Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 124.04 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата14.07.2012
Розмір124.04 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ І МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

“______” _______________________

протокол № ______


Завідувач кафедри (курсу)





МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА


ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ№3

^ НА ТЕМУ: «ПСИХОЛОГІЯ ЗДОРОВ’Я. ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВ’Я І ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ. ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ЗДОРОВ’Я. КРИТЕРІЇ ПСИХІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я. ВІДНОШЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я. ПСИХОЛОГІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я. ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ І РЕСУРСИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ. ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИЙ ВПЛИВ, ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ, ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ. РОЛЬ МЕДИЧНОГО ПСИХОЛОГА У ЗБЕРЕЖЕННІ І ЗМІЦНЕННІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я.

^ ЗАХИСТ РЕЗУЛЬТАТІВ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРОГО (ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ)»

Навчальний предмет – основи медичної психології

^ Медичний факультет № 3, ІV курс,

Спеціальність «Медична психологія»

2 академічні години


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК,

ДОЦЕНТ Н.С.КАРВАЦЬКА

^

Методична вказівка


до практичного заняття з основ медичної психології

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ПСИХОЛОГІЯ ЗДОРОВ’Я. ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВ’Я І ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ. ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ЗДОРОВ’Я. КРИТЕРІЇ ПСИХІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я. ВІДНОШЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я. ПСИХОЛОГІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я. ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ І РЕСУРСИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ. ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИЙ ВПЛИВ, ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ, ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ. РОЛЬ МЕДИЧНОГО ПСИХОЛОГА У ЗБЕРЕЖЕННІ І ЗМІЦНЕННІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я.

^ ЗАХИСТ РЕЗУЛЬТАТІВ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРОГО (ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ)

І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1.1.Знати:

- поняття «здоров’я».

- проблеми здоров’я і здорового способу життя.

- психологічні фактори здоров’я.

- критерії психічного і соціального здоров’я.

- типи відношення до здоров’я.

- психологію професійного здоров’я.

- причини професійного вигорання і ресурси його подолання.


1.2. Уміти:

  • - проводити психотерапевтичний вплив.

  • - проводити психологічне консультування.

  • - проводити психологічну корекцію.


1.3. Практичні навички:

  • - Встановити психологічний контакт з хворим.

  • - Виявити психологічні особливості хворого.

  • - Попередження ятрогеній.

  • - Набуття обов’язкових психологічних якостей лікаря.

  • - Оволодіння основними психологічними складовими діагностики і лікування.


^ П. ПОРАДИ СТУДЕНТУ

Психологія здоров’я являє собою синтез психології і валеології. Це наука про психологічні причини здоров’я, методи і засоби його збереження, зміцнення і розвитку. Опирається на теорію і практику попередження розвитку різних захворювань, як нервово-психічних, так і соматичних. Саме здоров’я розглядується психологією здоров’я в якості оптимальної передумови для виконання людиною намічених життєвих цілей і задач. Головний принцип здоров’я не в тому, щоби тільки мати міцне здоров’я, а в тому, щоб реалізувати за допомогою цього здоров’я свою місію. Таким чином, в поняття здоров’я відносять і конкретні форми поведінки, які дозволяють покращувати якість нашого життя, роблять його більш сприятливим, дозволяють досягати високого ступеня самореалізації. Психологія здоров’я у своєму розвитку опирається на холі стичний підхід в науці про людину, чим підкреслюється важливість гармонійного розвитку всіх складових людини для досягнення повного благополуччя. Реалізація такого підходу зв’язується з розкриттям потенціалу людини.

Комплексна валеологічна програма розвитку людини – «квітка потенціалів» - включає в себе основні задачі і методи психології здоров’я. Програма «квітка потенціалів» символічно представлена у вигляді квітки, сім пелюстків якої формують візерунок взаємозв’язаних потенціалів, що відображають різні аспекти душевного, тілесного і соціального здоров’я людини:

1. ^ Потенціал розуму (інтелектуальний аспект)- здатність людини розвивати інтелект і вміти ним користуватися. Методи: розвиваючі стратегії навчання, концентрацію уваги, нейролінгвістичне програмування, методи, що направлені на зупинку внутрішнього діалогу (медитація);

2. ^ Потенціал волі (особистісний аспект) – здатність людини до самореалізації; вміння ставити цілі та досягати їх завдяки адекватним засобам. Методи: гуманістично-орієнтованої психотерапії. Групи особистісного росту, моделі побудови, реалізації цілей та пере націлювання;

3. ^ Потенціал почуттів (емоційний аспект) – здатність людини конгруентно висловлювати свої почуття, розуміти та без оцінки приймати почуття інших. Методи: сенситивний тренінг, гештальт-терапія, групи особистісного росту;

4. ^ Потенціал тіла (фізичний аспект) – здатність розвивати фізичну складову здоров’я, «усвідомлювати» та вдосконалювати власну «тілесність» як властивість своєї особистості. Методи: тілесно-орієнтована психотерапія, біосинтез, «дихальні » практики, методи саморегуляції: аутогенне тренування, саморегуляція;

5. ^ Суспільний потенціал (соціальний аспект) – здатність людини оптимально адаптовуватися до соціальних умов; намагання постійно підвищувати рівень комунікативної компетентності. Методи: соціально-психологічні тренінги, тренінги професійного спілкування. Подружня, сімейна психотерапія, казкотерапія для дітей;

6. ^ Креативний потенціал (творчий аспект) – здатність людини творчо самовиражатися, виходячи за рамки обмежуючих знань. Методи: артотерапія, музико-, данстерапія, перформенс, тренінги креативності;

7. ^ Духовний потенціал (духовний аспект) – здатність розвивати духовну природу людини, висловлювати найвищі цінності. Методи: транс персональна психотерапія, медитація тощо.

Мета – максимальне розкриття кожного з цих потенціалів, а також навчання людини самостійно користуватися окремими методами саморозвитку, самовдосконалення.

Задачі – підвищення рівня психологічної культури, культури спілкування, визначення шляхів і умов самореалізації, розкриття свого творчого і духовного потенціалу (самопізнання, самовиховання, самореалізація).

Психологія здоров’я включає в себе практику підтримання здоров’я людини від зачаття до смерті, являє собою психологічну базу первинної та вторинної профілактики, а також реабілітації.

^ Здоровий спосіб життя - це поведінка, що базується на науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних нормативах, що направлені на досягнення фізичного та психічного комфорту, зміцнення та збереження здоров’я, активізацію захисних сил, забезпечення високого рівня працездатності, активне довголіття. Він уявляє:

1) свідому організацію умов праці, що дозволяє, по можливості, уникати психічних і фізичних перенапружень;

2) режим роботи та відпочинку з обов’язковим використанням вихідних днів та відпустки по призначенню;

3) раціональне, збалансоване харчування, достатній сон;

4) достатня рухова активність, відмова від пасивних форм відпочинку;

5) регулярне сексуальне життя;

6) наявність любимої справи (хобі), які повинні кардинально відрізнятися від професії та в яких (бажано) повинні бути задіяні різні сторони індивідуальності;

7) відмова від шкідливих звичок (зловживання алкоголем, іншими психоактивними речовинами, паління);

8) дотримання правил особистої гігієни;

9) бережливе відношення до оточуючого середовища;

10) створення гармонійних умов у сім’ї;

11) нормальні міжособистісні відношення в трудовому колективі, з родичами, сусідами;

12) активна участь в культурних заходах, заняттях фізкультурою;

13) уникнення надмірно напружених, що приводять до втоми, міроприємств і занять (дискотеки, огляд телепередач і фільмів, ігри, Інтернет);

14) створення, по можливості, комфортних умов для праці та відпочинку.

Важливі і особистісні характеристики, що дозволяють зберігати психологічну рівновагу та уникати дезадаптивних форм реагування, серед яких виділяються:

  • здатність приймати реальність у всьому різноманітті;

  • позитивне відношення до самого себе, інших людей, світу в цілому;

  • адекватна стійка самооцінка, мотивація на успіх;

  • прийняття особистісної відповідальності за своє життя, здатність робити свідомий вибір і нести відповідальність за його наслідки;

  • здатність встановлювати конструктивні відносини з іншими людьми;

  • усвідомлення проблеми залежності і проблеми вини;

  • усвідомлення проблеми особистих цінностей, змісту життя «для мене», смислу роботи «для мене» проблеми щастя;

  • приведення домагань і очікувань у відповідності з реальністю;

  • формування навичок планування, побудови життєвої перспективи, подолання страху перед майбутнім;

  • знання про проблеми стресу, вироблення індивідуальної тактики керування стресом, навиками саморегуляції.

Слід пам’ятати, що психіка, суб’єктивний світ людини не тільки надзвичайно мінливі, але і, що ще більш важливо, безперервно поновлюються, удосконалюються. Тому ставити знак рівності між психікою дитини, підлітка, юнака, людини зрілого віку та похилого навряд чи допустимо.

^ Професійна психічна деформація лікаря – деформація душевних якостей лікаря під впливом її професії внаслідок мало контрольованої і важко обмеженої влади над людиною. На етапі професійної адаптації важливо не втратити душевних якостей (емоційності, поваги до людей) і не стати емоційно нечутливим, байдужим, зневажливим, черствим відносно хворих, ігнорувати хворого і навіть бути брутальним, пізніше не використовувати професійний жаргон, або висловлювання професійного захоплення патологією.

^ Синдром емоційного згорання (СЕЗ) – специфічний вид професійної деформації осіб, які працюють в тісному емоційному контакті з пацієнтами при наданні їм професійної допомоги. Це вироблений особистістю механізм психологічного захисту в формі повного або часткового виключення емоцій (зниження їх енергетики) у відповідь на певні психотравмуючі впливи. Він характеризується: 1) відчуттям емоційного виснаження (людина не може віддаватися роботі так, як це було раніше); 2) дегуманізацією (тенденцією до розвитку негативного відношення до пацієнтів); 3) негативним самовихованням у професійному плані – нестача почуття професійної майстерності. Виникнення СЕЗ корелює із схильністю до емоційної ригідності, інтенсивною інтеріоризацією (сприйняття і переживання) обставин професійної діяльності, слабкою мотивацією емоційної віддачі в професійній діяльності, наявністю моральних дефектів і дезорієнтацією особистості. Розвиток СЕЗ зв’язаний з наявністю хронічної напруженої психоемоційної діяльності: інтенсивне спілкування, підкріплення його емоціями , інтенсивне сприйняття, переробка та інтерпретація одержаної інформації та прийняття рішення., а також нечітка організація і планування праці, недостатність необхідних засобів, наявність бюрократичних моментів. конфлікти з керівником, колегами, психологічно важкий контингент, з яким має справу професіонал у сфері спілкування (важкі та умираючі хворі. З психічними відхиленнями, емоціогенний характер роботи з дітьми, що страждають різними захворюваннями).

У І фазі СЕЗ, з позицій стресу Сельє фазі «напруги», з’являються симптоми переживання психотравмуючих обставин, незадоволеності собою, загнаності в клітку або невирішеності ситуації, тривоги і депресії.

У ІІ фазі, «опору», - симптоми неадекватного емоційного реагування, емоційно-моральної дезорієнтації, розширення сфери економії емоцій, редукції професійних обов’язків.

В ІІІ фазі, виснаження, з’являються симптоми емоційного дефіциту, емоційної та особистісної відчуженості, психосоматичних і психо-вегетативних порушень.

Серед причин професійної деформації називають соціальні фактори і фактори середовища (місце роботи, психологічна атмосфера в колективі), а також особистісні фактори, які сприяють появі емоційного вигорання (завищений рівень домагань, ідеалізм, недостатній зв’язок з реальністю, невміння критично оцінювати несприятливі зовнішні фактори, низька стійкість до стресу).

^ Симптоми емоційного вигорання: надмірна втомлюваність, виснажливість, психосоматичні проблеми, безсоння, негативне відношення до пацієнтів, негативне відношення до роботи, ригідність розумових операцій, стереотипізація особистісної установки, агресивні тенденції, негативне відношення до себе, песимістичний настрій, депресія, почуття вини.

Для попередження синдрому емоційного вигорання важливо уже в процесі підготовки медичного працівника: допомогти йому правильно вибрати професію, формувати здатність встановлювати взаємовідносини з пацієнтами і колегами, знайомити із специфікою майбутньої роботи, включаючи аспекти, що здатні викликати розчарування і стати причиною фрустрації.

Хоча для лікарів-психотерапевтів характерна наявність високого рівня емоційної напруги, але завдяки високій здатності до співпереживання, співчуття, емпатії, а також використанню різних методів опору, як методів психологічного захисту, їм вдається уникнути появи емоційного виснаження. Різні види тренінгових методів підготовки і вдосконалення психотерапевтів такі, як інтерперсональний варіант тренінгу, терапевтичний тренінг, балінтовські групи, котерапевтична і супервізорська моделі, сприяють оптимізації процесу взаємовідношень лікаря і хворого. Тренінгові заняття сприяють виробленню необхідних для успішної роботи лікарів особистісних якостей та запобіганню професійної їх деформації, у вигляді СЕЗ.

Лікар зобов’язаний мати велику працездатність, уміти розподілити за ступенем важливості свої службові функції, володіти організаторськими здібностями.

^ Психотерапевтичний вплив – процес лікувального впливу на психіку і через психіку на організм хворого або групи хворих, що поєднує лікування та виховання, з метою забезпечення і збереження його здоров’я. Психотерапія поєднує в собі психологічні та загально медичні знання у відношенні показань і протипоказань, накладає на психотерапевта відповідальність (у тому числі, карну) за неналежне або невідповідне використання методів і способів психотерапії. Метою психотерапії є виліковування пацієнта від психопатологічної симптоматики в межах невротичних, характерологічних (особистісних) або психосоматичних розладів. Найбільш відомими і розповсюдженими психотерапевтичними методами є: сугестивні (гіпноз), психоаналітичні (психодинамічні), поведінкові, феноменологічно-гуманістичні (гештальт-терапія).

^ Психотерапевтичний вплив може мати три стратегії: 1) реконструкція внутрішнього світу особистості пацієнта – корекція неадекватних, самофруструючих стереотипів переживання та поведінки, а також вироблення нових, більш зрілих і конструктивних способів сприйняття, переживання і поведінки; 2) реконструкція зв’язків пацієнта з найближчим соціальним оточенням, рішення актуального життєвого конфлікту, поліпшення міжособистісного функціонування; 3) безпосередній вплив на симптоми хвороби за допомогою сугестії і тренінгу.

^ Психологічна корекція – цілеспрямований психологічний вплив, що направлений на рішення задач психопрофілактики на всіх її етапах, в тому числі при здійсненні вторинної та третинної профілактики. Метою застосування психокорекції є оптимізація, виправлення і повернення до норми психічних функцій, відхилень від оптимального рівня його індивідуально-психологічних особливостей і здібностей.

Психокорекція на відміну від психологічного консультування використовує в якості основних методів маніпулювання, формування і керування людиною. Вона використовується при психологічних проблемах у клієнта, а також при невротичних психосоматичних розладах. Вироблення оптимальних навиків відбувається в процесі тренінгів, серед яких найбільш відомими є: аутотренінг, поведінкова (біхевіоріальна) терапія, нейролінгвістичне програмування. Психодрама, трансактний аналіз (Е.Берн).

^ Психологічне консультування – вид міжособистісної взаємодії, при якій надається професійна психологічна допомога при рішенні виникаючих проблем або ускладнень психологічного характеру.

Таким чином, у вирішенні діагностичної задачі, вибору адекватного лікування, психічна діяльність лікаря спрямована в плані активного сприйняття, гнучкого мислення із здібністю порівнювати наявну симптоматику з аналогами патології (диференційний діагноз), уміння моделювати діагноз хвороби. Відповідно до діагнозу, фізичного і психічного стану хворого призначається адекватне лікування. Плануються психопрофілактичні, психогігієнічні і реабілітаційні заходи.


ІІІ. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Поняття «здоров’я».

  2. Проблеми здоров’я і здорового способу життя.

  3. Психологічні фактори здоров’я.

  4. Критерії психічного і соціального здоров’я.

  5. Відношення до здоров’я.

  6. Психологія професійного здоров’я.

  7. Професійне вигорання і ресурси його подолання.

  8. Психотерапевтичний вплив, психологічне консультування, психологічна корекція.

  9. Роль медичного психолога у збереженні і зміцненні психічного здоров’я.


ЛІТЕРАТУРА:

Обов’язкова:


  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Основи загальної та медичної психології (практикум) /За ред. проф. І.С.Вітенка, проф.. О.С.Чабана. – Тернопіль, «Укрмедкнига», 2003.

  4. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976. – С.5-57.

  5. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  6. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.


Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.

  3. Роберт Конечный, Милан Боухал. Психология в медицине. – Прага, 1974.

  4. Психология: Словарь /Под ред. АВ.Петровского и М.Г.Ярошевского. – 2-е изд. – М., 1990.

  5. Психологічний словник /За ред. В.І.Войтка. – К., 1982.

  6. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. – Минск, 1997.



Методичну вказівку склала

кандидат медичних наук,

доцент Н.С.Карвацька


Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи