Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет




Скачати 484.69 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Сторінка1/5
Дата14.07.2012
Розмір484.69 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини, фізичної

реабілітації та спортивної медицини


Завідувач кафедри

Професор В.К.Тащук

___________________

“____” _________200__р.


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


Модуль № 1. Фізична реабілітація, спортивна медицина

Змістовий модуль 4. Фізична реабілітація в хірургії, травматології та ортопедії

^ ТЕМА ЗАНЯТТЯ

ФІЗИЧНА РЕАБІЛТАЦІЯ ПРИ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАННЯХ НА ОРГАНАХ ГРУДНОЇ І ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИН. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ В ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ”


Навчальний предмет:

фізична реабілітація,

спортивна медицина

курс 4, факультет медичний

кількість: 4 години

Методичну розробку склала:

асистент Амеліна Т.М.


Чернівці - 2009

^ 1.Науково-методичне обгрунтування теми.

Основні загальні положення і принципи реабілітації для травматологічних хворих мають деякі особливості. Комплекс відновних міроприємств повинен починатися з перших днів. Після стихання болю з 2-5-го дня, наряду з медикаментозною терапією, проводиться лікувальна фізкультура, масаж фізіотерапевтичні процедури, психотерапевтичний вплив на хворого. Необхідно дотримуватися непреривності, етапності і приближенності реабілітаційних міроприємств, комплексність використання засобів відновного лікування для сумування позитивного ефекту від різних лікувальних факторів. Необхідно враховувати індивідуальні особливості постраждалого (супутні захворювання ).


^ 2. Навчальна мета:

Студент повинен:

Знати:

- механізми лікувальної дії фізичних вправ у травматологічних хворих;

- режими рухової активності у стаціонарі;

- показання та протипоказання до призначення ЛФК;

- класифікацію фізичних вправ;

- прийоми масажу;

- комплекси лікувальної фізкультури у разі ушкоджень кінцівок, хребта;

- види дефектів постави;

- особливості методики ЛФК при дефектах постави;

- види деформації склепіння стопи;

- засоби і методи ЛФК при всіх формах плоскостопія;

- ступені сколіозу;

- методику ЛФК при сколіозах у дітей;

- завдання, методи, форми ЛФК при остеохондрозі


Вміти:

  • складати комплекси лікувальної гімнастики у разі ушкоджень плечового пояса і верхніх кінцівок;

  • складати комплекси лікувальної гімнастики у разі компресійних ушкоджень хребта;

  • складати комплекси лікувальної гімнастики у разі ушкоджень кисті та пальців;

  • складати комплекси РГГ, РЛГ для хворих з

порушенням постави;

  • складати комплекси РГГ, РЛГ для хворих з

деформацією склепіння стопи;

  • складати комплекси РГГ, РЛГ для хворих із

остеохондрозом хребта

  • складати комплекси РГГ, РЛГ для хворих зі

сколіозом.


Опанувати (конкретні цілі):

  • конторолювати проведенення лікувальної гімнастики у дітей з ушкодженям плечового поясу і верхніх кінцівок;

  • контролювати проведення лікувальної гімнастики у дітей з компресійними ушкодженнями хребта;

  • контролювати проведення лікувальної гімнастики у дітей з ушкодженнями кисті та пальців;

  • контролювати проведення комплексів РГГ, РЛГ у хворих з порушенням постави;

  • ЛФК для дітей з плоскостопістю, перелік спеціальних вправ;

  • ЛФК при остеохондрозі хребта, перелік спеціальних вправ;

- ЛФК для хворих зі сколіозом, перелік спеціальних вправ

^ 3. Міжпредметна інтеграція.


Забезпечуючі предмети

Знати

Вміти


1. Анатомія


2. Біохімія


3. Нормальна

фізіологія


4. Патологічна

фізіологія


3.Фармакологія


5.Пропедевтика

внутрішніх

хвороб


6.Пропедевтика

дитячих хвороб


7.Загальна

хірургія


Анатомія скелетно-м’язової,

серцево-судинної, дихальної, травної, нервової систем.

Роль сурфактанту та дихальних білків в умовах адаптації до фізичного навантаження, метаболізм та робота м’язів.

Особливості фізіологічного стану організму після дії на нього фізичного навантажен-ня в нормі.

Особливості фізіологічного стану організму після дії на нього фізичного навантажен-ня при патологічних станах.

Основні групи препаратів, які призначаються для лікування, та надання невідкладної медичної допомоги хворим, покази та протипокази до їх призна-чення, побічні дії.


Симптоматологія порушень роботи серцево-судинної системи, дихальних шляхів, травної системи, нирок .


Будову та функції серцево-судинної системи, дихальних шляхів, травної та нервової систем у дітей.

Симптоматологія гострих хірургічних станів.Травми скелетно-м’язової системи.

Визначати правильність тілобудови, постави, цілісність шкірних покривів, волосяний покрив.

Аналізувати фізіологічні константи м’язової роботи, стану ферментної системи організму.


Визначати зміну пульсу, АТ, ОЦК, ЗПОС, інерпритувати зміни у загальному аналізі крові після фізичного навантаження.

Вміти виявити клінічні прояви гострого перенапруження, хронічної втоми різних ступеней важкості.

Записувати всі лікарські призначення в “лист призначення” і в “процедурну карту хворого”. Складати вимоги в аптеку на призначені хворим лікарські засоби.


Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагностику хворих з різною патологією.

Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагностику хворих дітей з різною патологією.

Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагностику хірургічних хворих.


^ 4. Організація змісту навчального матеріалу

  • навчити студентів послідовно, методично правильно проводити опитування спортсменів;

  • звернути увагу студентів на правильність проведення збору спортивного анамнезу та анамнезу життя з урахуванням психологічних особливостей, його освітнього рівня та віку;

  • виховувати студентів на власному прикладі відношення до хворого під час опитування, навичками спілкування з пацієнтом, зовнішнім виглядом, культурою мовлення;

  • звернути увагу студентів на моральні та правову наслідки порушень норм медичної етики та деонтології в спілкуванні з хворим.


^ 5.План та організаційна структура навчального заняття з дисципліни:





п.п.
^
Основні етапи заняття та їх зміст




Розпо-діл часу

Види контролю

Засоби навчання

1.

^ Підготовчий етап:

Організація заняття.

Визначення навчальної

мети та мотивація. Контроль вихідного рівня знань та вмінь:

- механізми лікувальної дії фізич-них вправ у травматологічних хво-рих;

- режими рухової активності у ста-ціонарі;

- показання та протипоказання до призначення ЛФК;

- класифікацію фізичних вправ;

- прийоми масажу; комплекси лікувальної фізкультури у разі ушкоджень кінцівок, хребта

15%

Фронтальне опитування,

таблиці, малюнки, слайди, студентам пропонується відповісти на одне з питань теми.





2.

Основний етап: формування професійних вмінь та навичок-

- оволодіти навичками заняття

- складати комплекси ліку-вальної гімнастики у разі уш-коджень плечового пояса і верх-ніх кінцівок;

- складати комплекси ліку-вальної гімнастики у разі ком-пресійних ушкоджень хребта;

- складати комплекси лікувальної гімнастики у разі ушкоджень кисті та пальців.

65%

Пацієнти обласного фізкультурного диспансеру, відділення реабілітації кардіологічного диспансеру.



3.

^ Заключний етап.

Контроль та корекція рівня професійного вміння і навичок.

Підведення загальних підсумків.

Домашнє завдання.



20%

Індивідуальний контроль прак-тичних навичок, - проведенення лікувальної гімнастики у дітей з ушкодженям плечового поясу і верхніх кінцівок;

проведення ліку-вальної гімнастики у дітей з компре-сійними ушкод-женнями хребта;





6. Методика організації навчального процесу на практичному (семінарському) занятті.


^ 6.1. Підготовчий етап:

На початку заняття викладач знайомить студентів з основами завдання заняття, планом. Для контролю вихідного рівня знань студентів, кожному з них пропонується вирішити типове питання з даної теми.

^ 6.2. Основний етап:

Особливе значення має своєчасне використання ЛФК у ході проведення великих і складних операцій на органах грудної та черевної порожнин, серці та магістральних судинах. В останні роки ЛФК набуває все більшого значення у веденні хворих після різних, особливо ускладнених, операцій з метою повного клінічного і функціонального відновлення їх здоров’я. Яскравим прикладом такого сучасного активновідновлювального методу завершення лікування важких хвороб серця та інших хірургічних захворювань є проведення міжнародних змагань серед інвалідів та осіб із пересадженим серцем.

ЛФК у хірургічній практиці використовують як органічну складову комплексного лікування, а не як доповнення до симптоматичних засобів лікування в умовах зниження рухової активності хворих і спричинених цим післяопераційних ускладнень у легенях, атонії шлунка, кишок.

Оперативні втручання, здійснені з приводу хірургічних захворювань органів черевної та грудної порожнин, істотно змінюють діяльність багатьох органів і систем, спотворюють різні фізіологічні та патофізіологічні реакції, а нерідко супроводжуються значними зрушеннями і післяопераційними ускладненнями. Операційна рана і наркоз є причиною нових подразнень для нервової системи, які можуть порушити її нормальну регулюючу діяльність. Дія надмірних подразників порушує компенсаторно-пристосувальні реакції організму хворого, погіршує діяльність внутрішніх органів, порушує перебіг обмінних процесів. Оперативне втручання та наркоз можуть спричинити порушення важливих функцій серцево-судинної, дихальної та інших систем.

Типові післяопераційні ускладнення та захворювання, що найчастіше бувають після внутрішньочеревних і торакальних операцій, - шок, захворювання бронхів, легень, плеври, травного тракту, нагноєння операційної рани. Наявність і характер післяопераційних ускладнень пов’язані з характером хірургічної патології, видом оперативного втручання, методом знеболювання, віком, загальним станом хворого, особливостями його фізичного розвитку і стану здоров’я, важкістю і кількістю супутніх захворювань, а також якістю передопераційної підготовки та ретельністю ведення післяопераційного періоду з урахуванням індивідуальних особливостей хворого.

У комплексному лікуванні хворих як перед оперативним втручанням, так і після нього широко застосовують засоби ЛФК: раціональний руховий режим, фізичні вправи, природні чинники та масаж.

Провідну роль в організації лікувального процесу, особливо після складних операцій у важких хворих похилого віку, відіграє раціональна організація рухового режиму з індивідуальним призначенням необхідних засобів ЛФК. Необхідність застосування охоронно-стимулюючого режиму, що спирається на фізіологічне вчення І.П. Павлова про адаптацію та компенсацію як “фізіологічний засіб проти хвороби”, грунтується на активній діяльності кори великого мозку, пластичності її функцій та пристосувальних реакціях до коливань і змін зовнішнього середовища, а також внутрішнього середовища хворого.

Лікувальна дія фізичних вправ та інших засобів після операцій на органах черевної порожнини та торакальних операцій виявляється у вигляді тонізуючого, нормалізуючого, трофічного та компенсаційного впливу. Головними фізіологічними механізмами дії фізичних вправ є нервовий та нейрогуморальний. Виконання фізичних вправ ставить хворого в умови активної та свідомої участі у лікувальному процесі, що в свою чергу має великий вплив на його психічний стан і підвищує впевненість у своїх силах і близькому одужанні. Головний чинник – підвищення м’язового тонусу – зумовлює зміну вегетативних функцій. За теорією моторно-вісцеральних рефлексів моторний апарат є провідним стимулятором нервової і гуморальної регуляції дихання, кровообігу та інших систем.

Помірне фізичне навантаження після хірургічних втручань здійснює нормалізуючий вплив на серцево-судинну систему, посилює енерготропний і трофотропний вплив на міокард, сприяє мобілізації допоміжних чинників кровообігу, завдяки чому поліпшується функція серцево-судинної системи. Збільшення дихальних екскурсій грудної клітки і діафрагми посилює кровообіг і зменшує застійні явища у паренхіматозних органах і порожнистих венах. Скорочення м’язів під час фізичних вправ сприяє посиленню кровообігу у венозній системі, а розслаблення м’язів полегшує надходження крові з капілярів у вени. Поліпшення венозної гемодинаміки під час м’язевої роботи позитивно впливає на судинний тонус артерій і серця, що посилює кровообіг, усуває порушення периферичного кровообігу, запобігає розвитку венозного застою, тромбоемболій. Зміни гемодинаміки тісно пов’язані зі змінами у системі дихання, діяльність якої в свою чергу підвладна вольовій регуляції людини.

Під час занять фізичними вправами є можливість змінювати ритм, темп та амплітуду дихальних рухів, посилювати легеневу вентиляцію за рахунок реберно-грудного або черевно-діафрагмального компонента дихання. Внаслідок виконання таких вправ виникає рефлекторне посилення дихання, зумовлене подразненням працюючих м’язів. Збільшення глибини дихання підвищує дихальний і хвилинний об’єми дихання, що сприяє поліпшенню бронхіальної прохідності, ліквідує застійні явища в легенях, прискорює видалення мокротиння. Під час виконання ЛГ зростає споживання кисню і виділення вуглекислоти, яка у свою чергу поглиблює дихання, що сприяє запобіганню розвитку застійних процесів у легенях. Відновлення повноцінного механізму дихання і посилення функції дихання сприятливо позначається на перебігу післяопераційного періоду після різних операцій на черевній порожнині, а тим більше після торакальних операцій. Дихальні рухи грудної клітки та діафрагми, скорочення і розслаблення м’язів черевної стінки активізують кровообіг органів черевної порожнини, рефлекторно підвищують секреторну і моторну функції травного тракту.

ЛФК широко застосовують у лікуванні різних захворювань органів черевної порожнини. Численними науковими дослідженнями доведена стимулююча дія фізичних вправ і спеціальних вправ ЛГ на секреторну і моторну функції травного тракту. Фізичні вправи сприяють усуненню рефлекторної затримки сечовипускання після операцій на черевній порожнині. ЛГ поліпшує перебіг обмінних і окислювально-відновних процесів, прискорює регенерацію, запобігає розвиткові різних ускладнень, сприяє прискоренню клінічного та функціонального відновлення.

До операції хворим, які поступають до хірургічного стаціонару для негайних оперативних втручань, звичайно призначають суворий чи розширений ліжковий режими (рідше палатний режим). Особам, які поступають для планових операцій, частіше призначають палатний та вільний режими.

Якщо немає протипоказань, основними завданнями лікувальної фізкультури до операції є психофункціональна підготовка хворих до хірургічного втручання та освоєння вправ, які застосовуватимуться в найближчий час після операції.

Після операції хворим послідовно призначають наступні рухові режими зі зростаючим фізичним навантаженням.

Перший суворий ліжковий режим створює оперованому хворому умови для фізичного та психічного спокою, втілює та підтримує впевненість у сприятливому наслідку операції; полегшує діяльність серцево-судинної та дихальної систем, знижує ступінь проявів супутніх захворювань та вікових органічних і функціональних зрушень, поліпшує загальний та місцевий крово- і лімфообіг, поновлює порушений механізм дихання (навчити правильно використовувати грудне та діафрагмальне дихання, вміти видалити мокротиння), запобігти розвитку застійних явищ і рефлекторних спазмів у легенях, малому тазі, тромбозів, емболій, внутрішньочеревних зрощень, атонії кишок, труднощам сечовипускання, надмірному рефлекторно-больовому щадінню операційної рани.

Хворий постійно перебуває у ліжку, лежачи на спині, на боці або напівсидячи. Зміну положення хворого, повертання тулуба, туалет та годування проводять за допомогою обслуговуючого персоналу. У разі важкого стану хворих використовують в основному статичні та динамічні дихальні вправи середньої глибини. Їх слід виконувати в повільному темпі під наглядом лікаря, інструктора ЛФК, самостійно за індивідуальними завданнями кожні 15-20 хв.

Важливо навчити хворих правильно дихати під час виконання вправ ЛГ, безболісно видаляти мокротиння, ефективно використовувати діафрагмальне дихання з метою поліпшення кровообігу у нижньобокових відділах легень та черевній порожнині, усунути застійні явища в печінці, посилити моторну функцію шлунка та кишок, стимулювати відходження газів, сечовиділення лежачи.

Хворому у стані середньої важкості призначають дихальні вправи статичного і динамічного характеру, активні рухи для дрібних та середніх м’язів верхніх і нижніх кінцівок, які поступово доповнюють рухами у великих суглобах кінцівок. Темп рухів повільний. Загальнозміцнювальні вправи поєднують з дихальними у співвідношенні 1:1.

Показами до суворого ліжкового режиму є: 1-ша - 2-га доба після резекції шлунка, накладання гастроентероанастомозу з ваготомією та дренуючими операціями, ушивання проривної виразки шлунка, у знесилених хворих із ускладненим перебігом захворювання; 1-ша - 2-га доба після апендектомії (проривна і гангренозна форми), операція з приводу великих рецидивних гриж, завороту кишок; 1-ша - 2-га доба після видалення жовчного міхура, операції з приводу гострого панкреатиту, після видалення пухлин органів черевної порожнини, позаочеревинного простору, видалення нирки, селезінки, після операцій у хворих з наявністю важких супутніх захворювань, а також після операцій, які супроводжувались значними технічними труднощами і великою втратою крові.

Розширений ліжковий режим забезпечує відносний фізичний і психічний спокій, створює умови для поліпшення діяльності серцево-судинної та дихальної систем; підвищує нервово-м’язевий та емоційний тонус організму, мобілізує цілеспрямованість хворого на одужання; знижує негативний вплив вимушеного спокою; сприяє швидкій мобілізації регулюючої функції центральної нервової системи, поновлює умовнорефлекторні зв’язки між руховим апаратом, вегетативними центрами та внутрішніми органами, підвищує функціональний стан серцево-судинної, дихальної, травної систем, сечових органів, стимулює обмін речовин. Запобігає розвиткові вторинних ускладнень (бронхітів, запалень легень, атонії кишок, метеоризму, розходження швів, пролежнів, атрофії м’язів, дистрофії міокарда); поліпшує венозний кровообіг і запобігає розвиткові тромбозів та емболій; стимулює діяльність травного тракту, сприяючи усуненню явищ парезу шлунка та кишок, запобігає внутрішньочеревним зрощенням, прискорює регенеративні процеси та відволікає хворих від болісних відчуттів, пов’язаних з операцією; відновлює навички самообслуговування. Підготувати хворого до наступних більш активних рухових режимів.

Положення хворого під час цього режиму: лежачи, напівсидячи, сидячи. У перші години після операції, проведеної під місцевим знеболюванням, дозволяються активні рухи кінцівками з неповним розмахом у повільному темпі. Через 2-3 год після операції можливі повороти тулуба у бік операційної рани, а на 2-гу – 3-тю добу за умови відповідних показників дозволяється 3-4 рази на день по 5-10 хв перебування у положенні сидячі. У разі загального задовільного стану і сприятливого перебігу післяопераційного періоду дозволяється підніматись з ліжка у 1-шу добу, зокрема коли є труднощі із сечовиділенням лежачи.

Перший перехід у сидяче положення відбувається найчастіше під наглядом або за допомогою обслуговуючого персоналу. Перехід у положення сидячи полегшується після повороту у бік операційної рани за допомогою ліктя опорної руки.

Важливе значення для запобігання різним ускладненням після операцій на легенях, шлунку та кишках має цілеспрямоване використання дихальних вправ, які необхідно призначати хворому за індивідуальною схемою.

З метою запобігання післяопераційним легеневим ускладненням, рефлекторно-больовому щадінню операційної рани, парезу шлунка і кишок хворі повинні виконувати статичні і динамічні дихальні вправи. Особливе значення мають вправи, що посилюють участь у диханні діафрагми. Ці вправи треба призначити якомога раніше після операції, повторюючи їх у повільному темпі по 4-5 разів протягом 1 хв через кожні 15-20 хв за індивідуальними завданнями.

У ранній післяопераційний період необхідно навчити хворих безболісно видаляти мокротиння. Для цього хворий повинен зробити глибокий вдих через ніс і, підтримуючи передню черевну стінку руками, виконати посилений поштовхоподібний видих.

Індивідуалізовану і самостійну ЛГ призначають через 1 - 2 год після операції, виконаної під місцевою анестезією, або через 2 - 3 год після операції під наркозом.

Післяопераційну ЛГ повторюють 3-4 рази на добу по 5-7 хв. Вправи ЛГ виконують у повільному темпі з частим використання дихальних вправ. Співвідношення загальнозміцнювальних і дихальних вправ змінюється з поліпшенням стану хворих (1:1, 2:1, 3:1).

З метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині, стимулювати відходження газів та не допустити рефлекторної затримки сечі корисно призначати вправи для напруження та послаблення м’язів промежини за індивідуальним завданням у положенні лежачи на спині або на боці з приведеними до живота ногами.

Показання до призначення режиму та його тривалість (за умови відсутності загальних протипоказань): 1-ша – 3-тя доба після апендектомії з приводу простого апендициту; 1-ша – 5-та доба після радикального грижорозтину; 1-ша – 4-та доба після резекції шлунка, гастроентеростомії, дренуючих операцій; 1-ша – 3-тя доба після ушивання проривної виразки шлунка, панкреатиту; 1-ша – 6-та доба після видалення жовчного міхура, нирки, селезінки.

Третій режим напівліжковий (палатний) сприяє підвищенню нервово-м’язевого та емоційного тонусу у хворого, розвитку або швидкому відновленню адаптації серцево-судинної, дихальної систем і всього організму хворого до помірного фізичного навантаження; сприяє швидкому відновленню життєвоважливих функцій (кровообігу, дихання, травлення, обміну речовин); стимулює загальний та місцевий обмін речовин, сприяє поліпшенню окислювально-відновних процесів, усуненню післяопераційного ацидозу, посиленню процесів регенерації у зоні оперативного втручання; сприяє зміцненню м’язів передньої черевної стінки, відновленню або поліпшенню функції органів травлення, усуненню застійних явищ у легенях, органах черевної порожнини, малого тазу; Сприяє швидкому клінічному і функціональному одужанню хворого після операції.

Хворі перебувають у положенні сидячи до 50 % денного часу, самостійно ходять по палаті, коридорі та до їдальні. Гігієнічну гімнастику виконують переважно у положенні лежачи та сидячи з використанням активних рухів кінцівок повної амплітуди, вправи для м’язів тулуба з обмеженою амплітудою у повільному темпі.

Індивідуальні та групові процедури ЛГ проводять інструктор або методист ЛФК, самостійні заняття – за індивідуальними комплексами ЛГ. Тривалість процедур 7-12 хв 2-3 рази на день. Темп рухів помірний та середній.

Дозована ходьба (прогулянка коридором, влітку – на свіжому повітрі, 100-150 м пройти за 4-5 хв).

Ігри: настільні та малорухливі. Елементи трудотерапії. Повітряні ванни від 5 до 20 хв. Водяні процедури у вигляді обтирання водою індиферентної та кімнатної температури.

Режим призначають на 2-гу – 5-ту добу після апендектомії без післяопераційних ускладнень, 4-6-та доба після радикального грижорозтину; 3-тя – 10-та доба після резекції шлунка, ушивання проривної виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, холецистектомії, нефректомії, спленектомії, операції на кишках.

Вільний режим у післяопераційному (підготовчому) періоді сприяє нормалізації фізіологічних процесів організму до меж, можливих за наявності основного хірургічного захворювання. Підвищує нервово-м’язовий, емоційний тонус і реактивність організму, поліпшує функціональний стан серцево-судинної, травної, дихальної систем (відповідно до клінічних показників). Протидіють негативному впливу “пасивного” лікарняного режиму.

Головне завдання післяопераційного (перехідного від стаціонарного до амбулаторного і тренуючого) періоду – сприяти найшвидшому та найповнішому клінічному і функціональному одужанню, подальшому поліпшенню адаптації серцево-судинної, дихальної та інших систем до помірно зростаючого фізичного навантаження побутового характеру з метою зміцнення організму та швидкого відновлення працездатності.

Хворі перебувають у положенні сидячи чи стоячи понад 50% денного часу. Гігієнічна гімнастика проводиться індивідуальним і груповим методами. Тривалість 10-15 хв. Процедури ЛГ індивідуальні та групові у палаті, кабінеті ЛФК, на свіжому повітрі. Вправи ЛГ виконуються у різних в.п. (лежачи, сидячи чи стоячи) у помірному і середньому темпах. Тривалість процедур 15-20 хв 2-3 рази на добу. У разі розвитку атонії кишок використовують масаж живота (включаючи ділянку оперативного втручання), хворих навчають самомасажу живота руками, тенісним м’ячем. Ходьба у повільному і середньому темпі у межах 2-3 поверхів, тривалістю 20-30 хв, 2-3 рази на добу. Ігри: настільні та малорухливі. Рухливі ігри з елементами спортивного характеру дозволяють тільки після повного клінічного одужання. Повітряні ванни тривалістю від 20 хв до 2 год. Водяні процедури, обтирання, обливання зі зниженням температури до кімнатної. Сонячні ванни – від 5 до 10 хв.

Вільний режим призначають на 6-ту – 8-му і наступну добу після апендектомії, 10-12-ту і наступну добу після резекції шлунка, ушивання проривної виразки, радикального грижорозтину; 12-15-ту добу після операції на кишках, після резекції шлунка у слабких хворих, холецистектомії та інших великих операцій з ускладненим перебігом післяопераційного періоду.

У післяопераційний період фізичні вправи не призначають хворим у важкому стані зумовленому головним і супутнім захворюваннями, у разі загрози кровотечі, септичного стану, підозри на перфорацію виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки та апендиксу, жовчного міхура; за наявності апендикулярного гнояка, абсцесів у черевній порожнині, малому тазі, злоякісних новоутворень, гострих запальних захворювань (панкреатиту, стенозуючого папіліту, пієлонефриту).

Після операцій на органах черевної порожнини режим активних рухів і навантаження під час занять лікувальної фізкультури слід обмежити у випадках загального важкого стану хворих у зв’язку з кровотечею, шоком, ускладненнями під час операції та наркозу (зупинка серця, дихання, гострий тромбоз, емболія), наявністю недренованих абсцесів у черевній порожнині поширеного перитоніту, післяопераційного панкреонекрозу, больового панкреатиту, гострої печінкової та ниркової недостатності, а також у слабких хворих з важкими захворюваннями та ускладненнями: кровотечею, септичним станом, гострою серцево-судинною недостатністю, підозрою на інфаркт легень, серця.

Підвищення температури у зв’язку із запальними явищами у легенях не є абсолюним протипоказанням до занять лікувальною гімнастикою. У цих випадках необхідно пропонувати хворим виконувати дихальні вправи за індивідуальним завданням, повороти тулуба в ліжку, підвищене положення тулуба, масаж грудної клітки та інші заходи.

^

Застосування реабілітаційних засобів у хірургічних хворих до- і після операцій на органах грудної порожнини

  1   2   3   4   5

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Пропедевтики внутрішньої медицини
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Догляд та психологічне спостереження за хворими у хірургічному відділенні стаціонару (1 тиждень)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи