2 Класифікація інтерактивних методів icon

2 Класифікація інтерактивних методів




Назва2 Класифікація інтерактивних методів
Сторінка1/2
Дата14.07.2012
Розмір0.52 Mb.
ТипДокументи
  1   2


ЗМІСТ



  1. Інтерактивне навчання. Нові підходи...............................................2


2. Класифікація інтерактивних методів.................................................7

3. Сутність і види інтерактивних методів навчання......................... 13

4. Система інтерактивних методів як засіб формування критичного мислення................................................................................................30

5. Технології інтерактивного навчання................................................42


Інтерактивне навчання. Нові підходи




^ Гусь І.М., директор ліцею



Діяльність учителя та педагогічні технології, які він використовує, повинні забезпечити становлення особистості, успішної у професійний і сімейній сферах, що перебуває у згоді з іншими людьми й самою собою.


Педагоги мають створювати всі необхідні умови для становлення особистості, а це зробити у наш час не так просто, як здається на перший погляд, бо в останні десятиліття, щоб досягти успіху, людина повинна постійно адаптуватися до умов, що змінюються, уміти актуалізувати закладені в неї потенційні можливості.

Як доводять вчені, виховати соціально успішну особистість може лише творчий вчитель, тобто педагог, здатний до самоорганізації, системнотвірними чинниками якої є гуманістична спрямованість, професійна компетентність, здатність самовдосконалюватися. Отже, щоб учитель діяв творчо, самостійно виважуючи результати своєї діяльності, він повинен бути психологічно готовий до опанування нового в професійній діяльності, тобто до професійного самовдосконалення. Саме з метою виявлення рівня творчого потенціалу наших вчителів і було проведено тестування, оскільки творчість повинна бути домінуючою рисою кожного вчителя, бо педагогічна праця – творча за своєю суттю. Вона має поєднувати в собі науковий підхід зі справжнім мистецтвом. Як казав Віктор Гюго: „Майбутнє в руках шкільного вчителя”.

Так які ж результати тестування? Обробка даних тестування показала, що всі вчителі нашого ліцею мають творчий потенціал вище середнього рівня, тобто наділені саме тими якостями, які дають змогу творити. Але ще є проблеми, що гальмують процес творчості і не дають досягти найвищого рівня творчої активності. Основною з них, як свідчать отримані дані, є те, що творчий потенціал наших вчителів проявляється лише за умови, коли ми самі цього бажаємо. Це свідчить про те, що творчий підхід ще не є домінуючим у нашій повсякденній діяльності, але педагоги налаштовані на професійне самовдосконалення, остаточним результатом якого є педагогічна майстерність. 9% (1 учителю) нашого колективу залишилося зробити всього 3 кроки, 9% (1 учителю) 6 кроків, 27% (3 вчителям) 7 кроків, іншим від 8 до 13 кроків, щоб у повній мірі реалізувати свої творчі здібності, дійти до вершини самореалізації.



Нечитайло О.М.,

вчитель зарубіжної літератури


Тобто, як показали результати, нам є до чого прагнути, над чим працювати, щоб самовдосконалюватися, тому що „пересічний викладач викладає, хороший – пояснює, видатний – показує, великий – надихає” (за висловлюванням Ірхіна), а щоб надихати на творчість, учитель постійно повинен перебувати у пошуку, раціоналізувати свою діяльність, не тільки вчити, а й самому навчатися протягом усього життя.

Як же нашому педагогічному колективу подолати оті кроки, щоб дійти до вищого ступеня творчості? Перш за все необхідно усвідомити, що нову людину може виховати лише нова людина, тобто педагог, який розуміє, що необхідність змін у методах навчання назріла давно. Це пов’язано з багатьма причинами, перш за все з тим, що сучасні учні – продукт нового, інформаційного суспільства, для якого характерні динамізм, рухливість, мінливість. Соціологічні та психологічні дослідження доводять:

  • що в основі життя сучасного школяра лежить переоцінка соціальних цінностей дорослого покоління, їх неприйняття, а то й пряме відторгнення;

  • що шлях молодої людини до кар’єри далеко не такий прямий, як був або міфічно уявлявся в минулі десятиліття («молодим скрізь у нас дорога», «вам відкриті всі шляхи»);

  • що майбутнє життя й добробут покоління багато в чому залежить не від отриманої раз і назавжди професії, а від здатності до професійної мобільності;

  • рух нашої країни до європейської спільноти вимагає від молоді не тільки розуміння соціальних процесів, але й здобуття досвіду громадської діяльності й поведінки;

  • небувале розширення інформаційного середовища, можливість одержати будь-яку інформацію означає, що від людини вимагається не стільки знати й запам’ятовувати, скільки вміти знаходити, відбирати потрібну інформацію, засвоювати її, інтерпретувати, використовувати, як для особистісного розвитку, так і для рішення професійних і соціальних завдань.

Інтерактивні методи навчання покликані сприяти переосмисленню відносин вчитель – учень, головною метою методичних інновацій є створення комфортних умов навчання (перш за все психологічних), таких, при яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну самостійність, що робить продуктивним сам процес навчання.

В.О.Сухомлинський казав: „Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: “Я ні на що не здатний”. Зневіра, пригніченість – ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, мозок його ніби ціпеніє. Майстерність учителя полягає у тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці”. Інтерактивне навчання допомагає вчителю розкрити потенціал кожної дитини, бо його суть полягає в тому, що навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні виявляються залученими у процес пізнання, вони знають і думають, вони мають право на помилки, не відчувають психологічного дискомфорту. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, освоєння навчального матеріалу означає, що кожний вносить свій особливий індивідуальний внесок в обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому відбувається це в атмосфері з доброзичливою і взаємною підтримкою, що дозволяє не тільки одержати нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, приводить її на більш високі кооперації та співробітництва.

Тобто саме інтерактивні технології на сучасному етапі розвитку суспільства сприяють формуванню соціально успішної особистості. Це відбувається тому, що саме під час виконання інтерактивних вправ в учнів формуються вміння і навички, які являються кінцевим продуктом навчання. Як доводить досвід, просте прослуховування інформації, підготовленої вчителем, або пояснення демонстраційних дослідів, на жаль, їх не сформує. Лише через практичну діяльність можна досягти реального засвоєння. Відома приказка «Повторення – мати навчання» не втратила своєї актуальності. Але повторення – не одноманітний переказ почутого чи прочитаного, а обговорення, поглиблення, спілкування в межах теми, що вивчається, пошук інформації та способів розв’язання завдання. Інтерактивне навчання відбувається в активній взаємодії учнів у навчальному процесі, їх взаємонавчанні. Дослідження, проведені за кордоном (США, Росія), показують, що таке навчання різко збільшує відсоток засвоєння:

• читаючи очима – 10%;

• слухаючи – 26%;

• розглядаючи – 30%;

• слухаючи і розглядаючи – 50%;

• обговорюючи – 70%;

• особистий досвід – 80%;

• спільна діяльність з обговоренням – 90%;

• навчання інших – 95%.

Постає питання: чому застосування інтерактивних прийомів навчання збільшує відсоток засвоєння навчального матеріалу? Вчені пояснюють це тим, що інтерактивне навчання – насамперед діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня, а не домінування педагога над школярем. На таких уроках учні знаходяться у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною), під час яких формуються основні компетентності.

Інтерактивна діяльність на уроках передбачає організацію й розвиток діалогового спілкування, що веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного рішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань, бо діалог є універсальним способом і принципом організації людської свідомості Інтерактив виключає домінування однієї думки над іншою. У ході діалогового спілкування учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього організується індивідуальна, парна й групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, іде робота з документами й різними джерелами інформації, використовуються творчі роботи.


^ Фрагменти презентації

















^ Класифікація інтерактивних методів





Ковирягіна Н.І,, вчитель хімії


Для того, щоб глибше зрозуміти суть інтерактивну, треба звернутися до класифікації інтерактивних методів навчання здебільшого у світлі психологічного аспекту. Інтерактивні методи навчання можна класифікувати за декількома ознаками.

Наприклад, в основу класифікації дослідника М.В.Кларина був покладений принцип активності. Так, прикладами фізичної активності є зміна робочого місця, запис, малювання й т. ін. Учасники включені в соціальну активність тоді, коли ставлять питання, відповідають тощо. Прикладами пізнавальної активності можуть бути: доповнення учасниками викладеного матеріалу; виступ як джерело власного досвіду; самостійний пошук розв’язання проблеми. Усі три види активності взаємозалежні.

Віддаючи належне даному підходові, необхідно враховувати ключовий принцип навчання (тобто спілкування). Дослідник О.В.Киричук запропонував розглядати механізми спілкування (сприйняття – пізнання – оцінювання – вплив) як форми реалізації його основних функцій: інформаційної, пізнавальної, мотиваційної й регулятивної.

Інформаційні інтерактивні методи навчання – це способи діалогічної взаємодії між учасниками процесу навчання з метою обміну матеріальними або духовними цінностями.

«Моє ім’я». Учасники називають своє ім’я, згадуючи цікаву, комедійну, яскраву історію, пов’язану з ним.

«Перше знайомство». Учасники працюють у парах. Перш ніж назвати своє ім’я, слухачам пропонується подивитися один на одного і посміхнутися.

«Хвилина мого життя». Учасники записують цікаве, що відбувається в їхньому житті. Викладач збирає ці міні-історії, формує сторінку «Хвилина мого життя». Наступне заняття починає з цієї сторінки.

Отримана інформація прискорює знайомство в групі, дає можливість запам’ятати ім’я кожного.

«Паперові літаки». Учасники записують своє ім’я. Запускають «літаки», вибирають один із них і знаходять його господаря. Цей учасник може бути партнером для роботи в парі.

«Іменні жетони». Учасники виготовляють особисті жетони. На жетоні пропонується вказати характерологічну інформацію (особистісні вподобання, здатності, схильності, інтереси тощо).

«Подорожуємо разом». Слухачам дається нитка. Кожний учасник по черзі «подорожує» пальцями, називаючи своє ім’я й розповідаючи щось цікаве про себе. «подорожі» закінчуються тоді, коли всі учасники назвуть себе й розкажуть свою історію.

Як відомо на людину впливають численні інформаційні потоки, які сприймаються за допомогою зорового, слухового й кін естетичного каналів. Отже, можна ввести додаткову класифікацію для інформаційних інтерактивних методів навчання, які враховують первинну, пріоритетну дію того або іншого каналу сприйняття. Наприклад, до слухових інформаційних інтерактивних методів навчання з наведених вище можна віднести метод «Моє ім’я», до зорових – «Перше знайомство», «Іменні жетони», до кінестетичних – «Подорожуємо разом», «Паперові літаки».

Мотиваційні інтерактивні методи навчанняце способи діалогової взаємодії учасників навчального процесу, за допомогою яких можна визначити власну позицію у відношенні до способів діяльності групи, окремих учасників, викладача, самого себе.

Серед цих методів можна назвати такі як:

„Мої очікування”. Слухачі на цьому етапі заняття визначаються за напрямками:

  • я очікую від себе...

  • ... від однокласників (від колег)...

  • ... від викладача...

Пропонується виразити очікування на початку й наприкінці заняття.

Лист до самого себе”. Учасники пишуть лист до самого себе, у якому

перераховують усе, що вони мають намір зробити за результатами заняття. Лист кладуть у конверт, адресований собі. Через 4-6 тижнів після заняття аркуш буде доставлено. Це буде ввічливим нагадуванням самому собі про взяті зобов’язання.

„Самооцінка”. Учасники класифікують позитивне й негативне у проведенні заняття.

Наступне заняття бажано почати з коментарю щодо поліпшення роботи (відповідно названих недоліків).

Учасники визначають співвідношення „3:2:1”:

3 – положення, які дійсно їх зацікавили на занятті;

2 – положення, які хотілося б поглибити;

1 – положення, які вони будуть використовувати у практичній роботі.

„Інтерв’ю”. Учасники працюють у парах, ставлять питання, які актуалізують знання із проблеми, що обговорюється. Наприклад:

  • Що ви вже знали з цієї теми?

  • Який досвід Ви одержали, спілкуючись із викладачем, колегами (однокласниками)?

  • Які питання з цієї теми у Вас виникли?

Наступним кроком буде обговорення відповідей на запитання інтерв’ю.

Регулятивні інтерактивні методице способи, завдяки яким

установлюються й приймаються певні правила діалогової взаємодії учасників навчання. Успіх викладання матеріалу залежить від каналів спілкування, що існують між учасниками навчального процесу. Учні повинні розуміти основні правила дискусій у класі й дотримуватися їх, у той час, як від керівника вимагається розуміння деяких фундаментальних навичок між особистісного спілкування й застосування їх на практиці, що полегшує процес обговорення в групах. Обговорення правил участі в класі, подача матеріалу й заходу проходять більш організовано, коли

учасники знають чинні правила й дотримуються їх.

Установлені правила допомагають дітям і дорослим реалізувати свої права та справлятися зі своїми обов’язками. От деякі з корисних правил:

  1. ^ Умійте слухати.

Це означає необхідність дивитися на мовця й не перебивати його. Коли

хтось закінчує говорити, наступний виступаючий, що бере слово, починає з короткого огляду того, що було сказано попереднім мовцем, перш ніж він приступить до викладу своїх думок. Дехто використовує ключ, який тримає промовець. Ключ передається наступному промовцю в той час, як інші зберігають мовчання.

  1. ^ Говорити повинен хтось один.

У цьому випадку дуже корисним є прийом із ключем. Уміння слухати й

вимога того, що говорити повинна тільки одна людина, - це два правила, які доповнюють одне одного.

  1. ^ Говорити по суті.

Іноді учні відхиляються від теми розмови. Замість того, щоб перебити

учасника, керівник може сказати: „Я трішки не розумію, яким чином це пов’язано з тим, що ми зараз обговорюємо. Не міг би ти пояснити, що мається на увазі?” Це дозволить учасникові пояснити свою думку або усвідомити, що те, що він говорить, не має відношення до предмета обговорення.

  1. ^ Необхідність ділитися думками.

Варто заохочувати прагнення учнів поділитися своїми думками. У

колективі важливий кожен учасник, тому кожен повинен мати свободу висловлювань. Необхідно дати йому відчути, що його міркування цінують і за них будуть вдячні. Якщо учасник висловлює неправильне судження, відреагуйте приблизно так: „Багато учасників погодилися б з тобою. Однак відомо, що...”. У такий спосіб учень не буде поставлений у незручну ситуацію й буде врятований від почуття зніяковілості за неправильну відповідь.

  1. ^ Необхідність берегти почуття інших.

До участі в обговоренні та інших видах робіт усім класом необхідно

спонукати всіх учасників. Однак учень повинен мати право відмовитися від участі, якщо це йому вкрай неприємно.

  1. ^ Неприпустимість недооцінювання чеснот.

Відкритість у висловлюваннях з’явиться лише тоді, коли ті, кого навчають, засвоять, що можна не погоджуватися з чиєюсь думкою, але неприпустимо висловлювати оцінки відносно інших людей лише на основі викладених ними думок. Необхідно дати учням зрозуміти, яке зауваження (висловлення) є образливим і як себе почуває людина, до якої воно звернене. Необхідно дати зрозуміти суб’єктам навчання, що така поведінка є неприпустимою.

  1. ^ Шанобливе ставлення до всіх учасників без винятку.

Кожний учасник повинен бути впевнений, що до будь-якого його запитання поставляться з належною повагою й на кожне з них вони одержать відповідь у межах навчальної теми.


^ Пізнавальні інтерактивні методи навчанн – це способи пізнавальної взаємодії учасників з метою одержання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення вмінь і навичок.

Інноваційні методики не тільки підвищують зацікавленість учасників, але й забезпечують глибоке розуміння й засвоєння змісту.

Висновки


Підводячи певні підсумки доповіді, хочеться звернути увагу на те, що інтерактивне навчання має не тільки значні переваги, але й деякі недоліки. Наприклад, організація групової роботи потребує часу, учні повинні навчити працювати в групах. Крім того, на вивчення порівняно невеликого обсягу матеріалу витрачається багато часу. Індивідуальний внесок кожного в груповій формі роботи важко оцінити в балах, бо пропоновані системи оцінювання такої роботи громіздкі й малооб’єктивні і т. п. Саме в таких умовах і проявляється творчість вчителя, бо школа призвана виконувати соціальне замовлення, тобто прагнути випускати зі своїх стін особистостей, орієнтуючись на модель соціально успішної людини, людина, яка знайде себе у цьому житті завдяки отриманим під час навчання знанням, умінням і навичкам. А як цього досягти кожен педагог вирішує для себе сам.


^ Сутність і види інтерактивних методів навчання



^ Безсонов Д.О., вчитель англійської мови



Пархоменко М.В., вчитель історії



Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

^ Групові методи:

  1. Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

  2. ^ Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

  3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

  4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

  5. Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

  6. ^ Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

  1. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Робота в малих групах дасть змогу вам набути навичок спілкування та співпраці.

Після того. як вчитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи .

Пропонуємо правила роботи в малих групах, які допоможуть вам організувати свою роботу.

  1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі.

Головуючий (спікер):

    • зачитує завдання групи;

    • організовує порядок виконання;

    • пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

    • заохочує групу до роботи;

    • підбиває підсумки роботи;

    • за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

    • веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

    • як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.



Посередник:

    • стежить за часом;

    • заохочує групу до роботи.

Доповідач:

    • чітко висловлює думку, до якої дійшла група;

    • доповідає про результати роботи групи.

  1. Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

  2. Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивайте один одного.

  3. Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

  4. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

  5. Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

КОЛО ІДЕЙ

Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

  • вчитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;

  • після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, яку ви обговорювали;

  • групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі відповіді;

  • під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

  • коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.



АКВАРІУМ

Такий вид діяльності на уроці допоможе вам вдосконалити навички роботи в малих групах.
Після того як учитель об'єднав вас у дві-чотири групи і запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти) та утворює своє маленьке коло.

Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

  • прочитати вголос ситуацію;

  • обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

  • дійти спільного рішення за 3-5 хв.

Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись в хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами дискусії. Після закінчення 3-5 хвилин група займає свої місця, а клас обговорює:

  • чи погоджуєтесь ви з думкою групи;

  • чи була ця думка достатньо аргументована, доведена;

  • який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим.

Після цього місце в “Акваріумі” займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

Усі групи по черзі мають побувати в “Акваріумі”, і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

Це – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Вчитель на уроці називає проблему, яку треба розв'язати, та запрошує вас взяти участь в її обговоренні шляхом колективного обдумування – мозкового штурму, який організовується за такими етапами:

  1. Обрана вами проблема або проблемне питання записується на дошці або папері, щоб під час роботи цей запис був перед очима.

  2. Всі учасники штурму, думаючи про проблему, висувають ідеї щодо розв'язання. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними.

  3. Учень записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

  4. Коли всі присутні вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняється.

  5. Після того як майже всі ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають групою.

  6. Вибираються ті ідеї, що, на думку групи, допоможуть вирішенню поставленої проблеми.

Під час “мозкового штурму” найбільш ефективними правилами поведінки є такі:

  • намагайтеся зібрати якомога більше ідей щодо вирішення задачі або проблеми;

  • заставте працювати свою уяву: не відкидайте ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

  • можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;

  • не обговорюйте, не критикуйте висловлення інших, не намагайтеся давати оцінку запропонованим ідеям.



^ МЕТОД “ПРЕС”

Метод “Прес” використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється, переконати інших у вашій правоті. Метод дасть вам можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій та стислій формі, впливати на думку ваших співрозмовників.

Щоб бути чітким та переконливим, ваше висловлювання повинно мати таку структуру й етапи :

  1. Позиція: почніть зі слів “Я вважаю, що ...” та висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.

  2. Обґрунтування: починаючи словами “...тому, що...”, наведіть причину появи цієї думки, тобто поясніть, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції.

  3. Приклад: продовжуйте висловлювання словом “... наприклад...” та наведіть факти, дані, що підтверджують вашу позицію.

  4. Висновки: закінчте висловлювання “Отже (тому), я вважаю...” і узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, як необхідно діяти (це своєрідний заклик прийняти вашу позицію).
    У ваших виступах, якщо це можливо, використовуйте:

    • думку експертів;   

    • статистичні та наукові дані;

    • закони України;

    • інші допоміжні матеріали (речові докази, газетні статті, думки інших учнів, громадян тощо).



^ ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ

Такий вид діяльності допоможе вам з'ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання. Також надається можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію, знайти і висловити найбільш переконливі аргументи, порівняти їх з аргументами інших. Якщо вас переконали, ви можете перейти на іншу позицію в будь-який час та дати оцінку висловлюванням інших учнів.

Порядок проведення:

  • вчитель називає тему та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми;

  • вам потрібно стати біля того плаката (“так”, “ні”, “не знаю”), який відповідає вашій позиції;

  • підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали: самостійно або в групі своїх однодумців підберіть кілька найбільш сильних аргументів, які можуть переконати інших у вашій правоті, висловте свої аргументи класу, застосувавши метод “Прес”;

  • уважно вислухайте позиції та аргументи інших;

  • якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору, то можете перейти до іншого плаката і пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони.

^ НАВЧАЮЧИ — УЧУСЬ

Такий вид навчальної діяльності надає вам можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям, в цьому випадку своїм однокласникам під час уроку. Ваша робота буде організована так:

  • Після того як вчитель назвав тему та мету уроку і роздав вам картки із завданням, вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій картці.

  • Якщо вам щось незрозуміло, запитайте про це та перевірте у вчителя, чи правильно ви розумієте інформацію.

  • Вам необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуйтеся до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

  • Ви маєте право говорити тільки з однією особою. Ваше завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями та самому дізнатися про певну інформацію від них.

  • Уважно слухайте інформацію інших, намагайтеся отримати і запам'ятати якомога більше інформації, за необхідності зробіть короткі нотатки.

  • Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

МІКРОФОН

“Мікрофон” надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі:

  • говорити має тільки той, у кого “символічний” мікрофон;

  • подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

  • коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця.

^ РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ В РОЛЯХ (РОЛЬОВА ГРА, ІМІТАЦІЯ)

Мета розігрування ситуації в ролях – визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом “гри”, виконання “ролі”, яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

Рольова гра імітує реальність шляхом “проживання ситуації у ролі”, яка вам дісталася, та надає можливість діяти “як насправді”. Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже побували.

Якщо ви берете участь у рольовій ситуації, ви маєте:

  • чітко дотримуватись своєї ролі;

  • намагатись слухати партнерів та вчителя;

  • не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі;

  • намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;

  • вийти з ролі по закінченні сценки;

  • брати участь в її аналізі.

Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, реального випадку, життєвого конфлікту. Для розбору певної ситуації вам необхідно звертати увагу на основні моменти.

  • ^ Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто учасники ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?

  • У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі?

  • Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, захищаючи ту чи іншу позицію?

  • У чому полягає рішення: Яким буде розв'язання ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв'язання?

ТОК-ШОУ

Метою такої форми роботи, як “Ток-шоу” є отримання навичок публічного виступу та дискутування.

Вчитель на цьому уроці є ведучим на “Ток-шоу”. Робота організується таким чином:

  1. Вам оголошується тема дискусії.

  2. Потім пропонують висловитися із запропонованої теми “запрошеним гостям”.

  3. Слово надається глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або ставити запитання “запрошеним” не більше 1 хв.

  4. “3апрошені” мають відповідати якомога коротше і конкретніше.

  5. Ведучий також має право ставити своє запитання або перервати виступаючого через ліміт часу.

Ця форма роботи допоможе вам навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію, а в майбутньому впливати на зміни в українському суспільстві та державі.

МОЗАЇКА

Такий вид діяльності на уроці дає можливість вам працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує вас допомагати один одному вчитися навчаючи.

Під час роботи за допомогою методу “Мозаїка” ви повинні бути готовими працювати в різних групах.

  • Спочатку ви працюватимете в “домашній” групі.

  • Потім в іншій групі ви будете виступати в ролі “експертів” з питання, над яким ви працювали в домашній групі, та отримуєте інформацію від представників інших груп.

  • В останній частині заняття ви знову повернетесь в свою “домашню” групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку вам надали учасники інших груп.

^ ДОМАШНІ ГРУПИ

  1. Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал.

  2. Вам бажано обрати в групі головуючого, тайм-кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, або переконатися, що кожний (кожна) розуміє зміст матеріалу.

^ ЕКСПЕРТНІ” ГРУПИ

  1. Після того як вчитель об'єднав вас у нові групи, ви стаєте експертами з тієї теми, що вивчалася в вашій “домашній” групі.

  2. По черзі кожний або кожна мають за визначений вчителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів інших груп та сприйняти нову інформацію від представників інших груп.

^ ДОМАШНІ” ГРУПИ

  1. Ви повертаєтесь “додому”, де маєте поділитися інформацією з членами своєї “домашньої” групи про нову інформацію, яку ви отримали від представників інших груп.

  2. Виробляєте спільні висновки та рішення.
    Таким чином, за допомогою методу “Ажурна пилка” за короткий проміжок часу можна отримати велику кількість інформації.

^ СУД ВІД СВОГО ІМЕНІ

Такий вид діяльності дасть вам можливість отримати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру – судовий процес з мінімальною кількістю учасників – 3-х осіб: судді, що слухатиме обидві сторони і винесе остаточне рішення, позивача та відповідача (якщо йтиметься про розгляд кримінальної справи, то учасниками будуть обвинувач та обвинувачений).

Після того як вчитель об'єднав вас у три групи – судді, обвинувачі та обвинувачувані, протягом відведеного часу:
а) судді – знайомляться із судовою процедурою та готують запитання до обох сторін;
б) обвинувачі – обговорюють зміст вступної промови та можливі аргументи;
в) обвинувачувані – готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту.

Тепер для більш ефективної роботи необхідно до кожного судді приєднати одного обвинувача та одного обвинувачуваного. Далі можна починати суд в кожній групі за таким порядком або сценарієм:

  1. Вступні заяви учасників судового процесу. Суддя викладає суть справи.

  2. Обвинувач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.

  3. Обвинувачуваний викладає аргументи захисту, суддя ставить йому запитання.

  4. Суддя виносить рішення.

Після того як весь клас знову об'єднується, судді оголошують свої рішення.

Фронтальні методи:

  1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

  2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”.

  3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу “можна зробити такий висновок…”, “я зрозумів, що…”

  4. ^ Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

  5. ^ Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, “чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?”).

  6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

^ 3. Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру.

Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому наше (педагогів) завдання при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри, визначеній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як: інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширений з них є моделюючий.

^ Стимуляційні або імітаційні ігри. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми, а стимуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.

^ Спрощене судове слухання. Технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов'язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

^ Громадське слухання. Мета застосування технології: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов'язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні одержують практичний досвід у визначенні і поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов'язаних із предметом слухання.

^ Розігрування ситуацій за ролями. (“Рольова гра”, “програвання сценки”). Мета рольової гри - визначити ставлення конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід.

^ 4. Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорю вальної проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

^ Метод ПРЕС. Метод навчає учнів виробляти й оформлювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стилістичній формі, переконувати інших.

^ Займи позицію. Цей метод демонструє різноманіття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо їх вирішення.

^ Зміни позицію. Така технологія є подібною до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.

^ Неперервна школа думок (Нескінчений ланцюжок). Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.

Дискусія. Дискусія - це широке публічне створення якось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

^ Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Її метою є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Дебати. Один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, тоді коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно.

^ Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Її метою є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.


^ Фрагменти презентації












Система інтерактивних методів

як засіб формування критичного мислення



^ Есауленко С.В.,

вчитель української мови та літератури



Аналіз літератури показує, що існує багато методів і прийомів інтерактивного навчання. А також підходів до їх класифікації. На мал. 1 представлена узагальнена схема інтерактивних технологій

І
снують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Вчитель, який застосовує ці методи, повинен бачити доцільність їх використання на своєму уроці, підбирати прийоми роботи відповідно до типу уроку, етапу уроку та виходячи з індивідуально-психологічних особливостей учнів.

Існує методична система «Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів».

^ Критичне мислення – це невід’ємна складова розумового виховання, активне ставлення до явищ навколишнього життя, прагнення пізнавати і знати, цілеспрямований відбір об’єктів пізнання, понять, висновків, дисциплінованість, гнучкість, самостійність, критичність.

Наша група займалась питанням розвитку критичного мислення, шляхом застосування інтерактивних методів навчання.

Робота над розвитком критичного мислення має триступеневу модель: актуалізацію, усвідомлення змісту, рефлексію. На рис. 2 – таблиця, в якій зазначені інтерактивні методи, які доречно використовувати на першому, другому, третьому ступенях.

^ АКТУАЛІЗАЦІЯ 


УСВІДОМЛЕННЯ

ЗМІСТУ 

РЕФЛЕКСІЯ

Розумовий штурм (мозкова атака)

Доповідач-респондент

Ґронування

Метод передбачення

Позначки

Мікрофон

Метод „прес”

Щоденник подвійних нотаток

Акваріум




Речення з відкритим кінцем

Проект




Малюнкове письмо







Карусель, робота в парах та в групах: діалог, „коло ідей”, „синтез думок”, спільний проект, пошук інформації, дискусія, проблемна бесіда

Ігрові


^ Не тільки сама істина дає впевненість, але і пошук її”.

Б. Паскаль

Критичне мислення – це не тільки здатність помічати помилки та недоліки у чужій роботі, але аналізувати, виявляти позитивне і негативне. Ключові елементи критичного мислення – це знання, вміння, цінності, відношення.

Критичне мислення – це складний процес, що починається із залучення інформації, її критичного осмислення та закінчується прийняттям рішення. За В.О. Сухомлинським, розвиток критичного мислення – це невід’ємна складова розумового виховання, разом із тим це активне ставлення до явищ навколишнього життя, прагнення пізнавати і знати, цілеспрямований відбір об’єктів пізнання, понять, висновків, дисциплінованість, гнучкість, самостійність, критичність.

В.О. Сухомлинський радив виховувати в учнів прагнення пізнавати навколишній світ, виконуючи складні розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, бачити причинно – наслідкові зв’язки; самостійно, без зовнішнього тиску оцінювати явища навколишньої дійсності; розвивати вміння доказово відстоювати свої думки й погляди, прагнення своєю розумовою та іншою працею щось довести, утвердити, відстояти; спостерігати, досліджувати, робити власні висновки з явищ навколишнього життя на основі прочитаного в довідковій літературі, наукових журналах.

^ Критичне мислення – це здатність людини самостійно аналізувати інформацію; вміння бачити помилки або логічні порушення у твердженнях партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні; розпізнавати пропаганду: наявність розумної долі скепсису, сумнівів; прагнення до пошуку оптимальних рішень; принциповість, сміливість у відстоюванні своїх позицій; відкритість до сприймання інших поглядів. Цілком природно, що відповідно до вікових особливостей школярів ці риси критичного мислення спрощуються або ускладнюються.

Д. Чаброді визначає ознаки, за допомогою яких можна визнати себе як людину, яка критично мислить:

  • відкритість до інших думок, тобто здатність уважно прислухатися до інших поглядів, оцінювати різні шляхи вирішення проблеми;

  • компетентність – прагнення обґрунтувати свою думку за допомогою реальних фактів і знання справи;

  • інтелектуальна активність – виявлення інтелектуальної ініціативи у конфронтаційних ситуаціях, небайдуже сприйняття подій;

  • допитливість – вміння проникнути у сутність джерел інформації;

  • незалежність мислення – відсутність побоювання непогодження з групою, здатність до критичного сприйняття думок інших;

  • вміння дискутувати – уважне ставлення до думок інших, вміння висувати ідеї, які об’єднують;

  • проникливість – здатність до проникнення і сутність питання, явища, інформації, не розпорошуватися на дрібні деталі;

  • самокритичність – розуміння особливостей свого мислення, своїх „окулярів”.

Ці якості можна розвивати в учнів у процесі навчання на базі діалогової взаємодії. Цей шлях розвитку критичного мислення був визначений ще Сократом.

Етапи критичного мислення:

  1. Сприйняття інформації (доцільно використовувати різні джерела).

  2. Аналіз висновків – інформації.

  3. Зіставлення їх із протилежними точками зору.

  4. Розроблення системи доказів на підтримку відповідної точки зору.

  5. Прийняття рішення, яке ґрунтується на доказах.

Інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.

Активний тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. основними методами навчання є: самостійна робота проблемні і творчі завдання, що розвивають творче мислення, питання учня до вчителя і навпаки.

При застосуванні інтерактивного навчання педагог зустрічається з певними труднощами. Щоб подолати ускладнення в застосуванні інтерактивних технологій і перетворити їх слабкі боки на сильні, вчителю треба пам’ятати:

– Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Можна розробити спеціальний план поступового впровадження інтерактивних технологій. Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять, ніж часто проводити похапцем підготовлені „ігри”.

– Розробити разом з учнями „правила роботи в класі (організаційне заняття”). Спочатку використовувати прості інтерактивні технології: роботу у парах, у малих групах, мозковий штурм.

– Використання інтерактивних технологій – спосіб створення атмосфери в класі, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості, дає змогу по–справжньому реалізувати особистісно орієнтоване навчання. Застосування інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки вчителя і учнів. Вони повинні навчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, переконувати й бути переконливими й толерантними, розуміти інших, ставити запитання і відповідати на них.

Інтерактивне навчання, як сукупність методик.

Інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її рішення. Треба поєднати педагогічну майстерність + мистецтво комунікативності + нові технології.

Елементи інтерактивних методик:

у роботі задіяні всі діти класу;

  • учні вчаться працювати у групі (команді);

  • формується доброзичливе ставлення до опонента;

  • кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

  • створюється „ситуація успіху”;

  • за короткий час опановується багато нового матеріалу;

  • формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми.


Мета інтерактивних методів навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємо навчання, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять.

Педагог виступає у ролі організатора процесу навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення. одна із цілей інтерактивного навчання – забезпечення комфортних умов, за яких кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну роботу, продуктивність навчання. Це взаємодія дітей заради вияви та реалізації їхніх індивідуальних можливостей.

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах і мікро групах. група – не більш, ніж 4 – 6 чоловік.

Принципи інтерактивної роботи:

  • одночасна взаємодія (всі учні працюють в один і той же час);

  • однакова участь (учням надається однаковий час на виконання роботи);

  • позитивна взаємодія (успішна робота кожного учня);

  • індивідуальна відповідальність (у кожного учня своє завдання у групі).

Вони демонструють вміння мислити, спробувати поглянути на себе з іншого боку – це дає змогу формувати в учнів самостійне критичне мислення.

^ Фрагменти презентації







^ ОПИС Технологій інтерактивного навчання


Якщо не висловлено протилежні думки,

немає з чого вибрати найкраще.

Геродот


Карусель

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусій­них питань. Ця технологія застосовується:

    • для обговорення будь-якої гострої проблеми з діамет­рально протилежних позицій;

    • для збирання інформації з якої-небудь теми;

    • для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад, термінів);

    • для розвитку вмінь аргумен­тувати власну позицію.

Як організувати роботу

  1. Розставте стільці для учнів у два кола.

  2. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.

  3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером. Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

Організації такої діяльності учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього – протилежної. Спочатку йде обмін точками зору у перших парах, подаються необхідні відомості (аргументи, оригінальний поворот проблеми тощо). Учні фіксують у себе в записничках усе, що подає протилежна сторона. За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія продовжується, однак учні намагаються підібрати нові контраргументи. До кінця кола учні, як правило, уже відточують свою систему аргументів, а також здобувають досвід спілкування з різними партнерами.

3. Акваріум.

Ще один варіант коопера­тивного навчання, що є формою діяльності учнів у малих гру­пах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

^ Як організувати роботу

Учитель об’єднує учнів у групи по 4–6 осіб і пропонує їм ознайомитися із завданням.

Одна з груп сідає в центрі класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформульоване приблизно так:

– прочитайте завдання вголос;

– обговоріть його в групі;

– за 3–5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.

Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу з завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується вголос протягом 3–5 хвилин обговорити можливі варіанти розв’язання проблемної ситуації. Учні, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорення.

По закінченні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а вчитель ставить до класу такі запитання:


– Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

– Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

– Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

На таку бесіду відводиться не більше 2–3 хв. Після цього місце в „Акваріумі” займає інша група й обговорює наступну ситуацію.

Наприкінці вчитель повинен обговорити з учнями хід групової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок.

^ 4. Два – чотири – всі разом.

Два — чотири — всі разом

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілку­вання в групі, вмінь переконувати та вести дискусію.

^ Як організувати роботу

  1. Поставте учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної си­туації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

  2. Об'єднайте учнів у пари і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Визначте час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Попе­редьте, що пари обов'язково мають дійти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

  3. Об'єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попе­редньо досягнені рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.

  4. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

^ Технології колективно–групового навчання

(фронтальна робота всього класу).

Закриті запитання – на які можна відповісти коротко („так” або „ні”)

^ Відкриті запитання – починаються з „як”, чому”, „який”.

1. Обговорення теми у загальному колі.

Бажано розташувати стільці або парти по колу. Весь клас об­говорює ідеї чи події, що стосуються якоїсь певної теми. Обгово­рення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід визначати зрозуміло для всіх присутніх до початку об­говорення. Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває доти, доки є бажаючі висловитись. Вчитель бере слово (якщо вважає за потрібне) наприкінці обговорення. Він може висловити свою думку.

2. Мікрофон.

Мікрофон

Технологія «Мікрофон», надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Як організувати роботу

  1. Поставте запитання класу.

  2. Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявно­го мікрофона. Учні передавати­муть його один одному, по черзі беручи слово.

  3. Надавайте слово тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон.

  4. Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко (не більше ніж 0,5-1 хвилину).

  5. Не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді.

^ 3. Мозковий штурм.
  1   2

Схожі:

2 Класифікація інтерактивних методів iconЧеркез Інна Богданівна
Формування комунікативних умінь учнів шкіл-інтернатів за допомогою інтерактивних методів навчання
2 Класифікація інтерактивних методів iconІмені Володимира Даля
Ключове слово для тематичного покажчика. Тренінг з використанням інтерактивних методів навчання
2 Класифікація інтерактивних методів iconІмені Володимира Даля
Ключове слово для тематичного покажчика. Тренінг з використанням інтерактивних методів навчання
2 Класифікація інтерактивних методів iconІнформаційна картка про інноваційну розробку
Ключове слово для тематичного покажчика. Тренінг з використанням інтерактивних методів навчання
2 Класифікація інтерактивних методів iconІнформаційна картка про інноваційну розробку
Ключове слово для тематичного покажчика. Тренінг з використанням інтерактивних методів навчання
2 Класифікація інтерактивних методів iconПерелік публікацій департаменту навчально-методичної работи за 2008 рік
...
2 Класифікація інтерактивних методів iconПерелік публікацій департаменту навчально-методичної работи за 2007 рік
...
2 Класифікація інтерактивних методів iconФормування загальнонавчальних умінь
Болонською декларацією, передбачає зменшення частки прямого, зовні заданого інформування і розширення інтерактивних форм і методів...
2 Класифікація інтерактивних методів iconАуд. В т числі
Об’єкт і предмет дослідження. Специфіка географічних досліджень. Класифікація методів географічних досліджень. Система географічних...
2 Класифікація інтерактивних методів icon2012/2013 н р. Загальна психологія
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи