До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков icon

До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков




Скачати 69.75 Kb.
НазваДо променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков
Дата14.07.2012
Розмір69.75 Kb.
ТипДокументи

УДК 616.25-073.73


ДО ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ СИНДРОМУ

ПЛЕВРАЛЬНОГО ВИПОТУ


В.В. Боднар, ординатор; В.В. Мадяр; Г.І. П’ятиков

Сумський державний університет


Викладення проблеми

Питання діагностики хвороб плеври завжди було дуже складним. Причин цього явища декілька. Головні з них дві. Переплітаючись між собою, вони затримують диференціацію хвороби на тижні, а нерідко і на місяці, що зумовлено багатоликістю клінічного перебігу процесу, який нагадує різноманітні внутрішньо- та позаторакальні хвороби, а також закритістю плевральної порожнини, що обмежує застосування об’єктивних методів обстеження. У зв’язку з тим, що пристінкова плевра має велику поверхню, покриваючи реброво-м’язовий каркас, середостіння, перикард та діафрагму, вона має дуже складну іннервацію. Остання відбувається як за рахунок соматичних нервів, так і вегетативних. Отже, окрім больових відчуттів при патологічних процесах у плевральній порожнині, можливі різноманітні тактильні порушення та загальні функціональні розлади. Це і сприяє невизначеності клінічної картини як у суб’єктивному, так і в об’єктивному відношеннях. За відсутності відповідної підготовки з плеврології і відповідно з методів обстеження та методології їх застосування після звернення пацієнта до лікаря останній нерідко помиляється і “діагностує” найрізноманітніші патологічні процеси, що локалізуються не лише в грудній порожнині, а і далеко за її межами: в черевній порожнині, мисці, попереку та ін. [1].


Аналіз даних літератури

Хоча добре відомо, що кожен хворий, який звернувся в поточному році вперше до лікаря, повинен обстежитися поза його бажанням рентгенологічно, на жаль, це правило часто порушується [1-3]. Обґрунтувань для цього завжди можна знайти в достатній кількості. З боку лікаря такою причиною буває “гранична зрозумілість діагнозу”. Ця “зрозумілість” в більшості випадків зумовлюється больовим синдромом [1,4-6]. Ось тоді хворий і починає ходити… Лише поява температури чи задишки спонукає лікаря до рентгенологічного обстеження пацієнта [2,4]. З іншого боку, нерідко хворі бувають настільки “обізнані”, що самі вирішують, робити рентгенологічне обстеження чи ні [3]. З урахуванням Чорнобильської трагедії такі пацієнти часто категорично відмовляються від рентгенологічного обстеження до того часу, поки не з’являються “незаперечні” торакальні клінічні симптоми [1,4].


Невирішені частини проблеми

Отже, такою виокремленою проблемою при хворобах плеври насамперед є уточнення показань до обов’язкового проведення рентгенологічного обстеження. Останні, з нашої точки зору, збігаються з маніфестуючими синдромами туберкульозного плевриту, оскільки він найчастіше супроводжується синдромом плеврального випоту (СПВ) та іншими хворобами, що провляються саме цим синдромом та накопиченням повітря в плевральній порожнині - пневмотораксом (П). Перелічені об’єктивні синдроми, у свою чергу, суб’єктивно проявляються гарячково-пневмонічним синдромом, синдромом порушення функції зовнішнього дихання, грудним больовим та підгострим синдромами [1].


Мета статті

Залежно від патофізіологічного стану плевральної порожнини, а саме, наявності спайок та їх поширеності і рухливості органів, що межують із плевральною порожниною плевральний випіт (ПВ) та пневмоторакс (П) будуть мати обмежене чи більш - менш вільне розміщення в плеврі. Але традиційно в усіх існуючих джерелах (навчальних і наукових) із рентгенології та фтизіопульмонології [2,4] випіт у плевральній порожнині описується як інтенсивне затемнення, головним чином, у нижніх відділах того чи іншого гемітораксу із косою верхньою межею, яка розміщена зверху вниз, ззовні досередини й іменується лінією Соколова-Елліса-Дамуазо. Всі інші “затемнення” фахівці трактують відповідно до досвіду за власним розсудом, що нерідко заважає налагодженню об’єктивної статистики і збиває з правильного шляху процес діагностики хвороб плеври чи різноманітних ускладнень з її боку. З огляду на це хочемо показати розміщення ПВ, яке мало місце на нашому клінічному матеріалі, і поділитися його рентгенологічними варіантами.


Викладення клінічного матеріалу

За останні 5 років (1998-2002) ми обстежили, провели диференціальну діагностику і пролікували 397 пацієнтів із СПВ. Серед них особи жіночої статі склали 47%, чоловічої- 53%. Затемнення зовнішнього відділу гемітораксу шириною від 10-12 мм до 20-25 мм, що заважає простежити легеневий малюнок у кортикальних відділах легень і поширюється від ІІ-ІІІ ребер, а нерідко і від склепіння плеври аж до зовнішнього костодіафрагмального синуса, було у 11%. За своїми клінічними проявами патологічний процес, що супроводжувався цим рентгеноморфологічним феноменом, тривалий час не давав підстав для лікарів вдаватися до променевого обстеження, у звязку з чим перше рентгенологічне дослідження цим пацієнтам виконане на 21(+-5)-й день. Даному рентгенологічному зображенню ми дали назву - 1-го рентгенологічного варіанта плеврального випоту.

Значно рідше траплялося затемнення нижнього легеневого поля, що зливалося з діафрагмою. Чітко визначеного зовнішнього контуру затемнення не мало, разом з тим воно переходило на реброво-діафрагмальні синусні. Цей рентгенологічний феномен ПВ мав місце у 7% випадків. Перше променеве обстеження при цьому проводилося на 17(3)-й день. Як бачимо, дещо раніше, ніж у попередньому випадку. Дане рентгеноморфологічне зображення належить до 2-го варіанта ПВ.

При 3-му варіанті ПВ мало місце затемнення кардіодіафрагмального чи костодіафрагмального синусів. Інколи траплялися відразу обидва підвиди, тоді це справляло враження наддіафрагмального увігнутого донизу меніска. Отже, цей варіант ПВ мав 3 підвиди і траплявся у 44%. Особливим для нього було те, що первинне рентгенологічне обстеження виконувалося значно раніше ніж попередні, а саме на 13 (3)-й день.

При 4-му рентгенологічному варіанті ПВ інтенсивне затемнення займало від ј до Ѕ об’єму гемітораксу, поширюючись за класичним описом (на прямій проекції) від зовнішніх відділів легеневого поля до медіальних відділів діафрагми, інколи аж до кардіодіафрагмального синуса. Практично затемнення розпочиналося від 2-3-го ребер за передніми відрізками. Варіант трапився у 31%. Променеве обстеження хворих виконувалося на 29 (5)-й день звернення до лікаря. У значної частини цих пацієнтів (22%) первинним було УЗД, оскільки хворі, з огляду на скарги, лікувались у 2-3 лікарів різного фаху, що, звичайно, викликало занепокоєння і спонукало пацієнтів до “більш сучасної” діагностики.

5-й рентгенологічний варіант ПВ – тотальне затемнення гемітораксу. Деколи при цьому залишалось незначне просвітлення над ключицею. Цей варіант траплявся у 5% хворих із СПВ. Первинне рентгенологічне обстеження цих пацієнтів було проведене на 39 (4)-й день.

6-й варіант плеврального випоту рентгенологічно траплявся значно рідше за інші, але все ж траплявся. Отже, інші клініки від нього не застраховані, а відтак повинні бути щонайменше поінформовані. У таких хворих затемнення було справа у парамедіастинальній зоні, поширюючись від грудинно-ключичного з’єднання донизу, зливаючись із правим контуром серця. Зовнішній контур затемнення був досить чітким. Внаслідок цього створювалося враження значного розширення тіні середостіння. Був цей феномен у 0,75% обстежених хворих. Рентгенографія виконувалася на 9 (5)-й день звернення пацієнтів за допомогою звичайно, не виключена локалізація випоту і зліва. Нарешті, найважчим для констатації СПВ був 7-й рентгенологічний варіант, який трапився двічі на всю кількість спостережених хворих, що складає 0,5%. При цьому були відсутні додаткові тінеутворення у правому і лівому гемітораксах. Головною ознакою випоту була лише деформація склепіння правої чи лівої діафрагм. При випоті зліва газовий пухир шлунка не визначався. Як бачимо, ці ознаки швидше за все могли б свідчити про спайковий процес у плевральній порожнині. Отже, прерогатива верифікації такого варіанта СПВ повинна належати клініцисту, який добре володіє фізикальними методами дослідження взагалі та має досвід роботи з пацієнтами такого профілю зокрема.

Головним і об’єднуючим усі виділені нами рентгенологічні варіанти СПВ, окрім описаних вище змін, було зміщення середостіння у контралатеральному напрямку. Звісно, за 5-м та 4-м варіантами воно було найбільшим, для інших – незначним, але при ретельному вивченні оглядових рентгенограм не запримітити зменшення об’єму протилежного гемітораксу було неможливо. Особливо чітко воно проявлялося при лівобічній локалізації процесу. Ознакою зміщення при цьому було “вирівнювання” розмірів гемітораксу. До речі, наведена ознака є найсуттєвішою при проведенні диференціальної діагностики СПВ від затемнення за рахунок пневмоніту чи ателектазу частки легені чи всієї легені при порушенні прохідності бронхів внаслідок обтурації стороннім тілом чи пухлиною.


ВИСНОВОК

Висновок із даного дослідження та перспективи подальших розвідок. Таким чином, аналіз вивченого матеріалу показує, що менше ніж у третини випадків дані рентгенологічного дослідження збігалися з відомими класичними феноменами, головною ознакою яких є рутинна лінія Соколова-Елліса-Дамуазо. Запропоновані нами сім рентгенологічних варіантів СПВ, розширюють можливості синдромної діагностики хвороб плеври, головною ознакою яких є ПВ. Знання цих варіантів озброює променевих діагностів при синдромній діагностиці хвороб плеври, а клініцистам дає можливість для проведення наступного етапу диференціальної діагностики плевральної порожнини, а саме: діагностичної пункції, торакоскопії, плевробіопсії та цитогістологічного дообстеження.


SUMMARY


On the basis of literature data the authors show, that radiological diagnostics of pleura SPE illnesses conducting syndrome is based on the classical description, the main attribute of which is blackouts and so-called Sokolov-Ellis-Damuazo line. The authors have reported the clinical data of the syndrom PE diagnostics in 397 patients and shown that a "classical" radiological picture occurred only in 31% of the cases (the 4-th radiological variant of PE), the 1-st - in 11% (parietal blackouts), 2-nd - in 7% (above diaphragmatic blackouts of the bottom lung field), 3-rd - in 44% (osseous or cardiac diaphragmatic sine blackouts), 5-th - in 5% (total or subtotal hemithorax blackouts), 6-th - in 0,75% (paramediastinal blackouts), 7-th - in 0,5% (arch diaphragm deformation). Knowledge of the given phenomena will facilitate the work of experts on beam diagnostics at verification of PE syndrome, and of clinical physicians - at the further verification of a pleura illness.


^ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Александрова А.В. Рентгенологическая диагностика туберкулеза органов дыхания. -М.:Медицина, 1983.-191 с.

  2. Дужий І.Д. Клінічна плеврологія. - К.: Здоров’я, 2000.-386с.

  3. Рубинштейн Г.Р. Дифференциальная диагностика заболеваний легких. - М.: Мериз,1954.-Т.1.-365с.

  4. Дужий І.Д. Хірургія туберкульозу легень і плеври.-К.:Здоров’я, 2003.-358 с.

  5. Соколов В.А., Савельев А.В., Красноброва С.Ю. и др. Дифференциальная диагностика плеврального выпота //Проблем.туб.-1998.-№ 3.-С.50-55.

  6. Фещенко Ю.І., Мельник В.М. Туберкульоз легень в період епідемії: епідеміологічні, клініко-діагностичні, лікувально-профілактичні та організаційні аспекти. - К.: Огос, 1998. - 279 с.

    Надійшла до редколегії 2 квітня 2003р.






«Вісник СумДУ», №7 (53), 2003

Схожі:

До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconДеякі функції серця при синдромі плеврального випоту І. Д. Дужий*, д мед н., проф.; П. О. Павлюк**, к мед н
Разом з цим відомо, що кількість хворих, у яких легеневі та позалегеневі процеси супроводжуються синдромом плеврального випоту (спв),...
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconНазва кафедри онкології, променевої діагностики та променевої терапії
Поштова адреса кафедри: 58013 м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 242; телефон 4-35-39
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconНазва кафедри онкології, променевої діагностики та променевої терапії
Поштова адреса кафедри: 58013 м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 242; телефон 4-35-39
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconПлан роботи студентського наукового гуртка на кафедрі онкології, променевої діагностики І променевої терапії на 2007-2008 н р
Засідання снт проводиться кожного останнього вівторка місяця в лекційному залі поліклініки оод (3 поверх) о 1730
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconТематичний плаh лекцій з променевої діагностики та променевої терапії для студеhтів ІІІ курсу медичного факультету
Вступ у радіологію. Історія розвитку радіології. Типи радіологічних відділень. Оспу. Нрбу. Дозиметрія іонізуючого опромінення. Біологічна...
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconТематичний план практичних занять з променевої діагностики та променевої терапії для студентів ІІІ курсу стоматологічного факультету
Особливості устрою рентгенологічних та радіологічних відділень. Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність і...
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconДо рентгенологічної картини при плевральних випотах І. Д. Дужий, д-р мед наук, проф
З метою подолання цих труднощів на підставі значного власного досвіду автори розробили рентгенологічні варіанти синдрому випоту І...
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconНеепітеліальні пухлини актуальність теми
Ці знання й уміння, отримані на занятті, необхідні практичним лікарям усіх спеціальностей, а також вони допоможуть при освоєнні відповідних...
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconСиндром дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові. Методи експрес-діагностики. Основні клініко-патогентичні варіанти. Тактика терапевта. Актуальність теми
Двз-синдром ускладнює та є чинником прогнозу ряду форм акушерської патології, інфекційно-токсичних захворювань, травм, опіків, оперативних...
До променевої діагностики синдрому плеврального випоту в. В. Боднар, ординатор; В. В. Мадяр; Г.І. П’ятиков iconДодаток 1 Граф логічної структури теми
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи