння матеріалу, виявляє аргументоване особистісне ставлення до неї.

12

Усі відповіді правильні

Абітурієнт правильно і повно відповідає на питання, правильно оцінює поставлену проблему в розгорнутій, аргументованій формі, виявляє особистісне ставлення, що розходиться із загальноприйнятим, пропонує нестандартне її розв’язання.
^

Оцінювання правописних

(орфографічних і пунктуаційних) умінь



Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант. Матеріалом є текст, доступний для учнів певного класу. Перевірку здійснюють фронтально за традиційною методикою.

Для контрольних диктантів використовують тексти, в яких кожне з опрацьованих протягом семестру правил орфографії та/чи пунктуації були представлені 3-5 прикладами. Учень записує текст з голосу вчителя.

Диктант оцінють однією оцінкою на основі таких критеріїв:

  • орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюють однаково; виправляють, але не враховують таких орфографічних і пунктуаційних помилок:

1) на правила, які не увійшли до шкільної програми; 2) на ще не вивчені правила; 3) у словах із написаннями, що не перевіряються, над якими не проводили спеціальної роботи; 4) у передачі так званої авторської пунктуації.

  • повторювані помилки (помилка у тому самому слові, яке повторюється у диктанті кілька разів) вважають однією помилкою; однотипні помилки (на одне й те саме правило), але в різних словах уважають різними помилками;

  • розрізняють грубі і негрубі помилки; зокрема, до негрубих належать такі: 1) у винятках з усіх правил; 2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях; 3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками; 4) у випадках, коли замість одного знака поставлений інший; 5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як....; не що інше, як...; ніхто інший не...; ніщо інше не...); 6) у пропуску одного зі сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності; 7) у заміні українських букв російськими;

  • п’ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюють до однієї помилки.



Нормативи оцінювання по балах:


Бали

Кількість помилок

1

15-16 і більше

2

13-14

3

11-12

4

9-10

5

7-8

6

5-6

7

4

8

3

9

1+1 (негруба)

10

1

11

1 (негруба)

12




^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


ОСНОВНА:


1. Український правопис, - К.: Наукова думка, 1995.

2. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів, - К.: Вища школа, 1997.

3. Ладоня В.О. Українська мова. Посібник для підготовки молодших спеціалістів вищих навчальних закладів. К.: Вища школа, 2001.

4. Юшук І.П. Українська мова. Практикум з правопису української
мови. - К.: Освіта, 2007.

5. Збірник тестових завдань з української мови та літератури: Посібник для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання випускників середніх шкіл і вступників до Національного університету «Львівська політехніка» / Укл.: Г.Л. Вознюк, І.П. Василишин, І.Б. Ментинська. – Львів, 2011. – 420 


ДОДАТКОВА:

  1. Залікові завдання з української мови. 10-11 клас. - К.: Шкільний світ, 2006.

  2. Зубков М. Збірник диктантів для випускників та абітурієнтів з української мови. - Харків: СПДФО Співак Т.К., 2007.

  3. Зубков М. Українська мова. Універсальний довідник. - Харків: ВД «ШКОЛА», 2009.

  4. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2007.

  5. Новий довідник: Українська мова. Українська література. - К.: ТОВ «КАЗКА», 2008.

  6. Орфографія української мови: просто про складне / Радченко І. - К.: Шкільний світ, 2008.

  7. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Граматика української мови в таблицях: навчальний посібник. - К.: Вища школа. - 2004.

  8. Тести. Українська мова. 5-12 класи/ За ред. д.філол.н. проф. Гуйванюк Н.В. - К.: Академія, 2009.

  9. Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. пік. з укр. та рос. мовами навчання / О.М. Бєляєв та ін. - К.: Освіта, 2007.

10. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2007.


Укладачі: Слободян Г.М. - викладач-методист української мови та літератури, голова циклової комісії гуманітарних дисциплін Коломийського політехнічного коледжу Національного університету «Львівська політех-ніка»;

^ Смиковчук Т.В. –заступник директора з навчальної роботи Коломийського політехнічного коледжу Національного університету «Львівська політех-ніка», викладач-методист


Програму розглянуто і схвалено на засіданні кафедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» (Протокол № 7 від 16 лютого 2012 р.).


Завідувач кафедри

української мови, голова

предметної екзаменаційної комісії Г.Л. Вознюк


Програму розглянуто і схвалено на засіданні Приймальної комісії Університету (Протокол № 2 від 1 березня 2012 року ).


Відповідальний секретар

Приймальної комісії, доцент О.Р. Давидчак

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» розпорядження
З метою ефективного використання приладів та обладнання Національного університету «Львівська політехніка», забезпечення можливості...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут української мови нан україни національний університет “львівська політехніка” інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологі й кафедра прикладної лінгвістики
Національного університету «Львівська політехніка» проводить I міжнародну наукову конференцію «Людина. Комп’ютер. Комунікація»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconМіністерство освіти І науки україни Національний університет “Львівська політехніка”
Лабораторний практикум. Ч. ІІІ. Оптики та атомна фізика: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconМіністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних І соціальних наук зовнішня політика україни
«Міжнародна інформація» / Укл. Бучин М. А., Ільницька У. В., Кукарцев О. В., Кучма Л. О., Пасічний Р. Я., Тишкун Ю. Я., Турчин Я. Б....
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconМіністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних І соціальних наук зовнішня політика україни
«Міжнародна інформація» /Укл. Бучин М. А., Ільницька У. В., Кукарцев О. В., Кучма Л. О., Пасічний Р. Я., Тишкун Ю. Я., Турчин Я. Б....
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconНаціональний університет “Львівська політехніка” Кафедра політології /назва кафедри/ «Затверджую»
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» icon"затверджую" Ректор Національного університету "Львівська політехніка" проф. Ю. Я. Бобало
Ннцпко утворений на базі Центру професійної орієнтації та Малої технічної академії наук Національного університету «Львівська політехніка»...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconМіністерство освіти І науки України Національний університет "Львівська політехніка" Науково-технічна бібліотека
Презентація книг В. А. Ільганаєвої «Социальные коммуникации (теория, методология, деятельность)», Бєлоус І. О., Шишка О. В., Тарасов...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconЗразок типової посадової інструкції Міністерство освіти і науки України Національний університет «Львівська політехніка»
Положення про атестацію наукових працівників та працівників, які обіймають посади керівників наукових підрозділів, професіоналів,...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «львівська політехніка» затверджую ректор Національного університету «Львівська політехніка» iconЗразок типової посадової інструкції Міністерство освіти і науки України Національний університет «Львівська політехніка»
Положення про атестацію наукових працівників та працівників, які обіймають посади керів-ників наукових підрозділів, професіоналів,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи