Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет




Скачати 184.16 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Дата14.07.2012
Розмір184.16 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини, фізичної

реабілітації та спортивної медицини


Завідувач кафедри

Професор В.К.Тащук

___________________

“____” _________200__р.


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

(для викладачів)

ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Модуль № 1. Фізична реабілітація, спортивна медицина

Змістовий модуль 1. Лікарський контроль під час занять фізичною культурою та спортом.

^ ТЕМА ЗАНЯТТЯ

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА АЕРОБНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ. ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ. КІЛЬКІСНА ОЦІНКА РІВНЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ. СКЛАДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ РЕЖИМІВ


Навчальний предмет:

фізична реабілітація,

спортивна медицина

курс 4, факультет медичний

кількість: 4 години

Методичну розробку склала:

асистент Амеліна Т.М.


Чернівці - 2009

^ 1. Науково-методичне обгрунтування теми.

В процесі систематичних тренувань відбувається поступове пристосування організму до висунутих вимог, що пов'язано із функціональною та морфологічною перебудовою різноманітних органів та систем, розширенням їх функціональних можливостей, удосконаленням регуляторних механізмів, розширенням діапазону адаптаційно-компенсаторних реакцій. Фізіологічні зміни в організмі за систематичних занять фізичною культурою та спортом розвиваються паралельно із удосконаленням та автоматизацією рухових навичок, розвитком фізичних якостей, оволодінням техніки та тактики у вибраному виді спорту. Все це можливо за умови адекватно підібраного навантаження під час тренувань з урахуванням можливостей організму на виконання певного навантаження. В зв'язку з цим, визначення фізичної працездатності та толерантності до навантаження є актуальним і є важливою умовою для удосконалення та інтенсифікації тренувального процесу.


^ 2. Навчальна мета:

Студент повинен знати:

  • методики визначення фізичної працездатності;

  • субмаксимальний тест РWC 170;

  • методику визначення індексу гарвардського степ-тесту;

  • методику визначення максимального споживання кисню;

  • тест Навакі, Купера;

  • особливості обстеження фізкультурників та спортсменів;

  • види медичних груп;

  • значення консультативного прийому з питань медичного обстеження та допуску до занять фізичною культурою і спортом;

  • формування лікарського висновку за результатами обстежень спортсменів;

  • визначення кількісної оцінки здоров’я спортсменів.


Вміти:

  • провести пробу РWC 170;

  • виконати пробу Гарвардського степ-тесту із наступним визначенням індексу даного тесту;

  • визначити максимальне споживання кисню на висоті виконання проби із фізичним навантаженням;

  • дати клінічну інтерпретацію та медичне заключення по фізичній працездатності згідно одержаних даних;

  • виконати тест Навакі, дати клінічну інтерпретацію результатам тесту;

  • виконати тест Купера, дати клінічну інтерпретацію результатам тесту;

  • обстежити фізкультурників та спортсменів;

  • оформити допуск до занять фізичною культурою і спортом;

  • визначити кількісну оцінку здоров’я фізкультурників та спортсменів;

  • правильно визначити медичну групу фізкультурникам та спортсменам.

Опанувати (конкретні цілі):

    • самостійно провести пробу РWC 170;

    • вміти проводити та аналізувати пробу Гарвардського степ-тесту;

    • визначати максимальне споживання кисню (МСК);

    • розрахувати показник МСК за номограмою Астранда;

    • аналізувати дані досліджень, дати клінічну інтерпретацію

    • одержаних результатів та лікарське заключення;

    • чітко вести медичну документацію;

    • провести тест Купера, Навакі, аналізувати отримані дослідження.

    • самостійно обстежити фізкультурників та спортсменів згiдно з лiкарсько-контрольною картою фiзкуль­турника і спортсмена;

    • самостійно визначити стан здоров'я (функцiональний стан), медичну групу у осіб, що займаються фізкультурою та спортом;

    • самостійно оформити допуск до занять та змагань.


^ 3. Міжпредметна інтеграція.


Забезпечуючі предмети

Знати

Вміти


1. Анатомія


2. Біохімія


3. Нормальна

фізіологія


4. Патологічна

фізіологія


3.Фармакологія


5.Пропедевтика

внутрішніх

хвороб


6.Пропедевтика

дитячих

хвороб


7.Загальна

хірургія


Анатомія скелетно-м’язової,

серцево-судинної, дихальної, травної, нервової систем.

Роль сурфактанту та дихальних білків в умовах адаптації до фізичного навантаження, метаболізм та робота м’язів.

Особливості фізіологічного стану організму після дії на нього фізичного навантажен-ня в нормі.

Особливості фізіологічного стану організму після дії на нього фізичного навантажен-ня при патологічних станах.

Основні групи препаратів, які призначаються для лікування, та надання невідкладної медичної допомоги хворим, покази та протипокази до їх призна-чення, побічні дії.


Симптоматологія порушень роботи серцево-судинної системи, дихальних шляхів, травної системи, нирок .

Будову та функції серцево-судинної системи, дихальних шляхів, травної та нервової систем у дітей.

Симптоматологія гострих хірургічних станів. Травми скелетно-м’язової системи.

Визначати правильність тілобудови, постави, цілісність шкірних покривів, волосяний покрив.

Аналізувати фізіологічні константи м’язової роботи, стану ферментної системи організму.


Визначати зміну пульсу, АТ, ОЦК, ЗПОС, інтерпретувати зміни у загальному аналізі крові після фізичного навантаження.

Вміти виявити клінічні прояви гострого перенапруження, хронічної втоми різних ступеней важкості.

Записувати всі лікарські призначення в “лист призначення” і в “процедурну карту хворо-го”. Складати вимоги в аптеку на призначені хворим лікарські засоби.


Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагнос-тику хворих з різною патологією.

Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагнос-тику хворих дітей з різною патологією.

Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагнос-тику хірургічних хворих.


^ 4. Організація змісту навчального матеріалу

  • навчити студентів послідовно, методично правильно проводити опитування спортсменів;

  • звернути увагу студентів на правильність проведення збору спортивного анамнезу та анамнезу життя з урахуванням психологічних особливостей, його освітнього рівня та віку;

  • визначати фізичну працездатність;

  • виховувати студентів на власному прикладі відношення до хворого під час опитування, навичками спілкування з пацієнтом, зовнішнім виглядом, культурою мовлення;

  • звернути увагу студентів на моральні та правову наслідки порушень норм медичної етики та деонтології в спілкуванні з хворим.



^ 5. План та організаційна структура навчального заняття з дисципліни.




п.п.
^
Основні етапи
заняття
та їх зміст




Розпо

діл часу

Види контролю
Засоби навчання

1.

Підготовчий етап:

Організація заняття.

Визначення навчальної

мети та мотивація. Контроль вихідного рівня знань та вмінь:

- види методик для визначення фізичної працездатності,

- методика проведення МСК, її значення у СМ;

- методика проведення Гарвадського степ-тесту, з послідуючим вираховуванням ІГСТ;

- методика визначення фізичної рацездатності PWC170;

- методика проведення тесту Купера;

- методика проведення тесту Навакі.

- особливості обстеження фізкультурників та спортсменів;

- види медичних груп;

- значення консультативного прийому з питань медичного обстеження та допуску до занять фізичною культурою і спортом;

- формування лікарського висновку за результатами обстежень фізкультурників та спортсменів;

- визначення кількісної оцінки здоров’я фізкультурників та спортсменів

30 хв

Фронтальне опитування,

Таблиці, малюнки, слайди, студентам пропонується відповісти на одне з питань теми.


Підручники, методичні рекоменда

ції

2.

Основний етап: формування професійних вмінь та навичок-

оволодіти навичками заняття

- провести пробу РWC 170;

- виконати пробу ГСТ із наступним визначенням індексу даного тесту;

- визначити МСК на висоті виконання проби із фізичним навантаженням;

- дати клінічну інтерпретацію та медичне заключення по фізичній

працездатності згідно одержаних даних;

- виконати тест Навакі, дати клінічну інтерпретацію результатам тесту;

- виконати тест Купера, дати клінічну інтерпретацію результатам тесту;

- оформити допуск до занять фізичною культурою і спортом;

- визначити кількісну оцінку здоров’я фізкультурників та спортсменів;

- правильно визначити і призначити медичну групу фізкультурникам та спортсменам

110хв

Опитування та огляд спортсменів. Аналіз даних опи­тування. Пере­вірка практичних нави­чок під час опитування.

Пацієнти обласного фізкультурного диспансеру, відділення реабілітації кардіологічного диспансеру.

3.

Заключний етап.

Контроль та корекція рівня професійного вміння і навичок.

Підведення загальних підсумків.

Домашнє завдання.



40хв

Тестовий конт­роль. Індивідуальний контроль прак­тич­них навичок при обстеженні спортсмена.

Тестові завдання

Орієнтовна карта для са­мо­стійної ро­боти з літе­ра­турою.



^ 6. Методика організації навчального процесу на практичному (семінарському) занятті.


6.1. Підготовчий етап:

На початку заняття викладач знайомить студентів з завданням заняття, планом. Для контролю вихідного рівня знань студентів кожному з них пропонується вирішити типове питання з даної теми.

^ 6.2. Основний етап:

Фізична працездатність - потенційна здатність людини до прояву максимального фізичного зусилля в динамічній, статичній чи змішаній роботі.


Субмаксимальний тест РWC 170.

Проба заснована на існуванні прямопропорційної залежності між рівнем виконуваного навантаження та частотою серцевих скорочень. Така залежність зберігається в межах досягнення ЧСС 170-190 уд. на 1 хв. З іншого боку, при м'язевій роботі з ЧСС 170 уд. на 1 хв. спостерігаються максимальні показники серцевого викиду, хвилинного об'єму крові та зовнішнього дихання (зона оптимального функціонування).

Методика проведення: спортсмен виконує 2 навантаження на велоергометрі різної потужності тривалістю по 5 хв з преревою З хв з реєстрацією ЧСС за останні ЗО сек. виконання навантажень. Швидкість обертів складає 60 за хв. Навантаження задається таким чином, щоб ЧСС наприкінці першого етапу становила 100-120, наприкінці другого 140-160 уд. на 1 хв. Розраховують потужність навантажень за наступними формулами:

W 1 = (m х k): 2, W 2 = m : 2,

де m - це вага тіла досліджуваного,

k - коефіцієнт, який у чоловіків дорівнює 2,8, а у жінок - 2,

W 1 та W2 - потужності першого та другого навантажень, відповідно.

Рівень РWС 170 може визначатись графічно у системі прямокутних координат, відклавши на осі абсцис частоту серцевих скорочень, на осі ординат - рівень першого та другого навантаження, або за формулою В.Л.Карпмана :

170 – f 1

РWС 170 = W1 + (W 1 – W 2) х ———— , де

f2-f1

W 1, W 2 рівень першого та другого навантаження на велоергометрі,

f 1, f 2 - ЧСС (уд. за 1 хв.) підрахована в останні 30 сек виконання першого та другого навантаження.

У здорових нетренованих чоловіків ФП становить 850-1100 кгм\хв (142-184 Вт), у жінок – 450-850 кгм\хв (75-142 Вт). У тренованих цей показник зростає на 60-70%.


Індекс Гарвардського степ-тесту (ІГСТ).

ІГСТ може визначатись тільки у фізично підготовлених людей і
складається з підйому та спуску із сходинки стандартної величини
у визначеному темпі протягом визначеного часу. Висота сходинки для чоловіків – 50 см, час – 5 хв, темп – 30 підйомів і спусків за 1 хв; для жінок відповідно – 45 см при тому ж темпі. Для дітей висота сходинки та час виконання проби зменшуються в залежності від віку. Перед дослідженням фіксується частота серцевих скорочень в спокої. Метроном встановлюють на частоту 120 уд. на 1 хв. Один підйом складається з 4-х кроків:на рахунок "один" ставиться на сходинку одна нога, "два"обидві ноги на сходинці, "три" - опускається на підлогу та нога, з якої
розпочинався підйом, "чотири" - стати обома ногами на підлогу. По
ходу проби дозволяється декілька разів змінювати ногу. Якщо
досліджуваний впродовж 20 сек. відстає від ритму метроному,
пробу переривають і фіксують фактичний час виконання
навантаження.

Після припинення проби фіксується частота серцевих скорочень за ЗО сек на початку 2-ї, 3-ї та 4-ї хвилини відпочинку. ІГСТ визначається за формулою:

ІГСТ = t x 100

(f 1 + f 2 +f 3) х 2

де t - час підйомів в сек.,

f 1, f 2, f 3 - ЧСС за перші 30 сек 2-ї, 3-ї та 4-ї хвилини відпочинку.

^ Оцінка фізичної працездатності за ІГСТ:



ІГСТ

Оцінка

<55

погана

55-64

нижче середньої

65-79

cередня

80-89

добра

> 90

відмінна


^ Максимальне споживання кисню (МСК)

МСК є важливим критерієм функціонального стану системи дихання та кровообігу. В стані спокою рівень споживання кисню коливається від 200 до 300 мл за 1 хв. В умовах м'язової роботи споживання кисню підвищується і у тренованих осіб складає 4 - 6 л за 1 хв. Визначають МСК при виконанні помірної роботи на велоергометрі або за допомогою степ-тесту, прямим методом, використовуючи газоаналізатор, або ж, частіше, за номограмою Астранда-Рюмінга.

^

Тест Нaвaккi


Цей тест також дуже простий i разом з тим достатньо iнформативний. Виконують його за допомогою велоергометра. Його iдея полягає у ви­значеннi часу, протягом якого дослiджуваний може виконувати наванта­женин певної потужності; що залежить вiд маси тiла особи. Величина навантаження, кожне з яких триває 2 хв, поступово зростає, починаючи з 1 Вт/кг, до того моменту, коли дослiджуваний може викону­вати роботу. Кожне наступне навантаження зростає на 1 Вт/кг. Така про­цедура дослiдження дозволяє, знаючи тривалiсть роботи, визначити вели­чину виконуваного навантаження. Необхiдне навантаження розраховують, виходячи з маси тiла дослiджуваного. Так, для юнака з масою тiла 55 кг початкове навантаження повинно становити 55 Вт, наступне 110 Вт i т. д. Оцiн­ку результатiв тесту проводять, врахо­вуючи потужнicть навантаження i його тривалiсть.

Тест Нaвaккi може бути використа­ний як у спортивнiй медицинi для об­стеження спортсменiв, так i у масовiй фiзкультурно-оздоровчiй роботi, зокрема з особами середнього та похилого вiку (в цих випадках навантаження по­чинають з величини 1/4 Вт/кг), а також у лiкувальнiй фiзкультурi.
^

Тест Купера


Ocтаннiм часом значного поширення набули тести, запропонованi американ­ським лiкарем Кеннетом Купером, який обгрунтував систему оздоровчих фiзкультурних занять пiд назвою «аеро­бiка». У цих заняттях використовують циклiчнi фiзичнi вправи типу «на витривалiсть», ходьбу i бiг. 3вичайно стандартнi навантажен­ня такого типу можуть бути викорнстанi для оцiнки фiзичної працездат­ностi органiзму. Виходячи з цих міркувань, К.Купер запропонував 2-а та­ких тести: 12-хвилинний i 1,5-мильний.

Дванадцятихвилинний тест полягає в подоланнi (ходьба або бiг, за можливостями людини) якомога більшої дистанції за 12 хв. Оцiнку ре­зультатiв тесту проводять залежно вiд подоланої дистанції з урахуван­ням віку дослiджуваного. Процедура тесту вимагає вимiрюван­ня подоланої дослiджуваним дистанцiї, що можливо лише в умовах ста­дiону.

Пiвторамильний тест є спрощеним вapiaнтом 12-хвилинного тесту. Йо­го найбiльш доцiльно використовувати для грyпового тестування. В Ук­paїнi та кpaїнax з метричною (кiлометровою) системою вимiру вiдста­ней замiсть 1,5 милі можна вiдмiряти вiдповiдно 2,4 км. Оцiнку тесту роблять, визначаючи час, потрібний для подолання цiєї вiдстанi. Важливо мати на увазі, що тести Kyпepa не можна проводити без попереднього орієнування, метою якого є підготовка організму до наван­таження. Хоча ходьба (або бiг) є звичайними видами навантажень, але за умовами тестування вони вимагають максимального напруження функ­цiй opгaнізму. Тому тести Купера треба розглядати як функцiональнi проби з максимальними навантаженнями. Для здорових, але нетренова­них людей віком 30-ти років i старших потрiбне 6-тижневе тренування.

За допомогою вcix названих тecтів можна визначити не стiльки за­гальну фiзичну працездатнiсть (або фiзичний стан) opгaнізму, скiльки його адаптацiйнi можливостi щодо циклiчних зусиль, виконуваних м'яза­ми ніг (обертання педалей велоергометра, ходьба, бiг тощо). Звичайно iншi параметри фiзичного стану opгaнізму при цьому не визначаються. Саме тому ocтаннім часом посилюється iнтepec до тecтiв, якi дозволя­ють оцiнювати фiзичнi можливостi людини з ycix бокiв.

Лiкарський висновок

Пiсля обстеження згiдно з лiкарсько-контрольною карткою фiзкуль­турника і спортсмена у висновку вiдображають: фiзичний розвиток, стан здоров'я (функцiональний стан), медичну групу, допуск до занять та змагань, необхiднiсть направлення до фахiвця в тiй чи iншiй галузi ме­дицини, тepмiн повторної явки, а також рекомендації, що даються.
^

Медичнi групи.


Для фiзичного виховання в навчальних закладах i занять фiзичною культурою осiб середнього та похилого вiку видiляють 3 медичнi групи:

1. Основна. Особи без вiдхилень у cтaнi здоров'я, а також особи, якi мають незначнi вiдхилення за умови достатнього фiзичного розвитку. Їм дозволяють заняття за програмою в повному обсязi, у секцiях та участь у змаганнях. До цiєї групи також зараховують осiб середнього i похилого віку без вiдхилень у cтaнi здоров'я за умови достатньої фiзич­ної пiдготовленостi. Вони займаються в групах загальної фiзичної пiд­готовки «Здоров'я», можуть змагатися i здавати норми з урахуванням віку.

2. Пiдготовча. Особи з недостатнiм фiзичним розвитком i мало фiзично пiдготовленi без вiдхилень та з незначними вiдхиленнями в cтaнi здо­ров'я. Вони займаються за програмою, вiдвiдують додатковi заняття, здають нормативи у бiльш пiзнi термiни. До групи також зараховують осiб середнього i похилого віку з незначними вiдхиленнями в cтaнi здо­ров'я на тлi вiкових змiн, але без icтотних функцiональних розладiв. Заняття в групах загальної фiзичної пiдготовки «Здоров'я» проводять за спецiальними програмами для рiзних вiкових труп.

3. Спецiальна. Особи, що мають вiдхилення в стані здоров'я постiйного або тимчасового характеру (в тому числi функцiональнi розлади на тлi вiкових змiн у осiб середнього та похилого віку без достатньої фiзичної пiдготовленостi) , якi потребують значного обмеження фiзичних наванта­жень. Вони займаються за спецiальними програмами фiзичного вихован­ня, звiльняються вiд складання деяких нормативiв. У середньому та по­хилому вiцi займаються лiкувальною фiзкультурою.
^

Кiлькicна оцiнка рiвня фiзичного здоров'я


Для оцiнки здоров'я органiзму, який росте, важливе значения має фiзична зрiлiсть (соматична i психiчна), котра проявляється резистент­нiстю або адаптацiєю до умов навколишнього середовища, яке постiйно змiнюється. Стан здоров'я є -пiдставою для розробки статево-вiкових нор­мативiв навчальної, трудової та спортивної дiяльностi.

Оцiнка здоров'я необхiдна як на iндивiдуальному, так i на популя­цiйному рiвнях. Визначення зі Статуту ВООЗ «3доров'я - це стан пов­ного фiзичного, душевного та соціального благополуччя, а не тiльки вiдсутність хвороб чи фiзичних вад»;- фактично стосується оцiнки здоров'я на iндивiдуальному piвні. Щодо популяцiйного рiвня, то його в медицинi традицiйно визначають за статистичними показниками фiзичного розвит­ку, эахворюваностi та медико-демографiчними характеристиками.

Фізичне (соматичне) здоров'я, зумовлює досить високий рівень фізичної підготовленостi, фiзичного розвитку i працездатностi. Але до остан­нього часу не вирiшено питання про те, яка рухова якiсть є провiдною у формуваннi фiзичного здоров'я. Бiльшу частину процесу становлення здоров'я справедливо пов'язувати iз розвитком витривалостi. Це зумов­лена тим, що саме витривалiсть забезпечує рiзнобiчну адаптацію внут­рiшнiх opгaнiв, розширення резервiв серцево-судинної i дихальної систем, забезпечує потребу тканин у киснi. А тому за ступенем розвитку витривалості судять про фiзичне (соматичне; тобто тiлесне, яке стосується ор­гaнiв тiла, а не нервової системи i психiки) здоров'я. Вважають, що його еквiвалентом є фiзичний стан людини. Існує декiлька бiльш коректних концепцiй, на яких базується визна­чення кiлькостi здоров'я. Серед них на особливу увагу заслуговують «адаптацiйна» концепцiя в. п. Казначеєва i Р. М. Баєвського (1974) та «енергетична» концепцiя Г. Л. Апанасенка (1985). В основу першої кон­цепцiї покладено положения про те, що адаптацiйнi властивостi людини є мiрою її здатностi зберiгати нормальну життєву дiяльнiсть У неадекват­них умовах середовища. Тому залежно вiд ступеня напруження адапта­цiйних механiзмiв автори пропонують здiйснювати донозологiчну дiагнос­тику. Без сумніву, що видiленi стали (задовiльна адаптацiя, функцiо­нальне напруження механiзмiв адаптацiї, незадовiльна адаптацiя та зрив адаптацiї) певною мiрою характеризують здоров'я. Вузьким мiсцем концепцiї є те, що дезадаптацiя та зрив адаптацiї можуть виникнути попри значнi резерви функцiй.

В основі другої концепцiї лежить бiологiчна закономiрнiсть, яка по­лягає в тому, що icнyє зумовлений еволюцiєю порiг енергопотенцiалу бiосистеми, вище вiд якого у iндивiдiв практично не реєструються нi ен­догеннi фактори ризику, нi хронiчнi соматичнi захворювання. Нижче вiд цього порогу, котрий названо автором як «безпечний piвeнь» соматнчного здоров'я iндивiда, розвиваються спочатку ендогеннi фактори ризику, а в разi наступного зниження - хронiчнi соматичнi захворювання, збiльшує­ться ризик cмертi. Цей порiг кiлькiсно визначають за показниками макси­мальної аеробної здатності та iншими показниками, якi з нею коре­люють.

Таким чином, для кiлькiсної оцiнки рiвня фiзичного здоров'я най­бiльш прийнятною методикою можна вважати ту, що заснована на ви­значеннi МСК. Як вiдомо з попереднiх роздiлiв, МСК визначають пря­мими (за допомогою газоаналiзаторiв) та непрямими методами. Придатнi i «польовi» тести типу Tecтів Купера, оскiльки мiж МСК i результатами тестування загальної витривалостi icнyє прямолiнiйна залежнiсть. Приблизно МСК можна розрахувати i за допомогою простої формули Ж. Шеррер (1973), яка враховує залежнiсть ЖЄЛ i аеробної здатностi: чим вища ЖЄЛ, тим бiльша максимальна вентиляцiя, а зна­чить вище МСК. Тому МСК=ЖЄЛ * 0,7.

Вiдноснi показники МСК у перерахунку на 1 кг маси тiла дозволя­ють дати кiлькiсну оцiнку рiвня фiзичного здоров'я.

Запропонованi також системи кiлькісної оцiнки рiвня фiзичного здо­ров'я за допомого'ю експрес-методiв. Рівень фiзичного здоров'я оцiнюють, пiдраховуючи суму балiв.


^ 6.3 Контрольні питання:

  1. Визначення фізичної працездатності.

  2. Методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту РWC 170

  3. Методика проведення Гарвардського степ-тесту, оцінка фізичної підготовленості.

  4. Методика визначення максимального споживання кисню.

  5. Розрахунок показника МСК за номограмою Астранда.

  6. Методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту Навакі.

  7. Методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту Купера.

  8. Види медичних груп.

  9. Значення консультативного прийому з питань медичного обстеження та допуску до занять фізичною культурою і спортом.

  10. Значення і формування лікарського висновку за результатами обстежень фізкультурників та спортсменів.

  11. Визначення кількісної оцінки здоров’я фізкультурників та спортсменів.

  12. Офіційні терміни початку початку занять в спортивних школах.


^ 6.4 Заключний етап:

На заключному етапі проводиться контроль кінцевого рівня засвоєння матеріалу, шляхом вирішення ситуаційних та клінічних задач, атестації студентів по темі за комп’ютерною програмою. Оцінюються знання та вміння студентів з обгрунтуванням кожної оцінки.

Викладач завдає домашнє завдання, рекомендує літературу по темі наступного заняття: основну і додаткову.


^ 7.Матеріали методичного забезпечення заняття:

7.1. Матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів: тестові завдання (додаток 3).

^ 7.2. Матеріали для методичного забезпечення викладання основного етапу заняття: медична документація лікарсько-фізкультурного диспансеру (о.ф. 061/у, 062/у, 042/у), таблиці, клінічні задачі.

^ 7.3. Матеріали для заключного етапу заняття: набір тестових завдань (клінічні ситуаційні задач II-III рівнів засвоєння).


8. Рекомендована література:

8.1. Основна:

  1. Врачебный контроль в спорте. Дембо А.Г.- М.: Медицина, 1988.- 288 с.

  2. Епифанов В.А. Апанасенко Г.А. Лечебная физкультура и врачебный контроль.- М.: Медицина, 1990.- 369 с.

  3. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина. Підручник / Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Муравов І.В. та ін.; за ред.В.В.Клапчука і Г.В.Дзяка.- К.: Здоров'я, 1995.- 312 с.



8.2. Додаткова:

  1. Журавлева А.И., Граевская Н.Д. Спортивная медицина и лечебная физкультура: Руководство.- М.: Медицина, 1993 – 423 с.

  2. Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации: Руководство для врачей/ Под ред. А.Ф.Каптелина, И.Б.Лебедевой – М.: Медицина, 1995.- 400 с.

  3. Энока Р.М. Основы кинезиологии.- Киев.: Олимпийская література, 2000. - 399 с.

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Пропедевтики внутрішньої медицини
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Догляд та психологічне спостереження за хворими у хірургічному відділенні стаціонару (1 тиждень)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи